Цей моніторинг — докладний аналіз ефіру спільного марафону (новин, прямих ввімкнень, гостьових студій) на дотримання стандартів і вагомі професійні помилки ведучих і журналістів. Автор моніторингу — Ігор Куляс, медіатренер та автор основної методології моніторингових досліджень «Детектора медіа». Докладний розбір роботи ведучих і журналістів під час моніторингу потрібен і глядачам, і самим медійникам, які зможуть врахувати свої помилки та робити якісніший продукт. В аналізі ми враховуємо специфіку воєнного часу та фіксуємо лише порушення стандартів, яких журналісти й ведучі могли б уникнути.

Детальніше — в методології моніторингу. Резюме моніторингових звітів читайте тут. У рубриці «Щоденні теленовини» щодня виходить короткий огляд марафону. А підсумки моніторингу телемарафону «Єдині новини» за жовтень — грудень 2023 року читайте тут (перша частина) і тут (друга).

Нагадуємо, що у зв’язку зі зміною сітки марафону в кожному моніторингу аналізуються всі шість каналів, але по чотири години ефіру. Та за два суміжних дні: понеділок і вівторок, вівторок і середа тощо. Ці дві доби на тиждень і години з ефірних блоків кожного каналу ми обираємо довільно. У розділі подій / тем, які не висвітлювалися телемарафоном, зазначаємо лише ті, які оприлюднювалися більшістю стрічок новин інших медіаресурсів протягом того часу доби, який аналізується.

Першу частину огляду за січень — березень читайте тут і тут (коротко).

Порушення стандартів у ефірі телемарафону

Протягом січня — березня цього року в досліджених ефірах телемарафону була така кількість порушень стандартів інформаційної журналістики, які так чи інакше впливали на зміст інформації та несли ризики не лише неякісного, але часто й невірного інформування глядачів та слухачів телемарафону:

Середні показники грубих порушень стандартів на кожну ефірну годину по каналах виглядали так:

Загальна кількість порушень стандартів у телемарафоні в першому кварталі цього року й далі зростала. В попередньому кварталі їх було 17562, у звітному — вже 17960. Хай зростання й невелике (на 2%), але виразною є загальна тенденція до погіршення якості ефіру марафону. Значна частина порушень професійних стандартів веде до дедалі більшого спотворення інформаційної картини сьогодення, яку змальовує для своєї аудиторії телемарафон. Як результат — продовження падіння глядацької довіри до марафону, причому це падіння йде стрімко і за експонентою. Останнє дослідження Київського міжнародного інституту соціології, опубліковане 19 лютого, вперше показало негативний баланс довіри-недовіри: марафону довіряли 36% опитаних, не довіряли — 47%.

74,9 порушення на годину ефіру означають, що в марафоні в середньому щохвилини відбувається більше одного порушення. Як і в попередньому кварталі, найбільший «внесок» у спотворення контенту телемарафону в першому кварталі цього року робили канали «1+1» (21,6% від усіх порушень), ICTV з СТБ (19,7%) і «Інтер» (19,6%). Найменшим був «внесок» Першого каналу Суспільного (6,8%), але він на пів відсотка зріс порівняно з попереднім кварталом. По каналах загальні зміни були такими: збільшилася кількість порушень стандартів на «Інтері» (на 7,6 на годину в середньому), на Першому каналі Суспільного (на 3) і на «1+1» (на 2,6). Інші канали неістотно зменшили кількість порушень.

Якщо порівнювати середні показники порушень окремих стандартів у телемарафоні за останні 12 місяців, то динаміка змін була ось такою (всі дані — середні кількості порушень на годину ефіру):

Як бачимо, порівняно з попереднім кварталом збільшилася в марафоні кількість порушень стандартів відокремлення фактів від думок, точності, повноти й доступності подачі інформації, а також балансу думок. Незначне зменшення кількості порушень стандарту достовірності не вплинуло на загальне збільшення кількості порушень — з 73,2 до 74,9 порушення на годину ефіру в середньому.

Порушення стандарту відокремлення фактів від думок

Як і раніше, на цей стандарт припадає більше половини всіх порушень у телемарафоні. А порушення саме цього стандарту значно спотворює інформацію, оскільки телеглядач чи радіослухач замість фактів і думок компетентних у цих фактах людей отримує оцінки журналістів, їхні емоції та скоростиглі судження. Їхня цінність для якісного інформування є в кращому разі нульовою, а в багатьох випадках від’ємною. Ось у які способи журналісти різних каналів/медіагруп порушували цей стандарт у першому кварталі цього року:

У середньому на годину ефіру це виглядало ось так:

Уже третій квартал поспіль медіагрупа ICTV з СТБ продовжує залишатися найбільшою порушницею цього стандарту, попри те, що навіть трохи зменшила кількість порушень порівняно з попереднім кварталом (було 62,9 на годину ефіру, стало — 61,9). Канал «1+1» майже їх наздогнав, збільшивши кількість порушень на 2,5 порушення на годину. Більш відчутно (на 4,4 порушення на годину) зросла кількість порушень цього стандарту на каналі «Інтер». На каналах «Рада» і «Ми — Україна» кількість цих порушень трохи зменшилася (на 3,1 і на 2 відлповідно). На Першому каналі Суспільного, який робить найменше подібних порушень, їхня кількість у першому кварталі року відчутно зросла (з 9,3 до 12,3 порушення на годину). У підсумку середній показник по марафону зріс із 44 порушень стандарту на годину в минулому кварталі до 44,6 у звітному.

Динаміка змін середньої кількості порушень стандарту відокремлення фактів від думок протягом останніх 12 місяців загалом по телемарафону виглядала так:

Тут видно, що продовжує стабільно зростати кількість суб’єктивних думок журналістів у новинах і в новинних елементах гостьових студій. Трохи зменшилася кількість неавторизованих думок в авторських матеріалах і гостьових студіях і доволі відчутно зменшилася кількість безпідставних узагальнень. На одному рівні продовжує залишатися такий вид порушення стандарту як нечіткість меж цитування.

Суб’єктивні думки журналістів у новинах

Середня кількість цього різновиду порушення стандарту відокремлення фактів від думок знову зросла — у попередньому кварталі було 41 таке порушення на годину ефіру в середньому, у звітному кварталі їх стало 42,1. Як і в попередньому кварталі, найбільше подібних порушень було в ефірі каналів ICTV та СТБ (59,1), значно більше від середнього значення по телемарафону також було на каналах «1+1» (58,4) і «Інтер» (55,1). Найменше таких порушень було в ефірі Першого каналу Суспільного (12 порушень на годину в середньому). Найбільшим зростання кількості подібних порушень було на каналах «Інтер» (на 4,8 порушення на годину), на Першому каналі Суспільного (на 3,2) і на «1+1» (на 2,4). В ефірах каналів ICTV та СТБ зростання було помірним, але медіагрупа так і залишися найбільшим порушником за цим різновидом. Трохи зменшив кількість подібних порушень канал «Ми — Україна» (на 1,2), ще більше зменшили їх на каналі «Рада» (на 3,7 порушення на годину в середньому).

У телемарафоні журналісти й далі використовували суто емоційну лексику, що в змістовному сенсі новинам не додає нічого, натомість може спотворювати фактичну основу. Крім того, левова частка такої лексики давно вже перетворилася на штампи. Напрямки й точки фронту найпомірніше журналісти називають «гарячими» чи то «найгарячішими», а часто «пекельними» і «найпекельнішими». Бої найчастіше позначають як «запеклі» та «найзапекліші». Коли розповідають про ворожі обстріли, то кажуть зазвичай «ворог гатив», часом ще додаючи «рясно» і «летить російське залізяччя». Про їхні «страшні наслідки» розповідають за допомогою таких слів як: «понівечено», «вщент знищено», «суцільне згарище», «суцільна руїна», «суцільне місиво з бетону і заліза», «дісталося добряче», «пошматовано», «розтрощено» тощо.

Надзвичайно багато емоційних визначень журналістів є похідними від слів «пекло», «страх», «жах», «смерть», «кров», «шок» тощо: «десять місяців пекла», «вони пройшли пекло», «за ці майже два пекельні місяці», «про спільне пережите пекло», «намагається те пекло швидше забути», «вмить опинилися у вогняному пеклі», «почалося ще гірше пекло», «містяни з жахом розказують», «жахливі події», «маємо жахливі наслідки», «пережив ранковий жах», «після жахливої ночі», «жахливу картинку»,«стала однією з найжахливіших гуманітарних криз», «власне те, що тут відбувається, це справжній жах», «від цього вибуху страшного», «найстрашніший день», «найстрашніші наслідки», «згадує найстрашнішу ніч у житті», «справжнє страхіття», «тієї страшної ночі», «найкривавіший період», «за два роки кривавої бійні», «найкривавіший штурм», «найкривавішим виявився ранок», «кривавий лютий, який змінив усе», «смертоносна акція», «моторошні кадри», «моторошна деталь», «пролунали шокуючі цифри», «люди в шоковому стані», «того шокуючого ранку» тощо.

Популярною у журналістів є оцінка «трагедія»: «це і призвело до трагедії», «після трагедії», «трагічно загинула», «трагедія, що сколихнула всю країну», «це найстрашніша трагедія в столиці», «на жаль, трагічний», «однієї з найстрашніших трагедій людства», «трагічну новину сповістили», «трагедія сталася у суботу». І, звісно ж, постійно дають подіям стереотипні оцінки, що сталося «на жаль», а що «на щастя». Ось такий приклад: «п’ятеро людей постраждало в Сумах через атаку “шахедів”, серед поранених — 10-річний хлопчик, на щастя, минулося без жертв» (наче поранені — не жертви атаки). І, зрозуміло ж, в усіх випадках вбачають у всьому якесь диво: «диво, що сталося завдяки неймовірній підготовці», «на диво вціліли», «лише дивом минулося без потерпілих», «врятувалася дивом», «це просто було диво», «дістав поранення дивом легке», «родину врятувало диво», «серед дивом врятованих», «дивом вціліли діти» тощо.

Ще журналісти часто намагаються словами описати почуття людей, замість просто давати їх синхронами, де ці почуття є очевидними: «сліз не стримує», «зі сльозами на очах», «рве душу Ольги на шматки», «пані Лариса ледве стримує сльози», «просто перехоплює горло», «ледь стримує сльози», «з сумом каже Настя», «з посмішкою згадує», хоча часом і про власні почуття можуть сказати: «був кадр, який розірвав серденько».

У першому кварталі в марафоні стало відчутно менше пафосної лексики, але все одно вона була: «цей легендарний бій», «легендарного полку», «жінку-легенду», «славетного “Бредлі”», «бій, що увійшов в підручники», «найголовнішу фортецю війни», «героїчного міста», «незламні люди», «незламного і кривавого протистояння» тощо. Була і лексика, яка створює загальну занадто оптимістичну картину того, що відбувається на фронті: «блискавично реагують», «показують свою зухвалу та блискучу майстерність», «майстерністю українських стрільців вражені українські та західні інструктори», «ворог зазнає шалених втрат», «гучно і яскраво розбивають російську піхоту», «розчавлюють орків», «нічний жах загарбника», «влаштують ворогу справжнє пекло», «епічне влучання», «втрати ворога там величезні» і подібні.

Як і раніше, будь-які розповіді про Росію і росіян чомусь викладаються винятково з використанням радше пропагандистської, але аж ніяк не новинної, лексики: «варварських російських авіаударів», «поцілили російські нелюди», «таку людожерську тактику Росія застосувала», «російські нелюди б’ють ледь не щодня», «пропагандистська істерія», «за машкарою істеричної пропаганди», «цинічно висловив співчуття», «маскарад на Росії уже стартував», «в колі ряджених псевдовійськових підстаркуватий диктатор на пафосному тлі Кремля вправно жонглював словами», «їхня миршава версія не тримається купи», «там окупанти купчаться як таргани», «і кремлівські посіпаки раді старатися», «російські пропагандисти захлинаються від люті» тощо.

У всьому іншому журналісти більшості редакцій, схоже, ні про що не вміють розповідати без власних оцінок, тож цих оцінок у телемарафоні хоч греблю гати, причому будь-яких і з будь-яких приводів: «потужні спалахи та вибухи», «величезна вирва», «величезна пожежа», «серйозно пошкоджені», «фатальної помилки», «катастрофічно бракує», «велелюдний мітинг», «розгорнули величезні прапори», «витрачали дорогоцінний час», «стосовно горезвісного пакета», «кричущий інцидент», «гучний арешт», «ганебної витівки», «унікальна розробка», «унікальні характеристики», «рішучими заявами», «гучні заяви», «чергова інтрига німецької епопеї з “Таурусами”», «активно підтримує Україну», «активну розбудову», «тривало активне будівництво», «активно везуть товари», «активно працює термінал», «ретельно планують», «кипить робота», «робота у хлопців закипіла», «гуртом робота закипіла швидше», «надсучасних реабілітаційних центрів», «вишикувалися довжелезні черги», «викликала неабиякий резонанс», «колосальні борги», «розгорівся скандал довкола закону», «опинився в епіцентрі скандалу», «скандальну виставку», «блогерський скандал», «скандал залагодити не вдалось», «цьогорічні скандали навколо “Євробачення”», «у соцмережах розгорівся скандал», «скандальні заяви», «після численних корупційних скандалів», «найгучніший скандал», «корупційні скандали зі схемами на мільярди», «про інші гучні скандали, які призвели до значних збитків», «скандал із кріобанками», «один із найгучніших шпигунських скандалів», «скандал у школі», «низку скандальних заяв», «ще одну проблему порушив», «безробіття — тотальна проблема», «і це найбільша проблема», «ще одна проблемна історія», «дещо приємніші новини», «розкішного судна», «фешенебельну яхту», «загадкова хвороба», «історії, які розповідають місцеві, вони дивовижні», «неймовірні історії», «це просто щось неймовірне», «несподіване цвітіння», «надзвичайно щемливі», «перелік гостей вражає», «надпопулярна вистава», «щемке відео», «містична вистава», «має шалений попит», «неймовірні краєвиди», «зіркові гості», «зворушливу промову», «надзвичайно щемна історія», «у щемливих рядках», «цікаві обговорення», «відома в місті волонтерка», «видатний історик», «відомим ресторатором» і тощо, і тощо. Цей список можна було б продовжувати нескінченно.

Усе це доповнюється надзвичайною концентрацією дієслів урочистого стилю («зазначив», «наголосила», «закликають» тощо) і слів з оцінкою дії («зізнається», «упевнений», «переконана» тощо), які майже тотально в марафоні заміняють нейтральні позначення дії (сказав, повідомила тощо).

Доволі часто журналісти вдаються до сумнівної образності та жартів, які крім оцінок ще й може ускладнювати сприйняття інформації глядачами. Лише по кілька прикладів: «одразу два взводи росіян поїхали на концерт до Кобзона», «неймовірна історія політичного покеру», «до виборів долучили навіть потойбічний світ» («1+1»), «відправляють окупантів до царства вічних снів», «щоправда, цей піхотинець бригади “Рубіж” воює не з троянцями, а з російським окупантом», «перетворились на добриво завдяки нашим захисникам» (ICTV та СТБ), «у деяких селищах Бєлгородщини відчули на собі, що саме означає вислів “відвага білого флага”», «Білий Дім дає “зелене світло”», «слово — не горобець, вилетить — упіймають» («Інтер»), «це один з півтора десятка ворожих літаків, які українські бійці “демілітаризували” протягом місяця», «росіяни “вітали” українців із новим роком шахедами та ракетами», «февраль 2024-го став справжнім лютим для російської армії» («Рада»), «окупанти усівають українські землі таблицею Менделєєва», «послуга “з тюрми на кладовище” тепер і для жінок», «уже після “від’ємного сплиття” російського крейсера “Москва”» («Ми — Україна»). З гумором журналістам слід мати на увазі, що, по-перше, лапок, хоч як це дивно, на слух не чути, а по-друге, в окремих глядачів може й не бути почуття гумору, тож вони сприйматимуть усе у прямому значенні слів. У першому кварталі не вдавалися до образності та не гуморили хіба лише на Першому каналі Суспільного.

На більшості каналів у першому кварталі року традиційно багато було різноманітних міркувань журналістів у новинах і в новинних елементах гостьових студій (це у підводках до сюжетів і в БЗ). Відчутно менше міркувань журналістів було лише на Першому каналі Суспільного.

Найбільше було різного штибу «експертних» міркувань журналістів у різних царинах. Це замість того, щоб давати слово справжнім експертам з тих чи інших тем — від великої геополітики до медицини. Наведу лише по кілька прикладів:

«І справді зрозуміло, що основним меседжем, основною власне потребою була демонстрація єдності всередині Європи». «У будь-якому разі, аби протистояти рашистській навалі, Україна потребує у десятки разів більше зброї, ніж має на цю мить». «А цієї весни картопля може здорожчати ще гривень на 10» («1+1»).

«2024-й прояснить чимало важливих питань для України, надасть чимало можливостей для розвитку. Головне — аби партнери України були поруч, не припиняли постачання зброї». «Брак зброї і підтримки з повітря, брак людей і тотальна чисельна перевага ворога, бажання зберегти життя наших воїнів — все це ключові причини виходу наших військ з Авдіївки. Об’єктивні причини». «Внутрішні резерви в України є» (ICTV та СТБ).

«Відтак головним пріоритетом для оборонних підрядників США найближчим часом стане розробка дешевих одноразових дронів-камікадзе». «Але у випадку ракет більшої дальності “зоопарк” — це добре, бо кожна ракета має свої переваги». «Якщо недугу виявити вчасно, то пацієнта легше повернути до повноцінного життя, а тому важливими є регулярні профогляди і уважне ставлення до свого самопочуття» («Інтер»).

«Однак у порівнянні з минулим роком успіх ворожих атак значно знизився завдяки більш надійному захисту неба і титанічній праці енергетиків». «Якщо у річці відсутній кисень, органічна фракція не розкладається, а гниє. Це може спричинити масову загибель риби та бактеріологічну загрозу». «Така система онлайн-освіти досить слабка, порівняно з офлайн-освітою» («Рада»).

«А от виготовляти нові стратегічні літаки росіяни нині не здатні, тому вони всіма силами намагатимуться подовжити ресурс своєї авіації». «Побрязкати зброєю, посипати погрозами і тримати в напрузі сусідів — саме такий тренд авторитарних режимів і диктатур». «Морський бій на Чорному морі Україна впевнено виграє» («Ми — Україна»).

Як і раніше, в ефірі марафону звучало чимало журналістських припущень, небагато їх було в ефірах каналів «Рада» і Першого каналу Суспільного, ось приклади:

«Вочевидь прагнуть відкинути Сили оборони України за Сіверський Донець». «Скоріш за все він переніс на ногах коронавірус». «Саме це розділення між республіканськими виборцями може зіграти на руку Джо Байдену». «Роботи найпевніше триватимуть і завтра зранку, поки не розберуть завали» («1+1»).

«Імовірно, мета росіян — тренування білоруських військових». «Зупинити російську військову машину могло б хіба тотальне безгрошів’я». «До того ж імовірно в місті влучання пошкоджена несуча конструкція». «Тема надприбутків українських зернотрейдерів, мовляв, які нібито наживаються на митних поступках Євросоюзу через війну, вже циркулюють у Польщі давно, і не виключено, що підбурюють їх наші вороги» (ICTV та СТБ).

«Найпевніше, це була ракета Х-101, випущена з Каспійського регіону». «І дуже імовірно, що вже зовсім скоро західна коаліція завдасть авіаударів по позиціях єменських повстанців». «Схоже, в результаті “дружнього вогню” пошкодили Іл-22». «Повне відновлення будинку вочевидь затягнеться на місяці». «Хто буде в новому союзі, поки що невідомо. Цілком ймовірно, не лише країни Європи» («Інтер»).

«Думаємо, що зовсім скоро ці назви буде змінено» («Рада»).

«Певен, що і місцева влада буде вживати якихось кроків, щоб надати якесь тимчасове житло». «Ймовірно, що цей дитячий садочок буде відновлено» (Перший канал Суспільного).

«Імовірно, корабель було підбито під час атаки морських дронів». «Розглядати його ймовірно почнуть вже наступного тижня». «Під “сюрпризом для Путіна” Нуланд ймовірно мала на увазі далекобійні ракети GLSDB» («Ми — Україна»).

І ще журналісти різних каналів часом дозволяють собі в новинах давати глядачам, а то й фахівцям, різного штибу «корисні поради» або навіть «настанови», що, взагалі-то, є безвідповідальним. Ось по кілька прикладів:

«Дратівливість, депресія, тривожність, розлади сну та харчування — це не про поганий настрій, а про результат напруження. І нехтувати цими станами не можна». «Але не варто забувати про збалансоване харчування, здоровий сон і фізичну активність». «цим підприємствам потрібне не тільки оновлення виробництва, але і зміна у ставленні до людей, на яких вони працюють» («1+1»).

«Такі рекорди — приклад для наслідування і стимул для бізнесу та підприємців бути соціально відповідальними, що особливо важливо під час війни». «У цих реаліях Україна мусить мобілізувати свій внутрішній потенціал. І це не тільки збільшення податків. Владі необхідно взятись за непопулярні реформи і нарешті закрити чорні діри, через які гроші мільярдами течуть повз державний бюджет». «У країні, що воює майже 10 років, надати домедичну допомогу повинен вміти кожен». «Та чи встигнуть депутати це зробити за місяць? Тож краще заповнити декларації всім» (ICTV та СТБ).

«Як би не було сутужно, накопичувати борги не варто». «Міжнародна платформа за звільнення незаконно утримуваних Росією цивільних українців повинна стати потужним інструментом для повернення полонених на Батьківщину». «Тільки варто не забувати, якою ціною даються ці зміни» («Інтер»).

«Для тих, хто користується пічним та газовим опаленням, необхідно весь опалювальний сезон очищати димоходи від сажі». «Здоровий спосіб життя, вчасна вакцинація та регулярні обстеження — це те, що знизить ризик раку» («Рада»).

«Можна зекономити, купивши в більших об’ємах, прикладом мішечки, розфасовані у 5-10 кілограмів, 20 кілограмів, є такі пропозиції, тоді дійсно і ціна дешевша» (Перший канал Суспільного).

«Але російська агресія свідчить: фашизм живий, і щоб знищити його, потрібні спільні зусилля усього світу» («Ми — Україна»).

У першому кварталі року журналісти всіх редакцій без винятку доволі часто вживали маркери штучного посилення уваги. Найпопулярнішими формами були «до речі», «до слова», «ба більше», «варто зауважити», «слід зазначити», «що цікаво», «важливо», «увага» тощо.

А ще більше було маркерів авторизації, в новинах взагалі недоречних: «зазначу», «хочу зазначити», «хочу додати», «хочу сказати», «я думаю», «скажу» тощо. Часом журналісти взагалі діляться особистими враженнями чи діями, наприклад: «я не схильна романтизувати війну», «тоді мене найбільше вразила інформація», «я теж, до речі, стала фандрайзером», «особисто я прокинулась від потужних вибухів», «ну і щодо забобонів цікавий такий момент, який мене особисто дуже порадував» («1+1»), «звісно на мене найбільше справило враження», «я б порівняла це з відкриттям якогось модного закладу» (ICTV та СТБ), «я вже неодноразово ставала донором», «скажу чесно, саме про донорство стовбурових клітин знала небагато», «почитала в інтернеті, поспілкувалася з лікарями і сьогодні буду підписувати згоду» («Рада»), «я вже не втрималася і скуштувала борщ з сухого борщу», «мені цікаво, як заохочують засуджених» («Ми — Україна»).

Неавторизовані суб’єктивні думки в авторських матеріалах і розмовних студіях

Кількість подібного виду порушень стандарту відокремлення фактів від думок у марафоні неістотно зменшилася: у попередньому кварталі їх було по 2 на годину ефіру, у першому кварталі цього року стало 1,9. Основою цього стало зменшення кількості подібних порушень насамперед на каналах ICTV та СТБ (було 2,9 такого порушення на годину, стало 2). Зменшили кількість подібних порушень канали «Інтер» і «Ми — Україна». Натомість відчутно збільшили їх кількість ведучі каналу «Рада», який і став у звітному кварталі найбільшим порушником (було 3,1 такого порушення на годину, а стало 3,8, майже вдвічі більше, ніж у найближчих «переслідувачів»). На каналі «1+1» збільшення кількості подібних порушень було незначним. Найменше цих порушень (лише 0,3 на годину), як і раніше, було на Першому каналі Суспільного, де ведучі майже щоразу авторизують власні міркування.

Безпідставні узагальнення

Саме за цим різновидом порушення стандарту вже третій квартал поспіль є позитивна тенденція: якщо в третьому кварталі минулого року було в середньому одне подібне порушення на годину, в четвертому кварталі — 0,8, то в першому кварталі цього року їх кількість знову зменшилася до 0,5 порушення на годину в середньому. При цьому зменшення кількості подібних порушень відбулося на всіх без винятку каналах. У звітному кварталі найбільше подібних порушень було на каналах «1+1» (0,9 на годину) і «Інтер» (0,8). І майже не було взагалі на Першому каналі Суспільного.

З тих, які траплялися, найбільше (54 випадки) було узагальнень на різноманітні локальні групи людей, приклади: «вони частіше вражають цілі, але не дух нікопольців», «молоді мами зраділи і навіть захотіли після такої ініціативи народити ще», «перехожі дивуються цій несподіваній красі», «глядачі в соцмережах пильно стежили за пересуванням Петра», «на допомогу у цей двір посходилися з усього міста», «що буде, коли почнуться рясні дощі, мешканці бояться і думати», «1 лютого переселенці з острахом чекають на нові зміни», «намагаються вчасно платити за комірне і харків’яни», «утім попри всі складнощі, гуляйпільці не втрачають оптимізму та віри» тощо. Найбільше таких узагальнень робили на «Інтері», а на Першому каналі Суспільного саме таким було одне-єдине.

У 26 випадках журналісти узагальнювали на всю Україну чи то на всіх українців: «але загалом українці до трансплантації за останні роки кардинально переглянули погляд і ставлення», «про хронічний стрес, те, з чим живе сьогодні кожен українець», «це чудово розуміють українці і важливо усвідомлювати нашим іноземним партнерам», «всі українці сподіваються, що у США пам’ятають головний принцип — з великою силою приходить велика відповідальність», «точно вся країна досі передивляється відео знищення чергового судна РФ», «ось цю світлину… побачила вся Україна» і подібні. Найбільше узагальнювали на всіх українців на каналі «1+1», більш як у половині всіх випадків.

У 23 випадках журналісти узагальнювали на різні професійні групи людей: «але бізнес і урядники в унісон кажуть», «народні депутати, експерти і банкіри нинішню фінансову ситуацію оцінюють спокійно», «військові, інженери, аналітики вкотре здивовані», «нововведення шоферам подобається», «попри складнощі армійці не втрачають оптимізму» тощо. Майже половину з цих узагальнень робили журналісти каналу «1+1».

Ще в 11 випадках узагальнення сягали цілих народів, континентів, та й усього світу: «європейці засуджують і плани росіян щодо Придністров’я», «обурилися не тільки українці, а й вся Європа», «заяви Трампа на мітингу в Південній Кароліні викликали хвилю обурення у світі». Майже половину цих порушень робили журналісти каналу «Ми — Україна», аж до ось таких завідомо хибних суджень як: «сьогодні проти збройної агресії РФ об’єднався весь світ».

Нечіткість меж цитування

Загалом кількість подібних порушень стандарту продовжує залишатися незначною (0,1 порушення на годину ефіру в середньому). Системними, як і раніше, їх можна вважати в ефірах ICTV та СТБ (0,3 порушення на годину). Взагалі не було подібних порушень на каналі «1+1» і Першому каналі Суспільного. На інших каналах подібні порушення були одиничними.

Порушення стандарту достовірності

Загальна картина в першому кварталі року за різновидами порушень цього стандарту була такою:

У середньому порушень на годину ефіру:

Як я уже згадував, кількість порушень стандарту достовірності у першому кварталі цього року виявилася незначно меншою за попередній квартал — було 18,5 порушення на годину в середньому, стало 18,2. Дуже незначна зміна, але на краще, шкода, що це насправді єдине покращення, порівняно з попереднім кварталом. По каналах зміни були такими: чотири учасники марафону зменшили кількість порушень стандарту, найвідчутніше — в ефірі каналу «Рада» (було 19,7 порушення на годину, стало 18,4), на «1+1», ICTV з СТБ і на Першому каналі Суспільного зменшення були не такими відчутними. Збільшили кількість порушень стандарту достовірності на каналах «Інтер» і «Ми — Україна» (на останньому — на 1,2 порушення на годину в середньому).

Динаміка змін середньої кількості порушень стандарту протягом останніх 12 місяців загалом по телемарафону виглядала так:

Як бачимо, протягом останніх трьох кварталів намітилася легка тенденція до зменшення порушень стандарту достовірності, втім їхня загальна кількість продовжує залишатися настільки значною, що це неістотне зменшення навряд чи може тішити.

Узагальнені розмиті псевдопосилання на джерела фактів

Хоча саме цього різновиду порушення стандарту достовірності стало менше, ніж було у попередньому кварталі (з 6,9 такого порушення у середньому на годину до 6 порушень), але саме він продовжує з великим відривом займати перше місце за кількістю серед усіх різновидів.

Зменшення кількості таких порушень насамперед дали канали ICTV з СТБ (стало менше на 1,9 порушення на годину в середньому), «Рада» (на 1,5) і «Інтер» (на 1,3). На каналі «1+1» подібне зменшення було менш істотним, на інших каналах відбулося незначне збільшення кількості таких порушень. У першому кварталі цього року найчастіше до подібних «посилань» вдавалися на каналі «Ми — Україна» (по 8,4 такого порушення на годину) і «Рада» (по 7 порушень), найменше подібних порушень було на Першому каналі Суспільного (3,2 на годину).

Більш як дві третини всіх порушень цього різновиду (1050 з 1444 були неперсоналізованими псевдопосиланнями на різноманітні організації, структури й установи. Це всі оці «за даними Харківської обласної військової адміністрації», «кажуть в угрупованні військ “Таврія”», «повідомляє Офіс генпрокурора», «у Міністерстві юстиції кажуть», «заявили в ДСНС» і подібні. Як і раніше маю припущення, що на більшості каналів за подібними псевдо насправді приховані телеграм-канали чи сторінки в соцмережах, просто з усіх учасників телемарафону про це заведено говорити лише на Першому каналі Суспільного. Тож на інших каналах за «посиланнями» «кажуть в Херсонській ОВА» цілком собі може бути телеграм-канал цієї адміністрації, а за «зазначають у фракції “Слуга народу”» — фейсбук-сторінка когось зі «слуг»-депутатів. Але в усіх подібних випадках, зрозуміло, редакції не зв’язувалися з конкретними людьми у структурах, бо ж тоді логічним було би цих людей у посиланнях згадувати. А загалом найбільше полюбляють «посилатися» на невідомо кого в різних структурах та установах на каналах «Рада», «Ми — Україна» і «Інтер».

І ще таке, за внесеними змінами до методології моніторингу, не враховувалися б посилання на телеграм-канали, наприклад, Повітряних сил або Генерального штабу. Але ж для цього журналістам у посиланнях слід було би чесно казати «повідомляють у своєму телеграм-каналі Повітряні сили» або ж «написано на фейсбук-сторінці Генерального штабу». А такого в ефірах усіх каналів, крім Першого каналу Суспільного, майже не буває.

Як завжди, на другому місці за вживаністю на каналах були псевдопосилання на невідомих, невизначених фахівців у різних царинах: «повідомляють військові», «попереджають прикордонники», «кажуть правоохоронці», «розповідають наші водії», «за даними комунальників», «за інформацією від енергетиків», «синоптики обіцяють» тощо. Траплялися й такі: «про це свідчать і соціологічні дослідження» (невідомо які, невідомо чиї) або взагалі «за останніми соцопитуваннями». Найбільше подібні псевдопосилання полюбляють на каналах «1+1» і ICTV з СТБ. Найменше їх було на Першому каналі Суспільного.

Третє місце було за вже геть розмитими псевдопосиланнями на кшталт: «вище командування зазначило» «союзники запевнили», «ми чули від українських очільників», «розказали свідки», «стверджують очевидці». І дуже багато було «посилань» на невизначені владні інституції, коли журналісти казали «як каже місцева влада» (невідомо яка — чи то обласна, чи міська, чи цивільна, чи військова), в ефірі «Ради» якось було «про це попереджають у департаменті соціальної політики однієї з міськрад» або ж «джерела в правоохоронних органах повідомляють» (тут і що за «джерела», в яких саме «органах» і кому це вони «повідомляють»). Найбільше подібних псевдопосилань було в ефірах каналу «Ми — Україна», майже половина від усіх по телемарафону в цілому.

Канали продовжували «посилатися» на ніяк не визначених своїх колег. Найбільше таких «посилань» було на «Інтері», найменше — на Першому каналі Суспільного. Вони бували повністю абстрактними: «за повідомленням ЗМІ», «в мережі та низці ЗМІ підняли архіви та згадали», «в ЗМІ з’явилася інформація», «про це стало відомо в медіа» тощо. Або з «географічною» прив’язкою: «за повідомленнями американських ЗМІ», «за інформацією польських медіа», «пишуть іноземні ЗМІ», «західні ЗМІ припустили». На «Інтері» якось було ось таке псевдо: «за інформацією деяких ЗМІ з посиланням на свої джерела у спецслужбах» (кучеряво закручено! Ну добре, певно «деякі ЗМІ» посилалися на анонімні джерела, але ж хоча би назвати ці «деякі ЗМІ» ніякі міркування не заважали). А на Першому каналі Суспільного якось трапилося взагалі якесь дивне «самопосилання»: «повідомляє Суспільне з посиланням на представників Комітету».

Не стало менше і різноманітних «геополітичних» абстракцій: «Україна закликала», «у Стамбулі зазначили», «в Єрусалимі заявили», «Об’єднане Королівство говорило», «Пекін повторив і нагадав» тощо. Такі псевдопосилання дуже полюбляють журналісти «Інтера» і «Ми — України», натомість таких узагалі не було на Першому каналі Суспільного.

І дуже багато (загалом 100 у проаналізованому ефірі) було узагальнених розмитих псевдопосилань на різноманітні ворожі джерела, яким за визначенням вірити не можна: «у Кремлі планують», «у ворожому Міноборони стверджують», «повідомляють і у Бєлгородській області», «російські чиновники запевняють», «окупаційна влада повідомила», «у так званих російських ЗМІ зазначають», «росіяни твердять», «окупанти повідомляють», «рашисти казали» тощо. Більше третини таких «посилань» припадали на ефіри каналу «Ми — Україна», чимало їх було й на «1+1».

Інформація з телеграм-каналів і соцмереж без перевірки

Середня кількість «посилань» на телеграм-канали й соцмережі в першому кварталі цього року становила 3,7 на годину ефіру, що було дуже неістотно менше, ніж у попередньому кварталі (3,8). По окремих каналах картина була такою: як і раніше, істотно найбільше (6,4 на годину ефіру в середньому) подібних «посилань» було в ефірах Першого каналу Суспільного, оскільки редакція, на відміну від інших, завжди або майже завжди в посиланнях цю обставину згадує. Найменше таких «посилань» (2,1 на годину) було в ефірах «Інтера». Порівняно з попереднім кварталом найвідчутніше зменшили кількість таких порушень в ефірах Першого каналу Суспільного і «1+1» (обидва — на 0,7 порушення на годину). Найбільше зросла в ефірах ICTV та СТБ (було 2,7, стало 3,7 порушення на годину). На всіх інших каналах зміни були менш відчутними.

