00:00
Субота, 26 Липня 2014

Здавалося б, до чого тут Коломойський?

«Україна» стає союзницею «Інтера» в олігархічній телевійні. Моніторинг якості та дотримання стандартів журналістики в щоденних підсумкових випусках новин «Інтера», Першого національного, ICTV, СТБ, «України» та «1+1» 14‒19 липня 2014 року. 
Здавалося б, до чого тут Коломойський?
Здавалося б, до чого тут Коломойський?

Катастрофа пасажирського літака, що летів із Нідерландів до Малайзії, стала головною темою для новин 17, 18 і 19 липня. Попри те, що війна й низка менш масштабних, але страшних трагедій підготувала телевізійників, у висвітленні цієї катастрофи вони масово нехтували журналістськими стандартами, видаючи домисли, припущення та оцінки за факти, забуваючи посилатися на джерела та не виправляючи власних помилок. «Інтер» на пару днів припинив вогонь у бік Ігоря Коломойського, однак на зміну йому прийшла «Україна». Тим часом ICTV знайшов черговий привід прославити тестя свого власника – Леоніда Кучму, який був героєм безпрецедентно міфологізованих панегіриків попереднього тижня. І ще одним дивним моментом у новинах цього тижня став хоровий піар громадянської ініціативи «Народна рада», що спершу звернулася до влади із закликом припинити бойові дії на сході, а вже наступного тижня виступила за участь Віктора Медведчука та Нестора Шуфрича у переговорах із терористами.

14 липня, понеділок

Російські канали в Україні можуть бачити лише користувачі супутникового телебачення, інтернету й мешканці кількох регіонів, де кабельники не виконали розпорядження влади або де терористи ввімкнули російське телебачення замість українського. Це мало б вести до поступового відвикання українських телеглядачів від російських каналів як джерела інформації. Однак українські теленовини, як на гріх, раз у раз нагадують своїм глядачам про телебачення країни-агресора, ретранслюючи (в форматі розвінчування і спростування) найсміховинніші фейки кремлівської пропаганди. Забуваючи при цьому, що український телеглядач давно звик до маніпуляції «повідомлення про подію в формі спростування».

«Перший канал” Росії упіймали на брехні», – повідомляє ведуча «Підсумків дня» Першого національного Інна Москвіна. Новина полягає в тому, що жінка, яка розповіла на державному російському каналі вочевидь неправдиву історію про розіп’яту українськими військовими дитину, ідентифікована, а МВС збирається запровадити обмеження на в’їзд для журналістів цього каналу. На правах бекґраунду сюжет коротко переказано в повідомленні «Першого»: «12 липня в ефірі "Першого каналу" Росії з'явився сюжет під назвою "Біженка зі Слов'янська згадує, як при ній стратили маленького сина і дружину ополченця". У ньому уродженка Закарпаття розповіла про подію, що нібито відбулась після вступу українських силовиків до Слов'янська. Водночас журналіст російської "Нової газети" Євген Фельдман опитав кілька десятків жителів Слов'янська і жоден з них не підтвердив інформацію про страту дитини».

На «1+1» історії брехливої жінки з російського телесюжету присвятили окремий матеріал: «Розіп’ята дитина зі Слов’янська та інші жахи Донбасу. Російський канал "ОРТ" вразив навіть звиклих до брехні глядачів розповіддю біженки зі Слов’янська Галини Пишняк. Дружина бойовика зі сльозами на очах переказувала, як Національна гвардія влаштовує публічні страти. "ТСН" спробувала дізнатися, навіщо жінці така цинічна брехня чужого авторства. Натомість довідалася, чому від Галини відреклися родичі, та за що вона заявляла в міліцію на свою доньку і чоловіка». Авторка сюжету Ольга Кошеленко викриває російську брехню та іронізує: «Про ті дні у Слов’янську, коли до міста увійшла Нацгвардія, в інтернеті є чимало відеозаписів. Ось, наприклад, гвардійці цинічно і безжалісно роздають жителям Слов’янська хліб. Але для "ОРТ" це не аргумент». І вже геть емоційним був Олексій Ліхман у «Подробностях» на «Інтері»: «Очередная порция циничной лжи от российского ТВ. Первый Канал рассказал о показательной казни в Славянске. Как работает путинская пропаганда а-ля Геббельс, в сюжете Екатерины Лысенко.

Галина Пышняк: "Центр. Площадь Ленина и это называется показательная казнь. Взяли ребенка трех лет мальчика маленького в трусиках, в футболке, как Иисуса на доску объявлений прибили. Один прибивал, двое держали. И это все на маминых глазах".

Корреспондент: Такую страшилку показали по российскому Первому каналу. Сюжет, о якобы беженке, из Славянска. На суржике, дрожащим голосом, заученными фразами женщина рассказывает – о зверствах украинской армии. После того, как город очистили от террористов. Доказательств – никаких. Ни фото, ни видео, ни имен с фамилиями. Одни лишь слова женщины. А это – та самая площадь в Славянске. Ополченцев здесь больше нет. Люди – уже не боятся выходить на улицу.

- "Ну не слышали, если б было – слышал бы весь город, не было такого, это все сплетни если бы на площади было, мы недалеко живем, тут бы вся округа знала. Это 100% вранье".

- "Мы такого не видели, чтоб кого-то ребят были, ничего такого не было, наоборот, они явились вроде ангелы-освободители".

- "Они успокоили и сказали: передайте другим жителям, что все у вас будет, все мы ваши проблемы знаем, что и света, и воды не будет – будет свет, будет у вас пенсия".

Корреспондент: Площади Ленина в Славянске нет. Она существует только в рассказах женщины, выдающей себя за беженку. Это фото Галины Пышняк в соцсетях. Здесь она красуется с флагом ДНР. На этом снимке с мужем. Он с 95-го года служил в "Беркуте". Так написано на его странице. Супруг Галины в соцсетях также не скрывает, что поддерживает "ополченцев". Здесь он рядом с терористом Мотороллой. Жила Галина Пышняк не только в Славянске, но и в Киеве. Это дом, гостиного типа, и именно здесь видели героиню российского сюжета, и в последний раз – полгода назад. Согласно данным публично доступной базы регистрации – героиня пропаганды здесь и по сей день прописана. Вы когда последний раз видели ее?

Мужчина: "Та где-то полгода назад".

Корреспондент: Ну жила?

Мужчина: "Да. Полгода где-то".

Корреспондент: Жила ли Галина Пышняк в Киеве, ее брат не знает. Они не общаются. Хотя семья предлагала ей вернуться. На родину, в Закарпатскую область.

Иван, брат Галины Пышняк: "Простое зомбирование, это точно. Или ей с самого начала предложили – спасайся, убегай сюда. Она сказала, что она нас видеть не хочет, что она нас в могилах видела".

Корреспондент: Сюжет-пропаганду называет позором. Негодование он вызвал даже в России. "Такие фантазии всегда проекции того, что сам фантазер желает сам сделать" – Глеб Павловский. Но рассчитаны ужастики только на россиян.

Олег Покальчук, социальный психолог: "Вся пропаганда, враждебная, военная пропаганда, это направлено на внутреннего потребителя, так русское сообщество 20 лет готовили к такому восприятию".

Сергей Дидковский, пиар-стратег: "Для пропаганды не надо подтверждения. Все что угодно, самый любой бред. Враг "фашисто-бендеровцы", и под этих врагов нужна пропаганда, чтобы объяснять как, вроде как, у нас появился Крым, и вот почему мы вроде как хотим некую Новороссию".

Корреспондент: Подобный бред закончится не скоро. Во всяком случае, до тех пор, пока кремлевская пропаганда нуждается во внутрироссийской подпитке своей агрессии в Украине. А бредовые идеи, которыми полон прокремлевский пропагандист Дугин и которыми питали зрителей, накачивая Пышняк, могут уйти в религию, сгоревшие православные церкви, распятые монахини, казнь священников – по образцу сирийских картинок. Пока же российские журналисты спокойно могут работать и писать подобные небылицы».

Матеріал насичений гострими оцінками – «бред», «небылицы» – однак саме «Інтер» не просто переповів неправдивий сюжет російського каналу, але й показав уривок монологу провокаторки. У цій справі до нього долучився канал ICTV (cюжет Володимира Михайлова), що таврує «безмежну ницість» російського телебачення й тут же цитує розповідь про хлопчика.

«Інтер» доносить до своїх глядачів також іншу дезінформацію з російського телебачення: «Вчера российские СМИ активно готовили почву для такого варианта развития событий. В частности, гости ток-шоу "Воскресный вечер с Владимиром Соловьевым" по каналу “Россия 1”, настойчиво высказывались в поддержку ответного огня по украинской территории, так как в Ростовской области погиб гражданин России, якобы от снаряда, прилетевшего с украинской стороны». Звісно, всі згадки про дезінформацію, поширену російськими ЗМІ, інтерівці старанно оздоблюють епітетами, що мали б її розвінчувати, але, попри це, легітимізують вигадки російських ЗМІ як версії. Кумедно, що в цьому самому випуску «Подробности» розповідають історію, яка за рівнем правдоподібності може конкурувати з витворами російської пропаганди: про те, як терористи «ДНР» торгують органами.

«Ведущий: Воспитанников Горловского детского дома продавали на органы. Об этом сообщил Владимир Рубан, украинский офицер в отставке, и переговорщик, который часто контактирует с командиром боевиков Игорем "Бесом" Безлером. По словам Рубана, "Бес" передал ему доказательства того, что бывший мэр Горловки участвовал в продаже воспитанников местного детского дома черным трансплантологам. Сейчас Владимир Рубан находится в зоне АТО и не может дать развернутый комментарий. Но слова переговорщика частично подтверждает руководитель батальона "Донбасс" – Семен Семенченко. Несколько дней назад его бойцы взяли одного из бойцов Беса. Тот сознался, что террористы режут на органы своих же раненых.

Семен Семенченко, командир батальона "Донбасс": "Используются для трансплантологии тела раненых бойцов террористов. Трупы, извините за такие натуралистические подробности, вскрывают либо в кислотных чанах, есть много заводов, которые кислотой обрабатывают. Либо недалеко от соляных озер. Недавно они делали выброс – что этим занимается Нацгвардия. А оказывается, это перенос их делишек на украинскую армию".

Ведущий: Мы проведем собственное расследование – кто из черных трансплантологов наживается на войне. И покажем его в ближайшие дни». Торгівля людськими органами – страшний злочин, і щоби когось у ньому звинувачувати, потрібні серйозні докази (а в ідеалі – результати слідства та вирок суду). За всієї поваги до Володимира Рубана, з яким багатьох українців познайомив Сергій Рахманін у «Дзеркалі тижня», його слово, навіть частково підтверджене Семеном Семенченком, не є таким доказом. Іще не здобувши жодних підтверджень, «Інтер» поширює голослівну страшилку, яка з такою самою ймовірністю може викликати скепсис, недовіру та обурення, як і історія про розіп’ятого хлопчика. До того ж, ідентичну історію про продаж людей на органи, тільки українською стороною, поширюють терористи та російські ЗМІ.

