«Детектор медіа» продовжує цикл матеріалів про досвід реформування місцевої комунальної преси (так зване роздержавлення). Цього разу – кейс газети «Вільне життя» (Чернівецька область).

Життя до роздержавлення

Газета Кіцманського району була заснована ще в 1941 році й називалася «Зоря». Відтоді вона двічі змінювала назву: спочатку на «Радянське життя», а зі здобуттям незалежності — «Вільне життя». На цю назву заступницю головної редакторки Валентину Макогон надихнула тернопільська газета. Але вийшло так, що в реєстрі ЗМІ кіцманська газета першою закріпила за собою цю назву.

До роздержавлення власниками газети були Кіцманські районна державна адміністрація, районна рада та колектив редакції. З бюджету «Вільне життя» отримувала 100-120 тисяч гривень дотацій, що складали 25-30% загального бюджету газети, розповіла головна редакторка Ольга Кулько. 40-45% складала передплата, і ще 15-20% — реклама.

Ольга Кулько каже, що співпрацювати з державними органами було складно. Щороку райрада та райдержадміністрація намагалися зменшувати фінансування газети. У 2005 році посадовці хотіли змінити статут газети, щоби редактора призначали вони, а не обирав колектив газети, як це було завжди.

«Ми вперті й не погоджувалися з тим. Пізніше це почало набирати обертів та публічного розголосу. Тоді влада зрозуміла, що вона не дуже виграє, бо читачі більше бачать позицію газети», — пригадує пані Кулько. Так редакції вдалося відстояти свою позицію.

Кіцманський шлях роздержавлення

У 2016 році, щойно в редакції дізналися про реформу, вирішили одразу долучитися на першому етапі. З усіх способів реформування, які передбачав закон, редакція обрала другий: вихід органів влади зі складу засновників газети та перетворення редакції на незалежну юридичну особу. Райдержадміністрація та райрада, які були співзасновниками, роздержавлення підтримали. У квітні 2016 року райрада та райадміністрація ухвалили відповідні рішення.

Заступниця голови районної адміністрації Галина Мельничук каже, що роздержавлення — це потрібна річ, адже тепер читачі не можуть дорікнути, що газета перебуває під впливом влади. «Це запит часу. Ми нормально відреагували на реформу. Газета могла критикувати адміністрацію, ми спокійно це сприймали й сприймаємо», — говорить чиновниця.

Проте у 2016 році «Вільне життя» ще не стала незалежною. У серпні 2017 року розформували комунальне підприємство редакції, тоді ж зареєстрували приватне підприємство «Агенція “Вільне життя”», що стало засновником газети. 15 грудня 2017 року «Вільне життя» зареєстрували в Державному реєстрі друкованих ЗМІ — це завершило формальну процедуру роздержавлення газети.

Редакція стикнулся з проблемою незнання бюрократичних нюансів. Півтора роки пішло на оформлення всіх необхідних документів, тому й роздержавлення затягнулося. Але цей досвід, каже Ольга Кулько, став прикладом для інших районних газет, які зверталися по поради, коли самі проходили роздержавлення.

«Вільне життя» після роздержавлення

Фінансова модель «Вільного життя» кардинально не змінилася: зріс складник реклами, зараз це 35%, угоди на висвітлення становлять 15-20%, і стабільні 40-45% складає передплата. Місячний бюджет редакції — 80 тисяч гривень. Якщо вдається заощадити, в кінці року видають премії або купують техніку. Так, минулого року придбали новий ноутбук для верстки газети.

Газета підписала угоди на висвітлення діяльності з Кіцманською районною адміністрацією на суму 90 тисяч грн, з районною радою Кіцмані на 30 тисяч гривень та Чернівецькою обласною радою та адміністрацією — по 10 тисяч гривень. За угодами публікують офіційну інформацію, яку оприлюднюють органи влади: наприклад, зміна тарифів, графік вивезення сміття, привітання з офіційними святами, іноді матеріали сесії на важливу тему. Хотіли співпрацювати з об’єднаними громадами, але, як каже Ольга Кулько, наразі керівництво ОТГ не розуміє сенсу угод, бо вважає, що газети й так мусять висвітлювати їхню роботу.

Галина Мельничук з райдержадміністрації розповідає, що співпраця з редакцією майже не змінилася: «Ми працюємо за схожим механізмом, єдине, що зараз підписали угоду на висвітлення. Фактично до роздержавлення ми виділяли кошти з бюджету, а зараз ті ж гроші витрачаються на оплату статей». Каже, що РДА щільно співпрацює з редакцією і постійно запрошує журналістів на свої заходи. Головна редакторка теж не скаржиться на стосунки з колишніми засновниками. Каже, що конфліктів у них не виникає.

Ціна реклами в газеті залежить від площі повідомлення. Найпопулярнішою й найдешевшою рекламою є привітання. Це приблизно 7-8% від річного доходу. «Людям подобаються привітання, тому ми їх друкуємо», — каже Ольга Кулько. Вона розповіла, що одного разу двоє чоловіків замовили привітання для друга з Чикаго. Коли газету з привітанням опублікували, цей випуск відправили поштою до США.

Рекламу можна замовити в приміщенні редакції або через Viber. На сайті газети є реквізити та QR-код для онлайн-платежів. Це максимально спрощує замовникам спосіб оплати. Коли в редакції домовилися з місцевим інтернет-провайдером і розмістили на своєму сайті його банер, то стали безкоштовно отримувати інтернет.

Свій сайт газета заснувала ще у 2009 році, а у 2017 році Ольга Кулько ініціювала створення сайту rayon.cv.ua. Розробив його IT-працівник «Вільного життя». Сайт задумувався як платформа для новин з глибинки. Районні газети можуть безкоштовно ним користуватися. Проте зараз з 11 газет платформу наповнюють тільки три. Більшість перестали використовувати сайт майже одразу після його створення. «Сайт — це можливість для розвитку, чому не застосовують його, я не розумію», — говорить Ольга Кулько.

Також редакція продає канцтовари дешевше, ніж у місцевих магазинах. Але черги за ними так і не вишикувалися.

Цього року редакція почала співпрацю з Агенцією локальних медіа «Або», створивши сайт «Кіцмань.city» наприкінці квітня. Друга спроба взяти участь у програмі виявилася успішною, першого разу їх не відібрали до участі. Газета ще лишається основним джерелом доходу, але в роботі над сайтом почали більше уваги приділяти якості текстів і нарощувати аудиторію сайту. Деякі опубліковані на сайті тексти пізніше з’являються в газеті. Поєднувати цифровий та друкований формат у газеті почали ще до співпраці з «Або». Наприклад, деякий час у газеті друкували QR-коди на відеоматеріали.

У редакції працюють семеро осіб, серед яких фотокореспондент, два менеджери з реклами та ІТ-працівник. Редакція не може запропонувати великої зарплати, через що втримати працівників важко і вони йдуть на іншу роботу. Наприклад, міська рада переманила журналіста газети, запропонувавши посаду прессекретаря та більшу зарплату.

До роздержавлення тираж газети налічував 5000-4800 примірників, зараз у другому півріччі це 4700. Головна редакторка зазначає, що тираж зменшився не через роздержавлення: «Вплинуло те, що старші люди помирають, а молодь більше читає з інтернету». Частково на зменшення тиражу вплинуло погіршення доставки газети «Укрпоштою». Зокрема читачі скаржаться, що отримують «Вільне життя» після понеділка, тоді як газета виходить у п’ятницю. Від цього зменшується кількість передплатників. Також не всі встигають передплатити газету, тому замовляють уроздріб. «Вільне життя» можна купити на пошті або в місцевих продуктових магазинах.

Редакція організовувала день передплатника, тоді можна було прийти на пошту, передплатити газету й отримати подарунок на вибір: кольоровий скотч, розмальовку для дітей, олівці, зошити. «Це не вплинуло на кількість передплатників, але це такий собі жест уваги від нас, більше для іміджу. І спосіб нагади читачам про передплату», — розповідає Ольга Кулько.

Редакція планує розвивати сайт «Кіцмань.city», бо там зручніший інтерфейс і можливість перегляду з мобільного телефону. Також хочуть більше уваги приділяти відеоконтенту, для цього вже купили світло, планують оновити фотоапарат і об’єктив та виготовити банери для фону. А газету, каже Ольга Кулько, будуть випускати, доки вона буде окупною, а значить потрібною читачам.

Фото: Наталія Буштин