«Детектор медіа» вже розповідав, як заробляють завдяки читачам за допомогою запровадження пейволу (платного доступу до контенту) та розбудову спільноти загальнонаціональні медіа: «Українська правда», Forbes, NV та Kyiv Independent. Більшість із них мають десятки тисяч підписників, однак у структурі доходів це не найбільша частка. Лише для Kyiv Independent читацька підтримка приносить близько 70% доходів видання.

Деякі локальні українські медіа також розвивають монетизацію коштом читачів. Утім, наразі модель пейволу не є панівною, бо незалежні регіональні видання не готові закривати свій контент. Натомість  використовують спільноти або клуби читачів, коли аудиторія фінансово підтримує редакцію і за це отримує додаткові пропозиції.

У цьому матеріалі розкажемо про досвід «Накипіло», NGL.media, «Район.in.ua», «Твоє Місто» та Dnipro.media.

«Район.in.ua»: Ми намагаємося поєднати різні підходи, які здаються непоєднуваними

Мережа гіперлокальних сайтів працює у кількох регіонах України. Окрім реклами та грантів, використовує модель монетизації за допомогою підтримки читачів. «Район.in.ua» впровадив інструмент прямої подяки (кнопка «Подякувати» над кожним текстом). Також діє функція мікроплатежів на ексклюзивні краєзнавчі лонгриди й історичні дослідження окремих маленьких районів.

За словами шеф-редакторки Наталії Пахайчук, у структурі доходів медіа читацька підтримка складає 2%: «Наша читацька спільнота з’явилася півтора року тому, їй уже 17 місяців. І цей показник завжди становив близько 1—2%. Питання в тому, що у нас зростає загальний бюджет. Коли спільнота збільшується, грошей стає об’єктивно удвічі-тричі більше, ніж на початку. Але оскільки витрати й інші доходи все одно зростають, ця частка у відсотках лишається такою самою». Наталія каже, що це гроші, з яких можна сплатити податки або виплатити дві зарплати співробітникам.

«Зараз ми не розраховуємо сильно на цьому заробити, ми готуємося до майбутнього, яке може настати зненацька. У світі вже давно всі медіа живуть завдяки читацькому фінансуванню та суттєво покривають цим свої потреби. В Україні зараз ми лише формуємо цей ринок. Коли, наприклад, закінчиться війна, у нас просто не буде іншого шляху розвитку, окрім читацького фінансування. Але ті редакції, серед яких є і наша, що вже намагалися щось створити, підготували інфраструктуру й експериментували, мають набагато більше шансів на успіх», — каже Наталія.

Окрім читацької спільноти, «Район.in.ua» закрив для підписки частину ексклюзивних архівних матеріалів. Це дослідницькі, історичні статті або ексклюзивні репортажі. Вони доступні для членів спільноти, які регулярно фінансово підтримують видання, решта може їх придбати за 1 євро.

«Закриття архіву — це такий різновид роботи з контентом, коли закривають не новий ексклюзив чи оперативні новини, а старі тексти, рухаючись ніби ззаду наперед. У наших умовах це безпечніший варіант, щоб не втратити ту аудиторію, яка чекає на актуальну та потрібну інформацію тут і зараз. В умовах України доступ до інформації — це питання національної безпеки. З іншого боку, в наших умовах це ще й комерційний інтерес, щоб загальний трафік сайту не падав», — розказує шеф-редакторка.

Цінність цього контенту Наталія вбачає у ексклюзивності. Це нововведення видання лише запустило і наразі не має повної інформації про популярність архіву. Активне промо ще не проводили, але поодинокі покупки такого контенту вже є. Для представників спільноти ця опція створює додаткову цінність.

«Практику мікроплатежів ми бачили за кордоном, а от саме таке формування цінової політики (1 євро) придумали самі. Поставити фіксовані 50 гривень — це не так цікаво, як щодня автоматично коригувати ціну відповідно до курсу. Для однієї людини ця різниця невідчутна, а для нас у довгій перспективі, якщо послуга матиме попит, це буде суттєво. Це така собі цікавинка і наш власний винахід. Над цим ми будемо працювати далі», — розказує Наталія.

