У всьому винні винятково «начальники жеків»
Верстки цих тижневиків (за «Контекст-Медіа») мали наступний вигляд:
ICTV, «Факти тижня» (18:45)
Міжнародний форум у Лівадійському палаці цього року зібрав найвпливовіших експертів світу, та чиновників Європейського Союзу.
Офіційна Москва роздратована нинішньою газовою суперечкою з Києвом.
У Ровеньках на Луганщині на великій перерві помер 11-класник 17-річний Дмитро Пєшков.
25-річна дівчина померла на операційному столі пластичного хірурга.
Застарілі закони досі заважають проводити в Україні операції з трансплантації серця, донорів немає.
Легендарний Спенсер Тюнік знову роздягнув купу людей заради соціального проекту.
Прикрашати події голлівудськими зірками – новий український тренд.
«1+1», «ТСН. Тиждень» (19:30)
Найважливіша політична подія тижня – сигнал про те, що Україна і Євросоюз вийшли на фінальну стадію переговорів про Асоціацію.
Черговий публічний залп по непоступливому газовому партнерові також прозвучав у Ялті.
В центрі уваги весь тиждень залишалися українці, що опинилися в полоні лівійських повстанців.
В рідній країні досі гниють за ґратами покарані за чужу провину.
Країна без стандартів. Такою країна стає в прямому сенсі слова.
Позначка «Без ГМО» – тепер зовсім не гарантія, що в цьому продукті і справді немає жодного генно-модифікованого організму.
Цього тижня в Україні обстежили політиків за ґратами.
Георгія Ґонґадзе цього тижня згадували в Україні разом з іншими загиблими журналістами.
Нарешті завершилося першим судовим засіданням. Суд над пастирем Посольства Божого.
Вибух на території АЕС на півдні Франції.
Славнозвісну вроду наших дівчат, яких так полюбляють приїжджі іноземці, нарешті помітило професійне журі.
Дві авіакатастрофи за один день спіткали американців.
Частіше поглядати на небо наступного тижня варто й українцям.
Цього тижня почалося шоу для мільярдів.
Український тележурналіст став практично музою світової поп-зірки Мадонни.
«Інтер», «Подробиці тижня» (20:00)
Курс гривні буде незмінним.
Проект бюджету-2012 представили на цьому тижні в Кабміні.
Президент України з офіційним візитом побував у Туркменістані.
На Форумі європейської стратегії зібралися представники європейської й американської політичної еліти.
Українські поля нині як ніколи щедрі на овочі.
Лягти під ніж пластичного хірурга – сьогодні це звична практика для десятків тисяч жінок.
Розслідування у справі про трупну трансплантацію в моргах під Києвом завершено.
На цьому тижні знову спекотно стало в Косово.
Куба ніяк не звільниться від економічних санкцій.
Міжнародна організація з охорони навколишнього середовища «Ґрінпіс» святкує сорок років від дня заснування.
ТВі, «Сьогодні. Підсумки» (20:30)
Події тижня.
Чехов таки драматург, а не поет.
За круглим столом «Підсумків» – керівник представництва фонду Конрада Аденауера в Україні Ніко Ланге.
Елементи газового питання.
Хороший врожай – біда ще гірша.
В уряді не зупиняються наголошувати на покращенні.
Соцмережі більше не є територією свободи.
Є кому писати, є кому друкувати, є кому читати.
60 років київської катастрофи.
Перший національний, «Підсумки тижня» (21:00)
Цього тижня гаряча газова тема отримала продовження.
У Криму обговорювали глобальні світові проблеми та їхній вплив на Європу та Україну.
16 вересня минуло 11 років від дня зникнення журналіста Георгія Ґонґадзе.
За останній рік у розслідуванні вбивства Георгія Ґонґадзе сталися помітні зміни.
Українці, якщо не схаменуться просто зараз, можуть потонути у смітті.
72 роки тому радянські війська увійшли на територію окупованої нацистами Польщі.
У червні центральний корпус Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича внесли до списку Світової спадщини ЮНЕСКО.
Цього року українському телебаченню виповнюється 60 років.
5 канал, «Час. Підсумки» (21:00)
У Ялті відбувся 8-й форум Ялтинська європейська стратегія.
Чергова річниця зникнення Ґонґадзе.
