Цей моніторинг — докладний аналіз ефіру спільного марафону (новин, прямих включень, гостьових студій) на дотримання стандартів та вагомі професійні помилки ведучих і журналістів. Автор моніторингу — Ігор Куляс, медіатренер та автор основної методології моніторингових досліджень «Детектора медіа». Докладний розбір роботи ведучих і журналістів під час моніторингу потрібен і глядачам, і самим медійникам, які зможуть врахувати свої помилки та робити якісніший продукт. В аналізі ми враховуємо специфіку воєнного часу та фіксуємо лише порушення стандартів, яких журналісти й ведучі могли б уникнути. Детальніше — в методології моніторингу. Резюме моніторингових звітів читайте тут. У рубриці «Щоденні теленовини» щодня виходить короткий огляд марафону.

Повний опис усіх порушень 30 січня 2023 року — тут.

Ефірні блоки «Інтера» і «Ми — Україна» виходили поза межами цієї доби.

Телеканали ICTV та СТБ (0:00–6:00)

Зміст ефіру

Структури блоку не було, оскільки він лише починався 20-хвилинним оригінальним випуском новин, а далі до 6-ї ранку безсистемно (навіть без прив’язки до «рівних» годин) ішли суцільні повтори: повторили запис випуску новин опівночі, гостьові студії з попереднього вечора, двічі показували повтор тижневика «Факти тижня» й показували численні нарисові фільми із серії «Герої» (деякі з них уже показували в марафоні по кілька разів) і пропагандистські фільми проєктів «Громадянська оборона» та «Антизомбі». Випуск новин вів Орест Дрималовський, гостьові студії — Яна Брензей, тижневик «Факти тижня» — Оксана Соколова і Сергій Кудімов. У блоці були такі сюжети:

• про те, як виживає прифронтове село Прибузьке близ Миколаєва,
• про внесення історичного центру Одеси до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО,
• про ймовірні подальші плани Путіна щодо війни,
• про переваги західних танків над російськими,
• про те, як західна преса оцінює перспективи «танкового альянсу» допомоги Україні,
• про відставки тижня,
• про українських біженців в Польщі,
• про «вагнерівців»,
• про роботу рятувальників-кінологів загону «Антарес» з пошуку загиблих,
• про документальний фільм «20 днів в Маріуполі».

Прямих ввімкнень не було.

Гостями ефірного блоку були:

• Володимир В’ятрович, історик, народний депутат, про історичне значення битви під Крутами, про символічне значення битви для нинішнього спротиву України агресору, про різні історичні паралелі 1918 року і нинішніх подій.
• Сергій Бєляєв, директор газопостачальної компанії «Нафтогаз України», про ситуацію із запасами газу і з газопостачанням, про прогноз до кінця зими по достатності газу в Україні, про ціну на газ для домогосподарств, про те, як населення платить за газ.
• Вахтанг Кебуладзе, філософ і публіцист, про збереження української ідентичності попри всі російські й радянські зусилля її знищити, про перманентність війни російської імперії проти України, про нав’язаний світу російський наратив про несуб’єктність України в усій історії минулого століття, про суть російської культури, про розуміння перемоги України, про можливе майбутнє світу без російської імперії.

Крім того, в ефірі були фільми із серії «Герої»:

• про військовослужбовця Максима Лапка,
• про снайперку Євгенію Емеральд,
• про спецпризначенця Віталія Романюка,
• про двох загиблих боксерів — волонтера Олексія Джунківського і військового Євгена Слюсаренка,
• про роботу медиків у Тростянці, які приймали пологи в окупації.

Пропагандистський фільм проєкту «Громадянська оборона» про російські ядерні погрози.

Пропагандистські фільми проєкту «Антизомбі»:

• про «пророцтва Ванги» в російській пропаганді,
• про ракетний обстріл Дніпра і взяття Соледара в російській інтерпретації,
• про кремлівську пропаганду щодо знищення України.

Порушення стандартів

Стандарт достовірності інформації порушили 44 рази (тут і далі — показники з урахуванням подвійних показів в ефірі випуску новин і випуску тижневика). 6 повідомлень з інтернету без перевірки, зокрема повідомлення про нічний обстріл Харкова ілюстрували відео з анонімного телеграм-каналу «Харьков 1854», а повідомлення про обстріл Херсона — відео з анонімного телеграм-каналу «@вый Херсон». Було 12 узагальнених розмитих псевдопосилань, причому більшість — повністю розмитих («ЗМІ повідомляли», »російські правозахисники називають і цифри»,«визначним назвали західні медіа», «західна преса відзначила», «статистика показує»). Були чотири абстрактні посилання («за попередньою інформацією», «відомо»). І чотири рази подачі інформації без будь-яких посилань.

Найбільше (18 разів) в ефірі звучали узагальнені псевдопосилання на авторство суб’єктивної думки. Вони були різними, але дуже неконкретними: «лікарі оцінюють», «експерти, опитані українськими ЗМІ, називають», «фахівці обіцяють», «у місті сподіваються», «почали говорити», «експерти певні», «політичні експерти запевняють». Найконкретнішим, якщо можна так сказати, було «натякають в Офісі президента».

Стандарт точності інформації порушили 14 разів. У шести випадках це були невідповідності між картинкою і текстом. Навіть коли текст і картинка були про одне й те саме, — як у повідомленні про обстріл Херсона, — відео не відповідало словам ведучого новин у конкретиці, бо це був не коментар до картинки, а механічне «перекривання» тексту. Якщо ж використовували архів, було ще гірше як, наприклад, у зведенні Генштабу: ведучий казав про наступи ворога на різних напрямах, а показували розбомблені житлові будинки. А повідомлення про відправлення українських танкістів на навчання до Великої Британії «перекривали» архівним вінегретом: танки (якісь, можливо, навіть і британські) і чомусь краєвиди Лондона.

І було чимало фактичних неточностей. Ведучий тижневика Сергій Кудімов називав народного депутата Тищенка «чиновником». Насправді ж депутати не є чиновниками. Чиновники — це держслужбовці, за винятком суддів та військових. А депутати — вони депутати і є, народні обранці, а не чиновники. У сюжеті Валерія Черненко казала «від початку війни кількість фірм, які відкрили українці, збільшилася в рази». Йшлося про лютий 2022 року, а війна триває з 2014-го. Ведучий Сергій Кудімов казав: «Російські правозахисники називають і цифри: під час боїв за Бахмут і Соледар з 50 тисяч завербованих зеків у строю лишилося менше 10 тисяч». Це не «цифри», а числа, а в цьому випадку кількості.

Стандарт відокремлення фактів від думок. Порушень цього стандарту традиційно у блоці медіагрупи було дуже багато — 227 (з урахуванням повторів). 52 таких порушення були суб’єктивними думками журналістів у новинах. Тут було багато суто емоційних оцінок: «страшні обстріли», «жахливі обстріли», «нещадно гатили», «без сліз говорити не може» тощо. При кожній згадці про роботу енергетиків обов’язково казали: «працюють, не покладаючи рук». Були й висновки, приміром, ведучий Орест Дрималовський сказав: «Таким чином Сполучене Королівство разом з іншими країнами-партнерами демонструють міцність підтримки України на міжнародному рівні».

Найбільше ж порушень стандарту також традиційно було в тижневику «Факти тижня» (який цього разу виходив у своєму звичному форматі, зі студії). Тут майже кожне речення порушувало стандарт, бо, як я вже писав, журналісти тижневика (і ведучі, й автори сюжетів) усі свої тексти складають із власних суб’єктивних оцінок і висновків і при цьому зовсім не привчені ці свої думки авторизувати. Тобто весь тижневик — це суцільна «експертна істина в останній інстанції», щедро оздоблена емоціями журналістів. Зрозуміло, що свої «експертні» думки вони беруть у справжніх експертів, але переказують їх на власний розсуд замість того, щоб дати справжнім експертам слово в сюжетах.

Так і звучать у тижневику такі, наприклад, «експертні» думки: «Путін міняє тактику масованих ударів по українським містам. Він більше не розкидається ракетами, вочевидь, окремі таки в дефіциті. Тож тепер спочатку запускаються іранські дрони на розвідку українських ППО. Це показав останній обстріл цього тижня» (ведуча Оксана Соколова). «Щоправда, коли саме ці “Абрамси” потраплять до України, американці не готові сказати, але ключове навіть не це. Після рішення Вашингтона у канцлера Німеччини вже не лишалося аргументів проти» (ведучий Сергій Кудімов). «Місто має стратегічне значення і для окупантів, і для українських захисників. Примітно, що атакують Вугледар не “мобіки”, а російські елітні частини морської піхоти та Тихоокеанського флоту. І це підтверджує серйозність намірів ворога щодо захоплення міста» ( у сюжеті Оксани Дворецької). «Західні танки побудовані за однією концепцією і в цьому їх принципова різниця з родиною танків радянської школи, починаючи від Т-62 і закінчуючи Т-90М “Прорив”» (у сюжеті Павла Васильєва). «Та це лише початок. Кримінал, що перетворюється в Росії на еліту, тільки пришвидшить внутрішній соціальний вибух, який врешті стане для кремлівської верхівки кінцем» (у сюжеті Олександра Мельникова).

Або ж емоційні оцінки: «Найгучніший скандал цього тижня прогримів у Міністерстві оборони» (в сюжеті Алли Чиж). «За останні 11 місяців перебування у Польщі українці, які приїхали сюди, рятуючись від війни, побили всі можливі рекорди з працевлаштування… Аби працевлаштувати таку величезну кількість людей, польська влада в найкоротші терміни пішла на безпрецедентні кроки» (у сюжеті Валерії Черненко).

У блоці медіагрупи було кілька безпідставних узагальнень різного виду: «люди потроху оговтуються від пережитого», «саме так сприймають одесити новину», «поляки просто шоковані», «польські роботодавці задоволені працелюбністю українців».

Стандарт повноти інформації майже не порушували. Лише в двох випадках у сюжетах тижневика не пояснювали компетентність експертів: «військового (в сенсі воєнного) експерта» Сергія Грабського в сюжеті Оксани Дворецької і «воєнного аналітика» Ігаля Левіна в сюжеті Павла Васильєва. Причому це ж були не сюжети в новинах, де у відповідь на подібні мої зауваження журналісти скаржаться на обмежений хронометраж! Де ще місце для ґрунтовності, як не в аналітичному тижневику?

