«Детектор медіа» не раз отримував від журналістів і редакторів, які працюють над виробництвом спільного телемарафону, зауваження у відповідь на моніторинг «Єдиних новин»: мовляв, кваліфікувати використання інформації із соцмереж і телеграм-каналів як порушення стандартів — несправедливо й надто суворо, навіть «олдскульно». Адже всі медіа в наш час користуються цими джерелами. Ми дискутуємо про цю практику і всередині редакції «Детектора медіа». На прохання редакції Ігор Куляс виклав свою аргументацію в окремому матеріалі.

Ми готові опублікувати й інші аргументовані думки на цю тему.

Те, що в моніторингу до порушень стандарту достовірності потрапляє будь-яка інформація, взята без перевірки зі сторінок у соцмережах чи з телеграм-каналів, цілком прогнозовано викликає шквал заперечень та незгоди в редакцій, які роблять телемарафон «Єдині новини». Я вже багато разів пояснював це в окремих текстах моніторингу, але, мабуть, робив це фрагментарно. Тож спробую  узагальнити аргументи і пояснити логіку свого підходу.

Почнімо з найпростішого. Спільний телемарафон начебто має заявлену місію: інформувати суспільство про події, пов’язані з війною. Достовірно, точно й повно. Це начебто означає, що як мінімум будь-яка інформація, що з’являється в ефірі телемарафону, має бути ПЕРЕВІРЕНОЮ і ТОЧНОЮ (я перепрошую за капслок, але для мене важливо зафіксувати бодай якось оці окремі слова).

Сподіваюсь, ніхто не буде сперечатися  з твердженням, що спільний марафон є синонімом точності й достовірності? А ще телемарафон, який транслюється також і «Українським радіо», є головним, а часом і єдиним джерелом інформації для багатьох українців — і в глибокому тилу (хоча з ракетними атаками й відімкненнями електрики та зв’язку навіть найглибший тил часто є наближеним до фронту), і у прифронтових містах та селах, і навіть часом за лінією фронту. Звідси просте міркування: для багатьох людей ціна неточної інформації, озвученої в марафоні, може бути дуже високою, а часом фатальною. Чи я перебільшую?

Є і ще одна (побіжна) сторона справи — телемарафон доволі широко цитують різноманітні медіа, в тому числі й закордонні. Оскільки його сприймають у тому числі і як «джерело офіційної інформації». Це означає, що помилка, «освячена» авторитетом телемарафону як надійного джерела інформації, може досягати значної аудиторії, й не лише української. Я це все пишу, щоб нагадати всім «незгодним», що на них насправді лежить велика відповідальність. І зовсім не така, як це було в мирні часи, коли канали мали кожен свою аудиторію і були вільні як завгодно «розважатися», навіть дурити своїх глядачів унаслідок нехтування законами професії.

Непереконливим, як на мене, виглядає «самозаспокоєння» журналістів і редакцій, коли вони кажуть, що беруть в ефір дописи й відео з «офіційних» і «верифікованих» сторінок. Шановні, жодна «синя галочка» чи названа «офіційність» не дає гарантії, що на цих сторінках / каналах завжди з’являється лише точна й достовірна інформація. Ба більше, зовсім не є фактом, що черговий допис високопосадовця або навіть цілої урядової структури на «верифікованій» сторінці у фейсбуку, твітері чи в телеграм-каналі насправді писав сам цей посадовець або ж представники тієї структури. В умовах гібридної війни, де інформаційна складова є надважливою для ворога, можна щомиті чекати, що будь-яка сторінка буде зламана російськими кібервійськами. Мені цікаво, чи хтось із «незгодних» візьметься заперечувати цю просту думку?

Тепер уявімо таку, на жаль, можливу ситуацію. Є якийсь верифікований профіль організації (установи, політика, чиновника) у фейсбуку (твітері, телеграмі, інстаграмі), не важливо. У певний момент цей профіль зламують російські хакери і розміщують там правдоподібну, але насправді фейкову інформацію чи заяву. І саме в цей момент редактори каналу — учасника телемарафону заглядають на цю сторінку чи канал. І, звісно ж, без перевірки (бо він же «верифікований», ще й «офіційний»!) мерщій озвучують в ефірі телемарафону. Таким чином ворожа деза уже як начебто ДОСТОВІРНА інформація поширюється на всю країну. Я переконаний, що в умовах війни, коли дезінформація в телемарафоні може коштувати дуже дорого, навіть людських життів, таке собі дозволити марафонники не мають не лише професійного, але й морального права. Але чомусь цього не розуміють. Бо «заперечують»  вимогу профстандарту.

До прикладу, 3 листопада російські хакери зламали офіційний профіль головнокомандувача української армії Валерія Залужного в інстаграмі. І розмістили там пост, що «хакери проникли до програми управління військами DELTA, якою користуються Збройні сили України». Факт цього зламу підтвердила «Українській правді»  Людмила Долгоновська, яка відповідає за стратегічні комунікації в команді Залужного. Я, на жаль, не моніторив телемарафон цього дня, але не виключаю, що хакерська деза могла з’явитися і в його ефірі. Бо ж інстаграм Залужного редакції теж сприймають як «офіційне» і «верифіковане» джерело. Тож питання лише в тому, чи встигли натрапити на інстаграм Залужного журналісти телемарафону, коли там була ця деза. Якщо не встигли, — то бог милував, а якщо встигли, то ця деза була в ефірі марафону.

Або кілька давніших прикладів. У травні 2014 року напередодні дня президентських виборів на персональному сайті міністра внутрішніх справ Арсена Авакова російські хакери розмістили заяву, що «полагодити систему “Вибори” не вдалося». Звідти дезу широко цитували телеканали, інтернет-видання й навіть деякі великі інформагентства. Аваков збирав термінову пресконференцію для спростування. Так росіяни намагалися знизити явку на наших виборах. Або ж у липні 2015 року російські хакери зламали сторінку Ради національної безпеки і оборони в твітері і розмістили повідомлення про «зраду генерала Тарана», тоді першого заступника командувача Сухопутних військ. І того ж місяця вони зламали сторінку Адміністрації президента у твітері й розмістили дезу про «самовільний вихід Правого сектора з зони антитерористичної операції». Все це також широко цитувалося медіа.

Слід також мати на увазі ще один момент — різний рівень відповідальності за слова в залежності від контексту. Посадовці й політики — теж живі люди, і в своїх дописах на своїх «верифікованих» сторінках або в телеграм-каналах можуть видавати бажане за дійсне, бо деякі дописи робляться на емоціях. А тому рівень достовірності написаного посадовцем у своєму телеграмі і сказаного ним же в інтерв’ю журналістам може бути категорично різним.

Так, до речі, і сталося 14 листопада, коли в телемарафоні поважна ведуча каналу «1+1» у двох випусках новин радісно повідомляла глядачам про «визволення Олешок»! А взяли вони це з фейсбук-сторінки міського голови міста Олешки Євгена Рищука. «Верифікованої», звісно ж. І «офіційної», бо ж міський голова — офіційна цілком особа. Така помилка могла коштувати дуже дорого як мінімум глядачам, які мають в окупованих Олешках родичів, із якими вже давно втрачений зв’язок. Просто уявіть емоції цих людей, коли вони почули в «наддостовірному» (за твердженням численних ведучих) телемарафоні про визволення міста, і їхні ж емоції, коли дізналися, що марафон їм збрехав! Це подвійний шок із негативним фіналом. Я вам про це кажу як представник аудиторії, тому що сам у березні пережив таку «лажу» журналістів, коли йшлося про фейкове «звільнення» одного села на Київщині.

Мені здається, що в цій дискусії вже тут можна було би поставити жирну крапку. Але ж ні, може бути й набагато гірше. Повідомлення в телемарафоні про те ж «звільнення Олешок» ті ж люди, які мають там родичів, могли сприйняти як сигнал до дії. І, наприклад, переплисти Дніпро на човні. І несподівано для себе опинитися в руках росіян. Втратити свободу, а можливо, й життя. Мені цікаво, чи розуміють «незгодні» журналісти телемарафону, що від подібних їхніх помилок сьогодні можуть залежати життя і смерть конкретних людей. Тому позиція «так, лажі можуть бути, але ж, але ж» це не лише непрофесійно, але й безвідповідально.

Мені здається очевидним, що в головному каналі офіційної інформації для воюючої країни, яким є телемарафон, треба закривати будь-яку (будь-яку!) шпарину для дезінформації і просто помилкової інформації. А це навіть не шпарина, а розкриті навстіж ворота. Тобто ця ймовірність (потрапляння в телемарафон дези внаслідок цитування каналами різних сторінок у соцмережах і телеграм-каналів без перевірки) — це набагато більше, ніж просто порушення стандарту, це питання інформаційної безпеки окремих людей і цілої країни. Ціна журналістської недбалості тут може бути надто високою, щоб нехтувати цими ризиками.

Тому різні аргументи «незгодних» є, м’яко кажучи, непереконливими. Аргумент, що «на перевірках інформації втрачається оперативність», є сильним лише в тому, що оперативність і справді втрачається. Але ж у місії марафону на першому місці стоять точність і достовірність. Оперативність вторинна. Кому потрібні оперативні фейки і помилки? Перевірка інформації — це ж і є головна робота журналіста.

Аргумент, що «а он же навіть британська Бі-бі-сі публікує інформацію з офіційних твітерів» лише здається серйозним. Бо, по-перше, Бі-бі-сі теж не святі і теж можуть якісь речі робити не найкраще з точки зору стандартів. Наприклад, свого часу корпорація Бі-бі-сі на догоду оперативності значно послабила редакційну вимогу перевіряти будь-яку інформацію в трьох компетентних джерелах — зменшила цю кількість до двох джерел. Чи став продукт Бі-бі-сі від цього кращим — велике питання, але точно втратив у своїй достовірності. А по-друге, я б подивився, як би працювала та ж Бі-бі-сі, якби, не дай бог, чверть Великої Британії була б під окупацією, інші три чверті обстрілювали б ракетами, а мізки британців в усі можливі способи вороги бомбардували б дезінформацією. Маю припущення, що Бі-бі-сі у такій ситуації точно переглянула б свою політику в цьому питанні.

І варто також мати на увазі, що і всі «офіційні» і «верифіковані» сторінки західних інституцій є так само вразливими для російських хакерів. Згадайте історію втручання Росії в американські вибори. Це ще й до того, що в тому числі використання сторінок і сайтів західних інституцій в телемарафоні без перевірки також має ризики поширення неправдивої інформації.

Останнє. Я розумію некомфортність цієї жорсткої вимоги для редакцій. Якби «незгодні» наодинці з самими собою були  відвертими, то визнали б, що в основі їхньої «незгоди» лежать ніякі не міркування, що така норма є «олдскулом», а от використання соцмереж — це  прогрес і сучасність. У основі цієї «незгоди» — елементарні лінощі. Аякже, дивіться як зручно: не треба нічого робити, не треба нікому навіть телефонувати, а тим більше не треба кудись їхати. Натомість зазирнув собі в інтернет, насмикав із соцмереж інфи і картинок — ось тобі вже й випуск новин готовий! Я називаю це явище «лінивим ньюзрумом», і використання соцмереж без перевірки — одна з основних його засад, хоч і не єдина.

