24 лютого, коли Росія пішла в наступ на Україну, «Детектор медіа» мусив припинити свої постійні моніторингові проєкти, адже наповнення ефіру телеканалів повністю змінилося. Центральні канали об’єднались у спільний марафон «Єдині новини #UAРазом». Однак і під час війни моніторинг і контроль якості телепродукту залишаються важливими. Тому ми запустили нове дослідження — докладний аналіз ефіру спільного марафону (новин, прямих включень, гостьових студій) на дотримання стандартів та вагомі професійні помилки ведучих і журналістів. Автор моніторингу — Ігор Куляс, медіатренер та автор основної методології моніторингових досліджень «Детектора медіа». Докладний розбір роботи ведучих і журналістів під час моніторингу потрібен і глядачам, і самим медійникам, які зможуть врахувати свої помилки та робити якісніший продукт. В аналізі ми враховуємо специфіку воєнного часу та фіксуємо лише порушення стандартів, яких журналісти й ведучі могли б уникнути. Детальніше — в методології моніторингу. Додаткові пояснення щодо застосування стандартів журналістики під час війни є в матеріалі — відповіді на критику моніторингу. Коротке резюме моніторингових звітів читайте тут. Також у рубриці «Щоденні теленовини» щодня виходить короткий огляд марафону.

Примітка: ефірний блок телеканалів ICTV та СТБ не потрапив до моніторингу, оскільки  виходив поза межами цієї доби. 

Телеканал «Інтер» (0:00–6:00)

Зміст ефіру. Структура ефірного блоку була дивною. Перші три години йшли суцільні новини, які вели по черзі Анастасія Даугуле і Дмитро Чистяков. Протягом четвертої ефірної години йшло повторення підсумкового випуску новин за попередню добу. Вів цей випуск Олексій Фадєєв. Протягом останніх двох годин блоку «Інтера» в ефірі були записані інтерв’ю і документальні фільми з серії «Герої». У блоці каналу були такі сюжети:

• Євгена Онопрієнка про евакуацію дітей із Донеччини,
• Євгена Онопрієнка про ворожі обстріли Бахмута,
• Інни Гогой про життя прифронтових сіл на Запоріжжі,
• Руслана Смещука про те, як стріляють по ворогу артилеристи «Градів» на Донбасі, 
• Руслана Смещука про бої під Лисичанськом, 
• Марії Кагал про турнір із футболу пам’яті загиблих залізничників,
• Олександра Васильченка про відновлення після окупації села Ягідного на Чернігівщині, 
• Олени Мендалюк про зростання цін на харчі,
• Світлани Прокопчук про бойові дії на Херсонщині,
• Олени Абрамович про те, як росіянам блокують шляхи до Євросоюзу,
• Дмитра Чистякова та Олександра Мужичука про міністра оборони Росії Шойгу,
• Дмитра Чистякова про українських артилеристів, які стріляють у ворога зі «Стугни»,
• Світлани Чернецької про те, як британські експерти оцінюють можливості контрнаступу української армії,
• Дмитра Анопченка про лікування українських поранених солдатів у шпиталі армії США в Німеччині, про прискорення передачі Україні нових «Хаймарсів» та інші результати переговорів міністрів оборони США і України,
• Христини Гашенко про нинішнє зовнішнє незалежне оцінювання,
• Станіслава Кухарчука про підготовку до нового навчального року в школах Черкас,
• Романа Барашева про підготовку до навчального року в Макарові на Київщині,
• Ірини Марків про вбивство «азовців» в Оленівці,
• Марини Біленької про те, як можуть бути покарані російські воєнні злочинці,
• Дмитра Анопченка про настрої в Конгресі США щодо допомоги Україні й визнання Росії державою — спонсоркою тероризму,
• Яни Танчак про ціни на пальне,
• Катерини Кравець та Владислава Політа про підготовку суден із зерном у порту Одеси,
• Богдана Вербицького про «імпортозаміщення» в Росії,
• Карини Вакарєвої про фотосесію подружжя Зеленських у журналі Vogue,
• Дмитра Чистякова і Катерини Куренкової про школяра, який вистежував для української армії ворожі колони в Макарівському районі за допомогою власного дрона,
• Сніжани Сидорук про мінібудинки для вимушених переселенців у Волинській області,
• Романа Ковальчука про отару овець, яку чоловік евакуював на Волинь із Донеччини,
• Євгена Онопрієнка про відновлення після окупації селища Велика Димерка на Київщині,
• Марії Тарасової про нові об’єкти нематеріальної культурної спадщини — болгарську страву мілина й суху кладку погребів у селах Одеської області.

Прямих ввімкнень не було. Гостьових студій як таких майже не було (лише двоє гостей були в прямому ефірі), були також записані інтерв’ю:

• Олена Зеленська, дружина президента України, про підсумки другого Саміту перших леді і джентльменів, про своїх дітей, про фотосесію для журналу Vogue тощо (записане інтерв’ю ведучої «1+1» Соломії Вітвіцької);
• Ольга Решетилова, правозахисниця, засновниця та координаторка благодійної ініціативи «За права людини», про воєнні злочини Росії в Україні, про утримання українців у полоні, про фільтраційні табори, про збір доказів російських злочинів, про міжнародний трибунал над керівниками Росії, про доведення злочину геноциду (записане інтерв’ю Ірини Баглай);
• Олександр Алфьоров, про природу і призначення міфів щодо «величі» СРСР в сучасній Росії (записане інтерв’ю Богдана Вербицького);
• Дмитро Жуков, волонтер із Харкова, який випікає хліб, про свою волонтерську роботу;
• Людмила Співак, українська біженка в Німеччині, про поради, як адаптуватися в Німеччині.

Крім того в ефірі було відеозвернення президента Володимира Зеленського. І чотири якісні документальні нарисові фільми з серії «Герої»:

• Ірини Баглай про підполковника Бориса Рябуху, який боронив свою військову частину в 2014-му в Криму, воював на сході до повномасштабного вторгнення, звільняв Слов’янськ, пройшов Донецький аеропорт;
• Ірини Баглай про фронтових парамедикинь Ольгу Башей та Тетяну Скиртач;
• Ігоря Левенка про 15-річного підлітка Андрія Покрасу, який допомагав українській армії вражати ворожі цілі на Київщині за допомогою свого дрона;
• Лілії Налягаки про волонтера Антона Папая, який рятував людей з-під обстрілів в Ірпені. 

Порушення стандартів. Стандарт достовірності найбільше порушувався за рахунок узагальнених псевдопосилань на джерело суб’єктивної думки. В сюжеті Євгена Онопрієнка про ворожі обстріли Бахмута: «На Донеччині для ворожої армії Бахмут — серед цілей номер один, зазначають воєнні аналітики». В сюжеті Світлани Прокопчук: «Рашистам буде непереливки, запевняють українські військові»; «Українські військові зазначають: Херсон зараз практично відрізаний від інших окупованих територій»; «Втім, запевняють українські прокурори, це на колаборантів чекає покарання». У ведучого Дмитра Чистякова: «Аналітики впевнені, російським військам незабаром доведеться визнати свою нездатність завоювати весь Донбас». В сюжеті Станіслава Кухарчука: «Чиновники кажуть, все залежатиме від ситуації на фронті». В сюжеті Дмитра Анопченка: «Але на Капітолійському пагорбі переконані, це треба починати готувати вже зараз». В сюжеті Яни Танчак: «За прогнозами експертів, подешевшати гривні на 2-3 мають газ та дизель». І там же: «У Кабміні розповідають: зменшувати імпорт не планують».

Значна частина фактів, які наводилися в сюжеті Дмитра Чистякова та Олександра Мужичука про Шойгу, не була підкріплена жодними посиланнями на джерела. Про своєрідність цього сюжету — трохи нижче. Але, наприклад, там ішлося про таке: «Відповідно до соцопитувань, до війни росіяни своїй армії довіряли навіть більше, ніж церкві, та навіть більше, ніж інституту президентства. Тепер, після звірств у Бучі та Ірпені, непорушні рейтинги похитнулися». Тут багато питань до авторів. Про чиї саме опитування йдеться, особливо ж про «тепер». Хто їх робив? Соцопитування в тоталітарній державі мають радше символічне значення. Крім того, важко уявити, що звірства в Бучі та Ірпені могли вплинути на настрої російського суспільства, яке про них нічого не знає.

Ведучий Дмитро Чистяков стверджував: «В Німеччині, за офіційними даними, вже налічується 915 тисяч воєнних мігрантів з України». Чиї ці дані, дарма що «офіційні», не було сказано. Він же робив таке посилання: «Вибухи там були такої сили, що в найближчих будинках повибивало шибки, розповідають місцеві жителі».

Повідомлення про знищення ворожих складів в Іловайську «ілюструвалося» відео, взятим з анонімного телеграм-каналу «(Якийсь) Донецк» («якийсь» бо прочитати це слово на логотипі мені не вдалося). І де в редакції гарантія, що це відео — саме про вибухи в Іловайську? 

У сюжеті Христина Гашенко наводила статистику кількості випускників, які складають тести для вступу до вишів, без джерела. Так само без посилань наводила статистику продажів пального Яна Танчак. Богдан Вербицький у запитанні гостю наводив результати соцопитувань росіян без посилань на контору, яка їх проводила. Він же в запитанні давав анонімну цитату: «Мы были большими и великими. Нас все боялись и дрожали, как только мы только шаг сделаем». 

У новинах зведення з різних фронтів, про різні події і з перерахуванням десятків населених пунктів було «перекрите» випадковим набором відео, яке не відповідало тексту ведучого ні за географією, ні за характером описаних подій. Сюжет Олени Абрамович про закриття росіянам віз до Євросоюзу був «перекритий» архівними невідповідними планами — краєвидами Москви, краєвидами європейських міст, аеропортів тощо. Особливо абсурдними виглядали плани аеропортів під слова авторки сюжету, що росіяни літати до ЄС літаками не можуть із початку повномасштабної війни. Повідомлення, що американський Інститут вивчення війни вважає, що російські війська готуються до нового наступу на Харків, було «проілюстроване» кадрами розбирання завалів знищеного будинку, зокрема кадрами, де жінка плаче над тілом загиблого родича. На мою думку, цинічно будь-що «перекривати» подібним відео.

