Заза Буадзе: «Зараз народжується нове українське кіно, і для нього вкрай важливі нові обличчя, нова кров»

Заза Буадзе: «Зараз народжується нове українське кіно, і для нього вкрай важливі нові обличчя, нова кров»

1 Липня 2017
5212
1 Липня 2017
10:00

Заза Буадзе: «Зараз народжується нове українське кіно, і для нього вкрай важливі нові обличчя, нова кров»

5212
Театральні актори та герої АТО в кадрі: як знімали фільм «Позивний Бандерас»
Заза Буадзе: «Зараз народжується нове українське кіно, і для нього вкрай важливі нові обличчя, нова кров»
Заза Буадзе: «Зараз народжується нове українське кіно, і для нього вкрай важливі нові обличчя, нова кров»

«Гвардія», «Полон», «Кіборги», «Зона АТО. Повернення» – художнє переосмислення воєнних дій на Сході України не примушує на себе чекати. Мабуть, ось так знімати «по живому» – про події, які тільки завтра стануть історією, а поки що є болючою, гіркою реальністю – і набагато простіше (адже ось вона – сучасність, бери та знімай!), й набагато складніше одночасно.

«Снимать фильм – это всегда большая ответственность, – говорить режисер Заза Буадзе. – Но к истории, связанной с АТО сейчас, наверное, будет более пристальное внимание, в том числе и зрительское». Днями, 29 червня, відбувся «крайній», як кажуть кіношники, знімальний день нової картини Буадзе – військового детективу «Позивний Бандерас».

Сценарій Сергія Дзюби та Артемія Кірсанова має в основі щоденники нацгвардійця Сергія Башкова з позивним «Індіанець» та розповіді воїнів АТО. Але взагалі кіношна історія капітана Антона Саєнка з позивним «Бандерас» та його розвідницької групи, що має завдання запобігти диверсії та знешкодити російського підривника, – то художні фантазії за темою. В кадрі та на самому знімальному майданчику реальність та вимисел переплелися аж надто тісно: вигадана історія, яка трапилася з вигаданим персонажем, відбувається на тлі реальних подій вересня 2014 року (тривають Мінські переговори, перемир’я). Герої стрічки – реальні та цілком кіношні одночасно: багатьом із них «дісталися» позивні реальних героїв АТО, а от їхні біографії зібрані з різних історій та фантазій. Та й тут, поруч із акторами – справжні герої воєнних дій на Сході України: вони знімаються в масовці, консультують знімальну групу з приводу тактичних та побутово-воєнних деталей. Окрім того, виконавець головної ролі – «Бандераса» – театральний актор Олег Шульга, який при цьому рік відслужив добровольцем у зоні АТО.

«Очень хочется, чтобы все поверили в эту историю, – розповідає Заза Буадзе. – Я надеюсь, что когда зрители придут в кинотеатр, и в их числе будут ветераны АТО, никто не подумает и не скажет: "Вот это – неправда, а вот это – не совсем правильно". Хочется, чтобы всех захватил этот фильм. Но я думаю, у нас именно такая история: она конкретно наша, украинская, сегодняшняя, вчерашняя и позавчерашняя, но вместе с тем она – общечеловеческая. Ведь война всегда оголяет какие-то глубинные вещи, показывает правду. Если человек герой – он по-настоящему герой, а если нет… Здесь белое – белое, а черное – черное. И в этом смысле за этой человеческой историей, думаю, будет интересно следить».

Та насправді зйомки фільму «Позивний Бандерас» – це ще й інша історія – народження нових українських кіноакторів. Адже режисер картини вже вкотре залучає до зйомок театральних артистів, ще поки не відкритих кінорежисерами.

«Наверное, можно сказать, что работать с актерами, еще не раскрученными в кино – это какая-то принципиальная позиция, – зізнається режисер. – На самом деле, мне просто интереснее с ними. Я проводил много кастингов по всей Украине, в разных городах, в разных театрах – и я знаю, сколько потрясающих актеров там есть. Почему их не пригласить, не показать эти новые лица? Ведь все, что сейчас происходит – это рождение нового украинского кино, и для этого очень важны новые лица, новая кровь. И, с одной стороны, это правильно чисто с человеческой позиции – дать шанс этим замечательным актерам. А с другой стороны, у меня есть еще и некий личный момент: мне с ними легче работать».

Таким чином, на знімальному майданчику «Позивного Бандерас» зібралися артисти з різних регіонів та театрів – нові обличчя українського кіно: Олег Шульга та Ігор Шульга – з Дніпра, Юлія Чепурко – з Миколаєва, Олег Онещак – зі Львова, Володимир Романко – з одеського театру, Сергій Лефор – з коломийського театру. Перед самим початком зйомок виконавці головних ролей пройшли випробування справжньою «учебкою»: хоч акторські школи у всіх різні, та військова школа тепер – спільна.

