На конгресі Національної асоціації мовників, що відбувся 9 червня під час Київського міжнародного телерадіоярмарку, медіа-експерти та менеджери говорили про останні тенденції на ринку контенту. Зокрема першу секцію конгресу було присвячено міжнародним телеформатам, а другу - методам, за допомогою яких музичні канали утримують молодіжну аудиторію біля телевізорів.

Чи можна заробити на продажах українських форматів?

За словами директора Media Resources Management Ірини Костюк, на сьогодні при купівлі ліцензії на міжнародний формат канал отримує комплексний набір: ідею проекту, готовий сценарій та концепцію. Також у цей комплект входить так звана продакшн-біблія, де до дрібниць розписано всі деталі виробництва. «Від того, де поставити прожектор та світло, - до правил відбору учасників, логістики, кастингів, постановочних моментів», - пояснювала Ірина учасникам конгресу.

Набір можуть доповнювати і декорації, які можна або привезти у свою країну, або й знімати проект одразу на готовому майданчику. «Наприклад, проект БУМ "Інтер" їхав знімати до Аргентини, адже це набагато дешевше, ніж будувати ці декорації самостійно», - додала пані Костюк.

Також, за її словами, творці формату можуть вимагати обов'язкового залучення до роботи над проектом своїх консультантів. Проте ставлення до них в українських виробників - як до західних шпигунів: «Таким консультантам оплачується поїздка, утримання, ще інколи сплачується гонорар. З цим довго не могли погодитися наші менеджери. Це така особлива риса українських та російських виробників - вони самі все краще за всіх знають. Тому, коли приїжджали консультанти, їх садили десь у кутку і всіляко намагались ізолювати від виробничого процесу».

Як зазначила Ірина Костюк, на сьогодні останнім трендом на ринку є японські формати. Переважно це змагальні проекти, серед них є також проекти із складними атракціонами, костюмами й декораціями.

Поки що з японських форматів, за інформацією ТК, ICTV придбав Hole in the Wall («Дірка в стінці»), замовивши його виробництво «Студії Пілот». Оригінальне шоу було створено в Японії, зараз у багатьох країнах транслюються його локальні версії (у Росії на «Первом канале» вже вийшло два сезони під назвою «Стінка на стінку»). «Зараз є ще низка шоу в цьому жанрі: зокрема, XXS від тієї ж компанії. Там також відбувається змагання між сім'ями у декораціях, стилізованих під великі меблі чи інші предмети», - сказала Ірина Костюк.

Окрім цього, за її словами, нині на ринку є ще один формат, який викликав значний інтерес в українських каналів. Однак його назви вона не розкриває, адже наразі декілька каналів потай один від одного ведуть перемовини про його придбання.

Ще однією тенденцією останніх років є зміна ціни на міжнародні формати. Як розповіла Костюк, при купівлі ліцензії ціна сплачується не за саму ідею, а за кількість епізодів того чи іншого шоу, які планує виробляти канал.

«Якщо раніше була якась середня ціна (коли я працювала на каналі, то більше 2 тисяч за епізод ніхто не платив), то тепер у вартості різних форматів є суттєві відмінності, - наголосила медіа-експерт. - Якщо канал купує формат, який ще ніде не вироблений, лежить на поличці, але видається привабливим, то може сплатити до тисячі за епізод. А ті формати, які вже вироблялись у різних країнах і стали дуже популярні, за які змагаються по три канали, то його ціни злітають до десятків тисяч доларів».

Між іншим, якщо індустрія продажів розважальних форматів на сьогодні досить розвинута, то на ринку політичних форматів зовсім інша ситуація. Нагадаємо, що серед українських каналів за останні роки політичний формат адаптувала тільки ТРК «Україна» - «Відкритий доступ» за проектом ВВС «Question Time». Як вважають на каналі, в ефір виходить тільки пілотна серія програм, тож на наступний сезон проект може зазнати суттєвих змін (нагадаємо, що до виборів цей же формат канал намагався реалізувати під назвою «Готовий відповідати»).

Ще в 2008 році політичне реаліті-шоу компанії Distraction «The Next Great Leader» купив «Інтер», але плани щодо його запуску на сезон 2008/2009 так і залишилися нереалізованими.

«Щоб знайти політичні формати, треба дивитися програми зарубіжних каналів, бо на ринку інформаційні формати не представлено, їх треба шукати окремо», - пояснила Ірина Костюк.

А от щодо українського ринку пані Костюк переконана: в багатьох каналів у бібліотеці можна знайти вдалі й цікаві проекти, які можна було б позиціонувати як формати, однак поки що індустрія не готова для такого напрямку роботи

«Зараз усі канали сконцентровані на продажах готового продукту. Продаж форматів - це ризикований крок, адже продавати формати складно. Зробити каталог українських форматів, звісно, було б прекрасно, але чи вдасться на цьому заробити?» - сказала вона.

Однак при цьому, на її думку, українські канали могли б звернутися до прикладу російських колег. «Компанія "Красный квадрат", виробнича структура Першого каналу, побачила потенціал у власних форматах ("Модний вирок", "Давай одружимось" тощо), і домовились з одним із мейджерів - Endemol, що компанія дає у каталог і свої формати. Найімовірніше, це найкраща можливість для українських каналів - довірити продаж професіоналам», - припустила вона.

Однак якщо продаж форматів власних програм на сьогодні не стоїть у пріоритетах, то досить перспективним може бути якраз робота з форматами серіалів. Зокрема, за словами директора з розвитку та продюсера Star media Дарії Фіалко, на одному з останніх ринків їхній продакшн намагався презентувати серіал «Наностоящая любовь» як формат.

«Насправді виробничі компанії постійно це роблять. Я знаю, що Film.ua пропонує не лише готові серіали, а й формати. Ними цікавляться переважно країни близького зарубіжжя. І це доволі реальна можливість. Тож у найближчому часі наші, певно, почнуть виробляти формати серіалів, а не програм», - вважає Ірина Костюк.

З музичних - у канали life style

Під час другої секції конгресу, на якій ішлося про механізми утримання молодої аудиторії, виступали генеральний продюсер М1 Валентин Коваль та програмний директор «MTV Україна» Андрій Уреньов.

«Те, що улюбленого Стінга та Серьогу можна закачати собі в комп'ютер, звісно, змінює наше майбутнє. З того часу, як індустрія припинила розглядати кліпи як інструмент продажів артистів, музичні канали мали замислитися над зміною формату», - переконаний Валентин Коваль.

За його словами, тепер усі музичні канали поступово відходять у так званий life style, відтак у їхніх сітках з'являється більш різноманітний продукт (наприклад, на російських музичних каналах зараз активно йдуть молодіжні серіали). Але разом із тим пан Коваль вважає, що зі зміною форматів змінюється й місія музичних каналів: «Ми здійснюємо на молодь більший вплив, ніж школа та батьки разом узяті. Навіть у кожному музичному кліпі ми показуємо моделі поведінки, як одягатись, якими словами спілкуватись. Я вважаю, що одна наша половина має йти за молоддю, розуміти, чим вона живе і захоплюється. А інша - має розуміти, що ми справді впливаємо на молодь. Бо якщо враховувати тільки перший аспект, то відбувається деградація, яку ми вже відчуваємо на власному ефірі».

За його словами, якщо на певний час забути про таку роль медіа, то в шоу-бізнесовій структурі, наприклад, з'являється такий напрямок, як «співочі труси», і мільйони молодих людей, які вважають: якщо це тиражують канали, це «правильний» спосіб життя.

А щоб утримати таку, досить непостійну й динамічну аудиторію, музичні канали вдаються до спеціального програмування. «З урахуванням того, що ми крутимо різну музику (хоч є певні вимоги до музичної стилістики), то ми ризикуємо втратити аудиторію на кожному кліпі», - наголошує пан Коваль. Тому музичні редактори досить прискіпливо формують послідовність роликів, до того ж на каналі активно використовуються й спеціальні формати для втримання аудиторії - наприклад, хіт-паради.

Колега Коваля з «MTV Україна» Андрій Уреньов розказав про те, як музичний канал намагається підлаштувати сітку під спосіб життя свого глядача. «Зранку, коли нас вмикають, не факт, що хтось дивитиметься довгі програми. Відповідно, в цей час - тільки музика. Далі йдуть програми, розраховані на тих, хто залишився вдома: це або ті, хто вчаться на другій зміні, або їхні старші домочадці. Ми враховуємо, що в праймі зазвичай телевізор вмикає тато, а не син-підліток, тому в цей час, звісно ж, домінують великі ефірні канали. Для нас прайм починається пізніше: коли закінчились усі новини та основні серіали, тобто десь о 9-10-й годині. Тоді ми ставимо ті проекти, які, на нашу думку, найцікавіші нашим глядачам», - пояснив він.

Окрім цього Валентин Коваль звертає увагу, що розвиток нових медіа все ж таки відбувається у великих містах, тоді як глядачі малих міст і сіл залишаються вірними телевізору: «Є міста-мільйонники, де інтернет доступний, і він справді впливає на моделі перегляду каналів, але є міста з населенням менше 50 тисяч, і там зовсім інша картинка. Там молодь не прив'язана до інтернету в силу його недоступності, і телебачення для них залишається основним джерелом інформації, в тому числі й музичної».