Підсумкові інформаційно-аналітичні тижневики традиційно є слабким місцем українського суспільно-політичного телебачення. Причини різні - від недостатньої кваліфікації та досвіду редакторів, ведучих і журналістів, яким доручають роботу в цих проектах, до надмірної уваги власників, політичних патронів та інших зацікавлених сторін, яким підсумкові програми видаються ідеальними для донесення меседжів і акцентів до масової аудиторії. Про всі ці особливості «Детектор медіа» писала не раз, відзначаючи як маніпулятивність аналітичних програм, так і їхню невідповідність вимогам жанру, не кажучи вже про професійні стандарти. Усе це - лише складова комплексних хвороб українського телебачення (ширше - медіа, ще ширше - суспільства).

Однак після завершення президентських виборів і здобуття Партією регіонів та її союзниками практично повної влади в державі з підсумковими програмами деяких телеканалів почало коїтися щось, що виходить за рамки звичної «недопідсумковості». Із середовища для поодиноких пропагандистських акцій ці програми почали перетворюватися на власне пропагандистські знаряддя, втрачаючи при цьому залишки аналітичності. При цьому відмінність тижневиків від щоденних новин полягає переважно в більш розгорнутих і детальних сюжетах. Про такі речі, як власне аналітика, розслідування обставин і проникнення в суть проблем, збір та співставлення експертних думок заради конструювання не просто докладнішої, а повної картини головних подій тижня, й говорити годі.

Нові призначення

З оперативним висвітленням призначень у новому Кабміні новини впоралися на трієчку. Як уже повідомляла «Детектор медіа», безпосередньо в день призначення лише 5 канал знайшов можливість перелічити всіх членів нового уряду. (Передбачаю заперечення, мовляв, такий перелік є надмірним; що ж, на носіїв подібної логіки може чекати чимало «приємних» несподіванок.) Що ж до інших каналів, то логічно було чекати докладних матеріалів про склад нового уряду в недільних підсумкових програмах.

Однак, наприклад, «Інтер» 14 березня не знайшов можливості, - чи не вважав за потрібне, - озвучити повний склад нового Кабміну. Натомість знайшлося місце для власних суб'єктивних оцінок, виділених у цитаті, наведеній нижче:

«Так стремительно правительство не создавалось ни разу в истории страны. Свои портфели получили и коммунисты, и литвиновцы, но в основном, это команда регионалов. Так что теперь можно забыть о противостоянии президента и премьера, а также главы правительства и подчиненных. Первое заседание Кабмина проходило на Банковой. Новоиспеченные министры общались сразу и с президентом, и с премьером, и со спикером.

Такой состав - недвусмысленный сигнал всем - нынешняя власть не склонна воевать внутри себя. Какие же люди стали главными государственными чиновниками?

Назначение Азарова премьером сюрпризом не стало. Его опыт и преданность Виктору Януковичу давно определили Николая Яновича фаворитом в конкурсе кандидатов на этот пост. У 62-летнего Азарова за плечами - опыт работы вице-премьером, министром финансов и главой налоговой администрации. Он уже пообещал через месяц подать в Раду бюджет на текущий год и возобновить переговоры с МВФ».

Зовсім не дивно було б побачити подібний текст, наприклад, у прес-релізі Партії регіонів або партійній газеті. У матеріалі перелічено значну частину урядовців зі стислою анотацію до кожного прізвища, однак немає жодного факту чи натяку, що міг би кидати тінь хоч на когось із них. Не менш позитивний матеріал у дусі офіціозу підготував «Інтер» за тиждень, 21 березня, про нові призначення голів облдержадміністрацій. Позитивні й оптимістичні коментарі, єлейні характеристики та жодних натяків на одіозність навіть таких персонажів, як новопризначений харківський губернатор Михайло Добкін («Факти тижня» ICTV називають його «прославленим на всю країну») або луганський - Валерій Голенко, відомий українофобськими поглядами. Твердження віце-прем'єра Віктора Тихонова «как правило, это люди - выходцы из тех областей, куда их назначили, они когда-то там жили, работали. Потому что, проанализировав, вот, назначения, мы поняли, что, скажем так, чужак плохо приживается на той или иной территории» мирно співіснує в матеріалі Веніаміна Трубачова з інформацією про переведення кримчанина Анатолія Гриценка в Херсон, а донеччанина Василя Джарти в Крим. «Теперь вопрос в том, хватит ли у новой команды таких проверенных кадров, чтобы завершить перезагрузку в масштабах всей страны», - каже автор сюжету. Для кого стоїть таке питання, і ким саме перевірено кадри, не уточнюється.

Підводка ж ведучого Олега Панюти до сюжету про перший тиждень уряду Азарова за стилістикою нагадує вже не сучасну партійну пресу, а радянські газети 20-річної давнини: «Уходящая неделя стала первой рабочей для нового украинского правительства. Министры провели полноценное заседание, определили первоочередные задачи. Премьер Николай Азаров уже через несколько дней отправляет в Москву правительственную делегацию, чтобы пересмотреть газовый контракт, подписанный Юлией Тимошенко. А в ближайшие дни в Киеве встретят миссию Международного валютного фонда, чтобы договориться о дальнейшем сотрудничестве. Пока же членам Кабмина поручено озаботиться состоянием дел во вверенных отраслях и, засучив рукава, взяться за работу». Так і кортить додати «Товарищи!» на початку пасажу. Сюжет Геннадія Вівденка важко назвати піарним, але й критичним він не є: проблеми, які автор визначає на прикладі Сосниці Чернігівської області, зіставлено з обіцянками та настановами нового уряду. І висновок: «Заявленные цели министров ясны, и задачи определены, пора товарищам браться за работу». Ось, до речі, вам і «товарищи»...

Характерно, що в усьому масиві повідомлень і сюжетів про нові призначення на «Інтері» ми не бачимо жодного синхрону експертів. Творцям «Подробностей недели» вистачає власних «експертних» знань, щоб оцінити актуальні події в державі. Натомість їхні колеги з «Событий недели» ТРК «Україна» залучають експертів досить активно, і не лише провладних,. В матеріалі Наталії Кравченко, присвяченому кадровій політиці нової влади, 21 березня звучать думки Вадима Карасьова, Костя Бондаренка і навіть опозиційного Олексія Гараня.

«Поиск новой работы - для сотен чиновников по всей стране - это теперь самое актуальное занятие. Их уволили именно потому, что кадры решают все, но при этом незаменимых людей не бывает. Головы полетели практически во всех управлениях и ведомствах. Уволили губернаторов, силовиков и даже телевизионщиков. На их место тут же назначили новых», - починає свій сюжет журналістка «України», забуваючи нагадати про те, як попередню владу в 2005-му й пізніше піддавали нищівній критиці саме за подібну поведінку. А буквально пару місяців тому, перед виборами, на ток-шоу прибічники Януковича не раз нагадували про це й запевняли, що «полювання на відьом» та кадрових чисток не буде. Матеріал міг би вважатися порівняно безстороннім, якби не наступний пасаж, присвячений протестам проти призначення Дмитра Табачника міністром освіти та науки:

«А вот кому о порядке в своей сфере пока остается только мечтать, так это новому министру образованию Дмитрию Табачнику. Несогласные с его назначением целую протестную кампанию развернули. В упрек ставят резкие высказывания прошлых лет, называют украинофобом и просят срочно уволить. Сам министр в отставку не собирается, а всех недовольных просит успокоиться и не путать деятельность министра и политика. Политолог Кость Бондаренко на шумиху вокруг министра внимания просит не обращать, но тут же отмечает: если б Табачника не было в правительстве, его срочно надо было придумать».

«Порядок» на початку наведеного уривка згадано вочевидь для зв'язки, хоча насправді вище в сюжеті про жоден порядок не йдеться, і не зовсім зрозуміло, яким чином протести незгодних із призначенням міністра заважають йому наводити лад у сфері освіти. Журналіст не вказує, хто саме і де протестує проти призначення Табачника, й зовсім не дає їм можливості обґрунтувати свою позицію - звинувачення, сформульовані більш ніж поверхово і неконкретно, виглядають на цьому тлі голослівними. Також дивує, що політолог Кость Бондаренко просить не звертати увагу на «шумиху» навколо Табачника. Якщо пан Бондаренко аж настільки заангажований, що так палко вступається за міністра, слід було врівноважити його синхрон цитатою з якогось не менш поважного противника Табачника - таких є серед експертів чимало.

Зауважмо, що як «Інтер», так і «Україна» вбачають у протестах проти Табачника лише незначущий епізод боротьби опозиції-лузерів проти нової влади-переможців. Тим часом як в експертному середовищі лунають зовсім інші оцінки - говорять про те, що Табачник, навіть якщо його справді було включено до складу уряду навмисно для того, щоб він узяв на себе вогонь та відвернув увагу від інших призначень, зумів об'єднати й мобілізувати суспільство (а не опозицію).

Дуже детальний і збалансований сюжет про «антиТабачну кампанію» підготував для випуску «ТСН. Тижня» 21 березня кореспондент «1+1» Юрій Сидоренко. У ньому наведено позиції противників Табачника - ініціаторів кампанії, колег міністра з табору Партії регіонів, які негативно до нього ставляться (Ганни Герман і Бориса Колесникова), прибічників міністра і його самого. У матеріалі не згладжено жоден гострий кут, однак телеглядач має нагоду сам сформувати свою думку про конфлікт, його причини й мотиви, які рухають його ініціаторами.

Прискіпливий і критичний погляд на кадрову політику нової влади продемонструвала команда підсумків «1+1» і 14 березня. Матеріал Олександра Моторного вартий розлогого цитування - в ньому чимало пасажів настільки відвертих, що, боюся, це може виявитися чи не останнім разом, коли ми маємо нагоду чути на телебаченні щось подібне. За неофіційною інформацією, цей сюжет начебто мав прикрі наслідки для керівництва ТСН, зокрема Максима Шиленка - чи то внаслідок незадоволених дзвінків від представників нової влади, чи в силу самоцензури керівництва «1+1».

«Іще до затвердження нового складу Кабінету міністрів в ті хвилини ще кандидат на посаду прем'єра Микола Азаров із парламентської трибуни запевнив і депутатів, і пересічних українців, що найперші завдання розуміє, шляхи подолання проблем шукатиме не за рахунок найбільш незахищених.

Микола Азаров, Прем'єр-міністр України: Та прежде всего надо проанализировать, что надо делать с точки зрения прежде всего решения проблемы борьбы с бедностью. И наше правительство сделает все возможное, чтобы основную тяжесть выхода из кризиса возложить не на бедных людей.