Повідомлення про знищення ворожих складів в Іловайську на Донеччині, у Новій Каховці, Чорнобаївці, Олешках та Брилівці на Херсонщині «ілюструвалося» одним відео, взятим з уже згаданого донецького телеграм-каналу. Текст у сюжеті Марини Біленької про процедури, за якими в майбутньому можуть бути притягнуті до відповідальності російські воєнні злочинці, був «перекритий» то відео якихось адмінбудівель десь на Заході, то відео зруйнованих будинків десь в Україні, а то відео вулиць Бучі із закатованими людьми, розбомблених вулиць Харкова тощо. Все це мало до того, про що говорилося в журналістському тексті, опосередкований, абстрактний стосунок. Дуже недолуге було «ілюстрування» архівним відео (без позначення, що то архів) повідомлення про майбутній візит спікерки Конгресу США Ненсі Пелосі до Тайваню: ведучий каже про телефонні розмови Сі Цзіньпіна з Байденом — показують танки й літаки, каже про військові навчання — показують Цзіньпіна і Байдена. Усе з точністю до навпаки. Сюжет Катерини Кравець та Владислава Політа про розблокування експорту зерна був повністю «перекритий» традиційними архівними картинками зерна, жнив, портів тощо.

У сюжеті Романа Барашева на синхроні представниці Міністерства освіти був титр «пряме включення», що було неправдою.

А найбільше було порушень стандарту відокремлення фактів від думок. Ведучий Дмитро Чистяков часом зловживав оцінками. Наприклад, ось такий текст: «Запеклі бої з російським загарбником точаться на Донбасі. Ворог намагається прорвати українську оборону. Наші захисники міцно тримають оборону, зокрема, застосовуючи "Гради", аби окупанти не просунулись ні на метро української території. Розрахунки точні, постріли влучні, а наші бійці швидкі». Або ж такі: «Тим паче наші армійці щодень насипають на горіхи окупантам». Титр теми при цьому був «Дали “по зубах” окупантам». Це все оцінна образна лексика, недоречна в новинах. 

Висновок був у сюжеті Євгена Онопрієнка про обстріли Бахмута: «Але російські війська тільки й можуть, що воювати з житловими кварталами, бо на полі бою особливих успіхів не мають». Узагальнення було в сюжеті Олени Мендалюк: «Дніпряни розмірковують, чому здорожчав хліб, адже буханка додає у ціні чи не щодня». Узагальнення, зроблене на підставі синхрону одного дніпрянина. І власне судження в тому ж сюжеті: «Перспектива — невесела для гаманців українців».

Власні міркування озвучувала в сюжеті Світлана Прокопчук: «Інформація про успіхи українських захисників так роздратувала загарбників, що у відповідь вони посилили авіаудари та руйнування цивільної інфраструктури». Власні висновки робила в сюжеті Олена Абрамович: «Спільна заборона на в’їзд до ЄС російських туристів та бізнесу дійсно важлива, бо кордонів і візових перевірок між країнами шенгенської зони немає, і поки хоча б одна держава продовжує тримати свої двері відчиненими, через неї можна потрапити у будь-яку іншу».

Цієї доби «Інтер» відкрив новий цикл сюжетів про злочинців Кремля. На мій погляд, це не інформаційні, а радше пропагандистські матеріали, побудовані переважно на неавторизованих суб’єктивних судженнях авторів — Дмитра Чистякова та Олександра Мужичука. Стилістика загалом була така: «То ж хто такий Шойгу? Людина, яка своїм прикладом довела: лестощі керівництву та беззаперечне підкорення — головна запорука успіху. Це допомагає дертися кар’єрними сходами в Кремлі». Або ж: «Масштаб самолюбування Шойгу теж вражає. На малій батьківщині в Тиві він створив собі справжній культ особистості, схожий на те, що процвітає в Північній Кореї й Туркменістані». Були твердження, нічим не підкріплені, та й, власне, які неможливо перевірити, наприклад: «Пропагандистам Кремля критикувати Шойгу заборонено. Навіть після провалу російської армії під Києвом». Або: «Мільйонеркою та власницею рубльовської нерухомості стала навіть імовірна коханка Шойгу, в минулому звичайна стюардеса, яка має від міністра сина». Були безпідставні узагальнення: «Коли ж розпочався повномасштабний наступ на Україну, всім стало зрозуміло: через корупцію та масові розкрадання в керівництві російської армії, солдати воюють на старій техніці, а їхні сухпайки та аптечки вже давно треба було викинути». Тут було навіть два узагальнення: крім того, що «всім стало зрозуміло», йдеться ще й про всю ворожу російську армію. Але там, на жаль, є і новітня зброя, і оснащені підрозділи.

В іншому сюжеті Дмитро Чистяков «експертно» узагальнював стан озброєння ворожого війська: «Воно й не дивно, адже в Росії на повну використовується радянське озброєння, а те сучасне, яке було, — недолуге і вже розбите українськими воїнами». 

У сюжеті Світлани Чернецької частину сказаного опитаним експертом кореспондентка подавала без чітких меж цитування, а отже частина з думок експерта сприймалася як її власна думка. 

В сюжеті Ірини Марків багато власних міркувань: «Рашисти — це не люди і не звірі, це — кати»; «То який їхній мотив? Відповідь: дестабілізувати і зламати дух українців»; «Хоча ми б’ємо хаймарсами дуже влучно і точково, по військових об’єктах, а Оленівка — не є адекватною ціллю для української армії». Численні власні міркування були і в сюжеті Марини Біленької: «Шок. Шок від варварства та вчинків, які лежать за межею і законів, і людської моралі. Відео, на якому російські військові каструють українського полоненого, масове вбивство бранців у колонії в Оленівці. Світ повинен на це відреагувати, і відреагувати максимально жорстко»; «І хоча засудження дій Росії усіма цими інстанціями має вагу, але радше декларативну. Так, це псує репутацію держави. Та вже зрозуміло, що Росії це байдуже. Відтак потрібні політичні рішення»; «А поки про те, як домогтися реального покарання для злочинців. Перше — потрібно готувати докази для Міжнародного трибуналу»; «Міжнародний тиск разом із перемогами Збройних Сил України — це те, що змусить Росію нарешті зупинитися».

Численні неавторизовані власні міркування робила Яна Танчак у сюжеті: «Зараз же, звісно, таких проблем немає, попри те, що АЗС працюючих у столиці стало менше, але є бензин, є газ, є дизель, черг немає, ну а ціна плюс-мінус однакова»; «Минулого тижня Нацбанк підняв офіційний курс долара майже до 37 гривень. Тож імпортовавне паливо мало б відразу відреагувати на це, але ні. Цифри на АЗС незмінні. Чому ж так? Усе просто. Україна — учасник міжнародного ринку, і ціна на паливо залежить від світових цін на нафту, а вона — дешевшає і б’є антирекорди». Останнє — експертні міркування, не справа журналістів видавати себе за експертів, надто ж у складних економічних темах.

Суб’єктивні думки були в сюжеті Катерини Кравець та Владислава Політа: «Українське зерно — останнім часом одна з головних тем і в світових ЗМІ, і в міжнародному політикумі. Бо блокада Росією експорту нашої пшениці означає низку глобальних проблем». Або ж: «Здавалося б, все просто: замінувати води Чорного моря на підходах до українських портів під приводом так званої "спеціальної військової операції" та фактично паралізувати експорт зерна з України. Взамін вимагати послаблення санкцій. Словом, спроба чергового шантажу Москви»; «Експорт зерна має таки відбутися. Навіть попри постійну загрозу з боку Росії, бо, по-перше, Україна — не Росія і розуміє важливість виконання зобов’язань, друге, експорт — це для нас гроші і наповнення бюджету, а це — зміцнення економіки та обороноздатності і підтримка фермерів»; «А це дуже показово, наскільки Україна важлива для світу як годувальниця». До того ж, що нічого принципово нового в усіх цих міркуваннях нема. То навіщо взагалі це в новинах говорити? І, до речі, було б менше тексту — то менше треба було б його «перекривати» абстрактними архівними планами.

Узагальнення було в тексті ведучого Олексія Фадєєва: «Але новий офіційний курс долара змусив замислитися українців, що буде з цінами». Власне міркування було в сюжеті Богдана Вербицького про Росію: «І поки їй платять за бензин, вона житиме, точніше виживатиме і погрожуватиме світу». 

Було кілька порушень стандарту повноти інформації. В бекґраундовому сюжеті Дмитра Чистякова та Олександра Мужичука про міністра оборони Росії Шойгу архівні плани, зокрема виступів Зеленського і Шойгу напередодні повномасштабного вторгнення, не титрувалися датами. Так само в сюжеті Євгена Онопрієнка про селище Велика Димерка на Київщині не були титровані архівні плани часів окупації. Бекґраундове відео в сюжеті Яни Танчак із чергами і з синхронами водіїв у часи дефіциту пального теж не було позначене як архівне. У сюжеті Олександра Васильченка бекґраундове відео не позначене як архівне. У сюжеті Романа Барашева не представили в синхроні якусь жінку з Міністерства освіти, яка коментувала можливості очного навчання школярів.

У фільмі із серії «Герої» Бориса Рябуху представляли титром: «Підполковник, командир 2 бтгр ХНУПСа». Навряд чи більшість аудиторії телемарафону знає, що означають усі ці абревіатури. Дуже згодом, лише на п’ятій хвилині фільму, ці абревіатури були розшифровані в авторському тексті: «Командир батальйону Харківського національного університету повітряних сил». Але насправді будь-яку не загальновідому абревіатуру слід розшифровувати з першої згадки. 

