На четвертий рік повномасштабної війни основним викликом для роботи регіональних медіа є потреба у донорському фінансуванні. Згідно з дослідженням Media Development Foundation, посилився дефіцит кадрів через продовження мобілізації та вигорання команд, а фінансова нестабільність створює непевність щодо майбутнього незалежних редакцій.

Згідно даних дослідження LMF майже 30% українських медіа призупиняли роботу  на початку війни, вле поступово відновили свою діяльність. Але, якщо на початку війни різноманітна і велика донорська допомога врятувала багато редакцій від закриття, після скорочення американської допомоги медіа знову опинилися в складному становищі.  Брак грошей, інших матеріальних ресурсів і кадрів спонукає редакції до економії, наслідком якої нерідко є скорочення виробництва або зниження якості контенту.

Однак при цьому криза змусила медіа розпочати зміни та трансформації: тіснішої взаємодії з аудиторією, запуску нових цифрових форматів, контролю місцевої влади, орієнтацію на потреби своїх користувачів тощо. Також прийшло усвідомлення: щоб вижити, отримати фінансування — треба працювати за стандартами та мати свою аудиторію, яка в майбутньому могла б забезпечити стабільну монетизацію. В інших умовах також можна було б розраховувати на рекламу, однак наразі це складно через війну, тому більшість місцевих і регіональних видань працюють практично без доходів і залежать від пожертв чи допомоги неурядових організацій. Ситуація значно погіршилася на початку року після припинення фінансування від USAID.

Водночас в Україні продовжує існувати низка організацій, які надають підтримку регіональним і локальним медіа. «Детектор медіа» розповідає про найбільші з них, аби систематизувати інформацію про ті проєкти допомоги, які зараз спрямовані на локальні та регіональні медіа. Це друга частина матеріалу, першу частину читайте тут.

Національна асоціація медіа

Національна асоціація медіа — найбільше професійне об’єднання регіональних теле- та радіомовників. Наразі до її складу входять 64 члени. В умовах повномасштабної війни асоціація запустила низку освітніх і регуляторних заходів.

Підтримка, яка надається: освітні й експертні програми, онлайн-тренінги у межах школи UMES та UMA, регуляторна підтримка.

«Це участь у формуванні спільного регулювання медіа, підготовка пропозицій до нормативно-правових актів, а також представлення інтересів регіональних мовників у взаємодії з Національною радою та іншими державними структурами», — пояснили у пресслужбі організації.

Окрім цього НАМ також залучає членів своєї асоціації до роботи з донорськими проєктами. Це відбувається на умовах конкурсу та за наявності фінансування.

Школа для медійників UMES проводить спеціалізовані курси за напрямами: «Медіаменеджмент», «Диджитал-трансформація медіа», «Редакції нової реальності» й інші. «Цього року через зменшення донорського фінансування ми призупинили основні курси, однак запустили онлайн-тренінги для медійників, до яких залучаємо спікерів із міжнародних провідних компаній», — повідомили у пресслужбі.

Проєкт асоціації UMA (Ukrainian Media Allies) фокусується на  наданні донатів на навчання, релевантного контенту для поширення, наданні обладнання та формуванні фінансового фонду підтримки. Цього року пройшли три онлайн-заходи:

1. про використання ШІ для масштабування аудіоконтенту з Ендрю Паркером (AudioStack);
2. практичний воркшоп із подкастингу від Алексіса Х’ю (Audiotiq);
3. лекція про голосові технології від Олександра Сердюка (Respeecher).

Крім школи, асоціація надає консультаційну підтримку своїм учасникам за напрямами:

1. правовий супровід медіа, що охоплює питання ліцензування, авторського права, реклами;
2. адвокація інтересів регіональних мовників у законодавчих структурах і представлення їхньої консолідованої позиції;
3. проведення досліджень аудиторії з методологічною підтримкою та підготовкою аналітичних матеріалів;
4. розвиток digital-напрямку — від аудиту майданчиків до консультацій із монетизації та просування;
5. підтримка в роботі з контентом;
6. інформаційний супровід через пресцентр та експертні консультації з маркетингу й PR.

Проєкт «Лабораторія форматів» раніше впроваджували за підтримки медійної програми Internews. Асоціація розробляла формати, проводила конкурс серед регіональних учасників і надавала кошти на виробництво проєктів переможцям.

«У межах програми “Лабораторія форматів” креативна команда НАМ розробила 8 нових форматів для теле- і радіопроєктів. П’ять із них уже реалізували 15 медіакомпаній і виготовили 105 епізодів. Окрім цього у рамках навчального проєкту від “Лабораторії форматів” команда Асоціації провела “Майстерню креативу” та навчила учасників створювати оригінальні формати контенту для різних платформ, виробляти цікавий контент і залучати аудиторію до його перегляду», — повідомили у пресслужбі.

Щоб отримати допомогу, до асоціації можуть звернутися всі представники медіасфери. Перевага у наданні консультацій та будь-якої іншої форми підтримки надається учасникам і членам НАМ.

Після зупинки програм USAID зросла конкуренція за донорське фінансування, а вимоги до отримувачів грантів стають жорсткішими. Зараз донорські програми спрямовані на зміцнення організаційної спроможності медіа, включаючи покриття операційних витрат, розвиток стратегічного планування та впровадження нових управлінських практик. Також продовжується підтримка медіа у напрямах виробництва контенту, спрямованого на боротьбу з дезінформацією, цифрову трансформацію, розвиток digital-спроможностей, навчання та підвищення кваліфікації. Окремим пріоритетом серед грантових програм наразі є підтримка журналістських розслідувань, створення спеціалізованого контенту, що висвітлює важливі соціальні та політичні теми.

Серед чинних програм Асоціації у 2025 році:

• «Програма для гіперлокальних радіостанцій». У межах проєкту 10 гіперлокальних радіостанцій отримають: дослідження своєї аудиторії, консультації за напрямами digital, продажу, HR, маркетингу та програмування ефіру, фінансування на створення контенту, а також фінальне дослідження для оцінки ефективності участі у програмі.
• «Голос Жінки». У межах проєкту НАМ надасть комплексну підтримку п’яти регіональним телерадіокомпаніям із Тернопільської, Вінницької, Черкаської, Рівненської та Чернігівської областей у роботі з висвітленням місцевих громадських ініціатив, а відібраним учасницям допоможе розвинути навички комунікації, ефективно презентувати свої проєкти та створити якісний контент для телебачення та соціальних мереж.

Одним із проєктів, над яким торік працювала команда, був проєкт «Трансформації комунальних медіа». «Він спрямований на підтримку місцевих телерадіокомпаній і допомагає їм перейти від формального статусу комунального медіа до фактичної незалежної моделі публічного мовника, як того вимагає новий “Закон про медіа”. За час дії проєкту 12 комунальних медіа отримали понад 170 юридичних консультацій, покроковий механізм реорганізації та всебічну підтримку. Чотири комунальні медіакомпанії з-поміж учасників першими в Україні змінили організаційно-правову форму й оновили Статути, решта компаній продовжують процес трансформації. Ми очікуємо продовження проєкту», — повідомили у пресслужбі НАМ.

ТРК «Лозова»

Засновниками комунальних медіа є органи місцевого самоврядування: міські та селищні, районні ради. Відповідно до закону «Про медіа», всі вони мають пройти реформу та перетворитися на публічні чи приватні медіа або закритися. В межах пілотного проєкту НАМ однією з перших компаній, яка пройшла таку реформу, стала ТРК «Лозова» з Харківщини (компанії 25 років, її заснувала Лозівська міська рада).

«Ми пояснили нашому засновнику, Лозівській міській раді, що цей процес невідворотній. Бо якщо ми хочемо зберегти телекомпанію з 25-річною історією, то рано чи пізно доведеться реформуватися. Ми наголошували на тому, що після втілення реформи ми станемо ближчими до аудиторії та європейських стандартів. Пояснювали, що після реорганізації відкриється багато перспектив. Ми зможемо освоювати гранти. Депутати зацікавились і підтримали нас», — розказала Ярослава Дубіна, виконувачка обов’язків директорки КМП ТРК «Лозова». Раніше фінансування від міської ради було єдиним джерелом, яке використовує компанія. На рік фінансування складає 2,8 мільйона. Перед тим як подаватися на конкурс для участі у пілоті НАМ, компанія отримала підтримку від засновника — затверджену програму підтримки на три роки.

«За нашими спостереженнями, грантова підтримка для медіа з початку повномасштабної війни пройшла кілька етапів трансформації. У перші місяці війни донорські програми були швидкими, гнучкими й переважно антикризовими — вони спрямовували ресурси на підтримку зарплат, забезпечення безперервної роботи, технічні потреби, евакуацію та безпеку. Зараз ситуація змінилася. Донори більше зосереджені на стійкості, розвитку та довготривалому ефекті. Замість короткотермінових екстрених грантів частіше пропонуються програми, які передбачають стратегічне планування, розвиток digital-компонентів, посилення інституційної спроможності, локальні партнерства, аналітику, контент із високою суспільною цінністю та інноваційні підходи до взаємодії з аудиторією», — розповіли у пресслужбі.

Це означає, що заявки мають бути обґрунтованими, а організації — готовими до прозорої звітності, впровадження внутрішніх політик, фінансової дисципліни та стратегічного розвитку.

Також у НАМ звертають увагу на те, що зростає інтерес до партнерських проєктів між медіа, громадськими організаціями й освітніми установами, а також до проєктів, які підсилюють локальний контекст, охоплюють вразливі групи, сприяють протидії дезінформації або розслідувальній журналістиці.

Серед найбільш актуальних проблем регіональних і локальних медіа НАМ називає:

1. Фінансова нестійкість і монетизація — багато медіа шукають нові моделі доходу, зокрема у digital-середовищі, а також потребують консультацій щодо продажу реклами, роботи з донорами та краудфандингу.
2. У зв’язку з впровадженням Закону «Про медіа» зростає потреба в постійних роз’ясненнях, супроводі реєстрації, ліцензування, розробці внутрішніх політик і договірних відносин.
3. Трансформація комунальних медіа — медіа, що ще залишаються у процесі реформування, потребують комплексного управлінського, юридичного та комунікаційного супроводу.
4. Редакції потребують практичної допомоги у створенні та просуванні контенту в соціальних мережах, SEO, відеопродакшні, аналітиці та побудові digital-стратегії.
5. Є багато запитів на глибше розуміння своєї аудиторії через дослідження, а також на підтримку у виробництві якісного, конкурентного контенту.
6. Редакції стикаються з кадровим голодом, особливо на локальному рівні, тому потребують навчання нових співробітників та підвищення кваліфікації наявних команд.

Media Development Foundation

Media Development Foundation після повномасштабного наступу змінилася, каже виконавчий директор Євген Залавський, з «команди однодумців до великої інституціалізованої організації з місячною відомістю на 250 людей». На початку війни MDF почала великий проєкт підтримки регіональних редакцій — Community Ledaers.

«Нашою метою було перебудувати їхню роботу під виклики зі зміною пріоритетів аудиторії. Бо в умовах повномасштабки попередні стратегії не працювали (гроші не зароблялися, люди звільнялися, а аудиторія не хотіла читати про будь-що інше, окрім війни). Що ми тільки не робили, щоб витягнути людей зі ступору початку війни — надавали психологічну допомогу, це близько 1500 консультацій для локальних медійників, вивозили разом із сім’ями з окупованої Херсонщини, купували на новому місці все від компів до вантузів», — розказує Євген.

Підтримка, яка надається: менторство від стратегування до реалізації цілей у напрямках менеджмент, контент і дистрибуція.

«Ми точно не донорська організація, — розказує Євген. — Ми працюємо з конкретними медіа над змінами, які вони запускають. Якщо ми взялися з кимось будувати ютуб, то ми це зробимо до якості національного рівня. Як на мене, ми маємо найкращу експертизу для менеджменту. Це і методи управління, й HR, і маркетинг, і продаж реклами, й інші напрямки монетизації. У кожній організації є свій стиль управління і дуже важливо його не зламати».

Підхід MDF передбачає перед початком медійних проєктів розробку підходів планування і прогнозування. Наприклад, зі всіма своїми партнерами організація розробила до 10 основних інструментів, таких як стратегічне планування, середньострокове чи операційне через контентні плани. Для їхньої реалізації використовують інструмент «старшого партнера — ментора». «Наші експерти — практики, вони працюють у своїх проєктах і можуть надати допомогу локальним командам, починаючи від стратегування до реалізації цілей. Наприклад, ми запускали ютуб із “Кордон медіа”, ТВ-7, “Район.in.ua” тощо. Також ми працювали з аудіо, з текстовими форматами. Наші ментори фактично виконують функцію віддалених редакторів», — додає Євген.

За його словами, за останні три роки MDF працював із 75 медіа, і ще 15 нових проєктів відкрили цього року. За оцінкою Євгена, у регіонах працює близько 1200 активних медіа, таким чином організація працювала майже з кожною десятою командою.

Допомога MDF має свою специфіку, наприклад, організація не часто працює з газетами. «У нас є спільні проєкти з деякими друкованими медіа, але з газетами, які не хочуть робити диджитал і змінювати свій контент, робити його більш сучасним, ми не працюємо, бо не можемо їм допомогти. Переважно ми сконцентровані на онлайн-медіа. Це може бути й відеоформат, але для соцмереж і платформ, це може бути й подкаст/аудіоформат переважно для онлайну (хоча ми працювали з “Накипіло”). З телеканалами ми працюємо рідше, але у нас є кейси ефективного транзишну, наприклад “Точка сходу”» — каже Євген.

«Точка сходу»

У січні 2024 року запрацювало медіа «Точка сходу», яке розповідає про Надазов’я та Донеччину. Засновниця видання Анна Овчаренко до повномасштабного вторгнення працювала на Маріупольському каналі TV7. Перші два тижні облоги Анна перебувала у Маріуполі, а далі виїхала. Після евакуації вона стала виконувати обов’язки директорки каналу.

«Десь у серпні-вересні 2023-го я відчувала, що емоційно не витримую все, що відбувається, й оцю всю операційну діяльність, яку мені доводиться виконувати як керівниці TV7. Було дуже важко, я почала думати про те, що мені робити, якщо я піду. В мене була ідея стати журналісткою, писати тексти — я мала досвід писати грантові заявки й тому в мене з текстами нормальні стосунки. А потім я побачила, що Media Development Foundation набирає людей, які хочуть перезапустити або запустити власне медіа. Я дуже довго думала про це, місяць чи два точно, а потім поїхала поговорити з ними, відправила їм заявку й отримала згоду», — розказала в інтерв’ю «Детектору медіа» Анна Овчаренко. Згодом вдалося отримати грант і запустити видання, відкрити сторінки у соцмережах і навіть власний продакшн. Детальніше — в інтерв’ю «ДМ».

Щоб узяти участь у програмах MDF, потрібно не пропустити анонсів про нові проєкти. Але якщо певне медіа має «амбіцію бути незалежним ком’юніті-лідером у своєму регіоні», фундація буде готова допомогти в реалізації цієї мети у будь-який час, каже Заславський.

Основний донор MDF — Європейський Союз. Нові великі програми стартують влітку та восени. «На нашу думку, в Україні сильно впала якість політичної журналістики. Тобто немає розуміння, як функціонує місцева влада під час війни, на що вона витрачає кошти, через які схеми можливі зловживання, як готується до виборів і як взаємодіє з центральною владою. Аналітики у цій ніші відсутні, й ніхто не дає повноцінну картину того, хто управляє нашими містами», — вважає Євген. Тому MDF розгортає програму підтримки такої журналістики.

Ще одна програма — «1000 фанів». За задумом, якщо медіа збере тисячу підписників, які платитимуть по 250 гривень на місяць, то воно може повністю себе забезпечити. Євген переконаний, що у локального медіа є 1000 людей, які щодня відкривають сайт і читають новини: «І ми шукатимемо для цих медіа 1000 фанів. Зараз час знайти заміну донорському фінансуванню, яке очевидно зменшуватиметься з року у рік. Поки не відновиться ринок реклами, ми можемо сподіватися лише на наших читачів».

Заславський говорить, що під час війни відкрилося вікно можливостей для української локальної журналістики, але це тривало до припинення фінансування USAID: «Такий стрибок, який відбувався за час повномасштабки, ще не відбувався ніколи. Війна відкрила вікно можливостей для незалежних медіа, які хочуть контролювати владу, і вони з кількох міських божевільних виросли до повноцінних команд, які вже мають вагу, аудиторію та вплив у суспільстві. Всі наші локальні медіа збирають гроші на армію і здобувають так підтримку військових, сидять із військовими в одних окопах і їздять на стаби. Це дає журналістам глибоку довіру військових. Наші медіа пишуть про бізнес, про ветеранський бізнес і допомагають бізнесу вижити й продавати. Цим здобувають його довіру. Місцеві медіа — частина культури, вони пишуть про свою локальну культуру, через що мають підтримку аудиторії та культурної сфери».

За його словами, внаслідок цієї трансформації місцева влада починає звертати увагу і боятися таких видань, бо журналісти розбираються в тендерах — і вже не виходить проводити свої схеми в тіні. «У кожного з наших медіа є список тих тендерів, які влада скасувала через них — і це прекрасна демонстрація зберігання грошей громади та ресурсів на її відновлення. Тому, думаю, після війни наші медіа, нарешті, стануть повноцінною четвертою владою і захоплять інформаційне поле», — додає Євген.

Національна спілка журналістів України

Національна спілка журналістів до повномасштабного вторгнення мала 18 тисяч членів, однак через  війну, окупацію, міграцію, економічну кризу частина з них припинила працювати або втратила зв’язок з організацією. Станом на травень 2025 року НСЖУ оцінює кількість членів у 10000—12000 осіб.

Підтримка, яка надається: фінансова допомога, юридичні консультації, менторство, технічні засоби, персональна гуманітарна допомога.

НСЖУ має два ключові проєкти, які спрямовані на підтримку регіональних медіа: мережу Центрів журналістської солідарності та проєкт із відновлення медіа на прифронтових і деокупованих територіях.

Перший проєкт НСЖУ запустила на початку повномасштабного вторгнення. Це локації, обладнані  генераторами, електростанціями, які мають автономне підключення до інтернету. За словами Ліни Кущ, першої секретарки НСЖУ, зараз мережа має шість просторів у Києві, Харкові, Дніпрі, Запоріжжі, Львові та Івано-Франківську. Окрім робочого простору, в межах цього проєкту регіональні медіа можуть отримати в прокат бронежилети, каски, юридичну консультацію, технічну та психологічну підтримку. Також проєкт пропонує менторство щодо створення грантових заявок, освітні вебінари.

«За три роки існування мережа опрацювала більш ніж 8000 запитів від українських та іноземних журналістів», — каже Ліна. Серед них — радіостанції «Радіо Х.ON» (Херсон), «Галичина» (Львів), «Ностальжі» (Нікополь), телеканали РАІ (Івано-Франківськ) та TV4 (Тернопіль), онлайн-медіа leopolis.news (Львів), procherk.info (Черкаси), donbass.ua (релоковане з Донецька медіа), АСС (Чернівці). А також газети «Високий замок» (Львів), «Вісник Ч» (Чернігів), «Діалог» (Кропивницький), «Новий день» (Херсон), «Вісник & Кo» (Луцьк), «Погляд» (Чернівці), «Вільний голос» (Коломия), «Технополіс» (Краматорськ) та інші.

Окрім згаданих проєктів, спілка надає екстрену матеріальну допомогу для таких випадків як виїзд із зони бойових дій або з окупованих територій, пошкодження житла або майна, придбання техніки замість знищеної окупантами. Завдяки меморандуму про співпрацю, підписаному між Українською федерацією банків продовольства і НСЖУ, медійники вразливих категорій мають змогу отримати продуктові набори, засоби гігієни та солодощі для дітей.

Також НСЖУ підтримує локальні друковані медіа на прифронтових територіях. «За три роки ми допомогли відновити 32 видання із Харківської, Донецької, Сумської, Запорізької, Херсонської, Миколаївської, Дніпропетровської областей. Спілка надає кошти на друк першого номера відновленого видання і надалі працює з донорами для підтримки цих медіа», — розказує Ліна Кущ. У 2024—2025 роках підтримку отримали місцеві медіа з різних регіонів України, загальна кількість підтриманих редакцій — понад 70.

Серед них газети «Перемога» (Краснопілля, Сумська область), «Обрії Ізюмщини» (Ізюм, Харківська область), «Трудова слава» (Оріхів, Запорізька область), «Голос Гуляйпілля» (Гуляйполе, Запорізька область), «Вісник Великобурлуччини» (Великий Бурлук, Харківська область), «Слобідський край» (Харківська область), «Зоря» (Лиман, Донецька область), а також канали «Рудана» (Кривий Ріг, Дніпропетровська область), МТМ (Запоріжжя) і медіаплатформа «Вгору» (Херсон).

«Обрії Ізюмщини» та «Слобідський край»

Дві газети з Харківської області «Обрії Ізюмщини» та «Слобідський край» припинили свою роботу після захоплення їхніх міст на початку повномасштабного вторгнення Росії. Більша частина співробітників редакцій цих видань змогла евакуюватися і не залишалася в окупації. Після звільнення Харківщини восени 2022 року газети вийшли коштом грантів. Приміром, на друк першого числа «Обріїв» витратили дев’ять тисяч гривень.

«Спецвипуск для звільнених територій доставляють людям волонтери. У цьому спецвипуску ми спробували розповісти, що сталося за останні пів року — основні події війни, звільнення українських територій. Дали поради, як отримати пенсію, куди звертатися, якщо ви втратили житло, тощо», — розказувала «ДМ» Лариса Гнатченко, головна редакторка «Слобідського краю». У той час вихід газет був дуже актуальним, тому що, до прикладу, в Ізюмі не працювало ні радіо, ні телебачення.

Фінансову підтримку та технічні засоби (ноутбуки, фотоапарати, відеокамери) надають насамперед для постраждалих редакцій і медійників, особливо з прифронтових регіонів і деокупованих територій. А персональна гуманітарна допомога надається, за словами Ліни Кущ, ветеранам журналістики, колегам-переселенцям, багатодітним родинам, родинам загиблих журналістів тощо.

Проєкти НСЖУ фінансуються або фінансувалися за підтримки International Federation of Journalists; UNESCO за сприяння Уряду Японії; Civil Rights Defenders; Free Press Unlimited; Fondation Hirondelle; Ukrainian Media Fund; Reporters Without Borders. Напрями підтримки: безпека, навчання, створення контенту, проведення заходів, цифрова трансформація. Також, за словами Ліни Кущ, деякі іноземні журналістські спілки зробили донати для допомоги українським журналістам.

За її ж словами, за час повномасштабної війни підтримка медіа еволюціонувала: якщо у 2022 році це була екстрена допомога постраждалим від бойових дій та економічної кризи редакціям, допомога на евакуацію і відновлення роботи, то у 2023 році акцент змістився на технічну спроможність і стійкість.

Дослідження НСЖУ виявило критичну ситуацію в місцевих медіа. Найактуальнішими потребами є фінансування заробітних плат (91,6% редакцій), кошти на послуги друкарні (72,3%), придбання нової техніки для енергонезалежності (44,6%), фінансування послуг доставлення видань (38,6%) й оплата оренди та комунальних послуг (24,1%). Фінансова спроможність медіа вкрай низька: 41% редакцій можуть протриматися лише пів року, 24,1% — до трьох місяців, а 16,9% — тільки місяць без зовнішньої підтримки.

«Через замороження фінансування від USAID на початку 2025 року багато медіа опинилися на межі закриття, особливо у прифронтових регіонах, де вони є ледь не єдиним джерелом достовірної інформації, а їх відсутність створює вакуум, що заповнюється російською пропагандою. Понад чверть (26%) редакцій продовжують працювати без оплати праці, тримаючись лише на ентузіазмі журналістів», — каже Кущ.

 DII-Ukraine 

Медіаорганізація DII-Ukraine, яка, зокрема, проводить Donbas media forum, також допомагає релокованим та регіональним редакціям.

Підтримка, яка надається: пошук грантів, робота з аудиторією медіа.

Любов Раковиця, голова ГО DII-Ukraine, розказала, що з початку цього року працює над створенням Кластера релокованих медіа.

«Ідея об’єднати зусилля редакцій, які мають спільні проблеми через війну та тимчасову окупацію їхніх рідних регіонів, виникла давно. Але фінансова криза, яка прокотилася українськими медіа після скасування грантової підтримки від найбільшого донора, USAID, підштовхнула нас прискоритися. Наша мета — допомогти редакціям фінансово, організаційно (регіональні медіа мають проблеми з доступом до офіційних джерел інформації, з отриманням відповідей на інформаційні запити тощо, і ми розраховуємо діяти скоординовано, щоб розв’язати цю проблему)», — розказує Любов.

Ще один напрямок роботи — допомога медіа в роботі з аудиторією на окупованих територіях. «Найчастіше це все кризові комунікації. Ми плануємо обмінюватися досвідом, як ефективно комунікувати з нашими людьми, які з різних причин опинилися в окупації, формулювати спільні меседжі, робити аналітичні звіти з різних напрямків», — додає вона.

Організація вже видала аналіз ситуації з фінансуванням на окупованих територіях Донеччини, Луганщини, Херсонщини та Запоріжжя. На думку Любові Раковиці, важливо, щоб не припинялись інформаційні сигнали про проблеми людей в окупації та у зворотному напрямку — сигнали влади до українців на непідконтрольних територіях. А також щоб вони відбувалися ефективно, оперативно і без пропаганди. «Наша основна задача зараз — знайти спосіб фінансування, який би допоміг релокованим редакціям устояти. Ми працюємо над цим», — додає вона.

Агенція медійного росту «Або»

Агенція медійного росту «Або», за словами співзасновниці Лери Лауди, коли створювалась у 2017 році, фокусувалася на локальних медіа. Але згодом організація почала запускати власні проєкти.

«Локальні медіа були одним із напрямків. У 2022 році ми забезпечили регіональним медіа максимальну підтримку і перекинули всі зусилля туди. У 2023—2024 році, поки була можливість, ми продовжували брати гранти. Це були проєкти, які об’єднували кілька редакцій. І ми надаємо цю підтримку, але це не головний напрям. Коли зупинилася підтримка USAID, ми цілеспрямовано не шукали гранти для регіональних медіа, бо нам потрібно було врятувати решту організації», — розказує Лєра.

Зараз агенція подає грантові заявки та шукає можливості для підтримки регіональних медіа.

Головне фото: knowex.com