За словами голови правління телеканалу «Інтер» Сергія Созановського, причиною стало постійне змінювання умов субліцензії і поява нових вимог з боку НТКУ. За інформацією телеканалу, переговори щодо придбання групою «Інтер» субліцензії на трансляцію Олімпіади почалися ще наприкінці квітня – початку травня, однак підписання угоди, заплановане на 3 липня, так і не відбулося. Відповідно до початкової угоди між НТКУ та групою «Інтер», телеканал «Інтер» отримував можливість транслювати у запису відкриття Олімпійських ігор, а також закриття Олімпійських ігор з затримкою на 15 хвилин, створювати на каналі підсумкову «Олімпійську студію», з якої телеглядачі можуть дізнатися про найважливіші події минулого дня, транслювати вночі одну подію попереднього дня. А телеканал «Мегаспорт» отримував можливість видавати в ефір до 10 годин трансляцій щоденно, у тому числі й тих, які НТКУ планувала показувати уночі, та показувати ранкові щоденники Олімпіади (summary) з повтором у вечірньому ефірі. Окрім цього, група «Інтер» отримувала право на новинний доступ для каналів «Інтер», НТН, К1 та «Мегаспорт».

 

«Протягом майже тримісячних переговорів позиція НТКУ щодо того, що можуть, а чого не можуть показувати канали групи “Інтер”, постійно змінювались», – зазначає генеральний продюсер телеканалу «Мегаспорт», координатор спортивних проектів «Інтера» Олександр Борисенко.

 

За інформацією прес-служби, за два тижні до підписання контракту НТКУ відмовилася надавати «Інтеру» коди доступу до супутникового сигналу з Пекіну, посилаючись на правила Європейської мовної спілки (ЕВU), внаслідок чого субліцензіанту потрібно було закупити додаткове технічне обладнання для прийому олімпійського сигналу на суму 275 000 грн. «На початкових етапах переговорів це питання не обговорювалося взагалі», – зауважує Олександр Борисенко.

 

А в день підписання контракту, 3 липня, за інформацією прес-служби «Інтера», НТКУ висунула ще одну умову з посиланням на правила ЕВU: трансляція закриття Олімпійських ігор на телеканалі «Інтер» дозволялась із затримкою не 15 хвилин, а годину.

 

За словами Сергія Созановського, під час цієї зустрічі НТКУ та група «Інтер» домовилися, що НТКУ надасть 4 липня до 14:00 офіційні листи Європейської мовної спілки щодо зазначених вище заборон. Такий жорсткий термін, за інформацією «Інтера», було зумовлено тим, що компанія – постачальник обладнання гарантувала його доставку до олімпіади тільки у разі отримання замовлення 4 липня. Окрім того, потрібно було підтвердити спонсорам, що канали медіагрупи «Інтер» зможуть транслювати все те, що вказувалось у спонсорських пакетах.

 

Як повідомляє телеканал «Інтер», досі жодної відповіді з боку НТКУ не надходило.

 

«У результаті вищевказаних фактів Національною телекомпанією України було зірвано підписання угоди з групою “Інтер”, через що НТКУ не отримала 2 875 000 грн. за право показу, 1 350 000 грн. покриття технічних витрат і 4 500 000 грн. за спонсорство», – зазначає пан Созановський.

 

Віце-президент НТКУ Михайло Кобля виклав у розмові з «ТК» свою версію причини зірвання переговорів із «Інтером» та надав «ТК» листування НТКУ з «Інтером», офіційні листи керівництва телекомпаній та Європейської мовної спілки. Також він розповів про нові умови співпраці з сейлз-хаусом «Віде Інтернешнл - Пріоритет», про провальний проект «Євро-2008» та причини зірвання угоди щодо субліцензії на його трансляцію з ICTV.

 

У відповідь на заяву групи «Інтер» Михайло Кобля заперечив твердження її керівництва про ненадання документів із правилами EBU. Він зауважив, що заяви «Інтера» (буцімто компанія – постачальник обладнання для надання супутникового сигналу гарантувала доставку обладнання до олімпіади лише у разі отримання замовлення 4 липня) не відповідають дійсності. «Компанія, яка надає обладнання, готова була надати його нам як VIP-партнерам на спеціальних умовах, і не лише до 4 липня. І навіть більше: компанія у разі, якщо у нас не було би коштів, готова була надати нам обладнання в оренду. Такі самі умови були б, відповідно, і до “Інтера”», – зазначив пан Кобля.

 

– Пане Михайле, телеканал «Інтер» стверджує, що не отримав від вас потрібних документів та згоди, які мали бути надіслані 4 липня. Чи надавали ви ці документи «Інтеру»?

– Так, звичайно. 4 липня я перебував на засіданні генеральної асамблеї EBU у Будапешті. Мені подзвонили і сказали, що є такі перестороги, що угода з «Інтером» може не відбутися, бо «Інтер» поводиться невпевнено і шукає можливості зробити так, щоб угоду так і не було підписано. Після цього я подзвонив президенту НТКУ Василю Ілащуку і попросив його: «Василю Степановичу, погоджуйтеся абсолютно на всі умови, які були проговорено раніше. Дивіться, щоб не було ніяких зауважень з боку фахівців ТО “Новини”, ТО “Спорт”, людей, які забезпечують з боку техніки. А так ми все приймаємо». І Василь Ілащук упродовж дня 4 липня дзвонив на всі можливі телефони телекомпанії «Інтер». Пан Созановський взагалі не відповідав на телефонні дзвінки. В його приймальні відповідали, що він перебуває поза межами чи то телекомпанії, чи то України. І так протягом 4 липня жодного разу на жоден дзвінок ніхто не відповів. Ми відправляли факсограми, що ми згодні на все. Відповіді від «Інтера» не було.

 

– На всі ті умови, які ми проговорили до 4-го числа і які викладені у тих документах, що я вам надав. Окрім винятків, зумовлених правилами EBU, на які телекомпанія в особі пана Созановського погодилася, і тих моментів, які телекомпанія «Інтер» почала пропонувати прийняти як умови контракту і які не проговорювалися раніше.

 

– Ми домовились про те, що спільно продаватимемо спонсорські пакети, а кошти, вилучені від цього продажу, ми ділитимемо пропорційно 50/50. Жодних зауважень до цих норм із самого початку не було. Але коли телекомпанія «Інтер» знайшла першого спонсора, що був готовий заплатити певну суму, вони заявили, що 10% від цієї суми є комісійними агентства, яке цього спонсора знайшло. Я був категорично проти, бо 10% – це значна сума і ми про неї не домовлялись. Тоді я запропонував іншу схему. По-перше, 10% забагато, давайте 5%. По-друге, щоб не було випадків, коли компанія-комісіонер належить «Інтеру» або наближена до групи «Інтер», давайте діяти по-чесному: якщо спонсора знаходить Перший національний, то він и має 5% комісійних, а якщо «Інтер» – то 5% їм. І не будемо вибудовувати схему, за якої комісійні платять агентствам. Вони прийняли цю пропозицію, і питання було знято. Це було перше спірне питання. Друге – це коди доступи до супутникового сигналу. Ми з самого початку про це не домовлялися, у нас є офіційна відповідь EBU, яка не дозволяє це робити. На решту умов ми погодилися. І це видно з нашого листування.

 

 Михайло Кобля надав «ТК» копії електронних повідомлень листування НТКУ з групою «Інтер» та копії офіційних листів керівників компаній, зокрема тих, у яких ішлося про умови продажу субліцензії на трансляцію Олімпійських ігор. Відповідно до цих документів, листування між телекомпаніями розпочалася 10 квітня. У листі генерального продюсера «Мегаспорту» Олександра Борисенка до комерційного директора НТКУ Миколи Шевчука йшлося про пропозицію групи «Інтер» згідно з домовленостями щодо субліцензування Олімпіади-2008. Зокрема, «Інтер» пропонував показувати відкриття та закриття Олімпіади на своєму каналі паралельно з Першим національним, транслювати спортивні програми по 10–15 годин щодня, але вимагаючи від НТКУ «принципової позиції ненадання… субліцензії каналу “1+1”». За це медіагрупа пропонувала $400 тисяч. Після цього у листі від 12 червня Олександр Борисенко просив надати інформацію, яким чином «Інтер» отримуватиме сигнал по Олімпіаді: «НТКУ надає нам коди доступу, для того щоб ми приймали супутниковий СИГНАЛ самостійно, або НТКУ надає сигнал на територію НТКУ в кількості 12 каналів». Після цього обговорювалися права К1, НТН та «Спорт».

 

 

 

 

  

 

 

 

Зокрема, у цьому листі пан Созановський висловлював занепокоєння тим, що «нова технологія доставки сигналу, запропонована НТКУ», може призвести до зривання трансляцій. Він також зауважував, що у разі відсутності трансляцій на одному з каналів («Інтер», Перший національний, «Мегаспорт») спонсори не братимуть участь (бюджет офіційного спонсора, присутність якого у проекті була підтверджена, становив 800 000 у. о.).

 

На лист «Інтера» від 24 червня Василь Ілащук надіслав відповідь, у котрій писав, що підтримує всі умови, викладені паном Созановським, окрім питань, пов’язаних із сигналом та комісійними для агентств у розмірі 10%.

 

  

Після цього, за словами Михайла Коблі, відбулася зустріч із Сергієм Созановським, на якій було складено протокол стосовно питань, за якими було досягнуто порозуміння. Протокол написано від руки і підписано Сергієм Созановським та Михайлом Коблею. Наводимо його текст без змін:

 

 

 

  

 

 

 

«ТК» також публікує лист Джини Ландбай, координатора Спортивного проекту «Олімпійські ігри» Європейської мовної спілки, надісланий до НТКУ 18 червня. У цьому листі, зокрема, йдеться: «Уклавши субліцензійну угоду з каналами щодо прав на цю подію, НТКУ несе відповідальність за надання зображення Ігор своїм субліцензіантам. Як ви знаєте, Європейська мовна спілка буде надавати 12 мультиматеріальних сигналів своїм власникам прав, для розшифрування яких ЄМС надасть НТКУ 12 декодерів (включаючи 6 декодерів останнього покоління), а також щоденний код шифрування. На жаль, ми не можемо забезпечити ваших субліцензіантів таким доступом. Таким чином, із прикрістю повідомляємо вам, що НТКУ повинна знайти альтернативне рішення для надання такого матеріалу своїм субліцензіантам» (переклад НТКУ).

 

 

 – Пане Михайле, у попередніх коментарях «ТК», ви говорили, що основною причиною зірвання переговорів було те, що «Інтер» не зміг знайти спонсорів під цей проект. Однак із цих документів виходить, що спонсори до трансляції були. Яка там склалася ситуація?

– Тут ішлося про ймовірних спонсорів. Вони завжди є, а спонсор справжній і ймовірний – це дві великі різниці. Одна справа проводити переговори, інша – укласти контракт. Зараз літо, відпустки. У липні спонсори не виявляють високої активності, так у всьому світі. А ці спонсори були і є, і ми свої чотири пакети на Олімпіаду продамо. По-перше, спонсор ніколи не любить погоджуватися завчасно, вони люблять вичекати, поки телекомпанія зменшить вартість спонсорських пакетів. Під час чемпіонату Європи останній спонсор зайшов до нас і сплатив близько $150-200 тисяч доларів. Але це було, коли чемпіонат уже почався – він чекав до останнього, поки телекомпанія зменшить ціни. Тепер ми виставили свою ціну і шукаємо спонсорів. Ми реорганізували свій комерційний відділ – тепер у нас є рекламний і спонсорський відділи. У спонсорському в нас працюють чотири молодих фахівця, і ми знаходимо нових спонсорів, які раніше ніколи не працювали на цьому ринку. Наприклад, Харківський завод шампанських вин вирішив зайти спонсором на Олімпіаду. Звісно, це не дуже-то й дозволено виробнику алкогольних напоїв, але ми знайшли технічний спосіб до такої співпраці. Тобто, робота йде.

 

Але компанії, які зазвичай витрачають на це великі кошти, поки не поспішають. Вони очікують на зниження ціни.

 

– Річ у тім, що попереднє керівництво 87,5% всього рекламного часу віддало для продажу компанії «Пріоритет». Тож таким контрактом НТКУ сама себе позбавила можливості розвиватись у цьому напрямку.

 

– Це комерційна структура, у них є свої бізнес-завдання. Але чи вигідно це нам із комерційної точки зору? Наша нова команда вирішила, що це не зовсім вигідно, ми змінили умови роботи з «Пріоритетом». Це відбулось у березні –квітні 2008 року. По-перше, ми змінили відсоток часу, який телекомпанія має право продавати: це вже не 12%, а 25%. По-друге, тепер кожна зі сторін має право заходити на половину іншої: якщо ми продали свої 25%, то ми заходимо на бік «Пріоритету», якщо вони мають вільний час. Такі саме права має і «Пріоритет». Тепер ми можемо продавати хоч всі 100%.

 

– За рахунок зміни політики у галузі реклами та спонсорства ми стали більше заробляти. На рахунки НТКУ надходить приблизно на 2-3 мільйони гривень більше, ніж раніше.

 

– Як ви плануєте надалі співпрацювати з «Пріоритетом»? Чи не плануєте піти від нього?

– Ми домовилися, що у найближчий рік працюватимемо на тих самих умовах. Немає сенсу розривати контракт, оскільки «Пріоритет» достатньо серйозна компанія, і зараз робота з ним нас ні в чому не обмежує. А щодо рекламної заповнюваності під час Олімпіади поки говорити зарано. Утім, я певен, що всі чотири спонсорські пакети буде продано. Інша справа, що їх вартість була би вищою, якби ми працювали з «Інтером».

 

– Відсотків на 40-50 у бік зменшення.

 

– За субліцензію «Інтер» мав сплатити 575 тисяч доларів. Якщо зараз ми продамо спонсорські пакети без «Інтера», то я думаю, що ми вийдемо суму більше 575 тис. доларів.

 

– Тоді навіщо вам була потрібна ця угода?

– Тоді би проект набирав більших масштабів і був би привабливішим для спонсорів. Точно прорахувати, скільки коштів можна було отримати, працюючи із «Інтером» та «Мегаспортом» та без них, неможливо. Якщо спонсорський пакет під час співпраці з «Інтером» умовно кажучи коштував би мільйон, то якщо ми працюємо самі, він коштує 500 тис. доларів. Це приблизні цифри.

 

– На які рейтингові показники олімпіади ви сподіваєтеся?

– Вони будуть, звісно, нижчі за «Євро». Думаю, рейтинг може бути 2-3%, частка 10-15%. Сподіваємося на більше. Враховуючи наші невисокі показники, підвищити їх однією подією дуже важко.

 

– Думаю, так. Вважаю, що цей проект буде прибутковий. 900-950 тисяч євро – це досить скромна цифра, бо ми купуємо трансляцію практично у самих себе, оскільки ми члени EBU, а це громадська організація, яка існує за внески своїх членів.

 

– Ми не є прибутковою організацією і не маємо права розмірковувати над прибутками. Але якщо говорити з точки зору фінансових інтересів, то це був абсолютно провальний проект. Він був провальний з фінансової точки зору із самого початку. Я був противником підписання цього контракту. Сума збитків від нього склала приблизно 3 мільйони 300 тисяч євро. Рейтинги, звичайно, були високі, але головною причиною цих збитків була заборона продавати субліцензію. До того ж, ми не зібрали кошти, які планували, через брак часу на реалізацію спонсорських пакетів.

 

Тож повторюся: з точки зору економіки проект був провальним, і це розуміли усі. Але ми були змушені йти на цей крок. Це була ініціатива і Держкомтелерадіо, і Кабміну у рамках «Євро-2012». Це був більш політичний крок, аніж фінансовий. Доказом  провальності проекту може слугувати те, що компанія Sport five, яка виграла тендер в УЄФА на права реалізації ліцензії, провела переговори з нашими комерційними каналами ICTV, «Інтером», «1+1», але ніхто більше 1,5–2 мільйонів євро не давав. А ми були змушені заплатити аж 4 мільйони євро.

 

– Як виникла ситуація із продажем субліцензії ICTV? Адже оголошуючи тендер, власник прав на трансляції зазначає в умовах, що може, а чого не може робити компанія, яка купує ці права. Тож НТКУ, здобувши перемогу у тендері, мала би знати про його умови. Як вийшло так, що після підписання угоди зі Sport five НТКУ проводила переговори про продаж субліцензії, якщо це не було передбачено умовами угоди з правовласником?

– Вийшло так, що в тендері брало участь попереднє керівництво НТКУ. Й умови цього тендеру до нас не дійшли. Ми не мали документів про те, яким чином цей тендер проводився, де ці документи. Практично за 2-3 тижні до початку змагань два чиновники із Sport five чекали нас у Держкомтелерадіо. Я був присутній під час цієї зустрічі. Нас просто зобов’язали підписати контракт. І, враховуючи державницькі інтереси, ми були змушені це зробити. До честі пана президента Василя Ілащука, він наполягав на тому, щоб у цьому контракті дали право на субліцензію на 11 матчів, які ми не могли транслювати через те, що вони тривали одночасно. Під час переговорів чиновник із Sport five мав нервовий вигляд, вибігав із телефоном, розмовляв із УЄФА. Зрештою він погодився і тут же від руки у цьому контракті (він у нас є) написав величезне речення, у котрому, на наше глибоке переконання, було прописано можливість та право НТКУ продати субліцензію на 11 матчів. Це дало б нам можливість покращити свій фінансовий стан. Тільки на таких умовах пан Ілащук підписав цей контракт.

 

А коли ми продавали субліцензію ICTV на трансляцію цих матчів, я був до останнього моменту переконаний, що це речення дає нам таке право. І лише тоді, коли від Sport five прийшло гнівне застереження, що ми цього не маємо права робити, ми влаштували телефонну конференцію і з’ясувалося, що речення, дописане в угоду, чиновники Sport five сформували таким чином : «Компанія Sport five розуміє бажання НТКУ продати субліцензію на 11 матчів». Приблизно так це звучить, вони тільки «розуміють бажання». Василь Степанович володіє розмовною англійською мовою, але, на жаль, його знань синтаксису забракло для того, щоби зрозуміти це речення саме так. А коли ми прочитали це з фахівцями, питання було знято.

 

Взагалі компанію Sport five не любить у Європі ніхто. Після відвідин генеральної асамблеї Європейської мовної спілки я зрозумів, що не тільки у мене таке «тепле» ставлення до компанії. У такий же спосіб, як вони вчинили з нами, вони діють скрізь і завжди. Коли відбуваються якісь події у світі спорту чи «Євробачення», EBU бере участь у тендерах на купівлю прав на трансляцію. Коли Sport five отримав право на продаж «Євро-2008», це було просто винятком. Я думаю, такої помилки, принаймні так мене запевнили керівники Європейської мовної спілки, EBU більше не допустить. Тоді Sport five запропонував на 60 мільйонів євро більше і виграв тендер. У результаті всі європейські телекомпанії втратили значно більше, – і нервів, і здоров’я від спілкування зі Sport five, і грошей, – ніж якби правами на трансляцію володіла EBU.