Read in English.

У січні 2019 року «Детектор медіа» почав аналізувати російські ток-шоу. Подібно Данте із «Божественної комедії», ми спустилися на самісіньке дно пекла російської журналістики й знайшли там триголового монстра – «Вечер с Владимиром Соловьёвым», «Время покажет» та «Вести недели с Дмитрием Киселевым». З 14 січня до 17 березня ці троє породили 183 випуски, і 109 з них, тобто, майже 60%, стосувалися України.

Головні меседжі

Більшість програм  пропагандистів дуже схожа. Обговорюючи різні інформаційні приводи, ток-шоу приходять до одних і тих же висновків, транслюючи ті ж самі меседжі.

68% програм заявляють, що Україна знаходиться під зовнішнім управлінням Заходу. На думку російських шоу, Держдеп спровокував Майдан, підтримує вогонь війни на Сході, визначає результат виборів та навіть здобув для України Томос. Більше того, Петра Порошенко - це креатура посла США в Україні Марі Йованович (яка працює тут на два роки менше, ніж Порошенко знаходиться при владі). При чому зв’язок Києва з Заходом росіян ще й відверто ображає: «Три сестры: Россия, Украина, Белоруссия. Когда две сестры одной то сахар на халяву, то газ включить, то еще что-то. Потом она приходит пьяная-растрепаная, приводит негра й говорит: он будет с нами жить в нашей комуналке...».

64% ефірів не обходяться без згадок про розгул нацизму в Україні. За нього сприймається будь-який прояв української ідеології чи національної політики. Законопроект про мову, декомунізація, супротив російській «м’якій силі» - це все прояви нацизму. Так само як Революція гідності, трагедія в Одесі, акції проти проросійських політиків і вигуки «Слава Україні». Останньому російські ток-шоу так обурюються, що не могли зрозуміти, як Дональд Туск, поляк і Голова Європейської Ради, міг сказати подібне у Верховній Раді (адже під ці вигуки, на думку росіян, «вирізали поляків»). Через цю фразу на форумі Вілкула, російські шоу вирішили, що Олександр Юрійович - не проросійський політик. В ефірі однієї з програм навіть заявили, що УЄФА штрафує за «Славу Україні» футбольних фанатів, хоча, насправді, напис дозволили нанести прямо на форму української збірної. Крім того, «розгул нацизму» використовується як аргумент, чому в Україні немає масових проросійських акцій чи акцій із захисту російської мови, - мовляв, люди просто бояться. Загалом, «Эта идеология является основанием государства. Псевдогосударства украинского. И этого общества. А тот, кто не согласен, будет сожжен. Так же, как в Одессе».

55% шоу твердять, що вибори в Україні будуть сфальсифіковаі. Виборців куплять, сервери взламають, опонентів залякають, а якщо не спрацює, - просто зірвуть голосування за допомогою воєнного стану чи терактів. «Детектор медіа» вже присвячував дискредитації волевиявлення окремий матеріал. На російському телебаченні постійно лунають заклики не визнавати українські вибори й інколи вони ґрунтуються на дужеJJ солідних аргументах: «Нельзя признавать эти выборы, которые абсолютно нацистские».

Інші тренди – це, начебто, репресії та обмеження свободи слова в Україні, церковний-ідеологічний-історичний розкол, звинувачення ветеранів АТО у вбивствах, виправдання агресії в Керченській протоці, звинувачення українців у тероризмі, заяви, що Революція гідності - це масовий психоз. Загалом, усе те ж, що й у молодших колег російських пропагандистів із українських «112» та NewsOne.

Важливо уточнити, що все сказане стосується лише української влади. Саме їй закидають русофобію, нацизм, корупційність, низький рівень інтелекту та зрадництво. Російські ток-шоу взагалі вважають, що Україна зрадила Росію. А от український народ у 28% програм називають «братським». Пропагандисти заявляють, що українці прихильні до Росії, добрі, розумні та хочуть миру. А влада цьому всьому заважає. Цікаво також, що на думку північних «журналістів», до 1991 року громадяни УРСР узагалі не усвідомлювали себе українцями. А учасники цьогорічного відбору на «Євробачення» «отказались от Европы в пользу российского рынка».

Бандеризація

Як ми вже зазначали, будь-які прояви української національної політики чи інші пов’язані з ідеологією події російські ток-шоу одразу таврують нацизмом та «бандеризацією» України. Пропагандисти нав’язують міф про те, що наша держава грубо зшита з великих клаптів і «галицькі» силою нав’язають свої погляди всій країні. В уяві кремлівських адептів саме через це й «повстав» Донбас - його жителів буцімто прийшли вбивати, аби нав’язати бандерівську церкву, мову та історію.

Для ілюстрації своїх позицій Росія, з актуального, використовувала: скандал на національному відборі на «Євробачення» (лунали заяви про секту, інквізицію та допити учасників), день народження Тараса Шевченка (що буцімто є спільним митцем двох країн), скандал навколо вигуку поліцейського «Лежать, Бандера» (нацисти контролюють країну і силовики перед ними вибачаються) та скандал між Іриною Фаріон і Дмитром Гордоном. Останню ситуацію креативники Путіна описали так: «Полная бандеризация страны – вот цель украинских националистов. Всех, кто не согласен, обещают убить».

Також носії скрєп переконують, що «Бандера, это де-факто, это новое божество», що героїзація «нацистів» в Україні - це «угроза для человечества» й що на Сході України воюють «бандеровские отродья». Очевидно, в дегуманізовану українську армію російським бойовикам стріляти легше.

Окуповані території

Щодо ситуації в Криму, то пропагандисти не просто заперечують реальність, вони просувають антонімічні меседжі. Наприклад, півострів буцімто не анексували, а захистили від того, що  сьогодні діється в Україні. Хоча, багато в чому, ситуація в Україні й викликана анексією. Також кримчан до приєднання буцімто ніхто не змушував і це була воля народу. Порушень прав людини в Криму теж немає, там зберігають культуру українців і кримських татар. Те, що Держдеп США, моніторингова комісія ООН та Генеральна асамблея ООН заявляють про порушення прав людини на півострові ток-шоу сором’язливо замовчують.

Щодо так званих «ЛНР/ДНР», то їх самопроголошені очільники частенько з’являються в ефірі особисто чи по відеозв’язку. Терористи розповідають про напади українських карателів, жаліються на кровожерливі обстріли мирного населення київською владою, а також прямо заявляють, що «Интеграционные процессы с Российской Федерацией – это наша цель». Ведучі програм у відповідь закликають бойовиків триматися й звертаються до Кремля, аби там уможливили видачу російських паспортів жителям ОРДЛО та спростили прикордонний контроль між сепаратистами й Росією. Також лунають твердження накшталт «Они не сепаратисты. Они на своей земле стоят [...] Никто из них не вышел за пределы своих республик». Адже мати свою республіку - це зовсім не сепаратизм.

Крім цього, ток-шоу системно працюють на те, аби повернення в Україну лякало жителів окупованих територій. Наприклад, після реінтеграції їм обіцяють чистки та масові перевірки (привіт, Анатолій Матіос). Також телебачення агресора після кожної масштабної події заявляє, що от тепер Донбас точно не зможе бути в Україні. Закріплення курсу на ЄС та НАТО - Донбас не стане жити в про-Західній державі. Вибори президента - Донбас його не обирав. Законопроект про мову - Донбас не йтиме в країну, де російська заборонена.

Більше того, кремлівські улюбленці транслюють думку про те, що території Півдня та Сходу України впринципі ніколи не належали Україні. І якщо Київ вже проводить декомунізацію, то має повернути ці «радянські надбання».

Заслані козачки

Ще один інструмент пропагандистів - це «українські» експерти, себто підставні гості-українці, які найчастіше відіграють на ток-шоу одну з трьох ролей. «Детектор медіа» випускав відео на цю тему.