Стандарт доступності подачі інформації. Ведучі тижневика в студії рахували, скільки танків може отримати Україна від усіх західних партнерів. Це супроводжувалося інфографікою за спиною у ведучої. Ось один із цих слайдів:

Сама по собі ця інфографіка складна для сприйняття, занадто символізована і переускладнена картинка, багато незрозумілого, та ще й значна частина цієї картинки «ховається» за столом ведучої. При цьому на екрані ця інфографіка була недовго, а обидва ведучих називали дані й «рахували» суми врізнобій, не в тому порядку, в якому ці дані з’являлися на картинках.

У сюжеті Максима Соколова про результати опитування німців щодо ставлення до рішення надати танки Україні у тексті за кадром журналіст казав: «54 % німців схвалюють таке рішення, 37 % — ні». А в таблиці на екрані в цей момент було п’ять (!) різних позицій: «однозначно правильне — 40 %, швидше правильне — 14 %, важко відповісти — 9 %, швидше неправильне — 5 %, однозначно неправильне — 32 %». Глядачу треба було прочитати це все, зіставити дві позиції, названі ведучим, із п’ятьма, показаними на екрані, в голові провести дві математичних дії (40+14=54 і 5+32+37), зробити «лінгвістичну» поправку на те, що «схвалюють» і «правильне» тут є тотожними поняттями. І все це за тих нужденних 14 секунд, поки цей слайд був на екрані.

І ще про доступність. Цитати, в тому числі й доволі багатослівні, набираються білим шрифтом на помаранчовому тлі. Розумію, що то є фірмові кольори каналу ICTV, але такий контраст є поганим для сприйняття тексту з екрана. Тим більше тексту, набраного капслоком, ще й із мінімальною відстанню між рядками.

Інші зауваження

Показувати записаний випуск новин, та ще й без позначення, що це повтор, є категорично неправильним. Повтори гостьових студій теж не були позначені як повтори. І, наприклад, у кінці розмови з гостем ведуча анонсувала випуск новин, а далі через лайнери йшла наступна, теж записана гостьова. Але ж частина глядачів очікувала обіцяних новин!

Ведуча говорила з філософом Вахтангом Кебуладзе, пообіцяла наприкінці випуск новин, замість якого була розмова з керівником газопостачальної компанії, а далі знову в студії з’явився Кебуладзе (це було продовження перерваної розмови). Чи не краще було давати підряд обидві частини розмови з Кебуладзе, а потім газопостачальника? Також можна було змонтувати два шматка цієї розмови так, щоб уникнути вже зайвого для повтору анонсу новин.

У тижневику «Факти тижня» жваво і не раз анонсували ексклюзив — інтерв’ю з колишнім «вагнерівцем». Обіцяли глядачам якісь мало не відкриття, як зсередини влаштоване це злочинне угруповання. Натомість у сюжеті Олександра Мельникова левову частку все одно становив власний текст з емоційними оцінками і висновками, від самого ж «ексвагнерівця» було лише кілька коротеньких синхронів, у яких нічого принципово нового глядачі не дізналися.

Резюме

Новинної складової у блоці двох каналів майже не було, адже весь блок переважно складався з повторів. В ефірі був лише один спецрепортаж, жодного прямого ввімкнення і двоє гостя-ньюзмейкера (з трьох гостей загалом). Я, звісно, не експерт із документалістики, але з кількох фільмів, які були у блоці медіагрупи цієї доби, окремо виділив би як якісно зроблений фільм Христини Величанської про медиків у Тростянці, які приймали пологи в умовах окупації.

Порушень стандартів у блоці медіагрупи було 295. Найбільше порушували традиційно стандарт відокремлення фактів від думок — 227 разів, як суб’єктивними думками журналістів у новинах, так і не авторизованими думками журналістів у підводках та сюжетах тижневика «Факти тижня». Стандарт достовірності порушували 44 рази, найбільше узагальненими посиланнями на авторство суб’єктивних думок. Ще було 14 порушень стандарту точності, 6 порушень стандарту доступності подачі і 4 порушення стандарту повноти.

Проявів політичного піару у блоці медіагрупи цієї доби не було, як і проросійських наративів чи токсичних медійних персонажів.

Телеканал «Рада» (6:00–12:00)

Зміст ефіру

Структура блоку була звичною: кожна година починалася з 10-хвилинного випуску новин і продовжувалася гостьовою студією. У гостьових студіях були ще «новини коротко» (вони ж «огляд коротких актуальних новин»), які під музику начитують гостьові ведучі. На мій погляд, вони безсистемні в усіх сенсах. По-перше, виходять у довільний час і без жодної логіки. Наприклад, у першому годинному блоці вони були о 6:40 і о 6:55, у другому — в 7:22 і 7:48 тощо. Навіщо взагалі потрібні ці «новини коротко» за кілька хвилин до початку випуску повноцінних новин о 7-й годині, взагалі не зрозуміло. По-друге, майже всі інформації в цих «новинах коротко» або вже повідомлялися раніше (до речі, з тими ж помилками та порушеннями стандартів) у формальних випусках новин, або ж точно не були настільки оперативними, щоб їх не можна було відкласти до чергового випуску щогодинних новин. Випуски новин цього дня вів Антон Страшко, гостьові студії — спочатку Олеся Ніцевич з Назаром Довгим, згодом Тетяна Гончаров і Вадим Колодійчук. У блоці були такі сюжети:

• про те, як в Миколаєві комунальники не розбирають завали на місці влучання ракети в багатоповерхівку,
• про притулок для собак, вивезених з прифронтових регіонів до Чернівців. 

Були прямі ввімкнення:

• чотири ввімкнення з місця влучання ракети в житлову чотириповерхівку в Харкові,
• про початок навчання у школах Києва після довгих канікул,
• про будівництво модульного житла для вимушених переселенців на Полтавщині,
• про заміну ламп розжарювання на лед-лампи у відділеннях «Укрпошти»,
• про затоплення селища Зазим’я під Києвом через розлив Десни,
• про відновлення електропостачання в селі Новомиколаївка на Херсонщині,
• про благодійні екскурсії в Чернівцях,
• про ситуацію з електроенергією в Одесі,
• про ситуацію з електрикою в Харкові,
• про ситуацію з електрикою в Запоріжжі,
• про ситуацію з електрикою і водопостаччанням у Миколаєві,
• про те, що у Львові школярів молодших класів виводять на прогулянки.

Гостями ефірного блоку були:

• Ярослав Юрчишин, перший заступник голови Комітету ВР з питань антикорупційної політики, про американський аудит допомоги Україні, про організацію контролю за поставленою в Україну зброєю, про контроль за використанням західної допомоги на відбудову, про останні відставки і про роботу антикорупційних органів.
• Андрій Герус, голова Комітету ВР з питань енергетики та житлово-комунальних послуг, про загальний стан енергетичної системи країни і про найпроблемніші області, про запуск по Україні малих електростанцій.
• Сергій Гайдай, голова Луганської ОВА, про те, що окупанти виганяють людей з їхніх будинків, про те, як Україні реінтегрувати людей, які всі ці роки прожили в окупації.
• Олег Синєгубов, голова Харківської ОВА, про наслідки вечірнього обстрілу Харкова, про те, як розміщатимуть евакуйованих людей зі зруйнованого будинку.
• Данило Гетманцев, голова Комітету ВР з питань фінансів, податкової та митної політики, про аудит допомоги США Україні, про неефективність роботи Бюро економічної безпеки.
• Лариса Білозір, членкиня української делегації в Парламентсбкій асамблеї Ради Європи, про рішення ПАРЄ щодо створення спецтрибуналу для російських воєнних злочинців.
• Сергій Братчук, речник Одеської ОВА, про ситуацію з елетропостачанням на Одещині, про ракетні атаки ворога з Чорного моря, про мінну небезпеку на узбережжі моря, про шахрайство зі збору грошей для нібито підключення будинків до мереж критичної інфраструктури, яку не відмикають від електрики.
• Юрій Ігнат, речник Повітряних сил, про логіку процесу постачання бойових літаків західними партнерами, про значні резерви Росії в бойових літаках, про важливість авіації для організації контрнаступу.
• Павло Дяченко, інспектор з комунікацій Бахмутського райвідділу поліції, про ситуацію в Бахмуті, про евакуацію місцевих мешканців.
• Євген Єрін, начальник Об’єднаного пресцентру Сил оборони таврійського напрямку, про ситуацію на Запорізькому і Херсонському напрямках, про передумови для українського контрнаступу.
• Наталія Гуменюк, речниця Сил оборони півдня, про оцінку генерала Годжеса про необхідність визволення Криму для повної перемоги України, про тактику виснаження противника на лівому березі Дніпра, про зміну ворогом тактики ракетних обстрілів, про загальну ситуацію на півдні України.
• Андрій Демченко, речник Держприкордонслужби, про ситуацію на кордоні з Білорусі, про нові урядові заборони на виїзд державних службовців і роботу прикордонників щодо цього, про в’їзд в Україну росіян за візами.
• Тетяна Сап’ян, радниця з комунікацій Держбюро розслідувань, про підозру офіцерам-зрадникам з Криму за воєнні злочини, вчинені ними в 2022 році.
• Богдан Ференс, експерт з міжнародних питань, про обрання Павела президентом Чехії і про її подальші відносини з Україною, про роботу Росії із залучення в свою орбіту африканських та латиноамериканських країн, про удари по Ірану.
• Ігор Романенко, заступник начальника Генштабу української армії в 2006–2010 роках, про те, коли західні танки зможуть з’явитися на полі бою, про переваги західних танків над російськими, про проблеми з інфраструктурою для західної техніки.
• Олексій Буряченко, кандидат політичних наук, про настрої російських еліт, про зміни в глибинних російських регіонах на тлі поразок на фронті і впливу санкцій на Росію.
• Вадим Денисенко, політолог, директор Інституту майбутнього, про гуманітарне розмінування українських територій, забруднених ворогом, про заборону виїзду за кордон держслужбовцям.
• Іван Ус, експерт з міжнародної економіки, про вплив санкцій на економіку Росії.
• Ростислав Смірнов, політичний експерт, про ставлення західних політиків і західних суспільств до обрисів перемоги України і потенційного розпаду Росії, про роздачу російських паспортів на окупованих територіях, про ментальне повернення в Україну людей з окупованих територій.
• Ігор Петренко, політолог, про підсумки виборів президента в Чехії, про американський аудит американської фінансової підтримки Україні, про роботу Бюро економічної безпеки, про ядерні загрози від Росії.
• Станіслав Асєєв, журналіст — експерт Українського інституту майбутнього, про значення участі спортсменів країни-агресорки в Олімпіадах, про донесення західним суспільствам того, що творить Росія в Україні.
• Юрій Гудименко, молодший сержант української армії, командир саперного відділення, політик, про розмінування українських земель, про допомогу західних партнерів у гуманітарному розмінуванні українських земель.