Для нових опцій читацької підтримки видання змінювало інфраструктуру та оновлювало сайт. Зараз на порталах є навіть можливість фінансово віддячити конкретному журналісту. І близько 10 платежів на місяць видання має стабільно: «Люди добровільно обирають опцію “подякувати” і надсилають від 100 до 500 гривень. Узагалі там можна вказати будь-яку суму, але найчастіше обирають саме цей діапазон. Це дуже хороший знак. Це свідчить про те, що така культура не є чужою для українців. Ми намагаємося поєднати різні підходи, які, на перший погляд, здаються непоєднуваними. Адже спільнота має зовсім іншу логіку, ніж класичні пейволи, а читацькі подяки чи гонорари журналістам — це взагалі окрема історія».

За словами Наталії, відтік учасників спільноти є, втім він незначний. У видання є понад 300 активних членів спільноти, які вирішили підтримувати видання не випадково. Скасування підписок трапляється з особистих обставин людини або з технічних причин.

«Тут редакції важливо вчасно це помітити, зв’язатися з людиною та допомогти їй усе налаштувати. Переважно після цього люди поновлюють підписку, — додає Наталія Пахайчук. — Ба більше, у нас є інше гарне явище: здебільшого люди збільшують суму підтримки. Якщо підписка зникла через технічні, а не фінансові причини, людина повертається і підписується вже на більшу суму. Або коли виходить якийсь дійсно класний матеріал, наші фанати оцінюють його як “супер” і кажуть: “Усе, я не хочу більше платити 150 гривень, хочу перераховувати 300 або 500”. Це теж не є масовим процесом, але це чудовий знак того, що люди не шкодують грошей на якісну журналістику».

Найбільше підписок акумулюють гострополітичні теми.

«Є люди, які відчувають якусь несправедливість у суспільстві. Коли ми підсвічуємо цю проблему чи відкрито говоримо про те, про що інші мовчать, це дуже відгукується аудиторії. Це про розкіш бути незалежними й дозволити собі говорити правду Якість журналістики — це головна конкурентна перевага й аргумент для людей, щоб давати кошти. Важливо, щоб вони чітко розуміли, що це фінансування нашої незалежності», — каже Наталія.

Серед проблем з залученням читачів до спільноти Наталія називає технічні, також аудиторія ще не має повної довіри до системи регулярних автоматичних платежів: «Наша аудиторія досить зріла, переважно категорія 40+. І чим старші люди, тим із більшим острахом вони ставляться до регулярних підписок. Вони бояться втратити контроль над власними фінансами або картками. Тому ті люди, які хочуть нас підтримати, але побоюються автосписань, часто просто роблять разові платежі, але більшого розміру. Цього нам цілком достатньо, щоб вважати їх повноцінною частиною нашої спільноти».

При цьому Наталія звертає увагу на те, що членам спільноти видання окрім якісного контенту не пропонує жодних переваг. Серед бонусів лише абонемент на екскурсійні поїздки разом із редакцією.

«Ми міряємо нашу загальну аудиторію мільйонами, а людей, які фінансово з нами взаємодіють, наразі всього кілька сотень. Здавалося б, цифри неспівмірні. Але якщо нам вдасться масштабуватися і перейти від сотень до тисяч доброчинців, тоді читацьке фінансування за рівнем доходу стане співмірним із нашим рекламним доходом», — каже Наталія.

NGL.media заробило завдяки читачам понад мільйон гривень

NGL.media «Наші гроші. Львів» за час повномасштабної війни еволюціонувало від аналізу закупівель на локальному рівні до розслідувань. Цінність суспільноважливого контенту у його загальнодоступності. Тому видання не закриває до нього доступ, а впроваджує модель членства. Матеріали залишаються відкритими для суспільства, але донейтори клубу отримують ранній доступ до розслідувань, інтерактивних баз даних і право брати участь у закритих онлайн-зустрічах із розслідувачами.