І було серйозне порушення етичних норм журналістики. У сюжеті Ірини Марків драматичний текст авторки був таким: «Засудити до смерті, закатувати і заживо спалити». Ці слова «ілюструвалися» архівними планами полонених «азовців», на яких були впізнавані люди! Які мають родичів, друзів, знайомих... Як можна показувати конкретних людей і в закадровому тексті виносити їм «вирок»? Дай Боже, всі ці люди живі, і, дай Боже, вирвуться з полону. Але ж з точки зору журналістської етики використання відео цих людей із таким текстом є неприпустимим.

Інші зауваження. Незрозумілим був повтор підсумкового випуску о 20:00 попереднього дня. Він не був ніяк позначений. Хоч би титр повісили «повтор». Бо у глядача міг бути когнітивний дисонанс, коли ведучий о третій ночі раптом казав: «Двадцята година в Україні».

В ефірі «Інтера» показували доволі багато коротких сюжетів, зроблених військовими студіями (армійською, прикордонників, Міноборони тощо). Зрозуміло, що ці сюжети я не оцінював (бо це не робота журналістів «піддослідних» телеканалів). Але якби їх довелося оцінювати, то там нема порушень стандартів, на відміну від багатьох сюжетів професійних тележурналістів. Бо там є картинки дії, інтершуми й синхрони. І там усе зрозуміло. І нема розумувань у тексті за кадром, бо тексту за кадром нема як такого. Найбільше ж порушень виникають «завдяки» закадровим текстам. 

Я не зрозумів, навіщо в сюжеті Олени Абрамович про блокування росіянам шляхів до ЄС були цілих два «сльозливих» інтерв’ю росіянок про те, як їм, бідолашним, стало важко з відпочинком за кордоном. Яке нам, українцям, діло до їхніх «проблем»? А в одному з цих синхронів жителька Підмосков’я ще й скаржилася, що в Туреччині (куди вони переважно їздять тепер відпочивати на морі) серед персоналу готелів та ресторанів забагато українок, які «бідолашних росіян» не люблять! По-моєму, це зайві речі в ефірі національного телемарафону.

Часто забували про фемінітиви: «Олександра Гаврилко, начальник відділу комунікацій ГУ НПУ в Донецькій обл» (титр у сюжеті Євгена Онопрієнка); «Алла Ковальська, головний технолог хлібозаводу», «Таїсія Крушельницька, економічний оглядач» (у титрі і в тексті в сюжеті Олени Мендалюк); «Надія Українець, директор Макарівського ліцею №1», «Ірина Волощенко, начальник відділу освіти Макарівської селищної ради» і «Оксана Ковалінська, директор Макарівського ліцею №2» (титри у сюжеті Романа Барашева); «Юлія Свириденко, перший віце-прем’єр-міністр, міністр економіки» (титр у сюжеті Яни Танчак); «Лариса Галадза, посол Канади в Україні», «Мелінда Сімонс, посол Великої Британії в Україні» (в сюжеті Катерини Кравець і Владислава Політа); «Тетяна Скиртач, парамедик», «Ольга Башей, парамедик» (титри в документальному фільмі).

Елементів політичного піару не було.

Резюме. Новинна складова була представлена лише сімома репортажними сюжетами, з яких найбільш якісними були два фронтові репортажі Руслана Смещука про те, як стріляють по ворогу артилеристи «Градів» на Донбасі, і про бої під Лисичанськом. І спецрепортаж Олександра Васильченка про відновлення після окупації села Ягідного на Чернігівщині. Прямих ввімкнень не було. Гостьових студій майже не було, в прямому ефірі було лише двоє гостей, ще було три записаних інтерв’ю. З них усіх була лише одна ньюзмейкерка — перша леді України Олена Зеленська (та й то це інтерв’ю брала ведуча телеканалу «1+1» Соломія Вітвіцька).

Порушень стандартів в ефірному блоці каналу цієї доби було рекордно багато для каналу. Часто порушували стандарт відокремлення фактів від думок, постійно зловживаючи власними оцінками, висновками й узагальненнями. Стандарт достовірності найчастіше порушувався узагальненими псевдопосиланнями на джерело суб’єктивної думки. Було одне серйозне порушення етичних норм журналістики.

Проявів політичного піару й ворожих наративів в ефірі каналу не було; новини вела токсична ведуча Анастасія Даугуле.

Телеканал «1+1» (6:00–12:00)

Зміст ефіру. Структура ефірного блоку була нерівномірною. Перші три ефірні години складалися кожна з півгодинних випусків новин і півгодинних гостьових студій. Далі був годинний випуск новин, далі годинна гостьова. І остання година знову складалася з півгодинного випуску новин і півгодинної гостьової студії. Новини вела Соломія Вітвіцька, гостьові студії — Наталія Островська з Євгеном Плінським. У блоці каналу були такі сюжети:

• Руслана Ярмолюка про бої на Миколаївщині, 
• Маргарити Потапової про бої на Бахмутському напрямку, 
• Сергія Моргуна про акцію дружин полонених «азовців» у Києві,
• Олександра Моторного про обстріли Дергачів на Харківщині, 
• Олександра Загородного про виграш української збірної на чемпіонаті світу з надлегкої авіації в Чехії,
• Тетяни Хомич про повернення на Волинь бійців загону спецпризначення «Любарт»,
• Ольги Кошеленко про реакції Заходу на російський теракт в Оленівці,
• Євгена Куксіна про кадрові перестановки в керівництві ворожого війська,
• Ольги Кошеленко про ймовірний візит спікерки Ненсі Пелосі до Тайваню,
• Ольги Павловської про те, як лікарі у Дніпрі рятують поранених бійців,
• Марічки Кужик про американських волонтерів зі штату Вірджинія,
• Вікторії Ковцун про мережеву акцію підтримки Олени Зеленської після хейту за фото в журналі Vogue,
• Алли Пасс про загиблого льотчика-аса Олександра Кукурбу,
• Вікторії Стрєльцової про харківських комунальників, які працюють під обстрілами,
• Мар’яни Бухан про навчання пілотів дронів для української армії.

Були прямі ввімкнення:

• Вікторії Стрєльцової з Харкова про наслідки нічного ворожого обстрілу міста,
• Сергія Моргуна з-під обмінного пункту валют про заборону обмінкам вивішувати курс.

Гостями студії були:

• Тарас Батенко, народний депутат, про наповнення бюджету під час війни, про соціальні виплати, про безробіття, про падіння економіки, про закон щодо особливого статусу для поляків в Україні;
• Іван Федоров, міський голова Мелітополя, про ситуацію в місті, про евакуацію мешканців через місто Василівка, про злочини окупантів;
• Дмитро Іванов, заступник голови Чернігівської ВА, про останні обстріли області, про відновлений у Чернігові пологовий будинок;
• Олександр Сенкевич, міський голова Миколаєва, про наслідки нічного обстрілу міста;
• Василь Фурман, заступник голови Ради НБУ, про сенс заборони обмінникам вивішувати курси валют, про відсутність причин девальвації гривні, про прогноз курсу гривні;
• Галина Янченко, членкиня Національної ради з питань антикорупційної політики при президенті України, про реформування АРМА, про арешт російських і білоруських активів на користь України;
• Сергій Братчук, речник Одеської ОВА, про провокацію зі штабом Чорноморського флоту в Севастополі, про вивезення зерна з Одеси;
• Дмитро Снєгирьов, воєнний експерт, про ситуацію на Тайвані, про вбивство «азовців» в Оленівці, про реальні втрати ворога й моральний дух ворожого війська, про ситуацію на південній ділянці фронту, оцінка ймовірності російського наступу на Одесу;
• Денис Марчук, заступник голови Всеукраїнської аграрної ради, про відкриття морського експорту агропродукції з України, про заяву конгресвумен Спартц, про ситуацію із фрахтуванням суден, про ситуацію із сівбою озимих;
• Дмитро Тужанський, директор Інституту центральноєвропейської стратегії, про проросійську політику уряду Угорщини;
• Ганна Чаплигіна, експертка з етикету та моделювання поведінки, про особливості фото Олени Зеленської в журналі Vogue і причини хейту з цього приводу і флешмобу на підтримку першої леді;
• Дмитро Максимович, директор благодійного фонду Help for Ukrainians, про евакуацію людей з інвалідністю;
• Юлія Прийма, координаторка продовольчого банку «Тарілка», про роботу свого благодійного проєкту;
• Віталій Красний, організатор волонтерського проєкту «Сонце для армії», про роботу проєкту з розробки зарядних пристроїв на сонячній енергії для української армії.

Крім того в ефірі було відеозвернення президента Зеленського.

Порушення стандартів. Стандарт достовірності порушувався в різні способи. У чотирьох випусках новин повідомлення про нічний обстріл Миколаєва «проілюстровано» картинками з двох анонімних телеграм-каналів «Нех*йовий Николаев» і «Новости Николаева». Нема жодних гарантій, що це було справді відео саме цього обстрілу міста. Вітвіцька у трьох випусках давала таке посилання на джерело відео: «У мережі з’явилося відео ракети, яка летить на місто з російського Бєлгорода». Повідомлення про обстріли на Дніпропетровщині подавалося Соломією Вітвіцькою в двох випусках новин без посилань на джерела інформації. І так само без посилань подавалося зведення по фронтах.

Було недостовірне посилання в огляді Євгена Куксіна: «Російські опозиційні медіа заявили про щонайменше тисячу солдат, які відмовилися іти зі зброєю до України». У тому ж огляді Куксін стверджував без посилань на джерело інформації таке: «А на території окупованої луганської Брянки функціонують спеціальні підвали, де утримують тих, хто не хоче вмирати за Путіна».

Соломія Вітвіцька у двох випусках новин посилалася так: «Місцеві жителі твердять: перед тим у небі чули гул літаків». У сюжеті Олександра Моторного теж було таке посилання: «Але більшість руйнувань, кажуть місцеві жителі, доволі давні». Узагальнене псевдопосилання в повідомленні робила Соломія Вітвіцька: «Родини наших військових кажуть: для Росії це типово, вони місяцями не підтверджують статус полонених, навіть якщо про них точно відомо, де вони». У двох випусках. 

