Верстка тижневиків основних телевізійних каналів мала такий вигляд:

ICTV, «Факти тижня» (18:45)

Стихія в Україні.

Депутати планують перепідпорядкувати техогляд.

Топ-тема наступного тижня – пенсійна реформа.

Гість у студії – Сергій Тігіпко.

МВФ уперше в історії очолила жінка.

Інцидент із президентом Франції.

19 українських студентів вибороли гранти на престижне навчання.

Одеський кінофестиваль відкриється стрічкою «Артист».

В Росії відбувся 33-й Московський кінофестиваль.

Вперше в історії всі боксерські титули завоювали Клички.

«Інтер», «Подробиці тижня» (20:00)

Міліція й козаки побилися через хрест.

Дощі принесли в Україну лихо.

Українські фермери готуються купувати землю.

Янукович упевнений в успіху земельної реформи.

Тимошенко дали час почитати обвинувальний висновок.

Директором-розпорядником МВФ стала Крістін Лагард.

Греція з усіх сил стримує дефолт.

Британці обурені пенсійною реформою.

Білорусь відзначила День незалежності.

В Україні відсвяткували День флоту.

Україна – в лідерах із виробництва підробок.

Радянські кооперативи.

Калінінград між ЄС та Росією.

Брати Клички домоглися свого.

TВi, «Сьогодні. Підсумки» (20:30)

Помешкання президента відвідали топові журналісти.

Гості студії – Андрій Павловський, «БЮТ-Батьківщина», та Олена Бондаренко, ПР.

Судове засідання у справі Тимошенко.

Хто такий суддя Родіон Кірєєв?

Продовження розмови з Андрієм Павловським та Оленою Бондаренко.

Трофі-рейди занепокоїли екологів.

Білорусь святкує День незалежності.

Перший національний, «Підсумки тижня» (21:00)

Кличко – чемпіон, тричі.

Печерський суд почав розглядати газову справу Юлії Тимошенко по суті.

Прокуратура арештувала майно Юлії Тимошенко.

5-го числа, як обіцяють синоптики, в Україну повернеться літо.

Україна святкує День флоту.

На День Конституції українці побачили, як живе глава держави.

Країна знову стежила за газовими переговорами з Росією.

Білоруси вигадали нові способи боротьби за покращення свого життя.

Паралізована Греція.

Українське в Україні знову в моді.

5 канал, «Час. Підсумки» (21:00)

Процеси над Тимошенко та Луценком на стадії компроматів.

День незалежності в Білорусі.

Водомети та сльозогінний газ – звична картина в Греції.

Крістін Лагард очолила Міжнародний валютний фонд.

12 кримінальних справ і 15 постанов про відмову в порушенні кримінальної справи – перевірка ситуації зі свободою слова в Україні.

Віктор Янукович відчинив ворота Межигір’я для журналістів.

Без парасольок не обійтися принаймні до кінця наступного тижня.

Перемога Кличка.

Тож найпоширенішими темами стали небувалі дощі («негода») і «відкритість» президента Януковича («Межигір’я»).

«Негода»

Ведуча «Фактів тижня» Оксана Соколова розпочала тему зі шкоди, якої завдали дощі протягом тижня. Однак у підводці не було дотримано базового правила – насамперед виділяти головне, а потім другорядне: «Цього тижня в Україні розходилася стихія. Червень з початку випробовував на спеку, а під кінець вирішив влаштувати потоп. Від сильних злив найбільше постраждали Черкаси, Луганськ, Кременчук – рівень води на вулицях подекуди сягав дахів легкових автомобілів. В Одесі буревієм повиривало дерева, навіть загинула 1 людина. Були цього тижня і жертви блискавок, ну а в ніч на сьогодні без світла лишилися близько 100 населених пунктів у 4 областях України». Очевидно, що пріоритетом у цьому повідомленні була загибель людини, з чого і варто було починати підводку.

В сюжеті Мирослава Ганущака також не було дотримано цього правила, журналіст теж глибоко «зашив» інформацію про вражених блискавкою на Луганщині. Фактично, кореспондент побіжно перерахував збитки, завдані негодою в Черкасах, Києві, Одесі та Луганщині.

