Наступного року має запрацювати новий закон «Про державну підтримку кінематографії України». Багатостраждальний законопроект №3081-д, ініційований «#КіноКраїною», приймався Верховною Радою двічі, вдруге – після внесення до нього пропозицій Президента Петра Порошенка. Наразі кіноіндустрія чекає на внесення змін до Бюджетного кодексу (зміни до Податкового та Митного кодексів 30 листопада підписав Президент) та ухвалення низки нормативно-правових актів, аби закон запрацював (детальніше про його історію та переваги – читайте на «Детекторі медіа» за тегом реформа кіноіндустрії).

За цим законом, рішення про надання державного фінансування тому чи іншому кінопроекту і далі прийматимуться за результатами пітчингів – конкурсів, що проводить Державне агентство України з питань кіно.

Яких змін зазнає процедура пітчингування? Які функції виконуватиме нова Рада з держпідтримки кінематографії? Коли відбудеться черговий, одинадцятий, пітчинг Держкіно та скільки коштуватиме участь у ньому? На ці та інші запитання голова Державного агентства України з питань кіно Пилип Іллєнко відповів під час майстер-класу «Система пітчингування Держкіно. Як це працює?», організованого компанією Star Media. Відвідати захід було стільки охочих, що організатори проводили його двічі.

Отже, детально про пітчинги Держкіно – в прямій мові Пилипа Іллєнка.

Плани Держкіно на підтримку національних фільмів

Фонд державної підтримки тепер значно збільшиться. Держкіно зможе фінансувати не лише виробництво фільмів, але й девелопмент (розробку), промокампанії, просування проектів у кінотеатральних мережах, на телебаченні та VOD-платформах (яких в Україні поки що недостатньо, а VOD-сервісів, присвячених українському кіно, взагалі не існує), створення рекламних роликів, тізерів, фінансування івентів (допрем’єрних і прем’єрних показів), участь у міжнародних кіноринках, фестивалях. Але такий супровід буде надано лише тим стрічкам, які матимуть високий потенціал, рішення про виділення бюджетних коштів буде прийматися після завершення фільму на конкурсній основі.

Крім того, Держкіно зможе втілювати певні освітні проекти, в тому числі фінансувати студентські роботи, підтримувати діяльність навчальних кіностудій, вибірково надавати гранти тим кінематографістам, що беруть участь у міжнародних програмах тощо.

Важливим здобутком є те, що в майбутньому стрічки (крім тих, які фінансуються державою на 100%) будуть отримувати субсидію, тобто держава не вимагатиме нічого навзаєм – майнові права залишатимуться в продюсера, це дуже полегшить його подальше життя. Єдина умова – він має перераховувати кошти від будь-яких доходів, які генерує його фільм, в обсязі 50% від внесків держави. Зараз система діє зовсім по-іншому: є договір підряду, за яким Держкіно наймає продюсера зняти фільм і передати частину майнових прав відповідно до внеску держави.

Як відомо, в жовтні відбулася зустріч представників кіноіндустрії з прем’єр-міністром Володимиром Гройсманом, який пообіцяв свою підтримку в тому, щоби бюджет на фінансування кіноіндустрії було суттєво збільшено (до 1 млрд гривень), бо тих коштів, що передбачені зараз, вистачить лише на фінансування тих фільмів, які вже перемогли на пітчингах.

Наразі ми чекаємо внесення змін до Бюджетного кодексу. Також має бути ухвалено положення про Раду, воно вже розроблене і знаходиться на погодженні в Міністерстві культури, а далі буде винесено на розгляд до Кабміну. Теоретично можна припустити, що конкурсні відбори буде оголошено вже навесні наступного року.

Нова Рада та окремі експертні комісії для кожної категорії фільмів

Новий закон передбачає створення Ради, яка буде затверджувати рішення про фінансування проекту (наразі цю функцію виконує колегія Міністерства культури), фактично буде керівним органом Держкіно. Рада складатиметься з дев’яти осіб, її склад буде затверджуватися Кабінетом міністрів України, і вона не буде брати участі в пітчингах.