У сюжеті Ольги Кошеленко було таке узагальнене псевдопосилання: «Візит високопоставленої американської політикині може підбадьорити і підштовхнути Тайвань до боротьби за незалежність, а також подати приклад іншим посадовцям їздити туди, вважають у Китаї». Сюжет був у двох випусках новин.

У прямому ввімкненні Вікторія Стрєльцова без посилань на джерела розповідала про обстріли Чугуївського, Ізюмського та Богодухівського районів. Соломія Вітвіцька без посилань на джерела розповідала про наслідки ворожих обстрілів на Дніпропетровщині.

Повідомлення про загибель Олексія Вадатурського «ілюстрували» тим же відео нічного обстрілу, взятого з анонімного телеграм-каналу «Нех*йовий Николаев». Саме ж повідомлення подавалося з посиланням на сторінку нардепа Олексія Гончаренка в соцмережі. І далі було взагалі ось таке: «Тоді ж в миколаєвських пабліках з’явилася інформація, що 74-річний бізнесмен помер природною смертю. Офіційно цю інформацію поки що ніхто не підтвердив». І навіщо було поширювати в національному ефірі фейкову інформацію з якихось пабліків?

Менше було порушень стандарту точності. У трьох випусках новин повідомлення про початок обов’язкової евакуації з Донеччини «проілюстроване» випадковим набором відео зруйнованих обстрілами будинків. Повідомлення про припинення постачання російського газу до Латвії в двох випусках новин «перекрите» традиційними архівними планами труб, вентилів і газової конфорки. В одному випадку розповідь ведучої новин про нічний обстріл Миколаєва була «перекрита» архівними планами обстрілу міста, що стався за два дні до ефіру.

Традиційно генерувала порушення цього стандарту погана нова мода — намагання «ілюструвати» абиякою картинкою слова гостей. Експерт Дмитро Снєгирьов говорив про Тайвань, а «ілюстрували» цю його розповідь відео Китаю. Той казав про готовність США надавати військову допомогу Тайваню, а показували китайських військових. Слова заступника голови Всеукраїнської аграрної ради Дениса Марчука намагалися «ілюструвати» абстрактними картинками: пшениця, порти, річки тощо. Так само абстрактно намагалися «ілюструвати» слова нардепа Тараса Батенка про спад економіки картинками людей в магазинах.

У своєму огляді Євген Куксін казав: «Чого варті повідомлення, як із десяти розконсервованих російських танків, які б мали відправити на війну в Україні, на ходу був лише один». Очевидно, автор мав на увазі, що з кожних десяти — один. Але так вийшло, що всього в Росії розконсервували лише десять танків. У цьому ж огляді Куксін казав: «Російські опозиційні медіа заявили про щонайменше тисячу солдат, які відмовилися іти зі зброєю до України». На екрані в цей час був скріншот, де було написано «не менее 1793 солдат». Тут округлення стало занадто вже далеким від оригінального числа, аж до порушення точності.

Найгрубішим порушенням стандарту точності стало використання недостовірної інформації з інтернету. У новинах подали в ефір фейкову інформацію з «миколаївських пабліків», що Олексій Вадатурський нібито помер природною смертю. А він загинув внаслідок ворожого обстрілу.

Багато було порушень стандарту відокремлення фактів від думок. Одна з підводок Соломії Вітвіцької складалася мало не з самих оцінок: «Густий чорний дим щоразу піднімається на горизонті після влучань української артилерії. Окупанти казяться і дронами намагаються виявити наших хлопців, проте швидкість і точність не лишають росіянам шансів». Ну і, чесно скажу, це не новина, а художня література. У трьох випусках новин. Чимало оцінок Вітвіцька робила і в повідомленні: «Спроби Росії звинуватити Україну у тому, що це вона сама вбила своїх військовослужбовців у колонії в Оленівці, зазнала краху. Численні хиби у свіжій російській брехні, як і звичка агресора брехати загалом, не викликали довіри у світу». У чотирьох випусках новин.

Узагальнення й оцінка були в сюжеті Ольги Кошеленко: «Світові лідери однозначно реагують на убивство українських військовополонених в Оленівці». Власний висновок вона робила в іншому сюжеті: «Лідеру КНР Сі Дзин Піну така ситуація геть не на руку, особливо напередодні ХХ з’їзду Компартії Китаю, де він хоче переобратися на наступний термін правління» у двох випусках новин. 

Вітвіцька в чотирьох випусках новин робила безпідставне узагальнення: «Столичні обмінники дослухалися до постанови і прибрали курси валют з табла. Клієнти ставляться до цього з розумінням». Це узагальнення зроблено на основі аж одного синхрона однієї касирки обмінника. Згодом у останньому випуску новин з цього ж приводу було і узагальнення в прямому ввімкненні Сергія Моргуна: «Громадяни ж здебільшого реагують нормально, але з певним нерозумінням, чому так відбувається». Свою таку собі «соціологію» кореспондент базував на аж чотирьох синхронах. По-моєму, це  приклад того, що думки можуть бути різними аж до повної суперечності. І це якраз і є причиною, чому за стандартом журналісти в новинах не повинні взагалі вдаватися до власних міркувань.

Було кілька порушень стандарту повноти інформації. Не досить було представляти Дмитра Снєгирьова просто як «військового (в сенсі, звісно, воєнного) експерта». Слід було би хоч як пояснити глядачу його компетентність. Не було пояснено і компетентність народної депутатки Галини Янченко в темі корупційних скандалів, пов’язаних з АРМА. Замість представити її, наприклад, як членкиню Національної ради з питань антикорупційної політики при президенті, ведучі представляли її як заступницю голови фракції «Слуга народу», що до контексту розмови не мало жодного відношення. У двох випусках новин у повідомленні про збільшення кількості жертв п’ятничного обстрілу Миколаєва на бекґраундовому відео не було титру з датою події.

І тричі було жорстке порушення етичних норм журналістики. В «ілюстрації» до повідомлення про нічний обстріл Миколаєва було лого анонімного телеграм-каналу «Нех*йовий Николаев». З літерою «у», а не з «зірочкою». Здається мені, що якось воно неправильно — показувати матюки на всю країну. Причому в такому вигляді це показували в перших двох випусках новин, далі матюк заблюрили, але знову показали з матюком в останньому випуску новин, «ілюструючи» цим же відео повідомлення про загибель Вадатурського. Що вже взагалі, як на мене, за межею добра і зла.

Інші зауваження. На мою думку, «1+1» планує ефірну сітку без урахування ресурсу. Таку велику кількість випусків новин наповнити новими матеріалами не виходить, попри навіть доволі значний ресурс служби. Починаючи з третьої ефірної години йдуть повтори, а годинний випуск о дев’ятій складався майже із суцільних повторів. Навіщо робити цілий годинний випуск і заповнювати його повторами? Ну це так, просто спостереження збоку.

І пару разів забували про фемінітиви: «Жінка — лікар, а ще й волонтер» (в сюжеті Марічки Кужик, причому в титрі було «лікарка-волонтерка»); «Анна Чаплигіна була з нами на зв’язку, експерт з етикету та моделюванню поведінки» (ведучий Євген Плінський).

Елементи політичного піару. Було не виправдане контекстом розмови згадування фракційної приналежності до депгрупи «За майбутнє» депутата Тараса Батенка. Натомість так і не пояснили, в чому його компетентність у питаннях бюджету й макроекономіки, про які з ним говорили ведучі. Залишається припустити, що запросили Батенка через зв’язок партії та власника «1+1».

Двічі в ефірі каналу був типовий «паркетний» матеріал про робочу поїздку до Вінниці міністра розвитку громад Олексія Чернишова. Власне новини як такої там не було. Натомість було «міністр заявив», «міністр проінспектував», «міністр також наголосив». І синхрон міністра.

Була недоречною згадка того, що гостя — народна депутатка Галина Янченко — є заступницею голови фракції «Слуга народу», в контексті розмови про корупційні скандали, пов’язані з Нацагентством із розшуку та менеджменту активів (АРМА). Натомість і в представленні ведучих, і в титрі йшлося про її фракційну приналежність. І був нуль реакції ведучих на слова Галини Янченко, яка спочатку довго описувала, скільки всього «хорошого антикорупційного» зробила їхня влада, а завершила весь цей довгий перелік словами: «Тому мало просто прийняти хороші красиві реформи, як це робив Порошенко, і піаритися на цьому, дуже важливо забезпечити реальну роботу і реальні результати антикорупційних органів». Я ніколи не був і не є прихильником Порошенка, але хотів би нагадати ведучим «1+1», що стандарт балансу думок ніхто не скасовував. А пані Янченко має в марафоні абсолютну перевагу, бо за 5 місяців моніторингу я жодного разу не бачив в ефірі марафону не те що самого Порошенка, а навіть хоч якось дотичних до нього людей. Тому «адвокатами диявола» тут мали би виступати самі ведучі, які вважають себе журналістами.

Резюме. Новинна складова ефірного блоку каналу була представлена шістьма репортажними сюжетами і двома прямими ввімкненнями, одне з яких було не репортажним. У новинних випусках останніх трьох годин були переважно повтори. З репортажів якісними були сюжети Руслана Ярмолюка про бої на Миколаївщині, Маргарити Потапової про бої на Бахмутському напрямку і Олександра Моторного про обстріли Дергачів на Харківщині. Був хороший нарис Мар’яни Бухан про навчання пілотів дронів для української армії. В гостьовій студії каналу побувало 14 гостей, половина з яких була ньюзмейкерами.

Порушень стандартів цієї доби в ефірі каналу було багато. Найбільше порушували стандарт достовірності. І через використання неперевіреної інформації із соцмереж і телеграм-каналів, і з недостовірними узагальненими посиланнями як на джерела фактів, так і на авторство суб’єктивних думок. Дуже часто порушували стандарт відокремлення фактів від думок: як власними міркуваннями журналістів у новинах, так і відсутністю авторизації власних думок в авторських матеріалах. І було жорстке порушення етичних норм журналістики, повторене тричі.

В ефірному блоці каналу цієї доби було 5 проявів політичного піару. Проросійських наративів та токсичних медіаперсонажів в ефірі каналу не було.