Якісна особливість сюжету – в ілюстрації людської байдужості, що проявилася під час небезпечних злив: «А як ми вміємо допомагати одне одному в надзвичайних ситуаціях, чудово демонструє ось це відео, знято кимось з киян. Через вулицю-річку переходить жінка, втрачає рівновагу викликаючи пожвавлення і сміх у тих, хто знімає. Кіно продовжилося з новими самодіяльними режисерами. Нарешті бідолашній таки допомогли».

«Подробиці тижня» також спробували охопити якнайширшу географію дії стихії: Луганщина, Прикарпаття, Одеса, Полтавщина. Дмитро Грузинський, згадуючи про загиблу від падіння дерева жінку в Одесі, також «сховав» трагічний інцидент у глибині сюжету. «Подробиці» також слушно торкнулися питання збитків і, зважаючи, що стихія на кінець тижня ще не вщухла, продовження теми буде логічним. Також доречно Дмитро Грузинський звернув увагу на «неефективність системи комунального господарства українських міст», щоправда, жодного коментаря представників місцевих влад представлено не було. Тезу кореспондента, що «…только после бури власти Одессы приступили к разработке программы по сносу сухих и аварийных деревьев», також не було доповнено коментарями – чому місцева влада дочекалася трагедії?

В частині сюжету, що стосувалася Луганська, присутня позиція активіста громадської організації Сергія Морозова, який фактично звинувачує місцеву владу в бездіяльності («Если выйдите на "Динамо" во время дождя – к горисполкому не переплыть. Надо разуваться, снимать туфли и идти пешком по этой реке через Советскую. Наше руководство ездит на джипах – им, наверное, все равно»), але позиція місцевої влади, знову-таки, відсутня.

«Підсумки тижня» державного Першого національного спробували розібратися, «чому звичайна літня злива може залити ціле місто».

Ірина Симоніна зосередилася на двох містах: Черкасах та Києві. Окрім певної оглядовості, її сюжет більше віддзеркалює комунально-господарчу ситуацію, в ньому ми чуємо й позицію головного інженера комунального господарства, і заступника міського голови Черкас. Хоча чиновники, за словами кореспондентки, і говорять про причини потопів, «черкаська влада знає, що проблема саме в зливостоках», та розвитку тема не набула. Якщо у Черкасах немає громадських активістів, то варто було би попитати думку городян – чи вбачають вони чиюсь провину за безлад, що спричинили зливи?

Більш-менш збалансованого та об’єктивного погляду було досягнуто в частині сюжету про Київ. Авторка сюжету в якості експерта знайшла місцевого дигера та поглянула на ситуацію «з-під землі»: «А отак зсередини виглядає один із київських зливостічних колекторів. Пластикові пакети, дошки та інші побутове сміття. Під моїми ногами всього цього бруду майже два метри. Денис програміст, але вже понад 10 років досліджує київські підземелля. Таких людей називають дигерами. Він на власні очі бачив: майже всі колектори критично засмічені».

Офіційну позицію представив головний інженер «Київавтодору». Однак якщо працівники «Київавтодору» стежать за колекторами, то проблема сміття, яке формується на поверхні – пряма відповідальність комунальних служб, відтак – КМДА. Однак позиція представників київської влади в сюжеті відсутня взагалі.

Підсумовуючи, зазначимо поверховість висвітлення теми негоди та її наслідків. Зрештою, про збитки, що перейшли межу однієї області, варто було би запитати і в Кабінеті Міністрів України. Частково ілюструючи позиції місцевих чиновників, телеканали чомусь тотально оминули місцеві обл- і райадміністрації, адже навряд чи стихія обмежилася лише містом Одесою – а що відбувалося в аграрній області? Що відбувалося в аграрній Черкащині?...

Чому питання в контексті постраждалих людей не адресовано правоохоронцям? Адже не виключено, що причина трагічних наслідків злив і повеней – службове недбальство комунальників і вищого керівництва держави внаслідок відомої бюджетної політики.

«Межигір’я»

Тема скандальної резиденції президента України була присутня на більшості телеканалів. Оминув дражливу тему лише ICTV. А от «Інтер» та Перший національний ненав’язливо нагадали глядачам про «відкритість» президента.

