Цей моніторинг — докладний аналіз ефіру спільного марафону (новин, прямих включень, гостьових студій) на дотримання стандартів та вагомі професійні помилки ведучих і журналістів. Автор моніторингу — Ігор Куляс, медіатренер та автор основної методології моніторингових досліджень «Детектора медіа». Докладний розбір роботи ведучих і журналістів під час моніторингу потрібен і глядачам, і самим медійникам, які зможуть врахувати свої помилки та робити якісніший продукт. В аналізі ми враховуємо специфіку воєнного часу та фіксуємо лише порушення стандартів, яких журналісти й ведучі могли б уникнути. Детальніше — в методології моніторингу. Резюме моніторингових звітів читайте тут. У рубриці «Щоденні теленовини» щодня виходить короткий огляд марафону.

Ефірний блок Суспільного виходив поза межами цієї доби.

Редакція «Детектора медіа» вирішила трохи змінити формат подання моніторингу в розділі стандартів. Тепер там я буду давати лише статистику різних видів порушень і найбільш промовисті системні чи навпаки — оригінальні приклади. Повний же перелік усіх порушень подаю в окремому файлі.

Телеканали ICTV та СТБ (0:00–6:00)

Зміст ефіру. Блок медіагрупи певної чіткої структури, як це часто буває з нічними блоками, не мав. Він починався з єдиного оригінального 20-хвилинного випуску новин, а далі йшли суцільні повтори: двічі повторювали підсумковий випуск із попередньої доби, так само з попередньої доби повторювали сюжети тижневика «Факти тижня», одне велике інтерв’ю і кілька пропагандистських фільмів проєктів «Антізомбі» і «Гражданской обороны» (один із них навіть був повтором з ефіру 10 жовтня!). Ще одного разу повторили також випуск новин опівночі. Жодної прив’язки до «рівних годин» початки цих повторів не мали. Новини опівночі вів Петро Дем’янчук, підсумковий випуск — Тетяна Висоцька, «Факти тижня» — по черзі Оксана Соколова і Сергій Кудімов, велике інтерв’ю — Вадим Карп’як. У блоці медіагрупи були сюжети:

• про наслідки ворожих обстрілів Нікополя,
• про те, як від постійних обстрілів рятуються жителі Комишувахи,
• про відновлення після окупації селища Миролюбівка на Херсонщині,
• про підсумки «Раммштайна-6»,
• про ймовірну мету російського масованого ракетного обстрілу України,
• про збитки енергетичної інфраструктури України від ворожої ракетної атаки,
• про контрнаступ української армії в Херсонській та Запорізькій областях,
• про «фобії» Путіна,
• про чинники українського контрнаступу,
• про військову допомогу Ірану Росії,
• про способи економії електроенергії,
• про навчання у львівських та київських вишах під час війни,
• про звільненого з полону «азовця» Михайла Діанова,
• про виробництво мобільних бомбосховищ на Одещині,
• про роботу релокованого з Херсонщини швейного цеху на Черкащині,
• про будні українських військових на білоруському кордоні,
• про подружжя з Бучі, які чинили збройний опір окупантам,
• про родичів полонених прикордонників,
• про різні типи ворожих мін, які знешкоджують сапери на Харківщині.

Прямих ввімкнень не було взагалі ні в оригінальному випуску новин, ні в повторі підсумкового випуску попередньої доби.

Єдиною гостею ефірного блоку була Олександра Матвійчук, голова ГО «Центр громадянських свобод»: з нею говорили про отриману організацією Нобелівську премію миру, про ініціативу Центру «Євромайдан SOS», про роботу Центру з фіксування російських злочинів із 2014 року, про документацію російських воєнних злочинів під час повномасштабної війни, про кампанію «Save Олег Сенцов», про ініціативу Центру «Трибунал для Путіна», про безкарність російських злочинів протягом десятиліть, про одночасне вручення Нобеля правозахисникам з України, Росії та Білорусі (це був повтор великого інтерв’ю Вадима Карп’яка з ефіру попередньої доби).

Крім того, в ефірі були традиційні для медіагрупи пропагандистські фільми:

• проєкту «Антізомбі» про пропагандистський супровід масованого ракетного удару по Україні,
• проєкту «Гражданская оборона» про «передбачення» Жириновського,
• проєкту «Антізомбі» про реакції російської пропаганди на звільнення українських земель (повтор із 10 жовтня, причому цей фільм і 10 жовтня був двічі в ефірі),
• проєкту «Антізомбі» про російських пропагандистів (важко визначити однозначно тему),
• проєкту «Антізомбі» про пропагандистську риторику Кремля щодо ракетного удару по Україні.

Традиційно фільми так і залишаються анонімними (попри те, що повністю складаються із суб’єктивних суджень нікому не відомих авторів), озвучені російською мовою.

Порушення стандартів. Стандарт достовірності. Загалом журналісти медіагрупи порушували цей стандарт у різні способи 54 рази.

Зокрема, подавали інформацію без перевірки із соцмереж, телеграм-каналів та інших джерел в інтернеті (з урахуванням повторів) 14 разів. Із найбільш промовистих порушень у сюжеті Олексія Кобзаря було таке посилання: «Такі заголовки з посиланням на розвідку просто заполонили інтернет останніми днями». І далі цікаво (як на мене): «У цієї інформації немає підтверджень, але комусь такий інформаційний вкид був потрібен». Три інформації в новинах ведуча Тетяна Висоцька подавала з посиланнями просто на неназвані телеграм-канали, або ж з «популярним» у журналістів псевдопосиланням «у пабліках пишуть».

15 разів були узагальнені розмиті псевдопосилання на джерела, тобто посилання на певну велику структуру, але без конкретизації того, хто саме з цієї структури озвучував інформацію (наприклад, «кажуть в Укренерго» або «у Кремлі Тегеран називають»). І надзвичайно «популярними» були посилання на неназвані ЗМІ: «західні ЗМІ пишуть» (в сюжеті Павла Васильєва), «російські ЗМІ пишуть», «за інформацією російських ЗМІ», «московські ЗМІ кажуть (у новинах).

4 рази були абстрактні псевдопосилання («часто пишуть у пресі», «вже відомо»).

21 порушення стандарту було пов’язане з узагальненими псевдопосиланнями на авторство суб’єктивних думок. Як зазвичай, були і посилання на анонімних узагальнених «експертів» і «воєнних експертів», «фахівців», «військових», «енергетиків», «західних аналітиків».

Узагальнене псевдопосилання було в сюжеті Артема Кулі: «Про це заговорили і в Києві, і в Брюсселі, і в Вашингтоні» (у сюжеті Артема Кулі) і «у Львові певні: Путін повторить спроби занурити українців у темряву і холод» (у сюжеті Оксани Дворецької).

Стандарт точності. Порушувався в різні способи 9 разів. У 7 випадках картинка не відповідала тексту: в сюжеті Павла Васильєва, у повідомленні про обстріли Нікополя та Марганця, і ще потім Харківщини й Донеччини (як завжди у медіагрупи, забагато всього було «напхано» в одне усне повідомлення) — це було «перекрито» відео одного зруйнованого будинку невідомо де. Весь сюжет Василя Саф’янюка був «перекритий» випадковим набором різного відео боїв. Це відео часто не відповідало за змістом тексту за кадром. І це відео, звісно ж, не було позначено як архівне.

І було дві фактичні неточності. Ведучий тижневика Сергій Кудімов казав: «Впливове американське видання Financial Times». А це насправді британське видання. У нарисі про звільненого з полону «азовця» Михайла Діанова його поранена права рука періодично «ставала» лівою, тобто відео навіщось дзеркально перегортали.

Стандарт відокремлення фактів від думок. Загалом протягом ефіру журналісти порушували аж 198 разів. З них, щоправда, 122 порушення були не авторизованими як належить суб’єктивними судженнями у студіях і сюжетах тижневика «Факти тижня». Очевидно, редакція вважає, що «аналітика» виглядає як повний картбланш журналісту ділитися з глядачем власними оцінками, висновками, узагальненнями, припущеннями тощо. Тому, по-перше, в цих матеріалах постійно звучать як «істини» або ж факти «експертні» думки без зазначення їх автора. Хоча за визначенням журналісти не є експертами з усіх на світі питань — навіть журналісти «Фактів тижня». Або ж звучать безапеляційно емоції, які підміняють собою факти чи можуть їх істотно спотворювати. Тут наведу лише кілька прикладів щодо окремих виконавців. Отже не авторизовані як належить суб’єктивні думки журналістів тижневика.

Ведуча Оксана Соколова:

• «Це був тиждень неймовірних подарунків». Це просто емоції.
• «Ця атака більше схожа на агонію кремлівського режиму, схоже привела до тями багатьох у західному світі». Тут можна сильно посперечатися з оптимізмом ведучої «Фактів тижня».
• «Путін знову всіх переграв: військова підтримка України почала стрімко зростати». Лапки на слух не чути, тож іронію на початку частина аудиторії могла сприйняти за твердження.
• «Тобто ще одна нездійсненна мрія Путіна: налякати українців холодами». «Тому Путін вирішив зробити ставку на “Турецький потік” і поїхав до Ердогана». Боюся, ніхто з нас не здатен читати думки кремлівського диктатора.
• «Ердогану ідея навіть сподобалася». І думки турецького президента також. Так що варто було би ведучій хоча би додавати до цього «за моїм припущенням». І все стало б на свої місця. І я б не фіксував це припущення як порушення стандарту.

