Кілька днів тому в приватній розмові занепокоєний актор Геннадій Попенко повідомив про те, що, за інформацією одного з учасників зйомок ігрової повнометражної стрічки «Птах душі», яку наразі знімає режисер Роман Бровко за сценарієм Сергія Дзюби й Артемія Кірсанова, з виробничого графіку зникли важливі шматки сценарію. Головним чиним це стосувалося сцен, де фігурувала така відома й одіозна постать сучасного українського політикуму, як Віктор Медведчук. І що нібито це було зроблено за його особистим «проханням».

Якщо така історія мала місце, скандал може бути дуже потужним. Що пов’язано з минулим цієї особи і з її теперішніми політичними амбіціями. Історія тягнеться на 38 років назад у часі.

13 травня 1980 року Василь Стус був заарештований за звинуваченням у антирадянській діяльності та пропаганді, а конкретніше – за виготовлення і зберігання «з метою підриву та ослаблення радянської влади ворожої літератури, що порочить радянський державний і суспільний лад». Незважаючи на прохання і письмову заяву надати йому «міжнародного адвоката», у вересні того ж року адвокатом у справі Стуса призначили Віктора Медведчука. Вперше вони зустрілися в СІЗО, після чого Стус відмовився від адвоката. Втім, Медведчук був присутній на суді, виконуючи, як казав сам Стус, «функцію другого прокурора» - він не захищав підсудного, не підтримував його вимоги, нічого не зробив, аби правильно донести до суду клопотання підсудного щодо самовідводу суду та надання перекладача в разі використання російської мови, в усьому «покладаючись на суд». Більше того, у своїй підсумковій промові він погодився і підтвердив звинувачення свого підлеглого, кажучи: «Кваліфікацію його дій я вважаю вірною». І це було визнанням адвоката вини підсудного, в той час, як сам підсудний своєї вини не визнавав (це пряме порушення законодавства навіть тогочасного, радянського). Така нелогічність і професійна недбалість у роботі захисника, який мав би захищати свого підлеглого, врешті мала результатом вирок, виголошений 2 жовтня 1980 року – 10 років позбавлення волі і 5 років заслання. 4 вересня 1985 року в таборі Пермського краю Василь Стус помер. Усі матеріали судової справи нині є у вільному доступі.

Проект 100-хвилинногофільму «Птах душі» (назва взята зі збірки віршів Стуса, спаленої наглядачами табору) був поданий ТОВ «АС “Ум-груп”» на минулорічний 10-й конкурсний відбірДержавного агентства України з питань кіно до категорії «Ігрові повнометражні національні фільми (широка глядацька аудиторія)». Він отримав 37 балів і став одним з переможців. Загальний бюджет фільму складає44 мільйони 17 тисяч грн, з яких 50% надає Держкіно. Сценарій читали 8 експертів, рахуючи режисерів Андрія Дончика, Романа Бондарчука та Валентина Васяновича, директора-президента телеканалу ICTV Олександра Богуцького та директора кінотеатру «Жовтень» Людмилу Горделадзе.

Як підтвердив, зокрема, один з членів Експертної комісії, Алік Шпилюк, сцени за участі персонажа Віктора Медведчука були присутні в сценарії – і сцена про «знайомство» Стуса зі своїм адвокатом, і сцени суду, і сцена зачитування вироку. Натомість зараз таких сцен у сценарії немає. Загалом це не є крамолою. «Якщо в процесі виробництва фільму вносяться корегування в сценарій, що в принципі часто трапляється, це повністю зона відповідальності продюсера, режисера і автора сценарію», - зазначив у коментарі для «Детектора медіа» голова Держкіно Пилип Іллєнко. При цьому він додав: «Ми не займаємося цензурою, ми не затверджуємо сценарії і які-небудь зміни, крім чогось глобального, що може призвести до зміни виробничих показників».

Зйомки фільму розпочалися в Києві 1 травня цього року (про що «Детектор медіа» писав). Але, як стверджує режисер фільму Роман Бровко, сцен з Медведчуком уже не було в сценарії і вони не планувалися для зйомок (нібито за тиждень до зйомок новий варіант сценарію був переданий до Держкіно). Вагомих причин для цього він наводить одразу три: перша – перехронометраж. «Початкова версія написаного не помістилася б і у 180 хвилин, тому ми деякі сцени переписували, деякі робили динамічнішими, деякі викидали», – коментує режисер. Друга причина – прохання сина Стуса. «Ще перед початком знімального періоду, – продовжує Роман, – ми записали багато інтерв’ю і розмов із сином Стуса, Дмитром, і я скажу так – він дуже напружений щодо цієї теми, і в нас це навіть є задокументовано на відеоматеріалах. Меседж такий: не розвивайте дві теми – стосунки Стуса з Аллою Горською (…), і всіх уже дістала тема Медведчука…». Третя – позиція прокатників. «Від нашого попереднього піарника мені дійшла інформація, що коли він говорив з прокатниками, його відразу запитали – чи буде в сценарії Віктор Медведчук, і пояснили питання так – якщо Медведчук там буде – серйозні люди не захочуть брати фільм у кінотеатри».

Тобто все ж таки виник момент страху, в даному випадку – прокатників, перед можливою негативною реакцією Медведчука на фільм, у якому він фігуруватиме.

Продюсер «Птаха душі» Артем Денисов, коментуючи переговори з прокатниками, ситуацію фактично підтвердив: «Була висловлена така думка, що, мовляв, якщо ви буде заполітизовувати фільм, то це може бути не зовсім прийнятно кінотеатрам». Продюсер попросив і нас не політизувати ситуацію: «Дуже прошу не політизувати процес, бо це не головне, що ми хочемо сказати». В такому ж керунку виглядає коментар і сценариста фільму Сергія Дзюби: «…На нашу думку, головне – щоб вийшов фільм про Стуса. Медведчук у цій історії не головна фігура. Взагалі він у нас був як спогад…».

Щодо ймовірного «дзвінка» Віктора Медведчука Артем Денисов сказав: «Я не така велика постать, щоб Віктор Медведчук на це пішов би». І додав: «Якби був би якийсь тиск, ми на наступний день зібрали б прес-конференцію».

І все ж ситуація довкола зміни сценарію фільму непрозора й дає підстави припустити, що досі є «серйозні люди», які вирішують навіть щодо кіно, про кого можна показувати глядачу фільми, а про кого – ні. І що в поета головне – поезія, а все решта – несуттєво. Несуттєво, через кого він загинув. Несуттєво, що ця людина тепер є кумом президента тої країни, яка воює з Україною. Несуттєво, що ця людина тепер рветься до влади, знову.

Геннадій Попенко наважився – не побоявся – оприлюднити своє обурення в соціальній мережі Фейсбук. І його підтримали користувачі – за кілька годин пост перепостили 9,5 тисяч разів, що в геометричній прогресії розповзлося на десятки тисяч переглядів, і скоро дійде до мільйонів. Втім, у своїх коментарях читачі відмічають не тільки (ймовірний) страх творців фільму («Люди, берете свой праведный гнев, идете на страницу продюсера и спрашиваете, как ему помочь вернуть медведчука в сценарий»), а й страх героя фільму перед поширенням інформації про нього («понад усе боїться суду історії»).

Вже сьогодні може початися флешмоб, це може перерости в демонстрації та марші. А до виходу фільму в прокат, заявленого дистриб’ютором UFD на 28 лютого 2019 року, може багато чого помінятися.

Фото: Фейсбук Геннадія Попенка