Ведучий «Подробиць тижня» Олег Панюта окреслив тему інтерв’ю президента, даного тим обраним журналістам у Межигір’ї, в відводці після синхрону Януковича про ефективність земельної реформи: «Журналисты впервые побывали в гостях у президента в его загородном доме в Межигорье. Виктор Янукович провел для них небольшую экскурсию, показал дом, рассказал, как проводит здесь свободное время. Затем, в течение двух часов Президент отвечал на вопросы представителей СМИ».

Напрочуд схоже повідомив про Межигір’я і ведучий «Підсумків тижня» на Першому національному Андрій Сміян: «А на День Конституції українці побачили, як живе глава держави. Віктор Янукович запросив журналістів провідних телеканалів у президентську резиденцію Межигір’я, провів екскурсію і відповів на їхні питання».

Звісно, про передісторію питання президентської резиденції телеканали не згадали жодним словом.

Однак «скромність» рупорів влади компенсував ТВі. Підводячи до сюжету, ведучий «Сьогодні. Підсумків» Володимир Павлюк слушно звернув увагу, що формально президент виконав обіцянку: «Журналісти побували у резиденції Януковича».

Якщо ведучий сказав «А», то Роман Недзельський сказав «Б», коли завершив сюжет заявою президента, за якою журналісти з руху «Стоп цензурі!» – які, власне, рік тому й були ініціаторами такої зустрічі – можуть уже й не розраховувати на його гостинність.

У сюжеті кореспондент провів декілька ліній: передісторія питання, сама «екскурсія» (яку кореспондент переповів у хронологічному порядку), спроба з’ясувати з допомогою колеги з «Української правди» Сергія Лещенка, кому ж належність Межигір’я, і, власне, позиція «Стоп цензурі!» та відповідь Януковича.

Однак сюжет дав глядачу мало додаткової корисної інформації. Вийшло переповідання відомих фактів, приправлених натяком на критичність. На жаль, кореспондент не зміг відійти від послідовності екскурсії у відеовикладі «Інтера» і не спромігся детально розібрати всі нюанси. Хоча і відео, й те, що говорив Янукович, заслуговувало детального аналізу.

Наприклад, ставлячи під сумнів здатність Януковича щодня пропливати «до п’яти кілометрів», Роман Недзельський узагалі не звертає увагу на скромні розміри басейну, як це було видно на відео. Коментар спортсмена в сюжеті, що такі відстані «коштують» до двох з половиною годин щоразу, варто було пов’язати з іншим синхроном президента про гру в теніс 3-4 рази на тиждень по «мінімум півтори години». До цього додати спортивні спецсходинки для щоденних тренувань Януковича (про які в сюжеті не згадано). Таким чином, уже можна створити бодай приблизне бачення: скільки часу президент витрачає на особисті спортивні вправи, наскільки треба бути тренованим для таких управ (тут був би доречний експеримент, під час якого попросили б багатоборця, котрий фігурує в сюжеті, тиждень позайматися згаданими спортивними навантаженнями та сказати про їхній уплив на життєдіяльність).

Критичному аналізу піддано й інші меседжі Януковича. Зокрема, красиві та життєво теплі історії про сову в комині, як виявляється, можна легко знайти в мережі.

Проаналізовано всі деталі Межигір’я, що потрапили в кадр: порожнеча кімнат, дешевизна дитячої і дешевизна рамок сімейних фотографій, що не вписуються в дорогі інтер’єри. Власне, аналіз інтер’єрів кімнат, меблів, їхнього розміру, оздоблення…

Та Роман Недзельський, нарікаючи, що гості Януковича не ставили йому резонних критичних питань, просто переклав відповідальність на колег, які відвідали Межигір’я: «Під час екскурсії у запрошених журналістів не було жодних незручних запитань. Так ніхто й не поцікавився, чому у будинку їх не зустріла перша леді, а на стінах президентського кабінету жодної фотографії Людмили Янукович».

На тлі ТВі сюжет 5-го каналу містив незначні, але ознаки аналізу. Ірина Герасимова окрім загально обговорюваних речей не полінувалася поцікавитися в галериста Євгена Карася думкою про побачену нерухомість. «У президентському помешканні немає помпезності, бронзової чи позолоченої розкоші, – оцінює галерист. – Щоправда, і ознак життя теж немає».