Головний редактор NGL.media Олег Онисько у коментарі «Детектору медіа» розказав, що за підсумками 2025 року частка надходжень від читацької спільноти NGL.media склала майже 11% загального бюджету організації. В абсолютних числах ця частка становить 1,28 млн грн.

«Для порівняння, у 2024 році ми змогли залучити від читачів 374,1 тис. грн, що складало 4,4% бюджету. Оскільки ми не працюємо з рекламою, решту бюджету забезпечують гранти», — розказує Олег. Детальніше з показниками можна ознайомитися у фінансових звітах медіа.

На 2026 рік видання ставить мету збільшити частку підтримки спільноти до 15—20% бюджету.

Олег Онисько каже, що не пов’язує між собою кількість унікальних відвідувачів сайту й активних членів спільноти через специфіку формату NGL.media. Трафік видання залежить від публікацій розслідувань, які виходять два-чотири рази на місяць. У день публікації і ще, можливо, наступного дня на сайті може бути і тисяча-дві читачів одночасно, але потім це хвиля різко спадає. Тому для видання більше значення має не кількість унікальних відвідувачів безпосередньо на сайті, а кількість людей, які дізналися про розслідування з інших медіа. Тож цитованість для нього важливіший показник, ніж відвідуваність.

За словами Олега, на кінець червня 2026 року спільнота NGL.media налічує близько 325 осіб: «Це люди, які підтримують нас на регулярній основі, тобто щомісяця платять 149, 249 чи 499 грн. Найпопулярніша опція — 249 грн на місяць, друга — 499. Є кілька членів спільноти, які щомісяця донатять понад 500 грн — таких близько десятка. Динаміка зростання позитивна, хоч і не така стрімка, як хотілося б. Трапляються періоди, коли кількість відписок майже збігається з кількістю нових підписок. Іноді трапляються і хвилі разових донатів (переважно після публікації якогось резонансного розслідування), але разові донати, на жаль, не дають змоги нормально планувати бюджет, тому ми розглядаємо їх радше як приємний бонус».

Найпопулярніші формати для залучення читачів до спільноти — це закриті події, промокампанії й особисті контакти. Одним із матеріалів, який знайшов великий емоційний відгук у читачів, було розслідування про сексуальні домагання у театральних вишах.

Олег Онисько каже, що не так складно залучити нових учасників спільноти, як важко перетворити їх на регулярних донатерів. За його словами, люди часто навіть не помічають, що їхні платежі припинилися — наприклад, закінчився термін дії картки або вирішили заощадити. А коли знову є змога підтримати — забувають це зробити. Наразі це найбільший виклик для видання — навчитися вчасно відстежувати і працювати з цим.

«Ми ніколи не закликаємо платити за контент, бо закрити пейволом розслідування — це означає на порядок зменшити розголос. Навпаки, ми намагаємось акцентувати на тому, що члени спільноти платять за те, щоб наші тексти могли бути у вільному доступі — для всіх», — каже головний редактор NGL.media.

Поки у видання нема окремого менеджера спільноти, зусиль із розвитку спільноти докладають усі члени редакції. У перший рік розвитку спільноти (повноцінно вона стартувала наприкінці 2024 року) більшу частину фінансового ресурсу, наприклад, для мерчу чи організації івентів, забезпечили донори.

«Плануємо нарощувати кількість публікацій і наших закритих івентів — не лише у Львові, а зокрема й у Києві, де живе багато членів спільноти NGL.media. Можливість запровадження пейволу наразі не розглядаємо», — каже він.

Dnipro.media: Найдієвішим інструментом для підписок є особистий контакт

Dnipro.media — суспільно-політичне регіональне видання, яке зосереджене на прозорості дій влади, контролі міського бюджету та розвитку демократії у регіоні. Видання має підписку через «Монобанк»: платежі від 100 до 2000 гривень.