Крім того, в ефірі було відеозвернення президента Володимира Зеленського.

Порушення стандартів

Стандарт достовірності інформації порушували 69 разів. У 16 випадках брали відео чи інформацію з телеграм-каналів та зі сторінок у соцмережах. Це були не лише сторінки і канали офіційних осіб чи установ. Ведуча Олеся Ніцевич, наприклад посилалася так: «Подекуди у телеграм-пабліках місцевих є така інформація про те, що пропонують місцевим жителям багатоповерхових будинків долучатися до ініціативи...». Або Оксана Ясницька казала у прямому ввімкненні: «Це викликало таку хвилю обурень і протиріч у соцмережах, зокрема батьків, тому що батьки казали...». Ведуча Тетяна Гончарова пішла далі: «Навіть опитування численні, які проводять лідери громадської думки, політологи на своїх телеграм-каналах, вказують на те, що українці постійно відчувають себе в середині процесу». На мій погляд, це взагалі несерйозно, бо до реальної соціології будь-яке «опитування» в телеграмі не має жодного стосунку. І ще, анонсуючи останній у блоці випуск новин, ведучий Антон Страшко казав: «У соцмережах шириться неперевірена поки що інформація про вибухи в Очакові». І пообіцяв, що до кінця блоку «ми уточнимо цю інформацію». Але ж так і не уточнили, обіцянки не дотримали.

Найбільше було узагальнених розмитих псевдопосилань (26 випадків). На офіційні структури («повідомили у Генштабі», «повідомили в обласній військовій адміністрації», «запевняють у Департаменті житлово-комунального господарства», «розказали нам в обленерго» тощо). На невизначені медіа («за повідомленнями місцевих ЗМІ», «сьогодні західна преса вся зранку цитує»). І повністю розмиті на невизначені групи людей («жителі кажуть», «комунальні служби запевняють», «самі ж викладачі пояснюють»). Було кілька абстрактних псевдопосилань («за уточненими даними», «попередньо», «наскільки я знаю»). Взагалі без посилань давали фактичну інформацію лише один раз.

І було 21 узагальнене псевдопосилання на авторство суб’єктивної думки. Від хоч якось віддалено конкретизованих («повідомляє Херсонська обласна військова адміністрація», «у міській раді в Управлінні освіти сказали») до дуже невизначених («захисники переконують», «мешканці будинку розповідають», «кажуть люди», «викладачі кажуть», «за словами місцевих чиновників» тощо). І були повністю безособові посилання: «обіцяють» і «говорять».

Стандарт точності інформації. 24 порушення стандарту, з них — 16 невідповідності між текстами і картинками в коротких формах. З найбільш абсурдних були такі. Повідомлення, що жінок-держслужбовиць обмежили у виїзді за кордон, «перекривали» архівним, ще літньої пори відео пункту перепуску. У «новинах коротко» в 8:20 повідомлення про обстріл Херсона «перекривали» тим же відео, яке у основних випусках новин показували як нічний обстріл Берислава. Повідомлення про оцінки Інституту вивчення війни зволікань з поставками зброї Україні значною мірою складалося з розповіді про можливості великого наступу російських військ. Все це бездумно «перекривалося» відео німецьких танків «Леопард 2», хоча слово «танк» було лише раз побіжно згадане на початку повідомлення, ще до розгону картинки.

Цього разу були прямі ввімкнення, а отже, і спроби їх «ілюструвати». Наприклад, ввімкнення з Харкова про ситуацію з електрикою «перекривали» відео харківських вулиць і будинків. Харків’яни точно спіймали б на невідповідності: коли кореспондентка розповідала про Північну Салтівку, коли далі показували центр. А пряме ввімкнення про ситуацію з електрикою у місті Запоріжжя частково «ілюстрували» чомусь відео зруйнованих сільських хат. Пряме ввімкнення з Миколаєва «ілюстрували» нічним відео, хоча саме ввімкнення відбувалося вже світлого ранку.

Так само завідомо невдалими були спроби «ілюстрування» розмов із гостями. Експерт Ігор Романенк говорив про БМП «Мардер» — показували танки, говорив про поляків — показували німецьких військових тощо. З експертом Ростиславом Смірновим говорили про глобальні речі, зокрема про причини обережності західних країн, їхні побоювання розпаду Росії тощо, а показували при цьому в як «ілюстрацію» відео західних танкових навчань. Гостя радниця з комунікацій ДБР Тетяна Сап’ян розповідала про оголошення підозри колишнім українським офіцерам-зрадникам за мінування цивільних об’єктів у 2022 році, а «ілюстрували» це відео обстрілів якогось міста, знятих з дрона.

Стандарт відокремлення фактів від думок. Цей стандарт порушували найбільше — 85 разів. З них 64 були суб’єктивними думками журналістів у новинах. Зрозуміло, багато було суто емоційних оцінок («трагедія», «на щастя вціліли», «на жаль, загинула» тощо). Існує навіть «обов’язковий елемент»: майже завжди, коли журналісти кажуть, що хтось не загинув або не був поранений, додають до цього слово «дивом». Так лише в цьому блоці шість разів звучало речення: «Її чоловік перебував поруч на момент удару та дивом не постраждав». Послідовно це повторювали мало не всі ведучі — і Антон Страшко, і Олеся Ніцевич, і Назар Довгий і Тетяна Гончарова (останні три — в так званих «новинах коротко»). І ще чотири рази про цього ж чоловіка Катерина Кусмарова в прямому ввімкненні казала: «чоловік дивом врятувався та отримав незначні пошкодження».

Енергетики та комунальники, за версією журналістів, усе робили «оперативно». Різноманітні «ситуації» (чи з електрикою, чи з водопостачанням, а те й просто загалом), про які згадували журналісти, обов’язково «залишалися складними» (і все ж відразу ж стає зрозумілим!). Бралися журналісти оцінювати й інші речі. Як, наприклад, у прямому ввімкненні Катерини Кусмарової: «Удар було завдано ракетою С-300, яку дуже важко збити». Або в прямому ввімкненні Наталії Якобсон: «Хочу зауважити, що якість води в нас значно покращилася». Тут не рятувала й авторизація, бо в новинах це мала б оцінювати не журналістка, а інші люди. Ведучий Антон Страшко у шести випусках новин казав: «На відео чітко видно, як атакують мирні населені пункти». Натомість саме на цьому нічному відео було «чітко видно» лише спалахи вибухів, а де саме ці вибухи відбуваються, не видно було взагалі.

Не авторизованих суб’єктивних думок ведучих гостьових студій було 10. Інколи це були цілі спічі. Як, наприклад, ведучого Назара Довгого: «Тут ключове слово “сучасна”, от ви кілька разів його вжили. Це стосується як літаків, так і танків. Знаєте, говорять “два в одному”, тут можна сказати “п’ять в одному”. Якщо порівнювати ті ж самі F-16 і радянські типи літаків, то F-16 уособлює в собі п’ять типів літаків: розвідники і бомбардувальники і винищувачі і таке інше. Тут важливо говорити саме про начиння, електронне начиння, про засоби стеження, виявлення, наведення тощо». Або ведуча Олеся Ніцевич: «Ви слушно зауважили про те, що в основі цього лежить моральна складова і варто усім пам’ятати, що війна триває і кожен з нас має залишатися на своїх місцях і допомагати здобувати перемогу, здобувати мир на нашій території». Ведуча Тетяна Гончарова: «От дивна ситуація складається. То ми видихали з тим, що у нас будуть танки і Німеччина нарешті дозріла, то ми знову чуємо чергову дипломатичну заяву, що Україні ніхто не вказуватиме, але знову таки конфлікт Німеччина не буде поглиблювати».

І було 11 безпідставних узагальнень. Таких, наприклад, як робила та ж Гончарова: «Тобто ми приблизно кажемо, коли нас питають «коли закінчиться війна?», у всіх відчуття, що приблизно за стільки ж, скільки вона триває». Хотів би я знати, звідки це ведуча взяла, та ще й узагальнила на нас «усіх». Крім того, мені здається занадто сміливим з боку журналістів розписуватися за всіх своїх земляків, наприклад: «Запоріжці вже дійсно призвичаїлися до такої ситуації» (у прямому ввімкненні Єви Миронової). «Миколаєвці вже пристосувалися до цих відключень, навчилися планувати з урахуванням відключень свій побут...» (у прямому ввімкненні Наталії Якобсон). І в обох цих випадках наводили аж по одному (!) синхрону «на підтвердження» свого узагальненння. Або у прямому ввімкненні Олександра Кривокульського: «Скажу, що діти досить щасливі, що вони зможуть спілкуватись з друзями, вони вмотивовані і також раді їхні батьки, вони дуже були щасливі». Відразу два узагальнення, не рятує тут ні авторизація (в новинах у принципі журналіст не мав би власні оцінки роздавати, навіть аторизовані), ні кілька синхронів (бо хоч скільки їх є, вони не дають підстав узагальнювати сказане на десятки чи то й сотні учнів).

Стандарт повноти інформації — 10 порушень. Ведучий Назар Довгий казав у розмові з гостем: «знищуються заводи по виробництву дронів, КСІР осередки там, штаби і таке інше». Я маю великий сумнів, що більшість аудиторії зрозуміло, що таке «КСІР». Тим більш, що це російська абревіатура, а українською — «КВІР» («Корпус вартових ісламської революції»). Та навіть розшифровка абревіатури була б недостатньою, слід би було пояснювати, що це за організація. Так само бекґраунду потребувала і згадка про цей же «Корпус» ведучим Антоном Страшком у двох випусках новин.