Втім, іще гірше з достовірними джерелами в Першого національного. Державний телеканал поширює як новину інформацію, взяту з фейсбуку проросійського активіста Кирила Фролова. Ані відсутність коментарів силовиків, ані брак підтверджень не зупиняє підопічних Зураба Аласанії: «Спочатку солдатська мати на Майдані, потім біженка з Одеси та жертва бандерівців у Києві. То харків’янка, то луганчанка. Героїню антиукраїнських відеороликів Марію Ціпко заарештовано. Про це повідомив у мережі Інтернет один з прихильників створення Новоросії Кирило Фролов. Розповів, що Ціпко та ще кілька людей везли до Луганська на підтримку терористів ікону з Росії. Дорогою всіх затримали. Прес-служба МВС цю інформацію поки що не коментує». Звичка брати інформацію з соцмереж без перевірки є згубною для будь-яких журналістів, але новинарі державного каналу, говорячи про дії державних органів (затримання потенційних злочинців), мали би бути особливо перебірливими.

Із відокремленням фактів від коментарів великі проблеми в «Інтера». Говорячи про президента та уряд, вони дозволяють собі різкі оцінкові судження та саркастичні штампи. Маленьке уточнення: йдеться про колишніх президента і уряд – тих, за часів чийого урядування «Інтер» не насмілювався навіть на легку критику їхніх дій: «Янукович и Азаров жаждут избежать санкций ЕС. Жаждут в суде Европейского союза, в который вступить не хотели. Теперь хотят разблокировать свои счета и счета сыновей. Такой же иск подал бывший премьер. Ранее младореформаторы из правительства Азарова за баснословные деньги наняли лоббистов для отбеливания своей репутации в Европе. По подсчетам Генпрокуратуры, Янукович и его пособники с помощью преступных схем вывели из Украины сумму, соразмерную с госбюджетом».

Війна проти Коломойського – за розкладом. У понеділок, щоправда, в «Подробностях» був лише один сюжет (авторства Оксани Григор’євої, яка вже відзначалась виконанням замовлень) на цю тему:

«Ведущий: 750 цистерн с бензином не могут растаможить на границе с Украиной. Нефтетрейдеры предупреждают – страну ожидает топливный коллапс. Все из-за схем старой власти, которые реализовывают новые чиновники. Чего нам ждать – знает Оксана Григорьева.

Корреспондент: Украинские нефтетрейдеры не могут растаможить топливо. На границе скопилось уже 750 цистерн. Все из-за новых таможенных правил, которые вступили в силу с 10-го июля. Раньше, чтобы оценить стоимость бензина, торговцы могли обратиться в одну из 100 лабораторий. На это уходило несколько часов. Теперь же оценивать может только одна – государственная лаборатория "Масма". Но пробы там сделать не могут уже несколько дней.

Сергей Куюн, директор консалтинговой группы "А-95": "Раньше анализы стоили около 2 тысяч гривен, или не стоили ничего, сегодня это будет стоить порядка 13 тысяч гривен, при том, что эти лаборатории не могут сделать все необходимые анализы".

Корреспондент: Схему придумали еще при прошлом Кабмине в сентябре 2013-го. Она должна была приносить ежемесячно 5-6 миллионов гривен дохода семье Януковича, говорят нефтетрейдеры.

Леонид Косянчук, президент объединения операторов рынка нефтепродуктов Украины: "Была попытка устройства коррупционной схемы, Все это было выписано и сделано под Юру Енакиевского, и эта схема должна была работать, и когда уже их не будет".

Корреспондент: Кому выгодно внедрять коррупционные схемы беглых чиновников? На этот вопрос в Минэнерго нам сегодня так и не смогли ответить. Говорят, все заняты. Но еще на прошлой неделе советник министра энергетики Игорь Кирюшин одобрил нововведение. На совещании он сказал, что проблем на таможне никаких нет, а нефтерынок будет и дальше функционировать. Игоря Кирюшина и замминистра Игоря Диденко многие эксперты считают ставленниками олигарха Игоря Коломойского. И вот стечение обстоятельств – от проблем импортеров нефти выиграет компания “Укрнафта”, которая входит в группу “Приват”. Производимое ею горючее оказывается вне конкуренции.

Сергей Куюн, директор консалтинговой группы "А-95": "Это приведет просто к остановке импорта, а импорт на сегодня это 85% поставок. Удорожание составит порядка 8-9%".

Корреспондент: Соответственно подорожает и топливо для обороны. Доказать, что это не саботаж, у Кабмина есть время до среды, говорят эксперты.

Корреспондент: Если правила не пересмотреть, на рынке будет настоящий коллапс. При этом винить будут власть, а не “Укрнафту”, которая, к слову, до сих пор не платит дивиденды, а их сумма превышает 1,5 миллиарда гривен». Традиційно жодних коментарів сторони Коломойського в матеріалі немає.

Власникові «Інтера» зробив несподіваний подарунок канал-конкурент: на ICTV вийшов, за всіма ознаками, замовний матеріал про Дмитра Фірташа.

«Інна Шевченко, ведуча: Український бізнес готовий разом із урядом розробляти програму відновлення Донбасу, а також фінансувати її за рахунок власного капіталу. Про це голова Федерації роботодавців Дмитро Фірташ заяв сьогодні. На його думку, уряд має вирішити, які роботи профінансують із державної скарбниці, а на виконання яких – гроші виділить приватний бізнес. Загальний обсяг необхідних коштів стане відомий після підрахування усіх збитків, завданих терористами на Донбасі.

Дмитро Фірташ, голова Федерації роботодавців України: "Первая задача – это восстановить жилье, дать людям теплую воду, холодную воду, дать газ, восстановить то, что там скажем, уничтожили, инфраструктуру, школы, садики, чтобы все начало работать, чтобы люди понимали, что они живут, и у них все в порядке. Второе: важно чтобы люди поняли. Те, которые уехали, мы их должны убедить, что здесь все хорошо. Мы им должны дать условия, в которых они будут понимать, ради чего они вернулись"». Як і в усіх подібних матеріалах, зміст плану та сума, необхідна на його реалізацію, не розкриваються – «новина» полягає в тому, що Фірташ має план.

Канал «Україна» на цьому тижні посилено пропагував відмову від збройної боротьби з терористами на користь переговорів. Про це говорив в ефірі каналу мер Донецька Олександр Лук’янченко, якого, втім, мистецтво порозуміння з «Донецькою народною республікою» підвело – після ультиматуму терористів він мусив утекти до Києва. Ведуча Олена Кот під кінець розмови попросила донецького мера пояснити свою позицію:

«Елена Кот, ведущая: простите еще один очень важный вопрос. Вы призываете к переговорам, объясните свою позицію.

Александр Лукьянченко, донецкий городской голова: Я думаю что любая хорошая война, худой мир, лучше любой войны. И поэтому, кто будет восстанавливать то что разрушено? мы сегодня Славянск будем восстанавливать всей страной, а если разрушить Донецк, то это 10 Славянсков.

Елена Кот, ведущая: Будем надеется что участь Славянска не постигнет Донецк». Ведуча задовольнилася загальними фразами, які жодною мірою не пояснюють позиції донецького мера.

І ще один пропагандистсько-маніпулятивний напрям, що посилився на цьому тижні в новинах «України» – дискредитація добровольчих батальйонів МВС. Раніше канал уже не раз виступав проти батальйону «Азов», що визволив Маріуполь. Тепер прийшов час батальйону «Айдар»:

«Елена Кот, ведущая: В поселке Счастье Луганской области похитили заместителя мэра города Владимира Тюрина. Об этом сообщают родственники чиновника. По их словам, Тюрин стал свидетелем ограбления дома вооруженными людьми в камуфляже. Это также зафиксировали камеры видеонаблюдения. Он решил вмешаться, после этого его посадили в автомобиль и отвезли в неизвестном направлении. Где Тюрин сейчас, неизвестно. Родственники связывались с военным комендантом города, близким к батальону «Айдар». Тот сначала подтвердил что Тюрин в порядке, но позже начал избегать звонков на последок сказав, что вообще готов обвинить заместителя мэра в сепаратизме. На звонки родственников комендант отвечает угрозами.

Олег Тюрин, сын похищенного Владимир Тюрина: «Предоставлен ему адвокат»

Александр Синельников, военный комендант г. Счастье: «вы слышали меня? При таких обстоятельствах адвокат не предоставляется»

Олег Тюрин, сын похищенного Владимир Тюрина: «Так подождите, мы живем в правовом государстве. Как это не предоставляется».

Александр Синельников, военный комендант г. Счастье: «Вы живете по закону Луганской народной республики. Это все равно в Украине не имеете никаких законных оснований что-нибудь говорить».

Олег Тюрин, сын похищенного Владимир Тюрина: « подождите»

Александр Синельников, военный комендант г. Счастье: «Могу приехать, задержать вас».

Хоча новинарі «України» не звинувачують добровольців у викраденні та грабунку напрямо, вони дають зрозуміти, що йдеться саме про «Айдар» (в іншому випуску прямо кажуть, що викрав «Айдар»). Балансу в матеріалі немає, адже Олександрові Синельникову, чия пряма мова наведена, не дають змоги пояснити свою позицію – натомість, цитують вирвані з контексту репліки, які можуть його скомпрометувати. Коментарів МВС, якому формально підпорядковуються добровольчі батальйони, немає. За кілька днів командир батальйону «Айдар» Сергій Мельничук підтвердив, що Тюрін затриманий, і пояснив, у чому його підозрюють. Отримати такий коментар, якби «Україна» шукала правди, а не вигідної її власникові негативної картинки, можна і треба було перед тим, як матеріал про «викрадення» Тюріна вийшов в ефір. Те, що підозри щодо Тюріна є небезпідставними, випливає й зі свідчень журналіста «Інтера» Романа Бочкали, який стверджує, що знайдених доказів співпраці чиновника з терористами «вистачить на три довічних». У наступні дні намагання каналу Ахметова знеславити добровольчі батальйони перетвориться на маленьку інформаційну війну.

15 липня, вівторок

Мимовільним, скоріш за все, союзником «Інтера» цього дня став Перший національний. У сюжеті Тетяни Хмельницької йдеться про те, як у Криму не віддають вкладникам заморожені після окупації депозити, на прикладі багатостраждального «Приватбанку». При цьому до банку журналістка не звернулась – він взагалі не розглядається як сторона конфлікту, хоча його назва не раз згадується в негативному контексті:

«Інна Москвіна, ведуча: Кримчани не можуть отримати заморожені депозити. Після окупації півострова місцева організація – Фонд захисту вкладників, пообіцяла взяти на себе фінансові зобов’язання українських банків і повернути гроші в рублях. Але отримати готівку вдається не всім.

