10 жовтня відбулося засідання Ради з державної підтримки кінематографії, на якому переглянули списки переможців 11-го пітчингу і затвердили результати 12-го пітчингу Держкіно. За бортом опинилися проєкти «Антропоцен» Мирослава Слабошпицького й «Конотопська битва» Ахтема Сеітаблаєва. Хто в підсумку переміг та чи могла Рада ухвалити інше рішення? Цей текст містить аналіз того, що відбулося, й порушує питання, на які хотілося б отримати відповіді найближчим часом. Адже нове керівництво Мінкульту планує вносити зміни і в документи, що регламентують проведення конкурсу, і в саму систему критеріїв оцінки.

Спочатку на засіданні члени Ради з держпітримки кінематографії перерозподілили цьогорічні кошти Держкіно, через те, що цього року пітчинг серіалів провести вже не встигають. 20 млн грн, які закладалися на них від початку, перевели на переможців 11-го і 12-го пітчингів. Таким чином, цього року відомство витратить на виробництво кіно 454 млн. 900 тис. грн.

Далі перейшли до перегляду результатів 11-го пітчингу. Зі 101 проєкту, які від початку були затверджені Радою як переможці, після повторного голосування залишилося 46 переможців.

Для порівняння, ось перелік переможців 11-го пітчингу, який був затверджений першого разу:

Серед нових переможців пітчингу найбільше підтримки отримали проєкти, які особисто чи в партнерстві з іншими компаніями буде виробляти Film.ua Group: я нарахувала таких п’ять, усі вони перебувають у категорії «Ігрові повнометражні національні фільми (для широкої глядацької аудиторії)». Загалом у цій категорії з другого разу затвердили 10 проєктів, і це друга за кількістю переможців категорія – більше щасливчиків лише серед короткометражних дебютів.

Якими критеріям керувалася Рада, вирішуючи, кого залишити, а кого прибрати?

Рада підняла прохідний бал до 40. Таким чином, усі ігрові повнометражні дебюти, які отримали від експертів більше 40 балів, пройшли. Загалом їх чотири.

Серед ігрових короткометражних дебютів залишили 17 проєктів, які набрали більше 40 балів, не включили до переліку один проєкт, який набрав рівно 40, але додали фільм «Схрон», який набрав від експертів менше 40 балів. Це рішення Рада аргументувала тим, що стрічка практично вже знята авторкою без державного фінансування і вона просила в Держкіно лише 455 тис. грн. на дозйомку й монтаж.

До речі, під час оголошення нового переліку переможців цієї категорії в онлайн-трансляції вимкнувся звук. Він відновився лише під час оголошення переліку авторських ігрових повнометражних фільмів. Це не перший раз, коли під час трансляцій засідань Ради вимикається звук, іноді також зникає й відео. Чому так трапляється постійно, при тому, що з трансляцією пітчингів подібних проблем немає, – загадка.

Серед ігрових повнометражних фільмів художньої та культурної значущості (авторських), національних перемогли три, але ті, що посіли перше, третє та четверте місця за оцінками експертної комісії. Чому до переліку не потрапив проєкт «Еволюція або смерть. Пригоди Павіана Томаса», який був у рейтингу другим, експерти не пояснили.

Серед ігрових повнометражних фільмів художньої та культурної значущості (авторських), спільного виробництва перемогли проєкти, які за оцінками експертних комісій посіли перші п’ять місць, але з них обрали тих, де режисерами є українці: їх виявилося три. Члени Ради пояснили своє рішенням тим, що враховала звернення режисерів.

Водночас, ця логіка зникла, коли Рада ухвалювала рішення щодо ігрових повнометражних фільмів спільного виробництва (для широкої глядацької аудиторії). Тут Рада залишила переможцями проєкти, що посіли за оцінками експертів перше й друге місце (чому ця логіка спрацьовувала в Ради вибірково, вона не пояснила). Таким чином, переможцями стали два проєкти з іноземними режисерами: «Франтішек Крігель проти...» чеського режисера Івана Філи та «Санаторій Горького» польського режисера Лукаша Пальковського. Також у цій категорії додали один фільм, який, на думку Ради, є дуже важливим соціально й політично та «має величезні перспективи, що Україна прозвучить дуже голосно на міжнародній арені» (цитата члена Ради Олександра Шпилюка). Він мав на увазі «Бабин Яр» Сергія Лозниці. Хочу відзначити, що в цій категорії більше балів від експертів отримав проєкт «Ти – космос» режисера Павла Острікова, який уперше звертався за держпідтримкою та був у першому переліку переможців 11-го конкурсу. Як і проєкт «Рахувати до десяти» режисерки Олександри Бровченко.

Своє рішення щодо ігрових повнометражних національних фільмів (для широкої глядацької аудиторії) члени Ради аргументували тим, що включили до переліку проєкти, які вже перебувають у виробництві й мають великий касовий потенціал, а відповідно, можуть перерахувати в Держкіно великі суми від комерційного використання прав на стрічки. Рішення членів Ради в цьому разі не збігалося з оцінками експертних комісій: у цій категорії до переліку переможців потрапили проєкти, які отримали менше 40 балів (але більше 38).

Чим саме Рада пояснила свої рішення в наступних двох категоріях, я сказати не можу, бо, як писала вище, звук під час онлайн-трансляції на цьому моменті вимкнули. У категорії ігрових повнометражних фільмів для дитячої аудиторії затвердили двох переможців. У категорії ігрових повнометражних тематичних фільмів «Про героїв, які брали участь у захисті України» (для широкої глядацької аудиторії) – трьох.

Кінематографісти, які спочатку перемогли на 11-му пітчингу, але після перегляду результатів конкурсу залишилися «за бортом» уже висловили свої реакції в соцмережах:

Після перегляду результатів 11-го пітчингу члени Ради з держпідтримки кінематографї затвердили перелік переможців 12-го пітчингу.

У категорії неігрових фільмів національних визначили 17 переможців – це ті, хто набрав 40 і більше балів від експертних комісій.

У категорії неігрових фільмів спільного виробництва теж застосовували логіку 40 і більше балів – таких проєктів за оцінками експертів було два. Але тут не обійшлося без сюрпризів. Перше місце з найвищим балом від експертної комісії посів проєкт «Чотири брати» режисера Пітера-Яна Де Пу. Своє рішення не включати його до переліку переможців Рада аргументувала тим, що вирішила надавати підтримку тільки українським режисерам. Чому цей аргумент не застосовували в категорії ігрових повнометражних фільмів спільного виробництва (для широкої глядацької аудиторії), члени Ради знову не пояснили. Ризикну зробити власне припущення: Рада відмовила у фінансуванні проєкту «Чотири брати» не через режисера-іноземця, а через те, що в трейлері, який презентували під час пітчингу, один з героїв неігрового кіно каже словосполучення «громадянська війна». Нагадаю синопсис цього фільму: він розповідає історію життя чотирьох братів-українців, роз’єднаних війною. У Держкіно продюсери просили 3,5 млн грн.

У категорії неігрових фільмів тематичних «Про героїв, що брали участь у захисті України» (для широкої глядацької аудиторії) знову застосували принцип 40 і більше балів від експертів. Таких проєктів виявилося сім, але до переліку переможців включили тільки п’ять. Один зі списку викреслили (мова про «Наступна зупинка море» режисера Артура Якубова), бо режисер Артур Якубов переміг на цьому ж пітчингу з іншим проєктом. Ще один (проєкт «33» режисерки Марини Польшиної) не увійшов до числа переможців без пояснень членів Ради.

У категорії анімаційних короткометражних фільмів також включили до переліку проєкти, які набрали від експертів 40 і більше балів, за винятком одного – «Лабра Кадабра». Таке рішення Рада аргументувала завеликим бюджетом проєкту. У підсумку тут затвердили 13 переможців.

