Для тих, хто не слідкує за процесом, нагадаємо, що Новий канал півтора роки судився з каналом «1+1» щодо порушення прав інтелектуальної власності на програму «Ревізор» під час виробництва і трансляції програми «Інспектор Фреймут». За цей час відбулося чотири судових засідання.

21 січня 2015 року Господарський суд міста Києва частково задовольнив позов Нового каналу і зобов'язав телеканал «1+1» і компанію «1+1 продакшн» не створювати будь-яких аналогічних програмі «Ревізор» творів, у тому числі проекту «Інспектор Фреймут», заборонив випускати «Інспектор Фреймут», а також зобов'язав «1+1 продакшн» і канал «1+1» виплатити Новому каналу компенсацію в розмірі понад 1,2 млн грн.

Канал «1+1» подав апеляцію. 3 вересня 2015 року після повторної експертизи у сфері інтелектуальної власності Київський апеляційний господарський суд задовольнив апеляційну скаргу телеканалу «1+1» і скасував рішення Господарського суду міста Києва, знявши заборону на показ програми «Інспектор Фреймут» і скасувавши рішення про виплату грошової компенсації Новому каналу.

Новий канал подав касацію. 10 листопада 2015 року Вищий господарський суд задовольнив касаційну скаргу Нового каналу і скасував постанову Київського апеляційного господарського суду від 3 вересня, яка була прийнята на користь «1+1», залишивши в силі рішення суду першої інстанції.

Судді Верховного суду

Після цього «1+1» подав заяву до Верховного суду України, посилаючись на «неоднакове застосування Вищим господарським судом України норм матеріального і процесуального права», і програв. І хоча в історії української юриспруденції це не перша спроба захисту форматів телевізійних програм, практика все-таки є недостатньо напрацьованою, тому справа є цікавою й повчальною, а аргументи сторін – вартими уваги. Хоча б тому, що під час усього судового засідання поняття «формат телевізійної програми» прозвучало лише раз – з вуст судді, який при цьому сказав, що телеформат не є об’єктом авторського права. А отже, телевізійним юристам, які вели цю справу, довелося виявляти неабияку винахідливість, щоб аргументувати позиції сторін. Ми ці аргументи не коментуватимемо – просто пропонуємо «оцінити красу гри».

Аргументи «1+1»

Рішення Господарського суду міста Києва ґрунтувалося на висновку експерта Науково-дослідного інституту Національної академії правових наук України Петренка С.А. Суд не мав права доручати проведення експертизи цьому інституту, адже той не має статусу державної спеціалізованої установи.

Київський науково-дослідний інститут судових експертиз і Науково-дослідний центр судової експертизи з питань інтелектуальної власності Міністерства юстиції України провели рецензування висновку експерта, за результатами якого встановлено, що він не відповідає встановленим вимогам нормативно-правових актів, дослідження проведені не в повному обсязі, а висновок є таким, що викликає сумніви у його правильності. Центральна експертна кваліфікаційна комісія при Міністерстві юстиції України вирішує питання щодо дисциплінарної відповідальності експерта (засідання комісії призначено на 19 лютого. – ДМ).

Захист «1+1»

До червня 2012 року програма «Ревізор» виходила в ефір практично без жодного сценарію. Факт відсутності сценарію підтверджує колишня ведуча цієї передачі Ольга Фреймут.

Новий канал на підтвердження своїх вимог надав суду документи, які, на думку юристів «1+1», є фактично підробленими. Типовий сценарій програми «Ревізор» датований 2012 роком, проте містить скріншот карти Google за 2013 рік. Крім того, договір від 2011 року про те, що автори «Ревізора» передають Новому каналу виключні майнові права на нього, підписаний від імені Нового каналу директором Локотко В.В., який обійняв цю посаду лише через десять місяців після підписання договору. На думку юристів «1+1», усе це свідчить про те, що на момент виходу передачі в ефір сценарію фактично не було. І документи були укладені заднім числом для звернення до суду з позовом.

Представники «1+1»

Рішенням першої інстанції на «1+1» заборонено створювати та поширювати аналогічні «Ревізору» твори. Проте в законі немає поняття «аналогічний». Де критерії аналогічності? Які саме твори суд заборонив створювати? Чи це тільки «Інспектор Фреймут»? Чи це будь-яке журналістське розслідування? На думку юристів «1+1», в основі «Ревізора», як і в основі «Інспектора Фреймут», лежить формат журналістського розслідування питань, що є важливими для громадськості. А рішення Верховного суду є вирішальним для розвитку медіаринку та свободи слова.

Аргументи Нового каналу

«1+1» почав виробляти програму «Інспектор Фреймут» в 2014 році, після того, як переманив до себе на роботу команду й ведучу проекту «Ревізор». У першому випуску «Інспектора Фреймут» його автори фактично визнали, що ця передача дійсно є продовженням «Ревізора».

Закон чітко встановлює дві необхідні обставини для захисту інтелектуальної власності: наявність об’єкту (в даному випадку це сценарій передачі і сама передача), а також наявність майнових прав інтелектуальної власності у особи, яка подає позов про захист. Судами і першої, і апеляційної, і касаційної інстанції встановлено, що Новий канал є власником майнових прав на передачу «Ревізор».

Захист Нового каналу

Аргумент про те, що суд в своєму рішенні вжив незрозуміле поняття «аналогічний твір», вирваний з контексту. У рішенні суду першої інстанції чітко описано, які саме елементи форми було використано неправомірно і в чому суд вбачає порушення. Маніпуляцією також є те, що когось обмежують у праві на зйомки передач журналістських розслідувань. Це неправда, тому що захищається конкретна форма, конкретні творчі ходи, які є унікальними й відрізняють «Ревізор» від інших програм. А от якщо порівняти «Ревізор» та «Інспектора Фреймут», то вони, на жаль, не відрізняються нічим – тільки логотипом і назвою каналу.

«1+1» подав скаргу до Міністерства юстиції на дії експерта. У господарському суді знаходиться заява про перегляд цієї ж справи за нововиявленими обставинами, якими є рецензія на висновок експерта. На думку юристів Нового каналу, дії опонентів не мають під собою ґрунту щодо захисту прав, а натомість спрямовані на досягнення мети будь-якими методами.

Представники Нового каналу

Стосовно обвинувачень у підроблених документах слід зауважити наступне. Типовий сценарій «Ревізора» був створений у 2012 році. Згідно договору, Новий канал мав право змінювати його текст. Поданий на реєстрацію типовий сценарій у 2014 році був уже дещо перероблений.

«1+1» порушив кримінальне провадження проти фізичних осіб – авторів «Ревізора» та юристів Нового каналу. Але невже подання позову до суду – це злочин? І чи є злочинцями ті, хто підписали подання до суду від імені свого роботодавця?

У підсумку

Одразу після завершення судового засідання Новий канал повідомив, що надішле документи до виконавчої служби та буде добиватися виконання рішення суду. У відповідь «1+1» розіслав прес-реліз, де оголосив, що вважає можливості для свого захисту досі не вичерпаними, маючи на увазі поданий ним і вже згаданий вище позов до господарського суду про перегляд справи у зв’язку з нововиявленими обставинами. Крім того, досі лишається відкритим кримінальне провадження проти кількох співробітників Нового каналу, а на експерта, який надав висновок під час розгляду справи в суді першої інстанції, чекає рішення кваліфікаційної комісії. І тому ставити крапку в історії протистояння двох великих телеканалів за формат телепрограми поки що рано.

Фото - Олексій Темченко