Ведучий Сергій Кудімов:

• «Важлива перемога української дипломатії на міжнародному фронті». Просто оцінка (невідомо чия, бо ж не авторизована).
• «... І хоча її резолюція не має юридичної сили, тобто не передбачає конкретних санкцій, але це важливе політичне рішення. По-перше, воно свідчить про настрої європейців, на чиєму вони боці. По-друге, це сигнал Сполученим Штатам, адже в Конгресі лежить законопроєкт про визнання Росії країною-спонсором тероризму». Тут ведучий виступає як «експерта» з міжнародного права і з міжнародної політики.
• «Путін вирішив погратися у "доброго царя" і заявив, що завершить мобілізацію в Росії десь за два тижні. Але ж ми пам’ятаємо, що вірити господарю Кремля — це те саме, що себе обдурити». «Але є речі, яких Путін боїться більше, ніж просідання рейтингу». Знов-таки «читання» думок Путіна.
• «Тому за ці два тижні очевидно стають задачі набрати максимум "гарматного м’яса", після чого мобілізацію можуть поставити на паузу, заради того, щоб розвантажені військомати провели відкладений осінній призов». «Експертне» припущення.

У сюжеті Артема Кулі:

• «... Адже з того, що Росія спрямувала в бік України, наші повітряні сили змогли упередити лише половину. Все тому, що і досі використовують радянські розробки». «Експертна» оцінка.
• «До всього її ракети мають інфрачервоне наведення, і це робить її більш вправною в боротьбі з ворожими зарядами... На голову вище за всі існуючі системи ППО їх робить надчутливий радар. Він з легкістю зможе виявити, наприклад, російські ракети Х-101, як, на жаль, далеко не завжди бачать радянські "Бук-М1" та С-300, що є на озброєнні ЗСУ». Ще одна «експертна» оцінка.
• «Чергова зустріч у форматі "Рамштайн" підтвердила — західні партнери діятимуть оперативно». Оптимістичний «експертний» прогноз, поданий як факт. Але ж це не факт.

У сюжеті Сергія Костежа:

• «Військові від самого початку не були метою цих ударів». «Експертний» висновок.
• «То, може, цілилися по українських символах?» Припущення.
• «Натомість здобиччю бравих російських військ став аж цілий дитячий майданчик». Емоції.
• «Та Україна — найбільша країна Європи і теракт такого масштабу зі спробою залякати точно не спрацює на користь Росії». «Експертний» висновок.

У сюжеті Оксани Дворецької:

• «Вже на початку від перших цього тижня ракетних ударів по теплоелектростанціях, ТЕЦ та підстанціях стало зрозуміло: Росія хоче знищити весь український енергетичний ланцюг». «Експертний» висновок або ж «політична заява».
• «Це жахливі кадри наслідків ударів по Ладижинській ТЕС на Вінниччині». Просто емоції.
• «Однак, руйнування значні, на відновлення знадобиться чимало часу». «Експертна» оцінка. Цікаво, як на мене, що з подібними оцінками чомусь найчастіше не поспішають навіть справжні експерти, а журналістка все знає, краще за них.
• «Ще один запобіжник від обстрілів абсолютно простий». Цікаво, стільки спеціалістів вирішують це питання, а журналістка «Фактів тижня» знає якийсь «простий» рецепт».

У сюжеті Павла Васильєва:

• «Разом з тим часу для активних бойових дій залишається все менше». «Експертна» оцінка.
• «Але наївно було б очікувати, що ворог сидітиме на місці і не спробує завадити нашим силам». Цілком банальне твердження, на яке було б шкода витрачати ефірний час.
• «І нелюдська жорстокість окупантів може свідчити, що саме Запорізьку область вони будуть намагатися втримати в будь-яку ціну». Тут і емоції й «експертний» висновок журналіста.
• «А втрата Бердянська означатиме для росіян втрату всього Азовського моря». Ще більш сміливий «експертний» висновок.
• «Але так чи інакше південь потрібно відвойовувати і розрізати навпіл російське угруповання». Звучить яе прямий «наказ» для армії.

У сюжеті Олексія Кобзаря:

• «Як панічний страх програти війну змушує Путіна призначати головними по війні ще більших відморозків». Тут знову уміння «читати», що там у голові у Путіна. Плюс емоції.
• «Якщо цього не кажуть вголос, то це точно витає в повітрі і в головах прибічників путінського режиму». «Режим, як ніколи, став вразливим». «Усе це породжує страх, адже часто кінець режимів диктаторів закінчується разом із їхнім життям». Емоції і претензія на «експертність».
• «Адже рейтинг Путіна стрімко летить у прірву». Це за якими такими соціологічними даними? Поки що про «стрімко» не було жодних, наскільки я знаю. А якщо були, то замість емоційних епітетів більш професійно було б ці дані навести.
• «І це дійсно так. Адже Путін неймовірно боїться втратити цей самий рейтинг. Він навіть війни та анексії влаштовує, щоб його втримати». Знову журналісти «читають» чужі думки. У тім числі й цю: «Боятися має Путін, і його останні кроки свідчать, що він таки боїться».

Чимало було суб’єктивних суджень (переважно оцінок, інколи висновків) у новинах, де їх узагалі не повинно бути. Загалом 54. Наприклад, власні міркування казав ведучий новин Петро Дем’янчук:

• «І справді, щоб більше такого не трапилося, ми маємо берегти історичну пам’ять, щоб наші нащадки знали, наскільки підступним і жорстоким був російський агресор, щоб пам’ятали кожного героя, який віддав своє життя за Україну».

Оцінки робила ведуча Тетяна Висоцька:

• «Диктаторський режим начебто боїться провокації від своїх сусідів». Або «університети в західних областях цьогоріч особливо популярні і через безпекову ситуацію це зрозуміло».

У сюжеті Катерини Курбанової:

• «І не має значення, хто ступить на нашу землю з того боку, кожен дістане по заслузі».

У сюжеті Вероніки Бойко:

• «Росія засуджувала санкції проти Ірану і щедро ділилася з ним грошима». «І не дивно, адже обидва режима є запеклими противниками свобод та верховенства права». Крім оцінок були й доволі сміливі, на мою думку, припущення: «Якщо іранцям таки вдасться скинути режим, наступна влада може припинити підтримувати Росію, остаточно перетворивши її на вигнанця».

І ще двічі в ефірі в повторах підсумкового випуску був сюжет Василя Саф’янюка, який за стилістикою нагадав мені сюжети «Фактів тижня». Тобто — мінімум інформації, максимум емоційних і «експертних» оцінок (не авторизованих), наприклад:

• «Так, ми заплатили за це і продовжуємо щодня платити неймовірну ціну життями наших воїнів і мирних жителів, але ми вистояли і не просто тримаємо оборону, а село за селом, місто за містом звільняємо від російських окупантів нашу землю». Це просто емоції.
• «При цьому нашим героїзмом захоплюється весь світ». Це узагальнення, яке, на жаль, не відповідає реальності.
• «А ще їхня армія воює за оперативним мистецтвом ХХ століття, де все вирішують наверху і намагаються втримати усю захоплену територію, розтягнувши війська вздовж всієї лінії фронту». Це «експертна» оцінка журналіста.

І все це начебто правильно (тим більше, що частина цих думок явно «запозичена» автором у воєнних експертів), але ж це не новини, а есей. Не розумію, навіщо це робити в телемарафоні, а тим більше саме в новинах.

Безпідставних узагальнень було 20. Наприклад, таке узагальнення робив ведучий Петро Дем’янчук:

• «Жителі селища Комишуваха, що усього за кількадесят кілометрів від Запоріжжя, майже звикли до раптових обстрілів окупантів». Неможливо так розписуватися за всіх жителів селища, бо в них насправді думки з цього приводу можуть бути дуже різні.

Так само в сюжеті Оксани Дворецької:

• «Водночас українці кажуть: ані масованих ракетних ударів, ані морозів з блекаутом і холодомором не злякалися». Тут навіть «на підтвердження» цього узагальнення було аж цілих два синхрони людей на вулиці. Є багато людей, які таки ще й як злякалися.

У сюжеті Павла Васильєва було таке узагальнення:

• «І росіяни чудово усвідомлюють: втрата бодай однієї ланки неминуче призведе до втрати всього півдня». Мені здається, важко знати напевне, що усвідомлюють, а що не усвідомлюють узагальнені журналістом «росіяни».

Або ось таке узагальнення було в сюжеті Вероніки Бойко:

• «Незламність українців у протистоянні агресору надихнула іранців до боротьби за власну свободу». Маю припущення, що зовсім не обов’язково іранці «надихалися» саме прикладом українців, коли починали масові протести. Більше того, маю ще одне припущення, що про війну в Україні вони знають небагато і скоріше неправду.

Одного разу в уже згаданому сюжеті Василя Саф’янюка було нечітко вказано межі цитати:

• «Свою важливу роль відіграли і українські медіа та соцмережі, які беззастережно підтримують Збройні сили і не піддаються на пропагандистські провокації Кремля».