1. Хлопчик для биття. Це такі собі карикатурні провладні дурники, роль яких полягає в тому, аби програвати суперечки та ставати об’єктами для жартів. Іконою стилю для подібних спеціалістів є В’ячеслав Ковтун, про приниження якого існують цілі багатогодинні підбірки на YouTube. Загалом, спочатку подібний «експерт» робить якусь абсурдну заяву, накшталт того, що корупція нам не страшна, бо Україна має Томос. А потім його, а через синекдоху й усіх українців, просто публічно знищують.
2. Брехуни. Це люди, які презентують себе інсайдерами певних процесів в Україні, і, використовуюючи цей статус, правдоподібно брешуть про ситуацію в державі. При цьому вони налаштовані відверто антиросійськи, а їх брехня має вигляд відстоювання інтересів України. Яніна Соколовська однозначна чемпіонка з подібних заяв: за її словами, Київ вже(!) розробляє ядерну зброю, а на території України вже(!) є бази НАТО. Крім цього, вона пропонувала обміняти Крим на мир на Донбасі й стверджувала, що Захід радив нашій країни «кинути» Крим та Донбас ще з часів Януковича.
3. Оппозиционеры. Це «русские» жителі України, які покинули державу після Майдану. На ток-шоу вони, власне, пояснюють чому: нацизм, масові вбивства незгодних, цензура, напад Києва на Донбас. Одним із найгучніших апологетів цього руху є Юрій Кот, колишній ведучий. У тому числі ведучий «Антимайдану».

За кого голосує Путін?

Російські ток-шоу системно не підтримують жодного кандидата в президенти України. Навіть навпаки, малюють усіх однаково поганими для народу. Петра Порошенко агресивно критикують за буцімто алкоголізм, корупцію, прислуговування Заходу. Юлії Тимошенко закидають корупцію та приналежність до старої системи. Володимира Зеленського сприймають виключно як маску Коломойського.

Єдина світла пляма, острівець миру в морі мілітаристів, скеля адекватності над бандерівською безоднею, раціональний виняток із політизованого правила - це... Віктор Медведчук. Але оскільки він не балотується, про що, до речі, знають не всі гості російських ток-шоу, то Юрій Бойко. Лідера «Опозиційної платформи - За життя» піарять не часто й по одному сценарію: хтось заявляє, що всі українські політики хочуть війни, і тут якийсь «експерт» згадує про Юрія Бойка, який начебто має реалістичний мирний план. Після зустрічі з Медвєдєвим про «опозиціонера» заговорили також в ключі того, що «политика, какие-то сиюминутные настроение, обогащения олигархом и прочее, у нас полностью уничтожает экономическое взаимодействие конструктивное. Я так понимаю, на данном мероприятии была сделана попытка конструктивизм вернуть».

Ще одна спільна риса каналів Медведчука та російського телебачення

Продовження агресії

Як ми вже згадували, лише за останні два місяці три російські програми випустили понад 100 ток-шоу про Україну. А потім один зі місцевих «штатних експертів» просто взяв і скоротив усю їх риторику до трьох речень: «Нас может интересовать только широкопонимаемая пророссийская Украина. Мы с бандеровцами и с теми, кто считает себя проамериканскими, прозападными, разговаривать вообще не будем. Поэтому нас интересуют те, кто в открытую говорит: нейтральная Украина с равноправием двуязычная, федеративная».

Досягати подібного, принаймні на словах, росіяни готові усіма методами. На ток-шоу лунають недвозначні заклики до агресії проти України: «Экономически удушить Украину сегодняшнюю. Ликвидировать, как государство» (відео), «Это наш народ и мы должны его освободить, используя все методы» (відео), «Мы должны помочь им морально. А вот если понадобиться завершающий этап, то и военным путём. Если мы его не свергнем, это угроза нашей национальной безопасности» (відео), «Мы рано или поздно должны свергнуть этот режим руками самих украинцев. Если это не получится, значит юг, юго-восток Украины должен отойти от Галицины и присоединиться к России. Это наша исконная земля» (відео), «Мы русскую землю не отдадим. Вплоть до Польши [...] Вплоть до Одессы!» (відео). А якщо НАТО розмістить на території України свої ракети: «Нанесение ударов по этой территории [...] Ликвидировать все, что там можно связывать с враждебной к России» (відео).

Незважаючи на все вищезгадане, 4% українців, тобто приблизно 1 300 000 людей, досі отримують інформацію з російського телебачення.

Моніторинг здійснюється ГО «Детектор медіа» в рамках робочої групи з протидії зовнішньому втручанню в українські вибори, створеної наприкінці 2018 року Атлантичною радою, Трансатлантичною комісією з чесних виборів та Фондом Віктора Пінчука в партнерстві зі StopFake і Центром Разумкова.