Хто фінансує і хто придумує формати?

Ідеологом «Лабораторії форматів» стала телевізійна продюсерка Оксана Панасівська, яка нещодавно очолила телепродакшн Незалежної асоціації телерадіомовників. «Я завжди мріяла, щоб у нас була лабораторія форматів, – розповідає вона «Детектору медіа». – Здавалося, що це дуже дорого, краще купляти, бо придумати як слід ми не зможемо. І коли ми отримали грант «Інтерньюзу», мені спало на думку, що для регіональних мовників було б добре створювати формати під певне соціальне замовлення».

Грант передбачав пітчинг ідей. Тому НАМ зібрав команду креативник ів, які мали розробити формати і прописати під них «біблію» (детальну інструкцію реалізації телевізійної ідеї). До команди крім самої Оксани Панасівської увійшли редакторки Ірина Шуст і Валерія Широкова, а також керівник департаменту з виробництва та контенту НАМ Віталій Федорчук.

У результаті «Лабораторія» представила п’ять форматів: чотири телевізійних та один радійний. Регіональні канали, відібрані в конкурсі (участь брали не лише члени асоціації), мали випустити чотири або п’ять епізодів одного з форматів. На їх виробництво вони отримали мінігранти. Також для команди кожного з каналів шефредакторка «Лабораторії форматів» Ірина Шуст провела тренінг з написання сценарію.

«Грант передбачав розробку дев’яти форматів, з яких донори мали обрати три, які ми мали пропонувати каналам. Але сенсація була в тому, що з десяти розроблених нами форматів донори відібрали п’ять і виділили додаткове фінансування», – поділилася Оксана Панасівська.

За оцінкою пані Панасівської, вартість реалізації одного проєкту регіональною телекомпанією може коливатися від 20 тис. грн до 30 тис. грн за епізод. Частково цю суму покриває грант. Частина мовників, створюючи проєкт, вкладалися в мінігрант, частина – фінансували виробництво ще й з власних коштів компанії. «Ми мотивуємо учасників проєкту, щоб на майбутнє вони, вміючи робити такі проєкти, шукали спонсорство, рекламу, щоб самостійно покривати видатки на виробництво», – каже продюсерка.

Як виглядає та патентується «біблія» формату?

У так званій «біблії» формату описана ідея програми, технічні вимоги, графік, ведучі, приклади сценарію, верстка, декорація, кількість і хронометраж епізодів. Наприклад, для ігрового шоу потрібна студія (мінімум 10 на 10 метрів), апаратна (ПТС), шість камер. А для програми розслідувань – кілька комплектів обладнання для прихованої зйомки.

Також до «біблії», щоб вона стала повноцінним відповідником західних аналогів, мають бути внесені результати показу програм. Проблема лише в тому, що телеперегляд аудиторії регіональних каналів не вимірюється централізовано. І фактично кожен з них оцінює успіх по-своєму. Хтось дивиться на перегляди та реакцію в соцмережах, хтось – на суспільний резонанс, а хтось на відгуки учасників та активних глядачів. Керівник дослідницького центру НАМ Віталій Гордузенко планує найближчим часом провести фокус-групи та оцінити перші результати ефірів.

Оскільки українське законодавство не має положень щодо патентування форматів, то, за словами пані Панасівської, команда «Лабораторії форматів» реєструвала сценарії та публікувала інформацію для захисту прав.

Що ж це за формати?

1. Програма-розслідування «Нишпорки». За форматом, двоє журналістів перевіряють хід реформ у регіонах. Вони вибирають п’ять критеріїв, за якими звіряють п’ять реформованих об’єктів. Наприклад, якщо перевіряють лікарні, то зважають на укомплектованість персоналом і обладнанням, можливість записатися на прийом через інтернет, можливість отримати безкоштовні ліки тощо. У фіналі програми журналісти презентують рейтинг реформованих об’єктів.

Цей формат обрала для реалізації лише одна телекомпанія – «Рівне 1», оскільки для більшості мовників він виявився заскладним. «Тут потрібно мати певні вміння та знання. До того ж, у місцевих каналів є перестороги, що вони працюють у маленькому містечку, де всі один одного знають», – пояснює Оксана Панасівська.

2. Вебсеріал «Соціальний експеримент». Проєкт поєднує різні платформи і передбачає трансляцію певних епізодів у соцмережах, а підсумкових випусків – в ефірі. За форматом, двоє блогерів/ журналістів акцентують увагу на конкретній міській проблемі. Наприклад, ями на дорозі (умовно). Один обіцяє вирішити проблему за допомогою місцевих жителів, другий – за допомогою міської влади. Через тиждень вони зустрічаються, щоби порівняти, чия робота виявилася успішнішою, та перевірити, чи вирішилася проблема. Підсумки експерименту оголошуються під час прямого ефіру в студії, де ведучі показують усі сюжети й діляться враженнями.

Цей формат виявився одним з найпопулярніших: його взяли для реалізації телеканали «Рівне 1», ТРК «Відікон» (Суми), «МИГ» (Южне Одеської області).

3. Студійне шоу «Та що ті політики знають?». У студії змагаються дві команди. Перша – політики, друга – представники різних соціальних або професійних груп. Наприклад, команда студентів, пенсіонерів, таксистів тощо. Ведучий озвучує проблему, з якою зіткнулося місто або область. Команди через три хвилини мають презентувати журі своє рішення та придумати, на які кошти воно може бути реалізоване. Журі – представники місцевого бізнесу – голосують за одне з рішень і пояснюють, у чому його слабкі чи сильні сторони. Усього в програмі три раунди, у кожному – по одному питанню.

Свої версії цього формату виробляли канали «Рівне 1», «Новий Чернігів», МТРК «Чернівці».