У цьому фрагменті взагалі не було зрозуміло, чи це автор сюжету висловлює власну думку, чи це думка цитованої далі заступниці міністра оборони Ганни Маляр. А за змістом тут можна і посперечатися, бо і медіа час від часу таки «піддаються», навіть у марафоні пролазять кремлівські наративи, а що вже казати про соцмережі.

Стандарт повноти інформації. У сюжеті Олексія Кобзаря в розвиток теми з масованим ворожим ракетним ударом по Україні були слова: «А ось як на ракетну атаку відреагували пересічні користувачі в мережі». Тут явно забракло позначення, які саме користувачі «відреагували». Бо йшлося про росіян. А глядачі могли сприйняти, що йдеться про українців.

Чотири рази — у сюжетах Сергія Костежа, Павла Васильєва і Василя Саф’янюка — не пояснювали глядачам компетентність воєнних експертів, представляючи їх просто як «військових експертів». Але був один позитив: у сюжеті Павла Васильєва чи не вперше воєнного експерта таки було названо «воєнним», а не «військовим».

7 разів (з урахуванням повторів) не позначалося як належить бекґраундове архівне відео: у повідомленнях про грошову винагороду за полон Гіркіна, про відкриття пам’ятника загиблим бійцям 112-ї бригади територіальної оборони Києва. Також у сюжетах Васильєва і Саф’янюка.

Інші зауваження. Попри те, що в цьому блоці йшли майже суцільні повтори з попередніх ефірів, у тому числі підсумковий випуск новин попередньої доби і повтор випуску новин опівночі, всі вони не були позначені як повтори. Що є категорично неправильним. Глядач має право розуміти: те, що йому показують як новини, не відбувається наживо, а було насправді кілька годин тому.

«Факти тижня» активно, я б навіть сказав нав’язливо (в кожній підводці і мінімум по два рази в кожному сюжеті) рекламували свій ютуб-канал, попри те, що їхні сюжети виходять одночасно не лише в ефірі каналів їхньої медіагрупи, але й на каналах чотирьох інших учасників телемарафону. Цікаво, чи є про це домовленість із партнерами?

У «Фактах тижня» вперто не представляють глядачам обох ведучих (ні самі вони не представляються, ні титрами їх не представляють).

У сюжеті Оксани Дворецької Михайло Гончар, представлений як «експерт з енергетики» чомусь розповідав про потреби України в далекобійних ракетних озброєннях. Тобто коментував явно не ті питання, у яких він є компетентним.

Повідомлення про втрати ворога починалося добре, дані на інфографіці і в тексті ведучої збігалися, але з половини повідомлення все стрімко «посипалося» — інфографіка виявилася зашвидкою.

Пару разів забували про фемінітиви: «... про визнання Росії країною-спонсором тероризму» (ведучий Сергій Кудімов). «Інна — професіонал» (у сюжеті Ірини Цимбал).

Резюме. Новинної складової майже не було за визначенням, адже весь ефірний блок (крім перших 20 хвилин) складався з повторів. Але навіть у повторах підсумкового випуску за 16 жовтня було лише три репортажні сюжети і жодного прямого ввімкнення. Не було і гостей-ньюзмейкерів.

Порушень стандартів в ефірному блоці медіагрупи було дуже багато, загалом 273. З них, щоправда, майже половина (122) була «внеском» журналістів тижневика «Факти тижня», які не навчені авторизувати свої численні суб’єктивні міркування. Втім, і в новинах була значною кількість порушень стандарту відокремлення фактів від думок. Крім того, редакції каналів медіагрупи системно ігнорують стандарт достовірності.

Натомість в ефірному блоці медіагрупи цієї доби не було ні проявів політичного піару, ні наративів російської пропаганди (не рахуючи такі у фільмах проєктів «Антізомбі» та «Гражданская оборона», де їх пропагандистськи «розвінчують»), ані токсичних медійних персонажів.

Телеканал «Інтер» (6:00–12:00)

Зміст ефіру. Структура ефірного блоку каналу була звичною, інформаційною. Кожна ефірна година починалася 15-хвилинним випуском новин, продовжувалася гостьовою студією. Новини вела Анастасія Даугуле, гостьові студії по черзі вели Олександр Просяник і Олександр Васильченко.

У блоці каналу були такі сюжети:

• про бої на Донеччині,
• про отримання гуманітарної допомоги посівною пшеницею фермерами Дніпропетровщини,
• про благодійний собачий фестиваль на Закарпатті,
• про благодійну акцію волонтерів «Зігрій захисників» у Луцьку,
• про наслідки ракетної атаки 10 жовтня для одного з сіл Київської області,
• про те, як звільнений Куп’янськ оговтується після окупації,
• про наслідки ранкової ракетної атаки по Миколаєву,
• про бої на сході,
• про пожвавлення ринку праці на Львівщині,
• про те, чому Офіс спецпредставниці ООН Праміли Паттен кваліфікує сексуальні злочини рашистів в Україні як частину воєнної стратегії Росії,
• про постачання Іраном дронів і ракет Росії,
• про мобілізацію в Росії,
• про з’їзд Компартії Китаю і перспективи його рішень для України,
• про події в Бєлгородській області Росії,
• про бої на Херсонському напрямку,
• про заяви німецького керівництва щодо розширення ЄС на схід.
• про те, як на фронті працюють українські мінометники,
• про черкаських волонтерів, які придбали для фронту дві італійські військові машини,
• про миколаївську волонтерку, яка шиє балаклави для бійців,
• про те, як на Волині розводять фазанів,
• про підготовку українських військових до імовірного наступу з боку Білорусі,
• про замовлені написи на снарядах за пожертви для армії,
• про документальний спектакль який грають актори Херсонського драмтеатру в Києві.

Були прямі ввімкнення:

• два ввімкнення з Сум про наслідки обстрілів області,
• два ввімкнення з місця влучання дрона в житловий будинок у Києві,
• два ввімкнення з Вашингтона про реакцію Білого дому на російські погрози ядерною зброєю і щодо посилення фінансової допомоги Україні,
• із Запоріжжя про ситуацію в місті й області,
• з Харкова про ситуацію в місті та області,
• з Дніпра про наслідки ворожої ракетної атаки і про відімкнення електрики,
• з Одеси про ситуацію в місті та області,
• з Брюсселя про засідання міністрів закордонних справ країн ЄС у Люксембурзі.

Гостями ефірного блоку були:

• Олексій Кулеба, голова Київської ОВА, про наслідки ракетної ворожої атаки по Києву, про стан енергетичної інфраструктури області і необхідність економії електрики, про подолання наслідків попередньої масованої атаки на Київ і область.
• Олександр Шевченко, керівник з пасажирської комунікації «Укрзалізниці», про роботу «УЗ» в умовах атак ворога по інфраструктурі, про безпекові алгоритми дії залізничників і пасажирів на випадок ракетних атак.
• Вадим Денисенко, радник міністра внутрішніх справ, про атаку на Київ дронами-камікадзе, про запаси ракет у ворога, про загрози з боку Білорусі, про ситуацію на різних ділянках фронту.
• Петро Андрющенко, радник міського голови Маріуполя, про ситуацію в окупованому місті, про те, що до міста завозять росіян.
• Юрій Ігнат, речник командування Повітряних сил, про ранкову атаку України іранськими дронами, про загрози від іранських балістичних ракет, про боротьбу Повітряних сил із дронами-камікадзе, про те, як працює українська авіація на фронті.
• Григорій Перепелиця, директор Інституту зовнішньополітичних досліджень, про значення резолюції ПАРЄ щодо визнання Росії державою-терористкою, про імовірний зміст дев’ятого пакету санкцій ЄС проти Росії, про імовірність застосування санкцій проти Білорусі.
• Петро Олещук, політичний експерт, про роль Білорусі в війні проти України, про відповідальність Білорусі за допомогу Росії у війні, про те, як через Білорусь Росія обходить деякі санкції ЄС, про те, чому Росія заговорила про переговори з Україною, по можливості Путіна досягти переговорів терористичним шляхом.
• Дмитро Снегирьов, воєнний експерт, про сенс масованих атак на Україну дронами і ракетами, про ймовірний вплив на хід війни поставки іранських ракет Росії, про імовірність наземного нападу з території Білорусі.
• Тетяна Сіренко, заступниця директора Центру психічного здоров’я «Лісова поляна», про психічну безпеку в умовах війни, поради про подолання паніки і стресу, про реакції страху перед дронами-камікадзе, про ознаки проблем з психічним здоров’ям.
• Сергій Фурса, інвестиційний банкір, економічний експерт, про збільшення кількості українців, які живуть за межею бідності, про чинники інфляції в Європі і Україні, про відновлення економіки України.
• Єгор Фірсов, військовослужбовець тероборони, тактичний медик, про бої на Донеччині, зокрема під Бахмутом, про іранські дрони, про вплив мобілізації на якість армії ворога на Донецькій ділянці фронту, про тактику ворога, про забезпечення і моральний дух нашої армії.
• Марія Єфросініна, телеведуча, про реакції росіян на відеозвернення до них, про свої рефлексії на війну і на росіян, про зміни реакцій західних людей на війну в Україні.

Крім того, в ефірі було вечірнє відеозвернення президента Володимира Зеленського.

Порушення стандартів. Стандарт достовірності порушувався 50 разів.

Частину інформацій взято із соцмереж, анонімних телеграмканалів чи з сумнівних російських інтернет-джерел. У сюжеті Олени Томіної та Євгена Соломіна використовувалося відео з анонімних телеграм-каналів. Були посилання на кшталт: «Також російськими телеграм-каналами шириться інформація, ніби вогонь відкрили таджики...» (у сюжеті Марини Біленької).

Було багато узагальнених розмитих псевдопосилань на невизначених людей («за словами наших військових, «аграрії кажуть», «місцеві жителі кажуть», «за даними рятувальників», «свідки мають іншу версію»). Або ж узагальнено на структури («про це повідомляють у КМДА»). Були і більш екзотичні, наприклад, у сюжеті Ганни Басової: «Та ударні дрони — лише початок, наголосили в безпекових колах США та Європи». «Як повідомили рятувальники, постраждало фермерське господарство».

Найбільше ж було абстрактних псевдопосилань, найпопулярнішим із яких є визначення «відомо» з різними додатками. От просто «відомо» і все, а звідки — журналісти не кажуть. А ще «є інформація». Вона просто «є», а звідки — невідомо. Так порушували цього дня стандарт всі без винятку ведучі — і новин, і гостьових студій, а також журналісти в сюжетах і в прямих ввімкненнях (Марина Біленька, Юлія Зайцева, Євген Онопрієнко та Марина Михайловська). «Рекорд» встановила Яна Танчак, яка в прямих ввімкненнях чотири рази «посилалася» словом «відомо».

У 5 випадках фактичну інформацію подавали просто без будь-яких посилань. Наприклад, без посилань ведучий Олександр Васильченко казав: «Наша економіка скоротиться в цьому році на 35%». Це чий прогноз? Самого ведучого? Ще в шести випадках узагальнено посилалися на авторство суб’єктивних думок («воїни тероборони запевняють», «низка західних та вітчизняних експертів схиляються до думки», «на думку експертів», «більшість містян кажуть», «економісти прогнозують»).

Стандарт точності Кілька сюжетів і повідомлень у новинах були «перекриті» невідповідним відео. Пару прикладів. Огляд Світлани Чернецької про російських ґвалтівників як частину воєнної стратегії Росії не до ладу «перекривали» кадрами зруйнованих будинків, розстріляних автівок, убитих людей тощо. Тобто того, що не має стосунку до теми сексуального насильства, а отже це відео використане геть недоречно. І, до того ж, традиційно не позначене як архівне. Або ж у сюжеті Ганни Басової власні міркування журналістки «перекривали» випадковим відео. Наприклад, вона казала про використання ворогом іранських дронів, а показували якісь краєвиди Білої Церкви, людей на дитячому майданчику. Або ж, коли йшлося про постачання Іраном дронів, «перекривали» якимись архівними планами якогось військового параду в Ірані.

Двічі невідповідно до слів «ілюстрували» прямі ввімкнення. Наприклад, ввімкнення кореспондентки з Сум «ілюстрували» просто відео сумських вулиць. Коли кореспондентка говорила про події в області — показували Суми, говорила, що в Сумах нема електрики, а показували освітлені вулиці і ще й ліхтар крупним планом тощо.

Термінологічна неточність була в сюжеті Христини Гашенко: переселенців вона називала «біженцями». Біженці — це ті, хто вимушено виїхав за межі країни. Була і фактична неточність. Ведучий Олександр Васильченко казав: «втрати росіян порівняно до наших дорівнюють 1:6,5». Малося ж на увазі — навпаки. Добре, що далі йшло пояснення: «тобто ми набагато менше втрачаємо на фронті військових, ніж росіяни».

Стандарт відокремлення фактів від думок. Загалом стандарт грубо порушували 77 разів. 59 із них — це були різноманітні суб’єктивні думки журналістів у новинах. Переважно оцінки, хоча були й висновки, припущення тощо. Наприклад ведуча новин Анастасія Даугуле у трьох випусках робила такий «експертний» висновок: «Такі дії окупантів викликані украй високою кількістю звернень російських бійців щодо здачі в полон і навряд чи здатні зупинити дезертирство в російській армії». А ще в чотирьох — таке припущення: «Очікується, що ЄС відключить решту російських банків від системи SWIFT, а ще обмежить ціни на газовий експорт і заборонить російським суднам заходити до європейських портів».

Оцінки в сюжеті Олени Томіної та Євгена Соломіна: «Декого на чужій землі кара сягає миттєво».  І там же: «орки намагалися просуватися». Орки у фентезі, а проти України воюють росіяни.

Оцінки і висновки в сюжеті Марини Біленької: «І не дивно, що деякі з них помирають раніше, ніж дістаються фронту». «Хоч Москва і має перевагу в озброєнні, утім ракети і артилерія не утримують території». «Нестачу військ у минулому не вирішили ані набір ув’язнених злочинців до приватної військової компанії «Вагнер», ані добровольці з глибинки».

Висновки в сюжеті Ольги Жидецької: «Та втілювати ці зміни, схоже, Сі Цзиньпін пропонує, нічого по суті не змінюючи». «Попри те, що формально Пекін на боці Москви, однак у військовій допомозі Кремлю відмовив, адже не ризикнув сваритися зі США та Європою, чиї ринки для нього важливіші». «Та хоч від публічного несхвалення агресії утримався, ракетні обстріли по українських містах засудив. І це у перекладі з китайської дипломатичної мови, означає, що КНР дотримуватиметься вигідного їй нейтралітету і залишає відчиненим вікно можливостей для співпраці з Києвом». Багатим на оцінки і припущення був сюжет Ярини Марків: «Бєлгород забавовнило». «І вже наступного дня бавовнятко завітало на тутешню нафтобазу». «А самі росіяни вже, схоже, мають відповідь на ще не підготовлене таємне опитування Путіна щодо того, чи готові громадяни Росії віддати Крим». «Тож щоби виконати свою головну місію — поповнити лави двохсотих — декотрим російським солдатам навіть в Україну відправлятись не треба». Оцінки в сюжеті Світлани Прокопчук: «Щойно стає гаряче, рашисти шукають п’ятого кутка в хаті».

Були і безпідставні узагальнння. Наприклад, у сюжеті Анатолія Журавльова: «Жителі Київщини наголошують: черговими ударами по критичній інфраструктурі та мирних людях Росія вкотре підтверджує свою сутність держави-терориста». У сюжеті Ганни Басової: «А вже за кілька днів ударну силу іранських дронів відчув на собі чи не кожен українець». Україна занадто велика для такого твердження навіть при масованій атаці дронами. «10 жовтня рашисти завдали наймасованішого від початку вторгнення удару по всій території України». Те ж саме. Узагальнення в сюжеті Тетяни Логунової: «Необхідність спростити процес ухвалення лішень європейці зрозуміли після нападу Росії на Україну». Ну не всі ж вони це «зрозуміли»!

Нечітко були позначені межі цитати Зеленського в усному повідомленні ведучої Анастасії Даугуле. Значна частина цитування сприймалася як власні думки ведучої на кшталт: «Тож ворог хоч і погано навчений, але добре вмотивований. Утім наші захисники впевнено тримають оборону».

Стандарт повноти інформації. Був сюжет Анатолія Журавльова про якесь село на Київщині, в яке 17 жовтня влучила російська ракета. Назву села не було згадано жодного разу.

Ще в кількох випадках в сюжеті і студіях не було пояснено компетентність експертів, обмежувалися визначеннями «військовий (в сенсі — воєнний) експерт», «політичний експерт», «політолог».

Стандарт доступності подачі інформації. Одного разу ведучий Олександр Васильченко казав: «На якому рівні Штати передали цей меседж?». Явно не на широку аудиторію розрахований цей жаргонізм, який є запозиченням з англійської.

Інші зауваження.  Зайвою була музика в сюжетах Анатолія Журавльова і Сніжани Сидорук у новинах.

Двічі забули про фемінітиви: «Мирослава Лисун, працівник дитячого притулку» (в сюжеті Христини Гашенко). «Росію державою-терористом» (ведучий Олександр Васильченко).

Наративів російської пропаганди в ефірі каналу не було. Всі випуски новин вела токсична ведуча Анастасія Даугуле.

Резюме. Новинна складова каналу цієї доби була така: 7 репортажних сюжетів (із 21 сюжету загалом), 11 прямих ввімкнень і 2 гостя-ньюзмейкера. Із сюжетів найкращими були репортаж Руслана Смещука про бої на Донеччині і спецрепортаж Світлани Шекери про те, як звільнений Куп’янськ оговтується після окупації.

Порушень стандартів було менше, ніж у попередньому моніторингу, але все одно багато — 143. Найчастіше журналісти каналу порушували стандарт відокремлення фактів від думок, переважно висловлюючи суб’єктивні думки в новинах. І стандарт достовірності порушували часто і в усі можливі способи.

Проявів політичного піару в ефірному блоці телеканалу цієї доби не було, як і наративів російської пропаганди. Натомість усі випуски новин вела токсична ведуча Анастасія Даугуле.

