Відділ зв'язків із засобами масової інформації (прес-служба) Генеральної прокуратури України поскаржився «Детектор медіа» на сюжет Романа Бочкали про каральну психіатрію, що вийшов у «Подробицях тижня» 17 лютого. На думку відомства, в сюжеті викривлено інформацію, а позицію прокуратури подано на основі цитат, вирваних із контексту. Моніторингова група «Детектор медіа», переглянувши сюжет, зауважила порушення стандартів інформаційної журналістики, що справді призвели до викривлення реальних фактів. Але, на думку медіаюриста Тетяни Котюжинської, з правової точки зору журналіст діяв добросовісно, і посилання на неповноту інформації не впливає на справедливість висновків журналіста. Сам Роман Бочкала каже, що буде тільки радий, якщо прокуратура справді готова до проведення додаткових перевірок за наведеними в його сюжеті фактами.

Минулого тижня прес-служба Генеральної прокуратури України звернулася до керівництва телеканалу «Інтер», голови Комітету з питань свободи слова та інформації Миколи Томенка та редакції «Детектор медіа» з проханням дослідити й надати експертну оцінку сюжету Романа Бочкали «В Украине психбольницы превращаются в тюрьмы для неугодных?», що вийшов в ефірі «Подробиць тижня» 17лютого (відео дивіться тут, розшифровку читайте тут). Парламентський комітет запланував розглянути ситуацію довкола сюжету 6 березня, тимчасом як «Детектор медіа» провела власне експертне дослідження згаданого журналістського твору.

Сюжет «Інтера» розповідає про те, що часом до українських психіатричних лікарень на примусове лікування потрапляють і здорові люди - через помсту, зведення рахунків або поділ майна. Сюжет об'єднує три історії людей, щодо яких були вимоги примусового психіатричного обстеження або й лікування. У першій ідеться про профспілкового діяча Андрія Бондаренка з Вінниці, який створив організацію «Прокуратура - без корупції». Він каже, що його примусового обстеження добивалася прокуратура. Друга історія - про правозахисника Володимира Стадника з Черкаської області, який заявляє, що його примусового обстеження добивається міліція. І третя - про киянку Вероніку, яка перебуває на лікуванні. З її слів, до лікарні її запроторив брат.

У матеріалі каналу використано коментарі першого заступника прокурора Вінниці В'ячеслава Соколова, заступника голови вінницької філії Всеукраїнської незалежної профспілки Андрія Бондаренка, голови Асоціації психіатрів України Семена Глузмана й адвоката Гельсінської правозахисної групи Олега Левицького.

Прес-служба Генпрокуратури звертає увагу на те, що точкою зору прокуратури журналіст поцікавився лише в першій частині сюжету, яка стосувалась однієї з історій. «Однак журналіст використав у сюжеті вирваний із контексту коментар представника прокуратури, що, на наш погляд, призвело до подачі викривленої інформації з приводу начебто "бажання" прокурорів "запроторити" громадського діяча до психіатричної лікарні», - йдеться у зверненні прес-служби (повний текст коментаря прокурора В'ячеслава Соколова, наданий прес-службою ГПУ, читайте тут). У відомстві повідомили, що, по-перше, герой сюжету (Андрій Бондаренко) у 2005 році звертався зі скаргами до психіатра, а по-друге, події, які стали темою сюжету, мали місце в період з 2007 по 2011 роки.

Щодо другої історії сюжету (Володимира Стадника), то прес-служба ГПУ заявляє: «Рішення про необхідність проведення судово-психіатричної експертизи було прийнято слідчим одного з райвідділу міліції в рамках кримінального провадження та виключно на підставі медичної довідки від 08.10.2012 про те, що гр. С. перебуває на обліку в Черкаському обласному психоневрологічному диспансері». А київська героїня сюжету (Вероніка), за інформацією прокуратури, через наявність психічного захворювання є інвалідом другої групи.

«Прес-служба Генеральної прокуратури України допускає, що сам журналіст, або ж редакція, можливо, не були до кінця зацікавлені в отриманні повної інформації щодо ситуацій, які висвітлювалися. Підставою для таких висновків є відсутність журналістських запитів до правоохоронних органів, - наголошує прес-служба ГПУ. - Прикро, що сюжет із такими гучними та, на наше стійке переконання, безпідставними на адресу прокуратури звинуваченнями побачили мільйони наших громадян. Тому ми готові і до офіційних спростувань, і до проведення додаткових прокурорських перевірок, у разі необхідності, у кожному з наведених випадків» (повний текст звернення прес-служби Генпрокуратури читайте тут).

Моніторингова група «Детектор медіа» переглянула сюжет і на підставі документів, наданих прес-службою Генпрокуратури, дійшла висновку, що в сюжеті Романа Бочкала порушено стандарти інформаційної журналістики, й ці порушення справді призвели до викривлення реальних фактів.

Порушено зокрема:

Стандарт балансу думок. У сюжеті викладено три історії. В першій позицію прокуратури викладено неповно й неточно за рахунок синхрону, висмикнутого із загального контексту історії. В другій і третій історіях сюжету балансу думок немає взагалі.

