Не форпост свободи слова
2011 року, протягом восьмої та дев'ятої сесій VI скликання ВР, парламентський Комітет з питань свободи слова та інформації так і не зміг стати справжнім форпостом для журналістів. Політичне протистояння, внутрішні розбірки, особиста неприязнь його членів переважили захист інтересів суспільства в інформаційній сфері. Інтереси медійної галузі та професійного співтовариства захищалися несистемно і вибірково.
В останній день дев'ятої сесії, 13 січня, за півроку до парламентських виборів, Верховна Рада відкликала Андрія Шевченка з посади голови Комітету свободи слова. Це вже вдруге в історії ВР VI скликання комітет залишився без голови. Але якщо попередня зміна була пов'язана з переформатуванням парламенту після президентських виборів (тоді Ганна Герман перейшла на роботу до Адміністрації глави держави), то теперішня пертурбація сталася суто через внутрішню кризу комітету.
Через цю внутрішню кризу і погану роботу парламенту в напрямі інформаційного законодавства восьма й дев'ята сесії (лютий 2011 - січень 2012-го) стали черговим роком розмов. Перш за все розмов про суспільне мовлення і роздержавлення ЗМІ, до яких Україна знову ні на крок не наблизилася (ну, хіба що на півкроку, але не завдяки комітету).
Працювали депутати, як кажуть болгари, «горе-долу»: то добре, то погано. Якщо під час восьмої сесії вони, принаймні, збиралися на засідання, то дев'яту просто прогуляли: спромоглися провести лише чотири (а загалом протягом року - 11) засідання. Головними «прогульниками» можна назвати Олександра Абдулліна, Ореста Муца і заступника голови Олександра Голуба, які, до речі, й попередні роки не дуже тішили колег своєю присутністю.
Комітет не лише не впорався з власним планом роботи, йому було важко навіть проголосувати за цей план - через відсутність кворуму. Для секретаріату, членів громадської ради та запрошених стала звичною картина, коли вони годинами чекають, що депутати спроможуться зібратися і провести повноцінне засідання комітету.
Зарахувати за минулий рік можна хіба що ухвалення знакового закону «Про доступ до публічної інформації» та нової редакції закону «Про інформацію».
Посередня активність роботи комітету відобразилася й на діяльності громадської ради, яка також не була достатньо активною минулого року. За те, що засідання громадської ради організовувалися досить рідко, значною мірою відповідальні всі її члени. Торік рада провела лише кілька засідань, де спромоглася, зокрема, надіслати листа до Віктора Януковича, щоб він прискорив ліквідацію НЕК.
До зарахованого
На медійному законодавчому полі знову зібрали врожай не в тому обсязі, який планували. Хоча перелік ухвалених законів більший за торішній. Зокрема, ВР ухвалила такі законодавчі акти, підготовлені Комітетом:
- Закон України «Про доступ до публічної інформації»;
- Закон України про внесення змін до закону «Про інформацію»;
- Закон України про внесення зміни до статті 21 Закону України «Про рекламу»;
На думку експертів, головним досягненням комітету було ухвалення законів «Про доступ до публічної інформації» та нової редакції закону «Про інформацію».
Після того, як закон про доступ набув чинності, комітет став відповідальним за цю ділянку роботи в парламенті. З 9 травня до кінця 2011 року він спромігся розглянути 78 інформаційних запитів до парламенту. Окрім того торік до комітету надійшло 1756 листів та звернень громадян, громадських осередків, державних установ тощо. «Важливо, що чи не вперше ми супроводжували закони не лише до, а й після ухвалення, - каже колишній голова комітету Андрій Шевченко. - Була серія громадських презентацій закону про доступ - від Чернівців до Донецька. Підготовлено науково-практичний коментар до закону. Велике навантаження впало на секретаріат комітету, якому впродовж 2011 року потрібно було підготувати сотні роз'яснень нових законів. Якнайбільших компліментів за це заслуговують Петро Селецький, Михайло Андріуца та Марина Шамота».
Вперше за шість років Верховна Рада заслухала звіт Нацради. Хоча проведений Нацрадою в серпні 2011 року цифровий конкурс члени комітету сприйняли неоднозначно. Зокрема, комітет не підтримав створення ТСК з розслідування цифрового конкурсу, хоча екс-голова хотів звернутися з відкритим листом до Нацради щодо законності конкурсу і роз'яснення його критеріїв. «Нацрада цілком проігнорувала і нас, і громадськість, а комітету забракло єдності, щоб цьому хоч щось протиставити», - зауважує пан Шевченко.