Шеф-редакторка видання Ніка Єгорова каже, що зараз читацька спільнота приносить близько 15 тис. грн на місяць, і це приблизно 4% від загального місячного бюджету медіа. При цьому комерційна реклама наразі приносить орієнтовно 25 тис. грн на місяць (близько 6%), решта фінансування — грантові кошти. Також видання розвиває інші напрями монетизації, зокрема запускає напрямок мерчу, але поки що про їхній внесок говорити зарано.

«Наразі сайт відвідують близько 25 тисяч унікальних користувачів на місяць, а спільнота налічує 73 активних донори. Це означає, що регулярну фінансову підтримку надає приблизно 0,3% місячної аудиторії сайту», — каже вона.

Учасники спільноти — це люди з регулярними щомісячними підписками. Відтік, за її словами, у межах 2—3%.

«Наразі найефективніше працюють персональні рекомендації від самих учасників спільноти, офлайн-заходи разом із редакцією й особисте знайомство з командою. Після зустрічей зі співзасновницями, редакцією чи участі в наших подіях ми часто бачимо найбільший приріст нових учасників. Також добре працюють особисті сторінки CEO та шеф-редакторки, де вони розповідають про роботу редакції, складні теми та важливі матеріали. Для нас наразі найдієвішим інструментом залишається особистий контакт у різних формах — як онлайн, так і офлайн», — каже Ніка.

Зараз Dnipro.media готується запустити окрему сторінку спільноти на сайті з залучення нових учасників. Після цього зможуть оцінити ефективність більш системних маркетингових інструментів і порівняти їх із персональними форматами комунікації.

Найчастіше людей мотивують підтримувати Dnipro.media розслідування, аналітичні матеріали та теми, які безпосередньо впливають на життя міста: бюджетні витрати, робота міської влади, відбудова, підтримка Сил оборони.

Також, за словами Ніки, добре працюють матеріали про культурний та історичний контекст міста, тексти про локальну ідентичність, культурну спадщину й історії, які дозволяють людям по-новому подивитися на Дніпро: «Ми також бачимо відгук на ностальгійні матеріали, які допомагають жителям відчути зв’язок із містом і пишатися ним. Підтримку приносять й історії про саму роботу редакції та роль незалежної журналістики. Читачі розуміють, навіщо потрібне незалежне локальне медіа в Дніпрі, як працює редакція та який вплив вона має на місто, і приймають рішення підтримати медіа, якому довіряють».

Найбільший виклик при залученні нових учасників, на думку Ніки, — це те, що культура підтримки локальних медіа в Україні лише формується. «Багато людей звикли, що новини мають бути безплатними, і не завжди розуміють, як фінансуються незалежні редакції. Для прифронтових регіонів це ще складніше через економічну ситуацію та загальну втому. Водночас ми бачимо, що люди готові підтримувати медіа, якщо розуміють його цінність, довіряють редакції та бачать конкретний результат роботи», — каже вона.

Окремої команди для спільноти у Dnipro.media немає — ці функції поєднані з основною роботою. Витрати на спільноту наразі перевищують прибуток від читачів і складають близько 24 тис. грн. У цю суму входить час роботи шеф-редакторки, менеджерки спільноти/SMM, директорки та дизайнера.

«Якщо порівнювати лише прямі доходи від спільноти (15 тис. грн), то зараз ці витрати ще не окупаються. Ми свідомо інвестуємо в розвиток спільноти, адже розглядаємо її як довгостроковий напрям: вона дає не лише фінансову підтримку, а й формує ядро найбільш лояльної аудиторії, яка активно взаємодіє з медіа, допомагає поширювати матеріали та підтримує незалежність редакції. Це інвестиція в майбутню стійкість медіа, а не лише в поточний дохід», — розказує Ніка.

Мета видання на наступний рік — збільшити кількість учасників спільноти мінімум до 200 людей, підвищити середній розмір внеску та збільшити частку доходів від спільноти з нинішніх 4% до 10—15% загального бюджету медіа.

Наразі Dnipro.media не розглядає запровадження платного доступу.

«Для нас спільнота — це не лише фінансова підтримка, а й коло людей, які поділяють наші цінності та бачення розвитку міста. Значну частину суспільно важливої інформації про місцеві процеси, бюджетні питання та суспільно-політичне життя міста системно висвітлюємо саме ми, тому свідомо хочемо, щоб ця інформація залишалася відкритою та доступною для всіх. Водночас ми допускаємо, що в майбутньому можемо повернутися до питання окремих елементів пейволу чи інших моделей монетизації», — резюмує Ніка.

«Твоє місто»: 15 членів клубу покривають 15—20% видатків

Львівський медіахаб та портал «Твоє місто» фокусується на висвітленні життя міста та розвитку локальних громад. Штат видання разом із фрилансерами у Львові та Києві налічує понад 20—25 людей. Також медіа має регіональних представників. Видання розвиває спільноту «Друзів твого міста». За словами керівника «Твого міста» Тараса Яценка, медіа має особливий формат читацької підтримки — модель преміум-членства. До складу клубу входять 10-15 «друзів».

«Це люди з місцевого бізнесу, з якими ми маємо спільні цінності. Вони мають бездоганну репутацію і  не мають жодного впливу на нашу редакційну політику. Тому не можна сказати, що нас зараз підтримують тисячі читачів, але ми маємо саме таку специфічну модель», — розказує Тарас.

Цю модель «Твоє місто» впроваджує ще з 2014 року. Спершу до складу клубу входило 3—4 людей, потім їх кількість зросла.

За словами Тараса, редакція час від часу зустрічається з членами свого клубу для обговорення стратегічних питань розвитку медіа, оскільки представники бізнесу мають хороший управлінський досвід і можуть давати менеджерські поради.

Запуск формату ширшої спільноти розглядається і зараз, бо Тарас переконаний, що аудиторію потрібно привчати до того, що якісний контент не може бути безплатним. Розглядаються варіанти як класичної підтримки й донатів, так і модель платного.

Підтримка від  «Друзів твого міста» складає у середньому від 15% до 20% надходжень, решта — реклама (40—50%) і гранти. Також видання проводить офлайн-події з експертами, вхід на які доступний за символічний внесок на підтримку. На перші чотири події загалом прийшло 200—250 людей, які зробили цей внесок. Також медіа розвиває монетизацію на ютубі та незабаром планує інтегрувати на свої канали кнопку спонсорства («Підтримати канал»).

«Кількість підписників на наших цифрових платформах уже перевищила пів мільйона і продовжує зростати. Ми маємо багато ідей щодо розвитку реклами, але тут усе безпосередньо залежить від стану економіки в країні та конкретних містах. Ідеальним варіантом було б поєднання різних моделей монетизації», — додає Тарас.

До кінця літа «Твоє місто» перебуває у процесі стратегічного планування.

«Кілька років тому, ще до повномасштабного вторгнення, ми проводили соціологічне опитування серед читачів щодо їхньої готовності фінансово підтримувати видання, але тоді не деталізували формат. Тоді близько 15—20% респондентів відповіли, що готові платити. Проте, як кажуть соціологи, в опитуваннях люди часто намагаються виглядати кращими, ніж є насправді. Наш досвід показує, що побудова спільноти — це дуже тривалий процес. Важливо чітко розуміти мотивацію людей. Дослідження, які ми робили до повномасштабної війни, сьогодні вже не є релевантними. З іншого боку, люди психологічно втомилися від нескінченних військових зборів, тому ми хочемо детально вивчити поточні настрої аудиторії за допомогою фокус-груп і нових опитувань, щоб зрозуміти, за що саме вони готові платити», — розказує Тарас Яценко.

Також йому імпонує модель видання The Guardian, яка має величезну кількість учасників програми членства, але не закриває контент пейволом. Інформація залишається відкритою для всіх, а для платних учасників передбачені інші бонуси.

«Якщо ми говоримо про місію медіа як стовпа демократії, то, як на мене, це найправильніша модель», — каже Тарас.

Утім, він не вірить, що у найближчі п’ять років читацька підтримка зможе стати панацеєю та покрити принаймні 40—50% операційних видатків: «Я досі щиро вірю, що читацьке фінансування — це модель майбутнього, і залишаюся її прихильником ще з 2019—2020 років. Проте я реалістично розумію, що зараз це не дасть швидкого фінансового поштовху. Це працює радше як інструмент залучення й утримання аудиторії. Історія The Kyiv Independent є успішним фінансовим прикладом, але він нерелевантний для більшості українських локальних медіа через зовсім іншу аудиторію. І, якщо чесно, мені дуже бракує фахових дискусій на цю тему всередині української медіаспільноти. У нас обговорюють безліч речей, але оминають формування ринку читацької підтримки. Було б ідеально, якби вся медійна тусовка дійшла спільної згоди та почала системно переконувати суспільство в тому, що якісний контент має бути платним».

«Накипіло»: Люди готові платити, бо для них це спосіб зберегти незалежне медіа Харківщини

Медіагрупа «Накипіло» має багаторівневу читацьку спільноту. Причому назви цих рівнів стосуються Харкова. Підписка «Дякую» коштує 100 грн, «Козак Харько» — 200 грн (доступ до закритих заходів спільноти), «Курбас» — 500 грн (ранній доступ до матеріалів, знижка на мерч), «Шевельов» — від 1000 грн (окрім вище перерахованого, унікальний мерч-бокс через рік підтримки). Видання запустило партнерську програму «Ключ до Харкова» (доступна на рівнях «Курбас» і «Шевельов»). Донори отримують картку, яка дає знижки у локальних кав’ярнях, книгарнях, театрах і медичних клініках міста, що стимулює місцеву економіку.

За словами Альони Холодової, менеджерки спільноти медіагрупи «‎Накипіло», найчисленніший рівень серед постійних донорів — «‎Козак Харько». Найбільший за сумою внесків — «‎Курбас».

«Водночас щомісяця є десь до п’яти підписників із неуспішними платежами, і тут причин декілька: на картці було недостатньо коштів, а підписник забув поповнити картку, чи картка протермінована, а підписник не звернув на це увагу; чи людина не може надалі оплачувати підписку і просто ніяково або не було часу про це повідомити чи самостійно скасувати підписку в кабінеті Way for pay», — каже Альона. Щоб розв’язувати ці проблеми, видання працює з кожним випадком окремо.

Альона звертає увагу на те, що сталість підписників дозволила за рік отримати стабільний щомісячний прогнозований дохід, і видання може реінвестувати ці гроші як у розвиток спільноти (витрати на офлайн-події, контент на залучення нових людей), так і в підтримку життєдіяльності медіагрупи «‎Накипіло». Про те, як «Накипіло» використовує кошти, отримані від читачів, детальніше тут.

«За моїми спостереженнями, найчастіше нові підписники додаються з подій, причому з онлайну приходили більше, ніж з офлайну (2—3 гості з події). Іноді на це впливає інтерактив, що супроводжує подію. Наприклад, серед учасників онлайн-зустрічей, які протягом кількох днів оформлюють підписку, ми розігрували 2—3 персональних консультації з запрошеними спікерками (рекрутерка військового напряму, комунікаційниця, освітянка). Тут ми від початку маємо мотивовану аудиторію, бо для людей не зі спільноти вхід на подію — за донат від 200 грн. А можливість поспілкуватися з фахівцем особисто, розібрати власний запит — це може стимулювати людину доєднатися до спільноти і фактично двічі зробити добру справу: і на потреби війська задонатити, і незалежну медіагрупу підтримати. Зазвичай ці люди й далі лишаються в спільноті, навіть не харків’яни», — розказує Альона Холодова.

За її словами, найбільше підписок наразі дає день народження «Накипіло» (11 березня). Для цієї дати видання організовує неформальні офлайн-посиденьки в пресцентрі «‎Накипіло», на які кличе учасників клубу та партнерів у «‎Ключі до Харкова». Щоб залучати нових донорів, «Накипіло» запустило промо в соцмережах.