Новий Кабмін чи не найбільший за останні десять років. Особливість цієї команди - впізнаванні обличчя, багато із тих, хто працював іще із Прем'єром Януковичем за часів Президента Кучми. Але тепер до знайомої вже Азарову команди, а відповідно і знайомої стратегії приєднався і Сергій Тігіпко. Заради обіцяних реформ він змушений буде довести свою корисність. А реформувати є що. Зокрема, із Кабміну вже пролунали наміри почати міняти пенсійну систему і запровадити податок на багатство. Причина суворої економічної політики - величезна дірка у бюджеті. "Однак дефолту в Україні не буде" - заспокоював міністр фінансів. І попри дефіцит у майже 30 мільярдів гривень у Пенсійному фонді, гроші пенсіонерам та іншим бюджетникам таки знайдуть.

Федір Ярошенко, міністр фінансів України: Ми не допустимо жодних зривів у системі державних фінансів і всі пенсії, і соціальні виплати будуть виплачуватися своєчасно.

Новий уряд в анфас і профіль розглядав Олександр Моторний.

Олександр Моторний, кореспондент: Стабільність та реформи - наріжний камінь усього, що віднині робитиме із Україною уряд, ще до закінчення четверга встигли сповістити своїм підлеглим новопризначені керівники міністерств. Новатори із реформаторами, кажуть експерти, у більшості своїй люди із "допомаранчевого минулого".

Микола Азаров, Прем'єр-міністр України: Мы постараемся, чтобы основная тяжесть по выходу из кризиса ложилась на плечи тех, кто может это вынести.

Олександр Моторний, кореспондент: Експерти переконують, враховуючи попередній податковий досвід Азарова, найвитривалішими призначать бізнес, бюджетників та верхівку класу пенсіонерів. Із першими працюватимуть та із оптимізацією їхніх податків. Другим запропонують забути про зростання зарплат. Останнім - розпрощатися із пенсійними надбавками за особливі заслуги. Принаймні, соціальної заморозки вимагає Міжнародний валютний фонд перш, ніж знову сяде за стіл кредитних переговорів із Україною.

Микола Азаров, Прем'єр-міністр України: Если подпись Главы правительства будет на соглашение с Международным валютным фондом, то это будет значить только одно, что страна будет выполнять эти обязательства.

Олександр Моторний, кореспондент: Втім обіцяють все ретельно виважити і найнезахищеніших не образити. І вже до 11-го квітня, сказав Прем'єр, в Верховній Раді буде бюджет. Їх вже семеро. В Адміністрації Президента натякають, що встановлять в урядовій залі іще й восьме крісло для віце-прем'єра із європейської інтеграції. Сільськогосподарською нивою опікуватиметься Віктор Славута, відданий гаранту ще із часів донецького губернаторства Януковича. Політику регіональну під контролем триматиме один із координаторів Сіверодонецького з'їзду, екс-голова облради луганчан Віктор Тихонов. Гуманітарні здобутки нації стимулюватиме головний освітянин часів Кучми Володимир Семиноженко. Все, що стосується "Євро-2012", нині в руках Бориса Колеснікова, друга і бізнес-партнера найбагатшої людини в Україні Рената Ахметова. Та найближче до Азарова сидітиме ще один мільйонер Андрій Клюєв. В середовищі "регіоналів" він сам центр впливу, комунікатор між різними групами, як всередині уряду, так із опозицією, кажуть експерти. Володимир Сівкович відповідатиме за силовий напрямок. Президент представляв останнього особисто. Наказав дбати про бюджет у тісній співпраці із правоохоронцем.

Віктор Янукович, Президент України: Щоб ви подивилися уважно, що треба, і підійшли до оптимального вирішення цього питання по бюджету.

Сергій Тігіпко, віце-прем'єр-міністр України: Не чекайте від мене якоїсь критики дій уряду.

Олександр Моторний, кореспондент: "Жодна чесна людина цю владу не підтримає" - ще в понеділок емоційно проголошував бронзовий призер минулої президентської кампанії, а в четвер Тігіпко вже став тої таки влади економічним віце-прем'єром. Каже, що порозмовляв із представниками заходу і зрозумів, що зараз або ніколи.

Сергій Тігіпко, віце-прем'єр-міністр України: Ми маємо перший раз в країні за останні роки абсолютно консолідовану позицію для проведення реформ.

Олександр Моторний, кореспондент: За такою консолідацією Тігіпко вирішив в опозицію не ходити, тим більше помічників-економістів підібрав. Як людини із сільськогосподарською освітою та досвідом губернаторства на Одещині, як очільника МВС зі схильністю до жорстких наказів штурмувати крісло економічного міністра, для Василя Цушка обіцяє спокій. Економічний віце-прем'єр запевняє, тонкощі - не міністрова справа. Головне - людина зі здібностями.

Сергій Тігіпко, віце-прем'єр-міністр України: Министр не всегда должен быть супер специалистом. Прежде всего это администратор. Господин Цушко, я уверен, будет сильным администратором.

