Це один із переможців того самого скандального конкурсу від Мінкульту, який раніше мав назву «Історія сестер». Серіал розкаже про трьох рідних, але дуже різних сестер, яких через багато років об'єднав батьківський дім і повномасштабне вторгнення. Одну з сестер, тренерку з боксу Валю, зіграла молода актриса та  стендап-комікеса Катерина Олос, також відома як учасниця команди «Ліги сміху» «Збірна Львова». Про роботу над цим серіалом, про те, яке місце в її житті посідає стендап, і чому вона хоче закінчити каскадерські курси, Катерина розповіла в інтерв’ю «Детектору медіа».

— У вас дуже незвичне прізвище. Воно справжнє чи сценічний псевдонім?

— Це моє справжнє прізвище. Мій тато родом з Закарпаття, і мені бабуся розповідала, що в перекладі з угорської мови «Олос» означає «італієць». Можливо, з огляду на це в нашої родини є якесь італійське коріння, але я про то не знаю. Мені дуже подобається моє прізвище. Минулого року дізналася, що один з моїх пращурів колись врятував австрійського герцога, закрив його своїм тілом від ворожої стріли.  За цей геройський учинок родині Олос дали землю і звільнили від сплати всіх податків. Дідусь сказав, що навіть є документ, який підтверджує цей факт. Я попросила знайти його.

— Як ви потрапили до акторського складу серіалу «Зозулі»?

— Мені кастинг-директорка Орина Петрова запропонувала записати самопроби на роль Валі. Але зауважила, що за сценарієм вона старша за мене — їй начебто вже виповнилось 35 років, і тому я, напевне, не дуже підходжу для цієї ролі, проте все одно сказала записати проби. Там було декілька сцен, одна для проб була запропонована така: Валя бігла до села, прибігла до бійців ТрО і починає з ними спілкуватись. Я розуміла, що Валя має бути захекана після пробіжки, тому я ввімкнула музику, яку, на мою думку, могла слухати Валя (це була AC/DC «Black in a black»), пробігла під неї 5 кілометрів і пішла записувати проби. 

Звичайно, можна було просто поприсідати, але я дуже люблю допомагати собі відчути персонажа стилем його життя. Згодом мені Орина написала, що проби сподобались режисерові та продюсеру і мене запрошують на «живі» проби. А також повідомила, що режисер перечитав сценарій і запропонував каналу, що Валя, судячи з її поведінки і вчинків, повинна бути молодшою, ніж планувалося спочатку, що їй точно не 35 років, а менше. Я приїхала на ансамблеві проби, й у мене одразу виникло відчуття якоїсь єдності з іншими акторами. Мені з ними було дуже класно і комфортно, ніби ми реально сестри. І взагалі, я закохалася в Валю, тому коли мене затвердили на цю роль, я бігала щаслива по всій хаті.

 — Якісь були складнощі під час зйомок?

— Ми знімали й під сиренами повітряної тривоги, і в дощ, і в холод. Напевне, для мене найважчий і одночасно найприкольніший знімальний день був, коли ми знімали вуличні сцени. Ми фільмували їх наприкінці жовтня, коли вже було холодно, — це були крайні зміни. А в нас дія серіалу відбувається, коли тепло. Тобто всі й одягнуті відповідно. З погодою нам не пощастило: цілий день ішов сильний дощ, вітер, температура повітря десь близько нуля, а я у футболці і плюс кожна сцена моя, тобто я цілий день була на вулиці, окрім обідньої перерви. Мирослав, наш режисер, попросив, щоб мені поїхали і купили зігрівальні устілки, — це мені дуже допомогло. Чесно вам скажу, я подумала, що зі мною щось не так, бо я капєц як кайфанула від такого важкого знімального дня (сміється).

 — Ваша героїня за сюжетом працює тренеркою з боксу. Навички в цьому виді спорту у вас були до початку зйомок?

— Свого часу я вирішила, що хочу зіграти боксерку, і почала відвідувати секцію. Займалася боксом десь два місяці, вивчила за цей час якісь базові вправи, але тут почалось повномасштабне російське вторгнення в Україну і стало не до того. Та коли мене затвердили на цю роль, я знову почала займатись боксом і продовжувала займатись і під час зйомок. У мене на тиждень було 2-3 тренування.

— А зараз, коли зйомки закінчились, ви продовжуєте займатися боксом?

— Я постійно тренуюсь у залі, у мене тренування через день. І коли я хочу трохи урізноманітнити вправи, то йду на бокс. Це буває десь раз на три тижні. Але бокс для мене наразі не головний вид спорту. Він мені кайфовий через те, що там важкі кардіонавантаження. А взагалі спорт, йога — це те, без чого я не уявляю свого життя. Навіть якщо я їду за кордон, то й там займаюсь йогою, або бігаю, або йду в зал.

— А без стендапу своє життя уявляєте?

— На даному етапі, напевне, ні. Але якщо обирати між акторською професією і стендапом, то я все одно вибрала б акторство. Я з дитинства мріяла стати актрисою, і якщо реінкарнація існує, то, напевне, я і в своєму минулому житті була актрисою або дуже хотіла нею бути. І наразі стендап займає меншу частину мого життя, ніж акторська професія.

— Як узагалі ви стали займатися стендапом? Бо це досить специфічний комедійний жанр.

— Коли я ще вчилась у школі, то брала участь у КВК, потім грала в КВК в університеті, а потім у «Лігу сміху». Згодом наша команда пройшла відбір для участі в телевізійній «Лізі сміху». Після нашого першого сезону я зрозуміла, що мені хочеться якось далі розвиватись у гуморі, і вирішила спробувати себе саме в жанрі стендапу.

 — Вперше виходити на сцену зі своїм стендапом було страшно?

— Дуже! Це як і перші проби в кіно. Було дуже-дуже страшно. Але зараз я розумію, що треба просто прийняти і змиритися з тим, що з першого разу в тебе не все вийде так, як ти хочеш ,і ти не будеш одразу суперсмішним. Що будуть вдалі виступи й провальні виступи. І треба розуміти, що це нормально. Це шлях. Завжди хочеться отримати все й одразу, але, на жаль, так не працює (сміється). 

Коли я перший раз виступила зі стендапом, це було дуже несмішно, я була в такому розпачі, що заявила, що більше ніколи не буду цим займатись. Пізніше за програмою Camp America я поїхала в США і вирішила спробувати виступити там. Виступала англійською, вийшло досить непогано, і після цього я зрозуміла, що продовжуватиму працювати в цьому жанрі. 

Зараз я стараюся не фокусуватися на тому, що не виходить. Намагаюся привчитися ставити собі запитання: а що вийшло добре? Тому що єдина людина, яка зупиняє нас рухатися далі, — це ми самі.

— Ви взагалі любите ризикувати?

— Так, стовідсотково. Навіть те, що я зараз в акторській професії, — це також результат того, що я свого часу ризикнула змінити своє життя. Я завжди мріяла про цю професію, проте батьки були категорично проти того, щоб я стала актрисою. Я ще в школі грала в театрі, і моя викладачка, за що я їй дуже вдячна,  прийшла тоді до моєї мами і сказала: «Я гарантую, що у вашої дитини все вийде. Відпустіть її вчитись на актрису». 

Але батьки все одно мене не пустили, тому я почала вчитись на архітектора. Під час навчання зрозуміла, що це не моя професія, що я все одно хочу бути в акторстві. Проте я закінчила університет і вже потім ризикнула та поїхала до Києва і вступила на навчання, щоб реалізувати свою мрію. Ризикнула в тому числі й завдяки «Лізі сміху», бо на зйомках у Києві я вирішила, що треба наважуватись і переїжджати сюди.

Перший час жила на кухні у Броварах, проте я точно знала, що я хочу бути тільки актрисою і ніким більше (сміється). Історія як в кіно, чесне слово. Можливо, це світ перевіряв, наскільки сильним є моє бажання бути актрисою... До речі, зараз мої батьки змінили думку і підтримують мене. Цікаво, що почали підтримувати, коли я перестала злитися на них, що вони мене не пустили одразу на акторське. 

— В інтернеті є ролик, у якому ви з хлопцями з каскадерської групи Stuntalot демонструєте навички володіння зброєю і рукопашного бою. Ви тренуєтеся разом з ними?

— Я хочу в них тренуватись і маю надію, що скоро почну цим займатись, бо мені дуже подобається сценічний бій. Я від цього кайфую. У нашому серіалі була сцена з бійкою, і мені дали номер каскадера, який міг би допомогти в її підготовці та постановці. Я з ним зв’язалася, і він запросив мене до них на майстерклас. Я побувала в них на цьому майстеркласі, ми там записали відео, мені все це так сподобалось, що я вирішила обов’язково цим займатись. Вже у березні планую розпочинати тренування. Мені хотілося б самій виконувати трюки. Я хотіла б зіграти в кіно якусь умовну Лару Крофт (сміється).

— Тобто вам як актрисі більше до вподоби динамічне кіно: бойовик, екшн?

— У мене немає якихось конкретних уподобань щодо жанрів. Хочеться і в драмі зіграти, і в мелодрамі, і в бойовиках, і звісно, в комедії себе також спробувати.

— Після початку повномасштабного російського вторгнення ви знялися в бельгійському кримінальному серіалі «Чесна угода» («Fair Trade»). Як потрапили в цей проєкт?

— Я дуже вдячна долі, що цей проєкт стався у моєму житті. Кастинг і проби для нього проходили ще до повномасштабного вторгнення. Кастинг-директорка запостила інформацію про проби у фейсбуці, я відправила їм свої фото. Мені відповіли, і далі я відправила їм свої матеріали, після чого мене запросили вже безпосередньо на «живі» проби, які проходили в Україні. Мені одразу запропонували проби на три ролі, але режисер, як мене побачив, одразу сказав: «Ти будеш грати Зою, ти ідеально підходиш для цієї ролі». 

Ми підписали договір, і за планом зйомки повинні були починатись навесні 2022 року… А потім почалася війна. Я була в шоці від всього того, що відбувається в країні, і була впевнена, що взагалі більше ніколи не буду зніматись. І тут пролунав телефонний дзвінок: «Катя, приїжджайте на зйомки у Бельгію, якщо є така можливість. Ми вам усім, чим зможемо, допоможемо. Якщо треба, беріть рідних. Ми всіх тут приймемо». І я поїхала. У мене повинно було бути 10 знімальних днів, але вони цей період розтягнули так, що ми в Бельгії прожили три місяці. І весь цей час намагалися нас підтримувати, як тільки можна. Це неймовірні люди! Я їм дуже-дуже вдячна!

— Чим серіал «Зозулі» може бути зараз, під час війни, цікавий українським глядачам?

— У цьому серіалі розповідається про стосунки між людьми, які мають різні характери, різні погляди на все. Саме такі три героїні цього серіалу. Попри те, що вони рідні сестри, вони дуже різні. Але їм потрібно пристосовуватись одна до одної. Я вважаю, що мені дуже пощастило з моєю героїнею. Я в неї просто закохалася. 

Моя Валя — дуже вольова, смілива, рубить правду-матку, не зраджує свої цінності, щира, любляча, дуже довіряє людям, людина слова. Вона радіє тому, що є зараз, у цьому моменті, і навіть якщо щось іде не за планом, вона не здається, а йде до кінця. Вона не намагається комусь сподобатися. Загалом, про свою Валюху можу говорити довго. Я в неї багато чого навчилася.

Після повномасштабного вторгнення ми всі почали по-іншому ставитись до людей. Усі якісь проблеми, образи стали неактуальними й забулись. Ми стали більше цінувати те, що є, своє життя і життя своїх близьких. Після початку повномасштабного вторгнення я жила у друзів у Львові й відчула, що наші стосунки змінилися. Ми зовсім по-іншому почали комунікувати, це була якась тотальна любов… У мене були друзі, з якими я через певні обставини перестала підтримувати спілкування, а після початку війни ми знову стали дружити. 

Тобто подивившись цей серіал, деякі глядачі зможуть зрозуміти, що важливим у стосунках є любов і прийняття іншої людини такою, яка вона є. Я думаю, в кожному персонажі вони зможуть побачити себе, свої історії, свої переживання. Десь посміятися, десь поспівчувати. А, сподіваюсь, від моєї Валі надихнуться не здаватися і вірити в себе, адже кожен у цьому світі вартий найкращого. 

 — А у вас взагалі є брати чи сестри? Досвід спілкування з ними став вам у пригоді при роботі над цією роллю?

— Так, у мене є старший брат і двоюрідні сестри, які молодші за мене. Коли я готуюся до ролі, частково беру досвід з особистого життя, якщо він підходить під роль. Моя героїня, Валя, наймолодша з сестер. І я також молодша. Тобто нас це поєднує. У мене з братом завжди були теплі, дуже класні стосунки. Він моя бусічка (сміється). Старший за мене на шість років і завжди мене захищав. Можливо, саме оця риса характеру, що треба завжди захищати своїх рідних, споріднює його і мою героїню Валю. Бо вона хоч і молодша, все одно за складом характеру завжди готова стояти за своїх.

Подивитися серіал «Зозулі» можна буде з 18 березня о 19:00 на телеканалі ТЕТ.

Фото: архів Катерини Олос і телеканал ТЕТ