Наприкінці грудня редакційна політика двох загальнонаціональних телеканалів - «Інтера» та «України» - як свідчать моніторинги «Детектор медіа», зазнала змін - інформація й аналіз почали подаватися виключно в інтересах провладних сил, побільшало маніпуляцій і замовчувань важливих тем. При чому, на «Інтері» різкий поворот відбувся одразу після звільнення «команди Львочкіна», що відповідала за новини.

На даний час «Україна» дещо вирівнює редакційну політику, хоча це й відбувається дуже повільно, й певними «хвилями». А «Інтер» та, традиційно, Перший національний продовжують порушувати всі стандарти інформаційної журналістики. З каналів звільняються деякі журналісти або йдуть з ефіру ведучі, але на їхні місця приходят ті, хто готові «на все».

Новий ухил телеканалів політики й медійні експерти пов'язують з перемогою в оточенні президента «яструбів», відставкою, врешті-решт глави Адміністрації президента Сергія Львочкіна, приходом нового заступника глави АП Юрія Чмиря, відповідального за гуманітарний та інформаційний напрямок. Як кажуть джерела «Детектор медіа», деякі канали отримують розробки щодо того, які саме теми і як висвітлювати, й начебто до їх створення причетні політтехнолог Михайло Погребинський, а до поширення - Олександр Цупро.

Також велику роль, безумовно, на думку експертів, грає позиція власників і топ-меренеджерів каналів. «Стратегічно новини будуть такими, як захоче власник», - каже депутат-регіонал Володимир Макеєнко. Але є й питання до кожного конкретного журналіста: готовий він брати участь у маніпуляціях чи ні, додає позафракційний депутат Олесь Доній.

У ситуації «закручування гайок» у медіа ті ЗМІ, які поки що залишаються вільними, мають говорити про маніпуляції колег, щоб доносити інформацію про це до громадськості. А політики мають особисто спілкуватися з народом і шукати альтернативні канали комунікації, вважають опитані «Детектор медіаю» депутати.

Про те, з чим пов'язана зміна редакційної політики «Інтера», а також яким чином можна боротися з маніпуляціями в новинах - розмірковують народні депутати: Степан Курпіль, Сергій Міщенко, Ігор Мірошниченко, Віталій Ковальчук, Володимир Макеєнко, Олесь Доній, Ірина Луценко.

Степан Курпіль, народний депутат, член депутатської фракції Всеукраїнського об'єднання «Батьківщина»:

- Це підтвердження тієї інформації, що була в пресі, про те, що Адміністрація президента вирішила зачистити свободу слова в інформаційному просторі. Звичайно, що це робиться на основних телевізійних каналах України. Сценарій - подібний до російського. Там теж схожі процеси відбувалися. Якщо порівнювати з Білоруссю, то там ще раніше це сталося. Тобто Україна йде в цьому напрямі за прикладом Росії. І це дуже насторожує, тому що ми не звикли жити в такому суспільстві, в такому інформаційному просторі.

Думаю, що про маніпуляції треба говорити в тих ЗМІ, які ще є доступними і вільними. І тут також велика роль громадських організацій. Можливо, деяким каналам чи програмам оголосити бойкот. Або говорити про це хоча б у Верховній Раді, коли вона буде розблокована. Миритися, у всякому разі, не можна. Тому що, якщо раз промовчати, вдруге, втретє, то це закінчиться повною зачисткою і вільного слова зовсім не буде.

У нас уже немає справедливих судів, правоохоронної системи, справедливої влади. Якщо в нас ще не буде справедливих ЗМІ, тоді в такій державі взагалі неможливо буде жити.

Сергій Міщенко, народний депутат, позафракційний:

- Я з повагою ставлюся до журналістів і ЗМІ, вважаю, що вони виконують дуже важливу місію. Але питання в тих, хто цензурує те, що пишуть журналісти. Це головне. У зв'язку зі змінами настроїв суспільства та з політичною кризою кожен із журналістів і кожен телеканал покажуть своє обличчя. Буде видно, яким чином кожен з олігархів - власників каналів - дихає в цій країні. Тому тут питання навіть не в журналістах і редакторах, а у власниках. Чи буде редактор ставити матеріал так, як хоче журналіст, чи застосовуватиме темники.

Є журналістські стандарти. Ви пам'ятаєте такі факти, коли деякі журналісти бойкотували телеканали, своїх же колег-журналістів. Розумієте, критикувати політикам журналістів - це невдячна справа. Я впевнений, що журналістська кухня особлива, і журналісти в ній самі варяться. Тому вони самі повинні казати своїм колегам, які роблять необ'єктивні замовні матеріали, що так робити не можна. Так само, як ми критикуємо деяких депутатів, які стають «тушками». Ми ж про це кажемо? Нехай і журналісти кажуть і визначають своїх колег, які за гроші можуть виконувати все що завгодно. Я би не хотів брати на себе відповідальність нагороджувати журналістів якимись ярликами. Розбирайтеся самі.

Ігор Мірошниченко, народний депутат, член депутатської фракції Всеукраїнське об'єднання «Свобода»:

- Чим ближче до виборів, тим більше Янукович усвідомлює роль ЗМІ у можливому продовженні своїх повноважень. Це буде можливо тільки за умови тотальних фальсифікацій і повного контролю інформації, яка виходить у ЗМІ.

Телебачення і друковані ЗМІ формують суспільну думку. На думку діючої влади, ця суспільна думка має формуватися і викривлятися на Банковій. Інакше, якщо вона буде об'єктивною, то в Януковича немає жодних шансів. Він це усвідомлює, тому не даремно через молоду особу - младоолігарха Курченка - придбав основні друковані ресурси, і через медіаолігархів, яким належать телеканали, робитиме все, щоб узяти ТБ під контроль.

З маніпуляціями в новинах можна боротися тільки в один спосіб - коли журналісти усвідомлять, що сьогодні вирішується доля країни і недостатньо мати позицію, що я висвітлюю все відсторонено. Важливо, щоб вони проявили свою громадянську позицію.

Тому що журналісти з ім'ям сьогодні несуть відповідальність не лише за свободу слова, а й за майбутнє країни в тому числі. На них орієнтуються багато глядачів, і вони хочуть почути їхню думку. Журналісти ж достатньо поінформовані й розумні люди. Тому вони мають визначитися: чи будуть вони працювати на формальну паритетність думок, що буде на руку владі, яка створюватиме хибні інформприводи, подаватиме брехливу інформацію.

Журналістам необов'язково постійно цитувати брехню Чечетова або інших спікерів Партії регіонів. Тому що все, що вони говорять, не відповідає дійсності. Якщо журналісти наполягатимуть у редакціях, що вони мають право на свою громадянську позицію, мають право висловлювати свою думку, то я впевнений, що ми матимемо зовсім іншу країну. І це не порушує жодним чином принципи свободи слова і стандарти європейської журналістики. Погодьтеся, що коли ти показуєш дві точки зору й одна з них є відвертою брехнею, цинізмом і перекручуванням, то це не є дві точки зору.

Приміром, коли Єфремов каже, що в нас три тисячі поправок до законопроекту про бюджет на 2014 рік, якими ми нібито хочемо зірвати бюджетний процес. Тоді треба сказати, що депутати, які подають законопроекти, хочуть зірвати роботу Верховної Ради. Це наша робота - вносити проекти або поправки до них, щоб робити закони прийнятними для більшості громадян України. Треба дотримуватися регламенту і процедури. Водночас Єфремов не розповідає, що він бюджет вніс у грудні замість 15 вересня. Якби вони внесли тоді, то не було б проблем.

Так от, такі заяви Єфремова треба коментував. Казати, що він бреше, бо приховує іншу інформацію. Не можна бути просто підставкою під мікрофон, видавати в ефір усі дурниці, які каже Чечетов. Людину, яка цинічно бреше або блазнює, треба подавати в ефір тільки в специфічних програмах типу «На арені цирку» :).

Віталій Ковальчук, народний депутат, заступник голови фракції політичної партії «УДАР Віталія Кличка»:

- Я думаю, що причина одна, і вона зрозуміла. Влада вкотре вирішила обмежити свободу слова. На сьогодні можна заявити, що влада взагалі намагається ліквідувати таке поняття, як свобода слова в Україні. Безумовно, є всі підстави вважати, що з Нового року на найбільших телеканалах знову з'явилися темники, які направляються Адміністрацією президента. Це можна пов'язувати із приходом туди нового заступника глави АП (Юрія Чмиря. - ТК), який опікується питаннями інформаційної політики. Я думаю, що вони не знайшли нічого кращого, як використати ті підходи, які свого часу застосовував Медведчук.

Ми розуміємо, що необхідно шукати інші способи донесення інформації до людей. Це й особисті зустрічі, це і друковані ЗМІ, інтернет-видання. Хоча нині брудні технології використовують саме в інтернеті, потім поширюючи неправдиву інформацію в друкованих ЗМІ. Тому це така системна, тяжка і кропітка робота, яку ми здійснюємо. Треба доносити інформацію через зрозумілі способи комунікації і підкріплювати їх особистим спілкуванням. Не треба забувати минуле. Чомусь політики забули про радіо й дуже мало його використовують. Треба використовувати всі можливі і доступні засоби боротьби з маніпуляціями в новинах.

Володимир Макеєнко, народний депутат, член депутатської фракції Партії регіонів:

- Я, чесно кажучи, не побачив змін. На новорічні свята були розважальні програми, а політичних новин не було.

- Були.

- Ви знаєте, я вам прямо скажу: якщо в каналу є власник, який вклав і вкладає гроші в канал, то стратегічно новини будуть такими, як захоче власник, що б там хто не говорив. Журналісти стараються діяти відповідно до своєї освіти і виховання. Тому всім журналістам рота не закриєш. Але стратегічно, якщо хтось відкриває завод чи фабрику, то викликає головного інженера й каже: «Я хочу випікати ось такі булочки, і я за це плачу». Телебачення - це ж не благодійна діяльність. Що стосується державних каналів, то тут завжди є вплив держави.

