Продовжуємо висвітлення міжнародного пісенного конкурсу «Євробачення-2009» у Москві. Про відкриття читайте тут.

Москва готувалася до європейського пісенного конкурсу довго й весело. Близько 35 мільйонів євро. Найбільша за всю історію «Євробачення» сценічна конструкція. Найбільші площини екранів. Найбільша кількість керованих світлових приладів, спеціальних операторських пристроїв (крани, «камера-павук», стадіками). Потенційно найбільша кількість глядачів у залі. Для прикладу: на шоу 12 травня, за офіційною інформацією, продано 16 000 квитків вартістю від 18 до 450 євро. І це тільки на ефірну частину, без урахування репетиційних прогонів, на які теж продають квитки. На фіналі очікуються біля 20 000 глядачів. - і теж тільки на ефірній частині. Ну і, звісно ж, найбільша кількість виконавців одночасно на сцені - Ансамбль песни и пляски имени Александрова («Очи черные» та «Дорогой длинною»), цигани, стрітдансери, група t.a.T.u в оточенні супердосягнень російської оборонки - надувних макетів найшвидшого серійного літака на планеті МіГ-31 і танку чи то Т-72 чи то Т-90 рожевого кольору з квіточками. Ведмедів і стопки горілки не бачив. Уся ця гульня розгорнулася під час підрахунку голосів у кінці програми.

Для деяких українських телеглядачів євровізійний вечір розпочався на півгодини раніше. Російський Первый канал перед основною трансляцією поставив таку собі кумедну програму «щось там про прожектор». Я мало дивлюся програми цього телеканалу, для чогось запханого мені в кабельну мережу, але переглянув і прослухав те все, бо крутилося воно довкола пісенного конкурсу. Ведучі програми, вочевидь, для всіх російськомовних споживачів у Європі, нещадно пошматували виступ білоруського учасника (цікаво, що голосувати за нього потрібно і можна було трохи згодом). Ще одна цікавинка - реклама (вкотре!) для всіх споживачів телепродукту на цій кнопці російського учасника конкурсу.

Конкурсна напівфінальна програма розпочалася з цікавої легенди-казки про бажання дістатися зірок. Тут вам і червоненька квіточка («аленький цветочек») в електронній графіці, і Змій Горинич (з електронними ефектами й піротехнікою), і жар-птиця і т. д. і т. п. На дебелій висоті над глядачами (вперше в історії євровізійних конкурсів) з'явився макет тої птиці, на додачу - з двома дівчатками на спині. Мужні дівчатка (а це були переможиці дитячого «Євробачення» Маша і Настя Толмачови), звісно ж, були прикуті надійними сталевими тросами до чогось там угорі, але нескладно уявити, як тіпало євровізійне начальство, коли цей декораційний елемент почав спускатися з-під стелі «Олімпійського» до сцени. І тіпати, напевне, буде ще двічі - у другому півфіналі та під час великого фіналу.

Цього разу все пройшло на ура - і запалала світлом та графікою на велетенських рухомих екранах величезна сцена шоу! Після цього телеглядачам і глядачам у залі було продемонстровано, хто вестиме програму. Парочкою виявилися російська супермодель Наталя Водянова й телеведучий Андрій Малахов. Одразу скажу: видресируване вміння моделі вмикати американізовану посмішку перед телекамерою і несамовитий крик її партнера з невимовним бажанням простягнути мікрофон комусь «туди» не прикрасили подію.

Перший день «Євробачення» відразу показав, що головна увага акцентуватиметься на пісні й вокальному виконанні. Виконавці дуже мало користувалися сценічними декораційними елементами, практично не було кричущих костюмів. З 18 учасників лише вірменські співачки, дует із Ізраїлю, португальська ватага та представники Боснії й Герцеговини співали рідною мовою. Інші надали перевагу англійській.

Розпочала програму чорногорка Андреа Деміровіч. Стандартний європоп. Не допомогла навіть спроба розчавити танцюриста, який упав на підлогу, і «підтримка» телевізійників показом процесу з верхньої точки з крану. На сцені був помічений стілець. Один.