Виконуючи свою безпосередню функцію захисника інтересів суспільства та його сторожових псів, комітет звертався до омбудсмена, Генпрокуратури, інших державних органів та органів контролю з вимогою розібратися з ситуаціями у видавництві «Фіто», в Kyiv Post, черкаського телеканалу «Антена-плюс», в ОДТРК (щодо документального фільму «Просто Юля»).
Але одну гучну історію з закриттям трьох харківських телеканалів (АТН, «Фора», А/ТВК) так і не було розглянуто на комітеті через відсутність кворуму.
Торік парламент достроково закрив слідчу комісію з частотних питань, термін роботи якої мав сплисти через три місяці, і не підтримав звіту ТСК з питань цензури, закривши й цю комісію, що навряд чи можна віднести до визначних здобутків діяльності депутатів в царині захисту свободи слова.
«Висяки»: тютюн, квоти і мораль
Найрезонансніші законопроекти, розглянуті торік комітетом, - про повну заборону реклами тютюну (№5164), про квоти на український музичний продукт і про захист суспільної моралі. Перші два майже стали законами, третій проходить друге читання. Всі ці документи викликали хвилю громадського обговорення, відкритих листів і публічних заяв.
Якщо 2010-го ТК називала епопеєю ухвалення закону про доступ до публічної інформації, то 2011 року така ж доля спіткала закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо заборони реклами, спонсорства та стимулювання продажу тютюнових виробів)». Не злічити, скільки разів переносили його розгляд, а коли ухвалили, то виявилося, що рано раділи: на останньому етапі його було сфальсифіковано. Народний депутат Леся Оробець звернулася до Генпрокуратури з проханням притягти до відповідальності винних у маніпуляціях із законом. Згодом вона вдруге звернулася до ГПУ, але вже з вимогою притягти до відповідальності Володимира Литвина, який не підписує закону. Спікер намагався перекласти відповідальність на профільний комітет, зобов'язавши його ще раз розглянути спірні статті. Але комітет стабільно ухилявся від розгляду цього питання шляхом відсутності кворуму. Наразі антитютюновий закон так і не підписано спікером.
«Антитютюновий закон - це заслуга громадських активістів, які його форсували, й Олени Кондратюк, яка взяла на себе робочу групу по цьому закону, - дуже нервова і невдячна робота. Тепер справа честі - домогтися якнайшвидшого підписання цього закону і не допустити спотворення його тексту», - каже Андрій Шевченко.
Так само завис закон про квоти. 3 листопада Верховна Рада ухвалила закон, що передбачав скасування квот на українську музику в ефірі та зменшення квот на національний аудіовізуальний продукт з 50% до 25%. У суспільстві гучно залунали протести і звинувачення на адресу нинішньої влади в наступі на вітчизняну музику. Володимир Литвин відклав підписання закону до усунення неузгодженостей. Комітет свободи слова та інформації на засіданні 22 грудня прийняв поправки, які уніфіковують квоти для національного аудіовізуального продукту та музичних творів на рівні 25% (удвічі менше порівняно з чинним законом). Тепер законопроект, який уже було ухвалено як закон, але так і не підписано, знову виноситиметься на голосування Верховної Ради.
Комітет схвалив законопроект №7132 «Про захист суспільної моралі», проти якого дуже активно виступала й виступає громадськість. Андрій Шевченко, який неодноразово критикував існування Національної експертної комісії з питань захисту суспільної моралі, вважає підтримку цього проекту помилкою. «Це рішення ухвалили за моєї відсутності - тому воно частково на моїй совісті», - каже він. Нагадаємо, президент Віктор Янукович наприкінці 2010 року ліквідував НЕК як державний орган, але комісія як жила, так і живе досі, навіть спромігшись провести парламентські слухання про стан суспільної моралі в Україні.
На порядку денному
Наразі на розгляді в комітеті 31 законопроект, у яких головним виконавцем є саме комітет, і 60 інших законопроектів. Це набагато менше, ніж торік.
2011 року Верховна Рада України прийняла за основу такі законопроекти: проект Постанови про забезпечення безперешкодної діяльності засобів масової інформації у передвиборний період 2012 року (№9311); про внесення змін до Закону України «Про захист суспільної моралі» (№7132).
На повторне друге читання парламентом передано законопроекти про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо врегулювання взаємовідносин у сфері телебачення й телекомунікацій №6527); про внесення змін до Закону України «Про рекламу» щодо визначення часу закінчення переривання телевізійної програми (№6429).
Загалом на розгляд ВР очікують 10 законопроектів, опрацьованих і внесених комітетом.
