«Перший відеоподкаст про секс на українському телебаченні» анонсували творці проєкту «Секс і місто» на «Київ Live», обіцяючи відверто говорити на інтимні теми із глядачами та глядачками. І таки говорять: і про мастурбацію, і про секспереписки, і про розмір статевого члена. Відверта розмова — це завжди добре, але чи все добре з цією програмою?

«Секс і місто» — назва серіалу, який вийшов на екрани у 1998-му й тривав до 2004-го. Складається враження, що творці телепроєкту просто хотіли привернути до нього увагу за допомогою впізнаваного словосполучення, адже жодного зв’язку зі змістом серіалу програма не має. Та й розмови про секс і сексуальність на українському телебаченні вже були. Із нещодавніх, наприклад, «Давай поговоримо про секс» на СТБ, «Київ. Відверто» на телеканалі «Київ» й інші. Тож новаторство авторів програми викликає сумніви.

Випуски програми — тематичні. Наприклад, перший епізод «Сексу й міста» присвячений темі сексуальності й комплексів Електри та Едіпа, є й такі, де йдеться про пристрасть, секс і вагітність, оргазми, контрацепцію і ще купу всього. На ютуб-каналі проєкту можна знайти близько двадцяти випусків. Кожен епізод триває майже годину. Веде програму тренерка із сексосвіти Юлія Гайворонська — крім усього, ще й ветеринарна лікарка та співзасновниця секс-шопу, яка колись уже мала програму «Реальний секс із Юлією Гайворонською». Ведуча, як вона сама зауважує, займається психологічним консультуванням у галузі сексології. У кадрі ведуча спілкується російською й не переходить на українську навіть у розмові з українськомовними гостями, наприклад, із гінекологинею Мирослава Вацик. Однак усі випуски мають українські субтитри.

Кожен епізод «Сексу й міста» починається з короткого інтро, в якому глядачі й глядачки бачать ведучу-тренерку в червоному костюмі й окулярах. Після перегляду інтро я запитала себе, хто цільова аудиторія проєкту. Чоловіки? А чому ж тоді у програмі ведуча більше говорить про жінок, про їхню сексуальність, як збудити чоловіка, про вагітність? А натомість про те, як збудити жінку, відео немає. Про чоловіків також є — наприклад, про ерекцію і якою вона має бути, про сухий синдром, про мастурбацію, розмір статевого члена і, здається, все. Але про жінок і для жінок контенту значно більше. Можливо, далі будуть випуски й не лише про гетеросексуальний секс, про який теж варто говорити в таких програмах.

Юлія Гайворонська намагається будувати розмову людяно і зрозуміло: пояснює купу складних наукових слів, не ображає гостей чи глядачів й глядачок, яким ставить запитання у соцмережах. Але чомусь називає дорослих жінок та чоловіків «девочками и мальчиками», що дивно чути. Адже вона наголошує, що секс — це для дорослих, і дітям у ньому не місце. Тоді до чого евфемізми?

Як я вже казала, у студію до Гайворонської приходять гості. Це можуть бути як експерти чи експертки, які намагаються фахово (але не завжди вдало) розповісти про певне явище, так і люди, які приходять до ведучої-сексологині із власними запитаннями, на які Юлія Гайворонська упродовж ефіру намагається дати відповіді. Також на початку випусків ведуча ставить глядачкам і глядачам кілька питань, які стосуються теми випуску, й у кінці програми озвучує відповіді, щоби сформулювати якусь картинку. Наприклад, скільки людей з аудиторії проєкту користуються презервативами, а скільки — іншими способами контрацепції. Після кожного блоку програми (зазвичай їх два або три) ведуча підсумовує, про що йшлося, які висновки можна зробити з почутого. І це допомагає краще сприймати інформацію, якої за годинний ефір збирається чимало.

Однак зі змістом, на жаль, усе не так круто, як зі структурою. Хоча добрі посили є. Як-от що секс — це справа дорослих людей, чи що в з партнером або партнеркою треба проговорювати речі, які стосуються власного комфорту; чи акцент на здоров’ї, контрацепції й нормалізації сексуальності; чи те, що сексуальність не залежить від зовнішнього вигляду, складок на животі абощо.