Але залишається проблема. Телемарафон позиціонує себе всебічно в якості ДОСТОВІРНИХ новин (ведучі всіх каналів невтомно про це говорять глядачам і вдень, і вночі). І для багатьох людей цей марафон є ЄДИНИМ ДЖЕРЕЛОМ ДОСТОВІРНИХ новин. А при цьому випуски новин значною мірою містять НЕПЕРЕВІРЕНУ інформацію з соцмереж і телеграм-каналів. Тобто нема навіть елементарної перевірки, чи справді певну інформацію чи думку на певній сторінці чи в телеграм-каналі опублікував саме їхній заявлений власник.

Що з цим робити? Та просто кожного разу перевіряти інформацію, перш ніж давати її в ефір. Ви скажете, що це неможливо? Неправда. Свого часу в 2017 році я кілька місяців працював з одним невеликим телеканалом. Ми запровадили це правило — перевіряти будь-який допис у соцмережах, і лише перевіривши — давати в ефір. Так, спочатку деякі посадовці, пресслужби і помічники сердилися, але згодом звикли. Так, це потребувало системної роботи редакції, зусиль, часу, а подеколи й нервів, але зрештою все вийшло. А каналам-монстрам, які роблять телемарафон, це зробити було б набагато простіше, ніж каналу з невеликою аудиторією. Тим більше, що всі основні ньюзмейкери держави знають, що телемарафон позиціонується як головне і чи не єдине медіаджерело офіційної інформації. Тому для редакцій, які цей телемарафон роблять (на відміну від усіх інших медіа), не є неможливим завданням домовитися з основними ньюзмейкерами, що в їхніх же інтересах і в інтересах усієї української аудиторії, щоб журналісти отримували підтвердження дописів у фейсбуку чи телеграмі, перш ніж їх озвучувати в телемарафоні. Не обов'язково особисто, а, наприклад, у працівників пресслужб ньюзмейкерів, їхніх вповноважених на це радників чи помічників. Так, це потребує певних зусиль, але згадайте про свою відповідальність перед аудиторією. Щоб ці ваші мантри про «інформаційний фронт», які дуже часто звучать в телемарафоні, були не порожніми словами, а відповідальною роботою на благо воюючої країни.

І, звісно ж, слід взагалі забути про подачу інформації і відео з будь-яких неофіційних сторінок і каналів. Бо вже там імовірність дезінформувати аудиторію зростає в рази. Використання ж анонімних телеграмканалів (що, на жаль, постійно роблять усі редакції телемарафону), а тим паче російських сторінок і каналів — це взагалі за межею професійності та відповідальності. Бо тоді в ефір марафону лізуть будь-які фейки. І про те, що бізнесмен Олексій Вадатурський, що загинув від ракетного обстрілу росіян, «помер природною смертю», бо так, бачте «написали миколаївські пабліки». І про фейкове відкриття третього вересня ресторанів McDonalds у Києві з посиланням на неназвані телеграм-канали. І що в Росії «на сайті держзакупівель з’явилися сотні лотів на організацію поховань» із посиланням на телеграм-канал «Можем объяснить». Російський анонімний телеграмканал. І що 11 вересня «в медійному просторі з’явилося відео, на якому — уламки російського літака СУ-34». І тут гість — речник командування Повітряних Сил Юрій Ігнат — підказав журналістам, що це літак, збитий кілька місяців тому.

Але ж «у місцевих пабліках люди пишуть», «в мережі шириться відео», а «в телеграмканалах уже починають повідомляти». І «все таке смачненьке» — давайте-но мерщій його в ефір. Так і хочеться сказати: шановні, майте совість. Ви ж працюєте в марафоні не задля рейтингів і хайпу, а задля людей, які виживають в умовах найжорстокішої війни нового тисячоліття! Тож будьте в цій роботі професійними і відповідальними. Поменше патосу типу «тільки достовірні новини!», бо це є неправдою, а побільше чесної, копіткої та відповідальної журналістської роботи. Щоб телемарафон не на словах, а на ділі став реальним джерелом ТОЧНОЇ і ПЕРЕВІРЕНОЇ інформації для українського суспільства.

Фото: Ivan Radic/Flickr