Народне прислів’я стверджує, що від частого повторення слова «мед», солодше у роті не стане. Новий слоган каналу ТОНІС – «з нами цікаво» – ще одне яскраве підтвердження цих мудрих слів. Що являє собою телеканал ТОНІС? Це досить стильні, незаяложені заставки, власний червоно-брунатний колір, упізнаване музичне оформлення – і все. Все решта – малоцікаве.

Найважче визначити, на кого зорієнтований канал, що так наївно намагається догодити всім – починаючи від підлітків і закінчуючи втомленими гламурами, котрі почуваються хворими без політичного допінгу. Зрештою, навіщо ТОНІСу політичні новини, я так і не зрозумів, адже назвати їх повноцінними досить складно – вони виходять дещо кастрованими, виглядають дещо наляканими. Втім, висувати каналові надмірно високі вимоги некоректно, бо він майже не виробляє власного продукту, інколи навіть чуже лінується дублювати державною мовою. Загалом ТОНІС може вигідно економити, подаючи програму лише на понеділок, але з припискою: те саме дивіться протягом наступних днів. Шкода, що канал, який створив колись «Світські хроніки» та «Диваків», на більше так і не спромігся, принаймні, на день сьогоднішній. Боюся, незабаром ТОНІС перетворився на канал, який дивляться «між іншим». Подейкують, що нова команда під керівництвом Миколи Княжицького не сьогодні – завтра планує суттєво переформатувати канал. Ну що ж, чекаємо!

Але якби ж ТОНІС був єдиним каналом, що не тішить нас цікавим контентом… Нещодавно зауважив, що майже не дивлюся «зірку українського телебачення» – канал ICTV. А що тут дивного? «Свободи слова» із Шустером там більше немає, із глядачів загалом хорошої програми «Галопом по Європах» я вже виріс, серіал «Леся+Рома» залишимо без коментарів, бо цитувати перли, що пруть із них останнім часом, – себе не поважати. Мабуть, Лесю та Рому почали часто запрошувати на корпоративні вечірки, принаймні, їхні нові жарти дуже віддають душком «Комеді клабу». Ловлю себе на думці, що для творців Лесі та Роми таке порівняння може бути найкращим «компліманом». Розрекламована прем’єра «Шлюбних ігор», правдивіше було б «ігрищ», взагалі не витримує критики. Несамовито волаюча Леся у прем’єрі цього дивного творіння, що транслювалося в прямому ефірі, не на жарт змусила замислитися про нервовий стан. Ознаки патологічного перезбудження були, як то кажуть, на лице. Залишаються «Факти», «Факти. Підсумки дня» та милий «Альф», котрі, дякувати Богові, стабільно вищого ґатунку.

Загадковим для мене залишається започаткований 5-м каналом жанр іронічних політичних шоу. Уважний глядач не дасть збрехати, що гарний український жарт та іронічна манера ведення інтерв’ю – фішка цього каналу, та перше місце тут все одно належить двом «буремним» ведучим – Данилові Яневському та Романові Чайці. Чайка давно сприймається як пролонгація Яневського. Та виглядає це файно! Данило Яневський – дуже колоритний, відчувається освічена людина, бо як на свій «хлопський розум» частенько цитує мудрагелів і лукаво посміхається – мовляв, знай наших. Його славнозвісний «Майдан» із виходом у народ стилістично нагадує «Толоку», що гордою смертю загинула на Першому національному. Теж усе глобально, «темпо-темпо, топорно». Дуже часто пан Яневський заговорює цікаві, гострі моменти, інколи навмисно підганяє своїх візаві – одним словом, маніпулює, але так, що це коле око. Легковажний тон мого письма зовсім не свідчить, що я без поваги ставлюся до Яневського. Він один із небагатьох українських телеведучих, хто має власну історію, до того ж без темних плям. Та метрам теж слід змінюватися, якщо вони хочуть іти в ногу з часом і бути цікавими глядачеві.

І ще одна річ: роль такого собі простакуватого блазня, яку останнім часом намагається грати Яневський, йому, як справжньому інтелектуалові, не личить.