Минулого тижня в українських соцмережах стало вірусним фото нібито знеструмленого після обстрілів Києва. Користувачі поширювали його зазвичай без жодних посилань, адже світлина стала символом української стійкості. Однак згодом виявилося, що у фото є конкретний автор, якого медіа мали би вказати (до речі, насправді світлина зроблена у 2019 році).

Це далеко не перший випадок, коли якесь фото чи відео поширюється так стрімко, що справжнього автора контенту забувають. Адже фотографи та оператори документують наслідки війни: зруйновані будинки, постраждалих від обстрілів, роботу медиків і рятувальників, і люди хочуть розповісти світові про злочини російських окупантів та спротив українців. Але ні шляхетна мета, ні навіть воєнний стан не скасовують авторське право (так, навіть на фото у фейсбуку). Розповідаємо, як медіа та блогерам інформувати суспільство про війну, не порушуючи закон.

«Лінія розмежування» між свободою вираження та авторським правом

З однієї сторони, зараз надзвичайно важливо доносити світу правдиву та об'єктивну інформацію про те, що відбувається в Україні під час війни. Європейська конвенція з прав людини закріплює право кожного на свободу вираження поглядів, що передбачає не лише можливість вільно отримувати, а й поширювати інформацію. При цьому законодавство встановлює обмеження на поширення інформації, яка є об'єктом авторського права, передбачаючи, що лише за згодою автора матеріали можуть використовуватись/поширюватись іншими. Є думка, що захист авторських прав є певною формою цензури, оскільки обмежує доступ до інформації, а також забороняє її копіювання та відтворення. З іншої сторони, авторське право надає авторам свободу  самовираження, дозволяє їм створювати контент і гарантує захист від зазіхань на їхні твори з боку інших людей. В такому контексті свобода вираження та авторське право є взаємовиключними. Ця дискусія триває давно і насправді кожна із позицій заслуговує на увагу.

Щоб досягти компромісу між потребами висвітлення інформації та дотримання авторських прав, варто звернути увагу на об'єкти, що не охороняються авторським правом, та випадки добросовісного використання авторського контенту без отримання згоди автора. Так, не охороняються авторським правом повідомлення про новини дня або поточні події, що мають характер звичайної прес-інформації. Наприклад, новина про обстріли чи повідомлення про гуманітарні коридори не будуть охоронятися авторським правом, хоча кожен журналіст може висвітлювати це стилістично по-різному.

Випадки добросовісного використання авторських прав без отримання згоди автора також передбачені українським законодавством. Маємо вичерпний перелік випадків, коли чужий авторський контент може використовуватись іншими без попереднього отримання дозволу. Для прикладу, чужий воєнний контент може використовуватись з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії. Тобто для інформування про події чи їх перебіг можна використати чужу фотографію чи відео. Але при цьому слід обов'язково зазначити автора чи авторів та використовувати матеріал в обсязі, виправданому інформаційною метою.

Якщо говорити про міжнародну практику, то в США діє схожий принцип — fair use. Його у певних випадках застосовують і до громадян України, які користуються ютубом, фейсбукм тощо. Детальніше про це можна почитати тут. Так от, згідно з цим принципом, кожен може використовувати авторський контент, зокрема, для повідомлення в новинах, коментарів і досліджень. У решті випадків потрібно зважати на чужі авторські права та використовувати авторський контент лише за згодою автора.

Чи можна «проявити чужу плівку» без наслідків?

Документування війни за допомогою фотографій та відео відбувається вже понад 150 років. Завдяки розвитку технологій це можуть робити не тільки професійні фотографи та оператори, а й кожен громадянин — свідок війни. Тому особливу ретельність при використанні воєнного контенту, такого як фото та відео, слід приділяти як українським, так і закордонним медіа, аби не втрапити в халепу. Бі-бі-сі незаконно використало фотографію, зроблену багато років тому в Іраку, щоб проілюструвати свою історію про бійню у Сирії, вказавши при цьому не справжнього автора Марко Ді Лауро, а зазначивши автором «активіста». Фотографія була видалена з сайту, однак без жодних пояснень чи вибачень.

Такі дії медіа є неприйнятними, адже журналісти і редактори зобов'язані перевіряти джерела і авторство всіх зображень, що надходять чи то від фотографів, активістів, журналістів, чи від пересічних громадян. Ще один яскравий випадок порушення авторських прав Бі-бі-сі трапився при публікації чужих фотографій без вказівки авторів, із зазначенням джерела “from Twitter”. На звернення автора щодо цієї ситуації Бі-бі-сі відповіло, що твітер — платформа соціальної мережі, доступна більшості людей, тож контент, розміщений у твітері,  є суспільним надбанням, і на нього не поширюються закони щодо захисту авторських прав. Це абсурдний висновок, адже те, що фото, відео чи будь-який інший авторський контент опубліковано у соцмережах, не позбавляє автора прав на нього.  Фотожурналіст Даніель Морель подав до суду за використання та продаж його фотографій землетрусу на Гаїті, які були взяті відповідачем у твітері. Суд ухвалив виплатити Морелю 1,2 мільйона доларів компенсації.

Тож попри те, що в Україні триває війна, ніхто не скасовував авторські права на воєнний контент: текстові матеріали, фото і відео, а тому для використання потрібно отримувати дозвіл від того, кому належать авторські права.

Чи можна переспівати чужу пісню? — Можна, але…

Хороша пісня здатна підтримати дух не лише наших воїнів, а й усіх громадян України у цей непростий час. Чого тільки варта величезна кількість рімейків пісні «Ой, у лузі червона калина», яку переспівують усі — від дітей до відомих артистів. Та чи кожен охочий може зробити свою версію (кавер) на цю пісню, чи все-таки тут є порушення авторських прав?

Важливо пам'ятати про всі складові авторських прав на пісню: це авторські права на текст, на музику та суміжні права на виконання і фонограму (переважно студійний звукозапис пісні, що фіксується на диску, флешці тощо). Всі ці чотири складові можуть належати як одній людині чи компанії, так і чотирьом окремо — автору тексту, автору музики, виконавцю, який співає цю пісню, та розробнику фонограми. І в залежності від того, що ми хочемо використати, потрібно отримувати дозвіл у того, кому належать права.

Автором тексту «Ой, у лузі червона калина» є Степан Чарнецький, який написав її у 1914 році. Автор музики теж він, хоча часто можна побачити версію, що пісня є народною. Розглянемо обидва варіанти. Якщо йдеться про авторство Степана Чарнецького, то потрібно враховувати, що авторські права діють протягом усього життя автора та протягом 70 років після його смерті. Враховуючи, що автор помер у 1944 році, авторські права на цю пісню діяли до 2014 року; після цього пісня перейшла у суспільне надбання. А це означає, що кожен охочий без отримання будь-яких дозволів та оплати авторської винагороди може виконувати її, створювати власні версії й при цьому не буде порушником авторських прав.

Що ж до народних пісень, то твори народної творчості не охороняються авторським правом, тож такі пісні також кожен може використовувати на власний розсуд. Тож в обох випадках отримувати у будь-кого дозвіл на виконання цієї пісні не потрібно.

Однак це історія лише однієї пісні. Якщо ж говорити про інші пісні, то благі цілі, такі як піднесення бойового духу нашого народу піснею, не мають супроводжуватись порушенням авторських прав інших людей і організацій. Тому при кожному використанні потрібно перевіряти, хто є автором тексту і музики, і якщо не минув строк дії авторських прав, потрібно отримувати дозвіл на будь-яке використання пісні, особливо якщо ви плануєте поділитись своїми талантами на публіці, зокрема в інтернеті.

Рекомендації для українських та іноземних медіа:

1. Перевіряти контент (фото, відео, статті, інші матеріали), отриманий від третіх осіб та опублікований в інтернеті, на предмет їх авторства перед його використанням.
2. Отримувати дозвіл на використання авторського контенту в автора або того, кому належать права.
3. Ретельно аналізувати можливість добросовісного використання чужого авторського контенту. Якщо є змога, обов'язково вказувати автора, давати посилання на оригінальне джерело інформації.
4. Користуватись винятками із правил: використовувати контент із ресурсів, які містять фото/відео про війну в Україні та дозволяють використовувати контент без попередньої згоди.

Рекомендації для громадян:

1. Пам'ятайте, що все, що опубліковано в інтернеті,  не є апріорі суспільним надбанням та не може використовуватись на власний розсуд.
2. Перш ніж використовувати чужий контент (фото, відео, статтю, пісню тощо), дізнайтесь більше про сам контент: чи підпадає він під захист авторського права, хто власник авторських прав та чи діє щодо цього контенту ліцензія Creative Commons, яка дозволяє використовувати авторський контент без згоди автора. Існують різновиди таких ліцензій, кожен з яких  визначає, на яких умовах контент можна використати. Наприклад за ліцензією CC BY 4.0 кожен може не лише поширювати фото у будь-якому вигляді чи форматі, але й змінювати його чи брати за основу для будь-яких цілей, в тому числі комерційних. Єдине, що потрібно зробити — вказати автора фото, розмістити посилання на ліцензію та позначити, якщо до фото були внесені зміни. Детальніше про це тут можна прочитати тут.

Рекомендації для авторів:

1. Потурбуйтесь про докази вашого авторства.
2. При публікації авторського контенту зазначайте своє авторство.
3. Хоч реєстрація авторського права на контент не є обов'язковою, не полінуйтесь усе ж зареєструвати своє авторське право. На період дії воєнного стану дещо змінено процедуру реєстрації.
4. Перш ніж надсилати будь-якому медіа чи платформі свої матеріали, ознайомтесь із їхніми політиками, адже бувають випадки, коли політики прописують так, що факт надсилання вами свого контенту вважається дозволом на використання вашого контенту у будь-який спосіб.
5. У випадках порушення ваших авторських прав, не соромтесь звертатись до порушників із письмовою претензією та до суду.

Надія Шувар, заступниця директора з програмного розвитку, юристка Центру демократії та верховенства права.

Фото: Стас Юрченко, «Ґрати»