П’ятниця, 3 травня 2024 року

Новини і дайджест матеріалів «Детектора медіа».

Привіт. На зв’язку Марина Леончук, комунікаційна менеджерка «ДМ». 

Науковці з Медичного центру Ірвінга Колумбійського університету і Єльської медичної школи опублікували дослідження про почуття злості. Вони так хотіли розібратися, як працюють злість, гнів та лють, що в шести експериментах робили все можливе, щоб дратувати, сердити й допікати сотні людей. І що з’ясували? Злість, справді, може бути помічною в досягнені цілей, але збільшує ризик серцевого нападу (ми ж бо не знали). Підсумувавши свою роботу, експерти порадили людям йогу, фізичні вправи, здоровий сон і keep calm and carry on — зберігати спокій та продовжувати, напевно, досягати цілей. І я подумала про нас із вами, українців. От сидимо ми читаємо новини про війну, живемо у війні, воюємо і… навіть м’яз не здригнеться — не сердимося, бо бережемо своє серце. Якщо я пропустила дослідження, в якому нам показали, що бути злим і розгніваним — це нормально, напишіть мені, бо не злитися, коли читаєш новини, дуже важко. Добре, що це працює у зворотному напрямку з текстами моїх колег.  

Але я не обіцяла, що вас не злитимуть меседжі російських пропагандистів, які намагаються нав’язати фатальне трактування нинішньої ситуації в Україні. Команда дослідників «ДМ» помітила, що останній тиждень  пропагандистські спекуляції посилились  у кількох інформаційних напрямках. Тут і висловлювання, що Україна назавжди втратила стратегічну ініціативу на полі бою і навіть західна допомога не рятує ситуацію. І відчайдушне затягування Україною в окопи громадян з-за кордону. І вкрай низький моральний дух військовиків. А приїзд Генсека НАТО Єнса Столтенберга до України — і зовсім як знак близької поразки. З якою метою російська пропаганда нав’язує нам і світу відчуття того, що в України «пропало все», — ключові пропагандистські повідомлення тижня розібрали і проаналізували мої колеги, Леся Бідочко і Костянтин Задирака. Читайте  текст «“Фронт посипався”, “Ухиллесова” п’ята закордонних призовників і “вісник апокаліпсиса” Столтенберг у Києві».

Припис

А це вже про новий засіб реагування на порушення в українських медіа, який впливає на штрафи й ліцензію і який має право призначати Нацрада з телебачення та радіомовлення. Що таке припис, за що Нацрада його виносить або не виносить, чим він загрожує компаніям і як його скасувати — розбирала і пояснює Наталія Данькова.

Журналістів знову впустять до парламенту, щоб депутати працювали краще, пише Ольга Чорна і пояснює, що народні обранці, представники медіа та громадськості зібралися й обговорили, як повернути відкритість законодавчого органу в умовах війни. Нагадаю, що з 24 лютого 2022 року представникам медіа закрили доступ до будівлі Верховної Ради з міркувань безпеки. А 6 вересня 2022 року парламент прийняв постанову про заборону трансляцій засідань на період воєнного стану. Та, як сказав спікер Руслан Стефанчук, «прийшов час дуже важливих змін». І треба, щоб депутати більш дисципліновано відвідували засідання й ухвалювати якісніші рішення. Дмитро Разумков прогнозує, що з цим народним обранцям допоможе присутність журналістів (четверта влада, як не крути). Яким буде в умовах війни цей «дисциплінарний захід» — розповідає Ольга Чорна.

Якщо ваша стрічка, як і моя, рясніє словом «х*сос», а ви не розумієте, що відбувається (срач на срачі і срачем поганяє), то Катерина Городнича пояснює, чому так сталося. Євген Клопотенко опублікував скрин своєї переписки з начебто редактором видання «Заборона», де той спочатку просить Євгена взяти участь у їхньому подкасті, а потім нібито в переписці з іншою людиною називає його «х*сосом». Видання «Заборона» відреагувало і заперечує, що їхній редактор обізвав зіркового шефкухаря саме отим словом (соцмережі такі соцмережі).

Вони не скандалять, але їх бояться (ворог). Третя штурмова бригада рекламує себе у стрічці «Ми були рекрутами». Самі військові називають цей фільм мотиваційним. А редакція медіатаблоїду  «Антоніна» вважає його ще одним виявом крутості рекламних якостей бригади і публікує ґрунтовний розбір самого фільму. І, здавалося б, у час, коли Україні так потрібна здорова комунікація, щоб сформувати здорове ставлення до мобілізації, чи може бути в таких фільмів недолік? Лєна Чиченіна пише, що один є, і пояснює, чому про це важливо говорити.  А «взагалі такі стрічки мала би знімати держава. Проста, зрозуміла, ефектна, яскрава форма й дуже чіткий і правильний зміст із мільйоном роз’яснень».

І це мені знову нагадало вислів, з якого я починала свого листа: «Keep calm and carry on». Ви знали, що цей мотиваційний плакат був створений британським урядом у 1939 році, за кілька місяців до початку Другої світової війни? Так урядовці хотіли підняти бойовий дух британців після численних прогнозів масового бомбардування головних міст. Плакат тоді мав обмежене розповсюдження і тому був маловідомим. Популярним він став у 2000-х, коли його перевидали кілька приватних компаній і розповсюдили на загал. Тож зберігаємо спокій і продовжуємо своє робити.

Наразі це все.

Дякую, що дочитали цього листа до кінця. 

Більше текстів наших авторів у різних форматах ви можете читати у  фейсбуці, інстаграмі, телеграмі,  вотсапі та на сайті «Детектор медіа».  Увесь зворотний зв'язок також пишіть сюди — мені на пошту. А ще всією командою ми будемо вдячні, якщо порекомендуєте підписатися на цю розсилку вашим колегам та друзям.

До зустрічі. Переможемо!

Ваша комунікаційна менеджерка «ДМ» Марина Леончук.