«Економічна правда» з посиланням на свої джерела пов’язує «Главком» та медіахолдинг «Економіка+», до складу якого входять видання Delo.ua, «ТОП-100», Wo.mo і Marketing Media Review, з бізнесменом Максимом Кріппою і називає його справжнім власником цих медіаактивів. Про це йдеться в матеріалі видання «Новий олігарх чи Курченко-2. Хто такий Максим Кріппа і звідки в нього гроші?».

Згідно з відкритими даними реєстру, власницею цих видань є колишня директорка з комунікацій міжнародної компанії Noosphere Тетяна Снопко. «Детектор медіа» повідомляв проте, що наприкінці 2022 року Тетяна стала власницею компаній «Комунікаційний хаб "Економіка"» та «Медіаманія», які ведуть проєкти Delo.ua, «Топ-100», Wo.mo, Marketing Media Review. А у 2023 році вона придбала «Главком».

«Співрозмовники “ЕП” на медіаринку розповіли, що за угодами з придбання новинних сайтів насправді стоїть підприємець Кріппа, а Тетяна нібито виступає лише номінальною власницею активів», — ідеться в матеріалі «Економічної правди».

«ЕП» пише, що Тетяна Снопко не відповіла їм на прохання про коментар: «Відповідаючи на запитання інших ЗМІ, вона заперечувала причетність Кріппи до придбання згаданих медіаактивів. Після зміни власника Delo.ua і "Главком" почали публікувати рекламні новини NAVI, Кріппи і його фонду MK Foundation. На своїх особистих сторінках у Facebook і Twitter Снопко активно лайкає та репостить дописи NAVI та MK Foundation».

У коментарі «Детектору медіа» Тетяна Сопко сказала, що є  кінцевою бенефіціаркою і власницею медіабюро Ekonomika+ (сайти delo.ua, mmr.ua, womo.ua та багато івентів) і сайту glavcom.ua.

«Ані Максим Кріппа, ані будь-хто інший не є моїм партнером, інвестором тощо, — каже вона. — Якщо порівнювати результати моєї підприємницької діяльності за 9 місяців 2023 року та 9 місяців поточного року, то чистий прибуток зріс у 14 разів. Тобто я сама здатна інвестувати і виступати партнером».

За словами Тетяни, вона має попередні домовленості на спонсорську підтримку певних івентів Ekonomika+ на наступний рік: «Я дуже вдячна своїй команді, яка відкрита до змін і підтримує всі мої починання (як то, до прикладу, рубрика “Спорт” на “Главкомі”), і дуже пишаюсь тим, що саме в поточному році (тобто за моєї “каденції”) у певні дні за даними Gemius “Главком” займав третю позицію в їх репортах, в той час як “УП” — дванадцяту, попри наявність в останніх потужних інвесторів, партнерів тощо. Медіабізнес може бути дійсно бізнесом, якщо до нього відповідно ставитись. Від щирого серця раджу курс Kyiv Media School з медіаменеджменту, який я зараз проходжу у складі пілотної групи. Багато свіжих ідей та банально фундаментальних знань з класичних наук (фінансова грамотність, лідерство) я почерпнула саме там, і вони доповнили мій 15+ досвід у комунікаціях та базову освіту в журналістиці».

Тетяна Снопко запевняє, що ніхто з представників «Української правди» не звертався до неї по коментар: «Єдиний раз, коли до мене звертались із холдингу, — то було 27 липня 2023 року: Андрій Самофалов тоді ще як представник “НВ”. На той час угоду ще не було закрито, я не мала права нічого коментувати. Потім до мене ніхто не повернувся».

Також вона прокоментувала  посилання «ЕП» на Forbes, де йшлось, що ще у 2022 році колеги-журналісти шукали для Снопко роботу в Чехії, а вже через рік вона стала власницею великих видань.

«Щодо постів пошуку роботи. Як багато хто з українців, я виїхала з країни у березні 2022 року. Я могла як більшість звернутись по соціальну підтримку від країни, що надала прихисток, або ж банально “проїдати” той капітал, що заробила у попередні роки сумлінної праці в топовій міжнародній компанії. Проте я людина дієва, і мені бракувало спілкування та залученості до проєктів, які б могли бути корисними Україні. Я звернулась до свого нетворку з проханням розповісти про мене і мій пошук саме роботи, а не фінансової підтримки», — каже Тетяна.