Не досить було представляти Богдана Ференса лише як «експерта з міжнародних питань», Ігоря Петренка лише як «політолога». У сюжеті Івана Сірецького не було титрів на кількох синхронах. У прямому ввімкненні Інна Гуріненко брала інтерв’ю у віцепрем’єр-міністерки Юлії Свириденко. Ні сама журналістка її не представила (сказала лише «пані міністерка»), ні титру не було. Так що глядач так і не довідався, хто ця високоповажна коментаторка. Ведуча Тетяна Гончарова представляли Ларису Білозір як «члена комітету організації держвлади та самоврядування». Незрозуміло, що це за комітет такий без уточнення, що він парламентський.

Стандарт доступності подачі інформації порушували 8 разів. Це вже і згаданий «КСІР» Назара Довгого. І «ґаджети» у прямому ввімкненні Єви Миронової.

Не знаю, в чому цінність для глядача ось таких цитат, як наводили в марафоні думку міністерки економіки Юлії Свириденко: «Росія була змушена збільшити випуск внутрішніх запозичень, причому за плаваючими ставками, що збільшить витрати на обслуговування боргу». Якщо вже таке наводити, то треба це якось «перекладати» на людську мову, бо далеко не всі глядачі є експертами в макроекономіці.

І системно погана з точки зору стандарту доступності інфографіка. Ось таку табличку запропонували глядачам:

Красива табличка. Але геть не телевізійна. Бо таку велику кількість складної текстової та числової інформації, ще й такими дрібними шрифтами, осягнути неможливо. Тим більше, що ведучі різні показники коментують у довільному порядку, а не в тому, в якому вони є в таблиці.

Мапа бойових дій робиться, щоб полегшити глядачам розуміння географії подій, показати, де і що відбувається. Чим полегшує сприйняття зведення Генштабу ось така мапа, я не розумію:

Вже хоча б тому, що неможливо прочитати ці численні, ще й набрані бісерним кеглем назви населених пунктів. Інфографіка ворожих втрат знову була дуже важкою для сприйняття.

Тут погано все: багато позицій на одному слайді, дрібний шрифт, неочевидні іконки, дуже поганий контраст чисел червоним на чорному, неправильне вирівнювання тощо. Єдиний плюс: ведучий Вадим Колодійчук подавав дані в тому ж порядку, як на інфографіці.

Інші зауваження

За моїми спостереженнями, відеоанонси на початках гостьових блоків на «Раді» робляться, як то кажуть, «для годиться». Тому що вони максимально неконкретні, просто заявляють «широким мазком пензля» великі теми. Але навіть і тут не дотримуються обіцяного. Наприклад, на початку блоку в анонсі обіцяють говорити, що «на фронті гаряче», що наші танкісти їдуть навчатися до Великої Британії і що в Україні заміновано до 40 % території. В підсумку в цій годині обговорювали хіба що танкову тематику, про міни згадали лише про морські, а про бої на фронті не говорили взагалі. У наступному блоці в анонсі обіцяли говорити про постачання далекобійних ракет і недопуск російських спортсменів на олімпіаду — і знову слова не дотримали. Загалом про далекобійні ракети обіцяли говорити мінімум у трьох анонсах, а далі в цих блоках про ці ракети і не згадували.

Можливо, це просто збіг обставин, а може, й новий тренд на каналі «Рада». Кореспонденти в прямих ввімкненнях авторизували власні оцінки і висновки. Але це жодною мірою не рятувало від порушення стандарту відокремлення фактів від думок, адже за стандартом вони б взагалі не мали цих висновків і оцінок робити.

Багато разів забували про фемінітиви: «Заявила міністр економіки Юлія Свириденко» (ведуча Олеся Ніцевич). «Христина Мельник, директор початкової школи» (титр у синхроні). «Наталію Гуменюк, начальника Об’єднаного координаційного штабу Сил оборони півдня, капітана першого рангу» (ведучий Назар Довгий). «Інна Гонтар, директор школи» (титр на синхроні). «Олена Фіданян, директор Департаменту освіти і науки міста Києва» (титр на синхроні, прикметно, що журналіст її представляв як «директорку»). «Інна Гуріненко, кореспондент» (титр). «Галина Яровська, лікар-нейрохірург» (титр). «Перший віцепрем’єр-міністр України, міністр економіки Юлія Свириденко» (ведуча Тетяна Гончарова). «з Ларисою Білозір, членом Комітету..., яка також є членом українськох делегації в ПАРЄ» (ведуча Тетяна Гончарова, при тому ведучий Вадим Колодійчук на завершення розмови представляв депутатку з фемінітивами). «Лариса Білозір, народний депутат України» (титр).

Елементи політичного піару

Цитувалася суто «паркетно» віцепрем’єрка Юлія Свириденко з думкою, що «санкції, запроваджені проти Росії, уже мають потужний ефект на її економіку».

Резюме

Цієї доби репортажних сюжетів у блоці каналу не було взагалі, канал робив ставку на прямі ввімкнення. Їх загалом було 15, але 7 із них були не репортажними (не про події, а про ситуації, що логічно було би висвітлювати сюжетами, а не ввімкненнями). В гостьових студіях побувало 6 ньюзмейкерів (з 22 гостей загалом).

В ефірному блоці каналу було 196 порушень стандартів. Найчастіше порушували стандарт відокремлення фактів від думок — 85 разів, найбільше було суб’єктивних думок журналістів у новинах. Стандарт достовірності порушували 69 разів, найчастіше це були узагальнені розмиті псевдопосилання і узагальнені псевдопосилання на авторство думок. Стандарт точності порушували 24 рази, найчастіше це була невідповідність тексту і картинки в коротких повідомленнях. Було також 10 порушень стандарту повноти і 8 порушень стандарту доступності.

У блоці каналу був один прояв політичного піару: цитування віцепрем’єрки Юлії Свириденко без принципової новини.

Російських наративів у блоці каналу не було, ефір вели двоє токсичних ведучих — Тетяна Гончарова і Назар Довгий.

Суспільне (12:00–18:00)

Зміст ефіру

Структура блоку була звичною: двічі 30-хвилинний випуск новин і 2,5-годинна гостьова студія. Новини вів Дмитро Грінченко, гостьові студії спочатку вів Андрій Діхтяренко, згодом Євген Агарков. У блоці були такі сюжети:

• про те, як оговтується після окупації село Калинівське на Херсонщині,
• про відбудову для переселенців понівечених ворожими обстрілами гуртожитків Харківського університету міського господарства,
• про лікування поранених бійців у Чернігові,
• про акторку, яка втекла до Одеси з Москви через політичні переслідування,
• про мюзикл, яким черкаські актори збирають гроші на створення мультикультурного центру в Бучі,
• про археологічні знахідки на березі Кременчуцького водосховища,
• про роботу херсонських добробатівців, які ремонтують пошкоджені обстрілами будинки.

Були прямі ввімкнення:

• два ввімкнення про наслідки влучання ракети в чотириповерхівку в центрі Харкова,
• про початок обміну ламп розжарювання на лед-лампи у відділеннях «Укрпошти»,
• про ситуацію з енергопостачанням у Вінниці,
• про ситуацію з електропостачанням в Одесі,
• про роботу «Центру допомоги врятованим» у Чернівцях.

Гостями ефірного блоку були:

• Тарас Висоцький, перший заступник міністра аграрної політики та продовольства, про внесення агровиробників до переліку критичної інфраструктури, про перспективи втрат агропромислового комплексу країни від війни, про забезпечення України агропродукцією, про роботу «зернової ініціативи», про падіння озимих посівів кукурудзи і пшениці.
• Леся Забуранна, членкиня Комітету ВР з питань бюджету, про плани влади щодо впровадження системи обов’язкових накопичувальних пенсій.
• Михайло Цимбалюк, перший заступник голови Комітету з питань соцполітики, про несвоєчасність впровадження системи обов’язкових накопичувальних пенсій.
• Іван Федоров, мер Мелітополя, про роботу партизанів із руйнування автомобільної логістики ворога через Мелітополь з Криму, зокрема про руйнування мосту в Токмаку, про зміну поведінки окупантів у місті, про вивезення окупантами українських в’язнів, про створення окупантами нових катівень на окупованій території Запорізької області.
• Андрій Мельник, заступник міністра закордонних справ, про надання Україні німецьких танків, про природу німецьких вагань у цьому питанні, про роботу на посаді посла України в Німеччині, про пошук українськими дипломатами нових партнерів для антипутінської коаліції, про бачення різними партнерами України кінця цієї війни (записане інтерв’ю Олени Ремовської).
• Кіра Рудик, народна депутатка, про законопроєкт щодо продажу майна підсанкційних росіян.
• Дмитро Наталуха, народний депутат, про законопроєкт щодо продажу майна підсанкційних росіян.
• Євген Єрін, начальник об’єднаного пресцентру Сил оборони Таврійського напрямку, про ситуацію на фронті на таврійському напрямку і на окремих його ділянках.
• Юрій Ігнат, речник командування Повітряних сил, про загрозу використання Росією іранських балістичних ракет, про потреби України в комплексах Patriot і подібних, про поточне посилення армії різними засобами протиповітряної оборони.
• Ігор Заруднєв, прессекретар Краматорського прикордонного загону, про ситуацію на фронті під Бахмутом і Вугледаром.
• Андрій Рева, міністр соціальної політики в 2016–2019 роках, про законодавчі принципи щорічної індексації пенсій, про несвоєчасність намірів уряду ввести обов’язкові накопичувальні пенсії.
• Микола Маломуж, голова Служби зовнішньої розвідки в 2005–2010 роках, про бойові дії на Донеччині, про можливий наступ Росії на різних напрямках, про продовження мобілізації в Росії, підготовку мобілізованих і роботу російського військово-промислового комплексу, про значення постачання західної зброї, про вибухи на виробництві безпілотників в Ірані, про ймовірністть використання Росією ядерної зброї.
• Віктор Ягун, генерал-майор запасу СБУ, про запаси ракет і їхнє поточне виробництво у Росії, про інакшу логіку ворога щодо втрат і витрат, про загрози використання Росією іранських балістичних ракет.
• Валерій Романенко, авіаексперт, провідний науковий співробітник Державного музею авіації, про можливості Росії з виробництва і ремонту бойових літаків, про поступове блокування Заходом виробників комплектуючих, які використовує Росія, про ворожу тактику ракетних обстрілів.
• Володимир Омельченко, директор енергетичних програм Центру Разумкова, про загальну ситуацію в енергосистемі країни, про прогнози щодо стійкості енергосистеми, про іноваційний підхід енергетиків, які при ракетних обстрілах заздалегідь розвантажують енергосистему екстреними відімкненнями, про пловучі електростанції, про перспективи розвитку української енергетики після війни.
• Денис Марчук, заступник голови Всеукраїнської арграрної ради, про вплив енергетичної кризи на аграрний бізнес, про зростання цін на харчі, про скорочення посівних площ через війну, про включення агровиробників до списку критичної інфраструктури.
• Іван Якубець, член експертної ради Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння, командувач Аеромобільних військ України в 1998–2005 роках, про ситуацію на різних ділянках фронту, про імовірний наступ росіян, про причини заміни ворогом «вагнерівців» на регулярну армію на Донеччині, про можливий ефект від постачання західними партнерами танків.
• Вадим Денисенко, виконавчий директор Українського інституту майбутнього, про конкуренцію серед російських політичних еліт, про конфлікт Пригожина з Гіркіним, про потенціал нової хвилі мобілізації в Росії, про зміну Суровікіна на Герасимова.
• Тетяна Хутор, голова аналітичного центру Інституту законодавчих ідей, про законопроєкт щодо продажу майна підсанкційних росіян, про можливості пришвидшення компенсації Росією збитків, заподіяних війною, рядовим цивільним українцям.
• Олександр Солонтай, директор програм практичної політики Інституту політичної освіти, про ймовірні відставки міністрів і голів ОВА, про логіку кадрових перестановок влади.
• Володимир Назаренко, заступник командира батальйону «Свобода» Нацгвардії, про бойові дії під Бахмутом і тактику дій ворога.
• Юрій Антропов, керівник фермерського господарства, про вплив енергетичної кризи на вирощування і зберігання овочів.
• Сергій Свириденко, власник ферми, про вплив енергетичної кризи на виробництво м’яса.
• Іван Тимочко, голова Ради резервістів Сухопутних військ, про дії ворога на Донецькому напрямку фронту, про відсутність ознак підготовки великого наступу ворога.
• Настя Зухвала, стендап-комікеса, про концерт «Рафінована лють», про принципову відмінність російського жанру стендапу і українського, про ціннісні проблеми нинішніх розкручених гумористичних шоу, про вплив війни на творчість, про волонтерські концерти (записане інтерв’ю Олени Ремовської).