Інші зауваги

В сюжеті ICTV Володимира Соколова про очікуване скасування техогляду позицію уряду й ДАІ було замінено коментарями народних депутатів, що схожі радше на політичні репліки.

Хоча питання, порушені в сюжеті, вимагали відповіді на конкретні нововведення: «…проводити техогляд будуть сертифіковані СТО, яким уряд дасть ліцензію».

Продовжуючи урядові настанови працювати із суспільством щодо впровадження «непопулярних» реформ, ведуча Оксана Соколова тиражує поширені міфи про «сите закордонне життя»: «…або з працюючих треба брати більше податків, або платити менші пенсії. Європейці знайшли різні виходи, але в результаті західні пенсіонери нині символізують достаток і розважаються туристичними подорожами по всьому світу…». А кореспондент Олександр Візгін у продовження теми подає сюжет, де позиція Пенсійного фонду відсутня, а демограф Елла Лібанова виступає безальтернативним експертом як вікових, та і пенсійних (!?) питань.

Із випуску «Фактів тижня» видається, що сімейство Тігіпків отримало карт-бланш для піару на каналі. Спочатку глядачі бачили самого віце-прем’єра гостем студії з питань пенсійної реформи. А потім ведуча Оксана Соколова розповідала про дружину віце-прем’єра Вікторію, яка «…об’їздила найпрестижніший кінофоруми світу і цього тижня ми бачили її у Росії на Московському кінофесті».

«Інтер», на відміну від ICTV, реалізує інший «суспільний діалог» з упровадження «непопулярних» реформ – про підготовку до розгляду урядового законопроекту «Про ринок землі». Головний меседж Лариси Задорожної на прикладі «сусідньо-майже-братської» Словаччини – землю іноземцям не продаватимуть.

А сюжети Романа Бочкали про виробництво підробок відомих брендів в Україні та «історичні» замальовки Оксани Кодунової про появу перших мільйонерів наприкінці СРСР свідчать про брак творчих ідей, коли «вічнозелені» теми окуповують більшу частину ефіру.

Аналогічний брак ідей (посилений недостатніми матеріально-технічними ресурсами), схоже, присутній і на ТВі, де добру третину випуску тижневика ні про що говорили гості студії – нардепи Володимир Павловський (БЮТ) і Олена Бондаренко (ПР).

Розповідаючи про перебіг судового процесу над Юлією Тимошенко, ТВі очевидно кпинить над суддею Родіоном Кірєєвим і явно прихильний до опозиціонерів. Обмежуючи тему репортажністю, Володимир Павлюк міг би, зрештою, звернути увагу на те, що Тимошенко обрала певну лінію поведінки в суд, і поцікавитися в експертів, чого вона хоче досягнути.

Нерівність дихання в бік судді Кірєєва присутня і в розслідуванні Османа Пашаєва, який намагається дізнатися про нього бодай щось. Через соціальні мережі кореспондент прямує до Березані, де раніше Кірєєв працював. Але в підсумку – жодних відповідей. Низка тверджень у сюжеті необґрунтовані. Так, досліджуючи присутність Родіона Кірєєва у соцмережах, Осман Пашаєв стверджує, що «дві сторінки в "Однокласниках" та "Вконтактах" вказують лише на одну людину з україномовним написанням ім’я та прізвища Родіон Кірєєв. Дата народження – 19 червня 1980 року – свідчить, що це саме той суддя, зірка якого зійшла в процесі по газовій справі Юлії Тимошенко». Однак із відеосюжету видно, що на сторінці «Однокласників» ідеться про персонаж «родіон К******V», а «Вконтактє» справді є персонаж Родіон Кірєєв з Києва із датою народження 19 червня 1980 року, та жодної іншої інформації нема. Тож чи можна стверджувати, що йдеться саме про суддю? І чи не було створено фальшиву сторінку персонажа спеціально?