Телеканал «1+1» (12:00–18:00)

Зміст ефіру. Цього разу нарешті в структурі ефірного блоку каналу з’явилася бодай якась логіка. Перші 5 ефірних годин чергувалися годинні випуски новин і годинні ефірні студії. В останню шосту годину ефіру каналу були півгодинний випуск новин і півгодинна гостьова. Новини вела Соломія Вітвіцька, гостьові студії — Наталія Островська з Євгеном Плінським. У блоці були такі сюжети:

• про рятувальні роботи на місці влучання дрона-камікадзе у житловий будинок у Києві,
• про знищену ворожими ракетами школу на Запоріжжі,
• про бої на півдні,
• про ймовірні постачання Іраном балістичних ракет Росії,
• про те, як намагаються економити електро- і теплову енергію в Європі,
• про прийом російських втікачів від мобілізації в пострадянських країнах,
• про розкопки закатованих у 40–50-х роках українців на Прикарпатті в «криницях смерті»,
• про зустріч звільненого «азовсталівця» Михайла Діанова зі своїм кумиром,
• про дітей, яким в Україні пересадили нирки.

Були прямі ввімкнення:

• сім ввімкнень із місця влучання дрона в житловий будинок у Києві,
• про ситуацію на залізничному вокзалі Києва,
• з Миколаєва про наслідки ворожої атаки дронів,
• два ввімкнення з Брюсселя про зустріч міністрів закордонних справ ЄС в Люксембурзі,
• три ввімкнення про те, що з бані Софії Київської зняли для реставрації один із хрестів.

Гостями ефірного блоку були:

• Кирило Тимошенко, заступник керівника Офісу президента, про наслідки ранкової ворожої атаки дронами і ракетами по Києву та інших містах України, про ситуацію з енергозабезпеченням по країні.
• Олександр Шевченко, керівник пасажирських комунікацій «Укрзалізниці», про безперервну роботу залізниці попри ворожі обстріли, про те, що люди, які запізнилися на потяг, зможуть поїхати наступним за тим же квитком.
• Денис Монастирський, міністр внутрішніх справ, про наслідки атаки по Україні, про рятувальні роботи на місцях влучань, про небезпеку спроб збиття дрона зі стрілецької зброї.
• Віталій Кличко, міський голова Києва, про наслідки атаки ворожих дронів на столицю, про роботи з відновлення інфраструктури міста, про розселення людей, які залишилися без житла внаслідок ворожої атаки.
• Євген Єнін, заступник міністра внутрішніх справ, про наслідки ворожої атаки дронами, про полювання ворога на об’єкти енергетичної інфраструктури, про докази проти Ірану.
• Сергій Крук, голова Держслужби з надзвичайних ситуацій, про роботи з ліквідації наслідків руйнації житлового будинку в Києві, про ліквідацію наслідків влучання ворога в Миколаєві.
• Петер Вагнер, директор служби інструментів зовнішньої політики ЄС, про свої враження від атаки Києва ворожими дронами (він був у Києві), про організацію допомоги ЄС Україні в розмінуванні і в фіксації воєнних злочинів Росії.
• Ігор Клименко, начальник Національної поліції, про подробиці атаки дронами по Києву, про небезпеку спроб громадян самотужки полювати на дрони, чому небезпечно викладати фото збитих дронів у мережу.
• Руслан Стрілець, міністр захисту довкілля та природних ресурсів, про можливості закупівлі дров, про логістику замовлення дров через інтернет, про боротьбу з «чорними» лісорубами, про вивезення будівельного сміття від зруйнованих ворогами будівель.
• Сергій Білошицький, перший заступник начальника департаменту Патрульної поліції Києва, про збиття ворожого дрона поліцейськими.
• Тетяна Сап’ян, радниця із комунікацій Державного бюро розслідувань, про колаборантів і зрадників, зокрема про колишнього мера Святогірська, про мотиви зрадників.
• Юрій Ігнат, речник Командування Повітряних сил, про подробиці ранкової атаки ворожих дронів по Україні, про загрози від іранських балістичних ракет, про те, як працюватимуть в комплексі різні системи протиповітряної оборони, які Україні передають західні партнери.
• Світлана Водолага, речниця ДСНС, про наслідки ворожих влучань, про ліквідацію цих наслідків рятувальниками.
• Олександр Коваленко, воєнний експерт, про оцінку ранкової атаки дронами по Україні, про маневри на території Білорусі і загрозу повторного нападу звідти.
• Денис Марчук, заступник голови Всеукраїнської аграрної ради, про оцінку дії «зернового коридору», про подорожчання аграрної продукції всередині країни, про погрози Росії відмовитись від «зернового коридору», про причини скорочення сівби озимих аграріями, про блокування грошей фермерів податковою.
• Павло Кащук, редактор та ведучий проєкту «Інфокар», про дрони-камікадзе «Шахед», про сенс заборони публікації світлин зі збитими дронами, про ризики спроб збивати дрони зі стрілецької зброї.
• Андрій Бузаров, сходознавець, міжнародний журналіст, про роль Китаю в розв’язанні війни Росією, про перспективи зміни позиції Китаю щодо російської агресії в Україні.
• Сергій Пеласа, журналіст каналу «Белсат», про перекидання російських мобілізованих до Білорусі, про імовірність участі білоруських військ у нападі на Україну, про настрої серед білорусів щодо втягування їх Лукашенком у війну проти України.
• Єгор Гордєєв, ведучий «1+1», живе поруч зі зруйнованим ворогами будинком у Києві, про те, як це відбувалося.
• В’ячеслав Лук’янчук, психолог 130-го батальйону територіальної оборони, про психологічну допомогу фронтовикам, як підтримувати бійців.
• Олександр Книга, директор Херсонського драмтеатру, і Євгенія Кірсанова, акторка Херсонського драмтеатру, про окупацію і втечу з-під окупації, про документальну виставу, яку вони дають у Києві.
• Дарина Касьянова, правозахисниця, директорка «SOS дитячі містечка України», про повернення з Росії викрадених українських дітей.
• Олег Годік, лікар-трансплантолог, про те, як працювали лікарі і рятували дітей із нирковою недостатністю протягом місяців великої війни, про те, як працюють нині.
• Поліна та Єгор Косториці, про операцію з пересадки печінки Єгора Поліні, яку зробив лікар Годік в «Охматдиті».
• Патрульні поліцейські, які збили автоматами ворожий дрон-камікадзе.
• Дато Лопаурі, власник тбіліського бару, який вимагає від відвідувачів-росіян визнання Криму українським, про ініціативу і про ставлення до Росії і росіян в Грузії.

Порушення стандартів. Стандарт достовірності загалом порушувався 45 разів.

Інформацій, узятих без перевірки в інтернеті, було 10. Показовий приклад: ведучий Євген Плінський казав: «Ми вже бачили світлини, як люди просто з вікон з рушницями висовуються, намагаються кудись влучити». Йшлося про стрілянину по дронах. Світлина, про яку казав ведучий, була фейковою і не мала жодного стосунку до подій у Києві цього дня.

9 разів були узагальнені розмиті псевдопосилання, зокрема такі: «в "Укрзалізниці" вже заявили», «повідомили нам у Офісі президента», «в облдержадміністрації повідомляють», «кажуть рятувальники». Показовим, як на мене, було «посилання» ведучої Наталії Островської: «З’явилась вже інформація у ЗМІ, іранських зокрема, про те, що Іран буде Росії поставляти балістичні ракети малої й середньої дальності». Я маю сумнів, що ведуча вичитала це саме в іранських ЗМІ.

Абстрактних псевдопосилань було найбільше (17). Тут домінувало, звичайно, псевдопосилання «відомо». От просто «відомо» і все! Але були й інші «прекрасні» псевдопосилання: «ми вже почули», «є навіть інформація», «є дані», «офіційно підтверджено», «нам повідомили» і «повідомляють», «знаємо» і «за останніми даними». Цими псевдопосиланням «грішили» всі ведучі — і Соломія Вітвіцька, і Євген Плінський, і Наталія Островська. Найбільше абстрактних псевдопосилань було у прямих ввімкненнях Олени Гущик. Але тут треба врахувати, що Олені довелося робити аж 7 прямих ввімкнень протягом 6 годин ефіру (причому навіть тоді, коли не було реальних оновлень інформації). Цікавий, як на мене, момент був, коли ведучий Євген Плінський казав: «Вже є навіть інформація, що з території Білорусі сьогодні відправлялися дрони». Цю «інформацію» (невідомо звідки взяту ведучим) тут же в ефірі спростував речник командування Повітряних сил Юрій Ігнат. Але це не завадило згодом ведучим «1+1» далі стверджувати цю ж — уже компетентно спростовану! — «інформацію» (про це — у стандарті точності).

8 разів фактичну інформацію подавали взагалі без посилань на джерела. Так, ведуча Соломія Вітвіцька у двох випусках новин повідомляла про ранкові атаки дронів по Одещині, Дніпропетровщині і Сумщині. А ведуча Наталія Островська казала без посилань: «Через те, що дрони летіли досить низько, збивали їх здебільшого зі стрілецької зброї». Це неправда. І було одне псевдопосилання на авторство суб’єктивної думки. Соломія Вітвіцька казала: «Історики кажуть, сучасні окупанти коять те саме, що й їхні діди в 40–50-х роках минулого століття».

Стандарт точності. Загалом журналісти каналу порушували його 23 рази.