Порушення стандартів

Стандарт достовірності інформації порушили 16 разів, чотири з них — посилання на телеграмканали посадовців і невизначені сторінки у соцмережах: «є повідомлення, я в мережі зокрема бачив» (ведучий Євген Агарков). Або була така ось дивна, як на мене, конструкція у прямому ввімкненні Ірини Герцун: «У фейсбуці навіть пишуть інформацію, що деякі навіть будинки наперед платять за світло і їм начебто не вимикають, але зазначу, що ця інформація не відповідає дійсності». Навіщо взагалі озвучувати повну нісенітницю з фейсбука, якщо вона заздалегідь «не відповідає дійсності»?

У 6 випадках робили узагальнені розмиті псевдопосилання на різні установи: «про це повідомили в обласній військовій адміністрації», «повідомила міська рада», «заявили у Мінсоцполітики» і подібні. Було два абстрактні псевдопосилання: «була інформація» і «стало відомо». В одному випадку інформацію давали без будь-яких посилань на джерело. Ще тричі робили узагальнені псевдопосилання на авторство суб’єктивної думки. Двічі це звучало знеособлено: «багато говорять». І ще один раз «деякі аналітики припускають».

Стандарт точності інформації. Було 13 порушень стандарту. У трьох повідомленнях картинка не відповідала відео через механічне «перекривання» тексту, внаслідок чого, наприклад, президент Зеленський, про якого за кадром розповідав ведучий, «виглядав» на відео момент як посол ЄС в Україні Маасікас. Двічі недоладно «ілюстрували» прямі ввімкнення. Наприклад, відео зруйнованого ракетою будинку в Харкові було лише частково доречним у прямому ввімкненні власної кореспондентки, бо коли вона розповідала про стан поранених і про розселення жителів цього будинку, відео вже не відповідало розповіді. А вже тим більше це відео було недоречним, коли ведучий розпитував у кореспондентки про затримання в Харкові коригувальника ворожого вогню.

Найбільше ж порушень виникло через приречені спроби «ілюструвати» бодай якоюсь картинкою роозмови з гостями. Зокрема, безнадійною справою мені здається будь-яке намагання динамічними мапами «ілюструвати» розмови про бойові дії на різних ділянках фронту. Завжди в таких випадках гість говорить про один напрямок, а на мапі показують інший. Так було цього дня в розмовах із двома гостями. Розмову з експертом з енергетики Володимиром Омельченком намагалися «ілюструвати» архівним відео вечірніх вулиць міста, жвавих і освітлених. І редакцію не бентежить, що в цей момент надворі ясний день. І що така картинка додає до розмови змістовно? Нічого, бо «ілюстрація» не для змісту, а «для краси».

Дуже «влучно» «ілюстрували» розмову з заступником голови Всеукраїнської аграрної ради Денисом Марчуком. Він говорив про роботу теплиць і вирощування овочів, а показували м’ясо-молочну ферму — корів, свиней. При цьому в розмові жодного слова про корів і свиней не було. Далі цими ж коровами і свинями «ілюстрували» і розмову з першим заступником міністра аграрної політики та продовольства Тарасом Висоцьким. Хоча він говорив про внесення агровиробників до переліку критичної інфраструктури.

Розмову з прессекретарем Краматорського прикордонного загону Ігорем Руднєвим «перекривали» кліпом, зробленим із відео різноманітних бойових дій (все було змонтовано півсекундними планами — це взагалі не новинний формат). Це відео геть не відповідало словам гостя, хоча за представленням ведучого, це було відео Держприкордонслужби.

Одна зі спроб «перекривати» архівами повідомлення призвела до фактичної неточності: ведучий розповідав про характеристики американського винищувача F-16, а показували якісь інші бойові літаки. Я, звісно, теж не експерт із літаків, але в F-16 — один кіль (у народі — «хвіст»), а показували якісь двокілеві літаки.

Стандарт відокремлення фактів від думок. Цього дня порушень стандарту було 12. Із них 6 були суб’єктивними думками журналістів у новинах. Тут теж, як і у блоці каналу «Рада», був випадок, коли в прямому ввімкненні кореспондентка Ірина Герцун намагалася авторизувати власні оцінки: «Стосовно себе, скажу з власного досвіду, світло дійсно вимикають...». Тут повторюся, авторизація не є індульгенцією. За стандартом відокремлення фактів від думок, у прямому ввімкненні взагалі б не мало бути власних оцінок журналістки. Ще тричі ведучий Андрій Діхтяренко не авторизував власних міркувань. І було три безпідставні узагальнення: «вінничани скаржаться», «стосовно іншої категорії вінничан, вони обурюються». А у прямому ввімкненні Олени Голди було: «Отже, як ви почули, у більшості випадків усе ж таки містяни підлаштувалися і з розумінням ставляться до відключення електроенергії». Робити таке узагальнення на підставі трьох синхронів недоречно. Втім навіть якби синхронів було десять, робити висновки щодо «більшості випадків» було б так само недоречно. Про «більшість» чи «меншість» кваліфіковано може сказати лише фахова соціологія.

Стандарт повноти інформації. Було 4 порушення стандарту. Експерт Віктор Ягун казав, що Росія «виробляє 50 ракет». Ведучий не зробив обов’язкового в цій ситуації уточнення, за який це період (імовірно, за місяць, але без такого уточнення названа кількість є неповною). Ще в трьох випадках не позначали датами бекґраундове відео.

Стандарт доступності подачі інформації. 7 порушень стандарту — це чимало, як мені здається.

Пора би вже Суспільному навести порядок з інфографікою втрат ворога, бо слайди змінюються настільки швидко, що ведучий називає дані з одного слайду, а за цей час встигає змінитися ще два. З урахуванням того, що на кожному з них — по дві-три позиції, та ще й з двома видами числових даних (загалом і за добу), зрозуміло, що глядач не в змозі все це осягнути.

У повідомленні про аналітику Інституту вивчення війни на екран виводили мапи бойових дій, взяті з сайту інституту.

А для «ілюстрування» розмов з гостями про ситуацію на фронті використовували мапу, взяту з ресурсу Deepstate.

На цій мапі уже точно ніхто з глядачів не зможе розібратися, де які ключові точки. Редакції слід зрозуміти, що будь-яка картинка, зроблена для сайту в інтернеті, «не працює» на телевізорі. Бо в інтернеті користувач за бажання може витратити скільки завгодно часу на вивчення картинки, а телеглядач цього часу не має. Не кажучи вже, що з телевізора не прочитаєш дрібні шрифти, і навіть якщо глядач знає англійську, він не зможе прочитати легенду мапи, тож не встигне зрозуміти сенс тих чи інших позначень. Тобто алгоритм дій має бути таким: побачили в інтернеті гарну картинку для ілюстрації певної інформації — зробіть на її основі адаптовану для телевізора версію цієї картинки. І тоді вже тягніть в ефір.

Ще було у прямому ввімкненні Олени Голди: «зарядити свої ґаджети». Не всі глядачі знають цей жаргонізм. А ведучий Андрій Діхтяренко казав: «давайте почнемо з пані Лесі, ladies is first, так би мовити». Далеко не всі глядачі знають англійську.

Інші зауваження

Раніше я не звертав на це увагу, не було нагоди. Титри і геотитри у блоці Суспільного розташовані на екрані так, що глядачі, які дивляться марафон на каналі «Рада», їх прочитати до ладу не можуть, бо значна частина цих титрів перекривається логотипом каналу і «календарем». Суспільному слід врахувати цей момент і змінити розташування титрів, змістивши їх вправо на ширину логотипу «Ради» (як це вже зробили колеги з «Інтера» і «1+1»).

Суспільне практикує дуже, на мій погляд, ефективну форму одночасного запрошення до розмови експерта в студії (фізично) і по відеозв’язку двох політиків-народних депутатів, які є опонентами в тому чи іншому питанні. В таких випадках позначення фракційної приналежності депутатів є виправданим і, звісно, не оцінюється як політичний піар. Так і було цього дня в студії, де опонентами були Леся Забуранна від «Слуги народу» і Михайло Цимбалюк від «Батьківщини», які мали протилежні позиції щодо системи обов’язкових накопичувальних пенсій. Але в деяких випадках справжньої опонентури не виходить, як це було в обговоренні законопроєкту щодо продажу майна підсанкційних росіян. Мені здалося, що Кіра Рудик із «Голосу» і Дмитро Наталуха зі «Слуги народу» не суперечили одне одному. Я, звісно, не став оцінювати згадку про їхню фракційну приналежність як піар, але редакції варто враховувати цей момент. Якщо справжньої опонентури нема, то й згадувати приналежність до фракцій сенсу також нема. В останньому прикладі логічніше було позначити стосунок цих депутатів до цього законопроєкту (вони його автори чи просто члени профільних комітетів тощо).

Резюме

Новинна складова ефірного блоку Суспільного була такою: жодного чистого репортажного сюжету, лише один спецрепортаж, три репортажні прямі ввімкнення (ще три були не репортажними). В гостях побувало 7 ньюзмейкерів. Одне слово, дуже слабка репортажна частина, як для новинного каналу. Натомість з прямих ввімкнень якісними були обидва ввімкнення Олександри Новосел про наслідки влучання ракети в чотириповерхівку в центрі Харкова, якісним був і спецрепортаж Дарини Кінші про те, як оговтується після окупації село Калинівське на Херсонщині і оглядовий сюжет Лариси Говиної про відбудову для переселенців понівечених ворожими обстрілами гуртожитків Харківського університету міського господарства (оператор Михайло Воронков).

Загалом порушень стандартів у блоці було 52. Найчастіше порушували стандарт достовірності — 16 разів. 13 разів порушували стандарт точності, переважно через неправильну роботу з картинкою, як у БЗ, так і в прямих ввімкненнях та розмовах з гостями. Стандарт відокремлення фактів від думок порушували 12 разів. Було 4 порушення стандарту повноти і багато порушень стандарту доступності подачі інформації — 7 разів.

Проявів політичного піару у блоці Суспільного не було, яек і ворожих наративів чи токсичних медійних персонажів.

Телеканал «1+1» (18:00–24:00)

Зміст ефіру

Структура ефірного блоку була такою: годинний випуск новин, годинна гостьова студія, годинний підсумковий випуск новин. Далі пів години йшли проєкт «Знайти своїх» і «Байрактар-ньюз», після чого була годинна гостьова студія, півгодинний випуск новин, 15-хвилинний документальний фільм і 45-хвилинна гостьова студія. Новини вів спочатку Святослав Гринчук, з підсумкового випуску починаючи — Алла Мазур. Гостьові студії вели Наталія Мосейчук та Євген Плінський.

У блоці були такі сюжети:

• про наслідки влучання ворожої ракети в чотириповерхівку в Харкові,
• про бої під Бахмутом,
• про початок заміни ламп розжарювання на лед-лампи у відділеннях «Укрпошти»,
• про першу божу службу Православної церкви України на Афоні,
• про святкування 92-ї річниці кінотеатру «Жовтень» у Києві,
• про відновлення після окупації і боїв селища Олександрівка на Херсонщині,
• про вибухи на військових об’єктах в Ірані,
• про наміри нардепа Гетманцева підвищити податки і повернути перевірки малого бізнесу,
• про українські кольори в світовій моді,
• про французький проєкт відбудови Гостомеля,
• про те, як жителі Дніпра допомагали постраждалим від ракетної атаки ворога на багатоповерхівку 14 січня,
• про графіті італійського художника TVboy в Бучі, Ірпені та інших містечках Київщини,
• про весілля навідниці самохідної установки Тетяни Чубар,
• про іноземців, які працюють на перемогу України,
• про Дмитра Павличка,
• про рівненських школярів-волонтерів.

Було пряме ввімкнення про наслідки влучання ракети в чотириповерхівку в Харкові.

Гостями ефірного блоку були:

• Олексій Данілов, секретар Ради нацбезпеки і оборони, про прогнози нового повномасштабного наступу Росії, про заяву Столтенберга, що Північна Корея постачає Росії ракети, про імовірність постачання в Росію іранських ракет, про звинувачення Міноборони в корупційних закупівлях, про посилення мобілізації в Україні.
• Матті Маасікас, посол Європейського Союзу в Україні, про заміну ламп розжарювання на лед-лампи, про темпи виконання Україною умов щодо вступу до ЄС, про очікування від саміту «Україна-ЄС» 3 лютого, про використання заморожених у ЄС активів Центробанку Росії для відновлення України.
• Галина Янченко, народна депутатка, про останні корупційні та інші скандали довкола окремих депутатів та чиновників, про те, чому депутати-колаборанти досі сидять у парламенті, про шляхи подолання корупції на митниці.
• Олександр Хорунжий, речник ДСНС, про забруднення земель України ворожими вибухонебезпечними предметами, про хід робіт з гуманітарного розмінування, про західну допомогу в розмінування українських земель.
• Михайло Подоляк, радник голови Офісу президента, про кадрові зміни в уряді, про міжнародний аудит допомоги Україні від США, про візит Генпрокурора України до США для узгодження питань про майбутні суди над російськими воєнними злочинцями, про темпи постачання західних танків.
• Олександра Матвійчук, керівниця Центру громадянських свобод, про рішення ПАРЄ щодо трибуналу для Путіна та Лукашенка, про варіанти підсудності Путіна, про проблематику створення міжнародного трибуналу під егідою ООН.
• Андрій Длігач, доктор економічних наук, про залишковий патерналізм українського суспільства, про загрозу посилення державного контролю замість децентралізації, про системні підвалини корупції в Україні, про репресивну політику влади щодо бізнесу.
• Пьотр Кульпа, директор програм школи міністрів Київської школи державного управління, про відставки в уряді, про боротьбу з корупцією в умовах війни, про аудит використання західної допомоги, про неправильний перерозподіл відшкодування податку на додану вартість, про необхідність діалогу влади з бізнесом і суспільством.
• Михайло Самусь, воєнний експерт, про прогнози щодо великого ворожого наступу в лютому чи березні, про спроможності Росії до повномасштабного наступу, про імовірності загрози наступу з Білорусі, про недостатність новітньої техніки для повномасштабного контрнаступу української армії, про можливості західних країн нарощувати виробництво зброї для України.
• Олег Катков, головний редактор спеціалізованого видання Defence Express, про прогнози щодо великого ворожого наступу в лютому чи березні, про зосередження сил противника по периметру кордонів України, про ракетний і дроновий потенціал ворога, про велику кількість ракет С-300 і С-400, про виклики з логістики для широкого асортименту бойової техніки, що її отримує наша армія, про можливості російського ВПК.
• Іманс Лієпіньш, журналіст з Латвії, про дипломатичні відповіді країн Балтії на видворення посла Естонії з Росії.

Крім того, в ефірі були:

• відеозвернення президента Володимира Зеленського,
• документальний фільм Наталії Ярмоли з серії «Герої» про волонтера-священика Романа Холодова «Параволана», який рятує важкохворих людей із зони бойових дій,
• проєкт Катерини Осадчої «Знайти своїх»,
• «Байрактар-ньюз».

Порушення стандартів

Стандарт достовірності інформації порушили 45 разів. 7 порушень були пов’язані з інформацією, взятою без перевірок з телеграм-каналів чи соцмереж. Найчастіше такі посилання на абстрактні «соцмережі» робила ведуча Наталія Мосейчук. Наприклад: «про неї вже дуже багато говорять на різних телеграм-ресурсах». Або ж «з’явилася якась інформація, вона активно ходить телеграм-каналами, вона не підтверджена». Був і такий епізод: «“Бредлі”, здається вже у Польщі, от гортаю стрічку, їх було помічено». Тут справедливости заради скажу, що згодом ведуча виправилася, сказала, що такої інформації насправді нема. Але цей приклад є показовим: за стандартом достовірності не можна оприлюднювати інформацію, попередньо як слід не перевіривши її. У цьому випадку слід розуміти, що телевізійна аудиторія є дуже динамічною. Тож це виправлення ведучою хибної інформації частина аудиторії телемарафону не почула, і залишилася певною, що «бредлі» вже дісталися сусідньої Польщі.

Було 9 узагальнених розмитих псевдопосилань, переважно на офіційні структури. У 5 випадках були абстрактні псевдопосилання «відомо» і «з’явилася інформація». Ще у трьох випадках фактичну інформацію подавали без будь-яких посилань.

Але найбільше — 21 раз — порушень стандарту було пов’язано з узагальненими псевдопосиланнями на авторство суб’єктивної думки. І майже всі вони були максимально розмитими і абстрактними: «медики кажуть», «говорять друзі», «хлопці запевняють», «певні наші захисники», «кажуть виробники», «обіцяють забудовники» і подібні.

Стандарт точності. З 18 порушень стандарту половина були невідповідністю картинки і тексту в сюжетах і БЗ. Наприклад, коли ведучі говориили про міни-пастки і розтяжки, показували мінометні міни. Великі закадрові тексти в сюжеті Дмитра Святненка були «перекриті» чим бог послав з архіву, різноманітним відео різних виробничих процесів, яке мало символізувати поняття «малий бізнес», але до тексту за кадром усе це відео не мало жодного стосунку. Повідомлення про очікування польського Міністерства закордонних справ від саміту «Україна — ЄС» у Києві навіщось «перекривали» архівним відео фасаду Офісу президента і Хрещатика. Надзвичайно «логічно» і ще більш «інформативно».

Ведуча Алла Мазур за кадром розповідала про майбутній саміт «Україна — ЄС» у Києві. Це «перекривали» відео тієї ж Алли Мазур, яка розмовляє у цій же студії з послом ЄС в Україні Маасікасом (це було в попередньому випуску новин). І виходило так, що або Мазур говорила не розтуляючи рота, або не потрапляючи в артикуляцію, або в крайньому випадку Маасікас говорив голосом ведучої.

У прямому ввімкненні з Харкова кореспондентка казала, що на місці влучання ракети в чотириповерхівку нікого немає, роботи з розбору завалів зупинені до ранку. Натомість частину прямого ввімкнення «перекривали» відео роботи рятувальників на завалах. Ще й при цьому на відео був титр «наживо». Тобто подвійна брехня глядачам. І ще: якщо на відео показують з титром «наживо», як рятувальники виводять з будинку пораненого літнього чоловіка, це сприймається глядачем як те, що відбувається в цей момент, о 18-й годині вечора, а насправді ці кадри зняли пізно ввечері напередодні.