На думку заступника голови комітету Олени Бондаренко, одним із найбільших прорахунків 2011 року є те, що комітет так і не зайнявся розробкою нової редакції закону «Про телебачення і радіомовлення». «Закон нескінченно застарів і не встигає за новими технологіями. Тепер цю роботу доводиться виконувати в рамках підкомітету по телебаченню і радіомовленню. Дуже розраховуємо встигнути внести його на розгляд у сесійну залу влітку», - зазначає пані Бондаренко.
Через що відкликали Шевченка
Про відставку Андрія Шевченка говорилося чимало: і що це особистісний конфлікт Шевченка - Бондаренко, і що це рейдерське захоплення владою опозиційного комітету. Більшість аргументувала свою ініціативу відкликання профнепридатністю Шевченка, опозиція ж переконувала, що це далекоглядні наміри забрати в неї комітет до наступних парламентських виборів.
Особисто Андрій Шевченко зазначає, що в нього немає конфлікту з Оленою Бондаренко. «Є конфлікт із владою, яка здійснила рейдерське захоплення комітету. Кожна з інших причин (наближення виборів, амбіції окремих членів комітету, цензура в країні, антитютюновий закон) - могла бути приводом для відставки, але головна причина проста - моє ставлення до режиму. Вдячний за позицію, яку зайняли в цій історії Олександр Абдуллін, Віктор Уколов, Олена Кондратюк та Юрій Стець. Iнші члени комітету при зустрічі опускають очі - шкода, що політика перемелює людей на бездумні гвинтики», - коментує своє відсторонення Шевченко.
«У політиці важливо вміти контролювати і підпорядковувати емоції прагматизму, - вважає Олена Бондаренко. - Особисте - не головне, головне - результат. Є справа, яка страждала від "напьорсточнічества" однієї людини. На жаль, відставка в V скликанні нічого пана Шевченка не навчила. Методи, які ця людина використовувала, не тільки огидні, але й протизаконні».
Однією з причин зняття голови було названо ситуаці. навколо антитютюнового закону, яка зайшла в комітеті у глухий кут. Мовляв, Шевченко звинуватив Бондаренко в фальсифікації тексту закону, за що й поплатився.
«Звісно, була фальсифікація тексту закону за підписом Бондаренко - це зафіксовано регламентним комітетом. Були звернення до Генпрокуратури і гучний публічний скандал. Все це стало каталізатором відставки. Але це не головна причина і це зовсім невелика ціна за правильний, потрібний закон», - каже Шевченко.
На думку ж Олени Бондаренко, антитютюновий закон - «крапля в морі, і далеко не остання». «Така ж ситуація була і з проведенням закону про доступ (тоді дуже сильно постраждали робочі стосунки між секретаріатом комітету й іншими структурними підрозділами Ради), і з законопроектом із квотування української музики на радіо, і з розглядом скарг від журналістів і на журналістів, які від нас приховували», - каже вона.
Юрій Стець переконаний, що антитютюновий закон тут ні до чого: «Але ситуація з розглядом так званого тютюнового законопроекту ще раз довела: в роботі комітету є недоліки, і вони почали набувати системного характеру».
Комітет із головою чи без
Чи буде обрано нового голову комітету на наступній сесії? Олена Бондаренко сподівається, що станеться це вже в лютому. «І якщо вже розсудливість залишила ряди БЮТ і вони зробили абсурдне повторне висунення Шевченка, то розраховую, що у НУНС вистачить мудрості дати нам свою кандидатуру. Регламент їм це дозволяє: адже квота БЮТ на комітети „схудла" майже на третину після того, як майже 50 депутатів пішли з цієї фракції. А квота, як ви знаєте, визначається кількісним складом фракцій. До моменту появи нового глави комітету ми домовилися вести засідання комітету по черзі», - каже вона. Її слова підтверджує й Юрій Стець. «Згідно з домовленостями, досягнутими між членами комітету, на кожному засіданні головуватимуть усі члени комітету по черзі. Так само відбуватиметься і з погоджувальними радами, парламентськими слуханнями, круглими столами», - уточнює він.
Андрій же Шевченко вважає, що нового голови не буде, принаймні від опозиції. «Стежу за Радою з 1994 року, коли вперше отримав журналістську акредитацію в ложу преси, і за весь цей час не бачив жодного подібного персонального усунення голови комітету. Тому цього разу все це зроблено не для того, щоб передати посаду іншому опозиціонеру. Влада хоче контролювати комітет до виборів», - зазначає він.
За словами Шевченка, Партія регіонів розраховувала, що опозиція сваритиметься через цю вакансію. «Прорахувалися. Стаття 83-7 Регламенту Верховної Ради говорить чітко: у разі відставки голови комітету цю квоту має заповнити фракція, до якої входив знятий голова. Я вдячний і своїй фракції, і фракції НУНС за підтримку в усій цій історії: це була нікчемна, шита білими нитками спроба розхитати і розсварити нас. Найголовніше: якщо хтось цією відставкою думав заткнути комусь рота, то на них чекатимуть великі розчарування. I для мене, і для всіх, хто вірить, що країна заслуговує на краще, тема свободи слова буде ключовою - і до виборів, і після», - впевнений екс-голова.
Наразі представники більшості парламентської є більшістю і в комітеті, але Олена Бондаренко стверджує, що 2011-го сталося переформатування парламенту, спричинене переходом деяких депутатів із опозиційних фракцій до провладних, яке зрикошетило й на комітет. Зокрема, після того як Микола Баграєв став членом фракції Партії регіонів, опозиція втратила більшість у комітеті. Наразі від неї там залишилися Олександр Абдуллін, Олена Кондратюк, Андрій Шевченко, Юрій Стець, Віктор Уколов. Більшість же представлена Миколою Баграєвим, Оленою Бондаренко, Олександром Голубом, Володимиром Ландіком, Орестом Муцем та Олексієм Федуном.
Оцінки депутатів та експертів
Навіть самі члени комітету оцінюють його роботу лише на задовільно. На думку Андрія Шевченка, ефективна робота комітету - це питання політичної відповідальності фракцій. «Це був рік закону про доступ до інформації та рік посилення цензури. Iз завданням "трибуни захисту професії" ми впоралися на "задовільно". А мозковим центром із покращення законів ми цього року не були: закон "Про доступ до публічної інформації" - це той максимум, який ми змогли вигризти у парламенті VI скликання. За формальними ознаками в житті комітету це був звичайний рік: не найпродуктивніший, але й не найгірший. Більше половини засідань було зірвано через недбалість членів комітету або через інтриги пані Бондаренко. Але при цьому комітет зумів виконувати свої обов'язки: всі законопроекти, які вносилися в зал, пройшли комітет своєчасно», - зазначає Шевченко.
Олена Бондаренко також вважає роботу комітету задовільною. «Ефективність роботи страждала через внутрішній конфлікт в комітеті», - каже вона.
Секретар комітету Юрій Стець не зміг оцінити роботу комітету однозначно. «Зрозуміло, якщо за підсумками роботи парламентських комітетів наш пасе задніх, а проблем зі свободою слова в країні стає дедалі більше, то рік ми закінчили зі знаком мінус, - переконаний він. - З іншого боку, в 2011 році комітетом було пролобійовано низку законопроектів, які потім проголосувала Верховна Рада і які можна назвати історично важливими. Це стосується не тільки публічно розтиражованого закону "Про доступ до публічної інформації", але й низки інших реалізованих законодавчих ініціатив. Так само жоден випадок утисків свободи слова та спроб перешкоджання діяльності журналістів не залишилися поза увагою профільного комітету».
Директор Інституту медіа права Тарас Шевченко, який багато років входить до громадської ради при Комітеті з питань свободи слова та інформації, вважає, що активність комітету в 2011 році посередня, і головною причиною було небажання членів комітету приходити на засідання. «Вічною проблемою комітету є також його розташування в будинку на площі Лесі Українки. За рідкісними винятками, депутати там не з'являються взагалі - трикілометрова відстань від будинку під куполом стала нездоланною. Але навіть після рішення проводити засідання в будинку під куполом у дні пленарних засідань зібрати кворум вдавалося рідко», - каже він.
На фоні цього Тарас Шевченко відзначає дві активні історії. На його думку, безперечно топовою темою комітету було ухвалення закону «Про доступ до публічної інформації» та нового закону «Про інформацію» в січні 2011 року. Водночас робота щодо контролю над упровадженням закону на рівні комітету (не окремих його членів чи керівництва, а саме всього комітету) практично не проводилася, оскільки комітет не збирався. Другим важливим питанням, над яким багато працював комітет, за словами медіаюриста, став законопроект про заборону рекламу тютюну. «Комітет витратив величезну кількість часу та досягнув ухвалення закону у вересні, але після цього вже протягом понад чотирьох місяців законопроект досі не вийшов із парламенту, в тому числі з вини комітету», - зазначає Тарас.
У попередні роки комітет також працював далеко не на повну силу. Чи працюватиме він ефективно 2012 року? Очевидно, що знову ні. Парламент готується до виборів, у комітету немає голови. За таких умов він навряд чи зможе ефективно виконати свою місію.
Ілюстрація - www.caribdirect.com