Колегія Мінкульту, яка дотепер приймала рішення про фінансування національних фільмів, не має прямого зв’язку з кінематографією – туди входить широке коло людей, які представляють всі ланки галузі культури. Тепер рішення прийматиме Рада, яка складатиметься з професіоналів галузі. Каденція складатиме два роки, і ці люди не зможуть працювати в кіно в жодній якості, в законі прописані чіткі заборони мати будь-який конфлікт інтересів. У тому числі їхні компанії, якщо такі є, не зможуть претендувати на будь-яку державну підтримку. Це зроблено для того, аби зробити ухвалення рішень щодо надання державних коштів максимально незаангажованим.

Члени Ради мають бути професіоналами, мати авторитет у галузі, але ми усвідомлюємо, що не всі захочуть працювати в ній і втратити не лише можливість професійної реалізації, але й банально свій професійний дохід, тому було прийнято рішення, що члени Ради отримуватимуть стипендію, розмір її обговорюється, але я переконаний, що він має бути високий. Це найкращий спосіб боротьби із корупцією – забезпечити людині можливість не думати про своє фізичне виживання. Критерії, за якими обиратимуться члени Ради, чітко виписані в законі – можна відкрити, почитати.

При Держкіно будуть також створюватися експертні комісії, які проводитимуть безпосередньо оцінку проектів у рамках конкурсних відборів. Загальні принципи відкритості збережуться, ми не будемо ламати систему, яка працює нині. Але будемо пропонувати внести до неї зміни, що стосуються кількість поданих на пітчинг проектів.

Коли ми розробляли систему пітчингування, ніхто не уявляв, що одного дня ми отримаємо 289 проектів на розгляд експертної комісії. Усі ці заявки навіть переносити з місця на місце фізично важко, не кажучи вже про те, що їх треба ретельно вивчити.

Держкіно буде пропонувати Кабінету міністрів і Міністерству культури України проводити конкурсні відбори по різних категоріях у різний час: один місяць – пітчинг для документальних фільмів, один – художніх, один – дебюти, окремо – анімація, окремо – серіали, які тепер також можуть претендувати на державну фінансову підтримку.

У кожній категорії працюватиме окрема експертна комісія, вона не буде великою і постійно змінюватиметься. Ті люди, які ввійдуть до комісії, не зможуть брати участь у пітчингу зі своїм проектом.

Подача заявки на пітчинг: основні вимоги

Державну підтримку на виробництво можуть отримати в першу чергу стрічки, які відповідають критеріям національних.

За новим законом, національним вважається фільм, створений суб’єктом кінематографії, виробництво якого повністю або частково відбувається в Україні, основна версія мовної частини звукового ряду якого створена українською або кримськотатарською мовами, і який при цьому набрав відповідну кількість балів за таблицею з критеріями.

Держкіно видає таким фільмам свідоцтво, яке дійсне до дати завершення виробництва (його можна пролонгувати). Після завершення фільму свідоцтво видається на постійній основі.

Окремою вимогою до учасників пітчингу залишатиметься наявність статусу суб’єкта кінематографії України, він також присвоюється Держкіно. Процедура його отримання є доволі простою і не буде ускладнюватися, бо ми зацікавлені в тому, щоб з’являлися нові компанії і обличчя, які претендують на державні кошти.

Також продюсер проекту має бути готовий задовольнити вимоги щодо підтвердження частки недержавного фінансування. Таке підтвердження може бути подано в різних формах – наявність власних коштів (виписка з банку), інвестиційний договір, договір про надання певних послуг, які зараховуються в якості внеску, або хоча би попередні документи, які підтверджують наміри. Ви маєте пояснити, де візьмете решту коштів, без цього немає шансів виграти пітчинг.

За участь у пітчингу законодавець передбачив певну плату. Ми хочемо, аби вона не була великою, наша пропозиція на рівні проекту: розгляд заяв фільмів, що претендуватимуть на фінансування до 80%, ігрових і анімаційних, коштуватиме два прожиткових мінімуми, серіалів – три прожиткових мінімуми.

