Як уже повідомляла «ТК», Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення нещодавно затвердила «План розвитку національного телерадіоінформаційного простору України на 2006-2007 роки». Наприкінці минулого тижня Нацрада оприлюднила текст Плану,  прийнятий з урахуванням зауважень та пропозицій, висловлених і внесених керівниками загальнонаціональних телерадіоорганізацій, медійних організацій та іншими учасниками громадського обговорення документу. У зв’язку з  цим «Детектор медіа» поставила кілька запитань голові Національної ради  Віталію Шевченку.

- Віталію Федоровичу, яким мовникам, на вашу думку, «План розвитку національного телерадіоінформаційного простору України на 2006-2007 роки» створює сприятливий «клімат»?

- Однозначно, місцевим (якщо їх ділити за територіальною категорійностю, за тією градацією, яку закон зобов’язував нас визначити). Чому? Через те, що у цьому Плані, нехай навіть у загальних рисах, але сформульовано прагнення чи бажання Національної ради розпочати процес боротьби з так званою локальною рекламою в ефірі мережевих мовників. Її розміщення є хаотичним, неконтрольованим і призвело до того, що на місцях «вимітається» вся реклама, і місцеві компанії не мають ресурсів для нормального розвитку. Це перше. І друге. У Плані вперше зафіксовано (так само в загальних рисах, оскільки зрозуміло, що це питання непросте і потребує часу для його розв’язання)  прагнення Національної Ради покінчити з усіма так званими «матрьошками». Йдеться про те, коли в «одяг» однієї компанії «вдягається» програмне наповнення іншої. Ви на брифінгу ставили питання, чи виправдав себе принцип «один канал – один мовник». В чьомусь він, можливо, себе і виправдав - тоді, коли було достатньо частотного ресурсу, і це дозволяло формувати якісь цілісні інформаційні системи. Але він однозначно спрацював проти місцевих мовників. Чому? Через те, що вони були змушені йти на конкурс (на отримання ліцензій на телерадіомовлення. – «ТК»), заявляючи про бажання мовити 24 години на добу (адже це були умови конкурсу, і йнакше у них би не приймали документи). А отримавши ліцензію на 24 години (хоча насправді у них є спроможність заповнити дві-три, і потреби у більшому немає), вони починали співпрацювати з регіональними мовниками. От так і виникли по всій Україні «матрьошки» – ніби місцеві компанії, але намертво прив’язані до мережевих мовників. І зараз, під час переоформленя ліцензій ми пропонуємо таким компаніям, щоб вони «розв’язали собі руки», закріпивши за собою той час, який вони здатні заповнити власним продуктом. Ми вже це помалу практикуємо, але це такий, знаєте, вибірковий процес і зрештою - добровільний. Хто захотів, той зробив.

- А в тих, хто не захотів, не виникнуть проблеми через це?

- Тих, хто не захотів, ми силою не змушували це робити, але очевидно, що ця ситуація  не є зовсім нормальною. Скажімо, ми перевіряємо компанію, вона відповідає за використання 24 годин дефіцитного ресурсу, а насправді там «кіт наплакав» власного наповнення, і, якщо ми, наприклад, здійснюємо там цілодобовий моніторинг, то його дані більшою мірою характеризують партнерів таких місцевих компаній, а не їх самих. Звичайно, ми нічого зробити не можемо примусово, і не бажано це робити. Але якщо ми в плані вже формулюємо такі побажання, то це - вже сигнал, це вже визначення певних пріоритетів. Й ті самі мережеві мовники повинні на це якимсь чином зреагувати і готуватися до відповідного впорядкування ефіру.

- А якщо, припустимо, місцевий мовник визначиться, що, продовжуючи ліцензію, він подає заявку на дві години мовлення на добу. Відповідно, залишається 22 години. Хто саме користуватиметься пріоритетним правом зайняти вільне місце на цій частоті?  

- Перш за все, ми в такому випадку обумовлюємо, що буде одразу ж оголошено новий конкурс. Власне, ми інакше зробити нічого не можемо, бо це - наш обов’язок. Ми дозволяємо зберігати концепцію мовлення до того періоду, поки відбудеться конкурс. Зрозуміло, що  пріоритет матимуть всі ті, хто вже мовив разом з місцевим мовником – через те, що вони в різний спосіб розвивали технічні можливості для мовлення, і цілком логічно, що вони мають певне пріоритетне право. Якби ж так сталося, що ті мовники, які вже були присутні на як би чужих хвилях, не захотіли одержати цей відрізок часу на новому конкурсі, то тоді логічно, що другий порядок пріоритетності – місцеві мовники, якщо такі є. Тому що (це загальна тенденція) місцеві мовники не розгорнулися і не сформувалися належним чином, і здебільшого в регіонах є дефіцит на них – панують все ж таки мережевики, а не місцеві мовники.

- Оскільки ви вже сказали про телекомпанії, яким «План розвитку…» створюватиме сприятливий «клімат», логічно виникає запитання про те, яким саме мовникам цей документ може створити певні проблеми?

- Проблем він не створить нікому, це однозначно. Щоправда, не висловлювали радості ті ж самі мережеві компанії. Це - інший бік медалі. Те, про що ми говорили перед цим, в проекції на мережевих мовників, звичайно, викликає у них певний дискомфорт. Але ж йдеться про те, що компанії всупереч ліцензійним умовам починають «роздвоювати» свої концепції і поширювати місцеву рекламу (в різних регіонах – різну), і дуже часто цим не обмежується. Одна справа, що вони «б’ють по фінансах» місцевих мовників, друга – що, крім реклами, вони часто роблять навіть інформаційні вставки – вітання тощо, та й інформаційні програми теж інколи «з-під поли» пускають, оглядаючись, до першого окрику з боку Нацради чи ще когось. Все ж таки сприяння мережевим мовникам у попередні роки було непомірним, навіть на шкоду розвитку місцевих мовників. Уся статистика нашого ефіру свідчить, що, як правило, тільки умовною четвертинкою місцевого ефіру володіють місцеві мовники, а всім іншім – мережевики з Києва.

- Ще під час читання проекту «Плану розвитку…» можна було виділити там наступні ключові пункти: запровадження цифрового ТБ як домінуюча тенденція; створення супутникового телекомунікаційного комплексу; сприяння соціально-відповідальним мовникам та дві обмежувальні норми, про які Ви вже розповіли. Хотілося б дізнатися, а які ключові пункти в оприлюдненому «Плані розвитку…» виокремили б ви як голова Національної Ради?  

- За великим рахунком, ключовими пунктами, звичайно, мали б бути реформа державних комунальних ЗМІ та створення суспільного мовлення. Це те, що найбільше б могло вплинути на розвиток національного телерадіопростору. Але це виходить за межі компетенції Національної Ради. Ми ще спробуємо в якихось додатках до цього плану щось зазначити з таких речей, щоб принаймні була уява про бачення Національної Ради, але в сам План ми цього ввести не могли. Щодо тих ключових моментів, які увійшли в документ, власне ви їх назвали.

 Ті поправки, які ми приймали, мали не принциповий, а технічно-редакційний характер. Скажімо, ті два пункти, що стосуються локальної реклами та вищезгаданих «матрьошок», ми трошечки згладили, щоб вони не були такими гострими і не викликали нервозність. Ми їх сформулювали таким чином, щоб мовникам було зрозуміло, що Національна Рада бачить у цьому потребу, але розуміє, що це не може бути зроблено разовими заходами, що це буде поступовий процес.