Результати представлені на інтерактивному сайті ukraine.mom-rsf.org.

Тут зібрано базу даних медіа та їхніх власників: 12 телеканалів, 10 радіостанцій, 11 інтернет-видань і 10 друкованих ЗМІ. Медіа обиралися за показниками частки аудиторії та впливу на громадську думку. Частка аудиторії визначалася за допомогою даних соціологічних компаній Nielsen, TNS і Factum Group, вплив на громадську думку – наявністю новин та інформації про поточні суспільно-політичні події. Такими чином, для аналізу були обрані найрейтинговіші загальнонаціональні канали, які мають у своєму ефірі програми новин, а також нішеві інформаційні телеканали. А з-поміж преси для аналізу не бралися до уваги глянцеві видання, а натомість лише суспільно-політичні.

Структуру власності українських медіа дослідники визначали з кількох джерел: офіційних реєстрів Нацради, друкованих ЗМІ, інформаційних агентств, даних з веб-сайтів медіа, єдиного державного реєстру юридичних осіб та ФОП, реєстру судових рішень, із запитів до медіа. За словами експертки ІМІ Зої Красовської, із 43 досліджених ЗМІ лише два чи три медіа відповіли на запити громадської організації ІМІ про структуру їх власності та фінансування, серед них – телеканал «112 Україна». В базі даних наведено не лише офіційні дані про власників медіа, а й сумніви (якщо вони є) дослідників у достовірності офіційної інформації.

«Потреба досліджувати власність українських медіа відпаде тоді, коли медіасфера буде відкритою та прозорою й надаватиме інформацію про свою власність не за вказівкою згори, а за власним бажанням, розуміючи, що такою є потреба суспільства», - акцентувала пані Красовська.

Окрім бази даних сайт містить оцінку українського медіаринку за індикаторами ризику плюралізму медіа. В Україні дослідники виявили високий ризик плюралізму за показниками нормативних заходів безпеки щодо горизонтальної концентрації власників ЗМІ, перехресної концентрації власників ЗМІ та політичного контролю фінансування ЗМІ.

«Загалом у нас середній ризик плюралізму. Але дослідження показало, що понад 75% українських медіа належить політикам. За європейськими стандартами це дуже погано. Нам потрібно змінювати медіаринок», - наголосила виконавча директорка ІМІ Оксана Романюк.

За висновками дослідження, в Україні не існують або не використовуються ефективно регуляторні гарантії щодо концентрації (монополізації) медіавласності, також не існує правового регулювання щодо перехресної (в різних секторах медіа) концентрації власності. Це призводить до високого ризику концентрації медіа в одних руках. Також в Україні немає прозорості на ринку реклами і загалом фінансової прозорості медіа. Жоден зі ЗМІ не надав дослідникам фінансову інформацію або інформацію, пов'язану з рекламою.

«У нашому дослідженні ми відзначили також певні контекстуальні особливості медіаринку України, які не охоплювала наша методологія, але які є важливими, тож окремо висвітлені нами на сайті. Йдеться про олігархізацію медіаринку, його офшорність, явище джинси, специфіку мереж дистрибуції інформації, а також розвиток нових медіа», - додав юрист ІМІ Максим Ратушний.

«Веб-сайт призначений не для експертів, а для звичайних користувачів, які дивляться телевізор чи слухають радіо. Ми намагалися дати їм відповідь на запитання “хто контролює українські ЗМІ?” та “яким чином органи влади намагаються вирішити питання медіа-прозорості?”», - додала менеджерка проекту MOM, представниця німецького офісу «Репортерів без кордонів» Нафіса Хасанова.

Проект реалізовано за фінансової підтримки уряду Німеччини. «Репортери без кордонів» здійснюють моніторинг медіавласності в країнах, що розвиваються. Минулого року пілотні проекти було проведено в Камбоджі та Колумбії, цього року – в Тунісі, Україні, Туреччині, Філіппінах, Перу та Монголії.