Захід організували Direct Communication і New Work Labs Globus. На лекції здебільшого були піарники компаній, а пан Кабачинський розповідав, як їм зацікавити ЗМІ їхніми продуктами. Наприклад, описати, що в проекту велика база користувачів, у нього свіжа ідея, він корисний тощо. Але акцент слід робити на чомусь одному й бажано давати конкретні цифри.

Бізнесу він також радить призначити спікера, який буде спілкуватися з медіа. Ця людина має роздавати коментарі й може писати, наприклад, колонки. Крім того, піарникам слід не забувати про якісне висвітлення, коли в компанії є інформаційний привід. Усе це підвищить упізнаваність бренду, може сприяти продажам / замовленням і навіть допоможе залучити професійні кадри.

Ще є ідея для фірми створити своє ЗМІ — тоді проблем із розміщенням контенту взагалі не буде. Зручно.

«Детектор медіа» зацікавила дискусія після лекції, де Ілля Кабачинський розповів про внутрішню кухню видання. Ми обрали сім найцікавіших цитат.

1. Якщо про компанію виходить неправдива інформація на «зливному бачку», то можете спростувати її в нормальному медіа, яке напише правду. Одного разу до нас звернулася компанія, про яку написали, що вони не сплатили податки. Вони нам показали свою звітність, яка це заперечувала, ми про це розповіли. Це коли про вас «Українська правда» напише щось погане, то буде боляче. А коли це «зливний бачок» — ставтеся до цього відповідно. Їх дуже багато.

2. Я з тих редакторів, які люблять піарників. Вони приносять класні матеріали, хороші історії та можуть розповісти щось цікаве. Але ненависть виникає тоді, коли піарник сам цього хоче. Коли він приносять розмиту фотографію, погану колонку з натяком «зроби все сам».

3. Ми хочемо давати людям різний контент. Колонки, новини, авторські матеріали тощо. Велика генерація трафіку — це новини. Без новин не можна: щось сталося, про це треба написати. Інтерв’ю читають не дуже добре, тому беремо його лише тоді, коли на 100 % упевнені, що воно «вистрілить» чи герой цікавий. Буває, що в місяць може не бути жодного якісного інтерв’ю, а погані ми не випустимо.

Як медіа, яке хоче давати додаткову цінність читачам, ми пишемо авторські матеріали. Це тексти, інструкції, розбір ситуації. Наприклад, нещодавно була важлива тема по ФОПах. Ми спочатку опитали юристів про проблему. Далі ми пішли і спитали думку директорів великих компаній. Після цього експерт пояснив нам, чому законопроект не дуже змінить ситуацію.

4. Треба працювати з форматами, в яких ти вмієш створювати якісний продукт. У нас, наприклад, немає Instagram, а в TechCrunch є. Тому що ми не знаємо, як зробити Instagram цікавим. Немає відео з інтерв’ю. Вони мають бути якісними. Якщо їх буде дивитися тисяча людей, а зробити один випуск буде коштувати 10 тис. гривень, то один перегляд обійдеться в 10 гривень. Це дуже дорого. Ми працюємо з тими форматами, в яких ми сильні.

5. Коли джерелом для тексту слугує пост у соціальній мережі — це так звана фейсбук-журналістика. Намагаємось уникати такого контенту. Пости беремо лише в тих випадках, коли бракує часу або це спеціальний формат, де ми збираємо декілька думок за темою. У таких випадках ми перепитуємо в автора посту, чи можемо його взяти. Якщо ж пост занадто лаконічний, то беремо у спікера додатковий коментар. Ми перевіряємо такі пости, щоби впевнитися в тому, що їх випадково не кіт написав. Також завжди робимо скриншот, бо потім усі люблять видаляти публікації.

6. На день у нас виходить 12–14 публікацій. Із них зазвичай дві рекламні. У вихідні ми майже ніколи не ставимо рекламу. На Новий рік навпаки — значно більше. Але в нас комерційний відділ живе окремо, а я — окремо. В мене немає завдання йти до людей і продавати їм рекламу. В мене є завдання якісного контенту, тому я борюся за те, щоб нам надсилали якісні новини чи колонки. Наприклад, коли Девід Браун(засновник міжнародної IT-компанії Template Monster. — Ред.) пише колонку нам, то люди, яким він цікавий, приходить до нас її читати.

У такий формат колонок компанії й можуть до нас потрапити. Зазвичай автори надсилають декілька тем, ми обираємо одну. Буває таке, що піарники надсилають одразу готові статті. Проте ми такого не беремо, бо очевидно, що ви упустили багато деталей, про які не хочете розповідати. Ви зробили нашу роботу, а так не вийде. Ви робите свою роботу, а ми — свою.

7. У нас є два види реклами. Перший — піар-публікації. Зазвичай це новини із прес-релізів. Інший тип — спецпроекти. Це нативна реклама, над якою ми працюємо більше. У таких випадках клієнти зазвичай приходять із якимось конкретним брифом, а ми пропонуємо різні види реалізації. Комусь робимо тести, комусь ігри, а декому — лонгриди.

Спецпроект коштує значно дорожче, тому що його зазвичай пишуть наші журналісти, а верстку робить дизайнер. Також ми в подальшому активно працюємо над тим, щоб цей проект краще почитали.

Фотографію надано організаторами заходу