Круглий стіл «Чи все найкраще дітям?» у День захисту дітей, організований Національною радою з питань телебачення та радіомовлення, Держкомтелерадіо та Інститутом журналістики, пройшов під знаком риторичних запитань. Коштів на якісний дитячий продукт у більшості мовників немає. А ті канали, в яких гроші є, не мають бажання інвестувати у виробництво такого продукту, оскільки рекламу всередині дитячих програм заборонено, спонсорів шукати важко - отже, ймовірність отримання помітного прибутку невисока. В результаті ліцензійні зобов'язання щодо частки дитячих програм переважно закінчуються трансляцією мультфільмів.

При цьому ані мовники, ані держава не зацікавлені збільшувати фінансування для розвитку програм для дітей. Кардинально змінити цей процес може лише громадське мовлення, яке якщо й буде створено, то точно не скоро. Однак учасники круглого столу таки спробували сформулювати свої пропозиції, які мали би покращити перспективи розвитку вітчизняного дитячого телерадіомовлення.

Дитячі проекти на великих і маленьких каналах

Голова Нацради Володимир Манжосов нагадав про значну роль телебачення у формуванні етичних цінностей та світогляду дітей. А член ради Лариса Мудрак закликала учасників дискусії уникати двох крайнощів: «Ми не можемо очікувати від телебачення та радіо виховних та просвітницьких функцій, які виконує родина. І перекладати на телебачення та радіо питання моралі є неправильним. Інша крайність стосується того, що з вас вимагають занадто сильної регуляції».

За її словами, на сьогодні дитяче мовлення в Україні представлене супутниковим телеканалом «Малятко», програмами на загальнонаціональних та регіональних мовниках, а також 13 іноземними дитячими каналами, які адаптовані і дозволені Європейською конвенцією про транскордонне мовлення. З 14 українських загальнонаціональних каналів десять визначили обсяги дитячих програм до двох годин. З 11 національних радіоканалів чотири мають ліцензію з дитячими програмами чотири години на добу. Окрім цього 86% регіональних каналів мають дитяче мовлення.

Лариса Мудрак зауважила, що останнім часом на телеканалах зростає кількість дитячих програм - на Першому національному, «Ері», «1+1», «Інтері», ТЕТі та Новому каналі. Зокрема, на «Інтері» виходить «Найрозумніший», на ICTV - «Світанок», на ТЕТі мультфільми тощо. На інших загальнонаціональних каналах частка такого продукту знижується. Програм, участь у яких беруть діти, менше, і вони переважно музичні.

За даними моніторингу Нацради, в середньому за тиждень на загальнонаціональних каналах дитячому мовленню відведено лише 8%. Однак цей відсоток включає як дитячі програми, так і підліткові серіали. Також Лариса Мудрак звернула увагу на те, що дитячі проекти здебільшого транслюються у проміжку між 4-ю та 7-ю годинами ранку. І що мовники не роблять дитячих програм своїм брендом.

У свою чергу член Нацради Ірина Опілат наголосила: «Ми вимушені зараховувати до дитячого мовлення іноземні мультики, оскільки в нас не прописані категорії, що таке програма для дітей. Бо ми не маємо права втручатись у програмні концепції».

У регіональних компаніях Національна рада зафіксувала зниження дитячого мовлення у деяких областях, адже частина мовників при переоформленні ліцензії за останній рік скорочувала або й відмовлялася від дитячого продукту. Основна причина - недостатнє фінансування. Членам Нацради залишається «тільки благати» телекомпанії: «Ми не можемо когось змушувати робити дитячі програми, якщо компанія обрала цей шлях, то вона має дотримуватись своєї концепції. Ми можемо тільки просити», - зазначила Лариса Мудрак.

Тобто фактично позитивні тенденції - збільшення дитячого продукту - відбуваються за рахунок мультпоказу. Виняток становить лише державний Перший національний, який виробляє кілька проектів для різних вікових груп: «Крок до зірок», «Нащадки», «Вечірня казка». На обласних державних телеканалах такого продукту значно більше (хоча тут постає проблема якості контенту), але не на всіх. Генеральний директор КДРТРК Олександр Савенко, який під час круглого столу красиво говорив про моральність українського екрану, зміг похизуватися наявністю у сітці лише «Вечірньої казки з Аллою Мігай». І при цьому зазначив, що команді проекту він «платить по 50 гривень, і то через 2-3 місяці» (!).

Насильство і контент

Ще одним блок в обговоренні учасників круглого столу було присвячено небезпекам, пов'язаним із невибагливим контентом в ефірі. Заступник голови Національної спілки кінематографістів Олег Фіалко переконаний, що відтоді як держава припинила розвивати й дотувати виробництво дитячих фільмів, їхнє місце посіли зарубіжні проекти: «Не можу сказати, що вони погані, але вони інші, з іншими героями, проблемами та розраховані на інший менталітет. Формується залежність дитячої психіки від іншого світогляду. Відповідно, чи можна в майбутньому розраховувати на активну громадську позицію вже дорослої людини з чужим світоглядом, на її патріотизм? Патріотизм виникає, але часто не до наших цінностей».

Телеведуча і член громадської ради при Нацраді Анжеліка Рудницька висловила занепокоєння тим, що телебачення здебільшого пропонує мультики з агресією, жорстокістю. Вона також звернула увагу на те, що телепроекти для дітей мають бути не лише розважальними, а й пізнавальними та освітніми, тоді як канали воліють розважати, а не повчати.

Проблема ентертейнменту та інфотейнменту системна і стосується майже всіх телеканалів, які обрали розважальне телебачення нішею свого найближчого майбутнього. Пізнавальний та документальний контент, якщо він не розрахований уже зовсім на масового глядача, опинився в досить незручних, переважно пізніх слотах або на маленьких каналах. Учасники круглого столу побачили небезпеку в цій тенденції, адже інфотейнмент так чи інакше передбачає наявність сюжетів про страх, смерть, секс, скандали і, зрештою, сміх, який теж може бути різним. Це не завжди позитивно впливає на ще не сформовану психіку дитини. Особливо коли альтернатива відсутня.

Звісно ж, усе також залежить від виховання і впливу батьків. Але начальник управління кримінальної міліції у справах дітей Міністерства внутрішніх справ України Григорій Якименко під час круглого столу оприлюднив загрозливу статистику. За його словами, 15-20% фактів насильства серед підлітків пов'язані з телебаченням, а випускник української школи в середньому є свідком 18 тисяч злочинів, які він побачив на телеекрані та в інтернеті. Кількість злочинів, вчинених підлітками, щороку зростає: якщо 2009-го їх було 15 тисяч, то 2010-го - вже 17 тисяч. У 2011-му наразі зафіксовано 6 тисяч злочинів.

«Оскільки розмежування фантазії та реальності розвинуті ще недостатньо, легко засвоювати побачені норми поведінки, цінності та агресію на екрані, перенести у власне життя. 50% вбивств, які були вчинені підлітками, були здійснені з прикладів демонстрації насильства кіногероїв», - зазначив пан Якименко.

Виконавчий директор НАМ Катерина М'ясникова порівняла телебачення з ножем: ним можна хліб порізати, а можна людину вбити. «Тут є міжнародний досвід того, як допомогти батькам убезпечити дитину від шкідливого контенту», - сказала вона.

Завідувач сектору міжнародних зв'язків Національної ради Людмила Василенко розказала про приклад міжмедійної класифікації продукту інституту NICAM у Нідерландах. Інститут розробив систему Kijwijzer, яка надає класифікацію для всіх кінофільмів та DVD майже всіх жанрів і програм на телебаченні та частини контенту мобільних телефонів. Цей процес повністю автоматизований: 250 спеціально підготовлених кодувальників класифікують медіапродукцію, після цього комп'ютерна програма підраховує віковий рейтинг того чи іншого контенту. Продукти з позначками «6», «9» (не рекомендовано до 6 та 9 років) та «Al» (для всіх) можна транслювати цілодобово, з рейтингом «12» - лише після 20.00, а з «16» - тільки після 22.00. Окрім цього група незалежних експертів розробила шість категорій можливо шкідливого для дітей контенту: насильство, жахи, статеві взаємини, дискримінація, зловживання наркотиками та алкоголем і брутальна мова. За словами пані Василенко, останні дослідження свідчать, що близько 94% батьків неповнолітніх схвалюють цю систему і користуються відповідними піктограмами при виборі програм для своїх дітей. Досвід моделі Kijwijzer вже перейняла Туреччина, також цією системою цікавляться Ісландія, Чехія, Фінляндія та Бельгія.

Пропозиції

Єдиний український дитячий канал «Малятко ТБ» вийшов в ефір у серпні 2009 року, його контент складають переважно мультфільми. Керівник і власник каналу Володимир Кметик наголошує, що за цей час йому доводиться працювати у «неконкурентних умовах», адже, на його думку, українське законодавство і діяльність національного регулятора не спрямовані на підтримку національного виробника та каналів. І «Малятко ТБ» доводиться конкурувати з російськими каналами, які дотуються державою. «І в ефірі ми конкуруємо з телеканалами, які напряму дотуються за 6 федеральними програмами», - наголошує Кметик.

 Володимир Кметик

Його пропозиції щодо покращення ситуації з дитячим мовленням зводилися до прохання до членів Нацради, присутніх на круглому столі, виділити в мультиплексі місце для спеціалізованого дитячого каналу: «Я вас прошу, будьте лобістами. Вас є три члени Нацради, кожен із вас загітує ще по одному - і буде шестеро. Я беруся ще одного загітувати».

Інші доповідачі наголошували на необхідності створення спеціалізованого фонду для розвитку дитячого мовлення та виділення державою дотацій виробникам контенту для дитячої аудиторії. За словами Катерини М'ясникової, 2006 року НАМ зверталася до Верховної Ради з проханням надати дотації на виробництво дитячих програм, однак тоді цю пропозицію не підтримали.

Однак не всі підтримали цю ідею. Зокрема, Ірина Опілат вважає, що 30%-ва знижка при оплаті ліцензійного збору, яка надається компаніям, у програмній концепції яких є певний відсоток програмам для дітей, якраз і є внеском держави: «Це великі гроші. Обсяги таких інвестицій складають приблизно 17 мільйонів гривень, які держава недоотримала до бюджету».

Головний редактор Першого національного Христина Стебельська

В результаті учасники круглого столу ухвалили звернення до керівників державних установ та відомств і телеорганізацій України з пропозицією розробити спільну державну стратегію для виховання дітей, у якій ключове місце буде відведено розвитку дитячого кіно і телебачення. Ця стратегія включає створення дитячого каналу в межах громадського телебачення, запровадження пільг і фінансових преференцій для телеорганізацій та студій, які виробляють продукт для дітей. Також у зверненні пропонується законодавчо врегулювати критерії визначення дитячих програм із урахуванням різних вікових категорій і внести ці зміни в закон «Про телебачення і радіомовлення».

Представники Нацради запропонували активізувати реєстрацію (у Державному реєстрі телерадіоорганізацій України) виробників дитячого контенту як суб'єктів інформаційної діяльності. На їхню думку, це сприятиме формуванню архівного продукту для дитячого каналу в межах громадського мовлення.

Фото Павла Довганя