«Нам прислали рахунок десь на 100 тисяч гривень. Це майже у 8 разів більше, ніж ми сподівалися», – говорить Олена Третяк, директор івано-франківської комунальної ТРК «Вежа», яка пройшла переліцензування на засіданні Нацради 16 липня.

 

Це засідання кільком українським компаніям запам’ятається надовго. Річ у тім, що це було перше засідання, на якому переліцензування відбувалося за новою методикою, і останнє засідання Нацради перед відпусткою – відтак нові ліцензійні тарифи для тої ж «Вежі», «Гала-радіо» та радіо «Європа плюс Київ», а також ще кількох мовників та кабельних операторів, стали не просто «сюрпризом», а й сюрпризом без права на рекламацію: за законом, ТРО має сплатити ліцензійний збір протягом місяця – у даному разі до 16 серпня – інакше ліцензію буде анульовано, а найближче засідання Нацради, на якому теоретично можна було би внести хоч якісь корективи в саме рішення, було заплановано (і відбулося) 27 серпня.

 

«Зараз ми стоїмо перед вибором: або втратити мільйон доларів, або втратити компанію, – так коментував дилему, що постала перед «Гала-радіо», директор радіокомпанії Сергій Денисенко. – Якщо ми не сплатимо ліцензійний збір до 16 серпня, це дає Нацраді підстави автоматично анулювати нашу ліцензію. Якщо ми сплатимо кошти – то навіть якщо суд вирішить, що сума, прорахована фахівцями Нацради для нашої компанії, є завищеною, то грошей нам із держбюджету все одно не повернуть....».

 

Згідно з новою методикою, формула розрахунку відтепер включає в себе такі параметри, як величина потенційної аудиторії, неоподаткований мінімум доходів громадян, квадратний корінь від потужності передавача.

 

 

 

 

«Гала-радіо» отримала найбільший рахунок із тих компаній, яким «пощастило» переліцензуватися 16 липня – 4 мільйони 780 тисяч (рішення № 1349). «Це орієнтовно в 12 разів більше, ніж ми розраховували», – сказав «ТК» пан Денисенко. Врахуємо, що мережа «Гали» не така й велика – 13 частот.

 

 

 

При цьому юристи компанії стверджують: не було застосовано знижки на дитячі програми (за програмною концепцією «Гали», їх 2 год. 10 хвилин на добу), а згідно з «Методикою...» знижка за дитячі програми власного виробництва (не менше 1,5 год./добу) становить 30% і є вдвічі більшою за такий же обсяг програм дитячого мовлення вітчизняного виробництва (15%). Власне, це єдина знижка для комерційних компаній, передбачена «Методикою...». Для державних ТРО, незалежно від кількості дитячого продукту, знижка становитиме 90%.

 

Ліцензійні суми, виписані компаніям «Європа плюс Київ» (рішення №1352) та «Вежі» (рішення №1401) унаочнюють залежність оплати від потужності передавача та потенційної аудиторії: так, радіомовлення на одне-єдине місто Івано-Франківськ (234 тис. населення), потужність передавача – невеличка, всього лише 0,25 кВт, коштуватиме близько 100 тисяч. А от «Європа Плюс Київ» заплатить за ліцензію приблизно у п’ять разів більше – 516 тисяч гривень. При цьому їхній передавач у чотири рази потужніший (1,0 кВ), а потенційна аудиторія (за даними Держкомстату на 1 листопада 2007 року населення Києва становить 2 мільйони 731 тис.) є більшою вдесятеро. Дитячих програм у програмній концепції компанії не записано.

 

Мережа «Гали» є досить великою для того, щоби за неї розрахуватися, і водночас досить малою, щоби «відбити» рекламою мільйонну вартість ліцензії:

 

«Якби ми покривали хоча б 80% країни... А так нам досить важко боротися за загальнонаціональних рекламодавців. Ми порахували, що така вартість ліцензії вб’є прибутковість компанії на 2,5 роки», – стверджує Сергій Денисенко. 

 

Так само як і її колеги з «Гала-радіо», пані Третяк («Вежа») вважає вартість ліцензії неспівмірною із рекламними доходами радіостанції: «У наші найкращі місяці ми заробляли приблизно 20 тисяч гривень», – пояснює ситуацію пані Третяк. Влітку «найкращі» доходи варто ділити ледь не на два.

 

Увагу компаній на зовсім інший порядок цифр ліцензійного збору звернула член Нацради Тетяна Мокріді. Вона ж першою порадила ліцензіатам просити про відтермінування сплати як про реальний шанс поліпшити фінансовий тягар.

 

Єдина компанія, яка мобільно відреагувала на цю пропозицію (представник компанії швидко зорієнтувався і подав прохання одразу на засіданні 16 липня), – «Європа Плюс Київ». Тепер вони зможуть гасити ліцензійну суму частинами до 31 грудня 2008 року. Решта шкодують про те, що навіть така пільга для них уже під питанням.

 

Мер Івано-Франківська Віктор Анушкевичус запевнив «ТК», що питання щодо сплати ліцензійного збору ТРК «Вежі» (компанія комунальна, засновник – міськрада) невдовзі розглядатиметься на бюджетному комітеті й він особисто знайде спосіб виплатити вартість ліцензії, перекинувши кошти з інших статей «всередині розпорядника коштів»: «При півторамільярдному бюджеті міста ми, звісно, не вітаємо такі кроки. Але ліцензію ми не маємо права втрачати. Хоча, звісно, нам було би краще спрямувати ці кошти на соціальні виплати». Між іншим, питання виділення «Вежі» 100 тисяч гривень розглядалося на тому ж засіданні міськради, що й виділення коштів на допомогу постраждалим від повені.

 

А от «Гала» поки не поспішає розстатися з мільйоном. Юристи компанії надіслали листа на адресу голови Нацради, в якому переконливо доводять, що, згідно з законом «Про Кабмін» (ст. 55), постанови Кабінету Міністрів набирають чинності «не раніше від дня їх опублікування». Казус полягає в тому, що, згідно з цією постановою, Методика набирає чинності з моменту відміни постанови Кабінету Міністрів України від 05.06.1995 №392 «Про розміри грошових зборів за видачу телерадіоорганізаціям ліцензій на право користування каналами мовлення». Саме так і формулюється Постанова №626 («Про відміну постанови Кабінету Міністрів України» від 05.06.1995 №392), яка й була ухвалена 9 липня 2008 року. Однак ця її вимога, вочевидь, суперечить вимозі закону про Кабмін, а в юриспруденції, наголошують юристи «Гала-радіо», діє правило примату закону над урядовою постановою.

 

Як ідеться в листі «Гала-радіо» до голови Нацради Віталія Шевченка, постанову Кабінету Міністрів №626 від 9 липня 2008 року було опубліковано в газеті «Урядовий кур’єр» 18 липня, а в «Офіційному віснику України» – 21 липня. Відтак, ліцензійний збір компанії «Гала» варто перерахувати за тарифами, які діяли на момент ухвали рішення, тобто за старими тарифами.

 

Поки що реакція Нацради конкретно на лист «Гала-радіо» невідома, проте, як запевнив «Детектор медіа» заступник голови Нацради Юрій Плаксюк, Нацрада у питанні пролонгації виплат налаштована цілком лояльно.

 

В цілому під нову методику (аргументи юристів «Гала-радіо» про її нечинність до дня офіційного опублікування явно не враховуються) Нацрада проліцензувала 39 ТРО (це і мовники, і кабельні оператори), серед них не сплатили (формулювання «ліцензійний збір не надійшов у повному обсязі до Державного бюджету») 6 компаній. Із проханням про відтермінування платежу на 22 серпня до Нацради звернулися ще 3 компанії: ТОВ ТРК «Тустань», м. Дрогобич; ДП «Радіостанція “Зоря”», м. Запоріжжя та ТРК «Пілот-Україна» (мережева станція Radio ONE, «УМХ»).

Медіаексперти, по-різному оцінюючи цей крок уряду, в цілому погоджуються з тим, що вартість ліцензії, звісно, варто було піднімати, але не аж так радикально. Кількаразове ж збільшення вартості ліцензій для ринку може мати такі наслідки: зачистка місцевих мовників, недопускання нових учасників на ринок, монополізація ринку великими групами та створення більших можливостей для корупційних дій при застосуванні знижок (великі суми – великі знижки; великі знижки – великі відкати).

 

Оскільки це додаткове фінансове навантаження на телекомпанії, то до вирішення подібних питань варто було би залучити парламент. Проте члени профільного парламентського комітету як від опозиційних, так і від провладних фракцій переконують «ТК», що комітет ВР ліцензійне питання не розглядав.

 

Олена Бондаренко, депутат Верховної Ради (ПР), член парламентського комітету з питань свободи слова та інформації, досить різко оцінює цю урядову постанову як «знищення локального медіаринку». При цьому вона наголошує: рішення приймалося зненацька і ринок до нього не готовий. «Нацсовет с Кабмином фактически объявили войну для мелкого и среднего бизнеса в области медиа. Нацсовет это делает сознательно, чтобы убрать с рынка слабых игроков “законными” методами. К тому же я вижу большую заинтересованность медиамагнатов в региональных частотах, поэтому считаю, что мы наблюдаем скрытую монополизацию медиарынка. Я не понимаю, как можно было принимать такое решение, не посоветовавшись ни с парламентариями, ни с рынком?» – обурюється Олена.

 

Натомість її колега з парламентського комітету Андрій Шевченко (БЮТ) вважає постанову логічною, хоча й так само зауважує «момент несподіваності»: «Те, що ліцензійний збір збільшується – це логічно: змінюється курс долара, росте інфляція, росте прожитковий мінімум – у рази, а то й у десятки разів ростуть доходи медіаринку. Тож тут, повторю, все логічно. Проте недолік є в іншому: рішення у тому вигляді, в якому воно є зараз, не погоджувалося ані з парламентським комітетом з питань свободи слова та інформації; ані з Нацрадою з питань ТБ і РМ... І зараз мені дуже важко збагнути ланцюжок “ініціатори – розробники – люди, які приймали рішення”».

 

Щодо процесів укрупнення на ринку, то Андрій не вбачає підстав для паніки: «Якщо піднятися над політикою, то стає зрозумілим, що медіа ринок, який зростає, завжди характеризується процесами укрупнення, що шанс у ринку в цілому з’являється тоді, коли на ринок приходить крупний інвестор, з’являються потужні групи. Тому у філософському сенсі я проблеми не бачу. Якщо це рішення допоможе з’явитися в Україні потужним медіагрупам, то кожна твереза людина тільки перехреститься і скаже: “Слава Богу”».

 

Щоправда, і Шевченко зауважує: «Єдине що: не хочеться, щоби механічні рішення викидали з ринка толкових гравців – але це в же питання другого порядку».

Незалежна асоціація мовників (НАМ), членами якої є локальні мовники, звернулася до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Ради Національної безпеки і оборони (РНБО), Верховної Ради України із заявою щодо нової методики розрахунку ліцензійного збору для ТРО, в якій просить чиновників «вжити всі можливі заходи для зупинення її застосування».

 

 

НАМ наводить ще один яскравий приклад неузгодженості ліцензійних розрахунків: для міста Дніпропетровськ та міста Новоукраїнка Кіровоградської області чомусь встановлено однаковий розмір ліцензійного збору (6120 гривень) за умови однакових діапазону, потужності передавача та добового обсягу мовлення. Так само, як і в нас на початку статті викликав питання розрахунок ліцензійного збору для «Вежі» та «Європи Плюс Київ»...

 

Офіційну відповідь на свій лист НАМ отримала лише від Нацради. Суть відповіді: «за наявності пропозицій щодо удосконалення методики розрахунку ліцензійного збору, просимо надсилати їх на адресу Національної ради».

Як з’ясувала «ТК», розмови про нову методику точилися від 2003 року – «ще при Холоді», згадують медіаветерани. Актуалізувалося питання у зв’язку із прийняттям Закону «Про телебачення і радіомовлення». Однак від квітня 2006 року, коли методику було розроблено, проте не затверджено, і 2007 року, коли її остаточно узгодили в Нацраді та відправили на погодження до Мінфіну, про неї встигли призабути.

 

Нині ж віднайти кінці – хто ж саме є автором нової методики розрахунку ліцензійного збору і якої логікою він керувався – виявилося не так-то й легко. В Нацраді нам спочатку порадили звернутися в Кабмін – мовляв, це ж урядова постанова. Також нас дещо ввели в оману слова Андрія Шевченка щодо того, що важко відновити ланцюжок «ініціатори – розробники – люди, які приймали рішення». Кабмін, зачувши слова «ліцензійний збір» переадресував нас у Мінфін. Мінфін близько трьох тижнів готував офіційну відповідь, суть якої зводиться до наступного: зверніться до Нацради:

 

 

Тим часом «ТК» пощастило розшукати людину, яка визнала, що розробка методики належить саме їй. Вона побажала не розголошувати своє прізвище, проте надала досить детальні пояснення не для запису.

 

По-перше, ставилася мета у зв’язку зі зростанням рекламного ринку збільшити надходження до бюджету, адже розміри ліцензійних зборів до цього не переглядалися 13 років (!). 

 

По-друге, розробники методики намагалися позбавитися громіздких табличних розрахунків – певну систему таблиць для нарахування ліцензійних зборів для Нацради розробив Інститут телебачення, радіомовлення і зв’язку ще у 1993 році. Відповідно до цих розробок, у постанові 1995 року ліцензійний збір прив’язувався до двох критеріїв: величини мережі та потужності передавача (логіка: що потужніший передавач – то більшу територію він обслуговує, то більша потенційна аудиторія у компанії). Повторити ці наукові розробки у 2006 році видалося занадто дорого, однак у результаті спрощення таблиць в новій формулі виник змінний коефіцієнт n (залежність зборів від потенційної аудиторії) та корінь квадратний із потужності передавача.

 

Також у новій формулі з’явилася ще одна складова – неоподаткований мінімум доходів громадян. Як певний фінансовий критерій стану економіки в державі фінансовий мінімум нині задіяно в розрахунках усіх ліцензійних зборів.

 

При розробці формули було використано ліцензійний досвід багатьох країн, стверджує розробник, однак найближчу до нашої формулу обрахунку медіаліцензій використовує Польща.

 

Фактично за новою формулою ліцензійний збір зростав на 10 – 15%. Проте в остаточному варіанті коефіцієнти були значно збільшені, що призвело до зростання ліцензійного збору в рази: по ефіру ми бачимо збільшення суми ліцензійного збору аж до 10 – 12 разів за рахунок коефіцієнтів, по кабелю – у 4 рази. Збільшення коефіцієнтів відстоював один із членів Нацради, ім’я якого джерело «Детектор медіа» просило не називати.

 

На думку людини, яка визнала себе автором даної методики, зростання ліцензійного збору аж до 10 разів є невиправданим. Адже логіка будь-якого ліцензійного збору така: це певна авансова платня державі за користування її ресурсом, провадження бізнесу на її території та утримання регуляторних органів в цій галузі. Хіба утримання Нацради зросло в 10 разів?

 

В самій же Нацраді зрештою визнали, що готували розрахунки саме вони, а ще кажуть, що звертатимуться до Кабміну із проханням... переглянути окремі моменти методики.

 

«Ми будемо просити Кабмін переглянути тарифи щодо оплати ліцензійного збору. Так, розробником методики є саме ми, Нацрада, а вже далі її погоджують у Мінфіні та Кабінеті Міністрів. В 2007 році ми проголосували за цю методику. В принципі, в ній нічого нового. Змін зазнали хіба що ліцензії провайдерів програмної послуги, а також ТРО, які отримують кабельні ліцензії. З одного боку, так, кінцева сума є великою, але ж ліцензію ми видаємо на 10 років – відтак, 10 років телекомпанія вже нічого не буде сплачувати. Також врахуйте, що Україна йде в Європу, де зовсім інші стандарти, в тому числі й цін – і зовсім інші розрахунки ліцензійного збору», – так відповів на запитання щодо логіки підвищення ліцензійних зборів Юрій Плаксюк, заступник голови Нацради (саме він опікується фінансовими питаннями).

 

Його колега Андрій Мірошниченко додає: «Загальна позиція збільшення ліцензійного збору – це свідоме рішення Нацради. Я би назвав ці тарифи “тарифами рівних можливостей”. Адже не може тарифікація бути такою, яка дозволить іноземним компаніям, що потрапляють у кабель із супутника, платити менше, ніж українським компаніям, які мають отримувати окрему кабельну ліцензію. Ось такі речі ми зараз аналізуємо, щоб зняти всі проблемні моменти».

 

Положення про отримання кабельних ліцензій Нацрада розглянула, але поки не затвердила, запропонувавши його до громадського обговорення. Згідно з цим положенням, української супутникової ліцензії має бути достатньо для потрапляння в кабель. Нагадаємо, що раніше окремі члени Нацради наполягали на тому, що супутниковим каналам необхідно отримувати окрему кабельну ліцензію, в якій до того ж перелічувати всі мережі, з якими підписано угоди.

 

Плюс навздогін за методикою з’явилося ще одне рішення Нацради, в котрому всі зміни до ліцензій, які не впливають на розрахунок ліцензійного збору (а це такі зміни до програмної концепції: співвідношення мов, жанрового розподілу програм і передач, змін обсягу власного, національного, іноземного продукту, обсягів ретрансляції тощо), оцінюються в 5 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

 

Щодо самих мовників, то вони оцінюють подорожчання ліцензій як факт прикрий (кому ж подобається розставатися з грошима?), проте не настільки фатальний, як прогнозують політики.

Роман Заяць, програмний продюсер медіагрупи RMF(станції у Львові, Івано-Франківську, Тернополі й Нововолинську), розповів «Детектор медіа», що цього року під переліцензування підпадає радіостанція групи у Тернополі: «Попередньо підрахувавши імовірну вартість ліцензії, я отримав цифру, яку б назвав не так шокуючою, як непередбачуваною. Річ у тім, що вона в чотири рази більша, ніж та, що ми закладали в бюджет на відповідні витрати: орієнтовно 190 тисяч гривень. Відповідно, в нас виникне необхідність скоригувати бюджет. Знаючи нашого інвестора, я впевнено можу передбачити, що він ставитиме перед нами зустрічне завдання – збільшити рекламні надходження». За його словами, підвищити рекламні збори нелегко, але можна.

 

До того ж в RMF прорахували середню суму ліцензійного збору для Львова (потужність передавача 1 КВт) – 390 тис. грн. і порівняли її з подібним до Львова за розмірами польським Краковом. Польська концесія на радіо в Кракові становить орієнтовно 70 тис. злотих, тобто близько 180 тис. грн. При тому, що обсяг ринку радіореклами в Польщі в кільканадцять разів більший за наш (український ринок радіореклами у 2007 році за підсумками ВРК становив лише 34 млн дол.).

 

Проте навіть за новою формулою ціни в Україні лишаються меншими за ціни на російські медіаносії (за однією з версій, саме від російських медіаперекупок «дешевих» українських частот і покликаний захистити внутрішній ринок підвищений ліцензійний збір). Для порівняння: на сайті Міністерства зв’язку Росії можна прочитати про оголошення конкурсу на ФМ-частоти в Сибіру. Львів за кількістю населення є десь посередині між Томськом (500 тис.) та Красноярськом (900 тис.). Так от, частота в Томську коштує 2 999 100 руб. (приблизно 600 тис. гривень), а в Красноярську ще більше – 5 767 500 руб. (близько 1 млн грн.).

 

Враховуючи наведені приклади, можна припустити, що північно-східні інвестиції підвищення цін на ліцензії навряд чи зупинить, натомість західні це явно не стимулює.

 

Тим часом в RMF погоджуються з прогнозами щодо процесів укрупнення на українському радіоринку – більше того, група вже сподівається на... надходження пропозицій від локальних мовників. «Це був би дуже непоганий варіант. І ми його будемо розглядати на найближчих засіданнях. Ми сподіваємося, що подібні пропозиції від локальних станцій на ринку будуть. І, напевно, медіагрупа RMF буде відкритою до таких пропозицій», – сказав «ТК» Роман Заяць.

 

Без паніки прокоментували подорожчання ліцензій і в медіагрупі «Інтер»: мовляв, давно варто було сподіватися. От у США взагалі аукціони проводять на частоти – і все гаразд, телебачення нормальне, високої якості, адже який продукт можуть запропонувати ринку злиденні маленькі компанії, інше діло ми, медіагіганти – ми і закупимо найкраще, і спродукуємо дорожче...

 

Борис Ложкін, президент «Українського медіахолдингу» (чотири мережеві та три локальні радіостанції) також переконаний, що аукціони на частоти – це правильно. Він теж стверджує, що підняття ліцензійних зборів навіть у 10 разів не є нереальним для більшості локальних мовників. Чому? Бо, як правило, говорить Ложкін, за ними стоять або місцеві фінансово-промислові групи, або це самодостатні комерційні гравці, що впевнено почуваються на місцевому ринку.

 

«Ресурсы у игроков рынка есть, и пусть государство абсолютно официально этот ресурс от них получает. За лицензию должны платить максимально высокие суммы. В этом случае государство получит деньги, а в бизнес не будут приходить те, кто не в состоянии сделать коммерческий проект», – вважає він.

 

На думку пана Ложкіна, «збільшення вхідного» позбавить ринок зайвих гравців: «Завтра придет на рынок политик и скажет – “Хочу радио”. Ему ответят: платите 5 миллионов только за лицензию, и он задумается. А 500 тысяч гривен – это уже несерьезно. Я не могу сказать, что ожидаю массового исхода политических игроков с медиарынка, но, по крайней мере, они будут задумываться больше, а это уже хорошо».