У звітному кварталі редакції послуговувалися такими, заявленими в «посиланнях», платформами:

Як бачимо, телеграм-канали продовжують у телемарафоні залишатися поза будь-якою конкуренцією за кількістю використань у якості «джерел інформації». Це попри серйозні ризики, пов’язані з тим, що це ворожий месенджер, який із високою імовірністю контролює ФСБ. 536 інформацій було взято з телеграм-каналів (це лише тих, які були заявлені в «посиланнях» або ж ідентифіковані на відео логотипами). Я майже впевнений, що з 259 невизначених платформ більшість так само становили телеграм-канали.

З фейсбук-сторінок канали беруть інформацію набагато рідше, заявлених таких випадків було лише 83. Найбільше телеграм-каналами й фейсбук-сторінками у звітному кварталі послуговувався Перший канал Суспільного, інші канали меншою мірою, але не забуваймо, що дуже часто вони просто не згадують про цю обставину в розмитих узагальнених псевдопосиланнях на джерела фактів.

Мережа Х та інстаграм використовували епізодично (заявлені посилання на сторінки в цих мережах західних політиків, нагадаю, як порушення не фіксувалися). А канал «Ми — Україна» ще й примудрився 4 рази посилатися на мало того що ворожий, так ще й заборонений в Україні «Вконтакті».

Зверну також увагу на те, що редакції доволі-таки охоче використовували у якості «джерел» інформації та відео російські сторінки в телеграмі та соцмережах. Найбільше такого «добра» у першому кварталі року було в ефірах «Ми — Україна» (67 випадків!), Першого каналу Суспільного (37) і ICTV з СТБ (26). При цьому знову-таки редакції геть не бентежаться тим, що в цих випадках інформація та картинка є подвійно недостовірною — і як узята без перевірки з месенджера чи соцмереж, і як продукована ворогом, який цілком може поширювати відверту брехню або ж показували невідповідну заявленим обставинам картинку.

Перша ж десятка найпопулярніших у телемарафоні «джерел» з інтернету виглядала в січні — березні ось так:

Тут з ідентифікованих однозначним є лідерство телеграм-каналу Херсонської ОВА і доволі висока позиція телеграм-каналу 3-ї окремої штурмової бригади. В обох випадках, упевнений, цілком доступними є пресслужби та навіть їхні очільники для якісного підтвердження взятого з телеграм-каналів. Але такої практики в редакціях, на жаль, нема. У першій десятці також є ворожі неназвані телеграм-канали та невизначені соцмережі. І навіть російський телеграм-канал «Жесть Бєлгород».

Неперсоналізовані «посилання» на мережу, як і раніше, виглядали переважно так: «деякі телеграм-канали та політики повідомили», «соцмережами шириться відео», «у мережу злили плівки», «моніторингові пабліки повідомляють», «у місцевих пабліках стверджують», «відео швидко розлетілося соцмережами», «польськими соцмережами крутяться ролики», «повідомляють російські пабліки в Криму», «повідомляють пропагандистські телеграм-канали», «у місцевих телеграм-каналах пишуть», «є уже інформація в мережі», «в одному з телеграм-каналів повідомлено», «підхопили на багатьох інтернет-ресурсах» тощо.

Часто журналісти ще й вживають різного виду оцінні позначення дії: «про інформаційну кампанію, яка вибухнула в соцмережах», «облетіли кадри дуже багато пабліків у телеграмі», «ворожі пабліки розганяють тезу», «в російських пабліках розганяється історія», «я тут в пабліках спеціалізованих бачу одкровення», «відео наслідків влучань щедро постять місцеві жителі».

Перший канал Суспільного якось спробував, так би мовити, «легалізувати» цю анонімність «водночас російські телеграм-канали, як написало “Громадське”, повідомили». Таке гібридне псевдопосилання насправді нічого не додає до достовірності, бо нема жодної різниці, чи невідомі, та ще й російські, телеграм-канали почитали журналісти редакції Першого каналу Суспільного, чи журналісти редакції «Громадського». Самі ворожі телеграми як «першоджерело» є за визначенням недостовірними.

Узагальнені псевдопосилання на авторство суб’єктивних думок

Кількість подібних порушень стандарту достовірності залишилася в першому кварталі поточного року незмінною, порівняно з попереднім кварталом — 3,7 порушення на годину ефіру в середньому. Найбільше подібних порушень було в ефірах каналів «Інтер» (5,2 на годину в середньому), «1+1» (5) і «Рада» (4,8). Найменше таких псевдопосилань було на Першому каналі Суспільного (лише по одному такому порушенню на годину в середньому). Порівняно з попереднім кварталом зміни по каналах були незначними — невеликі зменшення на «Раді» та на «Ми — Україна» і невеликі збільшення на решті каналів.

Змістовно ж найбільше, майже половина, подібних псевдопосилань були на різноманітні «професійні» групи: «кажуть військові», «зізнаються танкісти», «розвідники твердять», «прокурори пояснюють», «українські спецслужби запевняють», «посадовці наголошують», «медики визнають», «рекрутери пояснюють», «кажуть українські водії», «румунські фермери нарікають», «влада міста вкотре закликає», «наголошують представники різних політичних сил», «економісти настійливо радять», «мистецтвознавці наполягатимуть», «фахівці ринку праці наголошують», «юристи вважають» і зрештою просто «кажуть фахівці». Або ще таке: «депутати запевняють» (це при тому, що де два депутати — там десять різних думок). Найбільше «посилатися» на «професіоналів» полюбляли у звітному кварталі журналісти «Інтера» (108 подібних порушень) і «Ради» (104), найменше таких було на Першому каналі Суспільного (19).

Друга позиція, але як і раніше з великим відривом, була за псевдопосиланнями на думки невідомо кого в різноманітних організаціях, установах і структурах, загалом було 206 подібних псевдопосилань, найбільше так «посилалися» на «1+1» (64 рази), найменше — на Першому каналі Суспільного (10 разів).

Нікуди не поділися й «експерти-аналітики», таких псевдопосилань було 129: «про це говорять всі експерти» (от прямо всі експерти на світі!) і навпаки «дехто з експертів казав», «чимало оглядачів порівнюють», «прогноз українських експертів однозначний», «експертам стає очевидно», «міжнародні експерти аплодують цій операції», «дивуються західні аналітики», «експерти досить таки оптимістичні у своїх прогнозах і оцінках», «деякі експерти висловлюють занепокоєння», «різні експерти кажуть», «впевнені міжнародні оглядачі», «це теза з певної експертної дискусії» (оце так закручено!) тощо. Найбільшим представництво невідомих «експертів-аналітиків» було на «Інтері» (31 випадок), найменшим — на Першому каналі Суспільного (5).

88 разів журналісти «посилалися» на узагальнену думку невизначеного кола людей: «розповідають місцеві», «люди кажуть», «активісти просили», «багато людей закликають», «селяни припускають», «учасники ходи зізнаються», «кияни нарікають», «у народі називають», «кажуть у громаді», «розповідають мешканці будинку», «діляться переселенці», «батьки наполягають», «кажуть односельці», «мітингарі називають» і подібні. Таких псевдопосилань було найбільше в ефірах «1+1» (26 разів), найменше — на Першому каналі Суспільного (7).

Ще було 34 таких собі «геополітичних» псевдопосилань: «Україна нагадує», «американці запевняють», «переконані й наші натівські союзники», «у ЄС обіцяють», «як заявили в Вашингтоні», «на думку європейських лідерів», «з однієї з європейських столиць вже озвучили», «хусити виправдовуються» тощо. Такої псевдогеополітики було найбільше на «Інтері», натомість узагалі не було на Першому каналі Суспільного.

Траплялися й псевдопосилання на якісь думки невідомо кого у ворожій Росії: «російська опозиція закликає», «пропагандисти на всю кричать», «таку версію просувають російські ЗМІ з подачі так званих Z-воєнкорів», «росіяни стверджують», «блогери російські закликають» тощо. Найбільше такого було на «1+1».

Подеколи траплялися і досить-таки екзотичні псевдопосилання: «скептики скажуть», «ворог з жахом називає», «говорять всі» (от просто-таки всі на світі!) і навпаки «дехто каже».

Фактична інформація без посилань на джерела

Кількість подібних порушень стандарту достовірності у звітному кварталі зросла, порівняно з попереднім — з 2,3 порушення на годину в середньому до 2,6. Найбільше подібних порушень було в ефірах каналу «1+1» (5,1 порушення на годину в середньому), а основу зростання загальної кількості таких порушень дав телеканал «Інтер», де у звітному кварталі таких порушень було 4,3 на годину після 2,8 у попередньому кварталі. Як і у попередньому кварталі, майже не було повідомлень без посилань на Першому каналі Суспільного.

Як і раніше, більше половини цих порушень (345 із 617) становили повідомлення про наслідки ворожих обстрілів і атак по цивільних об’єктах у різних областях України. Редакції чомусь продовжують вважати, що такого виду інформація не потребує посилань на джерела. Майже половину від усіх порушень стандарту становили одноманітні повідомлення про наслідки ворожих атак на каналі «1+1». Це були такі собі набори повідомлень у новинах. При цьому, звісно ж, редакція обов’язково порушувала і стандарт точності, бо ці «сліпі», невідомо звідки взяті, повідомлення про загиблих і поранених, руйнування і пошкодження в різних населених пунктах різних областей ще й хаотично «перекривали» абиякими фото чи відео. Це такий «стиль» каналу, хай бог дарує. Третину від усіх подібних порушень становили повідомлення про наслідки ворожих атак у прямих ввімкненнях власних кореспондентів «Інтера». Тут, по-моєму, зрозуміло, що коли з Харкова розповідають про обстріли Вовчанська чи Великого Бурлука, із Сум — про обстріли Краснопілля чи Великої Писарівки, а з Миколаєва — про обстріли Херсона або Куцуруба, — кореспонденти явно не були самі на місцях цих обстрілів, а отже брали інформацію звідкись. Зроблю припущення, що знову-таки з телеграм-каналів і фейсбук-сторінок, наприклад, облвійськадміністрацій. Просто сором’язливо забували про цю обставину сказати.

Ще 132 подібних порушення становили різноманітні статистичні дані (найчастіше про кількість жителів того чи іншого прифронтового населеного пункту), що їх наводили кореспонденти в прямих ввімкненнях чи сюжетах або ж ведучі у підводках і усних повідомленнях. Будь-яка точна інформація, виражена в числах, повинна бути підтверджена компетентним джерелом. Серед учасників телемарафону, схоже, цю просту професійну істину знають хіба що на Першому каналі Суспільного, де подібних порушень майже не було.

І дуже багато в марафоні було повідомлень без посилань на джерела, по-перше, про успіхи різноманітних силових служб, по-друге, про різні події за межами України. Бо ж зрозуміло, що цю інформацію редакції отримують прямо з космосу, даруйте.

Абстрактні псевдопосилання

Абстрактні псевдопосилання на джерела самі по собі у журналістиці є якимось дивним явищем, як на мене. Але в телемарафоні, який позиціюється як якесь там, знов таки даруйте, «достовірне щось», це дивне явище продовжує бути дуже поширеним. У січні-березні цього року кількість цих покручів навіть збільшилася, порівняно з попереднім кварталом (було 1,9 на годину ефіру, стало 2,2). Збільшили вживання подібних «посилань» майже на всіх каналах, найбільшим було зростання їх кількості на каналі «Рада» (було в попередньому кварталі по 2,1 подібного покруча на годину, стало 3,1). Єдиний канал, де кількість подібних порушень бодай трохи зменшилася, — це Перший канал Суспільного (було 0,8, стало 0,6 порушення на годину).