Невдалими були всі спроби «ілюструвати» розмови з гостями. Архівне відео розмінування, яким «ілюстрували» розмову з речником ДСНС Олександром Хорунжим, не відповідало тому, що говорив гість. А при цьому ще й було позначене титром «наживо», що було неправдою. Не зрозуміло мені також, що такого вже цінного додають до розмови гостями, в цьому випадку — з керівницею Центру громадянських свобод Олександрою Матвійчук, «ілюстрації» у вигляді нав’язлих на зубах планів адміністративних споруд ЄС у Брюсселі й загальних планів сесійної зали Європарламенту. І ще одна історія, яку в марафоні я бачу вже не вперше, — це заздалегідь приречені спроби «ілюструвати» слова гостя студії динамічною мапою бойових дій. Як це було в розмові з воєнним експертом Михайлом Самусем. Зрозуміло ж, що рух по мапі ніяк не відповідатиме словам гостя, адже гість за цією мапою точно не буде стежити.

У сюжеті Вікторії Стрельцової були такі слова: «квартира, що опинилася в епіцентрі вибуху». Це була квартира на четвертому поверсі, тож епіцентром вибуху бути ніяк не могла, бо значення слова «епіцентр» — це проекція центру на земну поверхню. Тобто завжди епіцентр — це земна поверхня, аж ніяк не четвертий поверх. До слова, це типовий приклад того, як журналісти не до ладу використовують слова, значення яких не знають або розуміють неправильно.

Стандарт відокремлення фактів від думок порушували найчастіше — 120 разів. З них 105 були суб’єктивними думками у новинах. Переважно це була емоційна лексика: «найзапекліші бої», «ця трагедія об’єднала Дніпро», «обнадійливих заяв Польщі», «однієї з найгарячіших точок фронту», «дивом вдалося вижити», «цинічного ракетного удару», «надпотужний вибух», «посеред суцільного горя та руїн», «сумнозвісні «шахеди» і ще чимало подібних.

І були численні «експертні» висновки в різній тематиці. «Як наслідок кількість саме піхотних зіткнень навколо міста різко зросла. Водночас великого зиску від такого рашисти наразі не дістають» (ведучий Святослав Гринчук).«Зазначу, що навіть до прильоту в цьому будинку і в сусідніх будинках людей жило небагато. Люди просто повиїжджали, ... і власне саме тому така відносно невелика кількість поранених» (у прямому ввімкненні Вікторії Стрельцової). «В середньому ледівські лампи у 8 разів економніші від старих ламп розжарювання, а отже, коли цей спільний проект Євросоюзу та українського уряду буде втілено, ми заощаджуватимемо до 10% електроенергії» (у сюжеті Сергія Моргуна). «Замість займатися бізнесом у складних умовах, бізнесмени спілкуватимуться з податківцями, спочатку у листуванні, потім збір документів та оскаржування рішень інспекторів у судах» (у сюжеті Дмитра Святненка). «Україна цього року не лише заполонила собою ледь не всі світові майданчики, а і змінила світ моди і тепер у ньому міцно закріпились синій та жовтий кольори, які асоціюються у світу з великою українською сміливістю» (у сюжеті Вікторії Ковцун).

Не авторизованих суб’єктивних думок ведучих гостьових студій було наче й небагато — я зафіксував 7. Але, на мій погляд, частина з них була занадто відповідальна, щоб подавати їх у такий спосіб. «Росіяни постійно проводять оці інформаційні спецоперації. І українцям треба дуже обережно ставитися до всього, що зараз відбувається в телеграм-каналах, тому що буквально вал ось таких ось фейків, вал недостовірної інформації. І тому до всього треба ставитися спокійно, з перевірками і не нести одразу оцю всю смуту і зраду. Це зараз завдання номер один». Дарма, що не авторизовано, але слушно казала ведуча Наталія Мосейчук. Я впевнений, що було б ще краще, якби вона сама не розганяла з телеграм-каналів «смуту і зраду» в ефірі телемарафону. Наприклад, як зробила це за кілька хвилин до цієї «корисної поради».

Мосейчук казала: «Як треба було вчинити в ситуації з цими скандалами. Ми чудово розуміємо, що, давайте вже говорити чесно і відверто, ми чудово розуміємо, що від того, як люди сприймають ці скандали к владі, щодо корупції, в Міністерстві оборони, серед уряду, на митниці конкретній, не стосовно якогось там конкретного генератора, залежить те, як люди ставляться до цієї війни. Чи вони хочуть воювати за цю країну. Тому що зараз іде мобілізація, зараз людей спонукають воювати за свою країну, і чим більше буде таких прикладів, тим менше бажання виборювати незалежність нашої країни». По-моєму, дуже суперечлива думка. Жодним чином не авторизована, вона звучала як якась «істина в останній інстанції». Схожу суперечливу думку без авторизації висловлював і ведучий Євген Плінський: «Українці з одного боку чують заклики підтримувати армію, донатити на неї, а з іншого боку бачать закупівлі, будівництво доріг, бачать “відділ культури” поїздки в Тайланд, зниклого Олександра Трухіна, який не може доїхати до Антикорупційного суду, але виявляється йому підписують відрядження до країн Балтії. Питань у суспільства дуже багато і українці сидять перед вибором, чи підтримувати країну у війні, розуміючи, що держава змінюється, чи покинути це і просто спостерігати за черговими корупційними скандалами». Плінський теж без авторизації висловлював «експертну думку»: «Ну говорячи про ту морську піхоту, яка була до початку війни, ми вже давно перемололи і це лише назва «морська піхота», це ті самі мобілізовані, але нам відверто байдуже, нам важливо, щоб ми їх посували з нашої землі».

Ще у 8 випадках журналісти робили безпідставні узагальнення. З показових — узагальнення з сюжету Дмитра Святненка: «Більшість депутатів схиляються до того, щоб продовжити мораторій на перевірки та залишити все без змін». Це доволі жорстке узагальнення, як на мій погляд. Чи «більшість», а чи «меншість» депутатів до чогось там «схиляються», показує винятково голосування за законопроєкт, якого ще й близько не було в цьому випадку.

Стандарт повноти інформації порушили десять разів. У 4 випадках порушення були пов’язані з неповноцінним представленням спікерів. Так у репортажі Вікторії Стрельцової на синхронах чомусь не було титрів. У одному з годинних блоків зробили розширену розмовну студію, в якій ведучі про Галину Янченко сказали, що вона депутатка від «Слуги народу», а от Андрія Длігача і Пьотра Кульпу просто представили на ім’я та прізвище. Їхню компетенцію глядач міг довідатися лише згодом у титрах (де Длігача представили «доктором економічних наук», а Пьотра Кульпу «директором програм школи міністрів Київської школи державного управління»). Але насправді, якщо вже робити розмовну й тим більше дискусійну студію, то компетенцію всіх гостей слід заявляти на старті, а не в процесі. Також не досить було представляти Михайла Самуся лише як «військового (в сенсі воєнного) експерта».

У 6 випадках бекґраундове архівне відео не позначали датами реальних подій, про які йшлося. Так у підводці до сюжету не титрували датою 14 січня відео рятувальних робіт на руїнах житлової багатоповерхівки в Дніпрі. А в самому сюжеті бекґраундове відео теж не титрували датою, натомість титрували як «досьє» (з якого дива редакція «ТСН» вирішила, що це слово є синонімом до слова «архів»?). І так само загадковим «досьє» у сюжеті Ігоря Бондаренка було позначене бекґраундове відео атаки гелікоптерів на Гостомель 24 лютого минулого року.

Стандарт балансу думок. Було два порушення стандарту, але обидва — надзвичайно грубі. У сюжеті Дмитра Святненка обговорювалася ініціатива голови Комітету ВР з питань фінансів, податкової та митної політики Данила Гетманцева підвищити податки й повернути перевірки малого бізнесу. Жорстко проти цієї ідеї в сюжеті виступав заступник Гетманцева по Комітету нардеп Ярослав Железняк, експерти, малі підприємці і навіть сам автор сюжету в своїх висновках і оцінках. Але слова самому Гетманцеву надано не було.

Народна депутатка Галина Янченко у студії казала таке: «Вони (депутати від «ОПЗЖ») домовилися з Порошенком і разом з ним робили бізнес на вугіллі з “ДНР” і “ЛНР”. Наші хлопці гинули на передовій, а фактично компанії Порошенка надсилали гроші терористам і сепаратистам. Тобто фактично якщо ми зараз звинувачуємо якісь компанії, які не виходять з Росії, що вони фінансують війну, то тоді це фактично фінансував війну безпосередньо Порошенко». Ведучі жодним чином не забезпечили тут баланс думок. Як мінімум, не пообіцяли надати ефір Порошенку для слова у відповідь на такі жорсткі звинувачення. Я вже мовчу, що редакція не робила спроби зв’ язатися з обвинуваченим і підключити його до обговорення.

Стандарт доступності подачі інформації. 10 порушень стандарту — великих і малих. У сюжеті Дмитра Святненка: «повернення до довоєнних правил з посиленням фіскалізації». Велика частина аудиторії навряд чи собі точно уявляє, що означає цей термін.

Ведучий Євген Плінський казав: «однією з тем, яку ми обговорюватимемо в цьому слоті». Ведуча Наталія Мосейчук казала: «сьогодні праймовий ефір ми вирішили зробити...». І ще казала: «робити їх в таких праймових слотах». Це суто вузькопрофесійна термінологія, якої майже вся аудиторія не розуміє.

Наталія Мосейчук: «я хочу, щоб ми розібрали цей кейс». І ведучий Євген Плінський: «от реальний кейс, де може себе проявити парламент». Запозичення, яким більшість людей, на відміну від телеведучих і експертів у них у студії, не послуговується, тож і не розуміє його значення. І так само Мосейчук: «все, що ви бачите, це стартап». І «спасибі за цей стартап».

Мапа бойових дій на «1+1» далі є непідйомною для нормального сприйняття з екрана:

Тут погано все. І надмірна деталізація, а дрібні зайві деталі, що розпорошують увагу глядача (от, наприклад, навіщо взагалі елементи рельєфу місцевості?). І занадто дрібні шрифти більшості написів, і неочевидність умовних позначень (наприклад, я вже бачу ці мапи багато разів, а так і не зміг знайти пояснення біло-сірим смугастим частинам окупованої території України).