Стандарт повноти інформації. В усіх трьох історіях сюжету факти викладено неповно, журналіст тенденційно добирав факти, залишаючи в сюжеті лише ті, які б підтверджували його власні висновки й узагальнення, і відкидаючи ті, які ці висновки й узагальнення не підтверджують.

Стандарт відокремлення фактів від думок. Журналіст вибудовує узагальнення, яке базується на трьох неповно і незбалансовано викладених історіях. Окрім того, вдається до власних авторських оцінок, які не відповідають фактам, наведеним прокуратурою: «Профсоюзный деятель из Винницы чудом не оказался в дурдоме. (...) И в прокуратуре решили: этот парень - псих» та інші.

Подібні ж оцінки й узагальнення звучать також у підводці ведучого до сюжету й у відводці від нього (підводка і відводка загалом не повідомляють ніяких фактів, а є суцільними висновками й оцінками ведучого): «Медицина, которая калечит. И не только здоровье, но и судьбы. Карательная психиатрия. Словно призрак из советского прошлого. Но в украинских психбольницах сегодня можно встретить и здоровых людей. На принудительном лечении они оказываются по разным причинам. Сведение счётов, месть, делёж имущества. С помощью не чистых на руку судей, прокуроров и, конечно же, врачей в психушку можно упечь любого. По крайней мере, такой вывод напрашивается из того, что увидел Роман Бочкала».

Дещо іншої думки член комісії з журналістської етики, президент Асоціації медіаюристів та головний юрисконсульт НСЖУ Тетяна Котюжинська. У коментарі «Детектор медіа» вона нагадала, що подібні закиди органу влади, де йшлося про вирвані з контексту слова, вже були предметом розгляду Комісії з журналістської етики. І тоді в рішенні Комісії зазначалося: «Журналіст має право скорочувати текст бліц-інтерв'ю, не спотворюючи його зміст. Разом з тим, журналісти не зобов'язані надавати майданчик для багатослівних висловлювань чиновників, навіть якщо ті вважають, що зміст їх висловлювань вкрай цінний для суспільства. Журналісти мають право самостійно визначати, яка інформація цікава та потрібна для їх аудиторії».

Також, на думку пані Котюжинської, з правової з точки зору, журналіст теж діяв добросовісно: «Наведено синхрон першого заступника прокурора міста Вінниці, а також точну цитату зі звернення прокуратури до головного лікаря Вінницької обласної психоневрологічної лікарні ім. академіка О.І. Ющенка із заявою щодо "психіатричного огляду гр. Б. у встановленому законом порядку"». Медіаюрист вважає, що тему сюжету було чітко заявлено на початку - вона не стосується прокуратури загалом, а тільки можливостей державних органів, зокрема прокуратури (перша частина сюжету) та міліції (друга), а також родичів (третя) розпоряджатися долею людини без її відома.

«Тема, безсумнівно, є суспільно значущою, навіть з огляду на те, що 1,2 млн громадян України перебувають на обліку в психіатра. Тобто заявлена тема стосується багатьох людей. На мою думку, з огляду на наведені в листі Генеральної прокуратури України докази, можна зробити висновок, що інформація наведена в сюжеті є достовірною», - вважає пані Котюжинська.

На думку Тетяни Котюжинської, посилання Генеральної прокуратури на неповноту інформації не впливає на справедливість висновків журналіста:

«Щодо першої частини сюжету. Прокуратура посилається на те, що колись сам громадянин Б. звертався до психіатра, але така інформація охороняється лікарською таємницею і взагалі не повинна була стати відома органам прокуратури! Посилання на те, що станом на 2011 рік ситуація перестала бути актуальною, оскільки громадянин Б. більше не направляє скарг і змінив своє місце проживання, ніяк не суперечить інформації, що звернення прокуратури про примусовий огляд були, а саме така можливість - примусового огляду - і є темою сюжету.

Щодо другої частини. В сюжеті зазначено, що рішення про примусову експертизу приймалося співробітниками міліції й саме у них журналіст отримував коментар. А от щодо інформації про стан здоров'я С. і його перебування на обліку в лікарні, як про це стверджується у листі Генпрокуратури, то знов ж таки ця інформація є лікарською таємницею і спеціально охороняється Конституцією і законами України.

Щодо третьої частини. В сюжеті не стверджується, що героїня сюжету не має чи то позбавлена права власності на успадковану квартиру. Вона не може в ній проживати і не може спілкуватися навіть із адвокатом, не може вимагати призначити іншу експертизу тощо, тобто проблема, означена в сюжеті - це позбавлення прав людини, яка перебуває у психлікарні. Ця проблема, очевидно, потребує додаткового законодавчого регулювання - саме такий висновок представники державних органів мали б зробити із цього сюжету. Але, на жаль, про це в листі Генпрокуратури не йдеться».

