Нова ера комунікації, про яку так мріяли інтернет-користувачі десять років тому і яка здавалася справді досяжною 2004 - 2005 року, закінчується на півкроку.

Комунікативна ейфорія

Саме в середині минулого десятиліття влада і бізнес, здавалося б, оцінили значення зворотного зв'язку з активною частиною суспільства. Вони зрозуміли, що масові акції, на які люди вийшли зі щирим серцем, справді можуть впливати на події в державі. Що саме в просторі блогів реально створюються нові суспільні цінності, які потім поширюються і серед пасивної частини суспільства. Що людям набагато цікавіше читати не самі політичні статті чи описи нових товарів, а коментарі, написані такими самими, як вони, громадянами. Тільки активними. І саме ці коментарі великою мірою формують ставлення до політика чи бренду. Що соціальні мережі створюють у користувачів відчуття довіри до співрозмовника, який здається конкретною людиною з купою фотографій і особистого досвіду.

Одним словом, політична та бізнесова еліти усвідомили те все, про що з середини 90-х повторювали спеціалісти з масових комунікацій і просто просунуті інтернет-користувачі.

Швидка зневіра. Піар

Зрозуміли - і почали жваво імітувати таку активність. Протягом останніх п'яти років кожна політсила вважала неможливим якесь велике починання або протест без хоча б малесенького, хоча б погано профінансованого, але «майданчика». 3-5 штампованих прапорів, універсальні учасники з алкоголіків та прикиївських сіл і невигадливі транспоранти-імпотенти.

І вони вважали, що цей пікет справді буде схожим на народне волевиявлення? Це призвело лише до того, що будь-який мітинг уже здається людям проплаченим.

Кількість коментарів, написаних штабами політичних сил, під деякими статтями досягає 80%. Вирізнити з-поміж них думки реальних людей часом просто неможливо. Та сама ситуація - і з коментарями споживачів товарів та послуг в інтернет-магазинах. Люди перестали довіряти цим відгукам.

Тисячників, тобто людей, яких приєднали до друзів більш ніж тисяча користувачів Живого журналу, реально читає по кілька десятків осіб. Решта долучили їх до своєї френд-стрічки просто з почуття взаємності. Я тобі допоможу стати тисячником, а ти - мені. Те саме - з записами в блогах, що потрапляють до «Топу Яндекса», який має, по ідеї, означати найбільшу цитованість.

Отже, і тут комунікація не спрацьовує. Як і в інших соціальних мережах, де реального користувача часто важко відрізнити від бота, створеного заради реклами. Зневіра торкнулася й інших сфер, де звикли провокувати відгуки суспільства.

Посткомунікативна стадія

Поки що ЗМІ намагаються просто боротися з симуляторами інтерактиву. Наприклад, декілька інтернет-ресурсів у різний час уже намагалися заблокувати можливість коментування матеріалів, однак щоразу від цього відмовлялися: коментатори продовжують приносити купу переглядів, а значить - і прибутків від реклами.

Але в майбутньому професійним комунікаторам, вочевидь, доведеться виробляти нові стратегії діяльності, не пов'язані з масовою соціальною активністю. Наразі можна розгледіти дві такі стратегії. Перша - посилення комунікативної активності професіоналів різних профілів. Це може бути, наприклад, певна спільнота експертів, яка дискутує в мережі щодо різних суспільних проблем. Такий собі мережевий варіант «Свободи слова». Або це можуть бути митці, здатні за допомогою художньо-публіцистичних засобів донести певні думки краще, ніж великі юрби людей.

Уже нині поважні інтернет-видання вибірково передруковують хвилі мережевого креативу, присвячені тим чи тим резонансним подіям. А новий зразок вуличних заходів автор апробував, організувавши місяць тому орієнтовану на ЗМІ театралізовану акцію під російським посольством. Щоправда, більшість ЗМІ не зрозуміли посилу цієї акції й критикували її за те, що в ній узяло участь лише 5 учасників. Але з часом навіть телевізійники зможуть усвідомити новизну цього формату, що дозволяє експресивно пояснити громадськості певні погляди як на вулиці, так і в інтернеті.

Друга стратегія - це втілення постулатів так званої концепції web3.0, яку так люблять обговорювати інтернет-технологи. Вона передбачає досить жорстку регламентацію соціальної активності відвідувачів. Зокрема, неодмінну прив'язку віртуальної особистості до реального індивідуума, формалізовані способи висловлення думок, об'єктивну систему рейтингування індивідуумів, спільнот та подій.

Іншими словами, спам і флуд у таких спільнотах не буде заборонено - вони просто ні на що не впливатимуть. Звісно, такі структури надзвичайно обмежать креативний потенціал їхніх учасників. Проте вони все одно мають шанси стати популярними. Адже впевненість в інформації бодай комусь у світі ще потрібна.

Фото - jokeclub.ru