Чи з’їсть революція своїх дітей?

28 Лютого 2006
17552
28 Лютого 2006
13:34

Чи з’їсть революція своїх дітей?

17552
В такі моменти хочеться згадувати, як все починалось...
Чи з’їсть революція своїх дітей?

Наскільки відомо «Детектор медіа», зараз тривають перемовини Романа Скрипіна, який заявив у неділю, 26 лютого, про намір звільнитися з  5 каналу та власником мовника Петром Порошенком, топ-менеджментом.  Втім, чим би ці розмови не завершилися,  і не зважаючи на те, чи залишиться Скрипін на  5-му, чи піде – врешті решт, проблема  кризи  невідповідності реалій у нашому медіапросторі тим меседжам, з якими журналісти  у 2002-2004 роках  виборювали власне право на професію – очевидна. «ТК» буде повертатися до цієї теми ще на раз, сьогодні ж ми публікуємо «рефлексії з приводу» відомого журналіста Євгена Глібовицького. Власне, дуже хотіли б розпочати дискусію навколо останніх подій в нашій журналістиці – задаючи колегам одне головне питання: «Що з нами відбувається?!». Гадаємо, розшифровувати це питання для більшості з нас – не треба… Чекаємо на відгуки.

В такі моменти хочеться згадувати,  як все починалось...Як після тривалого часу „нерозмовляння” через якісь побутово-робочі дрібниці ми восени 2002 переступили через особисте і вперше сіли за один стіл... Як вночі у Роми вдома в шість рук писали  маніфест, на компі з повільним інтернетом у накуреній кухні... А потім день за днем проект і проекти... Як Шева весь час дзвонив, що він уже поруч, але приходив стабільно за півтори години з посмішкою натхнення і безтурботності... Як я накручував по 250 кілометрів в день по місту, щоб не говорити по телефону і прощався слоганом Nevseremos! мовляв, пишеться разом і з великої літери... Потім ми шарпали знайомих поляків, щоб вони 24 години на добу без перерв відписували нам новини з їхнього ефіру, а вони – очманілі від неспання і нашої наївної категоричності переправляли сюди касети авіакур’єром... Як Єґор Соболєв у Києві в неділю о пів на десяту вечора шукав (і знайшов!) де можна купити фліп-чарт (бо ми, блін, продукти західних університетів без фліп чартів не потрафимо)...

Як нас слухали по фондах та посольствах і скрушно хитали головами. Нам оплачували авіаквитки nach, але ніхто не ризикував інвестувати в бізнес-план... Як один сивочолий чоловік на посаді особистого-друга-президента-однієї-великої-країни годину розповідав нам з Юлею Мостовою і Сашком Кривенком в п’ятизірковому готелі про важливість демократії і свободи слова з оптимістичним „якщо ви зранку побачите, що у вас проколоті шини на авто – ми хочемо про це знати того ж дня” і казав, що одна-велика-країна не покине паростки демократії, а ми тоді ще в це вірили... Як один із дуже-західних-послів після критики його плану дій (розробленого „для галочки” в його столиці) у центрі Києва спересердя кричав „невже ви не розумієте, що тут не буде другого Бєлграда і Кучма буде стільки, скільки захоче?!.” І Віктор Ющенко в ірландському пабі, який перстом обрав і чомусь всім замовив однакове меню і пиво при першій розмові про чесні новини з політичним підприємцем Порошенком, ризиковим чоловіком. Бо те, що про нього казали колеги нам, про нас розповідали йому його колеги...

Квартири, дачі, кнайпи, холодна піца, терпкий закарпатський, „їжаки” недопалків, літри кави і спання на графіках, проектах, схемах... Надія змінялася зневірою, зневіра – радістю, радість – депресією, депресія – ейфорією, ейфорія – подавленістю...

Останній документ, який ми підписали втрьох – був некролог по Кривенкові. Зачавши 5  канал,  ми вже не були разом, але це і не вимагалося. Справа жила, кожен робив своє і важило інше – ми вистояли і не скурвилися в усьому цьому nevseremos. Ми думали, що заклали стандарт і тепер все прогресивне людство буде його поважати, а світ від цього стане кращим.

Ми намагались позитивно сприймати дійсність і бачити плюси у нібито вибаченнях Роднянського на „плюсах” в листопаді 2004-го і навіть в його свободі вже за півроку вилити на спільноту купу лайна. У виграному позиційному бої з Ющенком, який таки подзвонив з нібито вибаченнями до колеги Лещенка з „Української правди”. У спробах нових команд підняти старі медіа. У тому, що відставка уряду восени 2005го стала першою відставкою-в-прямому-ефірі.

Тим часом було те, про що говорилось дискретніше: що є лише дві підписані редакційні угоди на ТБ і до них мають (вже мали) відношення одні й ті ж люди. І обидві вони не мають юридичної ваги! А за останній рік, таку угоду (як документ) підписали тільки в одній газеті, та й то у Львові, де проблем якраз менше. А решта ринку на глибокому автопілоті. Про те, що цензуру замінила корупція. Про те, що доброю фаховою освітою не пахне, а молодь йде з редакцій в партійні штаби дорого блядувати. Про те, що президент спочатку пообіцяв громадське телебачення, а потім пішов вивчати, що воно таке. Про те, що останки Ґії Гонгадзе досі не поховані. Про те, що ми самі знаєм скільки і яких літер у прізвищі замовника вбивства Ґеоргія, але знаєм, що перед судом цей герой плівок не постане. Більше того, справу самих виконавців убивства суддя може закрити від преси, а міністр, який ще недавко тішився, що „я теж журналіст” -  ще й публічно таке виправдовує.

Тому справа не в тому, що якийсь там конкретний Шевченко, Глібовицький чи Скрипін покине, дай йому Боже здоров’я і процвітання, 5 канал, дістане якусь посаду, піде в політику чи в бізнес. Роль особистості в історії обмежена, а сама особистість тлінна. Просто не хочеться чутися музейним еспонатом в країні, яка хвилеподібно прозріває і біжить робити нову революцію. Революцій для нашого покоління і так було забагато. Хочеться бачити,  як маленькі успіхи закріпляються і приносять більшу користь нам, спільноті, ринку, суспільству. А не вішаються в рамку і на білборди поверх життєвого сорому і смороду.

Нові стандарти важко приживаються на медійному ринку пост-помаранчевого періоду, бо не органічні серед нинішніх власників медій чи владців, які навчилися демократичної риторики, але пересічно „не віддупляються” в її суті. Воліючи персональні (візантійські) домовленості, а не цінності. Вірячи в розклáд, а не в „рамки”. Не кажучи вже про роль інституцій.

Ми зробили крок від несвободи. Вбік. Влада далі вірить в свободу як в інструмент. А не цінність. А наше середовище нинішніх і вчорашніх журналістів не годне навіть утримати єдину спільнотну організацію, утворену на барикадах – свою таку не профспілкову профспілку. Чи якогось іншого комунікатора і виразника.

Про це треба говорити, навіть якщо розмова вийде неприємною. Докладаючи зусиль не забувати contra spem spero. Не скурвлюватись, вірити свої цінностям і йти вперед навіть якщо страшно, а пару місяців не буде зарплати. Та пам’ятати, що жаба з байки врятувалася з глечика тільки збивши сметану на масло. Але і розуміти через що вона в тому глечику опинилася...

Угода про взаєморозуміння із владою підписана в НТКУ(оновлено)

ДЕКЛАРАЦІЯ Про утворення громадянської ініціативи тележурналістів

ВИМОГА ДО ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ ВІКТОРА ЮЩЕНКА

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
друг Романа та Андрія
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
17552
Теги:
Читайте також
06.03.2006 12:17
для «Детектор медіа»
12 191
01.03.2006 16:02
5 канал, для «Детектор медіа»
16 305
27.02.2006 18:15
для «Детектор медіа»
9 944
19.08.2005 11:05
"Профіль", спеціально для "Української правди"
1 691
26.07.2005 16:36
pravda,com,ua/news/2005/7/26/6847,htm">"Українська правда"
1 264
18.09.2002 16:10
Наталя Лігачова, „Детектор медіа”
1 571
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду