Народний депутат від «Блоку Петра Порошенка» Вадим Денисенко, разом із колегою з «Народного фронту» Миколою Княжицьким - співавтор кількох резонансних медійних законопроектів, зокрема про заборону частини російських фільмів і серіалів, що вже ухвалено й підписано як закон (№1317 «Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту інформаційного телерадіопростору України»), та про прозорість медіавласності (№ 1831 «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прозорості власності засобів масової інформації, а також реалізації принципів державної політики в сфері телебачення і радіомовлення»).

Торік, ще будучи головним редактором телеканалу «Еспресо TV», Вадим Денисенко заявив, що став власником видавничого дому «Картель» і його керівником. Нині, коли він є народним депутатом, пан Денисенко каже, що більше не володіє «Картелем». Але кінцевого власника видавничого дому співавтор законопроекту про прозорість медіавласності не називає! Принаймні під час чат-конференції на «Детектор медіа» пан Денисенко, який консультує «Картель» «на громадських засадах», сказав, що «не може відповідати на це питання».

Про те, куди і як рухається «Картель», якого ефекту очікує депутат від закону про заборону нових російських фільмів та серіалів і тих, що пропагують країну-агресора, які ще законодавчі ініціативи готує - читайте в повній версії чату з Вадимом Денисенком.

Про «Картель»

- Доброго дня, пане Вадиме! А чи означає те, що ви, тобто Depo.ua, запускаєте регіональні портали, що ви набираєте нових журналістів? Скільки вам треба людей?

- Зараз запущено 6 порталів і на підході сьомий (Дніпропетровськ). Людей набирає редакція, треба писати на скриньку головного редактора.

- А скількох ви звільнили з «Картелю» після того, як його «купили»?

- «Картель» на той час мав десять спеціалізованих журналів (про городництво, будівництво і т. д.), плюс штат журналу «Власть денег», як на мене, був явно роздутим. На жаль, довелося утискатися.

- А чи залишаєтеся ви власником «Картелю» після того, як стали народним депутатом?

- Ні.

- А кому тепер належить «Картель»? І хто є реальним інвестором видавничого дому?

- Якщо ви не власник, то хто тепер власник «Картелю»?

- Я не можу відповідати на це питання.

- А чому народний депутат, який подав проект про прозорість медіавласності, не хоче відповісти на запитання, хто став власником «Картелю»?

- Тому що є певні умови угоди.

- А на які кошти ви придбали «Картель»? На кошти Бахматюка? То це ви винні в банкрутстві банку VAB?

- Кошти були мінімальні. Щодо банку, то, як на мене, 80% проблем ішли від голови НБУ, про що я неодноразово говорив. До кінця року буде закрито до 50 банків, на сьогодні жодного непроблемного банку просто нема. І, мабуть, треба ширше дивитися на роль голови НБУ в цьому процесі.

- А мінімальні кошти це які? Це секрет?

- Так, я не можу озвучувати цю цифру.

- Вадиме, а вам не здається кон'юнктурним проводити ребрендинг порталу Depo.ua під слоганом «Тільки для укропів»? І чому тільки українською? Ви ж хочете, щоб вас читали й чули на Донбасі?

- У 2013 році я був одним із засновників телеканалу «Еспресо TV» (кістяк команди перейшов на Depo.ua). Сайт виходив тільки українською, й це не завадило йому стати одним із популярних видань по всій країні. Міф про те, що для сходу треба писати лише російською, як на мене, провалився ще кілька років тому, коли «Коментарі», де я працював, почали продавати частину україномовного тиражу на сході. Співвідношення української й російської мови тоді було 35 на 55%. Українською не вміють читати тільки ті люди, які за жодних обставин не читатимуть нашого сайту.

- Концепція порталу Depo.ua оголошена. А що з іншими проектами «Картелю»? Яка зараз у них концепція і в якому руслі вони будуть розвиватися?

- «Ділова Столиця» розвивається як сайт для розумних людей (газета також). Журнал «Власть денег» - місячник з упором на глибоку аналітику та консенсус-прогнози щомісяця.

- Але ось мені цікаво, чому всі ставлять запитання про Depo.ua народному депутату? Чому не запитують про парламентську діяльність? Мені цікаво, скільки законопроектів ініціював і розробив пан Денисенко? Ви їх самі готуєте чи помічники пишуть?

- Після зміни команди на Depo.ua, яка відбулася кілька тижнів тому, мене запросили консультантом на громадських засадах. Тому я й відповідаю на ці запитання.

- Вадиме, подейкують, що ви забрали левову частку журналістів сайту «Еспресо» до себе в оновлене Depo.ua і тепер у каналу проблеми з кадрами. Якраз напередодні переїзду до нової студії. Це правда? Розкажіть, як сформувався колектив сьогоднішнього Depo.ua.

- З телеканалу «Еспресо» не пішло в Depo.ua жодної людини. З сайту пішов ряд людей, але, наскільки я знаю, всі вакансії вже заповнені чи майже заповнені. Тому проблем із переїздом телеканалу нема і не може бути.

