«Сусіди» пообіч екрану
Здається, вітчизняна «мильна опера», заледве з'явившись на світ у вигляді телесеріалу «Сусіди», здобула всі шанси завоювати глядача. І насамперед - у себе вдома, що напрочуд приємно. Як відомо, досі нам пропонували втішатися здебільшого мелодраматичними серіалами російського виробництва, хоч і не без винятків: українські «Зцілення коханням», «Доярка з Хацапетівки», «5 хвилин до метро» та деякі інші складали аналогічній продукції російського виробництва пристойну конкуренцію, а часами й випереджали їх.
Явити будь-які зміни в мелодраматичному жанрі доволі складно. Структура стара як світ: кохання, зради, інтриги, сльози, ще раз сльози, нетривалі миттєвості радості, нарешті - «виплакана» щаслива кінцівка. Стандартні фрейми мимоволі приковують до екрану одних, миттєво відштовхуючи інших. Одначе широко анонсований революційний формат серіалу «Сусіди» виявився щонайменше цікавим. А от друга назва цього нового жанру - актуальна «мильна опера» - виправдовує свою назву й поготів.
Герої серіалу цього ж 2010 року день у день живуть разом із глядачем тим самим життям, що й уся країна. Уже початок робочого тижня, але в їхніх квартирах, як і в наших, досі зберігається відгомін свят - новорічні ялинки. Зрештою, і святкувати старий Новий рік, хоч як парадоксально звучить цей оксюморон, вони також сідають разом із телеглядачем, ще й приблизно в той самий час після роботи.
Один із «сусідів», моряк Андрій (Сергій Дерев'янко), вже в першій серії повертається з сомалійського полону, ніби в такт нашим недавнім теленовинам про захоплені в піратський полон українські корабельні екіпажі. Цікавлячись в іншого сусіда, чиновника Петра (Олександр Ігнатуша), що нового на батьківщині, він отримує вичерпну відповідь: «А у нас тут 17 вибори». Все зрозуміло й без подальших слів.
Узагалі ж, політичні вкраплення в серіалі абсолютно ненав'язливі й навряд чи до них можна приплести якусь політичну агітацію. Щоправда, «сусідка» тьотя Галя (Ніна Касторф) доволі емоційно, цілком у народному дусі, реагує на радіоповідомлення про державні підвищення пенсій. «Усі вони брехуни», «Їм хватає», «А як прожити за ці копійки», - повторює вона, дещо комічно, а то й зовсім некомічно, складаючи у стовпчики вторговані копійки. На тлі її раритетних радіоприймачів і антикварної радіоли, дбайливо застеленої серветкою, в уяві так і постають радянські та перебудовчі часи. «Антиурядова реклама?» - з підозрою запитають політично стурбовані. Навряд. Але відчувається, що творці серіалу явно «ходили в народ», і дошукуватися в обуреннях їхніх героїв передвиборних підтекстів - марна справа.
Зрештою, у фільмі доволі влучно відображено не лише суспільно-політичні реалії, а й побутові. Скажімо, інша героїня «Сусідів», вчителька музики Радміла (Олена Бондарєва-Рєпіна), посилає тридцятирічну доньку Машу, колоритну товстульку, за нашим знаменитим і, головне, дешевим бальзамом «Вігор», щоб «підлікуватися». А та читає поширений в Україні, вже кількарічний бестселер з промовистою назвою «Школа стерви». Ніби прямо з книжкового ринку на Петрівці. На кухонних стінах київських квартир розвішані знайомі пластикові картини з квіточками, а шапка та пальто тьоті Галі одразу відсилає до троєщинського й святошинського базарів - такі лахи продаються тільки в нас.
Однак, окрім «актуального» відображення в цьому мелодраматичному сценарії рутинного життя столиці та країни, серіалу насправді притаманна ще одна, не менш важлива, а то й чи не найважливіша «актуальність». По суті, він двомовний. Звісно, очевидна перевага у спілкуванні його героїв надається російській, проте варто виділити два суттєвих нюанси. По-перше, мовний поділ «сусідів», здається, значною мірою відображає білінгварну ситуацію в Києві. І не лише у пропорційному плані - з дев'яти сусідів вишуканою українською постійно розмовляє тільки дружина чиновника Петра Світлана (Лідія Вовкун). У тьоті Галі - радше київський суржик із відчутним наближенням до літературної української. Сарказму з «Файної Украйни» або від зниклої з екранів Сердючки тут нітрохи не чути. Можна сказати, що її образ більше наповнює зважена іронічність. Себто український глядач має рідкісну нагоду дивитися білінгварний телесеріальний продукт, який вирізняється з-поміж решти реалістичним і толерантним ставленням до української мови. Адже здебільшого в телепродукції з украпленнями двомовності українську нам звикли висвітлювати то як мову народних цілительок («День народження буржуя»), то неотесаних містечкових провінціалів («Сила тяжіння»).
Цікаво й те, що співрозмовники Світлани нерідко переходять з нею на українську, як-от її син Алекс (Євген Капорін) або дружина моряка Андрія юристка Олена Міщенко (Поліна Войневич). Себто, також відображено майже типові для столиці ситуації, коли її російськомовні мешканці на вишукану українську мову ввічливо відповідають тим самим. Зрештою, вже те, що в серіалі відзнято життя київської сім'ї, яка через свою двомовність не зазнає жодного дискомфорту, мабуть, тільки додасть йому глядачів.
Певна річ, на цьому мовному тлі є й свої вади. Скажімо, абсолютно незрозуміло, чому канал відмовився від уже звичних українських титрів, коли з уст героїв лунає російська мова. Або ж деякі українські вислови іноді трохи ріжуть вухо, як от «він правий» замість «має рацію». Однак у цілому жива, розмовна українська справляє доволі гарне, органічне враження, що є другим важливим нюансом мовної теми. Можливо, це результат переплетення української з російською, себто не різкого, несподіваного виведення її на екран. Варто додати, що й російська мова «сусідів» типово київська та не вирізняється московським акцентом. А, можливо, для такої мовної органічності чимало важить і сам популярний рівень телепродукції, себто відсутність складної лексики, тривалих діалогів тощо. Тут, до речі, серіалу не завадили б і дотепні українські вислови.
Хай там як, а «Інтер» таки підніс несподіваний продукт. На сайті каналу зазначено, що для швидких, майже онлайнових зйомок використовується спеціальна техніка. Наскільки такі темпи відіб'ються на грі акторів та сценарії, що також пристосовується до щоденних подій, мабуть, можна буде виснувати тільки згодом. Наразі ж у кожної з сімей «Сусідів» - власні клопоти та поступово, як і в звичайних «мильних операх», закручується інтрига: вибудовуються різнопланові сюжетні лінії, котрі згодом, либонь, зійдуться докупи.
Не менш цікаво й те, що винахідливий «Інтер» не забуває рекламувати в серіалі іншу свою «актуальну» продукцію. Герої «Сусідів» постійно дивляться улюблений канал та в курсі всіх його новинок. Словом, постмодерні літературні прийоми «рулять» не тільки в структурі серіалу, а й цілої телепрограми. І дивитися цікаво, і комерційно вигідно. Додати нічого. Отож, уже перша серія «Сусідів» одразу відсилає вас до іншої прем'єри. «Завтра на каналі „Інтер" передача „Знахарі", там ведуча Ольга Богомолець, що лікувала Ющенка», - повідомляє колоритна товстулька Маша своїй мамі.