На пітчинг можуть подаватися фізичні-особи підприємці, але я мало зустрічав таких відчайдухів. Можу пояснити це тим, що ФОП відповідає всім своїм майном на відміну від товариства з обмеженою відповідальністю, учасники якого по зобов’язанням підприємства відповідають лише в межах свого внеску в статутний капітал.

• Категорії

Виробництво ігрових та анімаційних фільмів може підтримуватися за рахунок безповоротної державної субсидії, обсяг якої не може перевищувати 80 % від загальної кошторисної вартості виробництва фільму. Обов’язковою умовою надання такої субсидії є підтвердження заявником наявності в нього коштів, необхідних для фінансування виробництва фільму, в сумі не менше 20 % від загальної кошторисної вартості виробництва фільму.

Виробництво телесеріалів може підтримуватися за рахунок безповоротної державної субсидії, обсяг якої не може перевищувати 50 % від загальної кошторисної вартості виробництва телесеріалу. Обов’язковою умовою надання такої субсидії є підтвердження заявником наявності в нього коштів, необхідних для фінансування виробництва серіалу, в сумі не менше 50 % від загальної кошторисної вартості виробництва серіалу.

Виробництво документальних, просвітницьких, анімаційних фільмів, фільмів для дитячої аудиторії, авторських фільмів та фільмів-дебютів може здійснюватися в формі державних закупівель, в обсязі до 100 % (включно) від загальної кошторисної вартості виробництва фільму. Новий закон дозволяє підтримувати до 100% фільми, що мають особливу художню та культурну цінність.

• Мова фільму

Законом чітко передбачено, що 90% стрічки має бути українською або кримськотатарською мовами. Лише в окремих випадках, за рішенням Ради, в фільмі може бути до 10% іншої мови. Це норма закону, і її має бути виконано. Відповідно репліки іноземними мовами мають бути дубльовані.

Я розумію, що для документального кіно це певна проблема, але законодавець ухвалив таке рішення.

Але є поняття копродукції. Такий фільм може бути створено будь-якою мовою, і він матиме статус національного, але за умови, що для українського прокату буде виготовлено відповідну україномовну версію. У той же час стрічка може мати міжнародну версію для інших ринків іншою мовою.

• Хто такий дебютант?

Режисер, що вперше знімає ігровий повнометражний фільм. Документальні стрічки, телесеріали, кліпи, рекламні ролики, домашні відео, селфі на телефоні не є повнометражним ігровим фільмом.

Дебютант повинен мати освіту (бакалавра – як мінімум). Це може бути диплом будь-якої країни, але якщо він відповідає міжнародним вимогам. В інших конкурсних категоріях мати диплом кінорежисера необов’язково. Та слід враховувати, що експерти будуть звертають увагу на освіту, коли приймають рішення про фінансування, бо наявність диплому показує, що ви вмієте хоч щось робити. Хоча велика кількість вітчизняних кіномитців не мають кіноосвіти.

Раніше всі хотіли йти в категорію «Дебюти», бо це 100% фінансування і не треба шукати додаткових грошей. Зараз до 100% фінансування буде надаватися дитячому кіно, артхаусному, тож думаю, тепер актуальність дебютної категорії буде меншою.

Так само, як і зараз, буде існувати ліміт на грошову підтримку дебютних стрічок. Ми не можемо вкладати великі кошти в дебюти, це має бути мінімальне фінансування, яке дозволяє недорого зняти повнометражний фільм за індустріальними форматами виробництва, і режисер має продемонструвати, чи може він у принципі в подальшому претендувати на щось серйозне.

Ліміт буде встановлено окремо. І, до речі, дебютні фільм – це єдиний випадок, коли ми фінансуємо і короткі метри (хоча короткометражки інколи трапляються і в тематичних категоріях). Тобто ви як дебютант можете податися на короткий метр, а потім на повний (але не навпаки), маємо такий кейс – фінансування робіт режисера Аркадія Непиталюка («Кров’янка», «Припутні»).

Я вважаю, що дебютант має бути громадянином України, бо фінансування дебюту на 100% – це до певної міри надання можливості людині вперше реалізуватися в кіно повноцінно, можливо, навіть зробити помилку за державний рахунок. Зробити помилку за рахунок інвестора – більш страшно. Я не маю на увазі, що всі роблять помилки. Поки що рівень дебютів, які ми підтримуємо, вражає. «Стрімголов» – яскравий приклад – дебют, який одразу став помітним на фестивалях категорії А. Підтримувати будемо тільки своїх дебютантів. Нехай інших дебютантів підтримують держави, чиїми громадянами вони є. Це справедливо. Можливо, якщо це буде копродукція, може бути змішаний склад авторів, але режисер має бути нашим.

• Що таке копродукція?

Фільми, які створюються у спільному виробництві з іншими країнами, якщо з цими країнами існує чинна угода про спільне кінематографічне виробництво. Зараз існує Європейська конвенція, учасником якої є Україна і практично всі європейські країни. У рамках цієї конвенції маємо багатосторонні договори. До її нової версії зможуть приєднатися і неєвропейські країни.

Окремо у нас існує угода з Ізраїлем щодо спільного кіновиробництва, вона ще, до речі, жодного разу не була використана, бо ратифікована в травні, але я сподіваюся, що з останнього конкурсного відбору якісь фільми зможуть бути вироблені як фільми спільного виробництва за цією угодою.

Ми також працюємо над контрактом із Канадою, і вже отримали офіційне підтвердження від Міністра культурної спадщини Канади про намір укласти з нами таку угоду (зараз триває процес переговорів). Також ми ініціювали укладання угод з Аргентиною та Китаєм. Тривають ініційовані переговори з Австралією, Південною Кореєю.

Крім того, працюємо над двосторонньою угодою з Бельгією, хоча з нею існує можливість копродукції в рамках Європейської конвенції. Тож важливо іноді мати з однією і тією ж країною і багатосторонній, і двосторонній договір. Останній дозволяє отримувати більше бонусів, в тому числі – розраховувати на місцеві кеш-рібейти.

Але укладання таких договорів – це довготривалий дипломатичний процес, який займає роки.

Презентація проекту на пітчингу

Презентація перед експертною комісією є важливим моментом, бо після ознайомлення з документами та матеріалами проекту залишається багато запитань, тому відповіді під час пітчингу можуть поміняти сприйняття й оцінку кардинально. Хоча головним фактором залишається сам проект – сценарій, бюджет фільму (ліміт витрат), режисерське бачення, продюсерське бачення.

Є багато спеціальних тренінгів і майстер-класів про те, як пітчити проекти. В Європі це дуже популярна форма роботи на будь-якому кіноринку, і вміння швидко пітчити свій проект – це необхідна умова успішності будь-якого продюсера та режисера.

Під час презентації треба дати відповіді на три базові запитання – що ви хочете зняти (на що ви просите гроші), чому ви хочете це зробити (яка ваша особиста мотивація, чому це для вас важливо) і як ви хочете це зробити. Дуже часто учасники зосереджуються на відповіді на одне з цих запитань. Причому українські кінематографісти, як правило, чомусь часто зациклюються на поясненні, чому цей проект важливий і чому особисто вони хочуть його зняти. Про це теж треба говорити, але це не має бути всією презентацією, питання «що» і «як» теж важливі, тому час треба розділити між відповідями на всі три запитання.

Презентації, які не мають жодної візуалізації, на етапі пітчингу виглядають непереконливо, бо, по-перше, важко пояснити словами те, що легше продемонструвати мовою кінематографу, а, по-друге, це часто свідчить про те, що люди несерйозно ставляться до підготовки, і якщо це так, значить, є ймовірність того, що вони поставляться несерйозно до всієї роботи.

Але у візуальних матеріалах слід уникати нарізки з усесвітньо відомих стрічок, наприклад, із Арнольдом Шварцнегером чи Мілою Куніс, бо це скоріше смішно і відволікає від вашої презентації. Використовуйте референси, але не треба цитувати супервідомі фільми. Не треба також демонструвати авторське відео, а потім виходити і говорити, що будете робити все по-іншому – з іншими акторами, атмосферою тощо.

Я спостерігаю за конкурсом з третього пітчингу на різних позиціях, можу сказати, що з кожним конкурсом презентації стають більш яскравими, професійними. Наші колеги вже навчилися вигравати закордонні пітчинги.

Експертна комісія при Держкіно не має преференцій, кожного разу проект оцінюється комплексно, але, звісно, фільмографія продюсера і режисера є одним із елементів, на який звертають увагу. Переконливою також є попередня домовленість з дистриб’юторами, VOD-платформами.

Негативно на рішення комісії впливають поганий сценарій, невміння чітко формулювати свою думку, очевидні помилки, провокативні заяви, у тому числі політичного характеру. Все, що є непрофесійним, не талановитим.

У нашому випадку, і це особливість українських пітчингів, треба розуміти і вміти пояснити, чому саме цей проект має бути підтриманий за державні гроші, бо державі є куди ще витрачати кошти, крім кіно, і в результаті ми маємо отримати продукт, який буде приносити певну користь державі. Це потім є важливим моментом і для нас, коли ми беремо участь у своєму «пітчингу» – обґрунтовуємо перед урядом чи парламентом необхідність фінансування українського кіно в тих обсягах, в яких воно фінансується зараз, бо раніше ніколи таких бюджетів на кіно не виділялося.

Звісно, ті люди, як ухвалюють рішення щодо загального рівня фінансування українського кінематографу, також дивляться ці фільми, ми їх запрошуємо на прем’єри, влаштовуємо покази, намагаємося переконати їх якістю – показати, що це кіно зроблено не на колінці, що це не самопал, не «шароварщина», не якась провінційна історія, а конкурентне європейське кіно, яке може бути цікавим як з мистецької точки зору, так і з точки зору масового глядача (на жаль, ці речі часто не співпадають).

Ми ніколи не втручаємося ні в творчий, ні у виробничий процес, що би не зняли режисер і продюсер – за ними завжди залишається останнє слово: як фільм має виглядати, звучати, вирішувати той чи інший конфлікт. Але варто пам’ятати, що в цей важкий час, який переживає наша країна, у вашому фільмі не має бути речей, які працюють проти нашої держави в широкому розумінні цього слова

Укладання угоди з Держкіно

За старою системою, переможці пітчингу вносилися в Програму виробництва фільмів, яку формувало Міністерство культури. Відповідно, після звершення конкурсу всі переможці мали подати пакет документів, який передбачав у тому числі аудиторські висновки (про відсутність боргів, порушень тощо). Зазвичай продюсери тягнуть із цим дуже довго, інколи виявлялося, що вони зібрали документи з помилками, треба збирати їх ще раз. Але коли документи подавалися, ми передавали їх до Мінкульту, воно збирало колегію, колегія ухвалювала рішення внести зміни до Програми, потім Міністерство культури ще раз перевіряло ці документи, а потім видавало наказ. Усе це займало певний час.

Після внесення до Програми продюсер має знайти решту коштів. І тут половина продюсерів зникає з обрію й іде шукати кошти, бо дуже часто так буває, що наше підтвердження фінансування приходить першим, і подальший пошук інших партнерів починається на основі підтримки від української держави. Хтось робить це швидко, хтось – дуже довго, комусь узагалі це не вдається. Тобто потрапляння до Програми ще не означає, що ваш фільм буде реально профінансовано. Ви маєте знайти решту коштів, ваша юридична компанія має ще раз пройти аудит – підтвердити, що немає заборгованостей з податками, заробітними платами, що вона не мала правопорушень, директор не є судимим тощо.

Далі відбувається процедура закупівлі через «Прозорро», вона триває приблизно 20 днів. Після того в Держкіно є місяць, аби укласти угоду.

Найбільше цей термін залежить від продюсера. Є такі проекти, що були в Програмі довгий час, але були звідти вилучені, бо продюсер так і не прийшов підписувати договір, бо не зміг впоратися з цим складним завданням.

Отримання державних коштів

Із лютого 2014 року до кінця жовтня 2015 року, тобто протягом 1,5 років, Держкіно взагалі не укладало нових угод, бо в бюджеті були кошти тільки для завершення тих проектів, що вже були в роботі. Після різкого падіння фінансування лише восени 2015 року бюджет на кінематографію було суттєво збільшено – на 100 мільйонів, що дозволило почати запуск нових проектів.

Зазвичай кошти надходять не всі одразу, сума ділиться на певні частки, теоретично відповідно до того, як виконавець програми просить, але за всю історію українського кінематографу Міністерство фінансів дійсно дало те, що ми просимо, тільки цього року, і за це їм велика подяка, у нас налагодилася нормальна співпраця. До того вони давали близько 60% коштів на листопад-грудень. І якщо у вас в сценарії герої знайомилися на пляжі, продюсер просив переписувати, аби це було в Буковелі.

Фінансування надається за авансовим принципом, але постанова 117 Кабінету міністрів передбачає, що цей аванс має бути витрачений протягом шести місяців, тобто якщо ви гроші отримали в грудні, ви не можете тримати їх рік на своєму банківському рахунку, а маєте освоїти і прозвітувати виконаними роботами.

На основі сценарію створюється календарно-постановочний план, на його основі – фінансовий план проекту, де розписано, на коли вам потрібні кошти. Ви приходите із цим фінансовим планом до нас, і ми розуміємо, раніше чи пізніше треба підписувати договір, бо у вас на проекті, наприклад, існує сезонність.

Іноді плани корегуються, залишаються невикористані кошти, звісно, тоді ми їх віддаємо тому, хто вже готовий працювати.

Календарно-постановочний план може містити планову консервацію, пов’язану з сезонністю, зайнятістю акторів, недоступністю локацій тощо. Виробничих періодів може бути декілька, може бути поєднання підготовчого і знімального періодів, можуть бути передбачені зйомки навіть у монтажно-тонувальний період, якщо це потрібно (як правило, такі два-три дні закладаються в складних проектах). Ми намагаємося доволі лояльно ставитися до таких речей. Ми всі разом зацікавлені в тому, щоб продукт був максимально якісний. Немає сенсу викручувати продюсеру руки. Працювати в Україні важко, бо завжди є якісь треті сторони, несподівані фактори, зрештою в Україні йде війна, і ми стикалися і з такими речами, коли в процесі зйомок втрачали наших колег. У цьому питанні, можете бути певними, Держкіно не має наміру створювати якісь бюрократичні перепони, і ми розуміємо, що певною мірою є копродюсерами ваших проектів, тому багато допомагаємо.

Кошти повертаються Держкіно з прибутку. Наприклад, ви заробили 100 гривень, держава вклала у ваш проект 80 гривень, значить, 40 гривень повертаються в Держкіно. Якщо ви заробили мільярд – це дуже добре, повернені кошти підуть на створення нових українських фільмів.

Ми розвели окремо пітчинги на артхаусні проекти і мейнстрімні. В останньому конкурсі у нас виграв, наприклад, проект студії «Квартал 95» Володимира Зеленського. Ми це робимо не тому, що хочемо заробити гроші (хоча це теж важливо, аби держава отримувала певний дохід), а тому, що кіно як засіб впливу на свідомість має сенс тоді, коли його бачить масовий глядач. Якщо є класний артхаусний проект і його подивилися три тисячі людей на всю країну, будемо вважати, що його не бачив ніхто. Якщо проект дивиться півмільйона людей – це вже якась масовість. А якщо один мільйон – то він уже породжує певні зміни в суспільстві. Хороші чи погані – це інше питання.

Фото та відео: Олексій Темченко