4. Проєкт «Відкритий урок». За форматом, політики приходять до школярів 3-4 класу і відповідають на їхні запитання та виконують найрізноманітніші їхні завдання – посортувати сміття, написати диктант, розповісти скоромовку. Крім того, політики повинні розказати дітям про політичну ситуацію в країні простою та зрозумілою мовою. Учні можуть коментувати відповіді політиків, а також давати цікаві завдання й оцінювати наприкінці.

Формат запустили канали ТРК «Вежа» (Івано-Франківськ), «Новий Чернігів», 9 канал (Дніпро).

5. Соціально-розважальне радіошоу «Обіцянки-цяцянки». Двоє ведучих та експерт у студії аналізували передвиборні обіцянки політичних партій. Експертами були політологи, економісти, соціологи, психологи, освітяни, медики тощо, залежно від теми програми. У легкій розважальній формі ведучі та експерти обговорювали непрості теми, відсіювали фейки й порожні обіцянки політичних лідерів.

Під час виборчої кампанії формат адаптували радіостанції «Львівська хвиля» (Львів), «Західний полюс» (Івано-Франківськ) і «Блиск ФМ» (Чернівці).

Які результати?

Найбільш активним з-поміж регіональних мовників був канал «Рівне 1», який узявся за адаптацію аж трьох форматів. Виконавча директорка мовника Оксана Власюк називає реалізовані формати одними з найкращих проєктів, які запускались у виробництво. Найбільшу кількість позитивних відгуків у соцмережах зібрало шоу «Та що ті політики знають?». «Ми його будемо продовжувати або власним ресурсом, або шукатимемо партнерів», – каже виконавча директорка.

«Соціальний експеримент», за її словами, зацікавив компанію тим, що поєднує різні платформи, а раніше спеціального контенту для соцмереж канал не робив. «Єдине – я б цей проєкт трохи розтягнула в часі. Тому що за тиждень складно зробити масштабну громадську ініціативу», – додає пані Власюк.

Також вона дивується тим, що ніхто, крім «Рівне 1», не зважився на виробництво проєкту розслідувань «Нишпорки»: «Як на мене, цей проект – це ревізор тих реформ, які відбуваються в Україні та Рівному. Ми не боїмося критики та постійно робимо журналістські розслідування. Хочемо його продовжувати, єдине – думаю про зміну команди». Найбільшою складністю у створені програми були вузькі часові рамки. Виконавча директорка розраховувала, що один епізод можна зробити за два тижні, а на виробництво пішов місяць. «Усе через те, що наші чиновники дуже складно йдуть на коментарі», – пояснює вона.

За її словами, після виходу одного з випусків програми канал навіть потребував консультацій юристів: «Маємо реакцію від політиків. Сподіваємося, що вдасться владнати в досудовому порядку».

Для фінансування більшості проєктів «Рівне 1» до грантової підтримки додало ще й власні кошти компанії. Найдорожчим проєктом було шоу «Та що ті політики знають?». «Раніше ми не робили такої складності проєкту з масовкою, сценарієм і складним монтажем», – зауважує пані Власюк.

А от дніпровський 9 канал (телекомпанія «Приват ТБ»), запускаючи «Відкритий урок», не залучав додаткових бюджетів і виробляв проєкт лише за грантові кошти, каже директорка каналу Ольга Владимирова. Щоб мінімізувати витрати, канал відмовився від послуг аніматора та психолога, участь яких передбачав формат. А дотепний подарунок гостям, який діти вручають наприкінці програми, вирішили зробити недорогим.

На відміну від колег, 9 канал залучив до проєкту старших дітей 11-12 років, тому що батьки дітей у молодшій школі не сприйняли цю ініціативу. «Ми зробили форму, яку заповнювали батьки. Кожен з батьків приніс розписку. Деякі батьки відмовилися. Діти одразу запитали, чи можна запитувати щось своє. Можна! Часом їхні запитання були досить оригінальними: “Які у вас стосунки з тещею?”, “Які уроки ви прогулювали?” Мені б і на думку не спало, що діти можуть таке запитати», – ділиться пані Владимирова.

Реалізація інших форматів, за її словами, більш затратна з точки зору людського ресурсу. Для програми розслідувань потрібно було залучити журналістів та операторів, задіяних в інших проєктах. «Основна проблема в регіонах – це кадри», – резюмує директорка 9-го каналу.

Задоволений результатами «Лабораторії форматів» і планує продовжувати їх виробництво і Геннадій Сергєєв, очільник МТРК «Чернівці». Компанія запускала шоу «Та що ті політики знають?». «До нас із задоволенням приходило журі та учасники. Ми так розкачали аудиторію, що останній випуск вийшов дуже класний», – каже він. Реакцію глядачів канал відстежував у соцмережах. Найбільше складнощів викликали стислі терміни виробництва.

«Чернівці» вирішили продовжувати радіоформат «Обіцянки-цяцянки» навіть у позавиборчий період. «Зараз будуємо студію для радіопроєкту. Також думаємо над телеверсією. Плануємо аналізувати, що обіцяла та що зробила міська рада. Цей проєкт у нас буде на постійній основі», – зауважує пан Сергєєв. Також очільник чернівецького каналу придивляється до формату «Відкритий урок».

Що далі?

«Лабораторія форматів» має новий грант і вже в січні представить нові формати. «Зараз НАМ іще обговорює низку партнерських контрактів, але “Лабораторія форматів” точно функціонуватиме. Нові формати представимо в січні. Також окремо будемо працювати для “Українського радіо”», – анонсує Оксана Панасівська. А на майбутнє вона не виключає й можливого продажу створених форматів.

Фото та ілюстрації: НАМ