Телеканал «Рада» (12:00–18:00)

Зміст ефіру. Структура ефірного блоку каналу була такою ж, як і раніше. Кожна ефірна година починалася випуском новин, продовжувалася виїзною гостьовою студією, яка часом перебивалася короткими включеннями ще однієї новинної студії заради 3-4 коротких повідомлень. Випуски новин вів Андрій Сініцин. У виїзній гостьовій студії працювали по черзі дві пари ведучих: Олеся Ніцевич із Назаром Довгим та Ольга Нємцева з Максимом Зборовським. Студію коротких новин вели Вадим Колодійчук і Тетяна Гончарова. У блоці каналу були такі сюжети:

• Сергія Шепеля про загострення між Китаєм та США на тлі візиту Пелосі до Тайваню,
• Ганни Ружин про роботу лікарів пересувної амбулаторії на Полтавщині в рамках україно-швейцарського проєкту,
• Єви Миронової про порятованого пораненого співробітника Запорізької АЕС,
• Лілії Кочерги про маріупольця, який зміг утекти з окупованого міста.

Були прямі ввімкнення:

• Олександра Шемаєва про наслідки обстрілу Харкова,
• Єви Миронової із Запоріжжя про роботу медиків,
• Оксани Ясницької про акушерку з Маріуполя, яка під обстрілами приймала пологи в підвалі,
• Ганни Гомонай із села Великий Карашин на Київщині про акушерку-гінекологиню, яка рятувала поранених у прифронтовому селі,
• Катерини Весько про обстріли Криворізького та Нікопольського районів Дніпропетровщини,
• Вікторії Прокопчук про дівчину-інтерна, яка в Бучі рятувала поранених під час окупації,
• Ірини Коваленко про вінницьку пенсіонерку, яка шиє розгрузки для українських військових,
• Ірини Кирилович про житомирську жінку-волонтерку,
• Ганни Гомонай про частину ДСНС на Київщині,
• Івана Сирецького про майстринь, які продають на Буковині ручні вироби і гроші віддають на потреби армії,

Гостями студії були:

• Сергій Гайдай, голова Луганської ОВА, про ситуацію на фронтах і в області, на окупованих територіях, про знищену окупантами інфраструктуру;
• Катерина Павличенко, заступниця міністра внутрішніх справ, про жінок в армії, поліції, Нацгвардії, ДСНС, про подолання стереотипів, про торгівлю людьми під час війни, про розслідування сексуальних злочинів окупантів;
• Микита Потураєв, народний депутат, голова Комітету ВР з питань гуманітарної та інформаційної політики, про законопроєкт щодо регулювання діяльності медіа;
• Сергій Братчук, речник Одеської ОВА, про вибух у штабі росіян в Севастополі;
• Євгенія Кравчук, заступниця голови Комітету ВР з питань гуманітарної та інформаційної політики, про законопроєкт щодо регулювання медіа;
• Андрій Нєбитов, начальник Головного управління Нацполіції Київщини, про знайденого закатованого окупантами українця в Бучанському районі, про пошуки тіл загиблих, про слідства у справах про воєнні злочини росіян, про пошук ворожих диверсантів на Київщині;
• Ольга Василевська-Смаглюк, членкиня Комітету ВР з питань фінансів, податкової і митної політики, про шляхи фінансування дефіциту бюджету, як вплине на наповнення бюджету розблокування експорту зерна, про відбудову поруйнованого житла та інфраструктури;
• Наталія Гуменюк, начальниця Об’єднаного координаційного пресцентру Сил оборони півдня України, про ситуацію на фронтах півдня України, про намагання окупантів провести псевдореферендум на півдні, про підтягування окупантами резервів на південь;
• Дмитро Плетенчук, пресофіцер Миколаївської ОВА, про наслідки нічного обстрілу Миколаєва;
• Юрій Ігнат, речник Повітряних сил, про ситуацію на фронтах, про повітряні тривоги, про статистику збитих повітряних цілей, про контроль над повітряним простором країни;
• Олена Симоненко, радниця заступника керівника Офісу президента, про обов’язкову евакуацію людей з Донецької області;
• Вадим Денисенко, радник міністра внутрішніх справ, про розслідування теракту в Оленівці, визнання Росії країною — спонсоркою тероризму, злочини росіян на окупованих територіях;
• Максим Гардус, експерт Офісу реформ Кабінету міністрів, про проблеми і перспективи морського експорту зерна з України, про підготовку до опалювального сезону;
• Ілія Куса, експерт з міжнародної політики, про ситуацію навколо Тайваню;
• Георгій Біркадзе, експерт з економічних і політичних питань, про повоєнну відбудову України;
• «Ластівка», парамедикиня, про жінок в армії;
• Олена Кукла, волонтерка і військова, про основні потреби військових, про жінок в армії;
• Лариса Ліщинська, волонтерка, про те, як рятувала людей з Горенки в перші дні широкомасштабного вторгнення, і що влада нічого не робить зі зруйнованими багатоповерхівками в Горенці;
• Ганна Кудряшова, військова волонтерка, про свою волонтерську роботу;
• Тарас Білка, блогер і ведучий, нині боєць української армії, про ситуацію на фронті в Запорізькій області, про моральний стан українських воїнів;
• Юлія Паєвська, волонтерка і парамедикиня, про роль жінок у війні, про теракт в Оленівці.

Порушення стандартів. Найбільше було порушень стандарту достовірності. У прямому ввімкненні з Харкова Олександр Шемаєв повідомляв про обстріли в Чугуївському районі і в Золочеві без посилань на джерела інформації. Так само без посилань наводила у своєму сюжеті статистику кількості вимушених переселенців у Кіровоградській області Лілія Кочерга. Тетяна Гончарова повідомляла про загибель Олексія Вадатурського без жодних посилань на джерела. У прямому ввімкненні Катерина Весько розповідала про наслідки обстрілів Криворізького і Нікопольського районів на Дніпропетровщині без посилань на джерела. Повідомлення про підрив у Херсоні автівки з двома колаборантами Тетяна Гончарова подавала без посилань на джерела. І далі казала, що «відео виклали лише сьогодні». Хто виклав і куди?

Великою була кількість інформації, поданої із соцмереж і телеграм-каналів без перевірки. Андрій Сініцин казав у двох випусках новин: «Вибух в окупованому Мелітополі. Як повідомляють місцеві телеграм-канали, він пролунав в районі аеродрома... В соцмережах пишуть, там знаходилося багато військової техніки росіян». Ведучий Андрій Сініцин дав псевдопосилання у трьох випусках: «Російські ЗМІ оприлюднили інформацію про удар по штабу Чорноморського флоту».

А ще інформація бралася нізвідки. Назар Довгий казав: «Ми чули вже про поставки "MARS II" з Бундесверу». Де це «ви чули»? Андрій Сініцин так «посилався» в чотирьох випусках новин: «Масована атака була і на Миколаїв. Вночі та зранку в місті лунали вибухи. Відомо про двоїх загиблих та троїх поранених». От просто «відомо» —  і все. Олеся Ніцевич казала: «З’явилася новина про те, що вже встановлено і підтверджено три випадки торгівлі людьми під час війни». От просто ця новина «з’явилася», нізвідки.

Було багато порушень стандарту точності. Заяву латвійського міністра закордонних справ про необхідність визнати Росію державою — спонсоркою тероризму було «перекрито» планами адмінбудівель ЄС. Показували це БЗ двічі. Повідомлення про обстріл Харкова й області у п’яти випусках новин було «перекрите» невідповідним відео. Зокрема, на словах ведучого про обстріли різних районів області і про зруйновані приватні будинки показували багатоповерхівки, на словах, що «горіли поля з врожаєм», показували комунальників на вулицях міста.

Повідомлення про підрив комбайнера на полі на Харківщині «проілюстроване» відео гасіння пожежі приватного будинку. На крупному плані пожежної машини було видно напис «Лисичанськ». Повідомлення про реакцію українського МЗС на заяву російських дипломатів щодо страти бійців полку «Азов» було «перекрите» дивним набором архівного відео, де, зокрема, були і давні кадри обстрілу Маріуполя.

У повідомленні про подробиці виходу першого каравану з зерном із порту Одеси в чотирьох випусках новин було «перекрито» архівними планами, які не відповідали тексту; зокрема, ведучий говорив про порти — показували жнива тощо. І бекґраунд про «зернові домовленості» в чотирьох випусках новин теж був «перекритий» абияк і абичим. На словах про обстріл порту Одеси показували жнива і все інше в такому ж дусі. Слова гості Наталії Гуменюк «ілюструвалися» випадковим набором відео бойових дій. Слова економічного експерта Біркадзе про плани повоєнної відбудови України «перекривали» відео рятувальників, які розбирають завали. Такий собі символізм, як на мене.

Назар Довгий казав у запитанні таке: «Ми чули вже про поставки MARS II з Бундесверу, три установки. Чи можете ви справді підтвердити те, що ці установки вже є, і чи можуть вони справді в такій кількості скажімо так змінити картину щодо захисту неба того ж самого Києва або інших міст». Насправді ж MARS II — це ракетні системи залпового вогню. До протиповітряної оборони не мають стосунку.

У спробі розповідати нарис у прямому ввімкненні Оксани Ясницької некоректно використовували архівне відео. Історія конкретної акушерки з Маріуполя «ілюструвалася» планами, знятими після знищення окупантами Маріупольського третього пологового будинку. Тобто не того, в якому працювала героїня сюжету.

Чимало було і порушень стандарту відокремлення фактів від думок. Висновок і оцінка були в сюжеті Сергія Шепеля: «На тлі російського повномасштабного вторгнення в Україну риторика Пекіна стала настільки агресивною, що Тайбей нагадав Сполученим Штатам про обіцянку захищати союзника в разі небезпеки». Назар Довгий робив таке узагальнення: «Попри це жінки в збройних силах України нарікають, що весь побут в армії підлаштований винятково під чоловіків». Потім це ж саме узагальнення дослівно повторював і ведучий Максим Зборовський.

Єва Миронова в прямому ввімкненні постійно робила власні оцінки й узагальнення: «Дійсно, медик — одна з найважливіших професій, особливо зараз. В цій професії дуже багато жінок»; «В Запорізькому регіоні ідуть запеклі бої, тому наші військові потребують постійної допомоги і турботливих жіночих рук. Запорізькі жінки-лікарі завжди готові надавати таку допомогу». Ну і, чесно кажучи, це не новини, а банальні міркування.

Ведуча Ольга Нємцова робила власні неавторизовані оцінки: «В українській асоціації представниць правоохоронних органів нині не існує чоловічих та жіночих професій, а жінки на службі в правоохоронних органах — це збалансованість підрозділу, довіра суспільства та чіткість виконання завдань, виваженість рішень, перспектива та розвиток». І ще таке: «Кожен з нас захисник тепер України. І неважливо, ми варимо борщі, ми вишиваємо, ми малюємо, співаємо, чи ми зі зброєю на фронті на гарячих позиціях».

Власні міркування подавав у прямому ввімкненні Іван Сирецький: «Поки на передовій наші військові не втомлюються бити ворога, в тилу кожен має робити те, що вміє, продовжувати робити те, що вміє, та при цьому допомагати українській армії. Саме такого принципу не втомлюються дотримуватися мисткині, які об’єдналися довкола одного з чернівецьких артпросторів»; «Як бачимо, за кожним українським захисником стоять люблячі і незламні українські жінки, це сестри, матері, доньки, дружини, бабусі. І з тією завзятістю, з якою вони працюють на нашу перемогу, поразка ворога — це лише питання часу».

Кілька разів було порушено і стандарт повноти інформації. Не досить було представляти Ілію Кусу просто як «експерта з міжнародної політики». Слід було пояснити аудиторії його компетентність у міжнародних питаннях.

В ефірі новин чотири рази було БЗ з різними інформаціями про теракт окупантів в Оленівці. Говорилося про супутникові знімки як доказ теракту, про думку Подоляка з цього приводу, що полк «Азов» пообіцяв знайти всіх винних у теракті, і що Червоний Хрест не пустили на місце теракту. По відео ж, крім кадрів колонії в Оленівці, показували й акцію родичів «азовців» у Києві, але жодного слова про неї ведучий не говорив і цю картинку не пояснював.

Інші зауваження. «Рада» продовжує розважатися помпезністю — це я про виїзні студії в різних селах чи містах. Більше схоже на експерименти з формою; зміст тут явно другорядний. Так, цієї доби виїзна студія була в Горенці Київської області. Протягом майже всього ефіру понівечене окупантами село грало роль декорації, не більше. За шість годин ефіру до розмови запросили лише одну гостю, пов’язану з подіями в цьому селі. Окремою драматургійною «знахідкою» були зйомки Горенки з дрона, якими постійно «перекривали» не лише довгі спічі ведучих, а й слова гостей.

Пінг-понг між трьома студіями — однією виїзною і двома київськими — не має внутрішньої логіки. Просто «щоб було», певно, щоби показати: дивіться, скільки у нас студій. Дві новинних по суті студії, в яких повторюють одні й ті самі повідомлення (причому дослівно, з тими ж самими порушеннями стандартів). І цього мало, ці повідомлення часом повторюють і ведучі виїзної гостьової студії. Крім того, при передачі слова виникають постійні проблеми зі зв’язком між студіями: то лізуть в ефір технічні моменти, то, навпаки, «з’їдаються» слова ведучих і ще постійно повисають тривалі паузи. Як на мене, дуже схоже на погану самодіяльність.

Основні новини були різної тривалості — від 10 до 20 хвилин. Я не розумію, навіщо було робити ці «великі» випуски, адже вони складалися майже з суцільних повторів.

Редакція «Ради» продовжує демонструвати повне нерозуміння призначення такого інструменту як прямі ввімкнення. Замість того, щоб кореспонденти розповідали в них про події, вони намагаються в прямих ввімкненнях розповідати нариси. Які можна було б набагато якісніше зробити у форматі сюжетів. Наприклад, навіщось у прямому ввімкненні невідомо звідки (лише наприкінці ввімкнення стало зрозуміло, що це Львів) кореспондентка  довго переказує розповіді акушерки з Маріуполя. Замість того, щоби зробити нарисовий сюжет, і замість того, щоб дати героїні самій розповідати свою історію. Це подвійний абсурд. Нормальними в цьому сенсі були прямі ввімкнення Ганни Гомонай, бо вона якісно брала інтерв’ю в героїнь, а не намагалася сама за них розповідати їхні історії. Але загалом хочу сказати, що канал марнує свій ресурс не за призначенням. І в підсумку провалює новинну складову свого ж ефіру.

На каналі розташували геотитри і плашку «Архів» таким чином, що вони майже повністю ховаються за логотипами інших каналів-учасників марафону (як мінімум, Суспільного і ICTV). Мені здається, що це режисери мали би враховувати.

Ще цього дня журналісти каналу купу разів забували про існування фемінітивів: «Юлія, психолог» (у титрі і в тексті у сюжеті Ганни Ружин), «Марія, сімейний лікар» (титр у сюжеті Ганни Ружин, при тому в тексті було «сімейна лікарка»); «Це генерал Служби безпеки України, міністр у справах ветеранів Юлія Лапутіна і командувач медичних збройних сил України Тетяна Остащенко» (ведуча Олеся Ніцевич і ведучий Максим Зборовський); «Заявила офіційний представник Державного департаменту Сполучених Штатів Андреа Калан» (ведуча Олеся Ніцевич і ведуча Ольга Нємцева); «Парамедик з позивним «Ластівка» (Назар Довгий у представленні і в титрах); «Запорізька травматолог, завідувачка травматології однієї з лікарень запорізьких Ольга Богдан» (у прямому ввімкненні Єви Миронової, цікаво, що «завідувачка», але при цьому «травматолог»); «Ольга Богдан, травматолог» (там само у титрі); «У разі візиту спікера палати представників Конгресу» (Вадим Колодійчук про Ненсі Пелосі); «Наталія Гуменюк, начальник Об’єднаного координаційного пресцентру Сил оборони півдня України» (Назар Довгий і Тетяна Гончарова); «Волонтер та військова Олена Кукла» (Олеся Ніцевич і Назар Довгий у представленні і в титрах); «На цьому наголошує віцепрем’єр-міністр реінтеграції тимчасово окупованих територів Ірина Верещук» (Олеся Ніцевич); «Ірина Верещук, міністр з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій» (титр на синхроні); «Лариса Ліщинська, активіст, волонтер» (титр); «Можемо долучити Євгенію Кравчук, народного депутата України» (Назар Довгий); «Акушер-гінеколог на Київщині допомагала пораненим внаслідок обстрілів» (титр); «Анна Кудряшова, військовий волонтер» (ведучий Максим Зборовський і в титрах); «Катерина Гайдамачук, старший психолог ДСНС у Київській області» (Ганна Гомонай і в титрах); «Ольга Василевська-Смаглюк, член Комітету з питань фінансів, податкової та митної політики» (титр) і про неї ж «народний депутат України, член Комітету з питань фінансів, податкової та митної політики» (ведуча Ольга Нємцева); «Юлія Паєвська, волонтерка і парамедик» (Максим Зборовський і в титрі). 

Та що там казати, коли на каналі не в курсі, що їхні ж журналістки — таки жіночої статі: «Оксана Ясницька, кореспондент» (титр). «Катерина Весько, кореспондент» (титр); «Ірина Кирилович, журналіст» (титр). Так і хочеться сказати журналістам «Ради»: попри все, світ поділений на жінок і чоловіків, така природа. Цього не помічає тільки «русский мир», де все — винятково чоловічого роду («молодая пешеход добежал до переход»).

Елементи політичного піару. Елементів політичного піару у блоці каналу цієї доби не було.

Резюме. Новинної складової як такої не було. Попри гігантоманію, виїзні студії і зйомки з дронів, канал спромігся зробити аж чотири сюжети, жодний із яких не був репортажним (лише нариси і огляд). А з десяти прямих ввімкнень репортажним було лише одне. Решта дев'ять — спроби розповідати нариси в режимі прямих ввімкнень. Новини як такі розповідалися винятково короткими формами (усними повідомленнями і БЗ), але оновлення інформації було слабким. Уже починаючи з третього випуску новин о 14-й годині йшли майже суцільні повтори. Оце так інформування! Трохи рятували хіба що семеро ньюзмейкерів серед 21 гостя студії.

Найбільше було порушень стандарту достовірності, значна частина фактів подавалася або без посилань на джерела, або з псевдопосиланнями, багато інформації було взято із соцмереж без належної перевірки. Стандарт точності порушувався переважно через некоректне використання відео. Чимало було й порушень стандарту відокремлення фактів від думок.

Проявів політичного піару цього дня у блоці каналу не було. Не було і проросійських наративів. У трьох студіях «Ради» працювали токсичні ведучі, колишні пропагандисти «русского мира» на каналах Деркача і Медведчука: Тетяна Гончарова, Назар Довгий і Максим Зборовський.