Спецпідрозділ «Беркут» як рушій реклами.
Обмін валют лише з паспортом.
Сергій Мавроді та його МММ відродились із попелу і вийшли на міжнародну орбіту.
У Львові відбувся традиційний книжковий форум.
Олеся Стефанко, студентка Одеської юридичної академії з Коломиї, здобула друге місце на конкурсі «Міс Всесвіт – 2011».
ICTV, зважаючи, що ялтинський саміт – це дітище Віктора Пінчука, подав сюжет у яскравій та привабливій обгортці. Олександр Візгін основний акцент зробив на тезах колишнього президента Польщі Олександра Квасьнєвського: кінець гегемонії США, Європа без України неможлива…
Тему кримінальних справ проти опозиційних політиків у сюжеті подано дипломатично. Синхрони Штефана Фюле і Радослава Сікорського не передали всієї гостроти дискусії щодо ув’язнених опозиційних політиків. Адже, наприклад, Єврокомісар казав, що вирок Тимошенко перешкодить угоді про асоціацію із ЄС.
Також у сюжеті не було позиції Карла Більдта, міністра закордонних справ Швеції, яка нині головує в Раді Європи, що Україна має змінити норми законодавства щодо судового процесу над Юлією Тимошенко.
Натомість Олександр Візгін, легко торкнувшись насправді глибшої теми взаємин, «закрив» сюжет невеличким хором як українських, так й іноземних чиновників, які рішуче заявляють, що Європа зобов’язана пустити до себе Україну.
Що побачив глядач? Глядач побачив якісну картинку і якісний глянець, де замість реальних людей, які ухвалюють рішення (Карл Більдт), було актуалізовано менш значущі (а часом і колишні) постаті. Схоже, Олександр Візгін зробив те, що від нього вимагалося – приємного звіту про YES.
Чого не побачив глядач? Глядач не побачив і не почув про подробиці двогодинної розмови Віктора Януковича з Карлом Більдтом та Ельмаром Броком, яка, за різними джерелами, містила для української сторони низку неприємних моментів.
Зрештою, саме після Ялтинського саміту президент України запропонував правоохоронцям «розглянути доцільність тримання під вартою осіб, що підозрюються у вчиненні злочинів, не пов’язаних із загрозою життю і здоров’ю громадян».
У будь-якому випадку, обрізання суттєвих подробиць взаємин влади та опозиції порушило стандарт повноти, а замовчування висловлювань ключових європейських політиків – стандарт об’єктивності.
Одразу до теми саміту «Факти тижня» підв’язали й газові перипетії з РФ. Тему підсилили розповіддю про візит Януковича до Туркменістану, де ведуча Оксана Соколова наголосила на невдоволеності туркменів співпрацею з росіянами.
Схожі початкові теми: ялтинський саміт + газ, обрали й у «ТСН. Тижні». Ведуча Алла Мазур хоч і більш стисло, але представила ширшу палітру поглядів: і стурбованість єврочиновників, і (хоч і пунктирно) думки опозиції.
Тему, вже більше в газовому вимірі, продовжив Олександр Шилко. Власне, цей сюжет відобразив певну наступальну позицію України. Ілюструючи неспроможність європейських країн узгодити спільну політику в газовій сфері, кореспондент акцентує на самостійній грі української влади: від готовності демонтувати одну з транзитних труб до переговорів у Туркменістані.
Логічні наголоси (невдоволення Ашгабата «Газпромом» та підготовка до візиту Януковича в Москву) такі ж, як і у «Фактах тижня».
ТВі перші теми теж присвятив газу і зауваженням європейців до української влади щодо ув’язнених опозиціонерів. Юлія Куценко без жодних сумнівів почала сюжет просто: «Врятувати Юлію Тимошенко – з таким завданням висадився в Україні добірний десант європейських чиновників та політиків». Головний лейтмотив сюжету – «свободу Юлії Тимошенко!», про що, за логікою кореспондентки, говорять чи не всі персонажі. Однак впала в око відсутність мікрофону ТВі, коли транслювалося відео з Ялтинського саміту. Натомість часто видно мікрофон Чорноморської ТРК, власником якої є народний депутат від БЮТ Андрій Сенченко. Збіг?
Перший національний тему газу означив коротко: усно + ВМЗ ведучого Андрія Сміяна. Ексклюзивна інформація від державного каналу – зауваження, що на зведення «Південного потоку», який так хочуть будувати росіяни, має дати дозвіл і Україна. А ось у розповіді про Ялтинський саміт ведучий обмежився загальними фразами без жодних згадок про опозицію. Тобто, маємо повне замовчування невигідних для влади тем телеканалом, що фінансується коштом платників податку.
5-й канал візит європейців у рамках Ялтинського саміту, навпаки, подав у контексті «закордонні візаві незмінно переконують главу держави змінити до Тимошенко гнів на милість» (Тетяна Даниленко). Найцікавіше, що транслюючи такі повідомлення, журналісти навіть не замислюються, наскільки це об’єктивно лунає з їхніх вуст, адже прохання змінити гнів на милість – аналогія проханню до узурпатора, коли жодне право не діє. Втім, Ірина Герасимова дала на це відповідь вустами депутата Європарламенту Маріо Давида: «Я буду з вами чесним. Ми не думаємо, що президент і його Адміністрація не втручаються в суди».
Інші теми
ICTV значну увагу приділив медичній темі: спочатку сюжет про загибель молодої дівчини під час пластичної операції в Запоріжжі, затим про недосконалість українських реалій щодо донорських сердець.
Сюжети Євгенії Овчиннікової і Катерини Павловської мають дещо схожі помилки.
В першому сюжеті Євгенія Овчиннікова розповідає про трагедію і намагається з’ясувати, що відбулося. Тут присутні і батьки загиблої дівчини, є спроба поспілкуватися з лікарями, є й позиція правоохоронців. Але бракує позиції влади – принаймні, позиції МОЗУ, яка би пояснювала, на яких підставах лікарі, що винні в смерті людини, продовжують працювати далі, або ж чи будуть якісь висновки взагалі. До слова, якнайповніше цю тему подав глядачеві Акім Галімов («Інтер», «Подробиці тижня»).
В другому сюжеті Катерина Павловська переплітає кілька життєвих історій із донорськими серцями: історія з щасливим кінцем, історія трагічна та історія незавершена. Емоційно сильний сюжет. Але історія, в якому доля останнього героя залежить від чуда, так і зупиняється лише на емоції. Висвітленню надзвичайно актуальної теми бракує повної палітри представлених сторін. Так, кажучи про відсутність закону про трансплантацію, авторка не подає позиції профільного комітету ВРУ. Знову ж таки, як і в попередньому сюжеті, немає позиції МОЗУ – таким чином повністю виключено позицію влади. Але на противагу замовчуванню дій опозиції, тут ми маємо, скоріше за все, дещо інші мотиви: розповідаючи про кричущі проблеми, кореспонденти не роблять узагальнень, які би вказували на те, що насправді не дірки треба латати, а ламати всю систему. Повернення до традицій радянських медіа, які чихвостили начальників жеків, але не згадували про політику партії й політбюро. :)
«1+1» подав сюжет про арештованих українських громадян у Лівії. Григорій Жигалов наводить як докази лівійський повстанців, що українці – найманці, так і спростування від рідних та колег затриманих. Врешті, кореспондент звертає увагу, що «ситуація довкола українців в Лівії викликає більше запитань, ніж дає відповідей. Починаючи з того, чому справді українці опинилися в Лівії у розпал війни, і закінчуючи спроможністю українських дипломатів захищати наших громадян». Однак у сюжеті – знову-таки! – відсутня бодай спроба дізнатися офіційну позицію українського МЗС.
Тему Лівії та українців Алла Мазур продовжила так:
– оголосила про те, що на тижні з’явилася інформація про розстріл українців;
– мимохідь згадала, що дипломати цю інформацію спростували;
– детальніше зацитувала автора повідомлення (Хассана Гейдара Діаба), в якому він ще раз підтвердив факт розстрілу.
Після цього ведуча «ТСН. Тижня» видала цікавий пасаж: «Крім оцих слів, нагадаю, ніяких офіційних підтверджень ми не маємо. Але в цьому зв’язку постає інше серйозне запитання – чи мають право повстанці ось так – без суду і слідства – розстрілювати іноземців, навіть якщо їм здається, що ті воювали на боці супротивників?». Після цього ведуча пояснила, що Україна так і не стала партнером для Лівії, а отже, ані країна, ані її громадяни там поваги не мають.
Цікаво, що могли подумати близькі та рідні затриманих у Лівії українців після перегляду сюжету? Не кажучи вже про те, що якщо вести мову про «суд і слідство» – то, вочевидь, без них не мають права розстрілювати будь-кого, не лише іноземців, хоча під час війни саме про суд і слідство мову взагалі ніхто не веде...
«Інтер» порушив тему небувалого подешевшання овочів. Ірина Юсупова подала майже всі «інгредієнти» сюжету: позицію і покупців, і продавців, і виробників. Також є й експерти, і позиція влади в особі міністра АПК Присяжнюка, щоправда, каже він локально – про картоплю (див. нижче). Водночас, сюжет стосується глобальнішої теми – небувалих збитків виробників від надмірного врожаю.
Не вистачало головного «інгредієнту» – позиції прем’єр-міністра України Миколи Азарова. Адже саме він обіцяв за рахунок бюджету викуповувати у фермерів і господарств надлишки продукції. Про це Ірина Юсупова не згадує, хоча в стендапі натякнула на зв’язок із нинішніми прорахунками: «Покупатели довольны – продавцы в отчаянии. Это так называемая борщовая корзина. В нее входит пять овощей, каждый из которых подешевел, как минимум, на треть. Но безоговорочный лидер здесь, конечно, капуста. Если в прошлом году ее продавали по 10 гривен за килограмм, то в этом цена упала до 80 копеек. В этом году рекордный урожай собрали и в России, и в Европе. Украина практически лишилась овощного экспорта».
Ще один обережний натяк прем’єру від «Подробиць тижня» – Інститут картоплярства як місце зйомки, де той обіцяв «створити план заходів для збільшення промислового виробництва картоплі».
Результат обіцянок – картоплею годують свиней. Те, що не дозволено «Інтеру», прямою мовою розповів ТВі. Людмила Вітязь на конкретних прикладах картоплі й соняха показала, наскільки різною мовою спілкується виконавча влада і фермери, коли останні залишилися покинутими напризволяще, а заяви Азарова чимдалі погіршують ситуацію. Недолік сюжету – відсутність позиції самого Азарова, адже одного чиновника від МінАПК було недостатньо.
Цікава ініціатива блогпостів в останньому тижневику вилилася в розширені коментарі Вікторії Сюмар та Андрія Пишного. Блогерів, який обіцяли запрошувати в ефіри минулих тижневиків, не було.
Чого не побачив глядач?
Телеканали подають навіть соціальні гострі проблеми (у випадку оглянутих тижневиків – медичні) таким чином, щоб не зачепити тих, хто справді міг би дати відповіді на питання «як покращити ситуацію?». І, таким чином, люди залишаються зі своєю бідою наодинці до наступної трагедії. Тож не дивно, що будь-які безпосередньо критичні до влади теми «вимкнено» з екранів узагалі. Навіть ТВі тут уже не виняток.
Отже, глядач не побачив і не почув про стурбованість УЄФА готовністю Харкова до Євро-2012.
Людей також «вберегли» від законодавчої ініціативи нардепа Колесніченка «Про протидію екстремізму», якою той пропонує ввести поняття «екстремізм» та визначити за це відповідальність.
В контексті підвищення градусу українсько-російських взаємин, не зацікавилися телевізійники депортацією з України лідера проросійських козаків Храмова, хоча за тиждень до того згадували про заборону проходу російському військовому кораблю українською акваторією.
Знову ж таки, в контексті газу лише «ТСН. Тиждень» згадав про резонансну заяву прем’єр-міністра України щодо того, щоб розібрати «трубу» ГТС, попри те, що потім її було спростовано. Адже такі заяви високопосадовців зазвичай є частиною великої гри.
Зрештою, скандал у Харкові навколо трьох опозиційних телеканалів також не знайшов співчуття у столичних колег.
Моніторинг здійснено громадською організацією «Телекритика» в рамках проекту «Моніторинг дотримання журналістських стандартів у підсумкових інформаційно-аналітичних телепрограмах із навчальним відеокомпонентом» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження».