Рейтинг популярності у суспільстві Нацради з питань телебачення та радіомовлення з кожним днем росте… внаслідок майже детективної історії з пошуком для цього конституційного (!) органу приміщення. Навіть гарячі до скандалів вітчизняні телеканали майже одностайно вчора, 20 липня, винесли історію про те, як посварилися Віталій Федорович Шевченко (голова Нацради) з Іваном Сергійовичем Чижем (голова Держтелерадіо) навколо будинку на Прорізній.

А якщо серйозно, то в історії «безпритульності» Нацради протягом 13 років, як в дзеркалі, відображене ставлення держави до органу, головною функцією якого було і є утвердження закону і прозорих правил гри в діяльності вітчизняних виробників інформаційного продукту. На жаль, раніше нерідко Нацрада використовувалась у зовсім інших цілях, в тому числі, абсолютно протилежних. Тож, відповідно, і будь-який гачок, за який можно було тримати у слухняності, хай це буде навіть «квартирне питання» - був у нагоді. Зараз, начебто, часи змінилися, і наскільки успішно та оперативно нинішня влада зможе-таки, нарешті, поставити крапку у поневіряннях конституційного органу – теж буде лакмусом справжності її прагнення до верховенства права у медійній сфері, що, власне, і має забезпечити реальну незалежність мовників від держави, а, ширше, і право громадян на отримання вільної та плюралістичної інформації.

А про те, що, зі свого боку, робила для утвердження цих демократичних норм в медійному просторі України сама Нацрада протягом перших 100 днів своєї діяльності – кореспондент «ТК» розмовляє з головою Нацради Віталієм Шевченком. - Віталію Федоровичу, пройшло 100 днів з початку роботи нового складу Нацради. Час підбивати перші підсумки. Що, на ваш погляд, вже вдалося зробити, а що − не вдалося? - По-перше, ми почали з ухвалення принципів роботи Нацради. Це досі не практикувалося, і це нелегко, оскільки йдеться про колегіальний орган, якому взагалі важко домовлятися по єдиних принципах. Нам це вдалося зробити, і ми оприлюднили на першій же прес-конференції те, чого ми хочемо, яких принципів дотримуємось, як будемо працювати.

По-друге, нам вдалося запустити такий складний механізм, як складання інформаційних паспортів на місцях. Тобто, в кожному регіоні, місті чи районі якоїсь області, де є свої мовники, ми будемо мати детальну характеристику стосовно того, що там діється. Починаючи від мовних і до найдрібніших характеристик ТРК: який інформаційний продукт вони виробляють, які особливості їх мовлення, яка карта охоплення територій, з характеристикою на всі соціальні групи тощо. Це дуже кропітка робота, на місяці, а то й на рік, її почали виконувати представники Нацради на місцях, це їхнє завдання, і ми чекаємо на хороший результат. Вже всі наступні ліцензійні конкурси ми збираємося проводити з урахуванням ситуації в тих місцях, де ці конкурси проводяться.

Адже раніше Нацрада проводила такі абстрактні конкурси, не знаючи, якої саме інформації не вистачає мешканцям цієї місцевості, якого формату, яка ніша ще не заповнена – задля забезпечення населення плюралістичною та різноманітною телерадіопрограмою… Цю практику ми вперше припинили і будемо тепер працювати по-іншому.

По-третє, ми оголосили щойно два конкурси, і обидва вони форматні, тобто, там вже немає ніяких абстракцій. Нам вдалося також вперше провести нараду всіх зацікавлених суб’єктів прийняття рішень в нашій сфері, включно з представниками «Укрчастотнагляду», Національної комісії врегулювання зв’язку, себто, тих установ, з якими в попередні роки важко знаходилось порозуміння, було багато взаємних нарікань. Ми зустрілися, провели нараду за участю Секретаря Ради Національної Безпеки і Оборони, і домовились про дуже багато принципових речей, вийшли на створення спільної комісії, яка буде розв’язувати багато питань, буде розчищати ті завали, які створювалися протягом багатьох років.

Так само ми вперше пішли на домовленості окремо з телевізійниками, окремо з радійниками − з тим, щоб укласти Меморандум про взаємні зобов’язання і співпрацю для розбудови національного інформаційного простору. З телевізійниками цей документ вже підписаний, з радійниками ми цю роботу продовжуємо. А це − принципово інший підхід. Раніше наведення порядку в інформаційній сфері, хто б яке значення у цей термін не вкладав, здійснювалося лише шляхом застосування нормативних документів, які не в усьому досконалі, і багато там є спірних питань. Зараз ми вирішили працювати інакше. Нормативні документи зобов’язуючого характеру − це одне, а добра воля, домовленості і рух назустріч один одному, обходячи навіть ті завали, які зараз не вирішені нормативними актами – це зовсім інше. Я думаю, що і тут результат буде.

Ще ми вперше провели „Телетріумф” на виїзді. Дуже нас багато критикували і, до речі, незаслужено. Основні заходи, які ми провели, не давали підстав для такої критики, наприклад, як твердження про те, що хтось відмовився взяти участь у цьому конкурсі, бо, мовляв, багато політиків було в експертній раді… Це є неточністю, бо відмовлялися ще тоді, коли не була сформована експертна рада, і ніхто не знав, хто до неї входитиме… Я вже не кажу про те, що із 106 членів цієї ради тільки 15 осіб можна віднести до політиків, причому це ті політики, які очолюють «Просвіту» чи Спілку письменників, чи входять у профільний Комітет з питань свободи слова та інформації ВР... Їх поява у складі ради була природною. І другий момент, який нам закидали: що цьогорічна церемонія «Телетріумфу» була не настільки видовищною. Ніхто чомусь не звертав увагу на те, що в минулі роки наші «Тріумфи» проводили в столиці, і влаштовувались вони тими установами, бізнес яких пов’язаний з церемоніями та видовищами, тими установами, які мали мільйонні дотації з бюджету. А зараз ми це провели своїми силами, тобто, продемонстрували, що й ми це можемо зробити. Може, воно й не було настільки видовищним, але ми в цей час не мали приміщень для своєї роботи, і навіть призупинили її, але, тим не менш, знайшли можливості і кошти, щоб провести церемонію, щоб нагородити тих, хто це заслужив за підсумками роботи в минулому році.

Оце такі окремі штрихи – якщо казати про те в діяльності нинішнього складу Нацради, що не робилося до нас.

- Ви позитивно оцінюєте проведення „Телетріумфу-2005”. А як бути з тією ситуацією, що оцінки, які давали експерти, були малочисельними? Приміром, проголосувало 4 чи 5 експертів, і програма вже проходила у домінанти конкурсу...

- Це стосується, певно, лише однієї номінації – „Регіональна програма”. Ми справді зіткнулися з такою ситуацією, що одна програма набрала багато голосів, вона стала лауреатом, а кілька програм − десь шість − мали по три голоси. Ми могли б прийняти рішення, що маємо лауреата, і зовсім не маємо номінантів. Ми довго думали над цим, і вирішили, що це особлива номінація, пов’язана з регіональними програмами. І якщо навіть троє експертів із різних середовищ помічали програму, вироблену, наприклад, в Харкові чи ще десь, то, очевидно, було за що… Тож ми прийняли рішення, що, незважаючи на малу кількість голосів, вважати все ж ці програми номінантами, оскільки вони отримали якусь підтримку… Ну, якщо це було неправильно, можливо, не варто було б, але я не знаю, хто б від цього виграв, тому що якраз регіональні телекомпанії потерпають від браку уваги з боку столичних експертів, столичних організаторів різних конкурсів. Ми пішли на таку натяжку заради того, щоб зауважити, що всі ці передачі насправді цікаві. І, звісно, можна говорити про те, чому їх не відзначили 30 експертів з 50 чи 60, які в цій номінації здали анкети. А можна просто не копатися в цих цифрах, а порадіти, що з’являються хороші програми в регіонах… - Ви зараз розповідали про позитиви дій Національної ради. А що ж, все-таки, не вдалося з наміченого на цей час зробити Нацраді? І які завдання залишаються на вересень?

- Донедавна нам не вдавалося вирішити питання з приміщенням. І звідси все похідне, тому що ми були змушені припинити прийом заяв на ліцензійні конкурси. Коли ми приступали до роботи у квітні, то навіть і подумати не могли, що ми посеред літа припинимо проводити засідання, що ми будемо повертати телерадіокомпаніям документи… Нам доводилось щоразу пояснювати, навіщо ми це робимо. Наша робота вимагає детального аналізу, відпрацювання відповідних документів і прийняття виважених рішень. Умов для дотримання цих обов’язкових складових ми не мали. У цьому − найголовніша причина того, що ми створили дискомфорт у діяльності багатьох телекомпаній, які в цей період мусили до нас звертатися заради вирішення якихось питань.

- Чи існує зараз якийсь тиск на Нацраду? Адже не секрет, що певні члени Нацради лобіювалися конкретними політиками?

- Особисто мені не було жодного дзвінка з побажаннями вирішити якесь питання. Я доволі часто спілкуюсь з керівниками, які причетні до формування нашого органу. Нещодавно мав розмову з Президентом, вона тривала майже півтори години з заглибленням у різні деталі. Але навіть, як кажуть, поза рядками я не відчув бажання нам щось рекомендувати робити, чи йти в якомусь певному напрямку, приймати такого плану рішення чи іншого… Усього цього – рекомендацій «зверху» − немає. У той же час, кожен член Нацради представляє якісь медійні групи, він спілкується в якомусь своєму середовищі, навіть консультується зі своїм середовищем. Тому різні розмови можуть відбуватися в різних членів Нацради. Але ані дзвінків, ані порад, ані, наприклад, намагань − під час наших погоджувальних нарад − з боку якихось членів Нацради довести, що − от, мовляв, обставини так складаються, що варто ухвалити таке рішення... − такого просто не було. Я навіть подібне виключаю. І, думаю, політики, чиновники чудово розуміють, що ця Нацрада інша за своєю якістю, і що всі ті методи, за якими працювали колись з Нацрадою, відійшли в минуле, і їхнє повторення неможливе.

- У вас були проблеми з приміщенням, та й зараз точиться суперечка – вже в Держкомтелерадіо. А де ж знаходитиметься Моніторинговий центр Нацради? Як він працюватиме?

- З ним велика біда. Ми багато років зазначали, що нам потрібна система такого моніторингу, а вона дуже дорого коштує, через це нам і відмовляли в її придбанні. І ось, ми цю систему моніторингу купили, запустили навіть під час виборів-2004, провели кілька системних моніторингів, передавали результати до ЦВК, бо по закону лише вони могли реагувати на порушення норм законодавства під час виборів. Але після того ми були змушені призупинити діяльність Центру, тому що він знаходиться в підвальному приміщенні, і таких умов не витримують ані люди, ані техніка, приміщення вкрите грибком. І коли наші служби побачили, що техніка дає збій, вони запросили фахівців, і нам запропонували призупинити роботу цієї апаратури, бо вона інакше вийде з ладу. Тож ми зараз сподіваємось, що Моніторинговий центр запрацює в новому приміщенні. Він зараз виконує допоміжну роботу, дає матеріал для цільових перевірок, але на всю потужність ми його використовувати ще не можемо.

- Чи допоможе Моніторинг унеможливити порушення? Адже й зараз є зафіксовані порушення, на що, втім, немає реакції. Чи стане збільшення інформації про порушення запорукою ефективності їх запобігання?

- Якоюсь мірою − так, через те, що моніторинг виявляє тенденції. Було б дуже штучно, якби ми реагували виключно на якісь конкретні показники, тобто, ми когось перевірили і починаємо розбиратися тільки з якоюсь компанією. Правильно, коли ми проявляємо тенденцію. Якщо ми бачимо, що одні й ті самі порушення зустрічаються в роботі різних мовників, то наше завдання не тільки реагувати на них, а й ставити якісь питання, щоб усе це вирішувалось на різних рівнях, щоб або усувати причини, які ведуть до скоєння цих порушень, або просто правильно кваліфікувати ці факти.

- «Детектор медіа» багато уваги приділяє нинішнім процесам на медіаринку, в тому числі – питанню його можливого переділу. Нам відомо, що останнім часом власники деяких телеканалів вже зверталися до Нацради за тим, щоб внести зміни в свої ліцензії. Що було змінено, наприклад, у ліцензіях каналів Enter (музичному та кіноканалі)? І чи не пов’язані ці зміни з тим, що власники холдингу телеканалу «Інтер» мали, принаймні, намір продати весь свій бізнес (канали «Інтер» та Enter, «Інтерконтинентбанк»…)?

- До ліцензії «Інтера» ми давно не вносили змін. А Enter-music... Важко сказати, що за цим стоїть. Але однозначно можна говорити, що за цим стоїть зміна якогось програмного наповнення. Діяльність цієї компанії («Телерадіокомпанія «Музика-ТВ» - «ТК») розглядали на двох останніх засіданнях, і висловлювали їм чітко і недвозначно свої претензії, що так робити не можна. Починаючи з того, що без відома Національної ради оголошується про те, що в ефірному часі одного мовника, який проліцензований нами (мається на увазі Enter-music), буде мовити зовсім інший виробник, MTV-Росія, і що він буде мовити, не чекаючи погоджень з Нацрадою. Ми двічі їх розглядали, і ми вказали цій компанії на те, що в їхніх ліцензійних угодах записано, що вони мають дбати про поширення українського національного продукту в обсязі не менше половини програмного наповнення, і цей показник ними не виконується, а той курс, який вони взяли на співпрацю з MTV-Росія без певних погоджень, не веде до забезпечення їхніх ліцензійних зобов’язань. Тому ми розпорядилися припинити мовлення, трансляцію програм MTV-Росія до з’ясування всіх обставин цієї справи, до з’ясування, наскільки виконуються ліцензійні зобов’язання. Ми проаналізували ще багато речей, було багато чого дивного по їхній спільній угоді. Себто, ми переконані, що в нас були всі підстави так реагувати, і ми будемо знову розглядати діяльність цієї телекомпанії, якщо вона не виконає рішення Нацради. Бо це стосується дуже принципових речей – формування національного ефіру, і в цьому питанні Нацрада буде невідступна.

(На жаль, щодо змін до ліцензій телеканалів «Ентер-фільм» та «Ентер-м’юзик», які, за даними «ТК», були здійснені, і про які йшлося у запитанні, Віталій Шевченко не прояснив подробиць, пославшись на те, що зміни були незначними, і деталей він не пам’ятає. Сподіваємось, все ж таки, отримати цю інформацію) - А яка зараз ситуація з телеканалом ТЕТ? Ви, здається, поки що відмовили їм у змінах до ліцензії?

- З каналом ТЕТ вийшла цікава ситуація. Вони зверталися з проханням внести зміни до ліцензії у зв’язку зі зміною засновників. Раніше засновниками були Київське обласне КП „Київ-Медіа”, м. Біла Церква; Борисов О.Д.; Суркіс І.Р.; компанія „Berwyn Enterprises Corp”, Британські Віргінські острови, а змінювались на: Суркіс І. Р. (20,001 %); ТОВ „Інвестпроект” (19,999 %), компанія “Sunifleon Holding Limited” (10 %), Британські Віргінські острови; ТДВ “ОМЕТА private”(29,999 %)„Shonest Investments Limited” (19,999%).

У своєму статутному документі вони розписали, що Товариство з додатковою відповідальністю „ОМЕТА private” має 29,999 частки статутного капіталу товариства. Потім інша компанія має 10 %, інша − 19,999 %... Коли ми це поскладали докупи, то виявилося, що неописаними залишаються формально 0,02 частки відсотка. Якщо вони припадають на „ОМЕТу private”, і її статутний фонд перевалює за 30 відсотків, ми маємо річ, яка не дозволена законодавством. Доля іноземних інвестицій має бути лише в межах 30%. Ми попросили роз’яснити цю арифметику власне компанію, і коли вона в нас була, вони з розумінням сприйняли наше прохання. І ми чекаємо, коли буде надана відповідна інформація. Якщо вона буде, ми до цього питання ще повернемося і внесемо зміни до ліцензії, оскільки це право самої компанії: визначати, хто в неї засновник, а ми лише відповідаємо за технічні дії і вносимо поправки в ліцензійні документи.

- А щодо інших каналів?

- Це постійний процес. Зміна власників – постійний процес. Ми так само змінюємо умови ліцензії у зв’язку зі зміною банківських реквізитів власників, або місцезнаходження головного передавача, або юридичної адреси… Це нормальна процедура. Інколи за нею стоять певні питання, які дуже цікавлять громадськість, оскільки вони прямо пов’язані зі зміною власників. І ми так само намагаємось детально цю ситуацію вивчати, хоча формально вона для нас однакова: чи змінюється власник районного радіо, чи коли звертаються такі компанії, як ТЕТ або «Інтер».

- А були звернення від «Інтера»?

- Ні, таких звернень не було. Зрештою, ми весь час полюємо у таких питаннях, щодо засновників, адже, на жаль, засновники і власники – це різні речі. І ми не можемо вгледіти, як змінюється власність на ЗМІ. Бо тут треба вносити зміни до законодавства, щоб суспільство одержало право мати точну інформацію і щодо власників, і щодо засновників. Доки таких змін до законодавства не буде внесено, ми будемо займатися ворожінням і користуватимемося плітками про те, хто кому і що продав, навіть якщо це стосується найбільших українських мовників. От, свіжа історія, пов’язана з власністю на «Інтері» і на студії „1+1” − є підтвердженням тому, що буває, коли в державі не відрегульоване питання власності на ЗМІ. У нас є в Конституції стаття 91, де чітко передбачено, що засновництво та діяльність ЗМІ регулюється законодавством, і, доки законодавець не вирішить ці питання, у нас буде багато непорозумінь довкола медіавласності.

- А як саме, на ваш погляд, слід вирішувати цю проблему з прозорістю власності на ЗМІ? Найоптимальніший шлях?

- Для вирішення проблеми прозорості медіа власності треба внести зміни десь у 5-6 законодавчих актів. Усі, хто регулярно займається ЗМІ, вже спросоння знають, про які законодавчі акти йдеться: Закон „Про інформацію”, „Про телебачення та радіомовлення”, „Про Національну раду з питань телебачення та радіомовлення”, і ще, я по пам’яті не скажу назву нормативного акту про регулювання стосунків у підприємницькій сфері, з огляду на те, що ЗМІ у нас проходять подвійну реєстрацію − як суб’єкти інформаційної діяльності, і як суб’єкти господарської діяльності. Або потрібне ухвалення окремого Закону щодо фіксування чи виявлення власників ЗМІ, чи щодо реєстрації власників. Юридично це чиста процедура, якоюсь мірою вона була б і простішою для когось.

Але у попередні роки волі на те якось не було. Ситуація змінюється, але чомусь до законодавчого регулювання справа не доходить.

- Якщо будуть навіть реєструвати власників, то де гарантія, що це будуть реальні власники? Чи ситуація з засновниками повториться?

- Бачите, це щось подібне до історії з позаконкурсним ліцензуванням. Ми весь час говоримо: не робіть цього, оскільки ви наражаєтесь на неприємності. Рано чи пізно закінчиться той час, коли сфера діяльності ЗМІ, зокрема, аудіовізуальних, буде сферою отримання політичної вигоди. Вона повинна бути бізнесом, як і будь-яка підприємницька сфера. Гаразд, інформація – це специфічний товар, але все одно, це має бути сферою бізнесу. Тож, якщо законодавство і нормативні акти наказуватимуть фіксувати власників, а власники знаходитимуть фіктивних осіб, вони будуть наражатися на те, що їхні домовленості, які є тіньовими за природою, будуть вистрілювати проти них самих. Оскільки всі ці домовленості − тіньові − спрацьовують доти, доки влаштовують суб’єктів тіньової схеми. Щойно між ними пробігає «чорна кішка», чи починають працювати інші обставини, фіктивні власники заявлять свої права, які формально є фактичними власниками, і справжні власники потраплять у пастку − вони втрачають свій бізнес.

- Чи є зараз якийсь поштовх до змін у цій ситуації? Незабаром суспільство, все ж таки, знатиме, хто стоїть за провідними телеканалами?

- Поки ми не внесемо законодавчі поправки − не знатиме. Чесно кажучи, цей рік був дуже показовий щодо ситуацій довкола “Інтера” та „1+1”. Я навіть не думав, що таке може бути. Адже йдеться про найбільших мовників. Ніби всі всіх знають: знають, хто працює, хто за ким стоїть, хто коли з ким веде переговори, хто коли приїхав і від’їхав, і чому приїздив. Все відомо. Але насправді скільки було плутанини і в Інтернеті, і в інших виданнях − у суперечках, до кого ж насправді переходять ці канали... І в цих ситуаціях люди, які, нібито, мали б першими знати, чи скажімо, установа, яка мусить першою знати, та сама Національна рада, вона не знає. І змушена висловлювати свої версії чи послуговуватись якоюсь інформацією, добутою неформальним шляхом, для того, щоб для себе робити висновок, що насправді діється, і які тенденції за цим можуть стояти. Це дуже показово. Я не думав, що ми до цього дійдемо. Цю ситуацію треба різко змінювати. Суспільство має право знати, від кого отримує інформацію.

І не випадково в Європі всі нормативні документи, які стосуються ЗМІ, відносяться до сфери прав людини.

- І, все ж таки, якими будуть кроки саме Нацради у цьому напрямку – скажімо, чи будете ви виступати з законодавчими ініціативами? - Національна рада не є суб’єктом законодавчої ініціативи, тому ми використовуємо всі можливості, щоб публічно на цьому наголошувати. Зрештою, ми спілкуємось із законодавцями, які знають цю проблему. Їм це зробити – це найкоротший шлях. Якщо вони цього не роблять, то, очевидно, для цього немає волі у тих, хто міг би започаткувати, розробити проекти, внести, і домовитись, за якою процедурою їх можна було б якнайшвидше провести. Цього року проходив у ВР такий політично азартний проект, як нова редакція Закону про Суспільне мовлення. І це приклад того, які перипетії бувають з такими законодавчими ініціативами…

- Хто конкретно протидіє законотворчому процесу щодо прозорості медіавласності? - Хтозна. Ці події, які відбувалися із затриманням результатів виборів і з усім абсурдом, задали таку тенденцію, чи таку інерцію, від якої почало суспільство оговтуватись лише навесні 2005. Себто, тоді, коли основні політичні сили почали вже думати, як через рік проводити великі й малі вибори (вибори до парламенту і вибори до місцевих рад). Просто був згаяний час, і зараз, що б не розглядалось, воно буде розглядатися крізь призму наступних виборів. І проводити принципові закони, чи ті закони, які мають якесь політичне забарвлення - для когось, фактично, стає неможливим. Напевно, доведеться пережити ці вибори і потім робити це, тому що внести акт чи законопроект до парламенту − не проблема, а от процедура проведення стає зараз нереальною, зважаючи на підвищення політичної температури восени.

- Чи була для вас несподіваною критика Президента діяльності Нацради на з’їзді НСНУ 9 липня, і як ви її сприйняли?

- Нормально сприйняв. Це якраз було після моєї розмови з Віктором Андрійовичем. Він нічого несподіваного не сказав. Президент говорив про загальні речі. Справа в тому, що дехто вважає, що ми декого несправедливо караємо. Хоч я стверджую, що ми караємо тих, хто сам почав гру, незалежно від тих правил, які існують у нашому інформаційному просторі. Якщо ми маємо зараз чітку позицію щодо тих, хто одержав ліцензію без конкурсів, ця позиція у нас ніколи не зміниться. Ми за всіх обставин будемо говорити, що рано чи пізно ці ліцензії доведеться покласти. Щодо всього іншого, ми заявили, що переглядати рішення не будемо, ліцензії забирати не будемо, навіть якщо ми бачимо, що якесь рішення було прийняте під чиїмось тиском, чи в силу якихось кон’юнктурних обставин. Але, все ж, головне, що ця процедура була витримана, за мотиви нехай відповідають наші попередники з минулих складів Нацради…

Ми весь час боїмося, що хтось звинуватить нас у тому, що ми дуже користуємось своїми можливостями як каральний орган. І Президент у цьому плані має рацію − ми мусимо застосовувати дисциплінарне реагування чіткіше, ясніше і послідовніше. Напевно, це ми й будемо робити, і нічого страшного в цьому немає. Головне, щоб логіка застосування наших санкцій була усім зрозумілою, і щоб ми не дали підстав звинувачувати нас у тому, що ми застосовуємо неоднакові підходи до учасників інформаційного ринку. Тому ми приймаємо те, що казав Президент.

- Слова Президента були буквально такими: „Але ми з вами не були свідками, що за умовами недотримання ліцензій хтось із великих світу цього поплатився двома-трьома десятками ліцензій...”. Також ви казали, що суди продовжуватимуться. Тож яким чином має врегулюватися ситуація з судами, щоб унеможливити надалі видачу ліцензій без конкурсу?

- Я не думаю, що суди й надалі продовжуватимуть роздавати частоти. Якраз навпаки − тут стався певний перелом: коли дійшло до верхніх ешелонів судової ієрархії, то вже рішення попередніх судів відмінено. Я мав на увазі інше: ті компанії, які пішли цим шляхом, які не хотіли проходити конкурс і на законних підставах отримувати ліцензію, себе наразили на те, що їхні історії без кінця будуть перемелюватися в різних судах.

Ну, очевидною є ситуація з „Київською Руссю”, є вже присуд Вищого Господарського суду, що вони не мають права користуватися цими 36 частотами. Але ж вони не погоджуються з цим рішенням. І що ми матимемо, точніше, що вони матимуть? Ще кілька років судових розборок, відсутність стабільного бізнесу. Я переконаний, що вони в будь-якому разі втратять ці частоти через те, що ті свого часу одержувалися не так, як передбачено законодавством.

- Поки триває розгляд судових справ, ці частоти виставлятимуться на конкурс?

- Ми виставимо їх на конкурс у тому випадку, якщо вже скасовані попередні рішення. Ми маємо право це зробити, і ми це зробимо.

- У яких регіонах ці частоти?

- У різних − вони розкидані по всіх регіонах.

- Чиї частоти стануть наступними?

- Зараз Генеральна Прокуратура веде процес по 75 частотах НТН, це ще незакінчена історія. Незакінчена історія у нас ще по резервній мережі у кабелях по Україні тієї ж таки „Київської Русі”. Ми маємо ще одного мовника, який у такий спосіб розбудував мережу по всій Україні. Це ТЕТ. За винятком якихось дрібних питань, однієї-двох частот окремих мовників в регіонах, як телевізійних, так і радійних, це все.

- Президент порівнює українське ТБ з російським і критикує те, що на українському ТБ можна побачити рекламу горілки, а на російському, мовляв, вже ні. А от керівники каналів стверджують, що це одна з переваг українського виробництва для створення конкуренції з Росією. У чому ви бачите вирішення цієї проблеми?

- Є речі, які справді треба заборонити. Стосовно тютюнових виробів, це, певно, була обмовка. Наше телебачення та радіо не рекламують тютюнові вироби. Стосовно ж горілчаних... Зовсім заборонити їх рекламу одразу − було б неправильно. Це біда, напевно, тих телерадіокомпаній, що змушені рекламувати цей продукт. Вони розвивалися в нас не системно. І рекламний ринок без горілчаної реклами ще не здатен забезпечити діяльність ТРК. Нашим телерадіокомпаніям можна тільки поспівчувати: якщо вони максимально не використають можливості фінансового підживлення за рахунок реклами, то з ними буде біда, вони будуть віддаватися у руки політикам, чи людям, наближеним до влади, і ми знову будемо говорити про використання адмінресурсу в різні способи, у прямий або завуальований.

Тож цю ситуацію, перш за все, треба нормалізувати. Бо ж бачимо, що на кожному нашому телеканалі проривається реклама не та, якій дозволено бути у цей час. Отут треба наводити порядок.

- Що потрібно зробити спершу: вводити жорсткіші норми щодо реклами алкоголю, чи добитися виконання вже існуючих?

- Чесно кажучи, я боюся, коли приймаються нові редакції якогось акту. Практика показує, що завжди трапляються якісь непорозуміння, коли різко приймається новий акт на заміну попереднього. Тим паче, що Закон „Про рекламу” вже стільки латали. Я навіть пам’ятаю, що колись у ВР йшло одночасно три законопроекти по поправкам до цього закону, і навіть вийшла плутанина: депутати не могли збагнути, про що йдеться, тому що кожен законопроект називався однаково – „Про внесення змін до закону „Про рекламу”. У той же час, очевидно, що цей закон вже так перем’яли і підправили, що на цій основі легше працювати, ніж робити абсолютно нове рекламне законодавство. До того ж, я пам’ятаю, що коли був прийнятий цей Закон, він з самого початку гарно оцінювався не лише нашими підприємцями, а й зарубіжними експертами, міжнародними організаціями, які займаються рекламою. Вони його нормально сприйняли, як цивілізований закон для реалій українського ринку. Тому, я думаю, що не треба відкидати ті напрацювання, які є. Треба зробити так, щоб вони працювали.

- Яким чином ви сприятимете тому, щоб цей закон виконувався в повному обсязі?

- Фактично, цей склад Нацради ще не займався системно своїми контролюючими функціями, тому що, по суті, лише тиждень тому ми звітували про 100 днів, з яких місяць ми взагалі не працювали, у нас була призупинена робота. Тому, за ці сто днів ми ознайомилися, взялися за найпринциповішi речі, і лише тоді мали б зайнятися, вже впритул, контрольними функціями. Ми сподіваємось, що це літнє затишшя ми використаємо для того, щоб розв’язати питання з нашим переїздом, і тоді з осені ми серйозно беремося за виконання наших контрольних функцій. Більше того, ми оголосили, що протягом серпня напрацьовуємо великий моніторинговий матеріал щодо того, що діється у радіоефірі, і восени, у вересні, ми розглянемо ці результати, це буде реакція на ситуацію у радійному просторі. Починаючи з жовтня, ми так само, очевидно, візьмемось за рекламу. Так ми плануємо. Але однозначно: якщо ми вирішуємо питання нашого розміщення, то з осені ми беремося за моніторинг та його результати.

Читайте також:

Мураховський: «З переїздом Нацради в будинку на Прорізній 2 почали творитися містичні речі»

Не більше трьох каналів в одні руки?

Віталій Шевченко: „Ключовим на сьогодні є питання свободи слова…”

Нацсовет по ТВ и радио ввел паспортизацию информпространства

Нацсовет по ТВ и радио объявил конкурс на получение лицензий на телерадиовещание

Меморандум між телеканалами і Нацрадою: однакові правила гри для всіх

Радіокомпанії прослуховуються... Нацрадою

Опять не триумф

Ігор Курус: Члени Нацради перетворилися в маклерів, які їздять по Києву і шукають собі приміщення

Президент призначив членiв Нацради з телерадiомовлення

Телеканали порушили не лише закон, а й домовленості

„Этих помыть или новых сделать?”

MTV появится в Украине. Но не у всех

Ситуація з появою MTV в Україні, схоже, матиме правові наслідки

Запитання «ТК»: - Що, на вашу думку, мав на увазі Віктор Ющенко, коли під час свого виступу 9 липня на з’їзді НСНУ пообіцяв, що «жулики скоро покинуть українське телебачення, що там буде наведений державний порядок"?

«Киевскую Русь» будут лишать частот

Вищий Господарський Суд України прийняв рішення стосовно КРТ

Закон "О рекламе" принят в целом

Будет ли закон «О рекламе» совершенным?

Нацрада з питань телебачення і радімовлення припинила прийом та опрацювання документів від теле- і радіокомпаній