Суспільне (18:00–24:00)

Зміст ефіру. Ефірний блок суспільного мовника починався із 30-хвилинного випуску новин, далі була 1,5-годинна гостьова студія. З 20:00 був підсумковий випуск новин. Далі було годинне інтерв’ю. Наступні 50 хвилин — благодійний концерт гурту «Без обмежень» у київській підземці. Далі до кінця блоку була гостьова студія. Новини вів В’ячеслав Афутін, гостьові студії по черзі вели Євген Агарков і Андрій Діхтяренко. У блоці були такі сюжети:

• Єлизавети Кротик про наслідки масованого ворожого обстрілу Миколаєва,
• Ірини Гнатюк та В’ячеслава Мавричева про наслідки ранкового обстрілу Харкова, 
• Анастасії Потапенко та Ольги Циктор про підготовку суден з зерном до виходу з Одеси,
• Людмили Павленко про повернення на ротацію прикордонника до своєї родини після піврічної розлуки,
• Дарини Коломієць про нічне патрулювання в комедантську годину по Києву, 
• Левка Стека про життя прифронтового Золочева на Харківщині,
• Вікторії Алексієвої про наслідки ворожих обстрілів на Донеччині,
• Назара Ониська про перевірки бомбосховищ в школах по Україні,
• Вадима Гринька про ситуацію навколо Тайваню,
• Наталії Ткачук про те, що робити родичам зниклих безвісти і полонених бійців,
• Анастасії Терещук про те, як прихистити дитину за програмою «Дитина не сама»,
• Каріни Бугайченко та Анастасії Іванців про те, що робити, якщо зникла рідна людина,
• Євгенії Бритик про черговий сплеск ковіду в світі,
• Олександра Забродіна та Ксенії Стельмах про херсонські кавуни в окупації,
• Людмили Павленко про подружжя з Харкова, яке за програмою «Дитина не сама» прихистило хлопчика, батьки якого перебувають на окупованій території,
• Олександри Новосел і Руслани Богдан про життя в напівзруйнованій квартирі жительки Харкова,
• Гордія Єрмака і Миколи Іванчика про чернігівчан, яким продовжують приходити платіжки на оплату газу, хоча їхні будинки повністю зруйновані,
• Діани Михайлик про Анну Гонтар, яка зуміла вирватись з окупованого Херсону, а згодом стати чемпіонкою світу з плавання серед паралімпійців.

Були прямі ввімкнення:

• Ніни Булах з Миколаєва про наслідки масованого ворожого обстрілу міста,
• три ввімкнення Олександри Новосел про наслідки обстрілів Харкова і області,
• ввімкнення неназваної з міркувань безпеки кореспондентки Суспільного з окупованого Херсону про ситуацію в місті,
• Дарії Кінші про реакції людей на зникнення табло у обмінниках Києва.

Гостями студії були:

• Олена Буйневич, директорка Департаменту освіти і науки Одеської міськради, про готовність шкіл регіону до нового навчального року, про стан укриттів у школах, настрої батьків, місця для дітей вимушених переселенців;
• Дмитро Живицький, голова Сумської ОВА, про підготовку шкіл Сумщини до нового навчального року, про дооблаштування сховищ у школах, про пошук інших приміщень, які відповідали б безпековим та освітнім потребам;
• Руслан Марцінків, міський голова Івано-Франківська, про підготовку шкіл міста до нового навчального року, про безпеку навчального процесу, про місця у школах для дітей переселенців, про школи, де нині живуть переселенці;
• Анастасія Чубіна, заступниця міського голови Черкас, про підготовку шкіл міста до нового навчального року, про безпеку навчального процесу, про місця у школах для дітей переселенців, про школи, де нині живуть переселенці;
• Юрій Соболевський, перший заступник голови Херсонської обласної ради, про ситуацію в області, на фронті і на окупованих територіях, про підготовку окупантами псевдореферендуму, про партизанський рух на Херсонщині;
• Наталія Гуменюк, керівниця пресцентру Оперативного командування «Південь», про ситуацію в регіоні, про готовність українських військ до можливих російських провокацій, про безпеку зернового експорту з порту Одеси, про останню ракетну атаку на Одещину і про обстріл Миколаєва;
• Сергій Горбатченко, кореспондент «Радіо Свобода», з Донеччини про обов’язкову евакуацію з Донеччини;
• Такаші Хірано, японський журналіст, керівник японського сектору «Укрінформу», про українсько-японські відносини, про те, як Японія змінила свої позиції щодо Росії внаслідок повномасштабного нападу Росії на Україну, про напруження навколо Тайваню (записане інтерв’ю Олени Ремовської);
• Олена Парфьонова, співголова громадської організації «Батьки SOS», про підготовку до навчального року під час війни, про настрої батьків, про навчання дітей переселенців;
• Олексій Коваль, журналіст-міжнародник, член правління Асоціації китаєзнавців, про причини загострення ситуації довкола Тайваню і прогнози її розвитку, про можливі впливи ситуації навколо Тайваню на західну допомогу Україні;
• Ганна Мокроусова, психолигня і керівниця громадської організації «Блакитний птах», про те, як діяти в ситуаціях, коли військовий зникає безвісти;
• Інна Гарячук, дружина зниклого безвісти військового, про зникнення безвісти й пошуки свого чоловіка;
• Дарина Брикова, учасниця програми «Дитина не сама», про свою участь у програмі;
• Віолета Шовкова, дружина полоненого з «Азовсталі», про свого чоловіка, про акцію, яку родичі полонених провели в Києві, про спілкування з представниками Червоного Хреста.

Крім того в ефірному блоці каналу були:

• інтерв’ю з фронтменом гурту «Без обмежень» Сергієм Танчинцем (записане інтерв’ю ведучої телеканалу «Рада» Ольги Бутко);
• концерт гурту «Без обмежень» в київському метро;
• відеозвернення президента Зеленського.

Порушення стандартів. Усі порушення стандарту достовірності у блоці Суспільного були пов’язані з бездумним (себто без будь-якої перевірки) поданням в ефір інформації, взятої в соцмережах. У сюжеті Олександра Забродіна та Ксенії Стельмах було відео, взяте з соцмереж: «Цього року врожай здавати нікуди — розповів херсонський фермер на відео, яке з’явилося у соцмережах». Ведучий Андрій Діхтяренко подавав інформацію з соцмереж: «Військовослужбовці Збройних сил України в Херсонській області знищили залізничний ешелон з більш ніж 40 вагонів, живою силою, технікою і боєприпасами російських окупантів. Про це повідомив радник міністра внутрішніх справ Антон Геращенко в соціальній мережі».

Найбільше було порушень стандарту точності. І переважно через слідування дуже поганій моді, змавпованій в інших каналів, намагатися «ілюструвати» бодай якоюсь картинкою слова гостей. Слова гості-освітянки з Одеси «ілюстрували» випадковим набором архівного відео шкільного навчання. Так само «ілюстровано» слова голови Сумської ОВА на цю ж тему. Так само — слова міського голови Івано-Франківська. Так само слова заступниці міського голови Черкас. Все це було абстракцією і нісенітницею, адже йшлося в цих інтерв’ю не про навчання, а про підготовку до навчання, тобто ця картинка була не про предмет розмови, а «символічна». При тому ця архівна картинка не позначалася як архів, а отже обманювала глядача. І ще нагадаю про неочевидний, але надзвичайно великий ризик подібного використання архіву: на цих планах є впізнавані люди — і дорослі, й діти. В умовах війни редакція показує як живих тих людей, які могли вже, на жаль, загинути. Ви б хотіли побачити на загальнонаціональному телеканалі свого загиблого родича як «ілюстрацію» бодай до чогось? Може, хоч до цього аргументу дослухаєтесь, агов, Суспільне?

Крім того, слова експерта по ситуації щодо Тайваню «ілюстровано» випадковим набором архівного відео. Коли експерт казав, що літак Ненсі Пелосі сів на Гуамі, по відео йшла картинка, на якій Пелосі обіймається з прем’єром Італії Маріо Драгі. Так само намагалися «ілюструвати» і розповідь речниці Сил оборони півдня Наталії Гуменюк. Вона казала про знищені ворожі склади боєприпасів, а показували зруйновані житлові будинки.

У сюжеті-огляді Вікторії Алексієвої про наслідки ворожих обстрілів у різних містах Донеччини часом геотитр не відповідав титру теми або тому, про що розповідала авторка сюжету. Так під час розповіді про Бахмут під відповідним геотитром «Бахмут Донецька обл.» був титр теми: «Армія Росії обстріляла центр Новогродівки на Донеччині». Коли авторка казала: «А це наслідки щоденних обстрілів росіянами Соледара», був геотитр «Новогродівка Донецька обл.».

У двох випусках новин текст бекґраунду щодо теракту росіян в Оленівці був частково «перекритий» відео поранених людей у лікарні, і судячи з крупного плану таблички — донецькій лікарні, що геть не відповідало тому, про що розповідав ведучий. Щоправда, у другому випуску новин це відео ведучий таки пояснював, але лише згодом зі студії. І там же була ще одна неточність, бо показували плани Донецька, а геотитр був «Оленівка Донецької обл.». Ще одна неточність із геотитром була в сюжеті Олександра Забродіна та Ксенії Стельмах, бо показували і розказували про Івано-Франківськ, Чернівці та Одесу, а геотитр був незмінний: «Херсон».

Було одне порушення стандарту відокремлення фактів від думок: власні міркування й узагальнення робила в сюжеті Діана Михайлик: «На тому ж чемпіонаті світу Аня виграла ще дві срібні медалі і стала справжнім прикладом незламності духу та відважності українського народу»; «Про це мріють і мільйони українців по всьому світу, заради яких наші спортсмени і перемагають».

І було порушено стандарт повноти інформації: Андрій Діхтяренко в блоці о 23-й годині казав про ворожий обстріл Миколаєва, який відбувся цієї доби ще до світанку. Без такого уточнення глядач міг сприйняти цю інформацію як про інший, іще один обстріл, який відбувся вдень чи ввечері. Доба довга, тож у подібних випадках обов’язково треба уточнювати час події.

І було жорстке порушення стандарту балансу думок. У матеріалі з приводу заборони НБУ обмінкам вивішувати курси валют було незбалансоване опитування, в якому одна касирка обмінки і двоє киян негативно оцінювали цю новацію. Подібні підбірки насправді є маніпулятивними, бо журналісти не можуть достовірно оцінити розподіл думок за і проти чогось. Тому й подавати таке опитування слід було збалансовано, з однаковою кількістю думок «за» і «проти». А в цьому випадку були лише думки проти. В іншому випуску новин додали ще один синхрон (умовно нейтральний), але балансу думок так і не досягли.

І ще — про стандарт оперативності інформації. Перші повідомлення про заворушення на кордоні між Сербією та Косовом з’явилися на стрічках новин орієнтовно о двадцятій годині, коли в ефірі телемарафону був блок Суспільного, і більше того — підсумковий випуск новин. Цю інформацію Суспільне почало озвучувати лише наступної доби. Це серйозне питання до організації роботи редакції. Заворушення в Косові мають неабияку дотичність і важливість до війни в Україні. Я вважаю, що, по-перше, будь-яка інформація про розвиток подій там (а цих інформацій з 20 години і до опівночі цього дня було чимало, там усе швидко розвивалося) мала як мінімум оперативно озвучуватися в ефірі каналу / марафону (незалежно від того, чи в момент кожної нової інформації в ефірі були новини чи гостьова студія), а по-друге, вже в тому блоці, де в Суспільного була гостьова студія (тобто з 22:50), мали б бути гості на цю тему. Як мінімум, експерти. А краще, звісно, ньюзмейкери. Але нічого цього, на жаль, не було. Тема була повністю провалена редакцією.

Інші зауваження. І знову про втрати ворога. Точніше, про швидкість змін інфографіки на цю тему, яку ніяк не вдається подолати багатьом редакціям. Тут уже ведучий В’ячеслав Афутін орієнтувався на те, що було на екрані, але слайди інфографіки змінювалися занадто швидко, тож ведучий змушений був пропускати окремі позиції. Все одно для глядача це ускладнює сприйняття.

І двічі забували про фемінітиви: «можливої поїздки спікера Конгресу США» (ведучий Євген Агарков про Ненсі Пелосі), «каже експерт» про Жанну Петрочко (в сюжеті Людмили Павленко).

Елементів політичного піару у блоці каналу цієї доби не було.

Резюме. Новинна складова ефірного блоку каналу була представлена шістьма репортажними сюжетами (із загалом 18 сюжетів) і шістьма прямими ввімкненнями. Найбільш якісними були сюжети Ірини Гнатюк та В’ячеслава Мавричева про наслідки ранкового обстрілу Харкова й Дарини Коломієць про патрулювання Києва в комендантську годину. У гостьових студіях каналу побувало 14 гостей, із них п'ятеро були ньюзмейкерами, решта — експертами, речниками і учасниками подій.

Порушень стандартів було рекордно (за весь час моніторингу) багато — 20. Я розумію, що це може не вражати в порівнянні з кількістю порушень на інших каналах, але ж до суспільного мовника — особливі вимоги. Я би хотів звернути увагу редакції Суспільного на дві системні речі. Мавпування поганих ідей «сусідів» призводить до ганебних результатів. Насамперед кажу про намагання «ілюструвати» будь-якою картинкою слова гостей студії. Ну не зможете ви ніколи вгадати, про що конкретно буде говорити людина! Так і не робіть цього. Показувати якусь картинку під час інтерв’ю з гостем студії логічно лише тоді, коли ви просите гостя прокоментувати конкретну (конкретну!) картинку. Ну, наприклад, можна було б запросити до ефіру експерта-вибухотехніка і попросити його прокоментувати відео з Оленівки, і він по картинці би пояснив, що свідчить про те, ззовні чи зсередини відбувся вибух. До речі, чомусь така ідея нікому в побаченій мною частині телемарафону в голову не прийшла, а «експертом» із вибухів з якогось дива виступав цитований каналами Михайло Подоляк з Офісу президента, але це окрема тема для розмови. І друга системна проблема — це подання неперевіреної інформації із соцмереж. Колись ми це на Суспільному зуміли подолати, а зараз, на жаль, це знову стало нормою.

Проявів політичного піару, проросійських наративів і токсичних персонажів в ефірному блоці Суспільного цієї доби не було.

Важливі теми, які не були озвучені в телемарафоні 31 липня

Мені дивно, але в ефірі телемарафону цієї доби не було повідомлено про такі події:

• У гирлі Дунаю на Одещині підірвався на міні лоцманський катер, рух гирлом обмежено.
• Сталися зіткнення на кордоні Косова та Сербії. Серби в Косові зводять барикади. Президент Сербії заявив про загрозу вторгнення Косова. Поліція Косова повідомляє про обстріли з боку сербських протестувальників.
• Bellingcat показує супутникові знімки, які свідчать, що могили для загиблих в Оленівці українців окупанти підготували за тиждень до теракту.

Канали в ефірі спільного телемарафону (порівняння)

Протягом перших трьох годин блоку «Інтера» йшли суцільні новини. Протягом четвертої години було повторення підсумкового випуску новин за попередню добу. Протягом останніх двох годин в ефірі були записані інтерв’ю і документальні фільми з серії «Герої». Структура блоку телеканалу «1+1» була нерівномірною. Перші три години складалися кожна з півгодинних випусків новин і півгодинних гостьових студій. Далі був годинний випуск новин, далі годинна гостьова. І остання година знову складалася з півгодинного випуску новин і півгодинної гостьової студії. Структура блоку телеканалу «Рада» була такою ж, як в попередніх моніторингах. Кожна ефірна година починалася випуском новин, який тривав від 10 до 20 хвилин. Далі продовжувалася виїзною гостьовою студією. Час від часу цю гостьову студію переривали короткі новини (по 3-4 повідомлення). Блок суспільного мовника починався з 30-хвилинного випуску новин, далі була 1,5-годинна гостьова студія. З 20:00 був підсумковий випуск новин. Далі було годинне інтерв’ю. Наступні 50 хвилин — благочинний концерт гурту «Без обмежень» у київській підземці. Далі до кінця блоку була гостьова студія.

Новинна складова блоку «Інтера» була представлена лише сімома репортажними сюжетами, прямих ввімкнень не було взагалі. Новинна складова блоку каналу «1+1» складалася з шести репортажних сюжетів і двох прямих ввімкнень, одне з яких було не репортажним. У новинних випусках останніх трьох годин були переважно повтори. Канал «Рада» цього дня не робив жодного репортажного сюжету (ті чотири, які багаторазово повторювали в ефірі, були нарисами і оглядом). Із десяти прямих ввімкнень насправді репортажним було лише одне. Решта дев'ять — це були спроби розповідати нариси в режимі прямих ввімкнень. Новинна складова блоку Суспільного складалася з шести репортажних сюжетів і шести прямих ввімкнень.

У блоці телеканалу «Інтер» гостьових студій практично не було, в прямому ефірі були лише двоє гостей, ще були три записані інтерв’ю. З усіх них — лише одна ньюзмейкерка, решта — експерти і учасники подій. У блоці каналу «1+1» загалом було 14 гостей, із них половина була ньюзмейкерами, решта — експертами й учасниками подій. У блоці телеканалу «Рада» побував цього дня 21 гість, із них семеро були ньюзмейкерами, решта — речниками, експертами та учасниками різних подій. Загалом у гостьових студіях Суспільного побувало 14 гостей, із них п'ятеро були ньюзмейкерами, решта — експертами, речниками й учасниками різних подій.

У блоці телеканалу «Інтер» 31 липня кількість порушень стандартів була рекордно великою для каналу: 83. Найчастіше журналісти порушували стандарт відокремлення фактів від думок, озвучуючи власні міркування в новинних матеріалах. Багато було й порушень стандарту достовірності, найчастіше — узагальненими псевдопосиланнями на авторство суб’єктивної думки. І було одне доволі жорстке порушення етичних норм професії.

Порушень стандартів цієї доби в ефірі каналу «1+1» було багато. Найбільше порушували стандарт достовірності інформації. І через використання неперевіреної інформації із соцмереж і телеграм-каналів, і з недостовірними узагальненими посиланнями як на джерела фактів, так і на авторство суб’єктивних думок. Дуже часто порушували стандарт відокремлення фактів від думок: як власними міркуваннями журналістів у новинах, так і відсутністю авторизації власних думок в авторських матеріалах. І були  грубе порушення етичних норм, повторене тричі.

У блоці телеканалу «Рада» було загалом 68 порушень стандартів. Найбільше було порушень стандарту достовірності (26 випадків), значна частина фактів подавалася або без посилань на джерела, або з псевдопосиланнями, багато інформації взято із соцмереж без належної перевірки. Стандарт точності порушувався 22 рази, переважно через некоректне використання відео. Чимало було й порушень стандарту відокремлення фактів від думок — 15.

У блоці Суспільного була рекордна (для каналу) кількість порушень стандартів — 20. Найбільше було порушень стандарту точності, й найчастіше цей стандарт порушувався тому, що (за віянням поганої «моди») намагалися «ілюструвати» абиякою картинкою слова гостей ефіру. Стандарт достовірності порушувався ретрансляцією інформації, взятої без будь-якої перевірки з соцмереж. І було одне грубе порушення стандарту балансу думок — маніпулятивна добірка vox populi.

У блоках телеканалів «Інтер», «Рада» і Суспільного не було проявів політичного піару. П'ять проявів політичного піару було у блоці телеканалу «1+1». Двічі в новинах показували класичний «паркет» про робочу поїздку міністра розвитку громад Олексія Чернишова до Вінниці. Недоречно до контексту розмови згадували фракційну / партійну приналежність нардепа Тараса Батенка (депгрупа «За майбутнє», близька до власника каналу Ігоря Коломойського) і нардепки Галини Янченко («Слуга народу»). Ще ведучі ніяк не реагували на довгий спіч Янченко про «великі досягнення» влади в справі боротьби з корупцією і адресний кпин на адресу Петра Порошенка.

У блоках «1+1» і Суспільного не було ні проросійських наративів, ні токсичних медіаперсонажів. У блоці телеканалу «Інтер» проросійських наративів не було, частину новин вела токсична ведуча Анастасія Даугуле. У блоці телеканалу «Рада» не звучало проросійських наративів, в усіх трьох студіях каналу працювало по одному токсичному ведучому, колишні пропагандисти каналів Медведчука і Деркача: Тетяна Гончарова, Назар Довгий і Максим Зборовський. Особисто мені гидко бачити цих людей у ролі «великих патріотів» у загальнонаціональному телемарафоні, по суті, найбільшому телеефірі країни, яка воює за виживання. І це вже не питання до олігархів, бо, якщо не за телемарафон в цілому, то вже точно за державний телеканал «Рада» несе повну відповідальність чинна влада, яка дає трибуну цим зрадникам і колаборантам.

Скриншот відео: «ТСН» / ютуб