Тетяна Хмельницька, кореспондент: Олена – вкладниця “ПриватБанку” вони з тих кримчан, які не можуть повернути свій депозит. Жінка погодилася на інтерв’ю, але не показуючи обличчя і змінивши голос. Розповідає, після того, як фінустанова заблокувала її зарплатну картку та депозит, звернулася до Кримського Фонду захисту вкладників. Кілька днів вистояла у чергах, здала оригінали документів, які від неї вимагали, а через місяць отримала від фонду СМС-повідомлення, просили знову принести виписку з рахунку. Жінка каже, шокована, бо оригінал документа у фонді, а оригінала не має.

Олена, вкладниця “ПриватБанку”: “Где я это счёт возьму? Потому что я всё сдала им вплоть до карточек, которые мне принадлежали – это мои карточки, зарплатные украинского банка. Набираю горячую линию этого фонда и пытаюсь в телефонном режиме получить консультацию. На что мне девушка, достаточно вежливо, вежливость – это, так понимаю конёк Российской Федерации, она мне вежливо объясняет и говорит снова идти в это фонд и, значит при личной встрече получить эту консультацию. У меня возникает один вопрос: мне что, опять 3 недели стоять в жару, в 30 градусов?”.

Тетяна Хмельницька, кореспондент: У Фонді захисту вкладників, який при створенні гарантував компенсувати втрати власників депозитів тепер ситуацію не коментують. Кажуть, усю інформацію можна знайти на офіційному сайті організації.

Співробітник Фонду захисту вкладників: “У кого-то там действительно какие-то непонятки, а кто-то просто требует то, что ему не положено. Пока официально ещё никому не отказали. Просто просят принести дополнительные документы, подтвердить. Вы знаете, сколько вариантов всяких разных есть”.

Тетяна Хмельницька, кореспондент: Це офіційна сторінка Кримського Фонду захисту вкладників . прес-служба повідомляє про виплати компенсацій. Про 237 тисяч заяв і про 86 тисяч вкладників, які отримали гроші. Твердять, що виплатити 10 мільярдів російських рублів. Щоправда ніде не згадують про тисячі обурених кримчан, у яких, навіть, не прийняли документі, бо сума депозиту перевищувала 200 тисяч гривень, каже Олена. Вона ще сподівається забрати кревні, якщо ж знову відмовлять – буде подавати до суду. Тільки от ще не знає до якого». Як і в аналогічних матеріалах «Інтера», в сюжеті немає не лише позиції названого банку, але й інформації про ситуацію з депозитами інших банків. Таким чином, у глядачів може скластися враження, що описана проблема стосується лише «Приватбанку».

Тим часом «1+1» дав «Інтерові» й табору Льовочкіна-Фірташа привід святкувати перемогу, офіційно оголосивши: «Штрафувати за несплачені вчасно кредити в звільнених від бойовиків містах Донецької та Луганської областей не будуть. Принаймні, “Приватбанк” вже оголосив про списання штрафів в східних областях у звільнених від терористів населених пунктах. В прес-службі банку пояснили, клієнти, які фактично перебували в зоні бойових дій і не змогли вчасно сплачували кредити “Приватбанк” готовий списати всі нараховані штрафні санкції». Без пояснень та бекґраунду глядачі навряд чи здогадаються, що приводом для цього повідомлення стали регулярні критичні матеріали про «Приватбанк» у новинах каналу-конкурента. Як кажуть у фехтуванні, туше!

Утім, можливо, це була спроба удару на випередження, адже дещо пізніше глядачі «Подробностей» побачили черговий сюжет із дискредитацією «Приватбанку», про підготовку якого в таборі Коломойського могли знати. Замовлення цього разу взялася виконувати одна з нових інтерівських важковаговиків – Ірина Баглай:

«Алексей Лихман, ведущий: Кому война, а кому… Жители Славянска после освобождения украинской армией обратились к нам за помощью. Бои закончились, но началась новая атака – коллекторская.

Надежда кущ, жительница Славянска, клиент ПриватБанка: "И вот это все летело сюда. Прятались вот сюда. Дедушка у нас инвалид, с палочкой. Я тоже инвалид третьей группы. И вот спускалися вот сюда, мы вообще целыми ночами здесь сидели".

Ирина Баглай, корреспондент: В погребах, в подвалах, – так жил Славянск под огнем и под гнетом террористов не один месяц. Сегодня восстанавливают разрушенное, продукты – из гуманитарных грузов. Но, как ни парадоксально, живут в страхе. Новом страхе. Лишь бы банк не забрал то, что уцелело. Еще в мирное время почти каждый второй в этом регионе взял потребительские кредиты в ПриватБанке. Купились на доступный заем и широкую сеть отделений, уже с горечью признаются люди. И все эти месяцы в оккупированном боевиками городе кредитор бомбил их сообщениями: “уплатите кредит, долг растет”. А нет – разговор короткий.

Надежда Кущ, жительница Славянска, клиент ПриватБанка: "Ну тогда мы на вас подадим в суд, будем подавать, и приезжать, и квартиру. А я говорю: так если вы приедете, так уже надевайте бронежилеты и шлем, правильно, или нет я сказала?"

Ирина Баглай, корреспондент: Даже при желании (а люди не отказываются платить по счетам), такой возможности они были лишены. Отделения банка еще вчера не работали. Закрылись, как только в Славянске начались бои. Так что клиенты Привата ни зарплаты, ни пенсии обналичить не могли, не то, что кредит оплатить. Но их кредит доверия исчерпался, когда на просьбы отсрочить выплаты люди услышали следующее.

Лариса Фиртич, советник городского головы Славянска по вопросам инвалидов: "Мы же не ваши друзья, мы клерки, которые должны вовремя получать кредитные задолженности".

Ирина Баглай, корреспондент: До самого владельца банка дойти организация инвалидов, которую представляет Лариса Фиртич, не смогла. Разговор закончился на уровне главного офиса в Днепропетровске. Говорят, упрашивали, но в ответ получили сухое: платите, как можете. Каждый просроченный день – 50 грн. штрафа. Люди боятся, что долг уже превышает саму сумму кредита.

Лариса Фиртич советник городского головы Славянска по вопросам инвалидов: "Мы просто возмущены, как это так, такой богатый человек с такой богатой сетью банка, и не обращает внимание на нужды людей, которые попали в беду. Понимаете, наживаться на войне, на беде людей – это очень большой грех".

Ирина Баглай, корреспондент: В ПриватБанке комментировать ситуацию нам фактически отказались. Как и признавать, что жителям Славянска звонили коллекторы. Хотя и уверили – автоматически начисленные штрафы жителям зоны военных действий спишут.

Олег Серга, пресс-секретарь ПриватБанка: "Никто не терроризирует, клерки не звонят этим людям. Мы не можем отключить штрафы, но мы по каждому клиенту, также по мобилизованным в армию, и так далее, мы эти штрафы просто потом списываем. Через ваш канал мы с клиентами общаться не будем. Мы с каждым клиентом решаем эти вопросы".

Константин Черников, заместитель председателя Славянской районной горадминистрации: "Это проблема, которая должна стать и нужно ее решать, в связи с тем, что это ж не вина людей, в том, что получилось так, что они не могли заплатить эти деньги, даже если они у них и были, банки-то не работали. ПриватБанк еще толком и не работает – машины ездят, а сами отделения не работают".

Ирина Баглай, корреспондент: Спишут ли? Побывавшие в разрушенных городах политики требуют от правительства решить этот вопрос по закону.

Юрий Павленко, Партия развития Украины: "Установить кредитные каникулы для всех жителей, которые живут в зоне АТО. Остановить гуманитарное мародерство со стороны банков по отношению к семьям, которые пострадали и сегодня живут в зоне АТО".

Ирина Баглай, корреспондент: Чем закончится эта война кредиторов и обездоленных, пока неизвестно. Но пережившие АТО мечтают лишь об одном: только бы никогда больше не слышать, как стреляют "Грады", автоматы и звонят коллекторы». Як бачимо, матеріал Ірини Баглай – це «два в одному»: і по ворогові інвесторів «Інтера» в черговий раз вдарили, і партію Сергія Льовочкіна в позитивному світлі показали.

Версію «удару на випередження» підтверджує й наступна підводка Олексія Ліхмана:

«Алексей Лихман, ведущий: Буквально к вечеру, после сегодняшнего нашего общения с представителем Приватбанка на официальном сайте компании появилось заявление о том, что штрафы всем жителям зоны АТО – клиентам Привата – будут списаны. До этого мы не раз рассказывали о проблемах заемщиков банка Приват, и очень надеемся, что они будут разрешены и люди смогут избавиться от страха».

Новини більшості каналів у цей день повідомили про те, що залишенці Майдану погодилися піти з декількох адміністративних будівель. Однак лише «1+1» із незрозумілих причин зробив головним героєм повідомлення про цю подію прокурора Сергія Юлдашева:

«Наталя Мосейчук, ведуча: Самооборона Майдану та “Правий сектор” звільняють центр Києва. За поданням прокурора міста Сергія Юлдашева активісти залишили 7 приміщень. Зокрема, приміщення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Головне управління містобудування, Господарське управління Федерації профспілок України, Спілку архітекторів України та Національну музичну академію України. 12 адмінбудівель і досі перебувають під контролем самооборонівців. Окрім цього на Майдані частково прибрали на барикадах.

Сергій Юлдашев, прокурор Києва: “Зі звільнених приміщень покинули свої місця близько 160 осіб. Залишається ще під контролем представників самооборони Український дім, а також Жовтневий палац. Але робота правоохоронних органів та міської адміністрації ведеться з цього приводу”». Що і куди подав Сергій Юлдашев для того, щоб самооборона і «Правий сектор» пішли з урядових будівель? Стаття 23 закону «Про прокуратуру» підказує нам, що прокурорське подання може бути внесене «Прем’єр-міністру України, Кабінету Міністрів України, Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, міністерствам та іншим центральним і місцевим органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, військовим частинам, громадським об’єднанням, органам державного нагляду (контролю), посадовим і службовим особам цих органів, підприємствам, установам та організаціям незалежно від форм власності, підпорядкованості чи приналежності, фізичним особам – підприємцям». Дещо з цього переліку підходить для означення «Правого сектору» (але не Самооборони Майдану – неформального об’єднання), однак якщо активісти отримали й виконали подання прокурора щодо цих семи будівель, варто запитати пана Юлдашева, чому він не може в такий самий чарівний спосіб звільнити всі інші. Ймовірно, йдеться про подання прокурора міста Києва від 10 липня до начальника ГУМВС у Києві та київського мера, в якому Юлдашев вимагає розблокувати Хрещатик та звільнити адмінбудівлі. Однак у такому разі прокурор жодною мірою не є ньюзмейкером, і його поява в такій ролі у «ТСН» невиправдана.