Як і завжди в телемарафоні, найпопулярнішими були різні «модуляції» псевдопосилання «відомо». Тобто от просто «відомо» — і все! Нізвідки. Таких було 117 із загалом 525 абстракцій достовірності. Найбільше було «відомо» телеканалу «Рада» (36 порушень), найменше — Першому каналу Суспільного (лише одного разу). Інші канали були близькими до загального тренду. При цьому «відомо» журналістам бувало не просто так, а, наприклад: «попередньо відомо», «наразі відомо», «натепер відомо», «стало відомо» (причому «ставало» це «відомо» то «напередодні», то «щойно», то «днями», то «раніше», то «сьогодні»), «вже відомо», «зараз станом на цей час відомо», «поки що відомо станом на зараз», «наскільки мені відомо», «наскільки нам відомо», «також відомо», «як відомо» і аж «достеменно відомо».

Крім того, що просто так «відомо», дуже популярною формою в марафоні є «повідомляли» і «кажуть». Невідомо хто, звісно, але ж телемарафонці чомусь вважають, що цього цілком досить для позначення походження фактичної інформації. Тут часто теж вмикається нездорова синонімія: «твердять», «говорять», навіть «всі говорять», ба навіть «всі багато говорять», часом не кажуть, а «пишуть», ближче до істини «хтось каже», а інколи таки вже чесно — «подейкують» (але теж невідомо хто). Видатна, як на мене, форма — «повідомлялося». От воно само собою якось «повідомлялося». Але бувало й ще більш пафосно — «офіційно повідомляється».

Надзвичайно поширеною є також форма «була / є / з’явилася / надійшла інформація». Тут теж багато різних модуляцій, наприклад: «така інформація з’являлася в різних джерелах», «зустрічаю інформацію», «бачу дуже багато інформації», «за інформацією, яка є у нас зараз», «за нашою інформацією». На «Інтері» якось от так навіть було сказано: «була якась інформація, не знаю, наскільки це правда». От не знає людина, чи то правда, але ж поспішає поділитися цією неправдою з людством в ефірі «найдостовірнішого» телемарафону!

Потім ще всі оці «дані» і «інформація»: «за попередніми даними», «за різними даними», «за уточненими даними», «за попередніми розрахунками», «за попередньою інформацією», «за останньою інформацією», «за останньою уточненою інформацією», «за різними оцінками», «за останніми оновленими даними», «за офіційними даними», «і це лише попередня інформація», «попередньо встановлено» тощо.

Журналісти продовжували щось «чути» і щось «бачити» (добре, що мають гарні слух і зір), а ще «читати» (слава богу, вміють читати): «ми побачили відео», «ми бачимо», «я бачила новину», «днями бачив інформацію», «я побачив інформацію», «я бачив відео», «читав статтю», «я, наприклад, читав», «ми почули», «я читала». І ще журналісти телемарафону багато чого просто «знають» — «ми знаємо», «я знаю».

Ну і різного штибу повна якась «екзотика»: «лунають думки», «постійно лунають думки», «лунають заяви», «розмови про це були», «за повідомленням джерел», «інколи ми чуємо таку думку», «нас втаємничили», «хтось мені розповідав», «джерела говорять» «інформацію, яка час від часу з’являється», «тут написано», «я би додав новину».

Одне слово — це не марафон, це якесь «свято повної достовірності». Даруйте за сарказм, але, здається, журналісти марафону часом просто знущаються зі своїх глядачів, наче це не всеукраїнський телеефір, а якісь посиденьки.

Порушення стандарту точності подачі інформації

Порушень стандарту в першому кварталі року було от стільки:

У середньому на годину ефіру:

Порушень стандарту точності в першому кварталі поточного року знову стало більше: в попередньому кварталі було 6,7 порушення на годину ефіру в середньому, у звітному кварталі — вже 7,1 порушення. Найбільше стандарт порушували на каналі «1+1» (9,7 порушення на годину), найменше — на Першому каналі Суспільного (4,5), решта каналів були близькими до загального тренду марафону. Порівняно з попереднім кварталом значно погіршили показники за цим стандартом на каналах «Інтер» (на 1,3 порушення на годину) і ICTV з СТБ (на 0,8). Зростання кількості порушень стандарту на решті каналів було незначним, а на «Ми — Україна» залишилося без змін.

Динаміка змін середньої кількості порушень стандарту протягом останніх 12 місяців загалом по телемарафону виглядала таким чином:

Як видно з таблиці, стабільно погіршується якість роботи з картинкою, інші різновиди порушень відчутних змін не зазнають (зміни кількості фактичних помилок є непоказовими).

Невідповідність картинки й тексту в сюжетах і БЗ

Найбільше таких порушень у першому кварталі цього року було на каналах «1+1» (6,9 на годину в середньому) і «Ми — Україна» (6,7), найменше стандарт у такий спосіб порушували на Першому каналі Суспільного (2,8 порушення на годину). Доволі значне збільшення цього різновиду порушень стандарту точності дали канали «1+1» і «Інтер» (і там, і там — на 0,9 порушення на годину), ICTV з СТБ (на 0,5) і «Ми — Україна» (на 0,3). На двох інших каналах цей показник не зазнав змін.

Як і в попередніх періодах, найчастіше стандарт порушували бездумно «перекриваючи» різноманітні БЗ і тексти сюжетів абиякою архівною картинкою, яка зазвичай відповідає тексту за кадром у кращому разі за принципом «щось на тему», а часом і геть не відповідає. Таких порушень було більше половини. Найчастіше таке траплялося в ефірах каналів «Ми — Україна» (159 порушень), ICTV з СТБ (115), «Інтер» (108) і «Рада» (103). Найменше було на Першому каналі Суспільного (67, але і це надзвичайно багато).

«Найбезневиннішими», як завжди, були «перекривання» будь-яких текстів архівними планами різноманітних адмінбудівель (Білого дому і Конгресу, Офісу президента і Верховної Ради, будівель ЄС і НАТО у Брюсселі, Кремля тощо). Достеменно невідомо, що змістовно такі картинки додають до повідомлень, але це така глибоко вкорінена традиція пострадянського телевізора. Гадаю, постійні глядачі марафону ці адмінбудівлі вже вивчили напам’ять. Для різноманітності редакції ще й влаштовують глядачам маленькі квести, наприклад, розповідають про Білий Дім, а показують Капітолій. Хиби з «географією» ще бували й такі, коли, наприклад, на різних каналах розповідали про зустріч Шмигаля з місією МВФ у Києві, а «перекривали» ці повідомлення архівним відео штаб-квартири Фонду у Вашингтоні.

Дуже багато плутанини виникає, коли в текстах ідеться про різні персоналії. Бо можна казати в тексті за кадром «у Білому домі заявили» і показувати при цьому Путіна і Кім Чен Ина. Говорили про безпекову угоду з Італією, а показували Зеленського з Трюдо, говорили про угоду з Данією, а показували Зеленського з Макроном. Або ведуча казала про спікера Майка Джонсона, а показували Джона Кірбі. А почала говорити про Кірбі, — а тут уже показували Джонсона. Або ж філігранно «точно» «перекривали» повідомлення про результати праймериз і вихід Гейлі з перегонів: казали про Гейлі — показували Трампа, казали про Трампа — показували Гейлі. Крім того, змішуються ще й час подій із географією. І от, наприклад, ведуча каже, що новопризначений голова Запорізької ОВА Іван Федоров був присутній на нараді у президента, яку той провів у Запоріжжі, а «перекривали» ці слова архівним відео Федорова на Михайлівському майдані у Києві. Або ж говорили про процедурне рішення Сенату США щодо допомоги Україні, а показували при цьому архівне відео, як нинішньому спікеру нижньої палати Конгресу Джонсону вручали спікерський молоток після його обрання на посаду. Або ж повідомлення про госпіталізацію шефа Пентагона Ллойда Остіна «перекривали» відео якоїсь древньої зустрічі Остіна з уже давно ексміністром оборони Резніковим на «Рамштайні».

Використання архівної картинки, щоб «перекрити» текст, майже гарантовано призводить до тих чи інших нісенітниць. У новинах розказують про літаки, а показують танки, розповідають про керовані авіабомби, а показують гаубиці, розповідають про артснаряди, а показують міни. Ведуча розповідає про «рідкісну тиху ніч над Україною», а «перекривають» це архівним відео повітряного бою зі знищення дронів.

Завжди, коли мова заходить про будь-які гроші, — звісно ж, дістають з архівів відео друку готівки. І неважливо, що йдеться явно не про готівку (наприклад, про передачу Україні доходів від заморожених російських активів), і неважливо, що йтися може про євро, а показуватимуть друк доларів. І навпаки. І нарешті митці телемарафону настільки не рахуються з часом і зі змістом, що посеред зими запросто монтують літнє архівне відео. Так хоч би «архів» при цьому писали!

Друге місце за поширеністю займають невідповідності тексту з картинкою в більшості повідомлень про наслідки ворожих обстрілів, ракетних і дронових атак по різних населених пунктах України, таких порушень було в першому кварталі 368. Найбільше — на каналі «1+1» (149 порушень), найменше таких було в ефірах Першого каналу Суспільного (26). Критичним у всіх цих випадках є те, що за кадром зазвичай ідеться про кілька різних населених пунктів (буває навіть до десяти різних), а показують якийсь зі згаданих, завжди невідомо, який саме. А марафон дивляться зокрема й люди, для яких ці населені пункти не є абстракцією, як для журналістів. Крім того, в цих повідомленнях слова і картинка хронічно не збігаються за змістом, бо говорять про багатоповерхівки, а показують сільські хати, кажуть про поранених — показують здорових тощо.

На половині каналів продовжує жити погана традиція «перекривання» будь-яких усних повідомлень про перебіг боїв на різних ділянках фронту просто випадковим архівним відео якихось бойових дій. Що майже ніколи не відповідає одне одному ні за географією, ні за часом, ні за змістом. Загалом таких випадків було 111. Найбільше цим займалися на ICTV з СТБ (було 39 таких порушень), на «Ми — Україна» (32) і на «1+1» (28). Не було таких порушень взагалі лише на Першому каналі Суспільного.

Ще у 86 випадках редакції не до ладу використовували навіть реально відзняте відео з подій. Бо ж усе одно спочатку пишуть текст, а картинка вже «як ляже». Тому Зеленський «виглядає» як Науседа, Шольц — як Макрон, кажуть про українську агропродукцію, а показують трейлери з автівками, а то ще казали «до зведення захисних конструкцій залучили техніку з інших областей України», а показували трьох втомлених чоловіків, які ледь вергають лопатами.

І є ще доволі поширене: канали час від часу роблять динамічні мапи (найчастіше — про перебіг боїв на фронті), але далеко не завжди динаміка цих мап «дружить» зі словами ведучих за кадром. Тут усім колегам варто було би повчитися в об’єднаної редакції ICTV та СТБ, які єдині роблять це філігранно точно.

Фактичні помилки

Змушений повторюватись, але фактичних помилок цей моніторинг фіксує небагато, бо фізично неможливо самотужки перевіряти всі факти, що їх дають потужні редакції телемарафону. Тож тут лише про ті, які є очевидними, самі впадають в око. Їхня загальна кількість у марафоні не змінилася, порівняно з попереднім кварталом, а от по окремих каналах певні зміни були. Чотири учасники телемарафону збільшили кількість таких порушень, найвідчутніше — телеканал «Рада» (в попередньому кварталі було 0,5 порушення, стало — 1 порушення на годину). Зменшили кількість таких порушень на каналі «1+1» (на 0,6 порушення на годину в середньому), втім все одно канал продовжив залишатися найбільшим порушником за подібним різновидом. І менше на 0,5 порушень на годину стало в ефірах каналу «Ми — Україна».

Найбільше з цих помилок (63) були тим, що можна вважати неохайністю журналістів, які постійно плутають числа з цифрами та не вміють правильно називати десятинні числа.

Змістовних помилок я зафіксував 60. Найбільше їх було на «Інтері» (17) і «Раді» (15), найменше — в ефірах каналу «Ми — Україна» (4) і ICTV з СТБ (5). Наведу кілька найприкметніших, з моєї точки зору.

Ведучий «1+1» наприкінці випуску новин казав: «кілька хвилин тому голова Одеської обласної військової адміністрації Олег Кіпер повідомив про вже 20 загиблих, 80 поранених». А Кіпер казав про 75 поранених.

