Яку роль відіграли ЗМІ та журналісти під час останніх подій, пов'язаних із євромайданом? Як уплинули ці події на самі ЗМІ? Які уроки маємо винести з набутого досвіду? Що на країну та журналістику чекає найближчий час?

«Детектор медіа» запросила експертів разом із нами осмислити здобутки, втрати й виклики, що поставив перед журналістами та ЗМІ яскравий період в історії України. Його унікальність виявляється й у тому, як швидко змінюються ситуації, настрої, тренди, зокрема і в інформаційній сфері. Запитання експертам ми надсилали ще до жорсткої розправи над Тетяною Чорновол, до кадрових зачисток на телеканалі «Інтер», до відкату назад від журналістських стандартів в інформаційних програмах певних телеканалів.

Тож відповіді деяких експертів ми отримали ще до цих подій, дехто ж встиг зреагувати й на них.

На наші запитання відповіли Микола Томенко, Тарас Петрів, Діана Дуцик. Далі буде.

Запитання «Детектор медіа»:

1. Яку роль, на ваш погляд, відіграли ЗМІ й журналісти в подіях, пов'язаних із євромайданом? Що в цій ролі видається вам позитивним, що - негативним?

2. Чи відбулося розділення ЗМІ за лінією діаметрально протилежних підходів до висвітлення цих подій? Якщо так - наведіть приклади, будь ласка.

3. Чому саме так, а не інакше, ЗМІ великих холдингів висвітлювали події? Ці відмінності були, на ваш погляд, зумовлені перш за все позицією самих редакційних колективів, чи позицією власників, чи якимись іншими причинами?

4. Чи було вами зауважено посутні маніпуляції? В яких ЗМІ їх було більше? Кому ці ЗМІ належали? Яких тем, фактів, позицій перш за все ці маніпуляції стосувалися?

5. Чи були впродовж минулого місяця, на ваш погляд, різні періоди в підході ЗМІ до євромайдану?

6. Які проблеми в наших ЗМІ, на вашу думку, продемонструвало те, як вони висвітлювали євромайдан та антимайдан, політичні події, що відбувалися цими днями? Чого вам бракувало у висвітленні нашими ЗМІ подій, пов'язаних із євроінтеграцією та московськими домовленостями?

7. Як би ви схарактеризували цей період життя українських ЗМІ? Найяскравіші, на ваш погляд, явища, оприявнені, стимульовані євромайданом? Чи мають шанс ці явища зміцнити позиції ЗМІ після євромайдану?

Володимир Мостовий, голова Комісії журналістської етики:

- Яку роль, на ваш погляд, відіграли ЗМІ й журналісти в подіях, пов'язаних із євромайданом? Що в цій ролі видається вам позитивним, що - негативним?

- Перефразувавши класика, можна сказати, що журналісти показали себе не тільки як колективні інформатори, але як і колективні організатори, - чимало журналістів стояли біля самих витоків майдану.

- Чи відбулося розділення ЗМІ за лінією діаметрально протилежних підходів до висвітлення цих подій? Якщо так - наведіть приклади, будь ласка.

- На жаль, я не можу достеменно відповісти щодо регіональних ЗМІ, і тим не менш думаю, що їхні оцінки й тональність, скажімо, у львівських чи тернопільських, луганських чи донецьких ЗМІ, різнилися істотно. А щодо національних телеканалів, то якщо за дужки винести Перший національний, то великого поділу не було. Інша річ, якщо ми візьмемо транскордонні ЗМІ, скажімо, російські телеканали, то тут, звісно, очевидна велика різниця в оцінках і тональностях. Тут узагалі потрібно дивитися, чи це засоби масової інформації, чи засоби масової пропаганди. Зокрема, нині КЖЕ готує звернення до громадських колегій у Російській Федерації по скаргах на ЗМІ. Зокрема, просимо дати оцінку етичності ведення програм Дмитром Кисельовим. Ми не звертаємо уваги на тональність чи оцінкові судження. Але в його репортажах є і брутальне порушення хронології, і підміна відео й текстового ряду. Громадські колегії вже пообіцяли об'єктивно розглянути наше звернення і дати оцінку.

- Чому саме так, а не інакше, ЗМІ великих холдингів висвітлювали події? Ці відмінності були, на ваш погляд, зумовлені перш за все позицією самих редакційних колективів, чи позицією власників, чи якимись іншими причинами?

- Як показало опитування соціологів, 93% нашої аудиторії отримувало інформацію про події на євромайдані через телевізійні канали, 35% - через сайти. Чи відрізнялися підходи? Знову ж таки, якщо ми залишимо за дужками Перший національний, то, можливо, градусом своїх прямих репортажів, аналізом канали якось і відрізнялися, але не кардинально. І в декого могло скластися враження, що створюється профспілка олігархів. Але це не зовсім так. Хоча власники багатьох телеканалів зрозуміли, що під кутом зору 2015 року вже йде пристрілка до «прихватизації» каналів. Я не сумніваюся, що почнуть піднімати історії їх заснування, створення, передачі з рук у руки, і зрештою під загрозою цього зараз власники телеканалів виробили консолідовану позицію. Якщо ахметівські ЗМІ ще більш-менш помірковано висвітлювали події на євромайдані, то після підписання у Москві відомих угод в аналізі вони не лишили каменя на камені від тих підводних течій і рифів, якими загрожує нам підписання цих документів.

І в цьому, я думаю, і позиція власників, і редакційних колективів були дуже схожі й єдині. Це їх відрізняло від висвітлення подій 2004 року. Але, на жаль, вже зараз «Україна» та «Інтер» різко змінили редакційну політику.

- Найяскравіші, на ваш погляд, явища, оприявнені, стимульовані євромайданом? Чи мають шанс ці явища зміцнити позиції ЗМІ після євромайдану?

- Найяскравішим явищем, породженим євромайданом, стало переконаність у тому, що свідомість і відповідальність пересічних українців була вищою, ніж у так званої політичної еліти. І саме це дає підстави сподіватися, що тенденції, закладені євромайданом, залишаться і матимуть свій розвиток. Але за однієї умови: якщо нові лідери, яких обрав майдан до ради віче, не перегризуться, як це було з Народним рухом чи з майданом 2004 року. Разом і до кінця, тоді це буде нормально.

Я вважаю, ці явища мають зміцнити позиції ЗМІ. Тому що в іншому разі альтернатива тільки одна: цензура, самоцензура, економічна війна проти ЗМІ, колективів і власників. Тільки якщо ЗМІ продовжать так само наступально і компетентно вести ту роботу, яку вони вели протягом місяця, то все в нас буде гаразд.

     Вікторія Сюмар, громадський діяч, ведуча 5-го каналу:

- Яку роль, на ваш погляд, відіграли ЗМІ й журналісти в подіях, пов'язаних із євромайданом?

- Роль ЗМІ неможливо перебільшити. По-перше, завдяки цьому країну вдалося втримати від реального розколу та посилення конфліктності всередині суспільства. По-друге, вони відіграли мобілізаційну роль. По-третє, освітню роль, адже за цей короткий час рівень розуміння громадсько-політичних процесів у країні в мільйонів зріс у рази.

- Що в цій ролі видається вам позитивним, що - негативним?

- Останній місяць став позитивом на 95%. Решта - це неприємне враження від тих ЗМІ, які на фоні об'єктивної подачі інформації лишалися маніпуляційними інструментами.

- Чи відбулося розділення ЗМІ за лінією діаметрально протилежних підходів до висвітлення цих подій? Якщо так - наведіть приклади, будь ласка.

- Діаметрально протилежні - ні. Були ті, хто казав лише частину правди. Найбільше розчарування - колишній холдинг Ложкіна, який купив Курченко. Найбільш манупілятивним виявилися його ЗМІ та утримуваний нашим коштом Перший національний. «Корреспондент» - це розчарування року. Це приклад, як можна гроші і впливові медіа злити за кілька тижнів. Закон медіа каже: висвітленням таких подій, як євромайдан, не можна маніпулювати настільки грубо і бездарно. «Корр» - як ще недавно класика журналістики - став класикою найпримітивніших і неефективних маніпуляцій. 

- Чому саме так, а не інакше, ЗМІ великих холдингів висвітлювали події? Ці відмінності були, на ваш погляд, зумовлені перш за все позицією самих редакційних колективів, чи позицією власників, чи якимись іншими причинами?

