Хайп у заголовках, тупість у жартах та дружня до Путіна версія «Вікіпедії»
Хайп у заголовках, тупість у жартах та дружня до Путіна версія «Вікіпедії»
Вівторок, 2 квітня 2024 року
Новини і дайджест матеріалів «Детектора медіа».
Привіт. На зв’язку Марина Леончук, комунікаційна менеджерка «ДМ».
Залишитися не можна піти з телеграму
- «Як зробити так, щоб у медіа зараз був пріоритет не хайп ціною паніки людей?» —прочитала я на фейсбуці справедливе запитання медіатренерки Оксани Мороз до своїх підписників і кількох конкретних медіа зокрема.
- «Цікаво, коли “Детектор медіа” видалить свій телеграм-канал з телеграму?» — це вже підписники коментують дописи моїх колег.
Шефредакторка ГО «Детектор медіа» Наталія Лигачова пояснює, чому цього не станеться: «Ні, видаляти не будемо. Закривати телеграм вже пізно, потяг пішов... І якщо звідти підуть неанонімні медіа та держустанови, там залишаться лише аноніми. Аудиторія залишиться. Тож треба український сегмент робити неанонімним, прозорим з точки зору власників».
«Пох... на факти. Головне — що Big Brother скаже по телевізору та що напишуть у тєлєзі. Редагував, сміявся й замислювався. Що сіяння агресії в суспільстві не може не скінчитися просто так», — ця коротка ремарка нашого редактора Євгена Брижа після опрацювання тексту «“Усама Зеленський” та “колективний Захід”: як російський агітпроп намагається звинуватити Україну та її союзників у теракті в “Крокусі”» — ніби підтвердження думки шефредакторки «ДМ»: іти з телеграму прозорим медіа не можна. Жодної коми, проста крапка.
«Це так тупо, що аж смішно»?
Здавалося б, на тлі шалених потрясінь, які ми переживаємо останні два роки великої війни, вже не винирне «Дизель шоу» як острів стабільності… тупого гумору. Аж ні. Стабільний і з високими рейтингами. Марина Крижня так і пише: «Те, що в “Дизель шоу” всі жарти побудовані на стереотипах, — не новина, і здавалося б, що тут знову обговорювати. Але мовчати, коли нам показують кринж, неможливо. Бо шоу стабільно має високі рейтинги не лише на телебаченні (ICTV2), а й на диджитал-платформах».
І це все відбувається під час гальмування допомоги Заходом, що призвело до ескалації війни. Росіяни відчули свою безкарність і руйнують українську енергетику, намагаючись зупинити всі процеси життєдіяльності в країні. Вони знищують нас фізично і продовжують нищити нашу репутацію, спотворювати наш образ, щоб розмити його і стерти, а нашу історію — привласнити. Зокрема, в липні 2023 року почалося бета-тестування нової російської енциклопедії «Рувікі». Це ніби «Вікіпедія», але, як пишуть західні медіа, дружня до Путіна версія. Там багато російської цензури. Володимир Медейко, творець «Рувікі», заявив, що сайт дотримуватиметься законів Росії, але нібито не залежатиме від російської влади. І ось цей сайт запустили 29 березня. Марина Крижня зібрала всю волю в кулак і пішла читати, що ж там пише про Україну «незалежне» російське видання. І ось що побачила: «утиск прав російськомовних громадян України та національних меншин, війна на Донбасі, розв'язана центральною владою в Києві навесні 2014 року, яка тривала 8 років, радикальний націоналізм, що став частиною державної ідеології та політики в Україні, багаторічне військове освоєння території України країнами НАТО та загроза безпеці Росії, яка виникла внаслідок цього, призвели до необхідності Спеціальної військової операції в Україні, яка розпочалася за рішенням президента Росії Володимира Путіна 24 лютого 2022 року». Далі Марина не читала — захотілося битися головою об клавіатуру. І справді, серйозно читати про Зеленського, що возвеличує неонацизм, чи маячню Путіна про те, що за підтримки вищого керівництва у нас в Україні прославляли Гітлера, і залишатися спокійним непросто. Тому, щоб не плакать, я сміялась…
Як легітимізували диктатора
Експерти Центру досліджень «Детектора медіа» для учасників Спільноти видання та всіх охочих прочитали лекцію про те, як російська пропаганда висвітлювала «віртуальні вибори» на тимчасово окупованих територіях України. Цю тему команда Центру дослідила напередодні проведення Росією імітації виборів. Для збору інформації команда працювала винятково з відкритими джерелами: новинними сайтами, телеграм-каналами, пабліками в соціальних мережах і російськими джерелами. MediaSapiens публікує основні думки експертів, озвучені під час зустрічі онлайн. Якщо й ви хочете більше ексклюзивних знань про стан справ в українських медіа та журналістиці й разом з нами сприяти розвитку критичного мислення українських громадян, запрошую вас долучитися до Спільноти тих, хто вважає, що медіа мають бути якісними: професійними, правдивими та прозорими.
Майбутнє України: як говорити так, щоб нас почули
Яке майбутнє інформаційної політики України щодо (де)окупованих територій? Єгор Брайлян пише, що в основі російської війни проти України лежить прагнення контролювати не тільки території, але й мізки людей. А також підсумовує дискусії учасників всеукраїнського форуму «Культурна та інформаційна реінтеграція деокупованих територій» про телеграм, доцільність телемарафону, державні телеканали та що говорити людям в окупації.
Юлія Лавришин дізнавалась, як Україні комунікувати зі світом у 2024 році, і записала для нас дискусії учасників панелі Kyiv Stratcom Forum 2024. Основний меседж: потрібно діяти проактивно, просувати свій порядок денний, запобігати дезінформаційним кампаніям, а не спростовувати їх.
Подкастери про подкасти
Скільки людей в Україні слухають подкасти, які теми пропонують подкастери і що шукають користувачі, на які закордонні ринки вже вийшла і планує вийти компанія Megogo та що дала сервісу співпраця з радіо «Культура», — про все це ведучі подкасту «Медіуми» Наталя Соколенко та Вадим Міський говорять у новому випуску з Катериною Котвіцькою, менеджеркою Megogo Audio — найбільшого агрегатора подкастів в Україні. Люблю, пропагую і амбасадорю подкасти України. І вам раджу, — розмова, справді, цікава.
Насамкінець залишаю вам посилання на текст Оксани Наумової про те, як відбувалося зросійщення української естради, та важливість музичної ідентифікації. Оксана ходила на презентацію документального проєкту «Суспільне Культура» «Русифікація у стилі поп» — фільму про те, як Росія використовує популярну культуру як зброю проти України. Його автори дослідили фінансові, політичні та психологічні причини вразливості українських артистів і міркують над тим, як розірвати ці зв’язки. Чи стане проєкт «Русифікація у стилі поп» тією самою «маленькою вакциною від меншовартості»? Почитайте.
Наразі це все.
Дякую, що дочитали цього листа до кінця.
Більше текстів наших авторів у різних форматах ви можете читати у фейсбуці, інстаграмі, телеграмі, вотсапі та на сайті «Детектор медіа». Увесь зворотний зв'язок також пишіть сюди — мені на пошту. А ще всією командою ми будемо вдячні, якщо порекомендуєте підписатися на цю розсилку вашим колегам та друзям.
До зустрічі. Переможемо!