Прагнучи створити зі своєї одноденної поїздки в Березань екшн, Осман Пашаєв по ходу сюжету видає цікаві деталі, але сам уваги на них не звертає: «Суддя Кірєєв – киянин, тому в Березані не має ані родичів, ані близьких друзів. Кажуть, що він щодня їздив сюди на роботу зі столиці, доки не отримав призначення до Печерського суду 20 квітня цього року». Якщо на початку сюжету згадувалося, що відстань між Березанню і Києвом – 70 кілометрів, то щоденний маршрут Родіона Кірєєва становив як мінімум 140 кілометрів. Вже цей факт мав би викликати резонні запитання: чим їздив? Хто оплачував проїзд? Якщо сам, то зіставити із зарплатою районного судді. Відтак: за що жив? Які видатки? Декларація? Якщо немає інформації, то надіслати відповідні запити і повідомити про це глядачів. Однак цього зроблено не було.

Намагаючись знайти на Кірєєва бодай щось цікаве, кореспондент спілкується з колишнім мером Березані, однак синхрон не підтверджує авторського тексту: «Це колишній двічі мер Березані, а нині адвокат Анатолій Лісовий. Кірєєва особисто не знав, але його рішення вважає однобічними. Каже, довідався про це на власному досвіді, коли був адвокатом в адміністративній справі.

Анатолій Лісовий, адвокат: Я розумію ваше завдання… Я б сам хотів дізнатися, я б хотів би поставити питання. Я особисто його не знав. Але ж як там, по ділах, я подивився постанову, вона була тільки з позиції закону одностороння».

Така ж помилка, коли судження кореспондента нічим не підкріплено, зустрічається і в наступному абзаці: «Проте в Березані знайшлися люди, які готові говорити про Кірєєва багато доброго. Баришівська прокуратура протягом двох років була задоволена співпрацею з Кірєєвим.

Осман Пашаєв, кореспондент: "Прокуратура ним задоволена?"

Олексій Скибенко, старший помічник Баришівського прокурора: "Я вважаю, що це не конкретне питання. Неконкретне і трохи неетичне».

Перший національний розглядав питання газових взаємин із Росією, а головне – «чи зможе Україна домогтися поступок, не втративши труби». Помилки кореспондентки Тетяни Кухоцької:

1. твердження голови «Газпрому» Міллєра, що «золота доба газу – факт, що відбувся», не має в сюжеті альтернативи (якщо немає експертів, то навіщо тоді такі твердження «вкидати»);
2. присутність політолога Володимира Фесенка як коментатора цінових взаємин не відповідає заявленій темі;
3. нарешті, твердження кореспондентки, що «проблема високої ціни на газ для України – це не стільки прибутковість великих підприємств. Хоча і це теж. Від подорожчання газу насамперед постраждають комунальні підприємства. Тепловики піднімати ціни на свої послуги не можуть. Більшості громадян теплі батареї стануть просто не по кишені», просто не витримує жодної критики. Адже публічно не раз озвучувалося, що для потреб населення використовується газ винятково внутрішнього видобування, а промисловість «сидить» на російському газі. Такого розподілу газу та його подальшого ціноутворення ніхто офіційно не спростовував. Тим більше, це виглядає дивно у світлі заяви прем’єр-міністра Азарова про недопущення зростання цін на газ.

Чого не побачив глядач?

Глядач не побачив себе. Точніше, він не побачив опитування Центру Разумкова, яке свідчить, що, на думку громадян, у країні дедалі погіршується стан із правами і свободами.

Глядач не побачив тих самих телевізійників і журналістів. Адже взаємини ЗМІ та Управління державної охорони, що вилилися на тижні у своєрідну пам’ятку «Щодо взаємодії з представниками ЗМІ», це, як і історія з Межигір’ям, лише видимість демократії.

Оминули телетижневики «енергетичну війну» між Росією та Білоруссю, коли Кремль перекрив Мінську енергопостачання «через борги».

Очевидно, незначною для України вважають телевізійники тему суддівського непотизму, коли сини суддів по всій Україні отримали карт-бланш на мантію і право вершити долю українців.

І, врешті, «милі дрібнички» на кшталт звільненого працівника ДАІ, який зупинив свого часу нардепа від ПР, чи риторика президента про відірвані руки й голови, теж очікувано не зацікавили вітчизняні телетижневики.

Олександр ПІДДУБНИЙ, для MediaSapiens

Моніторинг здійснено громадською організацією «Телекритика» в рамках проекту «Моніторинг дотримання журналістських стандартів у підсумкових інформаційно-аналітичних телепрограмах з навчальним відеокомпонентом» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження».Засади моніторингу дивіться тут.