Друга несподіванка трапилася в категорії анімаційних повнометражних фільмів. Там за оцінками експертних комісій перше місце посів проєкт «Роксолана» компанії «Анімаград», що входить до складу групи компаній Film.ua Group. Він уже перемагав минулого року на «патріотичному пітчингу» Мінкульту. Саме цим фактом пояснили свою відмову надати фінансування йому зараз повторно члени Ради Держкіно. «Ми вважаємо, і деякі юристи нам це підтвердили, що неможливо з одного розпорядника коштів давати на один і той самий проєкт двічі. Розпорядником коштів Держкіно є так само Міністерство культури. Тому ми вирішили, що проєкт “Роксолана” не може двічі отримувати від міністерства гроші», – сказав Олександр Шпилюк.

З логікою того, що один проєкт може лише один раз отримувати державне фінансування, я погоджуюсь, але… По-перше, влада, запроваджуючи такі правила, мала би про це заявити одразу, коли проводила пітчинг Мінкульту і коли потім надала можливість брати гроші на кіно в «Українського культурного фонду». Але влада такого пояснення не дала. Більш того, юрист за освітою, колишній очільник Держкіно Пилип Іллєнко казав, що законодавчої заборони отримувати фінансування на один проєкт і в Держкіно, і в Мінкульті, і в УКФ – не існує. По-друге, у своєму першому рішенні щодо переможців 11-го конкурсу Рада включила до переліку одразу два проєкти, які виграли «патріотичний пітчинг» Мінкульту. А як заявляла Рада й очільник Держкіно – порушень в ухваленні того рішення не було. По-третє, якщо все ж таки користуватися логікою не вибірково, то УКФ також є розпорядником державних коштів і також підпорядковується Мінкульту, а отже, Рада мала також не надавати фінансування тим проєктам, які отримали гроші від Українського культурного фонду, але не зробила цього. А УКФ, у свою чергу, надавав фінансування на виробництво також і тим проєктам, які раніше отримали гроші на виробництво від Держкіно.

У підсумку в категорії повнометражної анімації переміг один проєкт – «Азарт». Він зменшив запитувану від Держкіно суму з майже 66 млн грн до 28 млн 200 тис. грн, а загальний бюджет до – 56 млн 400 тис. грн.

Підсумовуючи, поділюся власними враженнями від рішень Ради з держпідтримки кінематографії. Логіка, яка працювала при визначені переможців в одній категорії, не спрацьовувала в іншій. Часто були відсутні бодай якісь пояснення рішення. Непублічність при складанні переліку переможців. Відсутність відкритого голосування кожного члена Ради за кожний проєкт. Усе це не додає рішенням Ради прозорості.

Також хотілося б отримати від нового Міністерства культури, молоді та спорту юридичну відповідь на такі запитання:

• Чи допустимо, щоби член Ради голосував за проєкт, до якого має прямий стосунок?
• Чи можливо, що наприкінці року виявиться так, що не всі кошти, які закладені в бюджеті Держкіно на промоцію, будуть розподілені і чи могли б вони тоді бути закладені саме на підтримку більшої кількості кінопроєктів зараз?
• На що витрачаються кошти спецфонду, який формується за рахунок перерахувань, які здійснюють продюсери фільмів від комерційного використання прав на стрічки, створені за підтримки Держкіно, і чи можливо було б ці гроші витратити на підтримку тих самих переможців, збільшивши їх частку?
• У міністерстві заявили, шо не всі гроші, які були закладені цього року на підтримку кіно через Український культурний фонд, були використані. Чи можливо внести зміни до держбюджету 2019 року і спрямувати ці кошти на підтримку переможців 11-го і 12-го пітчингу Держкіно?
• Чи всі 50 млн грн, які закладалися цього року напряму міністерству на дофінансування «патріотичного пітчингу» були використані? І якщо ні, то чи могло міністерство також перенаправити їх у Держкіно?