«Команда в нас підібралася дуже хороша! – розповідає Сергій Лефор. – Всі ми фактично з різних регіонів, та нас отак до кучі зліпили. І коли ми вперше побачилися, то придивлялися один до одного, притиралися. Та найбільше, що нас зблизило – це полігон. Ми всі разом віджималися, коли хтось загубив магазин, бігали по полосі, проходили справжні випробування на міцність. Був смішний випадок: першого дня "Мореман" (актор Володимир Романко. – ДМ) запитав в інструктора: "Можна піти у вагончик трохи погрітися, бо руки змерзли?". Він же актор, це на майданчику така звичайна справа… А той каже: "Змерз? Погрітися? Так, можна. А ну побігли!". І ми по полігону… "-Зігрілися? - Таааак!". Було важко, іноді було навіть страшно, коли стріляли. Але це було в кайф. Потім приїхали на знімальний майданчик – а тут справжні військові, які нам дуже багато в чому допомагали».

Сергій Лефор у фільмі грає бійця з позивним «Говерла»: хлопця з Карпат, який добровольцем пішов у АТО, скромного, спокійного.

–  У повному метрі «Позивний Бандерас» – це мій перший досвід великої ролі. – зізнається Сергій. – До цього в мене була епізодична роль у фільмі «Легенда Карпат. Олекса Довбуш». Я грав там польського пана, а тут раптом треба грати українського військового, ще й розвідника.

–  Ви сказали «раптом». Розшифруйте, як це «раптом» відбулося, як ви потрапили до проекту?

–   Справа в тому, що років шість тому у театрі ми познайомилися з кастинг-директором Аллою яка багато років потому відбирала нас у цей проект. Я тоді був дуже-дуже молоденький, недосвідчений і до того ж ходив з довгим волоссям. А нещодавно підстригся майже наголо. Подивився на себе в дзеркало і кажу: «Все, тепер можна грати військових». Як напророчив, бо пройшло, може, зо два тижні, аж раптом мені написала Алла, скинула сценарій. Так я і потрапив на проект – вона мене побачила, розгледіла. І я думаю, вся справа була в волоссі.

–   Відчуваєте якусь внутрішню відповідальність? Одне ж діло грати, приміром, Шекспіра, який уже точно нічого вам не скаже , і зовсім інша справа – сучасного героя у подіях, які відбуваються просто зараз.

– Відповідальність просто колосальна. І в першу чергу – перед військовими, які дивитимуться це кіно. Дуже страшно, щоб не було не те що кіноляпів, а речей, які не відповідають професійності військового. Навіть якихось невідповідностей в одязі, в моді. Тому що в кожного підрозділу, виявляється, є своя мода. До прикладу, у розвідки – отака мода (показує підкочені рукави форми. - ДМ). Вони не ходитимуть з розкоченими рукавами! Чи те саме взуття: ви, мабуть, бачили військових, які заправляють штани в берці. Так от розвідники так не ходять. Це такі дрібниці, які нам треба знати. Бо ті самі розвідники дивитимуться картину – хотілося б, аби вони не плювалися в екран. А ще й інструктор нам казав: «Боронь боже, побачу щось не те, я ж вас знайду!». Це жарти, але хотілося б, щоб військові позитивно сприйняли цю картину. І щоб мирне населення подивилося і щось для себе відкрило: що герої – вони посеред нас!

В мене, до прикладу, дуже змінилося бачення багатьох речей. Коли ми їдемо з вами в метро, ми бачимо людину та не знаємо, хто вона. Їде вона замучена, майже спить, люди на неї дивляться якось дивно, відсуваються від неї – хтозна що про неї думають. І ми не замислюємося, що, можливо, ця людина їде з передової. Хочеться, щоб картина була дуже класною, аби люди зрозуміли, що ось такі вони бувають різні – герої, які серед нас, і їх треба поважати. Ще було б круто, якщо б цю стрічку подивилися в Росії та в так званій «ДНР» – хай побачать, з ким вони воюють, що це, насправді, не американські солдати, а прості українські хлопці, які після Майдану, не маючи ніякого стосунку до армії, пішли в «учебку» та зараз захищають країну.

Здається, творці фільму дійсно роблять ставку на те, що «зачепить» глядачів саме людський бік цієї історії. Військова людина, судячи зі сценарію, тут – у першу чергу особистість, а вже потім – форма, функція, певна шахова фігура на війні. Головний герой – «Бандерас» – досвідчений розвідник, але в якийсь момент у центрі уваги постане не його військовий досвід, а суто особистісні переживання: із завданням він потрапляє до рідного села, де колись рідні серцю люди вважають його «нациком», «зрадником» та «фашистом».

Виконавець ролі «Бандераса» Олег Шульга зйомки у кіно все ще вважає новим для себе досвідом, незважаючи на те, що вже працював із режисером Зазою Буадзе у фільмі «Червоний», який невдовзі вийде на екрани.

– Я, чесно кажучи, дуже хвилювався, чи зможу зіграти головну роль, до того ж настільки серйозну – такого супермена, бійця, – зізнається Олег Шульга. –Але це не були вагання на кшталт: «погодитися чи ні». Я був радий, що мене взяли.

То які відчуття тепер, коли ця сама головна роль вже майже зіграна?

– Відчуття різні. Є такі сцени, після зйомок яких ти думаєш: «Нормально! Щось вдалося зіграти в цій кіношній правді, вдалося створити якусь амплітуду почуттів, якусь думку по-справжньому подумати». Але так само часто буває, коли розумієш, що певною мірою просто проговорив текст. А хотілося б краще це зробити.

Я так розумію, що Заза – прекрасний режисер, коли ви маєте можливість щось пробувати, цілий день одну сцену знімати… Є час на пошуки, скажімо так…

– Таке, щоб знімати одну сцену протягом цілого дня, було усього двічі. Обидві – це бійки, трюкові сцени. А щодо роботи з режисером, то з Зазою дуже приємно і комфортно працювати. По-перше, він не зациклюється на тексті та дозволяє його трохи змінювати, «підлаштовувати» під себе. По-друге, він завжди вислуховує акторські пропозиції щодо фізичної дії, приміром, чи психологічного малюнку. Він дуже уважний, демократичний.

Як театральний актор, чи задоволений ти репетиційним процесом на знімальному майданчику? Чи є можливість більш-менш ґрунтовних пошуків?

– По-різному. Буває так, що й часу й можливостей вистачає на роботу над роллю, а буває, звісно ж, і навпаки. От, наприклад, вчора знімали бійку – це головна  кульмінаційна сцена! В нас було дві репетиції: одна на локації і друга – у спортзалі, де ми начебто відпрацьовували все. Але я розумію, що це як танці в театрі – я навіть не знаю, скільки разів треба було б репетирувати, щоб вийшло геніально. І як наслідок – вчора ми дуже довго і дуже великою кров’ю знімали цю сцену. Але іноді я не відчуваю потреби в репетиції: сам собі підготувався, щось продумав і пішов у кадр… Якщо порівнювати з театром, це схоже на етюдне існування, тобто – живи тут і зараз! І до речі, це цікава школа, це те, що я виніс із кіно і приніс із собою в театр.

А що ще в знімальному процесі для тебе, як для театрального актора, було найбільш незвичним, неочікуваним, саме з точки зору акторської творчої технології? Може, крупні плани? Це ж зовсім інший спосіб артикуляції, мімічного малюнку…

– З крупними планами начебто все було добре… І взагалі все начебто було нормально, окрім тих випадків, коли просили робити якісь безглузді фізичні рухи. Це дивне відчуття! Ти як театральний актор розумієш, що це якась маячня – на сцені неможливо сказати просто: «Ти стоїш і чухаєшся!». А виявляється, в кадрі це виглядає як дія, як нормальний процес! Оце було новиною для мене. І з цим бувало важко впоратися.

Бігав до плейбеку – подивитися, що воно там виходить?

– Бігав! У цьому буває просто технічна необхідність: глянути, в якій руці зброя, як зняв шапку… А буває, дуже цікаво подивитися, як я виглядаю. Це ж унікальний для театрального актора досвід. В театрі це неможливо взагалі – побачити себе збоку.

А як щодо тексту? В театрі все ж таки більшою мірою працюють із матеріалом, випробуваним часом, з класикою. Тут – сучасні автори, інша специфіка. То який текст на смак?

– З ним трохи незвично працювати. Щось, як я вже казав, ми трохи змінюємо в процесі, адже є якісь нюанси, які, можливо, просто не можуть знати сценаристи. От, приміром, прописано, що ми «заходимо в незнайомий будинок в "сірій зоні", бачимо незрозумілого військового із спини і кажемо: "Руки вгору!". Потім перевіряємо рюкзак, потім – розвертаємо, а потім бачимо, що це – наш». То я навіть в інших хлопців запитував: «Які руки? Я, може, помиляюся, але це якось… дивно!». Вони підтвердили: «Та з проходняка б так загорнули! А потім би вже розбиралися, хто це був». Є такі ось моменти.

Не дарма ж на майданчику є бійці АТО в якості консультантів. Як ми знаємо, ти також пройшов бойові дії на Сході. Чи допомагає тобі на майданчику цей досвід? Чи, можливо, навпаки – заважає?

– Він допомагає хіба що в таких питаннях як коригування дрібниць у сценарії. Я, приміром, знаю, що ніхто не буде довго вимовляти «сигнальні міни» – насправді, всі кажуть «есемки». Чи репліка: «Док, швидше, в нас тут поранений важкий». Я знаю, що насправді це має бути «Трьохсотий важкий». От у таких дрібницях – допомагає, бо вже знайомий з цією лексикою. А загалом, мені здається, більш за все мені допомагає театральній досвід. Я ж у першу чергу – актор.

У таких нюансах, дрібницях та консультаціях із справжніми бійцями АТО зйомки стрічки «Позивний Бандерас» й минули. Попереду – постпродакшн. На екрани картину планують випустити навесні 2018 року.

Фото: PR-служба «Три-я-да Продакшн»

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
5212
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду