Учора, 23 березня, Верховна Рада ухвалила закон №3081-д «Про державну підтримку кінематографії в Україні» з пропозиціями Президента.

Це була друга спроба ухвалити закон: одного разу парламент уже прийняв його у вересні 2016 року, однак 17 листопада Президент повернув його в Раду з пропозиціями, які здебільшого стосувалися наповнення Державного фонду підтримки кінематографії. У першому варіанті пропонувалося наповнювати його за рахунок держбюджету (0,2% від видатків), продажу прав інтелектуальної власності і лотерей. В остаточному варіанті джерелами Фонду будуть тільки кошти, отримані від Українського культурного фонду, який виконує спеціальні функції щодо сприяння національно-культурному розвитку України, й кошти державного бюджету.

Закон визначає форми й порядок надання державної фінансової підтримки суб'єктам кінематографії, деталізує механізм участі держави у фінансуванні кіновиробництва, визначає культурні та виробничі критерії культурного тесту фільмів, вводить бальну систему – оцінні елементи національних фільмів, містить антипіратські норми.

Зокрема, виробництво ігрових та анімаційних фільмів може підтримуватися за рахунок безповоротної державної субсидії, обсяг якої не може перевищувати 80% від загальної кошторисної вартості виробництва фільму; виробництво телесеріалів – до 50% від загальної кошторисної вартості виробництва телесеріалу. Також за рахунок державної субсидії може повертатися частина кваліфікованих витрат, понесених іноземними (крім держави-агресора) та українськими суб’єктами кінематографії при виробництві фільмів – 16,6% витрат на виробництво та 10% витрат на виплату винагороди акторам та членам знімальної групи, що є нерезидентами України, в разі сплати з них податку на доходи фізичних осіб на території Києва та Севастополя та 4,5% – на іншій території України.

Також 23 березня Верховна Рада ухвалила в другому читанні та в цілому законопроект №5491 «Про Український культурний фонд». Згадка про нього як про одне з джерел формування коштів державної підтримки кінематографії з'явилася в законопроекті про держпідтримку кіно під час опрацювання його авторами пропозицій Президента. Авторами законопроекту «Про Український культурний фонд» виступили 13 народних депутатів, зокрема Ірина Геращенко, Олег Ляшко, Микола Княжицький, Олена Кондратюк, Вікторія Сюмар та інші. Законопроект був зареєстрований 6 грудня 2016 року, його просувало Міністерство культури, а основним його лобістом називали Марину Порошенко.

Наступними кроками впровадження реформи з держпідтримки кіно має стати внесення змін до Податкового, Митного та Бюджетного кодексу (законопроекти №3238, №3239 і №3240 відповідно), створення Ради з державної підтримки кінематографії, Українського культурного фонду тощо.

«Детектор медіа» запитав у представників кіногалузі, як вони оцінюють доопрацьований закон і коли він вступить у дію. Ми поставили експертам такі запитання:

1. Як ви оцінюєте прийняту редакцію закону? Які її переваги та вади вважаєте ключовими?

2. Раніше йшлося про те, що реформа запрацює приблизно за рік: зокрема, потрібно прийняти ще три законопроекти (внести зміни до Податкового, Митного та Бюджетного кодексів). Коли закон запрацює тепер?

Пилип Іллєнко, голова Державного агентства України з питань кіно:

1. Я позитивно оцінюю цю редакцію й не бачу в ній вад. Над цією редакцією працювала робоча група, до якої увійшли представники Адміністрації Президента і профільного комітету Верховної Ради, представники індустрії. Я також долучався до цієї роботи, й мені здається, що цей текст, враховуючи всі пропозиції Президента, дозволив закону не втратити важливої місії, яку в нього закладено.

Тепер чекаємо на його підпис і впровадження. Щоб уся ця нова система ефективно запрацювала, необхідно також прийняти закони, якими вносяться зміни в Бюджетний, Податковий, Митний кодекси України. Це робиться окремими законопроектами, вони вже також були зареєстровані у Верховній Раді. Бюджетний уже був розглянутий у першому читанні, тому його доведеться суттєво переробляти, а щодо внесення змін у Податковий і Митний кодекси, я думаю, можна продовжити розгляд тих проектів, які подані до Комітету з податкової і митної політики. Можна запропонувати народним обранцям взяти їх за основу, з тим щоби скоригувати відповідно до фінального тексту законопроекту 3081-д, який був прийнятий, уже під час підготовки до другого читання.

2. Є багато норм, які вступлять у силу одразу. Бо закон, окрім революційних, містить ще велику кількість норм, які в сукупності призведуть до позитивних змін.

Звісно, cash rebates запрацюють тоді, коли на це буде відповідне фінансування, коли буде затверджено підзаконні акти, які регулюватимуть уже безпосередньо практичні процедурні речі. І очевидно, що для фінансування потрібен бюджет, тобто, мабуть, закон вступить у силу вже з наступного року, коли буде передбачено кошти в державному бюджеті. Але розгляд певних документів може розпочатися і в цьому році.

Щодо процедури надання державних коштів за новими правилами, то для цього треба створити Раду, яка буде розпоряджатися цими коштами, й інституційні регламентні документи. Це потребує певного часу, але не потребує законодавчих змін (це в межах компетенції Кабінету міністрів), тож сподіваюся, процес не затягуватиметься

Той конкурсний відбір, який тепер оголошено, очевидно, буде проходити за старими правилами, оскільки закон містить перехідні положення про те, що всі конкурси, які розпочато, мають бути завершені за тими правилами, за якими вони були розпочаті.

Микола Княжицький, народний депутат («Народний фронт»), голова Комітету ВРУ з питань культури та духовності, співавтор законопроекту № 3081-д:

1. У цілому закон позитивний. Там є революційні норми, зокрема щодо авторського права. Ці норми надзвичайно важливі не лише для мене, а й для наших західних партнерів. І те, що нам вдалося їх прийняти, вперше вдалося знайти цивілізований спосіб боротьби з піратством, – великий крок.

Мені шкода, що ми забрали суму, яка гарантовано повинна йти на підтримку кінематографа з бюджету. Я розумію, що, можливо, позиція Президента мала рацію, бо це дійсно має бути вказано у Бюджетному кодексі, і ми сподіваємося, що це буде вказано, коли Бюджетний кодекс буде прийнято. Зараз виділяються нормальні суми, і для мене важливо, щоб це не змінилося.

Рібейти – це теж непогано, це повернення коштів, які витратять зарубіжні продюсери на виробництво фільмів в Україні, якщо вони пройдуть культурний тест, згадають про нашу країну. Але головне – вони залишать тут багато грошей, зросте конкуренція між європейськими країнами у виробництві кіно.

Для мене надзвичайно важливо те, що визначено норми щодо українських фільмів, що держава буде підтримувати україномовні фільми, як і взагалі те, що вона буде підтримувати фільми на прозорих засадах.

Хоча мені хотілося б, аби наш закон трохи більше нагадував ті закони, які є в Європі, бо зараз є певні речі, які відрізняються від європейської моделі. Я відразу пропонував, щоб це був кіноінститут, деякі депутати блокували цю ідею. Я пропонував, щоб усе ж таки йшли кошти від лотерей, від різних джерел фінансування на підтримку кінематографа, хоча я розумію, що вони мають іти не лише на кіно, а й на культуру та інші напрямки, що це має бути вказано в законі про азартні ігри. Сподіваюся, що це ще буде зроблено.

2. Частина змін почне працювати прямо зараз – наприклад, боротьба з піратством. Якщо ж говорити про фінансування і про забезпечення цього закону коштами, то безумовно, треба буде прийняти ці зміни, і на 100% закон зможе запрацювати з нового фінансового року.

Анатолій Максимчук, заступник генерального директора StarLightMedia:

1. Ми задоволені і раді, що закон прийнятий і в нас відбуваються реформи. І щиро вдячні всім причетним до розробки, просування і прийняття 3081-д. Усі учасники процесу досягли того, чого хотіли, без втрат. Тепер у гравців ринку є хороший збалансований продукт, з яким ми зможемо працювати і розвивати індустрію. Для нашої країни це великий прорив.

Можливо, ця редакція закону не є ідеальною, але це результат якісних дискусій, компромісів і конструктивних переговорів. Ми сподіваємося, що все буде добре.

2. Сподіваємося, що протягом півроку – дев’яти місяців все буде запущено. Зараз потрібно працювати над внесенням змін до Бюджетного, Податкового і Митного кодексів, створенням підзаконних актів – з урахуванням правок Президента вони вимагають доопрацювання. На цьому і зосередимося.

Юрій Крайняк, керівний партнер юридичної компанії Jurimex:

1. Закон «Про державну підтримку кінематографії в Україні» з пропозиціями Президента майже нічим не відрізняється від первісної редакції закону. Є декілька нюансів: зменшено ставку cash rebate (в первісній редакції закону було 25%, а зараз 16,6%). Ну а в решті там нічого принципово не змінилося.

Президенту не сподобалося використання слова «фонд», його замінили на «бюджетний рахунок», тобто там уже немає такого поняття, як Державний фонд підтримки кінематографії, а є просто бюджетний рахунок, але змінилася тільки назва. У першопочатковій редакції було зазначено, що тендерні процедури не поширюються на закупівлю товарів, робіт і послуг, які перемогли в пітчингах, а зараз спочатку необхідно перемогти в одному конкурсі на пітчинг, де розглядаються бюджети і кошториси, а потім в іншому конкурсі тендерів про публічні закупівлі.

2. Для того, щоби закон був прийнятий, потрібно внести зміни до Бюджетного, Податкового та Митного кодексів. Наразі, в такому вигляді, в якому він є, він не зможе повноцінно забезпечити систему державної підтримки. Але думаю, що за рік вони встигнуть все зробити, бо більшість законів приймаються не швидко, а багато з них взагалі наприкінці року.

Володимир Яценко, продюсер фільму «Ворошиловград»:

1. Це дуже важливий закон. Я би не чекав від нього миттєвих результатів і не розцінював би його як тактичний, бо він є стратегічним.

Для мене як для продюсера, окрім усяких переваг, які в ньому є, найбільш важливою є більша частина цього закону, що стосується полегшення боротьби з піратством. Бо коли ти робиш фільм, держава вкладає в нього кошти, ти шукаєш інвесторів, вони також вкладають кошти, а після виходу стрічки в кінотеатрах його просто викрадають і поширюють в інтернеті безкоштовно, то це позбавляє змісту саму індустрію, бо ці гроші ніколи не повернуться в обіг. Тому цей закон – початок дуже правильних кроків у правильному напрямку. Бо інакше це таке решето, яким ти носиш воду, і ніколи не буде ніякого ринку, доки ми не навчимося платити за відеоконтент (в кінотеатрах, VOD або деінде).

Щодо копродукції. Я розумію, що цей закон – сукупність компромісів, але є моменти, які мене бентежать. Наприклад, його недоліком я вважаю, що не визначено співвідношення виплати рібейтів і коштів, які виділяються на виробництво. Було би сумно через рік роботи закону дізнатися, що 80% пішло на рібейти, а лише 20% – на виробництво. При цьому я розумію, що Держкіно теж має перестрахуватися, бо вони не розуміють, скільки рібейтів буде запрошено, яку частину від виробничого бюджету, але треба думати про це, щоби ми розуміли, що це дві різні програми, які мають окремо фінансуватися.

Те, що стосується ставки рібейтів – 25%, які заявлялися, не були чистими 25%. Там було красиве формулювання – 25% від суми виробничих витрат, які не можуть складати більше 80% від загального бюджету. Тобто насправді це не більше 20% від загального бюджету. Наразі ставка складає 16,6%, але треба розуміти, що це перший крок. Я дуже сподіваюся, що коли держава побачить, що ця система працює і приносить гроші країні у вигляді податків і інших речей, тоді цю ставку може бути переглянуто. Я не буду наводити приклад із Фіджі, де рібейти складають 49%, або Францію з 35% і Британію з 30%, бо там усе дуже дорого, але Естонія повертає 35% – це серйозно. Бо в Естонії, або взагалі в Прибалтиці, не така вже різниця з нами по вартості, і тут кожен відсоток має значення у глобальній конкуренції по розподілу праці між країнами. Те, що ми втратили 4% – це, звісно, сумно, але не критично.

Критично те – що законодавці поміняли в якийсь момент мінімальний поріг суми на повернення коштів. Зараз аби отримати рібейт за художній фільм, треба витратити на нього не менше 800 тисяч доларів. І я можу з усією відповідальністю сказати, що жоден західний інвестор не прийде в Україну з проектом, який буде коштувати 800 тисяч доларів. Я розумію, для чого це зроблено, і це не таємниця. Думаю, всі наші вітчизняні продюсери, компанії яких зареєстрованих на Кіпрі, будуть заходити на ринок як іноземні інвестори і вкладати гроші в український продукт. По факту цей поріг не для роботи з інвесторами зараз, він для відсікання невеликих проектів. Я сподіваюся, що в майбутньому ситуація буде змінюватися, бо реальні суми, аби інвестори пробували два-три перших роки працювати в Україні, це 150-200-300 тисяч – навряд більше, ніхто не ризикуватиме такими великими грошима.

У нас в законі не прописано, на жаль, автоматичної системи повернення коштів. Ви маєте подавати документи до комісії, комісія буде їх розглядати, потім до другої комісії, вона теж буде розглядати, а потім, якщо є гроші, вам їх повернуть. Коли я веду перемовини з копродюсерами, я не можу просити, щоб вони вклали 800 тисяч і, може, потім отримали через мене 16,6% назад. Це просто неможливо, жоден продюсер не буде цього робити, бо це якась неточна інформація. У більшості країн світу, де є рібейти, як у Грузії, наприклад, це автоматична система повернення коштів: ви подаєте документи, і якщо вони відповідають певним вимогам, то ви автоматично отримуєте рібейт. І це правильний підхід. У нас не так, і це недолік цього закону, причому достатньо вагомий – як сума, так і механізм розподілу рібейту. З моєї точки зору, це зробить всю систему не дуже робочою, але, дасть бог, не корупційною – подивимося, як будуть розподілятися гроші цими комісіями. Це все питання практики.

Для мене є не дуже зрозумілою історія з Українським культурним фондом. Я не дуже розумію, навіщо ці гроші мають спочатку потрапляти туди, а потім ними ніби буде розпоряджатися Держкіно. При всій повазі до Марини Порошенко, вона не спеціаліст у кінематографі, і було би круто, якби цим займалося галузеве агентство, бо в нас є експерти, зацікавлена громадськість, яке не дає дрімати. Для мене це слизький момент, але, знову ж таки, подивимося, як це буде на практиці.

Щодо 0,2% від державного бюджету – це ще один великий момент. Відмова від цієї норми означає, що кожен рік Держкіно буде знову в ролі прохача, і це серйозна проблема, бо неможливо планувати, індустрія не буде розуміти, скільки і в якому році буде виділено коштів і чи буде взагалі.

У будь-якому випадку, навіть якби не йшлося про рібейти, я оцінюю цей закон як позитивний, як мінімум у плані захисту авторських прав. І дуже важливо, що ми взагалі ввели в обіг такі поняття як рібейти. А далі це питання роботи і лобіювання інтересів індустрії.

2. Навряд чи це можна якось прогнозувати. Враховуючи політичну волю, яка була проявлена при нелюдській швидкості розгляду цього закону, я можу сказати, що теоретично Держкіно і всі зацікавлені державні і не тільки органи провели перемовини, і я не думаю, що це буде глобальною проблемою – внесення потрібних змін.

У найкращому випадку закон почне працювати з нового фінансового року, що зрозуміло, бо зараз у бюджеті немає цих грошей і навіть підзаконних актів, які має прийняти Держкіно у великій кількості. Я думаю, що наступний рік – це оптимістичний прогноз, але це не страшно і не погано, бо це системна глобальна зміна, яка дуже оптимізує роботу індустрії і змінить її на краще. Цей закон матиме довгостроковий ефект, і навіть якщо він запрацює лише через рік, то немає нічого жахливо, головне – рухатися в цьому напрямку.

Сергій Созановський, співзасновник Film.ua Group:

1. Перше і найголовніше досягнення – це те, що закон проголосовано і прийнято. І сталося це завдяки одному з рідкісних випадків об'єднання зусиль індустрії, яка підтримала ініціативу «#КіноКраїна», а також підтримці державних регуляторів, таких як Мінкульт, Національна рада з питань телебачення і радіомовлення, Держкіно, профільні комітети Верховної Ради, Адміністрація Президента і Інвестиційна рада реформ.

Так, це тільки початок шляху, але це ті, нарешті, встановлені правила гри, без яких українській кіноіндустрії далі було вже неможливо існувати. Для нас, безумовно, найбільш важливим є факт, що закон дозволяє інтегрувати кіноіндустрію України в європейський і світовий контекст. До речі, коли Президент сказав, що вивчив слово «рібейт», я аплодував.

На жаль, закон не оптимальний, але він – як маленька дитина, яку ми будемо ростити, навчати і вчитися разом із нею. При всьому своєму новаторстві закон має цілу низку нестиковок, а процеси занадто зарегульовані. До основних недоліків можна віднести те, що рібейт не такий великий і механізми не настільки прозорі, як хотілося б: є відсилання до кількох додаткових законів, нечітко прописані регламенти. Система рібейтів має сенс, тільки якщо це чіткий безвідмовний механізм. Інакше може виникнути ситуація, коли міжнародні партнери чекатимуть протягом декількох років заявлених повернень коштів. Це неприпустимо, в такому випадку краще взагалі не вводити систему рібейтів.

2. Зараз важливо, щоб ту єдність, якої було досягнуто в діях розробників закону, було продовжено і при впровадженні його в життя. Утім, ми так чи інакше вже зараз почали вести переговори й роботу з міжнародними партнерами в рамках прийнятого закону. І я можу сказати, що якщо закон запрацює, а він зобов'язаний вступити в дію як мінімум восени цього року, то вже в наступному році в Україні буде запущено 3-4 великих проекти за участю міжнародного копродакшна, з хорошими бокс-офісами. А вже через рік – 5-7 таких проектів, якими можна буде пишатися.

Юрій Мінзянов, генеральний продюсер Star Media:

1. У цілому прийняття цього закону, навіть у такій редакції, є революційним. Ми всі його чекали, дуже багато людей над ним працювало, і він дійсно необхідний для роботи. Я як виробник вважаю, що зроблено велику справу, хоча ще багато роботи попереду.

Один із революційних моментів – введення рібейтів, але є й мінус – в першій редакції вони складали 25% (у Президента це викликало запитання, хоча це найнижча ставка, навіть у сусідній Польщі така і вважається однією з низьких), наразі – 16,6%.

Крім рібейтів, для мене важливим є те, що на часткову державну підтримку можуть розраховувати творці серіалів. Це теж дуже важлива річ, бо якщо буде прийнято закон про квоту на українську мову на телебаченні, то його треба буде виконувати і заповнювати квоту українським контентом. Можна, звісно, зняти російськомовний фільм і дублювати його українською мовою, але це великі витрати, інколи це непросто зробити. Я думаю, що це добре, бо в принципі телеканали реально звернуть увагу на те, що український контент їм потрібен – з’явиться більше серіалів і фільмів українською мовою, а нам, продакшнам, замовлятимуть більше такого контенту. У нас є ідеї і деякі напрацювання, ми готові до діалогу з каналами, але вони поки дуже обережно до цього ставляться.

Є деякі побоювання щодо фонду. Було запропоновано Фонд кіно, який би розподіляв безпосередньо гроші, що виділяє держава, на ті чи інші фільми. Наразі ці функції буде передано певному міфічному поки що Українському культурному фонду, якого ще немає, і це насторожує – є побоювання, що нам, кінематографістам, будуть виділяти кошти з цього фонду в останню чергу.

2. Я думаю, що він почне працювати з 1 січня 2018 року, якщо все буде добре: тобто якщо будуть прийняті всі підзаконні акти та вирішені інші глобальні питання.

Сергій Васильєв, кінокритик, редактор сайту НСКУ:

1. Треба дочекатися, щоб Президент підписав цей закон, бо він продемонстрував, що може й не підписати. Але я оцінюю нову редакцію позитивно, бо процес розгляду закону про держпідтримку кіно почався ще в 2014 році, з 2015 року ця реформа тягнеться і добре, що вона буде реалізована.

Оцінюю позитивно, бо частина новацій були дуже суттєвими і вони запроваджені. У першу чергу це стосується грошових повернень на кіновиробництво, що є ринковим методом стимулювання розвитку кіногалузі, незалежно від бюджетного фінансування. З іншого боку, оскільки Президент заблокував ініціативи, пов’язані з забезпеченням безперебійного і стабільного фінансування кінематографії: все ж таки є певні ризики, що з часом ситуація з фінансовою підтримкою кіно може погіршитися, оскільки це щороку залежатиме від волі влади, депутатів, а не від розроблених законодавчих механізмів, які стабільно наповнюють бюджет кінематографії.

2. Законопроекти треба прийняти, необхідно розробити процедуру діяльності ради, яка є головною. Всі новації цього закону вступають в дію після того, як буде сформовано і запрацює Рада з підтримки кінематографії. Після цього буде розпочатий цей процес. Але зрозуміло також, що фінансування передбачено тими програмами, які вже є. Судячи з усього, повноцінно цей закон запрацює з 2018 року, тобто є 9 місяців, щоб здійснити всі необхідні напрацювання, щоб ця нова система ефективно запрацювала. Можливо, раніше. Але це залежить від того, коли Президент підпише закон. І головне, наскільки ефективно Кабінет Міністрів розроблятиме всю необхідну підзаконну нормативну базу. Бо в законі, наприклад, є параметр, пов’язаний з системою єдиного електронного квитка. Це теж дуже важлива новація, яка потребує значної підготовки для її запровадження. Але те, що закон вже проголосований і є надія, що буде підписаний – великий плюс.name="_GoBack">

Олеся Анастасьєва, незалежний журналіст, член Громадської ради при Держкіно:

1. Серед плюсів прийнятого закону я виділяю два.

Компенсація кваліфікованих витрат - rebate. По-перше, ця система діє в багатьох країнах і нам необхідно було її прийняти, аби бути конкурентно спроможними. Крім інвестицій, можливості українським кінематографістам отримати досвід роботи на знімальних майданчиках зарубіжних фільмів, це ще й дуже важливо для піар-стратегії країни в цілому. Особливо зараз, коли у нас йде війна, час від часу виникають корупційні скандали, нам дуже важливо показати іншим країнам, що в Україні можна працювати, що тут є хороші фахівці, локації, що тут живуть гостинні і добрі люди.

Створюється новий орган - Рада з державної підтримки кінематографії, засідання якого є відкритими, відповідно до закону. Для мене це важливо, в першу чергу, як для журналіста. За весь час існування держпідтримки кіновиробництва за системою пітчингів (з 2011 року) рішення про заміни режисерів, зміни сценаріїв в проектах, що вже перемогли, приймалися за закритими дверима. У 2016 році я, будучи членом Громадської ради при Держкіно, ініціювала звернення до експертної комісії, яка розглядає дані випадки заміни на своїх засіданнях, з проханням зробити їх відкритими для ЗМІ. Тоді члени експертної комісії нам офіційно відмовили і продовжили міняти режисерів на закритих засіданнях. Тепер ситуація зміниться. На сьогоднішній день існує положення про роботу цієї комісії, вважаю, найближчим часом воно зміниться і, щоб не було дублювання функцій, її члени більше не розглядатимуть це питання.

Що стосується недоліків прийнятого закону. Я з самого початку не підтримувала ідею про фінансову підтримку державою серіального виробництва. Крім того, я не підтримую норму про збільшення державного фінансування виробництва повнометражних ігрових фільмів з 50% до 80%.

В редакції закону, яку Рада прийняла в минулому році, було прописано, що після передачі прав на фільм продюсерам, вони повинні половину прибутку, отриманого від прокату і передачі прав на використання фільму, повертати до Фонду, з якого отримали гроші на виробництво фільму. Це було логічно: де взяли - туди повернули. По-перше, це давало можливість Фонду мати додаткові джерела наповнення, показати, що він може заробляти, а не тільки залежати від держбюджету. По-друге, це давало можливість простежити, наскільки комерційно успішним виявився проект, що в разі виробництва фільмів для широкої аудиторії і для індустрії в цілому є дуже важливим. У поправках Президента і в прийнятому законі відсоток від прибутку продюсери повинні перераховувати до держбюджету.

Спочатку закон передбачав суму на кіно, яка чітко пов'язана з економічними показниками - не менше 0,2% видатків загального фонду Державного бюджету України за попередній рік. У прийнятому на цьому тижні - від цієї норми відмовилися і залишили систему, яка працює і зараз - щороку при складання бюджету на наступний рік сума на кіно буде прописуватися виходячи з того «як домовляться». У закон не дали прописати збір із лотерейного бізнесу, як одного з джерел наповнення бюджету, на кіно. Цю ж норму, до речі, не дали прописати і в прийнятий, також на цьому тижні, закон про культурний фонд. У той же час, тепер гроші на кіно будуть йти не тільки безпосередньо з держбюджету, а й ще додатково через цей культурний фонд, який також бере гроші з держбюджету, тобто для чогось створений ще один додатковий бар'єр, залишається сподіватися, що він не стане корупційним і бюрократичним.

2. Вчора багато кінематографістів запитували: чи зміняться правила найближчого десятого пітчингу, термін подачі документів на який закінчується в квітні. Відповідаю їм: ні. Десятий пітчинг пройде за тими ж правилами.

Новий закон, за моїми відчуттями, повноцінно запрацює в 2018 році, адже, крім внесення змін до кодексів, введення в роботу культурного фонду, необхідно збільшити бюджет на кіно, бо той, що прийнятий на цей рік, не передбачає фінансування серіалів і rebate.

Історія законопроекту про державну підтримку кінематографа

Нагадаємо, законопроект «Про державну підтримку кінематографії в Україні» № 3081-д, що передбачав державні субсидії, cash rebates та містив цілу низку антипіратських норм, був зареєстрований 27 листопада 2015 року народними депутатами Миколою Княжицьким, Іриною Подоляк, Віктором Єленським і Сергієм Тарутою. Він став результатом об’єднання законопроектів № 3081 від Миколи Княжицького та № 3081-1 від «#КіноКраїни» — спільної ініціативи великих вітчизняних виробників кіно і ТБ StarLightMedia, Inter Media Group, «Медіа Групи Україна», Film.ua Group, Star Media, Pro TV, студії «Квартал 95» та Одеської кіностудії. Над законопроектом працювали медіаюристи Анатолій Максимчук (група StarLightMedia) та Юрій Крайняк (компанія Jurimex).

28 січня 2016 року Верховна Рада прийняла законопроект у першому читанні за основу (234 голоси «за»). 22 вересня 2016 року в другому читанні за ухвалення закону в цілому проголосували 230 народних депутатів.

Представників індустрії не в останню чергу цікавило введення системи cash rebate — повернення частини кваліфікованих витрат на виробництво, бо це дасть реальну можливість залучити до кінопроцесу в Україні закордонні продакшни. Але закон передбачав й інші переваги для галузі кіно, такі як державні субсидії та пільги для національних кіновиробників, боротьба з піратством, зміна вимог до передачі майнових прав тощо, тож на його прийняття чекали з нетерпінням. Хоча для того, щоб закон про підтримку кіно запрацював, необхідно було дочекатися внесення змін до Податкового, Митного та Бюджетного кодексів України. І, звісно, підпису Президента.

Але 17 листопада 2016 року (коли пройшло більше місяця з тих пір, як закон було надіслано на підпис главі держави) Петро Порошенко скористувався правом вето та повернув закон до парламенту зі своїми пропозиціями до опрацювання. Зокрема, рекомендував удосконалити механізм системи cash rebate з урахуванням принципів, визначених бюджетним і податковим законодавством, виклавши його в окремому законі.

В інтерв'ю «Детектору медіа» Анатолій Максимчук заявив, що підписання закону Президентом гальмувало лобі частини телеком-галузі. Індустріальний телевізійний комітет не знайшов у пропозиціях Президента покращень до закону.

На початку грудня Президент Петро Порошенко зустрівся з представниками «#КіноКраїни». 19 грудня Погоджувальна рада депутатських фракцій і груп Верховної Ради узгодила рішення розглянути законопроект №3081-д з пропозиціями Президента на останньому пленарному тижні року, але тоді до сесійної зали він так і не потрапив.

22 березня Комiтет ВР з питань культури i духовностi прийняв пропозицiї Президента Петра Порошенка до законопроекту № 3081-д та рекомендували Верховнiй Радi його в цiлому.

23 березня доопрацьований закон було прийнято Верховною Радою. За нього проголосувало 270 народних депутатів.

Фото: Олексій Темченко, Діана Поладова, Держкіно, facebook, holos.fm, adfestival.com.ua, adobe.com

Зберегти

Зберегти