Інші зауваження

Я вже в -надцятий раз чую в телемарафоні розмови з гостями-депутатами про те, чому й досі у Верховній Раді сидять депутати від колишньої вже «ОПЗЖ». Відповідь на подібні риторичні запитання ведучих лежить на поверхні: тому, що для цього треба змінювати Конституцію, а зробити це в умовах воєнного стану неможливо, знову ж таки за Конституцією. Але я жодного разу у подібних розмовах не чув, щоб ведучі поставили представникам партії влади в парламенті просте, але важливе запитання: а чому більшість принаймні не позбавить депутатів-колаборантів керівних посад у парламентських комітетах (наприклад, Нестор Шуфрич далі є головою Комітету ВР з питань свободи слова, і «Слуга народу» не проти)? Не прозвучало цього запитання від Мосейчук і Плінського до Галини Янченко і цього разу.

Елементи політичного піару

Був типовий сюжет негативного піару проти народного депутата Данила Гетманцева. В сюжеті всі спікери і сам журналіст-автор сюжету в оцінках і висновках виступали категорично проти ідей Гетманцева. Самому Гетманцеву місця в сюжеті для слова у відповідь не знайшлося. Я теж не в захваті від «лівацьких» ідей пана Гетманцева, але ж у цьому сюжеті була відверта «гра в одні ворота». А це не новини.

Резюме

Новинна складова блоку каналу цього дня була з 6 репортажних сюжетів і одного прямого ввімкнення, в студії побувало троє гостей-ньюзмейерів (із 11 гостей загалом). Із сюжетів як найкращі я би відзначив репортажі Вікторії Стрельцової по наслідки влучання ворожої ракети в чотириповерхівку в Харкові (оператор Олександр Лагутін), Олександра Моторного про бої під Бахмутом (оператори Данило Лисенко та Сергій Шпортило), Олександра Загородного про першу божу службу ПЦУ на Афоні (оператор Іван Головач) і спецрепортаж Антона Коцуконя про відновлення після окупації і боїв селища Олександрівка на Херсонщині (оператор Сергій Перфілов). Також мені видався якісним документальний фільм Наталії Ярмоли із серії «Герої» про волонтера-священнослужителя Романа Холодова («Параволана»), який рятує важкохворих людей з зони бойових дій.

Загалом у блоці каналу було 205 порушень стандартів. Найчастіше порушували стандарт відокремлення фактів від думок (120 порушень), переважно це були суб’єктивні думки журналістів у новинах. У різні способи 45 разів порушували стандарт достовірності. Майже половиною з цих порушень були узагальнені посилання на авторство суб’єктивних думок. Стандарт точності порушували 18 разів, всі вони були некоректною роботою з картинкою, як у новинах, так і при «ілюструванні» розмов з гостями. Стандарт повноти і доступності подачі інформації порушували по 10 разів. І було два грубі порушення стандарту балансу думок.

У блоці каналу був один прояв політичного піару — негативний піар-сюжет про ініціативи народного депутата Данила Гетманцева. Російських наративів чи токсичних медійних персонажів у блоці каналу цього дня не було.

Важливі події / теми, які не були озвучені в телемарафоні 30 січня

• США не дадуть Україні винищувачі F-16, — Байден
• Посли G7 нагадали Україні про важливість схвалення антикорупційної програми.
• Макрон не відкинув можливості поставки винищувачів Україні.
• МОК відкинув критику намірів допустити росіян до Олімпійських ігор у Парижі.
• Росія знищила свій енергетичний ринок в Європі і навряд чи зможе його відновити
• Новий міністр оборони Німеччини заявив про намір відвідати Україну.
• У Києві відновлять рух трамваїв з Троєщини.
• Ryanair почав набір персоналу в Україні для повернення після війни.
• Шмигаль не знайшов підстав забрати у Бойка звання Героя України у відповідь на петицію громадян.
• Підрядники з Росії відмовляються будувати фортифікації на Луганщині.
• Мовний омбудсмен вважає законною заборону російської в Могилянці.
• На Донеччині загинув 24-річний льотчик, відводячи підбитий літак від людських осель.
• Росіяни обстріляли Вовчанськ, загинув мирний мешканець.
• НАЗК поскаржилися послам G7 на спротив виконавчої влади затвердженню антикорупційної програми.

Канали в ефірі спільного телемарафону (порівняння)

Структура ефірних блоків. Структури у блоку каналів ICTV та СТБ не було, оскільки він лише починався 20-хвилинним оригінальним випуском новин, а далі до 6 ранку безсистемно (навіть без прив’язки до «рівних» годин) ішли суцільні повтори: повторили запис випуску новин опівночі, гостьові студії з попереднього вечора, двічі показували повтор тижневика «Фактти тижня» і показували численні нарисові фільми з серії «Герої» (деякі з них показували в марафоні кілька разів раніше), фільми проєктів «Громадянська оборона» і «Антизомбі».

Структура блоку каналу «Рада» була звичною: кожна година починалася з 10-хвилинного випуску новин, продовжувалася гостьовою студією. У гостьових студіях були ще «новини коротко», які виходили безсистемно в довільний час у різних годинних блоках і більшість повідомлень у них були повторами раніше озвученого в основних новинах.

Структура блоку Суспільного теж була звичною: двічі 30-хвилинний випуск новин і 2,5-годинна гостьова студія. Новини вів Дмитро Грінченко, гостьові студії спочатку вів Андрій Діхтяренко, згодом Євген Агарков.

Структура блоку телеканалу «1+1» була такою: годинний випуск новин, годиння гостьова студія, годинний підсумковий випуск новин. Далі пів години йшли проєкт «Знайти своїх» і «Байрактар-ньюз», після чого була годинна гостьова студія, півгодинний випуск новин, 15-хвилинний документальний фільм і 45-хвилинна гостьова студія.

Новинна складова. Новинної складової у блоці каналів ICTV та СТБ майже не було, адже весь блок переважно складався з повторів. В ефірі був лише один спецрепортаж, жодного прямого ввімкнення і два гостя-ньюзмейкера.

Цієї доби репортажних сюжетів у блоці «Рада» не було, натомість було 8 репортажних прямих ввімкнень (ще 7 ввімкнень були нерепортажними). У гостьових студіях було 6 ньюзмейкерів.

Новинна складова блоку Суспільного була такою: жодного чистого репортажного сюжету, лише один спецрепортаж, три репортажні прямі ввімкнення (ще три були не репортажними). В гостях побувало 7 ньюзмейкерів.

Новинна складова блоку «1+1» цього дня складалася з 6 репортажних сюжетів, одного прямого ввімкнення. У студії побувало 3 гостя-ньюзмейкера.

Гостьові студії. У блоці каналів ICTV та СТБ показали в повторі з попереднього вечора розмови з трьома гостями, двоє були ньюзмейкерами, один — експертом.

У блоці телеканалу «Рада» загалом побувало 22 гостя. З них 6 були ньюзмейкерами, 6 речниками, одна радниця, 8 експертів і один учасник подій.

У гостьових студіях Суспільного цього дня побувало в студії 25 гостей. З них 7 були ньюзмейкерами, 3 речника, 10 експертів і 5 учасників різних подій.

У гостях у телеканалу «1+1» цього дня побувало загалом 11 гостей. З них 3 були ньюзмейкерами, один речник і один радник, 5 експертів і один журналіст.

Порушення стандартів. Порушень стандартів у блоці каналів ICTV та СТБ було 295. Найбільше порушували традиційно стандарт відокремлення фактів від думок 227 разів, як суб’єктивними думками журналістів у новинах, так і не авторизованими думками журналістів у підводках та сюжетах тижневика «Факти тижня». Стандарт достовірності порушували 44 рази, найбільше узагальненими посиланнями на авторство суб’єктивних думок. Ще було 14 порушень стандарту точності, 6 порушень стандарту доступності і 4 порушення стандарту повноти.

У блоці каналу «Рада» було 196 порушень стандартів. Найчастіше порушували стандарт відокремлення фактів від думок — 85 разів, найбільше було суб’єктивних думок журналістів у новинах. Стандарт достовірності порушували 69 разів, найчастіше це були узагальнені розмиті псевдопосилання і узагальнені псевдопосилання на авторство думок. Стандарт точності порушували 24 рази, найчастіше це була невідповідність тексту і картинки в коротких повідомленнях. Було також 10 порушень стандарту повноти і 8 порушень стандарту доступності.

Загалом порушень стандартів у блоці Суспільного було цього дня 52. Найчастіше порушували стандарт достовірності — 16 разів. 13 разів порушували стандарт точності, переважно через неправильну роботу з картинкою як у БЗ, так і в прямих ввімкненнях та розмовах із гостями. Стандарт відокремлення фактів від думок порушували 12 разів. Було 4 порушення стандарту повноти і багато порушень стандарту доступності подачі інформації — 7 разів.

Загалом у блоці каналу «1+1» було 205 порушень стандартів. Найчастіше порушували стандарт відокремлення фактів від думок (120 порушень), переважно це були суб’єктивні думки журналістів у новинах. У різні способи 45 разів порушували стандарт достовірності. Майже половиною з цих порушень були узагальнені посилання на авторство суб’єктивних думок. Стандарт точності порушували 18 разів, всі вони були некоректною роботою з картинкою як у новинах, так і при «ілюструванні» розмов з гостями. Стандарт повноти і стандарт доступності порушували по 10 разів. І було два грубих порушення стандарту балансу думок.

Прояви політичного піару. Проявів політичного піару у блоках ICTV / СТБ і Суспілього цієї доби не було.

У блоці каналу «Рада» було два прояви політичного піару: цитування віцепрем’єрки Юлії Свириденко і прем’єр-міністра Дениса Шмигаля без реальних новин у цих цитатах.

У блоці каналу «1+1» був один прояв політичного піару — негативний піар-сюжет про ініціативи народного депутата Данила Гетманцева.

Російські наративи і токсичні медіаперсонажі. Російських наративів та токсичних медіаперсонажів у блоках ICTV / СТБ, Суспільного і каналу «1+1» не було.

Російських наративів у блоці каналу «Рада» не було. Ефір вели двоє токсичних ведучих — Тетяна Гончарова і Назар Довгий.

Скриншот відео: ТСН/YouTube