Проект «На!роботу» львівського каналу ZIK - перша в Україні масштабна спроба регіонального телеканалу зняти реаліті-шоу. Керівництво каже, що проект дорожчий за все, що робилося на каналі до того. Журналісти - що працюють без вихідних і такої ж цілеспрямованості очікують від учасників. Про проект розповідає його ведуча Ольга Мовчан, яка вважає, що шукати роботу - це теж робота.

Телеканал ZIK, що стартував у Львові у вересні 2010-го, від початку виробляв різноплановий продукт, проте його головні амбіції лежали у площині інформаційного, соціального та політичного контенту. Досягнення каналу в цій царині були визнані, зокрема, експертами премії «Телетріумф», що нагородили ведучого розслідувального шоу «Хто тут живе?» й донедавна генерального продюсера каналу, а тепер - гендиректора холдингу «Західна інформаційна корпорація» Дмитра Добродомова як найкращого ведучого регіональної телепрограми. Та по завершенні виборчої кампанії, потреби якої зумовлювали закономірний політичний ухил програмування телеканалу, ZIK здивував своїх глядачів, запропонувавши їм незвичний для регіонального телебачення продукт - реаліті-шоу «На!роботу».

Близько півтисячі людей прийшли на кастинг, прагнучи взяти участь у першому сезоні. Двадцятьох із них запросили на співбесіду, а сімнадцятеро стали безпосередніми учасниками шоу. За правилами, після кожного ефіру один із них покидає програму за рішенням суддів. Врятувати свого улюбленця можуть телеглядачі, проголосувавши за нього в інтернеті або надіславши есемес. Усі сімнадцятеро будуть працевлаштовані, переможець отримає роботу своєї мрії. Генеральним спонсором цього наймасштабнішого проекту в історії телеканалу стала компанія «Родинна ковбаска». В тому, що проект дорогий, немає жодних сумнівів, однак керівництво каналу суми вкладених у проект коштів поки що воліє не розголошувати.

Ведуть програму Ольга Мовчан, яка дотепер була обличчям споживчого телепроекту «Книга скарг і пропозицій» на каналі ZIK, та рекламіст-митець Сергій Трухімович. «ZIK, у принципі, намагається робити проекти, які борються з головними наявними в суспільстві проблемами, - пояснює причини виникнення шоу Ольга Мовчан. - Головні проблеми, що є в українців - це корупція й безробіття. З корупцією мають справу мало не всі проекти, які виходять на нашому каналі, тож ми нарешті взялися за другу проблему. В нашому реаліті-шоу не співають і не танцюють. До нас приходять люди, які оббили всі пороги, але їм не вдалося знайти роботу їхньої мрії. Тому вони йдуть на ризик, щоб таки її отримати».

- Олю, з чого все починалося? І на якому етапі реалізації проекту ви долучилися?

- Ідея була загальна, складно визначити одну людину, яка придумала це шоу. Але якщо окреслювати чіткіше, то це керівництво телеканалу - Дмитро Добродомов та Андрій Кісера. Мене і Сергія Трухімовича запросили відразу, тільки-но ідея народжувалася. Й ми разом думали над тим, як її втілити.

- Оскільки до вас регіональні канали не бралися за такі проекти, напевно, є якісь серйозні ризики. Ви їх оцінювали?

- Ну, це дорого! Перше й найважливіше - що зйомки реаліті-шоу вимагають величезних ресурсів. Подумали добре й закупили чудову техніку. Ми щасливі, що в нас є можливість зробити такий продукт. У нас є генеральний спонсор проекту. Також є реклама, яка виходить під час проекту. Багато рекламодавців хочуть саме тут рекламуватися. Окремі конкурси теж спонсорують люди чи компанії, на локаціях яких ми знімаємо.

- Ви робили все самі чи залучали спеціалістів під час розробки проекту?

- У нас є експерти. Це спеціалісти з підбору персоналу, психологи. Також ми з Києва запрошували консультантів одного з провідних центральних телеканалів.

- Для реаліті-шоу розробляють «біблію формату», де чітко прописано, що і як треба робити. Як у вас?

- Ми розробляли для себе загальну концепцію - як це буде виглядати, яка буде головна лінія. Але під час зйомок ми дещо змінюємо, тому що ми робимо це вперше й іще шукаємо. Єдине, що можу сказати, - цей телеформат повністю належить телеканалу ZIK. Нічого схожого ми, принаймні, не бачили. Думаю, це перша програма такого плану, де шукають і отримують роботу мрії.