У «Подробностях» на «Інтері» піар руху Наталії Королевської «Дорога життя» вперше з’явився без згадування про саму Королевську: «Украине необходима госпрограмма социальной защиты пострадавших от боевых действий на Донбассе. Только так людям можно будет помочь.

Сегодня активисты движения "Дорога жизни" побывали в Сергеевке под Одессой. Там живут сотни переселенцев из зоны АТО, в основном, инвалиды-колясочники, многодетные и малообеспеченные семьи. Месяц назад волонтеры вывезли их из "горячих точек". Теперь люди хотят вернуться в Славянск, Краматорск, восстанавливать дома и заново искать работу». Втім, нестачу компенсував канал ICTV, який також розповів про поїздку волонтерів Королевської на Одещину й не забув дати синхрон екс-міністра і екс-депутатки, яка тепер називається «громадським діячем» і протиставляє себе політикам:

«Держава має скоріше повернути Донбас до нормального життя, та прийняти програму соцзахисту людей, які постраждали під час бойових дій на сході України. Такий документ дозволить відшкодувати вимушеним переселенцям всі витрати, виплатити їм грошові компенсації, отримати належні соціальні гарантії, а також допомогти людям з працевлаштуванням. Про це вкотре заявила ініціатор громадського руху "Дорога життя" Наталія Королевська в Одеській області. Там вона зустрічалася із переселенцями із "гарячих" точок країни. Нині, – вважає громадський діяч, політики мають відкинути свої політичні амбіції, і зробити все можливе, щоб якнайшвидше повернути мир та спокій в Україну.

Дмитро Безмогоричний, житель м. Краматорська: "Ну мы здесь тоже долго задерживаться не будем. Мы еще может недельку, и будем уступать может людям, которым нужнее. А мы уже как бы поедем, у нас дома уже, надеюсь, все будет тихо, спокойно, и все будет хорошо".

Наталія Королевська, ініціаторка громадського руху "Дорога життя": "Сегодня задача №1 – это сохранить жизнь, это сохранить здоровье, это защитить детей своих, и защитить людей, которые нуждаются сегодня в нашей помощи и поддержке. И задача №2 – уже будем потом как восстанавливать Луганск, как восстанавливать уже там и разрушенные дома, и жилье, и все. Потому что конечно там проблем масса"».

А на каналі «Україна» триває прославлення дружинників із Маріуполя. І знову звучить теза, що порядок у Маріуполі дружинники Ахметова забезпечують із середини травня:

«Елена Кот, ведущая: Охрану усиливают и в Мариуполе. В связи с участившимися случаями подрыва мостов здесь их стали усилено патрулировать. На каждом путепроводе теперь дежурит наряд милиции. Все подозрительные автомобили проверяют. Местные жители относятся к контролю с пониманием: порядок в городе уже несколько месяцев обеспечивают отряды народной дружины и милиции.

Елена Власенко, корреспондент: Этот мост связывает левый берег Мариуполя с центром. Местные жители его называют пост-мостом. Со вчерашнего дня его охраняют несколько отрядов правоохранителей – со стороны улицы Торговой и на набережной. Местные рыбаки поглядывали на милиционеров сначала с удивлением. Потом убедились: те тщательно следят за безопасностью на путеводах.

Александр, житель Мариуполя: “Они все машины проверяют! Кабины и вот это… Значит, у кого-то или оружие…”.

Елена Власенко, корреспондент: Водителя такой контроль доставляет неудобства, но ради безопасности готовы смирится.

Анатолий, водитель: “Мы только за – за охрану мостов, потому что мы слышали, что в других городах и мосты взрывают, и железные дороги”.

Елена Власенко, корреспондент: А это уже мост на улице Макара Мазая – соединяет Жовтнэвый и Ильичевский районы. Николай работает на заправке неподалеку. Говорит, с появлением здесь патруля на душе стало спокойнее.

Николай, житель Мариуполя: “Они у нас уже стоят вторые сутки – с понедельника. Но и практически постоянно несут дежурство, как говорят. Они ходят по мост периодически, проверяют, допустим, нет ли там подозрительных лиц”.

Елена Власенко, корреспондент: Всего в городе – несколько десятков нарядов. Работают круглосуточно. Кроме мостов, контролируют еще и дороги.

Ядвига Дранович, инспектор сектора профилактической работы ГАИ Мариуполя: “С целью обеспечения общественного порядка, а также предотвращения террористических акций”.

Елена Власенко, корреспондент: Порядок на улицах Мариуполя уже более двух месяцев обеспечивают народные дружины. Это сотрудники местных предприятий, преимущественно “Азовстали” и меткомбината имени Ильича, и правоохранителей. По данным местного управления милиции, с середины мая ситуация в городе контролируемая и спокойная». Нагадаємо, «порядок», забезпечений дружинниками у травні, протягом місяця співіснував із терористами з «ДНР», яких вибили з Маріуполя лише в середині червня. Що ж до місцевої міліції, то доказів її співпраці з терористами не бракує. Зауважмо, що для всіх матеріалів про щасливий Маріуполь, що спокійно живе під захистом дружинників, характерна одна особливість: у них не згадуються проросійські терористи. Натомість у подальших матеріалах на цю тему в новинах «України» роль поганих хлопців виконуватимуть українські добровольці.

16 липня, середа

Судячи з усім відомого інтерв’ю переговірника Володимира Рубана, люди, що займаються обміном та визволенням українських полонених, воліли б якомога менше уваги з боку преси і якомога більше непублічної допомоги влади. Проте життя складається інакше, тому визволення п’ятьох полонених стало інформаційним приводом для українських теленовин. В умовах недостатньої інформації телевізійники повелися традиційно – дали своїм глядачам неповну інформацію:

«Інна Москвіна, ведуча: З полону терористів звільнили 5 бранців. Трьох військових, правоохоронця та громадського діяча з Луганська. Їх утримували бойовики Безлера – одного з ватажків луганських терористів. Подробиць звільнення керівник переговорної групи Володимир Рубан не повідомив. Сказав: викупу не платили. Із травня він звільнив 50 людей.

Володимир Рубан, керівник переговорної групи із звільнення військовополонених у зоні АТО: "Договоренности происходят в каждой конкретной ситуации с каждым командиром отдельно. Разговоры о деньгах не идут. Мы не торгуем людьми. И пресекаем в любом случае те попытки выкупа заложников".

В'ячеслав Пономаренко, військовослужбовець 15-го гірсько-піхотного батальйону ЗСУ: "Нам вбивали в голову, що ми знаходимось не на своїй території. Тобто нас називали загарбниками. Ставились нормально. Кормили, дали одяг"», – повідомив Перший національний. Ця новина залишає стільки простору для фантазії, що глядачі можуть надумати все, що завгодно, про справжні умови звільнення полонених. «1+1» додав до того самого куцого фактажу дещицю піару команди свого власника – наявність синхрону Бориса Філатова свідчить про те, що команда Коломойського бере участь у роботі переговірної групи, хоча ні формат, ні масштаби цієї участі не зрозумілі:

«Наталія Мосейчук, ведуча: Півсотні військових та цивільних полонених, утримуваних терористами на сході, вдалося звільнити переговорній групі протягом останніх двох місяців. Щонайменше двісті бранців бойовики утримують досі, – повідомив керівник групи Володимир Рубан. Інформаційну і технічну підтримку перемовникам надає Дніпропетровська облдержадміністрація. Зокрема, створює коридор для безпечного повернення заручників. Останню групу бранців – трьох армійців, міліціонера та пересічного луганчанина, утримуваних терористами місяць, – днями вдалося повернути без викупу. Щодо кожного з полонених із польовими командирами бойовиків домовлялися окремо.

Володимир Рубан, керівник переговорної групи: "В основном аргументация та, что речь идет о живых людях, а не о товаре. Мы не ведем разговора об обмене на деньги и не ведем разговора об освобождении людей, у которых криминальная составляющая высокая или у кого руки в крови".

Борис Філатов, заступник голови Дніпропетровської облдержадміністрації: "Если "ДНРовцы" с "ЛНРовцами" не обстреляют, то наши военные пульнут. Мы просим военных, сопровождаем, в режиме телефонном, потому что, знаете, это был бы жесточайший рок, условно, – спастись из плена и попасть под обстрел, допустим, дружественной собственной армии"». Бажання повідомити добру новину разом із неможливістю дати конкретну інформацію часто грають злі жарти з новинарями, призводячи до того, що їхні матеріали сприймаються радше з недовірою та підозрою, аніж із радістю.

Так само порушення стандартів повноти, – а до того ж іще й балансу думок, – бачимо в матеріалі «1+1» про мітинг у Кривому Розі:

«Понад сотня жителів Кривого Рогу вийшла на пікет з вимогою повернути на посаду керівника міської міліції Андрія Гречуха. Його призначили на посаду чотири місяці тому, а нещодавно з’явилася інформація, що службове розслідування, яке проводила служба внутрішньої безпеки МВС, виявило в його роботі грубі порушення. Натомість пікетники заявляють: Андрій Гречуха взявся за вирішення найболючіших питань Кривого Рогу, почав жорстку боротьбу із торгівлею наркотиками та гральним бізнесом. Люди вимагають залишити міліцейського очільника на посаді і написали звернення міністру внутрішніх справ та секретарю Ради нацбезпеки. Тим часом в обласній міліції Дніпропетровщини кажуть: документів із результатами перевірки та наказу про звільнення головного криворізького міліціонера ще не бачили. Втім, мають інформацію, що Гричуха готуються перевести на іншу посаду – заступника керівника транспортної міліції Придніпровської залізниці». Недостовірні посилання («з’явилась інформація», «мають інформацію») ставить під сумнів усю доцільність заходу, який є інформаційним приводом. До того ж, ідеться про факти, які можна і треба було перевірити у відповідних міліцейських керівників. Не дали слово й самому офіцерові, через якого виник конфлікт. Зазвичай такі недомовки – ознака того, що за повідомленням стоїть чийсь політичний інтерес.

«Інтер» явив цього дня хрестоматійний зразок нехтування стандартами достовірності та точності заради оперативності. Після двох перших сюжетів випуску Олексій Ліхман повідомив: «Я продолжу оперативной новостью. Подбиты два украинских самолета. Вот такая информация сегодня появилась в соцсетях. И только что "Подробностям" в штабе АТО подтвердили, что потеряли только один самолет – Су-25. Летчик успел катапультироваться. Пока это все подробности, которые мы знаем. Но продолжаем вияснять, что же там произошло». Важко уявити менш достовірне джерело, аніж «соцмережі» – в соціальних мережах у ці дні поширюються мільйони цілеспрямованих та мимовільних фейків. Якщо ж керівництво Антитерористичного центру офіційно підтверджує один збитий літак, то повідомляти про вдвічі більші втрати з недостовірним посиланням означає мимоволі підіграти терористам.

