Зазначені 8 частот у компанії записано в окремій ліцензії. Фактично це ті перші частоти, з яких починався майбутній загальноукраїнський розвиток «України» (в цілому сьогодні «Україна» має 106 частотних присвоєнь). Зараз ця ліцензія потребує подовження. Проте компанія просить не просто подовжити, а й змінити територіальну категорію мовлення і кілька програмних параметрів. Підстава до зміни статусу – закон «Про телебачення радіомовлення», згідно з яким кожна компанія може мати по одній ліцензії загальнонаціональній, регіональній та місцевій.

 

Як аргументує позицію компанії Володимир Манжосов, віце-президент ТРК «Україна», екс-член Нацради і, як недвозначно натякають, основний претендент на місце Віктора Понеділка, чия каденція давно скінчилася, регіональна ліцензія компанії потрібна з кількох причин. По-перше, компанія починала як регіональна, то чом би і зараз не розширити блок регіонального мовлення? По-друге, ТРК «Україна», ставши офіційно за всіма документами загальнонаціональною, змінює основне місце базування – перебирається до Києва, у столиці ж матимуть офіси і нові продукти компанії – ТРК «Футбол» і ТРК «Новини». Тимчасом у Донецьку лишається 200 працівників. «Заснуванням корпункту таку кількість людей не працевлаштувати», – розводить руками пан Манжосов. По-третє, у зв’язку зі зміною категорії розповсюдження «Україна» попросила зменшити частку української мови, а саме записати до ліцензії не менше 60% української мови (закон вимагає «не менше 75%»), пояснюючи це мовною (читай: «російськомовною») ситуацією в регіоні.

 

Судячи з того, що це питання уже вдруге відправляється на доопрацювання, Нацраді ліцензійний хід «України» не подобається і в соціальну казку про працевлаштування 200 осіб, як про рушійний фактор заснування, по суті, нової ТРК, регулятори не дуже-то й вірять. «Теоретично компанія може ставити питання таким чином, але виникає зустрічне запитання: якщо компанія вийшла на загальнонаціональний рівень, нащо їй знову повертатися назад – що за цим стоїть?»,  – слушно зауважує голова Нацради Віталій Шевченко.

 

Та й перший заступник голови Нацради Ігор Курус відверто говорить: «Нацрада подає сигнали, що така стратегія є небажаною. Це прецедент, яким можуть скористатися і всі інші компанії». Отже, які розрахунки компанії стоять за цим і які наслідки для ринку матиме «ліцензійна вегетація»?

 

Перше, в чому підозрюють компанію – хитрим ходом зменшити ефірну частку української мови. Пригадується тут і історія про те, що «Україна» і до цього примудрялася давати два сигнали: один – на всю країну, другий – окремо на Донбас. Приміром, у Києві фільм транслювався українською мовою, а в Донецьку – російською. Утім, Нацрада канал на цьому не ловила, а кого не спіймали, той не порушник...

 

Якщо згадаємо торішню історію, коли питання мови Нацрада вважала ключовим для регулювання телерадіопростору (або гачковим – як кому більше подобається) і в добровільно-примусовому порядку схиляла компанії брати на себе підвищені – порівняно із закріпленими в законі – мовні зобов’язання, то на цей рік у Нацраді період мовної ремісії. Ба більше, навіть з’явилися прецеденти, коли Нацрада проліцензувала місцевій компанії частку української мови нижче, ніж передбачено в законі (скориставшись винятками, прописаними для місцевих компаній), – ідеться про ТРК «Керч», якій мовний відсоток записали 50/50. Хто спостерігав за мовними розбірками в минулому сезоні і досі не йме віри, що дожив до торжества здорового глузду над самопальним мовознавством.

 

Проте зняття хворобливої мовної акцентуації навряд чи зараз на руку ТРК «Україна». Адже мовний фактор було би так зручно використати для риторики. Проте при обговоренні ліцензійної справи «України» цього разу питання мови лише зауважили (Віталій Шевченко, голова Нацради, досить миролюбно сказав, що йому не подобається зменшення частки української мови, а Юрій Плаксюк, заступник голови, тут же згадав «керченський прецедент» та й по тому), але детально зупинилися на інших питаннях, справедливо розсудивши, що відповідь на питання «нащо?» лежить десь в іншій площині і мова тут геть ні до чого.

 

Можливо, таким чином компанія хоче розвести свої донецькі передавачі, зробив припущення член Нацради Віктор Понеділко. Адже компанія має дві частоти у місті Донецьку (57 та 6 ТВК), що заборонено законом. А так один передавач належатиме загальнонаціональній «Україні», другий – регіональній. От і питання вирішене.

 

Однак Володимир Манжосов розчарував Нацраду: обидва донецькі передавачі компанія має намір перереєструвати на регіональній канал. І попри те, що за законом це неможливо, пан Манжосов навів кілька технічних аргументів і це питання більше не дискутувалося. Отже, за задумом, загальнонаціональної «України» в ефірі Донбасу не буде геть. Буде тільки регіональна.

 

Ігор Курус, перший заступник голови Нацради, зробив припущення, що такий розподіл потрібен компанії для розгортання широкої діяльності на місцевому рекламному ринку. «Як ви знаєте, засновуючи регіональні рекламні бюро, загальнонаціональні канали вимивали місцеві рекламні ринки. В результаті з тисячі місцевих компаній лишилося ледь три десятки», – коментує ймовірні наміри мовника пан Курус.

 

Проте, справа не тільки у місцевій рекламі. Якщо ТРК «Україна» вдасться отримати регіональну ліцензію, то вона автоматично зможе претендувати на місце в регіональному цифровому мультиплексі МХ-5, призначеному для локальних мовників. Крім того, ТРК «Україна» як загальнонаціональна компанія має своє законне позаконкурсне місце в МХ-2. А головне – така вегетація може стосуватися не тільки Донбасу, та й приклад «України» може надихнути інших загальнонаціональних мовників. А чому, власне, ні?

 

На запитання, чому ні, Нацрада поки що чітко відповісти не може. Поки заяву «України» відправлено на доопрацювання. Аргументи такі: компанія не запропонувала логотип «України-регіони», а як тоді глядачі розрізнятимуть канали в ефірі? І друге питання, яке Нацрада хоче з’ясувати: чи покриватиме «Україна» після розподілу дві третини аудиторії країни? Адже тільки покриття двох третин дозволить їй вважатися загальнонаціональною компанією.

 

Зрозуміло, що таких причин може вистачити лише на тайм-аут, але не на відмову компанії у задоволенні заяви. Проте від того, як вдасться Нацраді розв’язати цю юридичну задачу, залежить надто багато, а саме яким буде інформаційний простір країни вже у найближчий рік чи два.

 

Тим часом «ТК» звернулася до юриста із проханням прокоментувати ситуацію.

 

– Як представника НАМ мене не може не турбувати, що у разі позитивного рішення Національної ради про продовження строку дії окремої (регіональної) ліцензії ТРК «Україна», може бути створений дуже небезпечний для регіональних і місцевих мовників прецедент. Фактично всі загальнонаціональні телекомпанії, які на сьогодні мають достатнє територіальне покриття, зможуть залишити собі мінімум частот для збереження територіальної категорії «Загальнонаціональне мовлення» (що дає право на позаконкурсне отримання цифрового каналу на одному із загальнонаціональних мультиплексів), а всі інші частоти поділити на окремі регіональні чи навіть місцеві ліцензії (які, у свою чергу, дадуть їм право на позаконкурсне отримання цифрових каналів на регіональному мультиплексові МХ-5 у відповідних зонах). Таким чином, загальнонаціональні мовники із мінімальними витратами на виробництво продукту (обсяги регіональних і місцевих програм, за твердженням ТРК «Україна», мають бути незначними) отримають не тільки додаткове місце на регіональному мультиплексі, але і цілком легальне право на розміщення регіональної реклами.

 

А як медіаюрист я не можу не зазначити, що у пункті 3 Прикінцевих положень Закону України «Про телебачення і радіомовлення» передбачено, що «при продовженні строку дії ліцензії на мовлення Національна рада приводить її у відповідність із вимогами цього Закону. Зміна територіальної категорії мовлення відбувається на підставі заяви ліцензіата у порядку, визначеному цим Законом. При цьому до загальнонаціональних мовників прирівнюються телерадіоорганізації, які на день набрання чинності цим Законом вели мовлення в областях (з урахуванням Автономної Республіки Крим), в яких проживає не менше двох третин населення України». Тобто логіка законодавця, хоча і в не дуже вдалому формулюванні, передбачає примусове об’єднання ліцензій загальнонаціональних телерадіоорганізацій, на якому вже кілька років поспіль наполягає і Національна рада. При цьому, пунктом 6 статті 22 цього закону передбачено, що «зміна територіальної категорії каналу, мережі мовлення, телемережі потребує повторного ліцензування мовлення на цьому каналі, на цій мережі або на відповідних каналах багатоканальної телемережі відповідно до вимог цього Закону». Хочеться сподіватися, що Національна рада буде послідовною у власному прагненні впорядкувати український телерадіопростір.