Попри це, у першому випуску, в якому йдеться про комплекси Едіпа та Електри й сексуальність, запрошена експертка — психологиня Олена Рихальська, в минулому гостя ефірів на каналах Медведчука — дозволяє собі говорити мізогінні речі, а ведуча її не зупиняє, й навіть погоджується з нею. Наприклад, вона каже, що всі «жінки влаштовані так, що їм необхідно, щоби їм давали зворотній зв’язок зі знаком “плюс”. Жінці, як повітря, важливо, щоби чоловік, якого вона кохає, якого вона любить, говорив їй компліменти». Цікаве узагальнення. Але чи базується воно на якихось релевантних дослідженнях? Таких даних психологиня не наводить.

Також вона каже, що жінки часто думають, що вони «найкрасивіші, найпривабливіші, що усі чоловіки божеволіють від них», і впевнена, що все це — самообман. «Мене, як психологиню зі стажем, дратує вправа, коли жінці кажуть, що зранку вона має підійти до дзеркала і сказати собі, що вона прекрасна, що любить себе. А вона стоїть, перепрошую, помятая пионервожатая, дивиться на себе, говорить це, і сама собі не вірить. Це вводить дисбаланс. Треба ж займатися собою — спорт, креми, і багато різних форм і видів догляду за собою ніхто не відміняв», — каже Рихальська. Але чомусь не говорить, що чоловіки теж мають бути красиві, і якщо жінкам треба доглядати за собою, то, може, й чоловікам теж? Чи ні? Чи їм достатньо просто бути?

Також експертка в цьому ж випуску наводить приклад, як «лікувала» одну свою клієнтку, яка у віці понад тридцять років усе ще була цнотливою. Експертка щиро розповідає, як вона «прописала» їй перший секс напідпитку і каже, що зараз у цієї жінки все класно, вона живе в Америці й має дітей. Про що говорить цей приклад? Для чого він глядачам і глядачкам, як він стосується теми? Чи справді таким «лікуванням» варто пишатися?

А ще психологиня говорить про так званих ідеальних жінок і, не пояснюючи, яких саме жінок має на увазі, каже, що вони найбільше не застраховані від анорексії, наркотичної й алкогольної залежностей. А ще, мовляв, із такими жінками не витримає жоден нормальний чоловік. І тут експертка знову розповідає про свою реальну клієнтку (описуючи її зовнішність, зокрема й штучні форми), яка «знайшла чоловіка, щоби він купив їй машину». «Він її всю зробив, і машину їй купив, і вона його, пробачте, повія», — додає Олена Рихальська. Й на цьому, напевно, я закінчу її цитувати, тому що вважаю ці висловлювання неетичними й неприйнятними. Але ведуча, напевно, вважала їх нормальними, якщо не зупинила й не попросила утриматися від нетолерантної лексики в ефірі. Як на мене, розповідати історії своїх клієнток, які довіряють тобі найінтимніше, зовсім не нормально. Як мінімум, це точно ненормально для «психологині з багаторічним стажем».

У цьому ж випуску (все ще першому) в гості до Гайворонської приходить жінка — Юлія, яка пройшла свій шлях до сексуальності. Запросили Юлію, щоби вона розказала, які методи виявилися для неї на цьому шляху найефективнішими. У ході розмови ведуча зауважує, що гостя гарно виглядає й не соромиться одягати відвертий одяг. Сексологиня називає свою гостю дуже сексуальною й запитує, чи так було завжди? На що жінка відповідає: ні, так було не завжди, раніше вона носила футболку, джинси й кеди. Чекайте. Я заплуталася: тобто спершу ведуча каже, що сексуальність не залежить від одягу й зовнішнього вигляду загалом, а тут, виявляється, джинси і кеди — це не сексуально. Мільйони людей у світі носять кеди та джинси, чи стають вони від цього не сексуальними? Думаю, ні. Чи зручно їм у такому одязі? Якщо вони його обирають для себе, ймовірно, так. Переважно як жінки, так і чоловіки (не у всіх країнах, на жаль) вільні обирати, що їм одягати. І якщо сексологиня каже, що в сексі є речі, які можуть подобатися або не подобатися, і що всім подобається різне, то чому з одягом ця формула не працює? Хіба для всіх блузи з вирізом є сексуальним одягом? Люди різні. І їхні смаки — також. Й важливо, як на мене, не позбавляти їх права на самовираження.

