Люди старшого покоління, напевно, пам'ятають, з якою цікавістю вмикали свої телеприймачі щороку 1 травня та 7 листопада. І справді. Чи з'явився на трибуні Брежнєв (Андропов, Черненко)? Зміг піднятися сходами саркофагу вічно живого вождя самостійно чи попід руки соратників та охоронців? Хто виголосив вітальне слово мешканцям шостої частини суші? Хто розташувався при цьому в безпосередній близькості від тіла лідера - праворуч та ліворуч? Врешті - яку бойову техніку надмогутньої і надтаємничої «нєпобєдімої і лєгєндарної» вирішено було явити світу - «щоб усі боялись, щоб не насміхались»? Вслухатися у зміст вітальних промов сенсу наразі не було - для виголошення ключових меседжів, як правило, використовувалися інші трибуни та інформаційні приводи.

На щастя, часи змінилися. І, вмикаючи телевізори в день святкування 18-ї річниці Незалежності, переважна більшість громадян очікувала дізнатися, хто з учасників майбутніх президентських перегонів вітатиме український народ і які думки прагнутиме донести майбутнім виборцям. Загальна картинка виявилася доволі цікавою, а в дечому навіть несподіваною.

Звісно, Віктор Ющенко нині уособлює всі три з названих іпостасей. І в різних місцях до різної аудиторії може звертатися, апелюючи до будь-якої з них. Одначе промова, підготовлена талановитими спічрайтерами, була б цілком доречною для виголошення на Софійській площі (цікаво, чому відмовилися від цього формату урочистостей? - адже саме він якнайкраще пасував для програмних промов і заяв) або, скажімо, для телезвернення. І більше нагадувала виступ кандидата у президенти, аніж чинного гаранта додержання Конституції.

Тому що акцент на парадигмі «Вірю» («Вірую») з пам'ятного ющенківського слогана 2004 року «Вірю! Знаю! Можемо!» з вуст Верховного головнокомандувача перед вишикуваним військом виглядала надто м'яко, а тому непереконливо. Втім, детальний аналіз промови Президента облишимо для майстрів політології.

Зупинимося на казусі з хронометражем промови В. Ющенка, який відсмакували майже всі засоби масової інформації (за винятком, здається, стерильно політкоректного телеканалу «Інтер»).

Переконаний, що цей випадок яскраво висвітлив одну з головних проблем інформаційної політики нашої держави. Адже очільники чи не всіх провідних країн світу давно і твердо усвідомили, що на таких заходах вони не просто посилають меседжі, а виголошують і озвучують основні напрями політики держави, а не лише себе коханого. Якщо хочете, вони є виконавцями - професійними і відповідальними - чітко виписаних ролей і ретельно продуманих імпровізацій згідно створеного сценарію, відхилення від якого неприпустиме.

Приміром, пригадаймо нещодавню інформаційну атаку проти України, старанно зіграну президентом сусідньої країни. Думаю, навіть сам Дмитро Медведєв достеменно не знає всіх аспектів й справжніх причин, що спонукали творців російської політики до кардинального загострення міждержавних відносин. Однак свою роль - роль сердитого президента - він виконав рішуче і професійно.

Можна наводити й інші приклади - скажімо, часів зимового газового протистояння. Коли перед камери у чітко розписаній послідовності сідали і Міллер, і Медведєв, і навіть сам Путін. І виголошували свої промови - відповідно до генерального сценарію професійно підготовленої інформаційної кампанії. Про Барака Обаму та інших світових лідерів і говорити поготів.

Тепер уже неважливо, на якому етапі сталося прикре непорозуміння з хронометражем виступу В. Ющенка. Одначе порушення сценарію призвело не лише до непорозумінь з проходженням військ і демонстрацією авіа-шоу, але фактично знівелювало сам інформаційний привід. Адже переважна більшість і ЗМІ, і пересічних громадян потому обговорювали вже не сам виступ Президента, а події довкола нього.

Надто дивною видається оказія з виступом Ющенка на тлі останніх цілком професійно підготовлених інформаційних акцій, приміром нещодавньої виваженої і грамотно поданої реакції на войовничу заяву Дмитра Медведєва.

Не можна обійти увагою чергові технічні ляпи трансляції параду. Передбачити форс-мажор з накладкою проходження військ і прольоту авіатехніки було таки важко, тому не будемо дорікати режисеру трансляції і коментатору за те, що не змогли достойно вийти з цієї ситуації.

А ось встановлення стаціонарної камери так, що на тлі Президента України, який виголошує офіційну промову, опинилися випадкові люди - ледве не перехожі - не може мати жодних прийнятних пояснень. Тільки хвилини з 4-5-ї промови вони зрозуміли, що перебувають у кадрі, і за законами розважального жанру почали передавати привітики. Здається, за цей час їм потелефонували на мобільний усі родичі, куми і навіть сусіди.

А режисери за 25 хвилин не змогли ні змінити ракурс зйомки, ні принаймні знайти спосіб прибрати випадкових героїв трансляції з кадру.

Балерина? Танцівниця? Гімнастка? Прем'єр-міністр!

Єдиний український політик, який сповна скористався інформаційними можливостями Дня Незалежності - безумовно, Юлія Тимошенко.

Вона встигла скрізь і всюди.

Вранці взяла участь у Молитві за Україну. Скромно - у другому ряду бомонду, на відміну від нової невістки Президента, яка стрімко користається нагодами покрасуватися у вищому товаристві.

Потім - у військовому параді. Так само скромно - поряд з Вірою Іванівною та Раїсою Василівною.

Протягом дня - регулярні виходи в ефір привітання Тимошенко з Днем Незалежності. А ще - численні повтори бездоганного за позитивним настроєм сюжету, що протягом декількох тижнів іде на всіх телеканалах у рубриці «Соціальна реклама» (про те, що кризу громадянам України рекомендується долати в індивідуальному порядку). 

Бенефіс було заплановано на вечірній прайм-тайм телеканалу «1+1». І він вдався на славу! Безпрограшний антураж - дитячий фестиваль у поєднанні з «неофіційним» іміджем, коротким яскравим виступом і зрежисованими імпровізаціями, зіграними напрочуд природно і безпосередньо, цілком компенсував ранкову скромність участі в офіційних протокольних заходах.

Головної мети - показати всім, якщо в когось залишилися сумніви, хто в домі господар і хто є найпереконливішим кандидатом у Президенти, - як на мене, було блискуче досягнуто.

У контексті майбутніх президентських перегонів варто звернути увагу на кілька цікавих моментів.

Передовсім - вищезгадане використання вивіски «Соціальна реклама» для формування власного політичного іміджу. Пригадаймо, що започаткував такий шлях донесення до громадян власної позиції Віктор Ющенко, а Секретаріат Президента України свого часу схилив Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення не вбачати в цьому форматі жодних порушень чинного законодавства.

Трансляція «Чорноморських ігор» за участю Прем'єр-міністра саме на каналі «1+1» медіа-експертів здивувати не могла. Лояльність «плюсів» до Тимошенко простежується неозброєним оком - попри всі відхрещування його співвласника Ігоря Коломойського.

А ось нарощування присутності Тимошенко на традиційно пропрезидентському Першому національному - це вже щось новеньке. Разом з колегами нам вдалося нарахувати протягом дня принаймні 6 виходів телеролика з привітанням прем'єр-міністра. Схоже, що слідом за кваліфікованою більшістю Національної ради, яка, як подейкують обізнані, вже засвідчила лояльність Тимошенко на майбутню виборчу кампанію, розкладати яйця до різних кошиків взялося і керівництво НТКУ.

Втім, фрагмент привітання Тимошенко українському народу з'явився навіть на «Інтері» - у «Подробностях». Але з традиційним для цього каналу акцентом: ведучий підвівся до телецитати звернення словами про те, що прем'єр визнала складність ситуації, в якій зараз перебуває Україна. 

Лідер опозиції

Віктор Янукович чесно відпрацював роль лідера опозиції, традиційно з'явившись на ТРК «Україна» і телеканалах, що входять до так званої групи Пінчука. Привітання з Днем Незалежності вийшло коротким і стриманим.