- В першу чергу, відіграла роль позиція власників. Перший Національний замовчував значну частину інформації і давав непропорційно багато позиції влади, яка, до того ж, не пояснювала суті проблеми, а відволікала увагу в зручний для влади бік.

«Україна» спочатку об'єктивно висвітлювала процес, але в певний момент скоротила висвітлення тематики протесту та скасувала прямі ефіри, що свідчить про втручання власника в редполітику. В останні дні це відбулося й на «Інтері».

- Чи було вами зауважено посутні маніпуляції? В яких ЗМІ їх було більше? Кому ці ЗМІ належали? Яких тем, фактів, позицій перш за все ці маніпуляції стосувалися?

- По-перше, це ЗМІ Курченка (групи младоолігархів), включно з радіогрупою. По-друге, державні ЗМІ. По-третє, численні інтернет-ресурси, що переважно не мають численної аудиторії.

- Чи були впродовж минулого місяця, на ваш погляд, різні періоди в підході ЗМІ до євромайдану? Які проблеми в наших ЗМІ, на вашу думку, продемонструвало те, як вони висвітлювали євромайдан та антимайдан, політичні події, що відбувалися цими днями? Чого вам бракувало у висвітленні нашими ЗМІ подій, пов'язаних із євроінтеграцією та московськими домовленостями?

- В першу чергу, треба зауважити, що суттєво зростає закритість влади. І дуже часто з цієї точки зору розуміти, що відбувається, в контексті міжнародної політики України. Різні інституції, як і різні представники влади, роблять різні заяви, документи не оприлюднюються, прес-служби мовчать. Це створює проблему висвітлення та розуміння людьми того, що відбувається. Чим менше людей, втягнутих у процес ухвалення рішень, тим менше потенційних джерел інформації для журналістів. В Україні коло таких людей скоротилося до одиниць.

- Як би ви схарактеризували цей період життя українських ЗМІ? Найяскравіші, на ваш погляд, явища, оприявнені, стимульовані євромайданом? Чи мають шанс ці явища зміцнити позиції ЗМІ після євромайдану?

- Це ренесанс. Журналістам дозволили згадати, як вони можуть, коли їм можна працювати для глядача. Потішили найбільші канали: «Інтер» знову став реально першою кнопкою новин, «1+1» нагадав канал 90-х років.

Найяскравіші явища - це бажання журналістів говорити про людей і для людей. Цього давно не було. Прямі включення й трансляції з місць подій, що зробило новини новинами. Відмова від жовтизни та розважалівки на користь суспільно важливої інформації.

  Отар Довженко, координатор прес-центру львівського євромайдану, викладач Українського католицького університету, оглядач «Детектор медіа»:

- Журналісти, вони ж громадські діячі, були ініціаторами початкового євромайдану. Без них акція протесту, очевидно, відбулася б «за планом» 24 листопада і в той самий день закінчилася, позаяк жодних майданів опозиція не планувала. З іншого боку, саме на голови журналістів-активістів сиплеться найбільше шишок за те, що вони начебто «злили» перший, євроінтеграційний майдан. Але й друга хвиля протесту не була б такою масштабною, якби не чесне та адекватне висвітлення подій 30 листопада та 1 грудня у медіа.

Ми пережили момент надзвичайно важливого ціннісного вибору. Мені здається, що розгін 30 листопада став рубіконом, за яким брехати про акції протестів, відбілювати «Беркут», допомагати владі в інформаційній війні проти майдану залишилися тільки повні гниди. І таких людей серед українських журналістів виявилося зовсім небагато.

Зізнаюся, я небагато дивився теленовин, зате почав знову читати місцеві газети. Євромайдан повернув їм сенс, уже практично втрачений під тиском інтернету. Вже не треба вигадувати різні зворушливі пояснення про те, що газету приємно мацати й нюхати, не в папері річ. Газета має сенс як спільнота журналістів, яка займається щоденним або щотижневим ретельним добором інформації про найважливіші для певної громади чи аудиторії речі. Яка відчуває пульс громадської думки і швидко реагує на запити аудиторії, пропонуючи їй цілісний продукт, а не стрічку, що невпинно й нестерпно швидко оновлюється. Словом, газетам потрібна революція, щоб вижити :)

Також це зоряний час для інформаційних телеканалів: 24-го, 5-го, нового «112 Україна» тощо.name="_GoBack"> Про онлайн-телебачення - Громадське, Спільнобачення і т. п. - вже дуже багато сказано, не хочу бути неоригінальним. Але навіть 5-й, який роками перебував у глибокій кризі жанру, тепер виглядає вельми пристойно. Пам'ятаю, як уночі в штабі львівського євромайдану збирались охоронці й медики, дивилися 5-й і хвалили його - мовляв, найкращий, найінформативніший канал. Ніби дев'яти років і не було.

Звісно, різниця між 2004 і 2013 роками передусім саме в тому, що великі ЗМІ загалом висвітлювали те, що відбувається, адекватно - більш чи менш нейтрально («1+1» і 5-й можна назвати радше прихильними до революції, «Україну» - навпаки), але без істотних замовчувань і перекручень. Відверто працювати на владу почали ЗМІ УМХ, з яких пішли всі, хто себе поважає, але я б не сказав, що вони суттєво впливають на інформаційне поле. Зрештою, зараз брехати про майдан означає нищити себе в очах киян, які є головною аудиторією для кожного всеукраїнського ЗМІ і які знають правду, бо бачать на власні очі.

Щодо рішення олігархів підтримувати майдан - і, як наслідок, відмашки для їхніх ЗМІ висвітлювати всі події адекватно, - я б не будував конспірологічних теорій: вони просто не мали іншого виходу. Спроба закручувати гайки після 30 листопада спричинила би журналістський бунт, масові страйки і звільнення. Коли вже з Першого національного почали звільнятися, можна уявити, що було б на «Інтері» чи ICTV (події останніх тижнів на каналі «Інтер» частково підтвердили прогноз експерта. - ТК). Тому чинника доброї волі власників я б не перебільшував.

Я не займався моніторингом ЗМІ, читав безсистемно й переважно львівські медіа, бо весь цей час працював на львівському євромайдані, тому мені важко судити про маніпуляції. Бачив відверту брехню на «Корреспондент.нет», у газеті «Вести» (хоча радіо «Вести FM», здається, працювало нормально - принаймні, до мене зверталися по коментар у цілком адекватному тоні і з адекватних питань), ще десь, але все це маргіналії. Знаю, що на сході й півдні в регіональних ЗМІ було дуже багато антимайданівської і провладної пропаганди, а також звичайної брехні. У нас на Львівщині, навпаки, всі медіа, крім однісінького сайту «Варіанти», були прихильні до майдану. Й лише в останній тиждень у їхніх запитаннях з'явились нотки скепсису.

Звісно, тепер дуже важливо, щоб у певний момент журналісти злізли з барикад, перестали бути громадськими активістами, стали знов журналістами й почали прискіпливо та безсторонньо висвітлювати дії всіх - влади, опозиції, громадськості, Росії, Європи. Поки майдан триває, бути безстороннім дуже важко. У мене був дуже кумедний момент, коли я сидів у студії «Громадського телебачення» й говорив про те, що зараз треба всі зусилля скерувати на перемогу революції. А Роман Скрипін скептично перепитував, чи справді те, що відбувається, є революцією. Ще кілька тижнів тому я з позиції безстороннього нейтрального критика ставив питання, чи спроможуться Скрипін та його колеги залишити свою громадянську позицію за порогом студії й бути безсторонніми. Аж ось ми помінялися ролями :)

Зміни в журналістиці неодмінно будуть, але, думаю, вони будуть частиною глобальніших змін в українському суспільстві, точніше, в його активній частині. Люди намацали ідею, яка всіх об'єднала - прагнення до Європи. Побачили рівень неадекватності влади, який усіх вразив, і зрозуміли, що ситуація серйозна: за право обрати іншого президента 2015 року доведеться боротися. Всі побачили, що розмови про європейський вибір, які присипляли пильність багатьох протягом останніх років, є звичайнісіньким обманом. Пересвідчилися, що влада не зупиняється перед кровопролиттям і вміє ставати сліпоглухонімою. Відповідно, перед кожним активним громадянином, зокрема й журналістом, постає вибір - жити далі в цій системі координат чи виходити з неї. Для журналістів, які можуть бути інструментами в боротьбі за збереження влади, цей вибір буде особливо гострим.