- Так згідно із законом власникам заборонено втручатися в редакційну діяльність.

- Ви знаєте, ми ще не доросли, щоб закони в Україні працювали. Думаю, треба більше каналів, тоді буде конкуренція і є шанс, що не встигнуть власники контролювати. Або скористатися можливістю, коли шеф у відрядженні або у відпустці. Як вихід - громадські ЗМІ.

Олесь Доній, народний депутат, позафракційний:

- Ми розуміємо, в інформаційному просторі все відбувається абсолютно непрозоро. Фактично беруться під жорстку опіку спочатку центральні медіа, в першу чергу телевізійні, у подальшому це торкнеться й регіональних каналів, і друкованих ЗМІ, й інтернет-видань. Тобто першими в боротьбі за монополізацію ресурсів полягли деякі центральні канали. Суспільство не має реальних важелів впливу ані на самі канали, ані на олігархічні структури за їхніми спинами. У яких стосунках з владою ці олігархічні структури, ми не знаємо. Зміна редакційної політики залежить від тиску на економічні структури цих олігархічних сімей. Мені здається, що після «Інтера» буде тиск і на менші канали.

Треба згадати й про зникнення популярних політичних ток-шоу. Це завжди була відмінність між українським і російським телебаченням. Передбачаю, що «лукашенкізація» в інформаційному просторі буде посилюватися.

Важелів впливу на це немає. Єдине, що сьогодні залишається - це створення альтернативи. При тому, що монополізована і Нацрада з питань телебачення і радіомовлення, в руках якої ліцензії. Зараз найбільш просунута частина громадян переходить в інтернет, розвивається інтернет-мовлення. Звичайно, поки що рівень охоплення аудиторії в нього поки ще в рази менший, ніж в ефірного телебачення.

Маніпуляції в новинах - це питання не лише власника ЗМІ, а й рівня культури кожного громадянина. Так само як із фальсифікаціями на виборах, у яких винні не лише керівники держави, а й сотні тисяч громадян, які задіяні в комісіях. Тому тут питання до кожного конкретного журналіста: готовий він у цьому брати участь чи ні.

Ірина Луценко, народний депутат, член депутатської фракції Всеукраїнського об'єднання «Батьківщина»:

- Дуже багато російських технологій, спеціалістів і менеджерів приїхало до нас. І я так думаю, що «Сім'я» в широкому сенсі цього слова забирає під себе медіа й формує зовсім інший, проросійський погляд.

Ми бачимо, в тому числі і через телебачення, що влада хоче показати тим людям, що стоять на Майдані: «Ми вас не бачимо, вас не існує». Я думаю, що це вимога Путіна: будуть гроші, коли не буде Майдану. Майдан - це дуже поганий приклад для Росії, пам'ятаєте ж події на Болотній. «Сім'я» буде прагнути повної ізоляції суспільства, в першу чергу свого електорату від того, що реально відбувається в країні. Тому я бачу дві основні причини: інтересі «Сім'ї» і вимога Путіна.

У нашій країні боротися з маніпуляціями - це їхати в регіони, повертатися до регіональних газет. Бо де гарантія, що не закриють 5-й і 24-й канали? Думаю, що крім телебачення треба працювати з людьми в регіонах. Ми їздили з чоловіком у східні і південні області, нас там обливали зеленкою, це говорить про те, що такі речі лякають владу, є для неї неприйнятними. Вони не хочуть цього бачити в своїх регіонах, значить, це їх больова точка.

Реагувати на маніпуляції в новинах загальнонаціональних каналів щодо мого чоловіка не буду. Бо я й так три роки в перманентних судових розглядах з владою. Це їхня мета: втягнути нас у це і відволікти від основних завдань. Луценко дратує їх як авторитет на Майдані, їм не подобається, що підключилася ще й дружина Луценка. Я не хочу, щоб ми відволікалися на другорядні проблеми, вони все одно будуть нас дискредитувати, ця тема є вічною. Ми займемося іншим.

Треба повернути акценти в іншу сторону. Жодна міжнародна інструкція не дозволяє бити людей по голові, провалювати їм черепи, а після того наступати їм чобітьми на голову і фотографуватися для керівництва, щоб отримувати подачки. Це основний акцент - людей бити і калічити не можна, бо вони мають право на мирні зібрання і висловлювати обурення несправедливим рішенням суду.

Тому я не хочу втягуватися в ту гру, яку зараз через ЗМІ пропонує суспільству влада. Вона хоче відволікти увагу людей, влада хоче налаштувати такий механізм, коли міліція разом з криміналом (ми бачили в Харкові, як міліціонер допоміг втекти хлопцю, який мав ножа) стали проти народу. Тобто основна наша мета - не втягнутися в ту гру, яка відволікає від реальних подій у країні.

Фото - mediastar.net.ua, radiosvoboda.org, epochtimes.com.ua, novostimira.com.ua, telegraf.com.ua, vk.com