В серйозній кризі конкурсні виступи чехів. За два роки участі їхні представники набрали в сумі... аж 10 балів. Цього року Чехію представляв етнофолк-циганський оркестр Gypsy Cz. Ведучі гордо рекламували виступ цього колективу на грандіозних музичних фестивалях на угорському острові Сігет та в Гластонберрі. Така собі «замануха» для дилетантів - адже забувають сказати, на якій сцені виступали музиканти: на мініатюрній «сто двадцять першій» для двох глядачів, що заблукали, чи на головній - для десятків тисяч. На представленні чехів помітив головну титрову цікавинку посеред 30-секундної електронної графіки візиток виконавців. Російські телевізійники давали транскрибовані англійською написи російських слів Моskva, muzika з їхнім перекладом англійською. На жаль, не встиг помітити, як вони переклали korovai...

Бельгійці провалилися зі спробою рокабіллі. Не допомогли ані зачіска під чи від Елвіса, ані телевізійники, які активно намагалися підсилити динаміку постійними різкими «змазками» - панорамуванням перед виходом на наступний кадр.

Білорус Пьотр Єлфімов показав якісну спробу подачі рокопопса. Телевізійникам явно сподобався цей русявий здоровань - на ньому вони продемонстрували віртуозний вихід камери із зали з наступним вальсом навколо співака. Можливо, це було зроблено за допомогою унікального поєднання оператора зі стадікамом, який не тільки стоїть, а стрімко пересувається на такому собі дуциклі. Єдиний такий віртуоз у світі, до речі. В інформаційному сюжеті напередодні основних подій конкурсу він показав уміння гасати і серйозно перелякав оператора, який побачив його через відеошукач та був упевнений у неминучому зіткненні. Митець-еквілібрист, «вдаривши по гальмах», тільки насміявся з колеги, який за звичкою смикнувся рятувати камеру вартістю в декілька десятків тисяч євро.

Наступною на сцені з'явилася оперноденсова діва зі Швеції. Коли вона псевдоеротично підморгнула в камеру на середньому плані, мені одразу згадався мульфільмовий персонаж від Диснея. Така собі млосна руда, пофарбована білявкою, baba yagodka opiyt. Вокал (мецо-сопрано), до справедливості, фаховий.

Двійнятко дівчат з Вірменії (sibir) Інга й Ануш Аршакян продемонстрували сучасне і якісне вокальне прочитання фолькових музичних основ своєї країни. Як на мене, це був чи не найкращий виступ цього телевізійного вечора.

Учасниця з могутньої й гордої Андорри (potcelui) показала себе і простеньку попсову пісеньку. Лише один раз - ну й досить. І для неї, і для глядачів.

Після цього виступу вся телевізійна європейська спільнота дала собі трохи заробити на рекламі. Тому я, звісно ж, перемкнув із кнопки ексклюзивного власника прав показу на територію України пісенного конкурсу «Євробачення» - Першого національного (НТКУ) на іншу - «Первый канал - международный» (Росія). А там - «сухарики» запивають «ліками», словом, бабло рахують, назважаючи на «ексклюзиви». А тимчасом Україна - чи не єдина з 42 країн - учасниць не має своєї офіційної телевізійної команди в Москві. І звичних уже «Щоденників "Євробачення"» глядач не бачить. І коментує Тимур Мірошниченко зі студії на Мельникова «під картинку». Отакий-от телевізійний бізнес!

На мій офіційний запит стосовно того, в який законний спосіб російський канал заробляє на чужому ексклюзиві і що робитиме з цим НТКУ, відповіді не отримав. До речі, в наступній рекламній паузі між конкурсними виступами на каналі ОРТ телеглядачам на території України наполегливо рекомендували голосувати за іноземного виконавця. А от прямі вітчизняні конкуренти Першого національного стандартно демонстрували «вітчизняний телевізійний продукт» під назвою «розважальні програми», тобто тупо кінопоказували закордонні фільми.

Наступні виступи продемонстрували цікаві спроби стандартного сучасного гітарного євророку та попроку. І швейцарці Love bags (vesna), і македонці з Next time (klassno), і представники Боснії й Герцеговини Regina (bud zdorov) продемонстрували свої підходи до роботи в цьому музичному секторі. Пісні з «країни сирів» і «сусідів Греції» було побудовано за всіма законами рок-композиції: різкий вступ - пауза - вокал - додавання різних інструментів та багатоголосся - наступний куплет - гітарне соло - кода. «У-у-у-є-є-є-є», «о-о-о-о-о», «каман». Зрозумілим був і одяг: кеди - темна шкіра - зачіски. Боснійців зовнішньою відрізняли стилізовані білі фраки - армійські строї. Їхній вихід у фінал із рокової братії було визначено не метаморфозою від гаражного року до припопсованої балади, а великою мірою співом рідною мовою. І якісним, емоційним та чесним співом. При цьому прості і зрозумілі слова «Батьківщино, скупай мене на травневій зорі в чистій воді» чомусь зовсім не виглядали пафосно. Допоміг, звісно, й виступ останніми - вісімнадцятими! Констатуємо: мелодійні балади, професійно виконані рідною мовою, гарантують виступ у фіналі. Вже багато років поспіль! Телевізійна родзинка показу року: до активного руху стріл камерних кранів додавалися динамічні внутрішньокадрові рухи за допомогою трансфокаторних наїздів та від'їздів. Виходило виразно й ефектно!

Також один із музичних рецептів: надійна фолькова основа, якісно співана та сучасно аранжована. Цим скористалися португальці (pozhalusta). Не вірилося, що вони пройдуть далі, але таки пройшли.

Ще один із гарантованих «прохідних квитків» - якісний і потужний спів. З цими квитками далі «їдуть» мальтійка Кіяра (skazka) та блакитноока ісландка Йохана (sneg). До речі, представниця далекого північного острова була єдиною цього вечора співачкою, чий надкрупний план продемонстрували телевізійники. Показ її композиції розпочався з детальної і неквапливої панорами знизу вгору по принадливих вустах, білосніжних зубах та блакитних очах. А щодо мальтійки, то вона має шанс вписати в історію пісенного конкурсу взагалі унікальне досягнення. Співачка вже обіймала третю позицію в Європі (1998 рік) та виборювала друге місце (2005). Враховуючи жорстко проявлені тенденції цьогорічного конкурсу (пісня - понад усе!) вона може серйозно посперечатися за першість.

Щодо шансів виконавиці від України. Першим виявом, і то доволі жорстким, тенденцій і підходів цьогорічного «Євробачення» стала заборона на використання під час співу певних декораційних елементів. Те, що ця тенденція може стати вирішальною, демонструє не потрапляння у фінал виконавця з Болгарії (krasota) Красіміра (до речі, теж нещадно висміяного перед початком концерту в російському «міжнародному» ефірі). Співак намагався шокувати глядачів і журі (нагадаю, голосування цього року 50% на 50%) дивним стилем «поп-опера», своїм голосом «контр-тенор» та потужним воланням тьоті в літах поруч. На додачу на сцені був доволі ризикований танок і трюки виконавців на ходулях. Це вже нецікаво! Як не справили враження й унікальні костюмовані білоруські танцюристи, оповиті десятками метрів тканини в хвилях повітря від могутніх вентиляторів. А навіть якщо і справляють, то «закадрова рука» журі все нівелює й залишає самотній номер такого штибу від фінів (na zdorovie): палаючі діжки та приборкувачі - жонглери вогняними факелами на тлі примітивного євроденсу. Єдиний номер! Євровізійний телевізійний 2009 рік нещадно знищує видовищність на сцені, натомість пропонуючи фантастичну видовищність перш за все екранного та світлового оточення виконання пісні. Виконання і пісня - ось два ключові слова!

А що в нас? Нагадаю: в усіх своїх передконкурсних інтерв'ю пані Лобода говорила про що завгодно, тільки не про спів: про намір шокувати синцями, про унікальні гонконгські декорації, про циркачів і т. п. Нещодавно мав нагоду прослухати «вітчизняне пісенне творіння» російською мовою у випадковому кафе, де похапцем пив каву. Навіть величенькі акваріумні риби почали плямкати губами від браку кисню! І циркачів наших непоганих теж знаю. І точно знаю, де можна виготовити подібні декорації, не виїжджаючи за межі столиці України. Спокійно. Не розчепірюючи (по-нашому, по шоу-бізнесовому) пальців...

Повний список вихідців до фіналу 16 травня (в порядку їх оголошення): Туреччина (kak dela - як завжди: пупи, піротехнічний пук, східні ударні), Швеція, Ізраїль, Португалія, Мальта, Фінляндія, Боснія й Герцеговина, Румунія (tantsui - і більше сказати нічого), Вірменія, Ісландія.

Неприємна дрібничка: телевізійники ще до оголошення почали показувати представників Мальти в «грін-румі» і раптом... вони у фіналі! Хочеться вірити, що це дійсно раптом... Адже на тогорічному конкурсі в Сербії у голосуванні взяли участь близько 8,5 мільйонів глядачів. А дивляться подію до 150 мільйонів телеглядачів. Цього року - навіть в Австралії! Подібні «дрібнички» можуть посіяти серйозні паростки тотальної недовіри.

Олександр Зирін, український незалежний телеоглядач