Дещо здивували кілька моментів. По-перше, погляд - кинулося у вічі, що Віктор Федорович дивиться таки не в телекамеру, тобто не на своїх потенційних глядачів, а дещо вбік - напевно, на телесуфлера. По-друге, при вітанні з 18-ю річницею Незалежності прозвучала обіцянка до 20-річчя подолати всі перешкоди і зустріти ювілей у якісно новій країні. Ювілей ювілеєм, але непокоїть ще й 19-річчя - що ж буде з ним?

Врешті, бракувало В. Януковичу якоїсь впевненості, якщо хочете - драйву. Причому настільки, що це дало черговий привід зміцніти нещодавно виниклій у вузьких колах політологів підозрі. Підозрі в тому, що нинішній лідер опозиції так вжився у цю роль, що не дуже вже й прагне нового приходу у владу - щось на кшталт Петра Симоненка зразка 1999 року, який тоді так збентежився перспективою випадкової перемоги над Кучмою, що цілком припинив виборчу кампанію перед другим туром.

А, може, й справді - «тепла ванна» перманентного опозиціонера тепліша і зручніша, ніж буремні владні будні? Може, він так і не знайшов себе на посаді прем'єр-міністра? Чи втратив віру у єдність і численність свого потенційного електорату? А що потенційні переможці мають не такий флегматичний настрій - факт.

Другий ешелон

Перефразовуючи відомий вислів, поставимо запитання: якщо політика немає в телевізорі у День Незалежності, то чи претендує він всерйоз на найвищу посаду в державі?

Короткий огляд інформаційних дій потенційних кандидатів почнемо з Голови Верховної Ради України. Можна було б щиро поспівчувати Володимиру Литвину, якому по життю не щастить з іміджмейкерами. Перед попередніми парламентськими виборами то від нього люди в кадрі тікали, то камера навколо нього крутилася так, що аж у голові паморочилося. Тепер маємо доволі сумнівний у контексті привернення виборців рекламний ролик із закликом спільно працювати в місцевих радах - звісно, якщо «відчуваєте здатність»! Рада Верховна чомусь скромно не згадується, туди вільних місць не залишилося...

Однак співчувати Литвину не випадає, бо якщо політик не може сформувати креативну команду навіть на етапі виборів - який з нього президент?

Телепривітання Голови Верховної Ради України з Днем Незалежності пройшло декількома телеканалами - не вразивши ніякими новими знахідками до старого іміджу «миротворця».  А ось відсутність Литвина на військовому параді неприємно здивувала - тим паче, що у Молитві за Україну він брав участь. Чи дізнався про «наїзд» на Верховну Раду у виступі Президента? А може, не встигав на потяг до Миколаєва, де спікер парламенту виступав наступного дня?

Так само не вдалося віднайти в ефірі привітання ще одного кандидата у Президенти - Арсенія Яценюка.  І навряд чи  перекрити цей прокол міг розлогий  коментар Яценюка все тим же «Подробностям» на «Інтері», навіть за факту його хронометражу, більшого ніж вдвічі за хронометраж цитат в цій програмі  з виступів Януковича та Тимошенко. Після потужного старту, який дав змогу помітно наростити виборчий рейтинг, це вже третій поспіль значний «прокол» - після «насухо» програних баталій з антисемітськими заявами Ратушняка і чудернацького коментарю до заяви Дмитра Медведєва. Зважаючи на плинність кадрів у штабі Яценюка, скидається на те, що сам процес цікавить творців виборчої кампанії чи не більше, ніж результат.

Про постійно «подающего большие надежды» Сергія Тігіпка і говорити не доводиться - йому для початку розібратися б із написанням свого українського прізвища або хоча б сайту (www.sprosi.tigipko.com)... Ви хочете схуднути? Тепер знаєте, в кого «спросіть».

Власне, на цьому все. До виборів залишилося менше 5 місяців. Тому можна впевнено стверджувати, що пул кандидатів на найвищу посаду в державі остаточно сформувався. «Вузьке коло цих людей...», сподіваємося, не обмежене.

Фото - noviny.narod.ru