Інший випуск програми — про контрацепцію — мені сподобався більше, й не лише тому, що експертка-гінекологиня спілкується українською. А й тому, що речі, які вона проговорює, звучать притомно. Вона детально розповідає про засоби контрацепції і їхню важливість. Спростовує міфи про оральну контрацепцію, що дуже важливо, як на мене, адже протизаплідні пігулки і справді часто демонізують і вважають їх чимось страшним. Хоча інколи здається, що гінекологиня їх навіть пропагує, бо каже, що вони покращують стан волосся і шкіри… Деякі із засобів, як-от вагінальне кільце (яке також, на думку гінекологині, дуже класна річ, бо може відтермінувати менструацію і не шкодить здоров’ю) чи спіраль, лікарка показує, щоби глядачки й глядачі розуміли, про що йдеться. Однак і тут є «дзвіночки», які мене насторожили. Наприклад, фахівчиня каже, що в тому, що лише жінки переважно приймають контрацепцію (вагінальні кільця, ті ж самі спіральні, пігулки тощо), а не чоловіки (які переважно користуються лише презервативами), винні самі жінки! «Бо бояться говорити про це з чоловіками, і беруть на себе відповідальність самі», — каже гінекологиня. Тобто чоловіки менше думають про контрацепцію, і не завжди хочуть вдягати презервативи, бо це «погіршує відчуття» (про це також ідеться в ефірі), а винні жінки? Цікава логіка, але не нова.

А, і щодо презервативів. Лікарка каже, що для того, щоби повністю почуватись у безпеці, жінці потрібно самій купувати й мати при собі презервативи для чоловіка. Тобто в сексі беруть участь двоє дорослих, а вся відповідальність знову лише на жінці? І ведуча, знову ж таки, нічого на це не зауважує, хоча, напевно, могла б. Заради справедливості: що чоловіки змінюються, й уже більше дбають про контрацепцію самі, і приходять на прийом до лікарки разом зі своїми жінками, співрозмовниці також згадують.

Що цікаво, у випусках, які «присвячені чоловікам», тобто чоловічим темам — ерекції, розміру члена тощо, — я не почула, щоби їх хтось порівнював із повіями чи казав щось про догляд за собою й «креми, які ніхто не скасував». Саму програму про розмір члена я вважаю важливою. У цьому випуску Юлія Гайворонська разом зі своїм співрозмовником — урологом-андрологом Ігорем Чорнокульським, який став експертом у всіх програмах проєкту, що безпосередньо стосувалися чоловіків, — детально розповідають про будову чоловічого члена, способи досягання оргазму і його різні розміри. У цьому відео, як мені здається, стереотипи якраз руйнуються, а не породжуються нові, як у деяких випусках, які стосуються жінок. І складається враження, що про секс і чоловіків розмова ведеться більш невимушено.

Попри всі недоліки й попсову назву, я не можу назвати «Секс і місто» поганим проєктом. Формат програми, де можна почути й експертну думку, й ґрунтовні питання ведучої, яка точно в темі й готується до ефірів, на мою думку, вдалий. Сексуальна освіта й відверті розмови про секс — це важливо. Я вірю, що коли ми відверто говоритимемо про важливість контрацепції як на телебаченні й у соцмережах, так і в школах, рівень захворюваності на інфекції, які передаються статевим шляхом, в Україні знизиться, як і кількість підліткових та незапланованих вагітностей. А ще ставлення до жіночої сексуальності, «права жінки на секс», завдяки подібним проєктам також має змінюватися. Але, можливо, авторам та авторкам «Сексу і міста» все ж варто задуматися над тим, як краще спростовувати стереотипи (у тому числі і про жінок), а не підживлювати їх. І ретельніше добирати експертів та експерток. Крім цього, варто уникати узагальнень на зразок «кожен займається сексом». Бо є ж і люди асексуальні. І кому, як не сексологині, знати про це?