Телевізійники часто забувають, що взята з соцмереж інформація може бути наводкою для пошуку матеріалу для їхніх сюжетів і повідомлень, але не ретранслюватися як є. Ось іще один приклад – повідомлення «Інтера»:

«Ведущий: Те, кто разгонял журналистов и студентов на Майдане 30 ноября, остаются спокойно работать в милиции. Вот беркутовец Евгений Антонов.

Он один из тех, кто разгонял студентов и давал команду атаковать фотокорреспондента Reuters Глеба Гаранича. А вот Антонов в этот понедельник – в гражданском и с рацией. Охранял празднование Дня взятия Бастилии. Адвокаты журналистов рассказывают – дело об избиении то закрывали, то открывали. Всех журналистов, которые были на месте событий, даже не допросили. На наш запрос, где же люстрация? – киевская милиция не ответила. А в прокуратуре обещали завтра рассказать, какая судьба этого дела.

Игорь Черезов, адвокат пострадавших журналистов: "Были отобраны первые пояснения у потерпевших, некоторым из журналистов, которые в этом деле участвуют были даны для опознания фотографии. И после этого никаких следственных действий с нашими потерпевшими не проводится".

Александр Перевозник, пострадавший фотокорреспондент: "Скорее всего дело замнут. Половина из тех беркутовцев, уже в Луганске за ДНР, половина беркутовцев, которые были при разгоне киевского Майдана, они сейчас в Славянске. Они там вместе с нашими силовиками"». Фото Антонова знайдено в соцмережах, доказів того, що Антонов працює в міліції, а не, наприклад, у приватному охоронному агентстві, «Інтер» не шукав і не навів. Як і самого Антонова, і його безпосереднє керівництво. Про зміст запиту, який «Інтер» подавав до київської міліції, ми можемо тільки здогадуватись, але навряд чи він стосувався конкретно Антонова.

На антиколомойському фронті «Подробностей» цього дня чергував запорізький власкор «Інтера» Сергій Бордюжа, який уже був помічений у виконанні замовлень. Сюжет присвячений «кредитному майдану» в Запоріжжі, але йдеться, звісно, про «Приватбанк»; зокрема, автор нагадує про історію Людмили Печуріної, вже відому глядачам «Інтера».

«Ведущий: В Запорожье около пятидесяти человек вышли на свой первый Кредитный Майдан. Все они – взяли в банках валютные кредиты. Что от них теперь требуют и какие банки – подробнее Сергей Бордюжа.

Корреспондент: Они брали валютные кредиты по пять гривен за доллар, а теперь не знают – как платить по счетам, когда курс вырос в два с половиной раза. В Запорожье такие заемщики объединились, чтобы вместе найти выход.

Юрий Шевченко, координатор объединения заемщиков "Кредитный майдан": "Мы хотим организовать с помощью НБУ круглый стол с банкирами. Спросить у них – какие реально на данный момент они предлагают заемщикам пути выхода из данной ситуации".

Корреспондент: Главные требования митингующих – перевести валютные кредиты в гривневые по курсу НБУ на момент подписания договора. Плюс – списание штрафов за просроченные платежи. И – фиксированный процент. Но есть и те, кто настроен более радикально.

Олег Кислицын, заемщик: "Поменьше слушайте ВР депутатов, не надо никого обвинять, они вам не помогут. Я вам гарантирую. У них свои проблемы, интересы, так что не тешьте себя иллюзиями. Перестаньте платить, и все сразу наладится".

Корреспондент: Большинство из тех, кто вышел на Кредитный майдан – заемщики Приватбанка.

Геннадий Працевитый, юрист: "Я со всеми конкретно не знаком, но ко мне как юристу, больше всего обращается именно по "Приватбанку". Почему-то. Поэтому можно в принципе подбить такую тенденцию".

Корреспондент: После нескольких сюжетов в Подробностях о таких проблемах со штрафами и коллекторами Привата – сам банк вчера наконец-то дал ответ. Вот такой. Теперь мы будем проверять – как это решение исполняется в реальности.

А вот история Людмилы Печуриной – вопиющая. Дне недели назад мы рассказывали о ее мытарствах. Как Приват отобрал у сына, который воюет на Донбассе, дом. Как повесил на семью непомерный штраф в 176-ть тысяч долларов. И как коллекторы выбивают теперь эти деньги. Тогда женщина в эфире лично обратилась к Игорю Коломойскому, взывая к его совести. А он молчит, вкушая лавры пиарпатриотизма.

Людмила Печурина, пострадавшая заемщица Приватбанка: "Игорь Владимирович, я вам авторитетно заявляю, я не провокация, и у меня действительно такая нехорошая история. Тем более что это история не моя. Я вам уже говорила, что это моего сына, который сейчас воюет. Я вам говорила, о том, что он воюет не только за меня, за меня и он 100%. Но и за вас, и за ваш бизнес. И за всех нас".

Корреспондент: Эти люди намерены бороться до победного конца. И не факт, что он будет таким, каким хотелось бы банку. А пока заемщики – обещают собираться на этом месте каждую неделю». Автор подбав про таке-сяке пояснення того факту, що, хоча мітингують клієнти різних банків, у сюжеті названо лише один. Відсутність позиції банку в сюжеті вже не дивує.

І контрольний у голову: «Ведущий: А вот о долгах, вернее, дивидендах, непоступивших в госбюджет, другой компании, подконтрольной днепропетровскому губернатору Коломойскому – "Укрнафте". А долг немаленький – полтора миллиарда гривен. Мы спросили о нем у премьера в зоне АТО. Вот что он ответил.

Журналист: "Вам відомо коли компанія “Укрнафта” виплатить дивіденти?"

Арсений Яценюк, премьер-министр Украины: "Я думаю, що це зараз точно не та тема. На засіданні Кабміну я вам все проінформую"». Про те, чи платить, чому не платить і коли заплатить дивіденди «Укрнафта», можна і слід було запитати саму «Укрнафту». Глядачі з цього повідомлення зрозуміли одне – те, що й мали зрозуміти: Коломойський не віддає боргу державі.

«Україна» продовжує ненав’язливу пропаганду припинення збройної боротьби з терористами та переходу до переговорів. Матеріал Сергія Іванова присвячений втратам індустрії Донбасу. Ключові слова – в останніх фразах: «Никто из экспертов сейчас не берется говорить, насколько придёт в упадок экономика Донбасса и сколько будет стоить ее восстановление. Но с каждым выстрелом артиллерии потребуется все больше финансирование из полупустого бюджета Украины». Інакше кажучи, Донбас руйнує українська армія. Традиційно, закликаючи до переговорів із проросійською стороною, «Україна» не уточнює, хто, з ким і як їх має проводити, а також на які компроміси українська сторона може піти. Нагадаємо, що попередня спроба переговорів зупинилася через вимогу терористів вивести всі війська з Донецької та Луганської області. Далі у випуску – ще одне повідомлення про руйнування Донбасу війною з коментарем експерта Анатолія Бароніна.

17 липня, четвер

Майже всі канали на момент початку вечірніх випусків новин уже отримали інформацію про катастрофу «Боїнга» на Донбасі. СТБ наприкінці випуску новин о 18.00 встиг повідомити про трагедію кількома словами, ще не маючи жодного фактажу. Вже «Факти» на ICTVо 18.45 починались із повідомлення про «Боїнг». Отже, з оперативністю все гаразд. Не випадає нарікати й на повноту, адже розібратися в обставинах та причинах трагедії, що відбулася кілька годин тому, не встиг іще ніхто (не розібралися, зрештою, й дотепер). А ось випробування на точність і достовірність не зміг пройти практично жоден із каналів.

Ось хронологічно перше змістовне повідомлення про те, що сталося – ICTV: «Щойно нам надійшла інформація, що над Донеччиною збито малазійський літак з майже трьома сотнями пасажирів на борту. "Боїнг-777" прямував з Коала-Лумпуру до Амстердаму. Зв'язок з літаком зник о 16:2, коли він був на висоті 10 тисяч метрів саме над територією міста Шахтарськ на Донеччині, яке контролюють проросійські бойовики. Факт авіакатастрофи підтвердили в МВС і в штабі антитерористичної операції. Кажуть – поблизу Тореза вже знайшли уламки "Боїнга", навколо якого порозкидані тіла загиблих азійської зовнішності. Хто міг збити лайнер – поки не відомо. Але нагадаю, сьогодні речник РНБО Андрій Лисенко повідомив, що бойовики отримали на озброєння від росіян зенітну ракетну установку "Бук", що здатна збивати літаки на великих висотах. В українських військових такого озброєння немає». Ведуча з упевненістю стверджує, що літак саме збито. Хоча доказів на той час іще не було, тільки припущення. За 45 хвилин у «Событиях» на каналі «Україна» з такою самою впевненістю повідомлять, що літак розбився (що, за наявною на цей час інформацією, не відповідає дійсності – «Боїнг» розколовся в повітрі).

Про те, що збили, ймовірно, не українські військові, «Факти» говорять відразу, посилаючись на інформацію Андрія Лисенка про «Бук». За двадцять хвилин до цієї теми повертаються, маючи нову заяву:

«Інна Шевченко, ведуча: І щойно ми отримали нову інформацію про збитий малазійський літак. Президент зокрема заявив, що це не наші військові його збили, а прем’єр повідомив, що створять спеціальну комісію, яка буде розслідувати цю справу. І зараз у нас в гостях мер столиці Віталій Кличко. Добрий вечір. Як ви можете прокоментувати останні події з цим літаком?

Віталій Кличко, міський голова Києва: "Я не знаю добрий вечір чи не добрий. Після того як Біля 300 людей загинуло. І я врешті-решт впевнений в тому, що на цей раз всі міжнародні політики вже звернути увагу, що це не тільки конфлікт якийсь локальний, там Донецьк чи Луганськ. Це конфлікт не тільки український. Це конфлікт вже, до якого вже мають відношення всі країни. І це стабільність не тільки одного регіону. Це стабільність не тільки України. Це стабільність світова. І скільки можна вже чекати. Ми всі розуміємо, що постачання зброї іде. Це ті комплекси, якими можна збити літак на такій висоті, це сучасні комплекси, це люди, які повинні пройти спеціальну підготовку. І одну річ хочу сказати, що в цьому ми вже всі об’єднавшись повинні покласти край. Це не тільки антитерористична акція. Це вже відкрита війна"».

Зрозуміло, що київського мера запросили говорити не про катастрофу літака. Що саме ведуча запропонувала, а Віталій Кличко погодився коментувати, якщо на ту мить, окрім факту катастрофи літака, не було жодної інформації про причини та обставини? Водночас київський мер з упевненістю фахівця каже про те, що відбулося, як про акт війни.