У сюжеті ICTV з СТБ авторка казала про героя: «Валентин, він на фронті з 2013-го». Але ж війна почалася лише у 2014-му. Або ж була в ефірі медіагрупи така серйозна логічна суперечність. У підводці ведуча тижневика стверджувала: «Авдіївка має не стільки оперативне значення для фронту, скільки інформаційний козир для російської пропаганди». А в самому сюжеті авторка казала геть протилежне: «місто поблизу Донецька дійсно мало стратегічне значення». А в різних матеріалах ефіру медіагрупи різні журналісти одну й ту саму вирву біля будинку в Солом’янському районі Києва примудрилися оцінювати і як 4-метрову, і 7-метрову, і 10-метрову.

У «ювілейному» сюжеті «Ради» про телемарафон авторка казала, що це «спільний продукт шести національних каналів». Насправді ж каналів у телемарафоні сім. Ще час від часу журналісти каналу плутали роки, наприклад, авторка стверджувала, що «село Добра Криниця опинилась в окупації 3 березня минулого року». Насправді ж — позаминулого, у 2022 році.

На Першому каналі Суспільного помилково називали президента Латвії президентом Литви, доктора історичних наук кандидатом. Ведуча гостьової студії говорила: «в заяві прем’єр-міністра не йшлося про те, які саме польоти мають бути» про слова керівника Офісу президента Андрія Єрмака.

У студії каналу «Ми — Україна» 2 січня ведучий гостьової студії казав про пожежу у житловому будинку Оболонського району Києва. Насправді такої пожежі того дня не було.

Дуже принциповий момент: журналісти різних редакцій доволі часто в цьому кварталі підозрюваних називали «злочинцями», «членами злочинної організації» тощо, геть забуваючи про презумпцію невинуватості та просто пристаючи на версію слідства. Ще журналісти часом говорять про норми законопроєктів як про доконаний факт, наприклад: «інша норма — блокування банківських рахунків, заборона керувати автомобілем для “ухилянтів”. Тепер цього не можуть робити працівники військкоматів напряму, але можуть за рішенням суду». Насправді «тепер», як і раніше, не «можуть» ні так, ні так, бо це поки що лише норма в законопроєкті. Доволі часто в ефірах різних каналів траплялося таке, що ведучі за кадром називали інші дані, ніж були в цей момент на екрані на інфографіці, зокрема щодо ворожих втрат.

На каналі «1+1» продовжували титрувати в прямих ввімкненнях архівне і раніше відзняте відео і синхрони титром «наживо». Таких випадків було 40.

Ще 32 порушення стандарту каналами стосувалися неправильного визначення початку війни. І траплялися різноманітні помилки в титрах і геотитрах.

«Ілюстрування» розмов із гостями

Загальна кількість таких порушень в телемарафоні в першому кварталі залишалася незмінною (0,6 у середньому на годину), зміни по каналах також були незначними. Найбільше таких порушень було в ефірах «Інтера» і «Ради» (і там, і там по 1,1 на годину), взагалі не було такого в гостьових студіях ICTV та СТБ. Навпаки, саме в ефірі медіагрупи я вже двічі бачив повністю коректну роботу з відео в розмовах із гостями, коли гості з ведучими саме це відео обговорювали.

Сама ж «технологія» простого «ілюстрування» звісно ж є абсолютно хибною за своєю суттю. Зокрема вкрай некоректно розмови з військовими про бої на конкретних ділянках фронту «ілюструвати» чи тим більш «перекривати» випадковим архівним відео бойових дій, навіть не факт, що знятих на тих ділянках, про які йдеться, не кажучи вже за зміст картинки, який ніколи не відповідає словам гостей.

Невідповідне «ілюстрування» прямих ввімкнень

Кількість таких порушень у першому кварталі цього року неістотно зменшилася в марафоні (було 0,5 порушення на годину в середньому, стало 0,4). Неістотно зменшили їх на каналі «Рада» і Першому каналі Суспільного, неістотно збільшили — на «Ми — Україна». На інших каналах змін не було. Найбільше подібних порушень традиційно вже на каналі «Інтер» (0,8 на годину), певно через найбільшу кількість прямих ввімкнень як таких. Найменше ж — в ефірах ICTV та СТБ. Бо в них кількість прямих ввімкнень є найменшою в марафоні.

Причиною цих порушень також є хибна «технологія», за якою відзняте раніше відео, а інколи й архівне живе собі своїм життям, тоді як журналісти за кадром розповідають про своє. Зрозуміло, за таких умов вони завжди суперечитимуть одне одному. Тут навіть дарма наводити приклади.

Порушення стандарту повноти інформації

У першому кварталі цього року картина цих порушень була такою:

У середньому на годину ефіру:

Порушень цього стандарту в першому кварталі року стало відчутно більше, ніж було у попередньому (з 2,6 у середньому на годину до 3,4). Зростання відбулося на всіх без винятку каналах, найбільшим воно було на каналах «Ми — Україна» (на 1,2 порушення на годину в середньому), «Рада» (на 1,1) і «Інтер» (на 0,9). Канал «Ми — Україна» залишається одноосібним «лідером» за кількістю таких порушень (8 порушень у середньому на годину), найближчим переслідувачем є, теж як і раніше, канал «Рада» (4,6). Найменше порушень цього стандарту було на Першому каналі Суспільного (1,3).

Динаміка змін середньої кількості порушень стандарту протягом останніх 12 місяців загалом по телемарафону виглядала так:

Тут очевидною є загальна тенденція зростання кількості порушень цього стандарту.

Відсутність інтершуму на відео

Перше місце саме цього різновиду порушення стандарту повноти в першому кварталі цього року забезпечили редакції каналів «Ми — Україна» (5,2 подібного порушення на годину) і «Рада» (3,1), де інтершум ігнорують цілком системно. Природа цього явища продовжує залишатися невідомою, логічному поясненню не піддається. На інших каналах саме таких порушень було небагато, тож вважати їх системними, на моє переконання, не слід. Одним із різновидів цього порушення є хибна манера заміняти в сюжетах інтершум музичкою. Крім двох згаданих каналів таким час від часу займається ще «Інтер».

Неповне представлення гостей студії чи спікерів у синхронах

Збільшилася кількість і цього виду порушень стандарту повноти інформації. В попередньому кварталі їх було по 0,6 порушення на годину ефіру, в цьому стало по 0,8. Найвідчутнішим було це збільшення на каналах «1+1» (було 0,8, стало 0,9) і «Ми — Україна» (відповідно — 0,9 і 1,4). Саме на «Ми — Україна» таких порушень у звітному кварталі було найбільше (1,4 на годину), по 0,9 такого порушення на годину було в ефірах «1+1» і «Інтера». Найменше так порушували стандарт на Першому каналі Суспільного (0,3 порушення на годину).

У більш як половині випадків цей різновид порушень у телемарафоні був пов’язаний із неповноцінним представленням різноманітних експертів — і гостей студії, і в синхронах у сюжетах. Чомусь журналісти вважають, що досить назвати людину «експертом» у тій чи іншій галузі («військовий експерт», «експерт з авіації», «експерт нафтового ринку», «експерт з економічних і політичних питань», «юрист-аналітик» тощо), замість того, щоб коротко пояснити глядачам реальний експертний бекґраунд цієї людини. Найгірше з цим справи були в першому кварталі цього року на каналі «Ми — Україна» (43 таких неповноцінних представлення), найкращою ситуація з цим була на Першому каналі Суспільного (лише 2 таких).

Ще 63 порушення були відсутністю титрів на синхронах у сюжетах, а бувало — навіть на гостях у студії. Тож про компетенцію спікерів у таких випадках глядачі могли хіба що здогадуватися з контексту сказаного. Найбільше цього традиційно було в ефірах «1+1» (24 рази), найменше — на «Раді» (3 рази).

І були різного роду недомовки у представленнях гостей. Наприклад, доволі часто народних депутатів представляли таким чином, що їхня компетентність в обговорюваному питанні залишалася «за кадром». Бо говорити з Ольгою Василевською-Смаглюк про індексацію пенсій і представляти її членкинею «Слуги народу» — це не ок. Або ж представляти Єгора Чернєва як голову постійної делегації в ПА НАТО й обговорювати з ним при цьому закон про мобілізацію. Або ж геть недосить називати Олександру Устінову просто народною депутаткою і говорити про блокування американської військової допомоги.

На різних каналах Петра Черника та Сергія Грабського представляли як полковників, а Ігоря Романенка як генерал-лейтенанта, забуваючи при тому додавати «у відставці». А це докорінно змінює статус гостя в ефірі.

Дуже часто на каналах жодним чином не розшифровують для глядачів значення певних назв організацій (видання «Defence Express», проєкт «Infolight.ua», «Офіс трансформацій», благодійний фонд «Реактивна пошта» тощо), без чого непоясненими залишаються компетентності цих гостей. Часом і нерозшифровані абревіатури, як-от «голову НКРЕКП». Не всі глядачі знають, що то таке.

На каналі «Рада» є «звичний вивих», коли в представленнях членів комітетів забувають додавати, що це комітети Верховної Ради (що важливо, коли в представленні одночасно не кажуть, що гість чи гостя є народними депутатами). А якось на «Раді» гостя Арсена Мірзояна ведуча представила просто як Арсена Мірзояна. Мені довелося гуглити, хто це такий. Глядачі ж навряд чи щоразу лізтимуть у гугл.

Не позначення архіву в бекґраундах

Кількість подібних порушень зросла з 0,4 на годину в середньому до 0,6. Найвідчутнішим це зростання було на каналах «Інтер» (з 0,4 порушення на годину до 0,8) і ICTV з СТБ (з 0,3 до 0,7). Найбільшим порушником тут був у першому кварталі канал «1+1» (0,9 такого порушення на годину), найменше такого було на каналі «Рада» і на Першому каналі Суспільного (по 0,2 порушення на годину). Редакціям не слід би було забувати, що будь-яку картинку в новинах глядач за визначенням сприймає як сьогоднішню, і такі непозначення можуть повністю його заплутувати. Особливої ж ваги титрування датами подій із минулого набуває в бекґраундових сюжетах, у яких згадується хронологія різних подій.

Відсутність відповідей на ключові запитання новини

Кількість цих порушень у першому кварталі цього року зросла з 0,1 порушення на годину до 0,3. Це зростання обумовили канали ICTV з СТБ (було в попередньому кварталі 0,2 порушення на годину, стало 0,5) і «Ми — Україна» (було 0,1, стало теж 0,5). На інших каналах ці порушення були епізодичними.

З найцікавіших прикладів було таке: 28 лютого різні канали розповідали про саміт в Албанії та говорили про 13 держав-учасниць, але зрозумілою була лише участь Албанії та України, решта 11 держав залишилися в марафоні інкогніто.

Часто канали зводять відповідь на класичне питання «де?» до занадто вже узагальненої географії. Наприклад, коли кажуть, що «наш кореспондент працює на Донеччині», Донеччина ж завелика і конкретних «гарячих» (за визначенням журналістів) ділянок фронту там дуже багато. А на ICTV з СТБ якось узагалі казали, що «на передовій працює наша кореспондентка». Передова тягнеться на тисячу з гаком кілометрів. Схожою часом є і ситуація з гостями-військовими, коли ведучі не кажуть, на якій саме ділянці фронту ці військові воюють.

Доволі часто в марафоні «посилалися» на військові адміністрації без уточнень — це обласні, міські чи районні. А з контексту це було геть незрозуміло.

На «1+1» у сюжеті казали таке: «місяць тому він втратив обидві кінцівки». Крім того, що так нормальні люди в принципі не говорять, ще й спробуйте з такого визначення зрозуміти, чи йдеться про руки, чи про ноги.

А 27 лютого канали робили такі собі ура-сюжети про 2-річний ювілей самого телемарафону і звісно ж не згадували при цьому, що остання соціологія показала, що більше глядачів не довіряють марафону, аніж довіряють. А чи не для глядачів цей марафон робиться?