Олександр Моторний, кореспондент: Усіма українськими фінансами заправлятиме Федір Ярошенко, близький до Азарова фахівець із податкової справи, що ледь не став міністром фінансів за Тимошенко. Якщо раптом щось десь надзвичайне, всі питання тепер до Шуфрича. Він вдруге опікуватиметься спокоєм нації. За лаштунками МНСівського Міністерства переконують, міністром Шуфрич був непоганим. Мовляв, пересвідчились, коли під час його керування Міністерством екстремальні ситуації, так вже сталося, виникали одна за одною. Нині ж Шуфрич вже почав наводити мости із закордоном без сторонньої допомоги.

Віктор Янукович, Президент України: Міліцію треба буде перебудовувати. Такою, якою вона була при Луценко, вона не повинна бути.

Олександр Моторний, кореспондент: Новий очільник української міліції почув Президента.

Анатолій Могильов, міністр внутрішніх справ України: Можу Вас завірити, що особливий склад МВС і всі ті речі будуть там.

Віктор Янукович, Президент України: Дякую. Сідайте.

Олександр Моторний, кореспондент: Могильов встиг покерувати міліцією в Криму. Тамтешні татари його добре запам'ятали після штурмів на Ай-Петрі.

Віктор Янукович, Президент України: Ми зробили влучний постріл, можливо, не в десятку, але близько.

Олександр Моторний, кореспондент: То Президент про нового куратора національної оборони. Він адмірал. Командував Військово-морським флотом України. Та кажуть, мав непогані стосунки із Російським чорноморським флотом, але це не врятувало Єжеля від звільнення після раптового візиту Президента Кучми на флот. Майже одразу тоді у 2003-му виникла кримінальна справа про Єжеля, що правда, так само швидко і зникла. Нині адмірал знову готовий до реформ армійських.

Михайло Єжель, міністр оборони України: Я думаю, що на найближчі п'ять років форма одягу буде у збройних силах комбінезон.

Олександр Моторний, кореспондент: У вітчизняній зовнішній політиці все буде чисто. Дипломата за освітою Порошенка змінили на династійного дипломата Грищенка. Він вже очолював вітчизняний МЗС і керував дипмісіями у Сполучених Штатах та Росії.

Віктор Янукович, Президент України: Безумовно цей трикутний Росія-Європейський Союз-Сполучені Штати Америки ми із вами завжди будемо його мати, як кажуть, в колі зору.

Костянтин Грищенко, міністр закордонних справ України: Зовнішня політика визначається главою держави. Ми маємо всі це усвідомлювали і, дійсно, говорити одним голосом.

Олександр Моторний, кореспондент: Вузько-профільні міністерство промислової політики, вугільне міністерство, міністерство транспорту та міністерство екології очолюватимуть люди маловідомі широкому загалу. Та відомо, що Єфименко і Бойко потрапили в уряд за квотою Литвина. Експерти одностайні, тут не робитимуть різних рухів без команди із самого верху. Житлово-комунальним господарством, енергетикою, аграрними питаннями та будівництвом опікуватимуться нові старі міністри зі значно більшим міністерським досвідом і відповідно із більшою свободою дій. Останній чи не найдосвідченіший апаратник нового уряду мерщій окреслив власті стратегію із тактикою.

Володимир Яцуба, міністр будівництва та регіонального розвитку України: Я вчора сказав міністру бувшому тепер, що без образ я поверну всіх тих людей-фахівців, які працювали в Міністерстві. Тому або самі йдіть, або я вас приберу.

Микола Азаров, Прем'єр-міністр України: Призначити Табачника Дмитра Володимировича на посаду міністра освіти.

Олександр Моторний, кореспондент: Серед всіх міністерських очільників його прізвище єдине із свистом та показовим незадоволенням зустріла опозиція, а вже наступної доби зажадала відставки.

В'ячеслав Кириленко, група "За Україну": Депутатська група "За Україну" вже сьогодні зареєструвала проект постанови про звільнення із посади міністра освіти і науки українофоба Дмитра Табачника. Його висловлювання прямо заперечували територіальну цілісність України, принижували честь і гідність українського народу.

Олександр Моторний, кореспондент: Втім вони 26 тільки-но призначених вже працюють. Наслідки стабілізації із реформаторством радять чекати вже через 100 днів».

Попри всі технічні та стилістичні недоліки, - наприклад, посилання на неназваних «експертів», якими грішить автор, - цей матеріал у співставленні з запропонованими «Інтером» та «Україною» становить по-справжньому глибокий розбір кадрових рішень нової влади з висвітленням справді проблемних і неоднозначних аспектів, які можуть і повинні вплинути на оцінку телеглядачами цих подій. Усі ці аспекти - маятникова зміна позиції та оцінки команди Януковича Сергієм Тігіпком, «азаровщина», віддалена причетність Цушка до макроекономіки, мільйонерство мільйонерів та бізнесменство бізнесменів тощо, - провладні телеканали обійшли увагою. Меседжі, які вони посилали глядачам своїми сюжетами, мали підкреслювати цілісність нової влади (на противагу постійним суперечкам між помаранчевими), готовність брати на себе відповідальність і контролювати процес управління державою, а також абстрактний досвід і професіоналізм сформованої команди (без уточнення, який саме і в якій сфері здобуто цей досвід). Між тим, замовчуючи конфліктні моменти, журналісти, безперечно, дезінформують свою аудиторію та позбавляють її можливості сформувати власну усвідомлену думку.

Опозиція, яка ну ніяк не хоче єднатися

Після виборів 2002 року в Україні було чотири опозиційні парламентські фракції: «Наша Україна», Компартія, Соцпартія і Блок Юлії Тимошенко. Попри спроби скоординованої діяльності в акції «Повстань, Україно!», вони ніколи не становили об'єднаної опозиції. І вже тим більше смішно уявити, що Віктор Ющенко в 2002-му визнав би лідером опозиції Петра Симоненка чи навпаки. Протягом нетривалого V скликання Верховної Ради в парламентській опозиції перебували Блок Юлії Тимошенко і «Наша Україна». Вони подекуди діяли спільно, але, з огляду на напружені стосунки між Тимошенко та Ющенком, так само не становили єдності. У ВР VI скликання до 2010 року формально в опозиції перебували Партія регіонів і КПУ; остання також ніколи не визнавала своїм сюзереном Януковича і в формуванні тіньового уряду участі не брала.

Отже, об'єднана опозиція є явищем у принципі нетиповим для української політичної практики. А в небажанні лідерів, які вважають себе і свої політичні сили перспективними, визнавати зверхність Юлії Тимошенко, немає нічого дивного або несподіваного, з огляду на загальновідому здатність лідера БЮТ підминати під себе і політично нейтралізувати своїх соратників і союзників (УРП «Собор», ПРП, НРУ, команда Юрія Луценка і багато інших прикладів). А чекати, що, наприклад, Арсеній Яценюк, якому результат на президентських виборах дає надію на проведення власної фракції в парламент, погодиться «лягти» під Тимошенко, було б найвищою мірою наївності. Разом із тим Тимошенко залишається «срібним призером» виборів, а також лідером другої за чисельністю фракції ВР. Згідно з Законом «Про регламент Верховної Ради», БЮТ має достатню кількість мандатів, щоби вважатися парламентською опозицією офіційно.

Проте творці підсумкових програм думають інакше.

14 березня у «Подробностях недели» з'явився перший великий сюжет на цю тему. Підводку ведучий Олег Панюта розпочав зі згадки про Арсенія Яценюка. Загалом, судячи з тональності, в якій новини «Інтера» говорять про екс-спікера, - неначе й не було місяців цілковитого бойкоту, - та його запрошення до студії «Великої політики з Євгенієм Кисельовим», розмови про те, що між Януковичем і Яценюком існує домовленість про призначення останнього «пухнастою опозицією» на противагу Тимошенко, не позбавлені ґрунту.

«ПІДВОДКА: Место в Кабмине Николая Азарова вполне мог получить и Арсений Яценюк. Ему, как и Сергею Тигипко, правительственный пост предлагал лично президент. Ведь оба политика показали высокий результат на выборах 17 января, а потому вполне могут претендовать на участие во власти. Но если Сергей Тигипко предложение принял, то Арсений Яценюк - от высокой должности отказался. И выбрал работу в оппозиции.

Экс-спикер уже заявил, что создает теневое правительство. То же самое собирается сделать и Юлия Тимошенко. Она всех оппозиционеров приглашает к объединению под своими знаменами. Отдельным оппозиционным строем выступили и депутаты от НУ-НС. Сколько их, несогласных с действиями власти и способны ли они дружить между собой? Ответить на этот вопрос попыталась Анастастия Даугуле.

(Зауважмо початок маніпуляції: насправді «дружити між собою» від опозиційних політсил ніхто не вимагає. За регламентом ВР, для того щоб вважатися офіційною парламентською опозицією, фракція повинна мати кількість мандатів, що становить більш ніж половину від загальної кількості депутатів, які не ввійшли до коаліції. При цьому тільки одна фракція або об'єднання фракцій може бути опозицією, себто інші такою не вважаються і відповідних прав та привілеїв не отримують. «Дружити», отже, насамперед вигідно фракціям «опозиційної меншості», в нашому випадку - НУНС. Вони, звісно, можуть створити свої «опозиційні уряди», - як це має намір зробити Арсеній Яценюк, - однак без відповідного офіційного статусу. - О.Д. )

РЕПОРТАЖ: В то время, как во властных кабинетах по всей столице менялись хозяева, среди оставшихся не у дел политических сил развернулось нешуточное сражение - за титул главного оппозиционера.

(Це вигадка - насправді за посаду лідера парламентської опозиції боротьба не ведеться, радше торг щодо потрапляння в цю опозицію окремих депутатських груп. - О.Д.)

Юлия Тимошенко:

Доборолась Україна до самого краю. Гірше ляха свої діти розпинають.

Юлия Владимировна меняет профессию. Она - снова на улице. Цитирует Шевченко у подножия его памятника. В День рождения поэта у БЮТ - день рождения оппозиции.

Новое объединение (в которое, кроме БЮТ, вошли Нардный Рух, часть "Самообороны", Христианские демократы и Защитники отечества) самопровозглашается без лишних формальностей: дисциплина - она и в оппозиции дисциплина.

- Хто за те, щоб підтримати резолюцію нашого Віче і створити Об'єднану демократичну опозицію? Прошу голосувати. Дякую, одноголосно.

Чуть позже Тимошенко - уже из оппозиции - дает Януковичу совет: не расслабляться. Она уже сегодня не поддерживает ничего из того, что делает новая власть.

Юлия Тимошенко, лидер Блока Юлии Тимошенко:

Я буду працювати лідером опозиції. Ми сформуємо опозиційний уряд в найближчий час. Ми будемо неконструктивною опозицією - ровно настільки, наскільки антиукраїнськими будуть вчинки Януковича.

Все тот же Тарас Григорьевич, но во львовском варианте, настраивает на оппозиционный путь еще одного политика. Присоединяться к Тимошенко Яценюк не намерен.

Арсений Яценюк, лидер "Фронта перемен":

Ми ще розберемся - вони опозиція - чи хто вони? Моє завдання - встановити новий стандарт якісної української опозиції. Європейський стандарт. Це, в першу чергу, інтелектуальна опозиція. Найскладніше - запропонувати чинній владі рішення і добитися виконання цього рішення.

Через две недели он обещает представить альтернативное правительство. Из лагеря Юлии Тимошенко уже полетели камни: Яценюк - это карманная оппозиция власти. "Если у меня карманная, то у БЮТ - подкаблучная", - ответ оппозиционера оппозиционерше.

(Автор сюжету нічого не говорить про правовий статус парламентської опозиції, її лідера та законність підстав, на яких Яценюк претендує на створення «альтернативного» уряду. Хоча невеличка цитата з регламенту ВР умить розставила б усе на свої місця. - О.Д.)

Он осваивал движение сопротивления еще во времена КПСС. Нынешних борцов с властью именует "оппозицией с душком". А сам ищет противодействия со смыслом. Готов оппонировать и Януковичу, и Тимошенко с Яценюком.

Вячеслав Кириленко, народный депутат Украины, фракция НУНС, депутатская группа "За Украину!":

Тепер так виходить, що навіть сам термін "опозиція" починає бути дещо дискредитованим. Тому що їх вже дві на рівні опозиційного уряду! Ми боремся. А опозиційні прем'єр-міністри нехай спершу з'ясують, кому скільки портфелів роздадуть, а тоді будемо, при потребі, діяти спільно в тих питаннях, по яких буде згода.

Осколки многоликой фракции НУНС всю неделю распадались на оппозиционные кружки. Не всеми членами фракции признаваемый лидером Николай Мартыненко - заявил о переходе в независимую - от других - оппозицию.

Николай Мартыненко, народный депутат Украины, лидер фракции НУНС:

Будемо подавати доповнення до закону про регламент про те, що не може бути монопольна опозиція у кого-небудь. Я взагалі скептично відношусь до опозиційного уряду. Я буду організовувати опозиційну діяльність фракції.

Центробежное движение в НУНС усилили представители Украинской народной партии. К концу недели Юрий Костенко выступил с заявлением: 

"УНП заявляет о неучастии в так называемой демократической оппозиции Юлии Тимошенко и объявляет о начале формирования правой оппозиции".

"В Украине - взрыв мыльно-пузырных оппозиций", - уверен Олег Тягнибок. Большинство из них лопнет еще нынешней холодной весной, а собирать настоящий урожай будут те, кто не гнушается выйти в оппозиционные поля.

Олег Тягнибок, лидер ВО "Свобода":

Всі ці опозиції, які знаходять собі гарні назви - демократична нібито, чи конструктивна, це є лишень пристосуванство! Адже багато з тих, хто сьогодні став опозицією, стали такими тільки тому, що не домовилися з діючою владою!

Пока парламентские сопротивленцы оспаривают титулы, Тягнибок уже начал повсеместную уличную мобилизационную компанию под лозунгом: "Вставай в ряды национальной оппозиции!". Очереди из желающих пока нет, но новые подписи сторонников появляются ежедневно. 

Еще в начале недели экс-гарант Конституции намекнул было на возможные резкие по отношению к новой власти действия. В благосклонном к нему Львове Виктор Ющенко заявил - его преемник не должен подписывать новый закон о регламенте и благословлять новую коалицию:

Виктор Ющенко:

Якщо президент піде такою дорогою, я звернуся до нації про непокору.

Янукович закон подписал, Ющенко промолчал. По крайней мере, пока. Но сбрасывать со счетов вероятность еще одного очага сопротивления не стоит.

(Знов-таки, фарби згущено штучно з метою підкреслити розбрат у таборі колишніх помаранчевих. Автор, здається, цілеспрямовано не розрізняє парламентської опозиції та позапарламентських сил, критично настроєних щодо влади. Насправді, якщо кожен із кількох десятків депутатів НУНС оголосить себе незалежною опозицією, це не матиме ніяких правових наслідків, на відміну від створення легальної парламентської опозиції. - О.Д. )

Чем же так притягательно кресло главного оппозиционера? Казалось бы - ну что с него взять? Однако политики прекрасно понимают, за что борются.

Парламентская оппозиция обладает не такой уж и малой властью - правом руководить во влиятельных комитетах, связанных с бюджетом, судоустройством, деятельностью госмонополий и национальных акционерных компаний.

По традиции, оппозиции отдается место первого вице-спикера. Альтернативное правительство - это тоже не кружок самодеятельности - его члены получают доступ к материалам официального Кабмина. Пока Яценюк собирается с силами, БЮТ уже начал требовать положенные меньшинству и посты, и полномочия.

(Нарешті прийшов час пояснити, що ж таке опозиція. Автор робить це вкрай поверхово й побіжно. І, знов-таки, маніпулятивно протиставляє Юлії Тимошенко Арсенія Яценюка, який не має власної парламентської фракції й за всього бажання не може створити легального опозиційного уряду. - О.Д. )

Это - коллеги украинских народных депутатов. Члены парламента Великобритании - страны классической оппозиционной модели. Это здесь проигравшие впервые начали формировать "теневой кабинет", и здесь же он стал влиятельным инструментом.