«Детектор медіа» попросила автора сюжету Романа Бочкалу відповісти на закиди прес-служби Генпрокуратури. Наводимо його коментар у повному обсязі:

- Дякую «Детектор медіа» за надану можливість висловити свою думку. Впевнений, що якби в сюжеті було б викривлено хоча б один факт діяльності органів прокуратури, то зараз я би коментував на цей лист, а тримав би в руках виклик на допит. Дивно, що прокуратура настільки близько до серця сприйняла мій матеріал про психіатрію. Із незрозумілих мені причин ГПУ вважає його звинуваченням саме у свій бік. Я не мав такої мети. І хотів розказати про системні порушення та зловживання у даній сфері. Деколи справді виникають питання до прокурорів. Але не завжди. В сюжеті міститься три історії. І в кожній дієві особи різні: прокурори, міліціонери, приватні особи, лікарі...

Найбільше занепокоєння ГПУ викликала історія Андрія Бондаренко - громадського діяча з Вінниці. І це не дивно, бо в сюжеті я розповів про те, як Вінницька міська прокуратура кілька років наполегливо намагалася перевірити стан психічного здоров'я цього правозахисника. І хто знає, чим би закінчився цей випадок, якби не суд, який не дозволив примусового освідування Бондаренка. Прокуратура акцентує увагу на тому, що це історія «з бородою». Стара. Мовляв, чого до неї було повертатися. Так, справді, всі найголовніші події відбувалися з 2007 по 2010 роки. І в сюжеті ми казали про них саме в минулому часі. Завдяки активній позиції координатора Вінницької правозахисної групи Дмитра Гройсмана та Amnesty International переслідування Бондаренко тоді припинились. І якщо для Вінницької прокуратури ця історія, можливо, вже й у минулому, то для Андрія аж ніяк. Справді, він уже не звертається так часто зі своїми скаргами до прокуратури, бо, як я зрозумів, просто цього боїться. Репутації Бондаренко, який є публічною людиною у своєму місті, керує обласним осередком Незалежної профспілки України, було завдано колосального морального збитку, як він сам вважає. Плітки, на жаль, живуть дуже довго, й чоловік досі вимушений доводити оточуючим, що він не хворий на голову. Припускаю, що певною мірою дії Бондаренко у стосунках із прокуратурою іноді були ексцентричними. Ну така він вже людина. Але ж це не означає, що психічно хвора! І навіть якщо ми уявимо останнє, то чому такий вибірковий підхід? То треба тоді перевіряти стан здоров'я всіх «дивних», а не тільки того, хто створив громадську організацію «Прокуратура Вінниці - без корупції».

Ще прокуратура закидає мені викривлення думки прокурора, який коментував цю справу. Типу щось було «висмикнуто з основного контексту коментаря». Прокуратура навіть наводить повний текст моєї розмови із заступником прокурора міста. До речі, мене не попереджали про те, що наша розмова фіксується. Навіть не знаю, на який засіб вона була записана. Під час нашої зустрічі якихось відеокамер чи диктофонів я не помітив. Впевнений, наведений у сюжеті коментар цілком репрезентує думку Вінницької прокуратури з приводу ситуації. В ньому викладено, чому у прокуратури були підстави вважати, що Бондаренко має психічні розлади. Саме це мене й цікавило з самого початку, і саме таке питання було у нашому інформаційному запиті. Звісно, я ставив ще кілька питань, уточнювальних, аби краще розуміти ситуацію. Так робиться завжди. Я розумію, коли люди, малознайомі із телебаченням, дивуються, чому все, що було записано телевізійниками, потім «перетворюється» на кілька секунд ефіру. Але я не розумію, чому це здивувало колег із прес-служби ГПУ.

Тепер щодо другої історії, із правозахисником у Черкасах Володимиром Стадником. Прокуратурі не сподобалося, що я не поцікавився її думкою з цього приводу. Але прокуратура не має відношення до цієї справи. І ніякі звинувачення у бік прокуратури не лунали. Було б дивно, якби журналісти у будь-якій конфліктній ситуації обов'язково цікавилися думкою прокуратури.

Це стосується й третьої історії. Там теж думка прокуратури «не врахована». Але думаю, якраз це було би викривленням, якби я, як автор, увесь сюжет тільки-но й питав про всі зловживання лише прокуратуру. Суто емоційно історія 20-річної Вероніки вразила мене найбільше. Її долею опікується Гельсінська правозахисна спілка. І це вже каже про дещо. В додатках листа ГПУ наводяться дані про те, що ця дівчина має другу групу інвалідності. Немов це вже є підставою для позбавляння людини повної дієздатності. Ще прокуратура посилається на те, що у власності Вероніки зберігається частина житла. Але як недієздатна вона не може його використовувати та будь-яким чином розпоряджатися. Без камери я спілкувався із працівниками Святошинського інтернату. Вони розказали, що брат-опікун за весь час приїжджав до сестри лише двічі. А прокуратурі «телефоном» директор медичного закладу повідомив, що опікун нібито відвідує сестру щотижня. Прокуратура перевірила надану інформацію перш ніж на неї посилатися? І якщо прокуратура справді готова до додаткових перевірок за наведеними фактами, я буду тільки радий.