Відсутність бекґраундів

Загалом цей показник залишався невисоким і незмінним, як і в попередньому кварталі було 0,2 подібного порушення на годину ефіру. Найбільше подібних порушень було в ефірі каналів «Рада» (0,5 порушень на годину) і «Ми — Україна» (0,3). Майже не було їх в ефірах ICTV та СТБ (лише одне порушення за весь період).

Найчастіше це були терміни, назви чи складні поняття, абсолютно незрозумілі більшій частині аудиторії, які слід було обов’язково пояснювати: «кокус», «шатдаун», «праймериз», «філібастер», «гуманітарний пароль». «інфляційний таргет», «буссоль», «FrankenSAM», «квазібалістична траєкторія», «орфанні захворювання», «абілітаційний центр», «ad hoc» тощо. Часом згадували без пояснень невідомі широкому загалу структури, наприклад Фонд Жана Моне або ж керівний комітет розвитку потенціалу України під керівництвом МВФ.

Змістовних бекґраундів бракувало часто на «Раді». Наприклад, у повідомленні про призначення ВР Ольги Піщанської головою Рахункової палати «забули» згадати, що лідери G7 застерігали українську владу призначати керівника РП до проведення реформи інституції, а така реформа мала передбачати обов’язкову перевірку кандидатів на цю посаду. Так само «забули» повідомити бекґраунд щодо причин, чому Мар’яну Безуглу опозиція вимагала зняти з посади заступниці голови Комітету ВР з питань нацбезпеки, оборони й розвідки. Був відсутній бекґраунд, що новопризначений командувач Сил ТрО Ігор Плахута у 2013–2014 роках керував Внутрішніми військами при розгоні Майдану тощо. (В усіх цих випадках, гадаю, «забудькуватість» редакції мала тенденційний характер).

Порушення інших стандартів та етичних норм журналістики

У першому кварталі картина порушень інших стандартів і етичних норм була такою:

У середньому на годину ефіру:

Динаміка змін середньої кількості порушень стандартів протягом року загалом по телемарафону:

Порушення стандарту доступності подачі інформації

Порушень стандарту доступності в першому кварталі стало трохи більше, ніж було в попередньому (1,4 порушення на годину в середньому проти 1,3). Найбільше стандарт порушували на каналі «Рада» (1,9 порушення на годину), найменше — на ICTV з СТБ (0,9). Інші канали були недалекими від загального тренду телемарафону. Порівняно з попереднім кварталом найвідчутнішими були збільшення кількості порушень на «Раді» (на 0,5 на годину в середньому) і на Першому каналі Суспільного (на 0,4), найвідчутніше зменшення було на каналі «Ми — Україна» (на 0, 5). На інших каналах зміни були незначними.

За змістом порушень абсолютно домінували вживання журналістами різноманітних англіцизмів, термінів і жаргонізмів, таких порушень була майже половина (152 з 325). У першому кварталі цього року найбільше полюбляли говорити незрозуміло для глядача на каналах «1+1» (47 таких порушень), «Інтер» і «Рада» (по 33 таких порушення на кожному). З найпопулярніших на каналі були «меседжі» (22 рази), префікс «топ-» (топдипломати, топновина, топполітики, топчиновники, топпосадовці, топтема тощо, 17 разів), суто професійний термін «слот» (11 разів), «гаджети» (8), «кейс» і «тренд» (по 6) тощо. І аж до таких екзотичних як «інтенція» чи «інфлюенсер». Однозначно не додають зрозумілості тексту (який глядачеві треба сприймати на слух) усі оці «новомодні» «ком’юніті», «стейкхолдери», «фандрайзери» і «девелопери». Часом здається, що журналісти й самі відчувають абсурдність вживання подібних слів в телеефірі, бо навіть жартували: «але, є такі кейси, як модно зараз висловлюватися, вживати це слово» (на «Раді») або «є вже, як модно казати, успішні кейси» (на «Ми — Україна»). Але навіть з такими самоіронічними застереженнями самі ці «кейси» не стають зрозумілішими для тієї частини аудиторії, яка такими словами в житті не послуговується. До всього цього можна сміливо додавати й уже згадані вище терміни та жаргонізми без бекґраундів, таких я нарахував 28.

Продовжують залишатися періодичні проблеми з доступністю інфографіки. Загалом таких порушень було 41, найбільше (13) таких було на Першому каналі Суспільного (певно тому, що канал найбільш активно послуговується інфографікою як інструментом). Як завжди основними проблемами залишаються велика кількість складної інформації на слайді, дрібні шрифти, погані контрасти й для посилення цієї ентропії — невідповідність у порядку подання даних на інфографіці та в тексті журналістів за кадром. Натомість у 15 випадках наводили великі масиви числових даних (наприклад, результатів соцдосліджень або кількості запущених ворогом і збитих нашою ППО ракет по різних типах), які просто потребували дублювання якісною інфографікою, а її не було. Більше половини таких порушень були на каналі «Рада».

Ще у 22 випадках подавали без розшифровки незагальновживані абревіатури, наприклад: «СЕО», «ПШКР», «КМІС», «ШВЛ», «OSINT» «МСЄЗ» КМР» тощо. І часом без розшифровки давали суто військові скорочення — «ОМБР», «УБПАК», «ДРЛО» та подібні.

Часом журналісти казали самі щось англійською і не робили перекладу, або ж не перекладали, коли щось англійською казали щось їхні гості: «child free», «friendly fire», «має бути road map» тощо. На Першому каналі Суспільного якось народна депутатка Олександра Устінова процитувала англійською ціле повідомлення, яке їй надіслала американська конгресменка. Ведучі не попросили гостю перекласти це українською А англійську далеко не всі глядачі телемарафону знають.

Ще в 11 випадках були проблеми двох різних видів з титрами: коли редакції не враховували наявності власних же логотипів на екрані та змістовні частини титрів ховалися за цими логотипами. Або ж друга біда — тримають титри занадто мало в ефірі, щоб їх можна було встигнути прочитати (1-1,5 секунди).

Порушення стандарту балансу думок

У марафоні в першому кварталі року трохи побільшало внутрішньополітичної тематики. Відтак трохи зросла і кількість порушень стандарту балансу думок (у попередньому кварталі було 0,1 порушення на годину в середньому, стало 0,2). Найбільшим порушником стандарту був телеканал «Рада» (по 0,5 порушення стандарту на годину ефіру в середньому). На Першому каналі Суспільного було одне порушення цього стандарту, взагалі не порушували стандарт лише на «1+1».

За тематикою левова частка порушень стандарту (17 випадків) припадала на різні за формою матеріали (усні повідомлення, прямі ввімкнення з судів і гостьові розмови в студії з радницею ДБР із комунікацій Тетяною Сап’ян), у яких ішлося про найбільш медійно розкручені кримінальні провадження (справи Гринкевичів, Мазепи, арешт офісу компанії «Синєво» тощо), де все подавалося винятково з позицій версії слідства, позицію підозрюваних не озвучували, слова їм чи їхньому захисту не надавали. На каналі «Рада» таких випадків грубих порушень стандарту було 7, на каналах ICTV та СТБ і на каналі «Ми — Україна» — по 4, ще 2 було на «Інтері».

На другому місці (10 випадків) були гостьові студії, в яких без жодного балансу думок гості різко критикували київську міську владу — мера Києва Віталія Кличка, КМДА і керівників окремих департаментів, фракції «УДАР» і «ЄС» у Київраді. 8 таких гостьових студій були на каналі «Рада», ще по одній — на каналах «Інтер» і «Ми — Україна». Штатними критиками київської влади виступали народний депутат від «Слуги народу» Віталій Безгін, депутати-«слуги» з Київради Андрій Вітренко та Лілія Пашинна, а також Максим Бахматов, якого на «Інтері» представляли як «експерта», а на «Ми — Україна» як «громадського активіста».

З інших випадків порушень стандарту балансу думок були найцікавішими (як на мій погляд) такі. На каналі «Рада» в описі блокування трибуни опозицією через невнесення питання про зняття Мар’яни Безуглої з посади заступниці голови Комітету ВР з питань нацбезпеки, оборони й розвідки взагалі не було пояснено позицію фракції «ЄС», мотиви їхньої вимоги. Просто розповідали про це, щоб показати, як «опозиція заважає роботі парламенту».

Там же, на «Раді», в розмові зі спікером парламенту Русланом Стефанчуком обговорювалося питання закидів представників «Європейської солідарності», що їх не пускають у закордонні відрядження. Стефанчук «прозоро» натякнув, що депутати «Європейської солідарності» їздять чи не «в бізнес чи тріп-тури». Зрозуміло, що це потребувало слова у відповідь від представників «ЄС».

На каналі «Ми — Україна» великий блок у гостьовій студії, присвячений започаткуванню президентом Зеленським Ради з питань підтримки підприємництва, потребував участі когось з представників великого бізнесу, які є критиками влади, наприклад, представників громадського руху підприємців «Маніфест 42». Натомість тему було висвітлено вкрай однобоко, однозначно позитивно щодо дій президента і його Офісу.

Порушення стандарту оперативності

Порушень стандарту оперативності в першому кварталі року було стільки ж, як і у попередньому кварталі (0,2 порушення на годину в середньому). Найбільше порушували стандарт на каналі «Рада» (0,4 порушення на годину в середньому), не порушували взагалі лише на ICTV з СТБ.

У більшості випадків як новини повідомляли або розповідали в сюжетах про події, які сталися за добу до ефіру і про які напередодні вже в марафоні було розказано. А бувала й більш застаріла інформація, наприклад, на «1+1» 19 лютого показували репортаж про Мюнхенську безпекову конференцію, яка відбулася 17 лютого (за 2 доби до ефіру). На каналі «Інтер» 11 січня був сюжет про ракетну атаку ворога по Україні 8 січня (за 3 доби до ефіру). На «Раді» 19 січня робили суто репортажний сюжет про економічний форум у Давосі, який відбувався 16 січня (за 3 доби до ефіру). Але всіх «перевершив» канал «Ми — Україна», який 7 березня давав сюжет про економічний форум «Зроблено в Україні», який відбувся насправді 26 лютого (за 10 діб до ефіру)!

Часом на каналах у гостьових студіях обговорювали з гостями теми, які в марафоні задовго до того було говорено-переговорено.

Порушення етичних норм журналістики

Порушення етичних норм у першому кварталі були лише на трьох каналах.

В ефірі ICTV та СТБ просто ошукали глядачів. 12 лютого дуже активно анонсували, а зрештою показали в тижневику лише частину історії про операцію з порятунку поранених з «Азовсталі» в березні 2022 року. Дали лише зав’язку історії, перервали сюжет по суті на півслові, після чого ведуча сказала: «Отже, продовження цього матеріалу, повну версію ви можете подивитися на ютуб-каналі “Факти тижня”. Величезна частина глядачів телемарафону при цьому не мають доступу до інтернету.

Однобічне висвітлення каналом «Рада» новин у кримінальній справі проти бізнесмена Ігоря Мазепи (тричі в повідомленнях у новинах, у гостьовій розмові з радницею ДБР і в прямому ввімкненні з суду, що обирав запобіжний захід) було грубим порушенням етичного принципу неупередженості до обвинувачених. Так само і про кримінальну справу проти бізнесмена Ігоря Гринкевича (у повідомленні у новинах і в гостьовій розмові з радницею ДБР).

Так само на каналі «Ми — Україна» було однобічне висвітлення новин у справі бізнесмена Ігоря Гринкевича.

Прояви політичного та бізнесового піару в ефірі телемарафону

Загалом у проаналізованій частині ефіру телемарафону за перший квартал поточного року я зафіксував 129 проявів політичного піару (це по 0,54 прояву на годину ефіру в середньому, тобто щодвігодини глядачам пропонували не новинний, а піарівський продукт. Для порівняння в попередньому кварталі таких проявів було 97 (або ж по 0,4 прояву на годину).

За формами ці прояви піару були такими:

Найбільше проявів піару (70) було прогнозовано на каналі «Рада» — це більше половини від усіх проявів загалом по телемарафону або ж майже по 2 піарівських прояви на годину ефіру! «Ми — Україна» і ICTV з СТБ істотно відстали від «лідера піару». Найменше таких проявів було на Першому каналі Суспільного (3).

Як і раніше, найбільш «популярною» формою піару продовжують залишатися суто «паркетні» БЗ+СХ, яких найбільше було на «Раді» (45 із 77 по марафону загалом). Чимало їх також було на «Ми — Україна» й «Інтері». З гостями у сенсі піару «творчо» працювали переважно на «Раді» (10 таких гостьових студій) і «Ми — Україна» (5). Майже всі повністю піарівські сюжети робила об’єднана редакція ICTV з СТБ. У прямій мові ведучих і в цитуваннях дописів із соцмереж переважно вправлялися на каналі «Рада». Невиправдано згадували фракційну приналежність депутатів в ефірах «1+1», «Ради» і Першого каналу Суспільного.

Наведу список тих (персоналій, організацій, установ і ідей), хто мав у піарівських матеріалах 3 і більше згадок у позитивних контекстах:

Незмінним і безперечним лідером серед бенефіціарів політичного піару в телемарафоні продовжує залишатися президент Володимир Зеленський. Це при тому, що він як чільний ньюзмейкер (глава держави та верховний головнокомандувач) і без того в телемарафоні цілком виправдано має найбільшу представленість у реальних новинах. У піарівських же матеріалах президента позитивно згадували найбільше на каналі «Рада» (більше половини всіх згадок), «не забували» президента і на каналах «Ми — Україна» й «Інтер».

Друге місце посідала партія «Слуга народу» через піарівське представлення своїх депутатів. Найбільше над цим «попрацювали» знов-таки канал «Рада» і канал «Інтер». Канал «Рада» також забезпечив третє місце у списку прем’єр-міністру Денису Шмигалю. Зазвичай це були класичні «паркетні» БЗ+СХ з засідань Кабміну з синхронами прем’єра без реальної новини. Цілих чотири канали періодично робили й «паркети» про заходи з участю першої леді Олени Зеленської, найбільше ж їх було на каналі «Ми — Україна».

Кабмін мав позитивні згадки в частині матеріалів про Шмигаля, Офіс президента згадувався автоматично в піарівських матеріалах із керівником ОП Андрієм Єрмаком і його радником Михайлом Подоляком. Явно піарівських проявів Подоляка було начебто й не так багато, натомість самого радника в ефірах телемарафону в першому кварталі було чимало, як я вже писав у «гостьовій» частині цього огляду.

З новинок у першому кварталі було явне піарівське «відпрацювання» двох тем — будівництва фортифікацій і підтримки владою бізнесів. Теми «відпрацьовувалися» на каналах «Ми — Україна», «Рада» й «Інтер» переважно у формі БЗ+СХ, де коментували народні депутати від «Слуг народу». Всі ці матеріали були вкрай незбалансованими, неповними, без належних бекґраундів і з великою кількістю позитивних оцінок. Обидві теми з’являлися в ефірі телемарафону як реакція на критику дій чи бездіяльності влади в цих питаннях.

Бізнесмен Віктор Пінчук мав 7 позитивних згадок винятково в ефірах каналів ICTV та СТБ, власником яких він є. Переважно це були сюжети про реабілітаційні центри, фінансовані Фондом Пінчука. У цих сюжетах автори, м’яко кажучи, не шкодували емоційних позитивних оцінок.

На відміну від попередніх періодів, у першому кварталі цього року в марафоні різко збільшилася кількість негативного піару. І найбільша його кількість припадала на нищівну критику київської влади — міського голови Віталія Кличка, КМДА і керівників департаментів, а також фракціям «УДАР» і «ЄС» у Київраді. За цей негативний піар «відповідальним» був телеканал «Рада», а реалізували вони цю тематику вкрай незбалансованими гостьовими студіями з депутатами-«слугами» Андрієм Вітренком, Лілією Пашинною і Євгенією Кулебою. Часом до цього долучалися і канали «Інтер» і «Ми — Україна». Другий «негативний» напрямок піару був переважно проти бізнесмена Ігоря Мазепи та його компанії «Concorde Capital». Це були вкрай незбалансовані та без критично важливих бекґраундів гостьові студії з радницею ДБР Тетяною Сап’ян і короткі повідомлення, де все подавалося винятково з точки зору слідства.

Список тих, кого згадували в піарівських матеріалах у негативних контекстах:

Наративи російської пропаганди й токсичні медійні персонажі в ефірі телемарафону

У проаналізованому цим моніторингом ефірі першого кварталу поточного року звучав лише один наратив російської пропаганди — в ефірі каналу «Рада» 12 лютого ведуча називала як реальну річ без пояснень і застережень російський наратив про «спеціальну воєнну операцію». В ефірі каналу «Інтер» 11 січня був токсичний «експерт» Андрій Вігірінський (колишній завсідник ефірів на каналах Медведчука). Ефіри традиційно вели токсичні ведучі телеканалів «Рада» (22 рази) і «Інтер» (6 разів).

Події / теми, про які не повідомлялося в марафоні в січні — березні 2024

Як і раніше, більшість важливих подій і тем у телемарафоні висвітлюється, як мінімум, завдяки «сукупному добору» інформації різними редакціями (не сказали одні — сказали інші). Поза тим усе ж деякі, на мій погляд, важливі теми у першому кварталі в проаналізованих ефірах не були озвучені. Наводжу деякі приклади цих тем (повний список є завеликим).

Перша група тем — це те, що є найголовнішим об’єктом уваги телемарафону, те, що стосується війни в усіх її вимірах і дотичних до війни тем. Не згадували в марафоні (принаймні день у день) наприклад про такі події:

У Києві під час ракетного обстрілу загинула викладачка Києво-Могилянської академії (2 січня).

Окупанти обстріляли з артилерії Часів Яр на Донеччині, двоє загиблих (2 січня).

Росія завдала 8 ракетних ударів по Донеччині та Херсонщині (26 січня).

Обстріл Харкова: за 5 хвилин росіяни пошкодили у місті 62 об’єкти історичної спадщини (26 січня).

Померла дівчинка, яка була у комі після обстрілу Малого Бурлука на Харківщині 17 січня (27 січня).

У Росії помер 71-річний українець, якого звинувачували у «шпигунстві» (11 лютого).

У 110-й бригаді кажуть, що не мають можливості утримувати Авдіївку (13 лютого).

Росіяни з артилерії вдарили по центру Вовчанська, загинула жінка (13 лютого).

110 бригада: росіяни обіцяли евакуювати поранених українців з «Зеніту», натомість їх розстріляли (19 лютого).

На Куп’янщині ворожий дрон-камікадзе влучив у цивільну автівку, загинули працівники ферми (20 лютого).

Спецслужби Росії створили мережу фейкових акаунтів головкома Сирського (20 лютого).

У Генштабі пояснили, як рахують втрати ворога та скільки Росія має вбитих і поранених (27 лютого).

У Росії відправили в колонію 20-річного українця, якого побив син Кадирова (27 лютого).

WSJ пише про недостатність українських фортифікацій (7 березня).

Не знайшли у марафоні місця і для деяких важливих, як на мій погляд, міжнародних тем, пов’язаних з Україною і війною, кілька прикладів:

З переданих Україні танків Leopard лишилася мала кількість придатних для ведення бойових дій, — німецький депутат (2 січня).

У МАГАТЕ кажуть, що їхнім експертам окупанти не дають доступу до деяких реакторних залів ЗАЕС (3 січня).

Китай у 10 разів збільшив постачання Росії високоточних верстатів для військової промисловості, — Financial Times (3 січня).

Франція про вибухи в Бєлгороді: Росія — агресор, Україна має право на самооборону (3 січня).

Пашинян: Вірменія не є союзником Росії у питанні України, український народ є дружнім народом (19 лютого).

Польська поліція затримала українських журналістів на кордоні біля Білорусі, коли ті знімали торгівлю Польщі з Росією (27 лютого).

США очікують від України більшого у боротьбі з корупцією, — речник Держдепартаменту (27 лютого).

Парламент Швейцарії виступив за фінансування України активами Росії (7 березня).

Федерації журналістів: Польща має розслідувати перешкоджання роботі українських журналістів, які знімали торгівлю з Росії (14 березня).

Дві третини жителів країн НАТО підтримують подальшу допомогу Україні (14 березня).

Часом марафонці «не помічали» важливих тем і подій, які напряму стосувалися життя великих груп людей, наприклад:

Графіків відключень електрики в Києві не буде, — Yasno (2 січня).

Підвищення цін на електроенергію потягнуло зростання комунальних тарифів майже на 13%, — Держстат (11 січня).

У Харкові змінили підхід до оповіщень про повітряні тривоги (26 січня).

В Україні офіційно дозволили брати домашніх тварин в укриття з дотриманням певних умов (26 січня).

Домен ukr.net був заблокований, користувачам була недоступна пошта і стрічка новин (7 березня).

Кабмін офіційно визначив місце розташування Національного військового меморіального кладовища (15 березня).

У телемарафоні не повідомляли про деякі важливі теми внутрішньої політики та події, зокрема серйозно конфліктні або ж щонайменше дискусійні, приклади:

Богдану Львову, який має російський паспорт, суд повернув місце у Верховному Суді (10 січня).

Суд скасував обвинувальний вирок ексберкутівцю Марчуку (11 січня).

З бюджету виділять 8 млн гривень на моніторинг тональності новин про Зеленських, Єрмака та інших посадовців (18 січня).

НАУ й Університет Шевченка законтрактували їжу для курсантів дорожче, ніж у Гринкевича, — «Наші гроші» (19 січня).

Bihus.Info розповів про спецоперацію, де 30 людей стежили за журналістами видання (19 січня).

Затримання Мазепи: «Маніфест 42» закликав президента Зеленського розібратися з тиском силовиків на бізнес (19 січня).

Журналіст Ніколов каже, що поліція відпустила фігурантів у його справі (26 січня).

Bihus.Info: кураторів стеження за журналістами видання хотіли нагородити (11 лютого).

Апеляційний суд арештував ексчиновника міноборони Лієва з заставою в 50 млн грн (12 лютого).

Суд відмовився поновити Фаріон на посаді професорки «Львівської політехніки» (12 лютого).

ВККС визнала суддю Вовка не здатним здійснювати правосуддя у Верховному Суді (12 лютого).

Довіра до телемарафону продовжує падати, марафону більше українців не довіряють, ніж довіряють, — КМІС (19 лютого).

Зросла кількість українців, які вважають, що Зеленському досить одного президентського терміну, — дослідження КМІС (20 лютого).

Телеканал «Еспресо» заявив про злам ефірної системи (20 лютого).

Компанія «Сінево» відкидає звинувачення ДБР у незаконному придбанні приміщення свого головного офісу (27 лютого).

НАЗЯВО підтвердило наявність плагіату в дисертації Шкарлета (27 лютого).

Офіс президента підготував звернення в Конституційний Суд щодо легітимності Зеленського, — «Дзеркало тижня» (27 лютого).

Соратник Шарія очолює кафедру журналістики у Військовому інституті університету Шевченка (6 березня).

Завод нардепа-«слуги» Куницького постачав електрозарядні станції до окупованого Криму (6 березня).

У підрядниці каналу «Рада» журналісти Bihus.Info знайшли зв’язки з колишнім бізнес-партнером Зеленського (7 березня).

Нардеп Костенко: в ОП є «спеціальні люди», які вирішують, кого з нардепів випускати у закордонні відрядження (7 березня).

До спостережної ради «Укрнафти» увійшла бізнес-партнерка Єрмака (7 березня).

Тут, як бачите, крім тем, «незручних» для влади, були навіть важливі новини, «незручні» для самих телемарафонців. Але навіть принцип «сукупного добору» з ними не спрацював.

Ігор Куляс, медіатренер, медіаконсультант, кризовий медіаменеджер

Скриншот відео: «Спецкор» / «Новини 2+2» / ютуб