«1+1» починає з коректних і достовірних повідомлень із посиланнями на джерела: літак упав, могли збити з «Бука», «Бук» є на озброєнні в терористів. Однак уже четверте повідомлення у випуску виявляється дезінформацією та перекрученням:

«Наталя Мосейчук, ведуча: Провину за збитий пасажирський літак вже взяв на себе так званий міністр оборони “ДНР” Ігор Стрєлков. На своїй сторінці в соцмережі він написав: “В районі Тореза збитий літак, справа рук його бойовиків”. Час написання повідомлення збігається із часом, коли літак зник із радарів. Стрєлков визнає, його бойовики це робили умисно. Далі він зневажливо називає трагедію пташкопадом і додає відео.

“В районе Тореза только что сбили самолет Ан-26, валяется где-то за шахтой “Прогресс”. Птичка упала за террикон, жилой сектор не зацепила”». Навіть якщо припустити, що сторінка «Сводки Стрелкова Игоря Ивановича» у «Вконтакті» є справжньою та наповнюється особисто Стрєлковим, – що далеко не факт, враховуючи грандіозну кількість підробок у соцмережах, – відповідальності за збитий «Боїнг» Стрєлков на себе не брав.

Далі у випуску Наталія Мосейчук іще раз повторює недостовірну та некоректну інформацію: «Відповідальність за інцидент фактично взяло на себе керівництво ДНР. Ігор Стрєлков написав в своїй сторінці: в районі Тореза збитий літак справа рук його бойовиків. Стрєлков визнає, його бойовики це робили умисно і зневажливо називає трагедію пташкопадом. Пізніше щоправда терористи почали видаляти пости про свої нібито досягнення і заявили, що жодного літака не збивали, про все почули від журналістів і взагалі не мають обладнання, яке могло б збивати літаки на такій висот». Усе сказане про запис Стрєлкова – інтерпретації. В аналогічному повідомленні «України» недостовірність твердження, що Стрєлков узяв на себе відповідальність, посилюється неповною інформацією:

«Как только что стало известно, лидер самопровозглашенной ДНР Игорь Гиркин, более известный как Стрелок, взял на себя ответственность за сбитый пассажирский “Боинг” в Шахтерске. По крайней мере, такая информация появилась на его странице в соцсети».

Для порівняння, Перший національний повідомляє про цей самий запис значно коректніше: «У соцмережах, на сторінці сепаратистів “Сводки от Стрелкова Игоря Ивановича” о 16:50 за київським часом з’явилася інформація, що бойовики збили літак. Тобто це повідомлення опубліковане через півгодини після того, як зник зв'язок наземних служб з літаком. Зокрема, там написано, цитую: у районі Тореза щойно збили літак Ан-26, валяється десь за шахтою Прогрес. Попереджали ж, не літати у нашому небі, кінець цитати. Через деякий час повідомлення в соцмережі зникло, але користувачі Інтернету встигли зробити скріншот, його ви і бачили на відео». Коректну інформацію дав і ICTV.

До свого головного випуску новин – 21.00 – Перший національний мав достатньо часу, щоб назбирати інформацію про страшну подію. Матеріали на цю тему, втім, уже традиційно складаються з цитат із фейсбуку та офіційних коментарів; позитивним моментом є спроба журналіста Михайла Прудника пояснити глядачам, що таке «Бук». Разом із тим, Перший дуже обережний у формулюваннях навіть о 21-й, тоді як «1+1» почав голослівно стверджувати та давати оцінки вже о 19.30. Ось, наприклад, порівняння з нацистами в підводці Наталії Мосейчук: «Трагедія останніх годин – розстріл. Розстріл в небі мирного літака – умисний розстріл приголомшує. Аналізуючи ситуацію на українсько-російському кордоні військові експерти переконані, що російські Збройні сили використовують тактику нацистів часів Другої світової війни. Росіяни регулярно обстрілюють нашу територію з “Градів” та збили штурмовик Су-25 ЗСУ. Сьогодні ж РНБО підтвердила участь “зелених чоловічків” в воєнній операції проти України. На нашій території вже з’явилися російські військові без розпізнавальних знаків. І остання крапля, збитий пасажирський літак. Про відкриту агресію Росії Костянтин Павлов». На ту мить журналісти «ТСН» не мали й не могли мати жодних доказів, що давали б підстави стверджувати про «умисний розстріл мирного літака». Так само без перевірки «ТСН» поспішає поширити інформацію про те, що на борту «Боїнга» було 23 громадян США (це виявилося фейком, що поширювався в соцмережах).

А квінтесенцією зневаги до стандарту достовірності стало наступне повідомлення: «Як стало відомо, чорна скринька збитого Боїнга вже забрана терористами для подальшого передавання до Москви. Я зазначу, це інформація із соцмережі терористів». Ми навряд чи колись дізнаємось, із яких «соцмереж терористів» узяли цю новину, однак точно знаємо, що вона не була правдивою. Таким чином найпатріотичніші, найполум’яніші українські медіа цього дня були залучені до роботи на користь російської пропаганди – активного поширення неправдивих, напівправдивих і частково правдивих суперечливих повідомлень, у сукупності яких споживач інформації повністю втрачає орієнтацію.

Більшою мірою на пошук власних джерел інформації про трагедію біля Тореза були зорієнтовані «Подробности» каналу «Інтер». Це як свідки падіння літака та його наслідків, так і експерти з власними версіями, а також західні ЗМІ. «Інтер», утім, також поширив – без жодного посилання – непідтверджену і, як виявилося, неправдиву інформацію про громадян США в «Боїнгу». А виклавши все, що вдалося довідатися про збитий літак, «Інтер» повернувся до улюбленої теми: інформаційного знищення Ігоря Коломойського.

«Алексей Лихман, ведущий: Правительство будет урезать ряд соцпрограмм. Деньги нужны на обороноспособность и восстановление Донбасса. Сколько конкретно – не знают. Но знают, что есть госпредприятия и есть их колоссальные долги в виде дивидендов. Один из крупнейших должников – "Укрнефть". 50% + 1 акция предприятия, как известно, принадлежат "Нефтегазу". А более 40% группе "Приват" Коломойского. Считается, что олигарх контролирует предприятие практически полностью – за счет своего менеджмента. Так вот, по оценкам экспертов, прибыль "Укрнефти", начиная с 2011 года, осталась нераспределенной. И госбюджет потерял от полутора до трех миллиардов гривен. В правительстве же оценили убытки – это миллиард триста тысяч гривен.

Юрий Продан, министр топлива и энергетики Украины: "Прем'єр-міністр дав доручення всім державним компаніям щодо перерахування дивідендів до державного бюджету України. В тому числі і такому підприємству, як Укрнафта направлено Мінпаливенерго НАК "Нафтогазу" щодо виплати 1,3 мільярда гривень підприємству Укрнафта. Також дано доручення щодо – при прийнятті цього рішення-скликати відповідні збори компанії Укрнафта".

Алексей Лихман, ведущий: В то же время в правительстве не пояснили, на каком основании "Укрнефть" откачала более 600 тонн технологической нефти из трубопроводов в собственные хранилища. Теперь Кабмин, который поставили перед фактом, решает, что с этой нефтью делать дальше.

Юрий Продан, министр энергетики и угольной промышленности Украины: "Вона знаходиться в резервуарах. Це резервуари Укртранснафти, резервуари Кременчуцького НПЗ, це резервуари Дрогобича і Галичини. Ця нафта сьогодні опломбована, найближчім часом буде відповідне рішення, де кожна тонна нафти буде сказано, що з нею робити"».

Інформаційний привід – урізання соцпрограм – притягнуто за вуха, щоб виправдати повернення до учорашньої теми невиплачених дивідендів «Укрнафти». І знов позиції компанії «Укрнафта», як і згадуваного в матеріалі Коломойського, немає. Також у матеріалі є недостовірні посилання – в уряді «знають», «оцінили», «вважається» тощо.

Катастрофа біля Тореза не змусила й «Україну» припинити свою маленьку війну – проти добровольчих батальйонів (а опосередковано також проти Коломойського):

«Елена Кот, ведущая: Убийство в Мариуполе – этой ночью на территории одной из городских школ произошла драка между местными жителями и людьми в камуфляже. По некоторым данным, это могли быть представители батальона “Азов”, который считают близким к Игорю Коломойскому. В результате потасовки 49-летний местный житель получил тяжелые травмы и умер в больнице. Еще два человека получили травмы различной степени тяжести. Уголовное дело возбуждено по статьям “Умышленное убийство” и “Умышленное тяжкое телесное повреждение”. Дело под контроль взял прокурор Донецкой области. В самом батальоне “Азов” утверждают, что у убийству не причастны.

Игорь Мосейчук, заместитель командира батальона “Азов”: “Заявляємо, що розповсюдження чуток, дезінформації стосовно батальйону “Азов”, яке в останній день почало поширюватися, а саме щодо причетності до убивства, зґвалтування, якихось пограбувань міфічних, не відповідає дійсності”.

Сергей Резницкий, прокурор Мариуполя: “Срок наказания – до 15 лет за совершение умышленного убийства. Следователь допрашивает потерпевшего, то есть того мужчину, который был доставлен в лечебное учреждение. Говорить о чем-то, о точно установленных данных, я сейчас не могу”». У виділеній фразі порушено всі мислимі стандарти інформаційної журналістики: посилання на джерела, відокремлення фактів від коментарів, точність… Попри те, що «Україна» дає слово людині з батальйону «Азов», звинувачення, що ґрунтується на невідомо звідки взятій інформації, синхрон не знімає.

18 липня, пятниця

Інформації про причини катастрофи «Боїнга» на кінець дня 18 липня було вже багато, тому новинарі телеканалів змагались у компіляції та пошуку власних джерел. Зняти свої репортажі, зважаючи на те, що уламки літака впали на окуповану територію, було проблематично, але деяким каналам це таки вдалося (зокрема, репортаж Івана Гребенюка на «1+1»). На цей час більшість каналів скоригували свої формулювання – «1+1» називає літак «збитим проросійськими бойовиками», ICTV«підбитим терористами», а «Інтер» – хоч і «збитим», але каже, що «Боїнг» «упав».

Особливо відчутною в таких випадках стає різниця між багатими каналами – тими, що з великим міжнародним відділом та кореспондентською мережею, – і схильними до економії, які звикли купувати відео в агентствах або цитувати фейсбук. Найпотужніший парад ексклюзивів відбувся у «Подробностях» каналу «Інтер» – тут докладно, різнобічно висвітлили реакцію різних держав світу на катастрофу «Боїнга». Непогано попрацював у цьому напрямку й «1+1», знайшовши кореспондентку-українку в Малайзії, а також розклавши по поличках різні версії та докази причетності терористів до катастрофи. Практично весь випуск «ТСН» присвячений цій темі в різних аспектах – від безпосередньої інформації з місця подій до історичної розвідки Наталки Пісні про збитий радянською армією південнокорейський літак.

Однак у новинах найбагатших каналів далеко не все райдужно. Зокрема, «Інтер», який любить ятрити цікавість аудиторії історіями про ватажків терористів, переказав не просто безглузду, але й блюзнірську версію Гіркіна-Стрєлкова: «Ведущий: "Боинг-777" летел уже с мертвыми пассажирами. Вот такая идея осенила одного из предводителей террористов ДНР Гиркина. Он немедля поделился ею, не смотря на всю ее абсурдность. Гиркин продемонстрировал недюжие аналитические способности, и сделал сразу несколько выводов. Авиалайнер перевозил медицинский спецгруз, а множество погибших были обескровлены, и от них подозрительно шел слишком сильный трупный запах, не смотря на пасмурную погоду». Саркастичний тон, із яким усе це повідомляє ведучий Олексій Ліхман, не виправдовує рішення новинарів «Інтера» оприлюднити маячню бандита. Як і в понеділкових новинах про розіп’ятого хлопчика, «Інтер», знущально переповідаючи фейки російської пропаганди, насправді доносить їх до аудиторії, яка б за інших обставин мала шанс залишитись не зараженою:

«Ведущий: Российская пропаганда в соцсетях – это полный абсурд, бред, в который там многие верят. Через несколько часов после падения малазийского "Боинга" в "Твиттере" начали появляться записи якобы пассажиров этого самолета. На ломаном испанском с грубейшими ошибками один из пользователей сообщал, что рядом с "Боингом" летят украинские истребители. Запись появилась около 10 вечера. А трагедия случилась на 5 часов раньше. Значит в живых пассажиров этого рейса уже просто не было. Но именно на эту запись начали ссылаться российские СМИ, и не только российские. "Евроньюс" почему-то тоже давал ссылку на этого мифического испанского пассажира, который резко стал диспетчером. Но пользователи сети обвинили российские спецслужбы в глупой попытке оправдаться. Если бы до полуночи никто не заметил этот подлог, то уже сегодня узнать точное время записи было бы просто невозможно. Ведь возле сообщения стояла бы пометка "Оставлено вчера"». Спростувати фейк і назвати його фейком, ба навіть висміяти – це не одне й те саме: спростування вимагає доказів. Викладені ж «Інтером» версії, нехай голослівні та сміховинні, можуть упасти в родючий ґрунт.

Паразитувати на романтично-комедійному образі Гіркіна «Інтер» не припиняв і наступного дня – зокрема, повідомив, що «У террориста Гиркина – "все очень плохо". Признает – украинская армия перерезала последнюю основную трассу, связывавшую Донецк с Луганском и с Россией. Стратегической ошибкой боевиков Стрелков назвал взятие силами освободительной операции поселков Белое и Веселая Тарасовка. Там теперь опорные пункты украинской армии. А это фактически перекрывает возможность снабжения террористов ДНР из России».

Окрім Гіркіна, героєм цього випуску «Подробностей» став Павло Губарєв, товариш Гіркіна по керівних органах самопроголошеної ДНР. Прокрутивши ролик із ютьюба, в якому жінка з Донецька говорить Губарєву неприємні для нього речі, «Інтер» показав сюжет про рекламний бізнес Губарєва, що продовжує працювати на українському ринку. Автор матеріалу, Ярослав Кречко, позбирав коментарі в професійних рекламістів, а ось у правоохоронних органів не зміг: «Мы обратились с вопросами о проверке в Генпрокуратуру. Человека, который смог бы ответить на них – сегодня не нашли. А вопросы есть не только по бизнесу Губарева – но и других лидеров террористов пошибом меньше, но бизнесом больше».

Страшні події на Донбасі змусили «Інтер» на пару днів відмовитися від нищівних сюжетів про Коломойського. Проте з’явився новий замовник, якому в редакції «Подробностей» відмовити не змогли. На «Інтері» в цей день засвітилася така собі «Народна рада», доти нікому не відома організація, серед представників якої кілька прізвищ є впізнаваними для знавців новітньої історії України:

«Возобновить переговоры по урегулированию ситуации на востоке просит президента Порошенка союз общественных организаций "Народная рада". 4 сотни делегатов из разных областей провели съезд. Уверяют – в переговорах кроме политиков. Должны участвовать представители разных общественных организаций, и уже выбрали своих делегатов. Все это было озвучено Надеждой Лукашенко, Валентиной Семенюк и Александра Мавзоленко. Все они представители Народной рады».

Джинсу «Народної ради», яка за змістом вочевидь суперечить патріотичному пафосу решти новин випуску, бачимо останнім повідомленням «Фактів» ICTV: «Яким би не було тяжким протистояння, воно все одно мусить закінчитися миром. І тому треба якнайшвидше шукати порозуміння. Зокрема і завдяки продовженню переговорів щодо врегулювання конфлікту на сході України. Цього вимагають від протиборчих сторін понад 4000 громадських організацій, об'єднаних в так звану народну раду. Вони звертаються до президента України і висувають свого представника для перемовин – Віктора Медведчука. Більше того, вони наголошують – ідею поновлення консультацій підтримують і канцлер Німеччини Ангела Меркель і президент Франції Франсуа Олланд і сама Меркель прямо називала Віктора Медведчука як необхідного учасника групи з врегулювання конфлікту.

Надія Лукашенко, голова правління ВГО "СГОУ "Народна рада"": "Ми хочемо, друзі, миру. Уже більше душа не переносить, коли говорять навіть про одну людину, яка там загинула. Тому що батька дітям ніхто не поверне. Чи матері сина. Ми за мир. Ми за Україну без війни"». Прізвище «Медведчук» робить походження замовних матеріалів уже зрозумілішим.

На відміну від ICTV, заклики до припинення збройної боротьби з терористами є типовими для новин каналу «Україна», тому замовне повідомлення «Народної ради» не так сильно виділяється на їхньому тлі – проте дивує, що воно поєднане зі згадками про Сергія Таруту та Партію розвитку України:

«До окончательного расследования причин авиакатастрофы все военные действия на Донбассе должны быть приостановлены, на этом настаивает губернатор Донецкой области Сергей Тарута. По его словам, уже сегодня должен состоятся очередной раунд переговоров контактной группы по урегулированию ситуации на Востоке. О том, что война на Донбассе зашла слишком далеко, а ее последствия стали губительными не только для Украины, но и для мира сегодня заявили в партии “Развития Украины”. А представители гражданского общества сегодня обратились к Президенту, они просят урегулировать конфликт путем переговоров. Под этим призывом подписались уже почти 5 тысяч представителей общественных организаций. Сбор подписей будет продолжаться до понедельника.

Валентина Семенюк, член ВОО “СООУ «Народная рада»”: “Та ініціативна група, яка сформована із громадських організацій, а це 4,5 тисячі громадських організацій і ми повинні сьогодні врегульовувати питання миром, а не тільки представниками майдану. Ми повинні мирно врегулювати це питання, без зброї”».

Саме по собі звернення нікому не відомої «Народної ради» до Президента з загальним закликом припинити боротьбу з терористами могло би бути інформаційним приводом лише у разі, якби журналісти вирішили розібратися, хто за цим стоїть. У міфологічному, незбалансованому та явно піарному форматі, в якому ця інформація з’явилася 18 липня, повідомлення про «Народну раду» могли бути лише джинсою. Цікаве питання: хто за це платив?

19 липня, субота

Головною темою дня залишаються наслідки катастрофи «Боїнга», ймовірно, збитого російськими військовими або проросійськими терористами на Донбасі. «Інтер» не чіпав Коломойського, зате згадав про свого старого друга Олега Ляшка. Депутат-радикал став головним героєм повідомлення про присягу студентів академії Ківалова в Одесі, хоча жодного стосунку ні до студентів, ні до академії не має:

«Алексей Лихман, ведущий: Одесса сегодня показывала боевой дух. Около четырехсот студентов и студенток Национального университета "Юридическая академия" приняли присягу на верность Украине. Пообещали защищать ее территориальную целостность. Для Одессы сейчас это весьма актуально: в городе постоянно муссируется информация, что здесь могут повториться беспорядки по донбасскому сценарию – в общем, патриотические настроения никогда не будут лишними. Олег Ляшко пришел к ним без вил, конечно, но вот с кем он готов договариваться – послушайте сами.

Олег Ляшко, народный депутат Украины: "Сепаратистская угроза в Одессе не пройдет. Никаких переговоров с террористами! Никаких с ними договоренностей быть не может! Хороший террорист – это грохнутый террорист! Сначала грохнуть, а потом спросить: откуда и кто такой?"». Втім, замовлення від Ляшка цього дня отримав не тільки «Інтер» – ідентичний матеріал вийшов на ICTV.

ICTV, який на минулому тижні прославляв Кучму з нагоди двадцятиріччя його обрання президентом, знайшов іще одну круглу дату – двадцятиріччя інавгурації тестя Віктора Пінчука. За панегірик узялася журналістка Ольга Ніколайчик:

«Інна Шевченко, ведуча: У наступному матеріалі “Факти” згадують історію. Адже сьогодні рівно 20 років, як другий президент України Леонід Кучма очолив українську державу. Тоді наша економіка була у глибокій кризі і розвивати державу було дуже складно, але Леонід Данилович труднощів не злякався і саме за його президентства Україна стала на шлях активного розвитку.

Ольга Ніколайчик, кореспондент: 20 років тому Кучма присягнув на вірність державі, яка була в глибокій економічній кризі – шалене безробіття, гіперінфляція, масові страйки шахтарів. Будувати нову Україну було непросто, та Леонід Кучма ще з часів роботи ракетником жодних випробувань не боявся. Відтак за роки його президентства молода Україна міцно стала на ноги, отримала національну валюту, розбудувала малий і середній бізнес, затвердила нову Конституцію і взяла твердий курс на євроінтеграцію.

Леонід Кучма, Президент України (1994–2005 рр.): "Ми споконвіку європейці. Сьогодні ми відчуваємо себе єдиною спільнотою з іншими європейцями, ми йдемо до європейського дому, цього потребують нинішні та майбутні покоління українців".

Ольга Ніколайчик, кореспондент: При цьому Кучма вів настільки виважену міжнародну політику, що зумів налагодити партнерські відносини і з Заходом, і зі Сходом. Це саме в роки президентства Леоніда Даниловича тодішній господар Кремля Борис Єльцин сказав: “Зранку прокидаюсь і одразу думаю, що сьогодні зробив для України”.

Борис Єльцин, президент Росії (1991–1999 рр.): “Наша главная задача – это стратегическое партнерство двух крупных великих стран – это главное”.