Інша активність, яка досить часто залучає нових людей, — дописи про «‎Ключ до Харкова».

«У цій програмі ми об’єднали вже понад 40 локальних підприємців, які живуть і працюють на Харківщині, а для нашої спільноти надають знижки на свої товари та послуги. Деякі пропозиції доступні онлайн із доставкою по Україні та за кордон. Після деяких публікацій про відомі харківські бренди або ж соціально важливі бізнеси (ветеранський, переселенців), які долучаються до цієї програми, з’являється 1—2 підписники. Не щомісяця, а, скоріше, раз на квартал», — додає Альона.

Окрім цього, акумулювати нових підписників можуть рилси про відомих харків’ян, які вже підтримують «Накипіло». За словами Альони, люди хочуть бути серед них і тому долучаються до спільноти.

«Як на мене, наша аудиторія більше готова платити не стільки за контент, скільки за підтримку конкретної команди та збереження нашої медіагрупи. Фактично, спільнотівці купують відчуття причетності, можливість відчувати себе частиною спільноти, що впливає на місто (а ми робимо це через наші матеріали). Підтримка “Накипіло” тут виступає як інвестиція в те, щоб “голос Харкова” залишався почутим, як і наш критичний погляд на певні теми, події; щоби актуальні новини та проблеми регіону (які здебільшого не висвітлюють національні медіа) ширилися на загал і призводили до помітних змін у суспільстві та країні. Наявність сотні постійних підписників уже говорить про їхній високий рівень свідомості. Люди готові платити регулярно від 100 до 500 грн, бо для них це спосіб зберегти незалежне медіа Харківщини», — каже Альона.

Основним викликом в утриманні та залученні людей є конкуренція за кошти з волонтерськими зборами й обмеженість фінансових ресурсів у всіх людей.

«Щодо виходу за межі регіону, нам складно залучати “холодну” аудиторію, яка з одного боку звикла до безплатного контенту, з іншого — не має емоційного зв’язку з Харківщиною чи з накипілівцями. Частина наших підписників-харків’ян зараз живе в інших областях України чи за кордоном і їм природно підтримувати медіа рідного міста, тримати зв’язок із домом у такий спосіб. Щодо іншої категорії — люди, яким подобається харківський вайб, — то тут потрібно глибше пропрацювати меседжі та мотиви не лише на залучення, а й для утримання цих людей у спільноті», — додає менеджерка.

Альона переконана: щоб сформувати звичку платити за перевірену інформацію, потрібні роки й відповідна політика уряду. Тому зараз працює з формуванням спільнот навколо медіа.

Щодо того, який контент приносить найбільше підписок, то, за словами Альони, в опитуванні учасники спільноти відзначають локальний контент про Харків та область (новини, контроль місцевої влади, життя в умовах війни, дослідження ідентичності) та соціально значущі теми (інклюзивність, права людини, повоєнне відновлення, освіта та культура).

Надалі «Накипіло» хоче збільшити частину підписок, перевести вже наявних членів спільноти на вищі рівні підтримки, залучити аудиторію з-за меж регіону та збільшити кількість партнерств у програмі «Ключ до Харкова».

«“Ключ до Харкова” — це частково соціальний проєкт, адже це про видимість і підтримку прифронтового бізнесу. Це наша локальна фішка на фоні інших спільнот медіа, і це є сенс розвивати потужніше. З боку підписників помітила таку закономірність: що більше нових бізнесів долучається до “Ключа”, то більше охочих з’являється отримати й собі “Ключ”. Інтерес до проєкту та до спільноти загалом зростає пропорційно збільшенню партнерств. Причому серед наявних підписників є випадки, коли люди переходили на вищий рівень підтримки, аби отримати “Ключ”, бо побачили, що проєкт зростає і дає більше бонусів і знижок», — додає Альона.

Головне зображення згенероване штучним інтелектом Grok