Родни Баркер - профессор Лондонской школы экономики и политологии:

Плюс двухпартийной системы Великобритании в том, что наша оппозиция, сосредоточена в рядах одной партии, а не рассеяна по нескольким политическим силам. Сильная оппозиция даже выгодна для правящей партии. Она помогает правительству удержаться от глупых ошибок и таким образом оставаться у власти.

Украина формально скопировала британскую схему, законодательно закрепив наличие одной оппозиции. Но что для англичанина - выход, то для украинца - тупик. Реалии не сходятся с регламентом. Феодальная раздробленность отечественной оппозиции - прямое следствие многопартийности. И это особый, украинский путь, в котором оппозиция - по крайней мере, пока - обречена на ситуативные союзы. И такая оппозиция - мечта любой власти».

«Аналітизм», який прорізався в автора сюжету в останньому пасажі, не може приховати свідомого спотворення суті проблеми. Як уже було сказано вище, у Верховній Раді України є всі підстави для створення парламентської опозиції на базі фракції БЮТ, про що автор мовчить, створюючи хибне враження, що на це можуть претендувати інші політичні сили або окремі політики. Не можна виключати, що Анастасія Даугуле та редактори програми просто не знають нюансів закону і вважають, що опозицією може оголосити себе хто завгодно; тоді все могло розставити на свої місця спілкування з експертами, які допомогли б необізнаним журналістам уникнути дезінформації. Та більше схоже на те, що дезінформація була свідомою. За тиждень «Подробности недели» повернулися до цієї теми в аналогічному ключі:

«ВЕДУЩИЙ: Оппозиция на уходящей неделе снова попыталась сплотиться - и снова не слишком успешно. Партии, входящие в блок Юлии Тимошенко, уже объявили о создании оппозиционного парламентского объединения и, как следствие, "теневого" Кабмина. Но удастся ли привлечь к нему всех, кто не согласен с действиями власти, остаётся вопросом. Большинство потенциальных соратников БЮТа в стенах Верховной Рады, скорее, предпочитают вести собственную игру.

(Знов маніпуляція починається вже у підводці з абсолютно безпідставних натяків на те, що існує необхідність залучення «всіх, хто не згоден з діями влади» до парламентської опозиції. - О.Д.)

Ольга КЛЮЕВА, корреспондент: Власть одна - оппозиций много. Знамя несогласных сегодня нарасхват, и единого фронта пока не предвидится - оппозиционеры заняты созданием собственных анклавов. Во вторник представители небольших парламентских партий (более восьмидесяти процентов из которых и так уже входит в БЮТ) юридически закрепили ещё один союз с Юлией Тимошенко. Для звания "объединённой оппозиции" маловато, - признаёт экс-премьер.

Юлия ТИМОШЕНКО: "Зараз ми єднаємо сили восьми політичних партій парламентських, наступним етапом ми будемо переконувати всіх політиків опозиційних в парламенті, щоб ми утворили з двох фракцій опозиційне фракційне об'єднання".

(Якщо Тимошенко справді визнала, що «малувато», це слід було цитувати прямим текстом. Схоже, це був висновок автора, приписаний лідеру БЮТ. - О.Д.)

Ольга КЛЮЕВА, корреспондент: Впрочем, формировать теневое правительство начали не дожидаясь официального согласия потенциальных союзников. Сама Тимошенко не депутат и по закону возглавить оппозиционный Кабмин не может. На помощь приходят парламентские дублёры. Кто получит портфели - пока держат в секрете, из тени выводят одного премьера.

Юлия ТИМОШЕНКО: "Я також хотіла би зараз з великим задоволенням представити вам людину, яку опозиційна парламентська команда визначила, обрала як прем'єр-міністра опозиційного уряду. Це Сергія Владиславович Соболєв".

Ольга КЛЮЕВА, корреспондент: И пусть вокруг нового главы теневого Кабмина пустые кресла, законодательные баррикады против власти уже начали возводить.

Сергей СОБОЛЕВ, глава теневого Кабмина: "Я не хочу виктористовувати слово "війна". Я думаю, що перш за все це цивілізована боротьба. Бо коли один грає в шахи, а інший грає в "Чапаєва", або користується бітами під час гри в шахи, тоді, відповідно, і адекватна відповідь буде від опозиції. Я думаю, не було б ніколи демократії, якби не було лінії фронту між опозицією і діючим урядом".

Ольга КЛЮЕВА, корреспондент: Целиком свой Кабмин Соболев обещает презентовать в начале недели. И заверяет, что одноцветным он не будет.

Сергей СОБОЛЕВ: "Ви побачите, що там достатня кількість людей, які представляють не лише три партії, які входять в БЮТ, але які є народними депутатами і перейшли в опозицію. І є деякі люди, які дали свою згоду увійти в такий уряд. Ми чекаємо цієї відповіді буквально наступного тижня".

Ольга КЛЮЕВА, корреспондент: Тем временем, НУНС - устами своего лидера - на официальное решение фракции о присоединении к оппозиционному альянсу Тимошенко советует не рассчитывать.

Николай МАРТЫНЕНКО, лідер фракції НУНС: "У фракції БЮТ ніколи не були пристосовані до рівного діалогу. Ми не будемо, ще раз кажу, робити опозицію імені Тимошенко".

Николай ТОМЕНКО, народний депутат України, фракція БЮТ: "Якщо наші колеги в кінці кінців не приєднаються, то теоретично вони можуть створити уряд, але в них набереться тільки на посаду прем'єр-міністра, і кількох віце-прем'єрів, тобто міністрів не буде. Тому поки що в Україні не може бути іншого опозиційного уряду, навіть з точки зору арифметики, бо не вистачає депутатів, які б паралельним шляхом створювали опозицію. Прем'єрів багато, а міністрів не вистачає. Отака біда".

(Важко сказати, хто більше винен у плутанині, яка виникає в сюжеті - пан Томенко, який плутає поняття парламентської опозиції й опозиції загалом і стверджує, що може бути створено ще один офіційний опозиційний уряд, - що не відповідає дійсності, звісно, - чи автор, яка ставить саме цей його синхрон для підтвердження наявності непорозуміння між БЮТ та його «потенційними союзниками». - О.Д.)

Ольга КЛЮЕВА, корреспондент: Однако, такая арифметика не пугает ещё одно альтернативное объединение. Его лидер Арсений Яценюк решительно намерен создавать свой теневой кабинет. Состав тоже пока держит в секрете, хотя уже знает, что его оппозиция будет конструктивной и европейской, а цель её создания - репетиция перед приходом во власть.

Арсений ЯЦЕНЮК, народный депутат Украины, фракция НУНС: "Моє завдання - сформувати опозиційний уряд як певний майданчик для формування нової якості політики, нових людей, які через декілька років - і через парламентські вибори, і через президентські вибори - прийдуть до влади. Влада повинна боятись того, що опозиція сильніша".

Ольга КЛЮЕВА, корреспондент: Своего "теневого" правительства создавать не станут, но и в чужое - ни ногой. Так решили в "нунсовской" группе "За Украину!". Уличные акции и дружбу с общественными организациями считают эффективнее альтернативной кабминовской деятельности.

Вячеслав КИРИЛЕНКО, народний депутат Украины, фракция НУНС: "Він засідає, але ні на що не впливає. Опозиційний уряд - це щоби ті, хто дуже хочуть мати портфельчик, ну бодай опозиційний, таку можливість отримали. А група "За Україну!" об'єднує людей ідейних, які багато років сповідують однакові принципи, не хитаючись туди-сюди. Тому нам ніяких портфельчиків не потрібно. Ми будемо діяти згідно власних поглядів. Я думаю, що тут люди нас зрозуміють».

Завершується сюжет пасажем про акції протесту проти Дмитра Табачника, які автор приписує опозиції (хоча насправді їх ініціаторами були аж ніяк не політики).

У сюжеті Наталії Кравченко в «Событиях недели» ТРК «Україна» 21 березня бачимо ті самі дезінформаційні меседжі, але більш концентровані:

«... Смутные времена и в самой оппозиции - она так и остается раздробленной, а об объединении по-прежнему только говорят. Те 8 маленьких партий, лидеры которых на этой недели заявили об объединении вокруг экс-премьера, погоды не сделают. Более крупная рыба на эту удочку так и не клюнула. Но даже если в перспективе и произойдет то самое объединение оппозиционных сил, то о единоличному лидерстве Тимошенко останется только мечтать. Пальму первенства придется делить и с тем же Яценюком, и Кириленко или Тягнибоком. Аналитики напоминают и о бывшем Президенте. Мол, слишком рано Ющенко вывели из политической игры».

Тут - усе: і безапеляційні нищівні оцінки акту об'єднання, що відбувся, і підміна поняття парламентської опозиції поняттям «опозиції взагалі», і позиціювання об'єднання як обов'язкової і недосяжної мети для Тимошенко, і невідомо звідки взяті прізвища політиків, із якими Тимошенко начебто доведеться ділити лідерство, і недостовірне посилання на «аналітиків». «Навіть програвши вибори й опинившись в опозиції, помаранчеві не припиняють міжусобної гризні», - таке головне послання доносить до нас придворна телевізія Януковича.

Що змушує телеканали, які ще кілька тижнів тому подавали нехай заангажовану, нехай частково спотворену, але все ж більш-менш адекватну картину політичних подій у країні, перетворювати свої інформаційно-аналітичні проекти на телеверсію газети «Время регионов»? Споглядаючи бурхливу активність, яку команда нового президента розгорнула у сфері медіа, чуючи дедалі наполегливіші чутки про спроби емісарів Януковича втручатися в редакційну політику телеканалів (наприклад, говорять про прохання згорнути або, принаймні, взяти під суворий контроль політичні ток-шоу, і це «раптом» збігається із закриттям чи не найвільнішої політичної програми нашого телебачення - «Я так думаю з Анною Безулик»), важко повірити в те, що причиною цих змін є виключно самоцензура і породжене власною ініціативою прагнення дружити із владою. Може бути й так, що процеси, які ми спостерігаємо, є початком кінця політичної аналітики на українському телебаченні. Якщо нинішні тенденції збережуться, з часом і на інших телеканалах інформаційно-аналітичні підсумки мають шанс перетворитися на піар-вижимки подій тижня, витлумачених у відповідності до генеральної лінії Партії.

Фото - www.tikkun.org