Ольга Ніколайчик, кореспондент: Водночас при вмінні досягати компромісу другий Президент України був непохитним, якщо йшлося про захист національних інтересів. Так було на початку двохтисячних, коли зовнішні сили намагалися ослабити державу через касетний і кольчужний скандали. Так було і 2003-го, під час російсько-українського конфлікту навколо острова Тузла, коли Росія відмовилася від свого плану звести дамбу і фактично анексувати острів. Та сам Леонід Данилович вважає: головне його досягнення – спокій в Україні, 2004-го під час помаранчевої революції саме тодішній Президент не допустив кровопролиття.

Леонід Кучма, Президент України (1994–2005 рр.): “Україна ж залишилась острівцем спокою в цьому морі нестабільності, тому що ми ніколи не переходили грань за якою кров”.

Ольга Ніколайчик, кореспондент: Його давні друзі ракетники і досі пишаються, що їхній колега зумів розбудувати і космічну галузь і державу в цілому.

Юрій Машненко, начальник центру інфомарційного зв’язку КБ “Південне”: “А это было именно служение в те непростые времена. Посмотрите, ни одного сантиметра квадратного земли потеряно не было, ни одной капли крови пролито не было”.

Ольга Ніколайчик, кореспондент: Після прощання з Банковою Леонідові Кучмі пророкували політичне забуття, але увійшовши в політку 20 років тому, він і досі залишається в ній ключовою фігурою. Недаремно саме йому чинний Президент доручив очолити групу переговорників на консультаціях з приводу мирного врегулювання конфлікту на сході.

Леонід Губерський, ректор Київського національного університету ім. Тараса Шевченка: “Зараз дивіться гостра ситуація, бачте кому доручив … Леонід Данилович. А ті всі відомі етапи його життя, коли Україна була на грані відповідної, знаєте, 2004 рік … уступив чи одступив, не пішов на загострення і зберіг .. в країні”.

Ольга Ніколайчик, кореспондент: Він керував країною найдовше за всіх президентів незалежної України. До нього ставилися неоднозначно – нещадно критикували, або навпаки неабияк поважали. Та нині беззаперечне одне – це десятиріччя для країни було – епохою Кучми». Це вже прогрес у порівнянні з попереднім хвалебним сюжетом – журналістка визнала, що тестя власника каналу хтось колись критикував. Проте жодних фактів, які могли би показати Кучму в хоча б трохи неоднозначному, не зовсім райдужному світлі, в матеріалі немає (й не дивно, адже не для того він робився).

«События» каналу «Україна» представили своїм глядачам звичне маніпулятивне меню: губернатор Донеччини Сергій Тарута, що закликає чимскоріше припинити бойові дії; захоплена оповідь про дружинників Маріуполя, які самі тримають під контролем місто й також хочуть миру. «Металлурги уверены, что конфликт на востоке удастся решить путем переговоров, а их опыт возвращения к мирной жизни используют и в других городах»; «Металлурги Мариуполя требуют разоружить незаконные бандформирования на востоке» – очевидно, що йдеться не про проросійських терористів, яких неможливо роззброїти інакше, окрім як бойовими діями. Текст звернення підтверджує припущення, що маються на увазі саме проукраїнські формування, себто добровольчі батальйони: «Мы, ветераны-металлурги, просим вас сделать все, чтобы, по примеру Мариуполя, сберечь Донецк и Донбасс, чтобы остановить кровопролитие, не допустить разрастания войны. Чтобы уберечь от гибели наших детей и внуков. Для этого надо говорить с народом, говорить со всеми, кто способен повлиять на ситуацию. Для этого надо очистить города Донбасса от вооруженных формирований, которые занимаются самоуправством, самосудом, нагоняют на жителей страх. Мы просим вас строить Единую Украину не огнем и мечом, а убеждением и мирными инициативами. И мы готовы в этом помогать и участвовать!».

Однак 19 липня, окрім звичних для каналу закликів до переговорів та підкреслення визначної ролі підприємств Ахметова в усьому хорошому на Донбасі, глядачі побачили дещо нове – удар по Ігореві Коломойському, за змістом аналогічний тим, які щодня завдає канал «Інтер». Це сюжет про борги «Укрнафти»:

«Елена Кот, ведущая: А пока правительство ищет способы сократить государственные расходы, появляется информация о том, что некоторые представители крупного бизнеса, напротив, стремятся в непростой ситуации получить доступ к стратегическим государственным ресурсам. На протяжении последних трех месяцев из трубопроводов страны откачали стратегический запас нефти – более 600 тысяч тонн. Кто, куда и чем это грозит?

Корреспондент: Украинская нефтетранспортная система – это 19 трубопроводов общей протяженностью 3,5 тысячи километров. Для того чтобы система функционировала, она должна быть постоянно наполнена так называемой технологической нефтью, всего в трубах ее более миллиона тонн. Одновременно, этот объем является и стратегическим резервом страны, который в марте начали откачивать в частные резервуары.

Юрий Корольчук, эксперт энергетического рынка: "Станом на липень із системи нафтопроводів України викачано більше 600 тисяч тонн технологічної нафти. Практично вся нафта зберігається на підприємствах, які контролюються групою "Приват" Ігоря Коломойського".

Корреспондент: Фактически отбор осуществляла государственная "Укртранснафта", называя причиной невозможность гарантировать безопасность из-за конфликта на юго-востоке страны, но на практике госкомпанией управляют менеджеры из окружения днепропетровского губернатора. Нынешний глава правления "Укртранснафты" Александр Лазорко раньше руководил принадлежащим "Привату" "НПК-Галичина". Неудивительно, что весной он в срочном порядке предложил переработать технологическую нефть также на подконтрольном Коломойскому заводе – на сей раз Кременчугском.

Сергей Куюн, эксперт энергетического рынка: "Появляются какие-то непонятные… надо кому-то помочь, надо загрузить украинского производителя. Я все понимаю, но он все-таки – это частная компания. Мы можем продать нефть, например, "Укртатнафте" той же самой, но исходя из паритета с экспортной ценой".

Корреспондент: Цена – еще более интересный вопрос. Трубопроводы были заполнены технологической нефтью в 90-е годы, сейчас ее рыночная стоимость в 10 раз выше, но в случае переработки компания-производитель может получить это сырье по старой цене.

Юрий Корольчук, эксперт энергетического рынка: "Сьогодні вартість нафти: 600 тисяч тонн – це майже 120 мільйонів доларів. 10 років назад, навіть більше, ця вартість була порядка 10-15 мільйонів доларів. І тому, зважаючи на таку різницю колосальну, група "Приват" отримує просто дешевий ресурс. І маржа заробітку там буде складати сотні процентів".

Корреспондент: Заработать на государственной нефти "Приват" может в несколько этапов: хранение, переработка, реализация. До двух последних, как заверили "События" в профильном министерстве, дело не дошло. Пока.

Из письма Министерства энергетики и угольной промышленности Украины: "Переработка вытесненных объемов нефти не осуществлялась, поскольку, согласно распоряжению правительства, "Укртранснафта" может проводить коммерческие операции с нефтью, которая используется для производственно-технологических нужд, только по согласованию с Кабинетом министров Украины".

Корреспондент: Не в последнюю очередь нефть не была переработана из-за разразившегося скандала в СМИ. Сейчас она хранится опять-таки на связанных с "Приватом" заводах – кременчугской "Укртатнафте", Дрогобычском "НПК-Галичина", надворнянском "Нефтехимике-Прикарпатье". И за это государству уже с конца лета нужно будет платить – 1 гривна за тонну в сутки. Сколько сырье будет там находиться и в какие суммы это обойдется бюджету, пока неясно.

Юрий Продан, министр энергетики и угольной промышленности Украины: "Я надіюсь, що найближчим часом буде відповідне рішення, як я сказав, де кожна тонна нафти, буде сказано, що з нею робити. Буде прописаний чіткий механізм дій з цією нафтою".

Корреспондент: Кроме всего, опустошение трубы ведет к техническим проблемам, на преодоление которых будут тратиться огромные суммы – опять-таки из бюджета. И это в стране, находящейся практически в состоянии войны, и правительство которой из последних сил собирает средства для обеспечения нужд армии. Профильные чиновники утверждают: сейчас в нефтепровод закачаны смеси для его сохранения. Бывший глава наблюдательного совета "Укртранснафты" Игорь Рубан уверен: металл может попросту не выдержать.

Игорь Рубан, экс-глава наблюдательного совета "Укртранснефть": "Консервация нефтепроводов с откачиванием технологической нефти и последующим закачиванием азотной смеси может навредить нефтепроводам. В таком состоянии они смогут простоять не больше 3 лет".

Корреспондент: Если в будущем даже и найдутся сотни миллионов на новую технологическую нефть, не факт, что ее будет куда возвращать».

Усі характеристики – відсутність позиції групи «Приват» та «Укрнафти», постійне повторення та наголошування на тому, що йдеться саме про Коломойського, специфічний добір коментарів експертів, – свідчать: матеріал робився цілеспрямовано з метою вдарити по дніпропетровському губернатору. Можливо, приводом для відкритого приєднання «України» до антиколомойської коаліції, яке фактично відбулося 16 липня та стало очевидним 19-го, стало інтервю Ігоря Коломойського з закликами націоналізувати майно Ахметова та Фірташа.

Медійний вимір олігархічної війни (за версією журналістки «Фокусу» Олени Шкарпової, вона триває з початку травня) не лише потворний, але й руйнівний – для професії, економіки та суспільства. Окрім цинічних коментарів про продажність журналістів і медіа як інструмент, у соціальних мережах з’являється дедалі більше виявів щирого обурення пересічних телеглядачів, які розпізнають маніпуляції, джинсу та окремі атаки в цій медіавійні. Посилення віртуальних бойових дій, збільшення кількості політиків-благодійників, що намагаються купити забуття своєї біографії публічною допомогою армії та біженцям, зростання кількості реверансів у бік власників та членів їхньої родини, – удар по довірі глядачів, яку ICTV та «1+1» так важко здобували, а «Україна» та «Інтер» після їхніх брехливих новин часів Майдану добряче розгубили. Торгувати новинами під час війни, вигукуючи патріотичні гасла замість фактів у прямих включеннях і тут же пускаючи в ефір джинсу Медведчука, – це вже не про порушення стандартів, це вже про моральність і здоровий глузд. А з огляду на війська, які Росія тримає на українському кордоні, ще й про інстинкт самозбереження.

Моніторинг здійснено за підтримки Фонду розвитку ЗМІ посольства США в Україні

У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
joinfo.ua
Всі матеріали розділу / жанру:
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
2162
Переглядів
Коментарі
Код:
Им'я:
Текст:
Коментувати
Коментувати
Нові тексти на ДМ
2016 — 2019 Dev.
Andrey U. Chulkov
Develop
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду