В зв’язку з цим, безперечно, визначним ювілеєм, редакція сподівалась, що влада України зглянеться над тим, як важко в Криму, в постійному російськомовному середовищі, видавати газету такої якості та такого рівня, тим більше, що редакція всі 10 років зазнавала труднощів і ця декада, власне, була декадою виживання для газетярів.

І дійсно, за дорученням Глави держави його постійний Представник в Криму Олександр Діденко – тільки ось недавно, майже через місяць після ювілею! -- вручив Подяки журналістам: головному редактору Віктору Качулі, заступнику редактора, відомому кримському письменнику Данилу Кононенку, завідуючій відділом Тетяні Успенській, а також 79-річному головному бухгалтеру Михайлу Герасименку. Але було це зроблено чомусь в дивний спосіб: Олександр Діденко не завітав у редакцію для того, щоб виконати доручення та разом з тим познайомитись з умовами, в яких працюють журналісти, а навпаки – запросив журналістів до представництва та там у вузькому колі в своєму кабінеті вручив їм подяки Президента.

За словами прес-секретаря представника Президента, Олександр Діденко сердечно привітав журналістів, та відзначив, що „творчий колектив робить надзвичайно цікаве та корисне діло, яке дає упевненість говорити, що така газета в Криму існує, у якої є свій читач і велика перспектива в майбутньому”. „Сподіваюсь, що всі ці досягнення, -- говорив він, -- знайдуть подальший розвиток і продовження. Хай на ваших сторінках органічно поєднуються професійна майстерність та громадянська відповідальність журналістів”...



І то було б все правильно, якби не одна маленька деталь: виконуючи доручення Президента по врученню подяк, представник глави держави жодним словом не сказав про те, як же виконуються інші доручення глави держави. А саме – про забезпечення редакції приміщенням, про фінансування єдиної українськомовної газети в Криму, про забезпечення транспортом, технікою, кадрами, житлом, засобами зв’язку, тощо. Всі ці питання, як розповів для „Детектор медіа” головний редактор видання Віктор Качула, лишаються невирішеними вже всі ці 10 років! Редакція до цього часу не має свого приміщення, вже кілька разів переїздила і її вже кілька разів намагалися виселити з орендованого приміщення в найбільш невдалий час, зокрема, чергового листа про розірвання орендної угоди редактор отримав саме перед ювілеєм.

Звернення колективу до уряду дало редакції відстрочку лише до весни, а потім знову почнеться виселення. Редакція не має транспорту, не забезпечена оргтехнікою, за 10 років ніхто з колективу не отримав квартири, редакція не може запросити на роботу випускників українських вузів журналістики, які володіють українською мовою, бо в Криму, як відомо, таку мову не вивчають і випускники кримських вузів нездатні на ній досконало ні писати, ні читати!

Віктор Качула розповідає, що в честь десятирічного ювілею газети він написав два листи. Перший -- голові Держкомінформу Івану Чижу, в якому просив його нарешті повідомити, за яким же кошторисом редакції жити в 2003 році. (Видання газети „фінансується”, якщо це можна так назвати, з державного бюджету). До цього часу редакція не має ні кошторису, ні безкошторисного фінансування на 2003 рік, тому бухгалтерія уже зараз не має змоги виплатити журналістам зарплату та розрахуватися з друкарнею за виробництво газети і папір.

„Кримська світлиця” зараз стоїть під загрозою, що якщо фінансування не буде організовано, то вже в лютому газета перестане виходити, адже друкарня не буде видавати її в борг, та й журналістам без зарплати відстоювати позиції українства в Криму не вельми зручно, при тій умові, що навкруги значні кошти витрачаються на видавництво російськомовних газет, підтримку російського телебачення, зокрема фондом „Москва-Крим”, святкування ювілеїв кримських міст і заходи Року Росії в Україні. На жаль, пройшов вже місяць, а відповіді на своє звернення редактор не отримав від Держкомінформу і досі.

Другий лист був адресований новому віце-прем’єр-міністру та міністру фінансів Миколі Азарову, який, безперечно, ще не був „в курсі”, але редакція сподівалась, що йому було б цікаво знати, яким саме чином видається в Криму „Кримська світлиця”. На жаль, і від нього відповіді нема. Очевидно, всі чиновники в Києві зайняті організацією вже десятого в історії незалежної України Року Росії в Україні, бо нема їм діла до української газети в Криму. Тому за подяку від Президента, звичайно, колектив вдячний, але краще б за 10 років створили фонд „Київ-Крим”, який би піклувався про видання української газети в суцільноросійськомовному Криму. Бо на півострові, як відомо, українці за останнім переписом складають чверть населення, тобто близько 500 тисяч осіб, і в морі російських вони б хотіли мати бодай одну українськомовну газету…