- Який ви тепер маєте стосунок до телеканалу «Еспресо-ТВ»? Чому ви звідти в «Картель» переманюєте людей? Скільки вже переманили?

- Я не маю жодного відношення до «Еспресо». Людей я нікуди не переманював. Хтось змінив місце роботи, хтось залишився. Сайтом «Еспресо» тепер керує Сергій Руденко, каналом - Василь Рябчук. І я бажаю їм лише успіхів.

Про нове законодавство

- Вадиме, розкажіть про законопроект про прозорість медіавласності. Яким чином ви пропонуєте зробити медіавласність прозорою? Ви усвідомлюєте, що якщо такий закон ухвалять, то ми зможемо дізнатися, хто насправді стоїть за «Картелем»?

- Саме тому я й пропоную цей закон. Люди мають знати, хто стоїть за будь-яким ЗМІ. Зараз працює робоча груп в комітеті зі свободи слова, і я думаю, що ми вийдемо на спільний законопроект.

- Що ви думаєте про старт суспільного мовлення в Україні? Чи змінить воно суспільство, владу та медіасферу? Чи виправдано запускати процес такого масштабу в умовах війни?

- Я ніколи не вірив у суспільне мовлення. Бо суспільне телебачення - це, по-перше, дорого, а по-друге - незаангажовано. У нас поки що це просто нецікаво. Тому наразі я дуже песимістично на це дивлюся.

- Щодо суспільного: ви не вірите, що в нас можлива незаангажована журналістика?

- Я не вірю, що будуть хороші гроші, які дозволять робити рейтингове телебачення. До того ж ці гроші мають пройти через сито фахової і незаангажованої редакційної ради. А без цього ми матимемо тільки вивіску.

- Ще питання щодо «Інтера». Ви справді вважаєте, що з «Інтера» можна зробити ще один канал суспільного мовлення? У який спосіб? Фірташ-Льовочкін так просто не віддадуть.

- Я не думаю, що ми потягнемо два канали суспільного мовлення. Нам би один зробити нормальним. Але питання «Інтера» - це питання існування ЗМІ, яке завуальовано, а інколи й відкрито пропагує «русский мір». У влади є всі важелі, щоб цей канал або змінив свою політику, або був закритий.

- А «Інтер» тепер каже, що він опозиційний до влади. Ви ж не проти опозиції?

- Я не проти опозиції. Я проти п'ятої колони.

- Як ви ставитеся до закону про декомунізацію?

- Там є три закони. Я вважаю, що зараз доведеться вносити правки в закон про перейменування, бо певні норми там є доволі нереалістичними. Інша проблема може виникнути з законом про розкриття архівів. Нам потрібно дуже чітко зарегулювати його підзаконними актами, бо за місяць у нас почнеться полювання на відьом. Не забуваймо, що за різними оцінками щонайменше 15% населення в різній формі співпрацювала з КДБ СРСР. Але попри це, я вважаю, що цей закон необхідний для держави.

Про заборону російських фільмів і серіалів

- Ваш законопроект №1317, який уже ухвалено й підписано як закон, має багато шпарин для уникнення заборон. Наприклад, керівник «1+1 медіа» Олександр Ткаченко вже заявив, що під заборону не потраплятимуть російські фільми, в титрах яких буде зазначено українську компанію (тобто такий собі де-юре копродакшн). Отже є ризик, що тепер усі російські проекти записуватимуть собі до титрів українські компанії і так будуть обходити заборони. Наскільки я розумію, такі шпарини не спрацюють для фільмів, які пропагують державу-агресора, бо закон забороняє такі фільми незалежно від країни-виробника. Але мені цікаво, що ви думаєте про українсько-російську копродукцію? Чи повинні бути на неї якісь обмеження? І як, на вашу думку, уникнути маніпуляцій із копродукцією з боку російських виробників для обходження заборон? Які поправки вже необхідно вносити до закону?

- Якщо ми зрозуміємо, що існують реальні шпарини - буде внесено поправки до закону й питання буде вирішено. Ті дірки, про які ви говорите, можливо, зможе вирішити своїми актами Нацрада і Держкіно.

- Чого ви чекаєте, яких результатів від заборони частини російського кіносеріального продукту? Чого добиваєтеся цим? Вам не здається, що це якийсь популізм?

- Серіал - це зброя куди страшніша за новини. Серіал зомбує людину місяцями, а тому заборона такого продукту - це заборона довготривалої і глибоко ешелонованої пропаганди «русского міра». Ще Ленін казав про кіно як про «важнейшее из искусств».

- Окей, що ви тоді пропонуєте взамін? Як, на вашу думку, повинні зараз діяти телеканали? Що ставити в ефір? У кого купувати, звідки брати гроші на зйомки?

- У каналів є два місяці на те, щоби знайти польські, американські та інші серіали. Ми ж якось жили до 2004-2005 рр. коли не було засилля російського кіно. Так і зараз, якщо виконаємо норми за півроку, всі забудуть про чапаєвих і адміралів.

Про парламентську роботу

- Вадиме, а вам не здається, що наш парламент дуже мало працює в умовах війни? Що це за робота: два сесійні тижні на місяць, з яких тільки чотири повні дні й чотири по півдня? А потім типу тиждень робота в комітетах, а вас там і не знайдеш. Чи не хочете запропонувати колегам працювати інтенсивніше?

- Якщо хтось вважає, що робота депутата - це лише робота в залі, той глибоко помиляється. Написання закону - це час, дискусії, переписування, тестування в експертних групах. Щодо кількості законів, які прийняла Рада, то хочу переадресувати всіх до Німеччини, де Бундестаг приймає чи не вдвічі менше законів, ніж наш парламент. Наша головна проблема - якість, а добитися якості в поспіху і в показусі неможливо.

- І ще запитання. Чому журналісти лізуть у депутати? Там же зараз мало платять...

- А чому не йти в депутати? Це інші виклики. Хоча це не значить, що я перестав бути журналістом.

- Які у вас зараз законопроекти в роботі? Чого нам від вас очікувати? :)

- Зараз я хочу зробити законопроект про здешевлення товарів для дітей. Це одне з найболючіших питань сьогодні, і я вважаю, що цей проект може допомогти тисячам людей. Сподіваюся, за місяць-півтора ви його побачите. Також я увійшов у групу з розробки закону до місцевих виборів.

- Розкажіть, будь ласка, хто вам допомагає писати законопроекти.

- Помічники, окрім того є кооперація з іншими депутатами. Є знайомі юристи, які допомагають з ідеями.

- Які у вас стосунки з Княжицьким?

- У нас дуже хороші стосунки з Княжицьким.

- А як вирішили стати депутатом? Хтось запропонував?

- Так, представники БПП запропонували увійти у список.

Про інформаційну політику

- Як ви оцінюєте діяльність Міністерства інформполітики? Чи підтримували ви його створення? Мені, як і багатьом іншим громадянам, не дуже зрозуміло, що конкретно вони роблять.

- Я вважаю, що таке міністерство потрібне для двох речей, і лише в умовах війни: по-перше, створення системи one voice для всіх органів влади в питаннях війни, по-друге, забезпечення окупованих та прифронтових територій українським мовленням. Як на мене, Мінінформ рухається в правильному напрямку, хоча дещо повільно.

- Вадиме, як ви ставитеся до того, що на європейських супутниках (тобто які перебувають під контролем європейських законів) досі транслюються російські канали? Чому Україна нічого не зробила для того, щоб припинити цю пропаганду, від якої ми щодня втрачаємо людей? Велика кількість населення фронтової та прифронтової зони вірять у казки про «каратєлєй» і «хунту», а «хунта» нічого не робить щоб це припинити.

- Це дуже зарегульоване питання в ЄС, і зламати цю систему - це, по суті, зробити революцію на медіаринку Європи. Я думаю, що вирішити це питання Україна практично не зможе.

Про тупість журналістів і українське ТБ

- Чи й досі ви вважаєте українських журналістів тупими, як колись висловилися? Даруйте, якщо питання видасться вам тупим.

- Інтелектуальний рівень нашої журналістики в цілому дуже низький. І коли я казав про тупість великої частки українських журналістів, я казав те, що думав і думаю зараз. 100 журфаків по країні переважно калічать дітей, тому всім своїм знайомим я рекомендую не йти на ці факультети. На жаль, за останні пару років майже нічого не змінилося.

- Ще про тупість журналістів.... А чому в ВР так багато журналістів? І які з них туди йдуть - ті, що зберегли залишки професіоналізму і глузду, чи, навпаки, найтупіші і найцинічніші?

- У Раді багато журналістів, тому що в суспільстві був запит на нові обличчя, які щось досягли в розслідуваннях, які відстояли Майдан і не злякалися Януковича. Цілком реально, що наступний виборчий цикл потребуватиме інших професій.

- Які ви програми дивитеся по ТБ?

- Я дивлюся новини, історичні програми й хороші фільми.

- Чи дивилися «Останнього москаля»? Що скажете про фільм?

- На жаль, ні. Останніми днями взагалі телевізор не дивився.

- А чи не хоче редакція Depo.ua або інша з «Картелю» взяти участь у проекті допомоги журналістам із Криму й окупованих територій? Вам це нічого не коштуватиме, тільки лист підтримки. Ось анонс.

- Я обов'язково подивлюся цей лист і готовий його підписати, якщо він не суперечить моїм поглядам.

Біографічна довідка:

Вадим Денисенко - 1974 року народження. Освіта - Київський університет ім. Шевченка (українська філологія) та Києво-Могилянська академія (культурологія). Кандидат філологічних наук.

З листопада 2014 року - народний депутат України, член фракції партії «Блок Петра Порошенка»

2013 - листопад 2014 року - головний редактор «Еспресо TV». 2013 - заступник генерального директора ТзОВ «Сегодня мультимедиа».

2005-2013 - головний редактор газети та сайту «Комментарии». 2003-2005 - головний редактор газети «Первая Крымская».

1996-2003 - телеканал СТБ (остання посада - заступник головного редактора). 1995-1996 - кореспондент газети «День».

Фото - Максима Лісового