Який попит, така пропозиція

- За правилами шоу, кожного ефіру хтось вибуває, але роботою будуть забезпечені всі учасники?

- Ми хочемо забезпечити роботу всім учасникам, але, крім того, треба взагалі змінити ставлення людей до працевлаштування. Ми дуже хочемо, щоб у глядачів програми було відчуття, що шукати роботу - це теж робота. Що не треба опускати руки та казати, що, мовляв, роботи ніде немає. Тому що насправді це не так. І ті роботодавці, з якими ми на перспективу вже працюємо, щоби працевлаштовувати учасників, кажуть: насправді проблема не в тому, що немає робочих місць. Люди не готові достатньо добре працювати. Не готові адекватно оцінювати свої можливості і трошки перебільшують свої вміння, навіть коли подають резюме. Думаю, що за рахунок цієї програми нам удасться трохи розширити кругозір людей, які шукають роботу.

- Якими критеріями ви керувалися, добираючи з усіх претендентів сімнадцять учасників?

- Були різні критерії добору. Перше - це те, наскільки людина готова і здатна працювати. Впевненість, що вона нас не підведе, коли ми влаштуємо її на роботу. По-друге, все-таки це телебачення. Важливо було знати, чи людина готова постійно брати участь у зйомках. І, по-третє, те, наскільки людина яскрава і цілеспрямована.

- Всі учасники, яких ви дібрали, яскраві і цілеспрямовані?

- Є в нас люди, які досі не визначилися конкретно з роботою їхньої мрії. Але ми домовилися, що під час шоу вони таки визначаться. Ми записуємо з ними інтерв'ю, постійно спілкуємося для того, щоб вони чіткіше ставили собі мету.

- На кастингу декотрі з учасників таки співали і танцювали, поводилися, ніби перед журі шоу «Україна має талант!». Чи не розчарували львів'яни?

- Якщо казати про мене, то я шокована, що такі люди прийшли до нас і що ці люди є. Що вони такі цілеспрямовані. Що «я готовий заради роботи своєї мрії на все» - це не просто слова. Вони таки справді готові. Була дівчинка, яка сказала, що може стати на голову. Це, може, виглядає як вибрик. Але, з іншого боку, від нас же роботодавці цього потім і хочуть - щоб у певний момент ми могли «стати на голову» - працювати більше, краще, продукувати кращі ідеї. Незалежно від того, про яку саме роботу йдеться. Я в захваті від них. Вони мене шокують кожного ефіру.

- Але чи справді потрібно йти на все? Чоловік, який хоче займати керівну посаду, дозволяє набити собі татуювання, хоча це суперечить його образу і, швидше за все, роботі, на яку він претендує.

- З одного боку, суперечить, із іншого - навпаки - підкреслює. Якщо людина каже, що вона на все здатна і може це довести, то, може, це якраз йому й посприяє потім. Наша експерт з HR, відомий у Львові спеціаліст із підбору персоналу, сказала, що це правильна поведінка для людини, якій сорок років і яка ще не досягнула успіху, але дуже цього хоче. Тому що головне - не боятися. І він довів, що він не боїться.

- Чи здорова атмосфера в середовищі учасників? Коли хтось вибуває, то дозволяє собі переходити на особистості. Та й решта учасників бувають не надто тактовними.

- А як у реальному колективі? Якщо колектив великий, у ньому завжди будуть відбуватися такі речі. Хтось завжди буде конфліктувати, а інший завжди підтримуватиме. Таке життя. Тому мені здається, що це нормально. Я б не сказала, що серед наших учасників хтось є підлішим чи намагається комусь застромити ніж у спину.

«Вузький» спеціаліст широкого профілю

- Дивують завдання для учасників шоу. Хтось хоче стати телеведучим, учителем історії, комп'ютерником. Натомість вони миють машини й розробляють свинячі туші. Для чого це?

- Насправді кожна програма показує, наскільки люди володіють однією з типових характеристик, які зазвичай вказують у своїх резюме. Наприклад, наскільки вони вміють працювати у команді, ми перевіряли під час конкурсу з миття вантажівок. кільки вони здатні швидко вчитися, ми перевіряли під час того, як вони розробляли м'ясо й доїли корів. Так, можна було дати їм комп'ютери й перевірити, наскільки швидко вони здатні будуть опанувати якусь програму. Але ми вирішили, що все має бути більше наочно. Щоб глядач міг подумати: «О Боже, та я ніколи б цю свиню не розробляв! Та я би до цієї корови ніколи не підійшов! І звідти узагалі б забрався!». Таким чином ми робимо програму корисною не лише для наших учасників, але й для тих людей, які шукають роботу. Які мали би бути готовими, що на них можуть чекати абсолютно різні речі після того, як вони працевлаштуються.

- А як бути з журі? На шоу, де оцінюють голос чи танцювальну віртуозність, легко підібрати експертів. А для проекту, де люди хочуть реалізувати себе в кардинально різних професіях, важко знайти однаково авторитетне для всіх журі.

- Я переконана, що наші судді поважні й шановані. Принаймні для мене так є. Ірина Баранська - фотохудожниця. Але це людина, якій удалося здійснити свою мрію. Це для наших учасників хороший приклад. Бернар Вілем - це просто феноменальний чоловік. Він приїхав із Бельгії, має тут козячу ферму. Крім того, він ще й допомагає іноземцям будувати свій бізнес в Україні. Тобто він для нас утілення європейського прагматизму на проекті. Дмитро Добродомов - людина, що постійно набирає людей на роботу, причому на найрейтинговіший телеканал у Західній Україні. Він теж, я думаю, авторитетний: показником може бути хоча б те, що всі учасники шоу хочуть бодай сфотографуватися з ним.

- Тепер на кожному реаліті в Україні мусить бути якийсь іноземець із-поза теренів колишнього СРСР. Чи не підморгуєте ви загальній моді?

- Бо в нас теж іноземець? Ну, ми дуже довго думали, кого взяти, і вже навіть схилялися до іншої кандидатури. Але того відомого підприємця у Львові на той час не було, а нам треба було починати зйомку. І думка про Бернара Вілема вистрілила в одну хвилину. Ми знімали його для проекту «Книга скарг і пропозицій», і я просто про нього згадала. Не тому навіть, що він іноземець, а тому, що в нього підхід інший. Коли наша знімальна група була в нього на фермі, цей чоловік сам показував, як робити педикюр козі. Він добре знається на своїй справі. Але у той самий день йому довелося звільнити одного з працівників - той запізнився на дві години. Бернар має досвід роботи з українцями й дуже чітко підходить до організаційних моментів.

- Тобто, журі - це збірний образ працедавця, і всі разом вони мають середній перелік стандартних вимог до всіх працівників, незалежно від професії? І навіть трохи вищий за рахунок особливо строгого бельгійця?

- Щось таке. Наше журі - це мрія, прагматизм і жорстка чіткість виконання.

Успіх, який не можна намацати

- Якщо плануєш якийсь проект, то зазвичай ставиш собі планку, перелік результатів, досягнення яких свідчитиме про успішну роботу. Які осяжні критерії у вас? Це мають бути рейтинги чи реклама?

- Основний критерій - щоб проект був популярним і справді щось змінив для наших людей. Чи ставили ми собі якісь чіткі фінансові планки, чи сподівалися на шалені прибутки? Такого не було. Ми свідомі того, що складно з першим сезоном проекту одразу зірвати великий куш. Тут вагомішою є соціальна складова. Говорити про результати, які можна помацати, зараз трошки рано.

- Тоді, можливо, є якісь сподівання, які помацати не можна, але вони все ж бажані? Результати, які неможливо виміряти, але вони важливі як моральний і соціальний елемент?

- Ми хочемо не лише забезпечити роботою цю невеличку кількість людей, а й справді змінити ставлення до працевлаштування і сказати, що немає нічого неможливого.

- Але поки що не знаєте, як перевірити, спрацювало це чи не спрацювало?

- Я думаю, ми побачимо в кінці першого сезону. А це буде на початку квітня.

- Олю, соціальна складова проекту стосується глядачів та учасників. А для тебе цей проект - робота мрії?

- У мене ніколи не було такої насиченої роботи. Незважаючи на те, що я вела цілу низку проектів, часом навіть два водночас, такого насичення роботою, напевно, не було ще ніколи. З'явилися лиш нам зрозумілі жарти і сленг, ми реально проектом живемо. Це стосується й учасників (вони вже разом збираються Новий рік святкувати), і знімальної групи.

- Ви стежитимете за долею працевлаштованих учасників після завершення проекту?

- Ми будемо постійно їх вести, постійно спостерігати за тим, як складаються їхні долі. І ще я дуже сподіваюся, що в нас буде другий сезон.

Фото надано Ольгою Мовчан