Завдяки посту Ешлі Венса  вона  отримала можливість спілкуватися з його нетворком: «Я досі співпрацюю із Novynarsky Inkubator: час від часу я читаю лекцію для студентів Празьких університетів як свідок подій і ми обговорюємо питання інформаційного висвітлення російсько-української війни. І я не знаю, яким би іншим шляхом, окрім постів друзів, я менш ніж за місяць знайшла б собі у чужій країні без знання місцевої мови таку роботу, яка б дозволила мені бути корисною та набувати знайомств у медіа та комунікаціях. Саме завдяки цьому спілкуванню в мене народилась ідея створити платформу для медіаменеджменту і я почала пошук “піддослідних” проєктів, з якими я б могла експериментувати та відпрацьовувати свої гіпотези. Я радію, що зробила такий запит, не зважаючи, що сьогодні його використовують у кампаніях проти мене, бо саме завдяки ньому я набула досвід роботи з європейським ком’юніті і можу зараз його використовувати вже тут, в Україні».

Також Тетяна Снопко вважає, що якщо оцінювати українські медійні активи не з точки зору показників «впливу», а з позицій ціни юзера та/або 6-річного показника чистого прибутку, то це дозволить зробити «більш тверезу оцінку замість припущень та пліток конкурентів по ринку».

«А це ми ще не беремо до уваги, що у світі стартапів прийнято на старті розраховуватись частками у компанії, які можна у будь-який час оцінити в грошовому еквіваленті. Якщо оцінювати актив із бізнесових позицій “ціна домену, архіву та витрат на команду”, історія вже не виглядає непідйомною, з урахуванням того, що, на превеликий жаль, рівень зарплат у IT і журналістиці суттєво різниться. Але треба зважати на те, що і маржинальність бізнесу зовсім інша, —  сказала Тетяна і додала: — Мені дуже дивно, що в воєнний час всередині одного цеху на основі анонімних джерел йдуть наклепи на колег. Та я приймаю це за визнання досягнень моєї команди та мої власні. Мабуть, для декого єдиний спосіб конкуренції, що залишився, — то дискредитація. А потім журналісти поважного видання дивуються, що на їх захист не виступають колеги, коли вони зазнають тиску з боку влади… Як то кажуть #штош».

У своєму матеріалі «Економічна правда» також пише про те, що після придбання «Главкому» та «Економіки+» Кріппа вів переговори про придбання видань Mind та Liga.net, але вони не увінчалися успіхом. «ЕП» аналізує бізнес Максима Кріппи та його купівлю різних активів. Зокрема, за інформацією видання, він придбав у Вадима Столара за майже 100 млн доларів столичний бізнес-центр «Парус», а в рамках приватизації за 70 млн доларів став власником готелю «Україна» на майдані Незалежності. «Випадкові люди такі об'єкти не купують», — каже в розмові з журналістом «ЕП» один із колишніх міністрів.

«Упродовж кількох років до гучних угод активи непублічного бізнесмена поповнилися кіберспортивною командою NAVI, розробником гри “S.T.A.L.K.E.R”, готелем "Дніпро" в Києві, базою відпочинку в Конча-Заспі та навіть стоянкою для яхт на Дніпрі», — додає «Економічна правда».

У письмових відповідях на запитання «ЕП» Кріппа написав, що його капітал сформувався завдяки «вдалим інвестиціям у нерухомість, IT, геймдев та кіберспорт».

За інформацією джерел «ЕП», Кріппа придбав операторів онлайн-казино GMS (бренд Vulkan) та GGS разом з росіянами Рустамом Гільфановим, Костянтином Ляшенком та Сергієм Токарєвим у 2011 році. У 2012-му до них приєднався Максим Поляков, громадянин Великої Британії. Через бізнес-конфлікти та продаж деякими співвласниками своїх часток структура власності компаній не раз змінювалася. У результаті Кріппа й Поляков стали володіти по 50% GMS і вийшли зі структури власників GGS.

У коментарі «ЕП» Кріппа визнав, що мав стосунок до азартного бізнесу з Гільфановим, Ляшенком, Токарєвим та Поляковим, але вийшов з нього у 2013 році.

«Економічна правда» вважає, що  кошти Максима Кріппи можуть мати два найімовірніших походження: «Або він заробив сотні мільйонів доларів на діяльності онлайн-казино, або виступає номінальним покупцем активів для впливових людей».

Нагадаємо, на останньому засіданні 7 листопада Національна рада з питань телебачення та радіомовлення зареєструвала два спортивні канали та ОТТ-платформу компанії  ТОВ «Мейнкаст», бенефіціаром якої є Максим Кріппа.

Фото: Тетяна Снопко / фейсбук