«Інтер»

Найбільш токсичними можна назвати новини на «Інтері». Тут – найбільше упереджених матеріалів із критикою політиків і посадовців.

У першу чергу критикують «Народний фронт»: Арсенія Яценюка, Арсена Авакова, а також міністра юстиції і представника цієї політсили Павла Петренка. У немилості «Інтера» доволі часто опиняються Олег Ляшко і «Радикальна партія». А віднедавна до цього «чорного списку» потрапив і Вадим Рабінович. Ляшка і Рабіновича називають псевдоопозицією, яка насправді є підконтрольною владі. Роблять це із порушенням стандартів і останнім часом у взагалі анонімних сюжетах – авторство матеріалів ніяким чином не вказується. 

Пояснити таку неприхильність можна просто: боротьба із конкурентами. Найчастіше в позитивному ключі на «Інтері» піарять політиків від «Опозиційного блоку». Переважно це Юрій Бойко, Микола Скорик, Олександр Вілкул і Сергій Льовочкін. Представники цієї партії тут мають образ миротворців: вони зустрічаються з маловідомими європейськими політиками (очевидно, представниками лівої ідеології), переконують у тому, що в Україні зростають екстремістські та радикальні настрої, критикують владу нібито за бездіяльність у питаннях реінтеграції Донбасу та опіки над переселенцями, нав’язують своє бачення розв’язання військового конфлікту.

Таким собі глашатаєм для багатьох тем із критикою виступає Сергій Каплін. Він три-п’ять разів на тиждень у середньому з’являється в ефірі. Найчастіше критикує «Народний фронт», особливо не добираючи слів. Також кілька разів лунали переконання, що Ілля Ківа – колишній радник Авакова, намагається «віджати» Соціалістичну партію. Як і личить чорному піару, такі звинувачення лунають без контраргументів чи протилежної позиції. 

Періодично на «Інтері» транслюються заяви ще однієї опозиціонерки – Юлії Тимошенко та її партії «Батьківщина». Але її присутність – скоріше поодинокі випадки. Коли ж ідеться про парламентські сюжети, то від опозиції найчастіше виступають саме представники «Опозиційного блоку» та «Батьківщини». Вони критикують на «Інтері» освітню, медичну та пенсійну реформи, і аргументи проти їх реалізації переважають.

Частий гість у новинах тут – нардеп від БПП (як і Сергій Каплін, до речі) Сергій Рудик. Він просуває тези щодо необхідності внесення змін у законодавство щодо захисту кордонів. Але сама суть змін практично не обговорюється.

Примітно також, що «Інтер» є одним із небагатьох каналів, який «джинсує» в інтересах Валентина Наливайченка. Сюжети, що просували інтереси екс-глави СБУ, з’являлися також на каналі «Україна».

Герої: «Опозиційний блок» в особі Юрія Бойка, Миколи Скорика, Сергія Льовочкіна та Олександра Вілкула, Сергій Каплін, Сергій Рудик.

Антигерої: «Народний фронт», у першу чергу, в особі Арсена Авакова та Арсенія Яценюка, Вадим Рабінович та Олег Ляшко.

«Україна»

Якби на вибори президента йшов Рінат Ахметов, він би, напевно, здобув найбільше голосів серед аудиторії свого каналу «Україна». Зворушливі сюжети про те, що його благодійний фонд допоміг продуктами, ліками, оплатив операцію жителями прифронтового Донбасу, виходять на каналі кожен день. Кожен! Інколи по два, а то і три сюжети за випуск.

Солідарні в піарі Ахметова також ICTV, СТБ та «Інтер», на цих каналах вийшло по кілька схвальних сюжетів про роботу фонду олігарха, але це «крапля в морі». Одного разу такий матеріал вийшов навіть на «UA:Першому», чим цей канал несказанно здивував.

Через свій канал Ахметов просуває і власні бізнесові інтереси. Тут найзавзятіше критикували енергетичну блокаду та закупівлю імпортного вугілля. Новини каналу «Україна» переконують, що набагато краще підтримувати вітчизняні (а значить ахметівські) шахти. Періодично такі тези озвучує Олег Ляшко. Його на цьому каналі люблять. Часто запрошують на ефіри, де він харизматично транслює популістські заяви, розповідають про те, як він допомагає вибити із держбюджету кошти на ремонти шкіл, відновлення підприємств тощо, опікується безхатніми песиками. 

Останнім часом у ефірі каналу «Україна» часто з’являється Сергій Тарута. Він озвучує своє бачення реінтеграції Донбасу та вболіває за благополуччя всіх робітників. Коли ж ідеться про обговорення поточної політичної ситуації, також у студії з’являється глава опозиційного уряду Борис Колесніков. Але якщо на «Інтері» «Опозиційний блок» піарять у 10-20 сюжетах на місяць, то на «Україні» – від одного до семи. Речниками партії тут найчастіше стають Вадим Новинський та Борис Колесніков.

Підхід до висвітлення заяв опозиції на каналах Фірташа і Ахметова відрізняється. Канал «Україна» хоч і дає ефір «Опоблоку», але також лояльний до Олега Ляшка, якого на «Інтері» критикують. Така ж ситуація із Вадимом Рабіновичем: за три сезони на каналі «Україна» його кілька разів позитивно піарили, хоча на «Інтері» його критикують.

Так само із Арсенієм Яценюком і «Народним фронтом». На «Інтері» їх критикують, а на каналі «Україна» періодично піарять. Хоча політик і не має офіційної посади, він у матеріалах цього каналу вирішує державні справи на зустрічах із впливовими світовими лідерами.

Протилежна ситуація із Сергієм Капліним, якого так цінують за гучні політичні заяви на «Інтері». А от на канлі «Україна» його кілька разів критикували.

Єдина область, про яку на каналі «Україна» говорять найчастіше – Харківська. Головна героїня сюжетів із Харківщини – голова облдержадміністрації Юлія Світлична. Без неї не відкривають школи, не проводять спортивні змагання та не обходяться жодні досягнення. В одному з матеріалів вона була присутня в чотирьох із п’яти кадрів. А вона скромно заявляє, що всі досягнення регіону відбуваються завдяки підтримці Президента й уряду. 

Люблять на каналі «Україна» і Марину Порошенко. Вона навіть почала вести окрему благодійну програму. Але попри лояльність до влади тут все-одно нагадують, як тяжко жити: регулярно виходять сюжети про подорожчання продуктів. Наприклад, якось кількахвилинний матеріал присвятили різкому зростанню цін на банани. Ніби це такий же незамінний товар, як хліб, м’ясо чи молоко.

Доля «чорного піару» у новинах каналу «Україна» значно менша, ніж на «Інтері», але трапляється. Найбільше критики дістається Михеїлу Саакашвілі. У лютому-березні, під час енергетичної блокади, активно критикували Семена Семенченка та анонсували викривальні спецрепортажі про нього. Кілька разів критика лилася на адресу каналу «1+1», який звинувачував канал «Україна» у співпраці з російськими кіновиробниками.

Герої: Рінат Ахметов, Олег Ляшко, Вадим Новинський, Борис Колесніков, Вадим Рабінович, Сергій Тарута, Юлія Світлична, Марина Порошенко, Арсеній Яценюк.

Антигерої: Михеїл Саакашвілі, Семен Семенченко та активісти енергетичної блокади, канал «1+1».

ICTV

Ще один відкритий для просування політичних заяв опозиції канал. Тут – поодинокі випадки присутності матеріалів із ознаками замовності в інтересах «Опозиційного блоку» та зокрема Бориса Колеснікова. ICTV став одним із найбільш активних майданчиків для критики медреформи.

Але найактивнішим політичним фаворитом каналу є партія «Наш край», яка періодично виступає з критикою комунальних тарифів і соціальної політики. Трохи рідше на ICTV з’являється «Аграрна партія» та пропонує фермерам єднатися. Але прославляється ця партія не тільки роботою в полі, а і, наприклад, вшануванням Тараса Шевченка.

На ICTV просувають інтереси власників каналу: Віктора Пінчука та його меценатства й благодійні проекти фонду Олени Пінчук. Її батько Леонід Кучма – також частий герой піар-новин. То він розумує про долю країни, виходячи далеко за рамки свого «мінського» статусу, то дарує фортепіано школі й підтримує обдаровану молодь.

Одиничні матеріали показали, що ICTV є відкритим для просування інтересів таких олігархів як Рінат Ахметов та Дмитро Фірташ.

Герої: «Наш край», «Аграрна партія», Леонід Кучма, Віктор та Олена Пінчуки.

Антигерої: Уляна Супрун.

«1+1»

Переглядом новин цього каналу можна замінити пристрасть до серіалів. Головна їхня фішка – емоційність і подекуди явний «жовтий наліт». Тут часто з’являються щемливі історії, інтимні подробиці з життя політиків, а також «народні мудрості», на кшталт: як успішно вийти заміж за народними прикметами. 

Політиків тут піарять не так часто, як на вищезгаданих каналах. Найбільшою популярністю та авторитетом наділені представники партії «Укроп». Переважно це нардеп Віталій Купрій, інколи нардеп, директор «Буковелю» Олександр Шевченко, доволі часто в новинах фігурують представники партії з Волині – голова облради Ігор Палиця та місцеві депутати від цієї політсили. Доволі лояльні на цьому каналі до «Народного фронту», але його представники не так часто з’являються в новинах, хіба що десь додатково наголосять на сумлінності роботи відомства Арсена Авакова, чи без явного приводу нагадають про те, як Арсеній Яценюк дбає про своє здоров’я. 

Найчастіше на каналі просували бізнес-інтереси Ігоря Коломойського. Це було особливо очевидним у ситуації з націоналізацією «Приватбанку» та подальшою системною критикою екс-голови Нацбанку Валерії Гонтаревої. Також у новинах просувають інтереси нафтового бізнесу олігарха. А от недолюблюють тут – Ріната Ахметова. Його енергетичний бізнес кілька разів за цей період піддавався критиці. Не лестять на «плюсах» і Віктору Пінчуку, на відміну від більшості каналів.

Через новини канал «1+1» зводив особисті рахунки з Нацрадою, з якою воював за продовження ліцензії на мовлення, та з порушенням новинних стандартів критикував Держкіно в темі державного фінансування кіновиробництва.

Герої: Група «Приват», «Укроп» – Віталій Купрій, Ігор Палиця.

Антигерої: Валерія Гонтарєва, Нацрада з питань ТБ і радіомовлення, Держкіно, канал «Україна».

5 канал

Більшість новин присвячені питанням безпеки. Тут в одному випуску виходять по кілька репортажів із передової. Тобто в зоні бойових дій працюють по кілька журналістів одночасно, що свідчить про редакційні пріоритети. Активно висвітлюють військові навчання, новинки оборонпрому, історії бійців та волонтерів, тобто цілий комплекс тем, пов’язаних із війною. Тож глядачі каналу, як ніхто, знають, що воююча країна переживає нелегкі часи, і напевно тому не варто чекати швидких реформ.

Це єдиний канал, який відверто насміхався з убивства ватажків «ДНР» Ґіві та Моторолли. 

А от рівень «джинси» у новинах мінімальний. Навіть коли президент дає привід для піару, його заяви часто відфільтровують без нагальної новинної потреби. Це помітно.

Герої: Петро Порошенко, Володимир Гройсман, Олександр Турчинов, армія.

Антигерої: ватажки «Л/ДНР».

СТБ

Один із каналів із найменшою кількістю матеріалів із ознаками замовлення. Найбільша доля їх припадає на благодійні проекти Олени Пінчук та меценатські проекти Віктора Пінчука, тобто власники каналу використовують новинний ефір у своїх інтересах.

Останніми місяцями на каналі змінилися інформаційні акценти. Тепер тут у першу чергу повідомляють новини з фронту, якщо не відбувається більш резонансних подій. Також із липня на каналі запровадили рубрику пам’яті загиблих: щотижня по п’ятницях називають поіменно загиблих бійців, по можливості ілюструючи фото та короткою біографією.

Інколи на каналі пропускають важливі політичні теми, але системно працюють над спецпроектами. Найчастіше це – соціальні теми. Одна із гострих тем для спецпроектів була присвячена розслідуванню вбивства російського екс-депутата Держдуми Дениса Вороненкова. 

Історіям людей на СТБ приділяють більше уваги, ніж подіям.

Герої: Олена та Віктор Пінчуки.

Антигерої: немає.

«UA:Перший»

Із кожним місяцем дивитися новини цього каналу стає все цікавіше. Від нудних і «беззубих» вони стали переростати в новини з цінними ексклюзивами, гострими авторськими темами, майже ідеальним балансом. Цей канал дуже рідко потрапляє до списку тих, що видають ангажовані новини. Якщо таке трапляється, то це скоріше «паркет» Президента чи уряду.

Серед напівчесних новин – численні анонси «Євробачення» та «Дитячого Євробачення» в період їхнього проведення. Оскільки НСТУ є ексклюзивним партнером проведення та трансляції цих конкурсів, то виходить, що новини, зацікавлюючи глядача анонсами конкурсів, мають на меті нарощувати власні рейтинги каналу загалом.

Герої: Петро Порошенко, Володимир Гройсман.

Антигерої: немає.

«112 Україна»

У новинах цього каналу також практично відсутні матеріали з ознаками замовлення. Майже немає явних маніпуляцій чи просування інтересів певних політичних груп. Коли йдеться про парламентський репортаж, то на «112» активно залучають до коментування представників усіх фракції Верховної Ради.

У новинах каналу досить високий відсоток прямих включень. Тобто тут часто можна дізнатися найоперативнішу інформацію. Проте ця швидка подача не завжди буває точною та повною. Інколи включення самі по собі не вдаються достатньо інформативними.

Як і більшість каналів, головна претензія до новин тут – паркетні матеріали про роботу органів влади.

Герої: Петро Порошенко, Володимир Гройсман.

Антигерої: немає.

Критика влади

На усіх цих каналах практично не лунають критичні коментарі на адресу Президента та уряду. Найбільш критичними до абстрактної влади є «Інтер», але і тут критикують лише парламентську коаліцію, «Народний фронт» як опорну ланку коаліції, міністерства Супрун, Гриневич та інших реформаторів. Але не персонально Порошенка та Гройсмана. Навіть на відверто опозиційному «Інтері» персонально про Президента скоріше скажуть або добре, або нічого.

За останній період можна згадати критичні коментарі на адресу Адміністрації Президента та апарату уряду в матеріалах про проект Держбюджету на наступний рік, зокрема на «112». Також на «1+1» критикували президентську фракцію через нібито заміську вечірку. Але цей матеріал був дещо ангажованим, а не інформативним. 

Якщо порівнювати присутність уряду та Президента, то частіше «паркетні» новини все ж присвячені роботі Кабміну та піарять Володимира Гройсмана як вольового та строгого керівника, мудрого й вимогливого. Ідеться не просто про інформаційні повідомлення, а про ті матеріали, де високу оцінку своїм досягненням дає сам Гройсман або його підлеглі. Або політтехнологи, які обслуговують владу незалежно від того, хто «у руля». Тільки в березні Порошенко став найпопулярнішим політиком на телеканалах.

Тож у новинах можна спостерігати цікаву парадоксальність: при досить широкій критиці окремих реформ та напрямів роботи уряду, перших осіб майже ніхто особливо не критикує. На окремих каналах мирно співіснують «Опозиційний блок» та «Народний фронт», іменування медреформи «геноцидом» і показники покращення, які приписує собі уряд. Можливо, саме так і виглядає повний плюралізм у медіа.