По-перше, некоректною роботою з картинкою в БЗ. Заяву прем’єра Данії, що його країна братиме участь у створенні військової тренувальної місії для українських військових, навіщось «перекривали» відео наслідків атаки дронів на Київ. А в іншому випуску новин цю ж заяву «ілюстрували» відео порятунку кота з розбомбленого київського будинку.

Чимало було некоректного «ілюстрування» прямих ввімкнень кореспондентів. При цьому, як це здавна заведено на «1+1», архівне відео, яким «перекривають» слова кореспондента, титрується плашкою «наживо», що є безсоромною брехнею. Або ж так: у ввімкненні із Софійської площі кореспондентка за кадром говорила про повітряну тривогу в Києві і що «роботи не проводяться». А це було «перекрите» відео, де якраз і проводилися роботи — зняття хреста з бані. Некоректно «ілюструвалися» архівною картинкою і розмови з гостями.

І було багато фактичних неточностей. Ведуча Соломія Вітвіцька в інформації щодо втрат ворога казала про 15 втоплених ворожих кораблів та катерів, на інфографіці і у зведенні Генштабу цей показник становив 16.

Ведуча Соломія Вітвіцька у випуску новин о 15-й годині казала: «Безпілотниками іранського походження росіяни влаштували наліт із півночі». А як же твердження в попередньому ефірі «1+1» речника Командування Повітряних сил Юрія Ігната, що ці безпілотники були запущені з півдня?!

У ввімкненні Олена Гущик казала: «За фактом подій, ракетних обстрілів ранкових, знаємо, що СБУ відкрило два кримінальні провадження». Це був не ракетний обстріл, а атака дрона-камікадзе.

Була нескооординованість роботи різних студій каналу. У гостьовій із 16-ї години ведуча Наталія Островська казала, що «18 людей вже врятовано». Це при тому, що в новинах уже протягом двох годин до того говорили про 19 врятованих.

Ведуча гостьової студії Наталія Островська казала: «Через те, що дрони летіли досить низько, збивали їх здебільшого зі стрілецької зброї». Насправді ж зі стрілецької зброї вдалося збити лише один дрон, всі інші збивали ракетами, про що, до речі, в ефірі того ж таки «1+1» раніше розповідав речник Юрій Ігнат.

Була і ще така неузгодженість. Ведуча Вітвіцька казала, що безпілотники-камікадзе «Шахед-136» «можуть літати на півтори тисячі кілометрів», а в цей момент на слайді інфографіки на екрані було написано «дальність 2000 кілометрів». Вітвіцька розповідала про ракети Х-101 і Х-555, що «ці модернізовані радянські ракети можуть вражати цілі на дальності до 5 тисяч кілометрів», а в цей момент на слайді інфографіки написано «дальність 2500 кілометрів». У мене вже не вперше виникає враження, що у новинарів «1+1» права рука не знає, що робить ліва.

У прямому ввімкненні Олена Гущик казала: «Нам повідомили, що близько двох десятків людей вдалося врятувати». У таких випадках приблизність стає порушенням стандарту точності, та й, чесно кажучи, некоректно рахувати порятованих на десятки, слід називати точну кількість людей. А це було у трьох прямих ввімкненнях.

Стандарт відокремлення фактів від думок. Загалом 35 порушень стандарту. Найбільше — 21 порушення — було оцінок і висновків журналістів у новинах (чого вони взагалі не повинні робити). У сюжеті Марічки Кужик було таке: «Його не зламали орки». Це підміна понять. У сюжеті Олександра Моторного використовувалися емоційні визначення «московитські виродки» і «русня». Я цілком поділяю емоції журналіста щодо цих виродків і русні, але все ж у новинах не варто використовувати пропагандистську лексику.

Не авторизованих як слід суб’єктивних міркувань ведучих гостьових студій було не дуже багато (9), але ж були. І не варто без авторизації давати «експертні» висновки на кшталт того, що казав Євген Плінський: «Це говорить про те, що Білорусь може таки вже наважилась до прийняття рішення про пряму участь в цій війні». Або ж ведуча Наталія Островська: «Ми вже бачимо, що іранські дроони стають головним знаряддям терору від росіян».

Було і кілька безпідставних узагальнень: «глядачі чекають». «Ця повітряна тривога так страшно налякала людей». «Росіян більше, але це їх не врятує, переконують наші бійці». «Намагаються не панікувати і місцеві жителі. Вони знають: росіяни знову спробують атакувати дронами Миколаїв, але не ховаються по підвалах, рятують те, що можна врятувати».

Стандарт оперативності подачі інформації. Не працює координація між новинною і гостьовою студією на каналі. Ведуча новин у випуску о 13-й годині продовжує говорити про 36 збитих ворожих дронів (про це в ефірі попереднього випуску новин справді казав міністр внутрішніх справ), але ж за 20 хвилин до того речник командування Повітряних сил у гостьовій студії каналу вже казав про 37 збитих. Більше того, про 36 збитих дронів ведуча продовжувала говорити і у випуску о 15-й. Тобто більш оперативна інформація, до того ж більш точна за компетенцією, поступилася місцем застарілій лише тому, що між новинами і гостьовою студією не налагоджена комунікація.

І в продовження теми нескоординованості студій. У гостьовому блоці з 16-ї години ведуча Наталія Островська каже, що «18 людей вже врятовано». Це при тому, що в новинах уже протягом двох годин говорили про 19.

Інші зауваження. З одного боку, прямі ввімкнення з місця влучання дрона в київський будинок були виправданими, там відбувалися основні цього дня події. Але редакція каналу ніяк не враховувала принцип доцільності. І Олена Гущик була змушена багато разів вмикатися в ефір попри те, що в неї не було ніякої нової інформації. А отже була змушена повторювати те, що вже по кілька разів в ефірі повідомляла. Сила прямих ввімкнень — у новій інформації з місця події. А тут «1+1» відпрацьовував суто формально. Мої співчуття Олені, якій довелося все це дарма говорити.

А ще більше мені не зрозуміло, навіщо було робити прямі ввімкнення з Софії Київської (ще й цілих три!) з намаганням розповісти в прямому ефірі нарис і бекґраунд, замість того, щоб та ж сама Неллі Ковальська просто зробила якісний нарисовий сюжет! Мені здалося, що це була реалізація «каракулевої» задумки редакції, і на цю задумку не вплинула навіть атака дронами по Україні.

Ведучому Євгену Плінському варто забути словосполучення «рухаємось далі», бо він це повторює протягом ефіру десятки разів. І ведучій Наталії Островській не варто долучатися в цьому до колеги.

І одного разу таки забули про фемінітиви: «парамедик з “Азовсталі”, та сама “Пташка”» (в сюжеті Марічки Кужик).

Резюме. Новинною складовою ефірного блоку каналу цього дня були переважно прямі ввімкнення і гості-ньюзмейкери. Репортажних прямих ввімкнень було загалом 11, щоправда, 7 із них були з місця рятувально-пошукових робіт у Києві на місці влучання ворожого дрона-камікадзе в житловий будинок (значна частина з них була повторами інформації, яка вже була озвучена в попередніх ввімкненнях). Репортажних сюжетів було лише 3. Натомість була велика кількість гостей-ньюзмейкерів, переважно по головній темі дня: 10 ньюзмейкерів із 26 гостей загалом. Дуже якісним було найперше пряме ввімкнення Олени Гущик з місця влучання дрона. І всі три репортажні сюжети: Юлії Кирієнко та Інни Боднар про рятувальні роботи на місці влучання дрону в житловий будинок у Києві, Олександра Моторного про знищену ворожими ракетами школу на Запоріжжі (попри оцінки) і Олександра Загородного про бої на півдні.

Порушення стандартів було багато, загалом 105. Найчастіше журналісти каналу порушували стандарт достовірності (45 разів). Інші порушення були пов’язані з суб’єктивними міркуваннями в новинах і не авторизованими як слід у гостьових студіях. Неграмотна робота з картинкою додає до порушень стандарту точності.

В ефірному блоці каналу не було ні проявів політичного піару, ні російських пропагандистських наративів, ні токсичних медійних персонажів.

Телеканал «Рада» (18:00–24:00)

Зміст ефіру. Структура блоку каналу «Рада» була звичною: кожна ефірна година починалася 12–15-хвилинним випуском новин, продовжувалася гостьовою студією. О 20-й був годинний підсумковий випуск. Новини вели по черзі Андрій Сініцин і Ольга Бутко, вони ж вели вдвох підсумковий випуск. Гостьові студії вели Ганна Гомонай із Максимом Зборовським, згодом — сама Гомонай і в останньому годинному блоці доби — Назар Довгий. В ефірному блоці були такі сюжети:

• про наслідки атаки ворожих дронів на Київ,
• про обмін 108 полонених українок,
• про ранкову атаку дронами-камікадзе Миколаєва, Сумщини і Дніпропетровщини,
• про іранські дрони-камікадзе,
• про бідність в Україні,
• про скорочення обсягів посівів озимих зернових,
• про затримки у постачанні зброї з Німеччини,
• про харків’янина, який зі старих вогнегасників робить обігрівачі для військових на фронті,
• про прикордонника і тактичного медика на псевдо «Картавий»,
• про прифронтове село Велика Костромка на Дніпропетровщині,
• про морпіха-«азовця» з позивним «Борода»,
• про рятувальників Ізюма, які продовжували свою роботу під окупацією,
• про біонічне протезування поранених бійців і цивільних.

Були прямі ввімкнення:

• з місця вибуху дрона в Києві,
• з Брюсселя про зустіч міністрів закордонних справ ЄС,
• про те, як поліцейські збили ворожий дрон-камікадзе,
• з Дніпра про операції з порятунку поранених кінцівок, які проводять лікарі Дніпра.

Гостями ефірного блоку були:

• Ігор Терехов, міський голова Харкова, про ситуацію в Харкові внаслідок ранкової ворожої атаки дронами, про початок опалювального сезону, про економію електроенергії в місті.
• Олег Немчінов, міністр Кабінету міністрів, про те, як працюють органи влади в умовах ворожих атак дронами і ракетами, про налагодження роботи органів влади на звільнених територіях, про те, як відбувається мала приватизація.
• Ганна Маляр, заступниця міністра оборони, про наслідки ворожої атаки дронами, про сенс подібних ударів для ворога, про імовірний вплив мобілізації в Росії на перебіг бойових дій, про обмін 108 полонених жінок.
• Олександр Ткаченко, міністр культури та інформаційної політики, про наміри окупантів пограбувати українські музеї Криму під виглядом «евакуації», про звернення України до ЮНЕСКО з цього приводу, про електронну фіксацію українських музейних цінностей для подальшого повернення, про російську політику крадіжок української культурної спадщини.
• Катерина Павличенко, заступниця міністра внутрішніх справ, про психологічну допомогу українцям, про підготовку психологів в системі МВС.
• Лариса Білозір, голова підкомітету ВР з питань адмінпослуг та адмінпроцедур, про резолюцію ПАРЄ щодо визнання терористичним російського режиму, про плани вступу України до Банку розвитку Європи.
• Єгор Чернєв, голова делегації Верховної Ради в НАТО, заступник голови Комітету ВР з питань нацбезпеки, оборони і розвідки, про неприбуття місії Червоного Хреста на лінію розмежування для відвідання українських бранців в Оленівці.
• Олег Болдирєв, менеджер проєктів концерну «Укроборонпром», про розробку концерном ударного безпілотника, про російські і іранські безпілотники.
• Віталій Музиченко, заступник міністра соціальної політики, про ситуацію в Україні з кількістю бідного населення, про адресну підтримку незахищених громадян, про верифікацію отримувачів субсидій.
• Денис Монастирський, міністр внутрішніх справ, про наслідки ранкової атаки дронами на Київ, про небажаність стрілянини по дронах цивільних, які мають зброю, про зйомки збитих дронів, про відповідальність за оприлюднення такого відео, про фіксацію злочинів росіян на звільнених територіях.
• Іван Федоров, міський голова Мелітополя, про примусову мобілізацію окупантами жителів міста, про викрадення людей.
• Володимир Борисенко, міський голова Борисполя, про знищення дронів у небі над Борисполем, про ситуацію з електропостачанням у місті.
• Олексій Білошицький, перший заступник начальника Патрульної поліції Києва, про збиття дрону поліцейськими, про заходи безпеки в разі атак дронами і ракетами, про коригування заходів безпеки в зв’язку з появою нових загроз.
• Марія Мезенцева, голова парламентської делегації України в Раді Європи, про відносини з білоруською опозицією, про зміни в ставленні до Росії з боку її партнерів по ОДКБ.
• Юрій Ігнат, речник командування Повіряних сил, про подробиці атак дронами, про роботу протиповітряної оборони, про ворожу ракетну атаку в другій половині дня.
• Мар’яна Рева, речниця Нацполіції, про те, як поліцейським вдалося збити ворожий дрон-камікадзе зі стрілецької зброї, про подробиці наслідків повітряної атаки ворога, про те, як діяти в разі атаки дронами.
• Наталія Гуменюк, начальниця об’єднаного координаційного пресцентру Сил оборони півдня, про атаки іранських дронів на півдні України, про евакуацію окупантів з Херсону, про настрої серед російських мобілізованих щодо здачі в полон.
• Бен Ходжес, генерал-лейтенант армії США у відставці, колишній командувач сухопутних військ США у Європі, про оцінки українського контрнаступу і про подальший перебіг бойових дій, про прогнози щодо темпів звільнення всіх українських земель включно з Кримом, про ядерні погрози Кремля і ймовірні відповіді США на це, про навчання НАТО, про необхідну Україні зброю для перемоги.
• Давид Гендельман, ізраїльський воєнний експерт, про використання Росією іранських дронів проти України, про ізраїльський досвід боротьби з ними, про відмову Ірану визнати продаж дронів Росії.
• Богдан Ференс, експерт із міжнародних питань, про причини проблем з прем’єрством Ліз Трасс, про вплив на підтримку України Великою Британією можливою зміною уряду в країні, про імовірність модернізації ЄС.
• Сергій Грабський, воєнний експерт, про іранські дрони-камікадзе, про загрози щодо ймовірного постачання Іраном Росії балістичних ракет.
• Рікард Йозвак, кореспондент «Радіо Свобода», про майбутню політику ЄС щодо Росії, про перспективи зміни принципу одноголосних рішень в ЄС, про політичну лінію Угорщини в ЄС, про збільшення підтримки вступу України в ЄС, зокрема з боку Німеччини.
• Олександр Кравчук, патрульний поліцейський, про те, як з товаришами збив іранський дрон-камікадзе в центрі Києва.

Крім того, в ефірі були:

• Відеозвернення президента Володимира Зеленського.
• Фільм Олени Морозової із серії «Герої» про директора спортивної школи з Бородянки, який рятував людей під час окупації.
• Проєкт «Знайти своїх» Катерини Осадчої.

Порушення стандартів. Стандарт достовірності порушували найчастіше, 42 рази. Найбільше порушень було пов’язано з подачею інформації і відео з соцмереж і телеграмканалів без перевірки. Особливо ж — з ворожих анонімних телеграмканалів. Як, наприклад, ведучий Андрій Сініцин подавав інформацію про падіння літака в російському Єйську. І ведуча Ольга Бутко казала: «У соцмережах стверджують, що Су-34 з повним боєкомплектом вилетів з авіабази для завдання ударів по Україні». А ще: «Зазначу, місцеві телеграмканали пишуть про факти збиття ворожих безпілотників».

Чимало було узагальнених розмитих посилань («поліція має інформацію», «в Офісі президента натякнули», «лікарі кажуть», «в одному з медзакладів нам розповіли», «у концерні «Укроборонпром» натякнули». Або, наприклад, Ведучий Андрій Сініцин казав про падіння літака в російському Єйську: «За словами очевидців, літак впав біля однієї з багатоповерхівок». Важко  уявити, що ці «очевидці» ділилися своїми спостереженнями з журналістами каналу «Рада». Були й абстрактні псевдопосилання («за офіційною інформацією», «наразі відомо» тощо). Кілька інформацій подавали в новинах без будь-яких посилань. Двічі були узагальнені псевдопосилання на авторство суб’єктивних думок («містяни кажуть», «принаймні так кажуть агроексперти».

Стандарт точності. Стандарт точності порушували менше, але всі порушення були пов’язані з некоректною роботою з картинкою — в БЗ, прямих ввімкненнях і в спробах «ілюструвати» розмови з гостями. Наприклад, повідомлення, що не працював Харківський метрополітен, було «перекрито» відео гасіння пожежі рятувальниками в Києві. Рахувальною машинкою — з гривнями слова ведучого, що бракує грошей, які виділяє Україні ЄС. Розмову з заступницею міністра внутрішніх справ про психологічну допомогу українцям «ілюстрували» не до ладу тими ж кадрами розбору завалів київського будинку, зруйновано дроном-камікадзе.

Стандарт відокремлення фактів від думок порушували 32 рази. Найбільша кількість порушень була суб’єктивними оцінками журналістів у новинах. Були і не авторизовані думки в гостьових студіях. З найбільш промовистих — ведучий Максим Зборовський казав: «Ми називаємо ось цю резолюцію історичною, так само і Міжнародний комітет Червоного Хреста теж вперше історично назвав речі своїми іменами. Він раніше чомусь сумнівався. Зараз він каже, що в Україні "російсько-український військовий конфлікт"». Ця оцінка звучить як нісенітниця. Що тут такого «історичного» «визнав» Червоний Хрест? Та й взагалі основна новина про МКЧХ цього дня була, що вони знов виявились неспроможні побачити українських бранців в Оленівці. Це ведучий Зборовський так їх «виправдовував»? І дуже багато не авторизованих думок висловлював ведучий Назар Довгий. Було також кілька безпідставних узагальнень.

Стандарт повноти порушували сім разів. Найчастіше це була недостатня повнота у представленні гостей і героїв сюжетів. Наприклад, народну депутатку Ларису Білозір ведучий Максим Зборовський представив як «голову підкомітету ВР з питань адмінпослуг та адмінпроцедур», а говорили з нею про резолюцію ПАРЄ щодо визнання російського режиму терористичним. Тобто компетентність гості саме в цьому питанні (а вона є членкинею української парламентської делегації в ПАРЄ) пояснена глядачам не була. Скажу чесно, я, як глядач, замість слухати слова гості, кільканадцять секунд думав, який стосунок адмінпослуги та адмінпроцедури мають до рішення ПАРЄ щодо Росії. Гадаю, не я один.

Не була титрована в синхроні народна депутатка Марія Мезенцева.

Не досить було представляти Давида Гендельмана і Сергія Грабського лише як «військових (в сенсі воєнних) експертів», а Богдана Ференса — як «експерта з міжнародних питань».

У сюжеті про протезування поранених бійців і цивільних не титрували і не представляли в тексті більшість людей у синхронах, тож їх компетентність залишилася незрозумілою для аудиторії.

Інші зауваження. В ефірі «Ради» весь час забувають про фемінітиви: «Антоніна, пенсіонер» (титр у сюжеті Валерії Дерменжиєвої). «Надія Іванова, директор аграрного підприємства», «Лілія Пушкаренко, фінансовий директор хлібопекарського підприємства» (титри у сюжеті Ганни Ружін, Наталії Якобсон і Лілії Кочерги). «посол Німеччини в Україні Анка Фельдгузен» (у сюжеті Сергія Шепеля). «Ірина Даниленко, заступник директора Бородянської спортивної школи» (титр у фільмі Олени Морозової). «постачання зброї країні-агресору» (Ганна Гомонай). «Джанет Єллен, міністр фінансів США» (титр).

Елементи політичного піару. Повідомлення: «Сьогодні росіяни вкотре здійснили акт тероризму проти мирного населення. Про це у своєму телеграмканалі заявив заступник керівника Офісу президента Кирило Тимошенко ... Тимошенко наголосив: розплата обов’язково буде за кожен злочин, який скоїла Росія проти українського народу». На каналі «Рада» зберігається тенденція подавати в ефір будь-які дописи представників ОП в телеграм-каналах. З банальними думками, проте з елементами урочистого стилю: «заявив», «наголосив». У цьому випадку навіть не виправдовує це повідомлення те, що далі в своєму дописі Тимошенко наводив фактичні дані по загиблих, поранених та порятованих. Бо він не є їхнім першоджерелом, а отримав від рятувальників, поліції та медиків. Ну і подібні заяви ще мали б бодай якесь виправдання в ефірі, якби це були, наприклад, заяви президента. Але не клерків його офісу.

Наративів російської пропаганди не було. Ефіри вели двоє токсичних ведучих: Максим Зборовський і Назар Довгий.

Резюме. Новинна складова була такою: два репортажні сюжети і три прямі ввімкнення. Що було відверто слабко, тим більш на такий інформаційно насичений день. З сюжетів можу відмітити нерепортажні нариси Валерії Холодової про прифронтове село Велика Костромка на Дніпропетровщині і Олександра Шемаєва про рятувальників Ізюма. В ефірі каналу було 14 гостей-ньюзмейкерів (із 23 гостей загалом). Хороше ведення інтерв’ю Ганною Гомонай. Особливо показовим було її велике інтерв’ю з колишнім командувачем військ США в Європі Беном Ходжесом.

Порушень стандартів загалом було 89. Найбільше грубо порушували стандарти достовірності і відокремлення фактів від думок.

Був один прояв політичного піару, присвячений заступнику керівника ОП Кирилові Тимошенку. Наративів ворожої пропаганди у блоці каналу не було. Ефір вели двоє токсичних ведучих: Максим Зборовський і Назар Довгий.

Важливі події / теми, які не були озвучені в телемарафоні 17 жовтня

• Канада ввела санкції проти каналу «Звєзда» і більш як 30 пропагандистів Росії.
• ЄС розглядає можливість платити Маску за Starlink для України.
• Іранських інструкторів помітили на Херсонщині.
• Японія допоможе Україні з відновленням пошкоджених енергетичних об’єктів.
• Росіяни застосовують нову тактику ядерного шантажу, — «Енергоатом».
• Усі школи Києва з понеділка переведено на дистанційний режим роботи.

Канали в ефірі спільного телемарафону (порівняння)

Ефірний блок каналів ICTV та СТБ складався майже з суцільних повторів і певної чіткої структури, як це часто буває з нічними блоками (0:00—6:00), не мав. Він починався з єдиного оригінального 20-хвилинного випуску новин, а далі були повтори: підсумкового випуску з попередньої доби (двічі), сюжетів тижневика «Факти тижня», одного великого інтерв’ю і кількох пропагандистських фільмів проєктів «Антізомбі» і «Гражданская оборона» (один із них був повтором з ефіру аж 10 жовтня). Ще одного разу повторили також випуск новин опівночі. Жодної прив’язки до «рівних годин» початки повторів не мали.

Структура ефірного блоку телеканалу «Інтер» була звичною, інформаційною. Кожна ефірна година починалася 15-хвилинним випуском новин, продовжувалася гостьовою студією.

Цього разу нарешті в структурі ефірного блоку каналу «1+1» з’явилася логіка. Перші 5 ефірних годин чергувалися годинні випуски новин і годинні ефірні студії. В останню шосту годину ефіру каналу були півгодинний випуск новин і півгодинна гостьова.

Структура блоку каналу «Рада» була звичною: кожна ефірна година починалася 12–15-хвилинним випуском новин, продовжувалася гостьовою студією. О 20-й був годинний підсумковий випуск.

У блоку ICTV та СТБ новинної складової майже не було за визначенням, адже весь ефірний блок (крім перших 20 хвилин) складався із суцільних повторів. Але навіть у повторах підсумкового випуску за 16 жовтня було лише 3 репортажних сюжети й жодного прямого ввімкнення. Не було і гостей-ньюзмейкерів.

Новинна складова блоку «Інтера» цієї доби була така: 7 репортажних сюжетів (із 21 сюжету загалом), 11 прямих ввімкнень і двоє гостей-ньюзмейкерів.

Новинною складовою блоку каналу «1+1» цього дня були переважно прямі ввімкнення і гості-ньюзмейкери. Репортажних прямих ввімкнень було загалом 11, із них 7 були з місця рятувально-пошукових робіт у Києві на місці влучання ворожого дрона-камікадзе в житловий будинок. Репортажних сюжетів було лише 3. Натомість була велика кількість гостей-ньюзмейкерів, переважно по головній темі дня: 10 ньюзмейкерів із 26 гостей загалом.

Новинна складова блоку каналу «Рада» була такою: 2 репортажні сюжети і 3 прямі ввімкнення. Що було відверто слабко, тим більш на такий інформаційно насичений день. Трохи це компенсувалося гостьовими студіями.

У блоці телеканалів ICTV та СТБ був лише повтор великого інтерв’ю, яке дуже якісно провів Вадим Карп’як із головою ГО «Центр громадянських свобод» Олександрою Матвійчук.

У блоці телеканалу «Інтер» гостями ефіру побували загалом 12 людей, із них двоє були ньюзмейкерами, решта — радниками, речниками, експертами і учасниками подій.

У блоці телеканалу «1+1» загалом цього дня побували 26 гостей, 10 з них були ньюзмейкерами, 2 речника, один радник, 4 експерта і учасники різних подій.

У гостях каналу «Рада» цього дня побувало 23 людини, з них 14 ньюзмейкерів.

Порушень стандартів у блоці телеканалів ICTV та СТБ знову було рекордно багато, загалом 273. Із них 122 були «внеском» журналістів тижневика «Факти тижня», які не навчені авторизувати свої численні суб’єктивні міркування. Втім, і в новинах була завеликою кількість порушень стандарту відокремлення фактів від думок. Крім того, редакції каналів медіагрупи системно ігнорують стандарт достовірності у різні способи. Порушень інших стандартів було небагато.

Порушень стандартів у блоці телеканалу «Інтер» було менше, ніж у попередньому моніторингу, але все одно багато — 143. Найчастіше журналісти каналу порушували стандарт відокремлення фактів від думок, переважно висловлюючи власні суб’єктивні думки в новинах. І стандарт достовірності порушували часто і в усі можливі способи.

Порушення стандартів в ефірному блоці каналу «1+1» було загалом 105. Найчастіше журналісти каналу порушували стандарт достовірності (45 разів). Стандарт відокремлення фактів від думок порушували 35 разів, стандарт точності — 23 рази.

У блоці телеканалу «Рада» грубих порушень стандартів було загалом 89. Найчастіше порушували стандарти достовірності інформації (42 порушення) і відокремлення фактів від думок (32 порушення). По 7 разів порушували стандарти точності та повноти інформації.

У блоках каналів ICTV та СТБ, «Інтер» і «1+1» цієї доби не було проявів політичного піару. В ефірному блоці каналу «Рада» був один такий прояв — піарили заступника керівника Офісу президента Кирила Тимошенко.

У блоці ICTV та СТБ цієї доби не було токсичних медійних персонажів і наративів російської пропаганди (не рахуючи їх у пропагандистських фільмах проєктів «Антізомбі» і «Гражданская оборона», де ці наративи «розвінчуються»).

У блоці телеканалу «Інтер» наративів російської пропаганди не було, всі випуски новин вела токсична ведуча Анастасія Даугуле.

У блоці каналу «1+1» не було ні російських пропагандистських наративів, ні токсичних медійних персонажів.

У блоці каналу «Рада» наративів ворожої пропаганди не було, ефіри вели двоє токсичних ведучих — Максим Зборовський і Назар Довгий.

Скриншот відео: «ТСН» / ютуб