Ніч у совєцькому паноптикумі повторилася. Але відмінності все-таки були. По-перше, втрутився майдан, точніше, Новий рік на головній площі країни. З загальнонаціональних каналів трансляцію з Майдану Незалежності, включно з рекордним виконанням національного гімну, вів - одразу після привітання президента Януковича - 5 канал. Але з того, що йшло на екрані, можна було зрозуміти - прямою цю трансляцію назвати не випадає. Адже картинка на екран ішла з великим запізненням, зі значним запізненням від реального часу транслювали, відповідно, й виконання національного гімну сотнями тисяч людей на Майдані Незалежності. Оскільки трансляцію почали лише після опівночі, то, на відміну від глядачів каналу «24», глядачу 5-го деяких епізодів не показали. Скажімо, епізоду новорічного вертепу на тему протистояння майдану з «Беркутом». Зате показали привітання народу України зі святами Петра Порошенка, президента Януковича, а згодом - трьох опозиційних лідерів. Далі за дві години встигли показати концерт Руслани, Анжеліку Рудницьку, «Тартак» і «ТНМК»...

На відміну від того ж таки каналу «24», якість картинки була такою низькою, що оцінити кількість людей на майдані та навколо нього було важко - якась суцільна маса миготіла на екрані.

Цього року вашого оглядача зацікавив також анонс такої собі паралельної новорічної реальності - «Зелений вогник» на ТВі. Виявилося, що Антін Мухарський таки відповів на сакраментальне запитання Леся Подерв'янського - «Чи є розумная цьому альтернатива?».

Альтернатива у вигляді «Зеленого вогника» привабила цілковитою відсутністю будь-якої з неодмінних для постсовкових каналів страв із новорічного меню. Як висловився постійний персонаж анархо-кабаре «Зелена лампа» суржикомовний охоронець-любитель газети «Бульвар»: «Эх, молодость моя, "Территория"! Как же мы жили без Коли Баскова, без Стаса Михайлова? Нормально жили!».

Принцип побудови «Зеленого вогника» був приблизно той самий, що й у «Машині часу» на ICTV - ведучий занурював глядача в атмосферу якогось певного року, нагадуючи, яку музику тоді співали та слухали. Принципова різниця між цими проектами - «Машина часу» на 90% була присвячена подіям, мистецтву, моді, музиці чи кухні з модою часів СРСР. Тоді як «Зелена лампа» почала відлік часу з 1991 року й розповіла про головні тренди 23 років незалежної України.

Щось подібне робили деякі канали до Дня незалежності 24-го серпня. Але головна особливість проекту Антіна Мухарського - його абсолютний волюнтаризм. У хорошому сенсі цього слова. Тобто ведучий добирав події та музичні хіти, покладаючись лише на власний смак і вподобання.

Той, хто вважає, що в Україні є багато класної популярної музики, перемкнувшись на ТВі від 20-ї до 23.40, пересвідчився в своїй правоті на всі 100. Бо куди ми без легендарних хітів від «Братів Гадюкіних» чи «ТІКу»?

Або ж, хай як її клянуть деякі «істинні» музичні гурмани, без «Території А» з Анжелікою Рудницькою? Це все-таки було мегакруто для 90-х років! І практично всі довгожителі сучасної української поп-музики пройшли через її хіт-паради. Декого з них, до речі, напівзабутих, але в чудовій формі, запросили на «Зелений вогник». Приміром, Марину Одольську, Ольгу Юнакову чи Юлію Міщенко з «Таліта Кум». Або ж - гурти «Аква віта» чи «The Вйо» з Мирославом Кувалдіним.

Про нинішніх кумирів, Ламу, Віктора Бронюка чи Валерія Харчишина, Тараса Чубая, Фагота з Фоззі, які теж відгукнулися на запрошення Мухарського, й говорити нічого.

Проект «Зелений вогник» продемонстрував не лише креативність Антіна Мухарського, але й те, як малими коштами можна зробити цілком повносправний продукт. Тут головне - динамізм і цікаві гості.

Потішили й деякі великі канали. Приміром, ICTV влаштував вже згадане повномасштабне кількагодинне розважальне шоу «Машина часу», де зібрав усіх виконавців, які світилися в попередніх випусках програми. Якби не кричуща реклама горілки «Зелёная марка», яка нахабно лізла в очі з усіх кутків екрана, це шоу можна було б і до кінця додивитися.

Та сама біда (зі всюдисущою рекламою) змушувала бридливо морщитися й заважала адекватно сприймати прем'єру «Новорічного вечірнього кварталу» на «1+1». Ну, от що це таке - почувши слова Володимира Зеленського чи Євгена Кошового, що хтось, виявляється, закипає, готуєшся розреготатися... А тут - бац - і про чайник від «Скарлетт». Або ж ось Олена Кравець просить Сергія Казаніна допомогти з кросвордом, у якому всі слова - назва цієї торгової марки.

Ну, й без горілки тут теж не обійшлося. Цього разу вже не російської, як на ICTV, а білоруської. По-перше, куди поділися звичні «бруньки» чи «немірофф»? Це що, наступ Тайожного союзу почався на всіх фронтах?

До честі квартальців, вони спробували обіграти свою залежність від реклами в одному зі скетчів. Але це не врятувало ситуацію, і на сцені ПК «Україна» й далі панували чайники «Скарлетт», а на екранах майоріла майже порнографічна картинка з двома зубрами, травинкою та чарівною білоруською дівчиною. Багата уява якогось капітана далекого плавання могла розгулятися не на жарт!

«Новорічний квартал» цього року спробував поєднати непоєднуване. Авторський цех команди Зеленського написав кілька справді смішних скетчів про українську владу та опозицію, ніби й не шкодуючи ні свого живота, ані репутації об'єктів висміювання. Тут були й Віктор Федорович, і Арсеній Петрович, і Віталій Володимирович, і Микола Янович, і Юлія Володимирівна...

Навіть «Беркут» не побоялися висміяти наші гумористи. Проте на більш прискіпливий погляд гумор на адресу можновладців, який і зробив колись популярність «Кварталу», в сатиру так і не переріс.

Віктора Януковича взагалі виставили добрим Дідом Морозом, який усе обіцяє випустити Юлію Тимошенко, але не може це зробити, бо... вже пообіцяв Кваснєвсьому. А більшого від нього ніхто й не вимагав, виявляється.

Автори сумнозвісної «азірівки», ясна річ, не могли й тут не обіграти мовні особливості Миколи Азарова. Це справді викликає сміх, але якийсь, сказати б, нутряний. Ефект від «азірівки» у виконанні квартальців такий самий, як був від суржика в гуморесках Остапа Вишні чи репліках Тарапуньки в діалогах зі Штепселем.

Попри все, «Квартал» уміє-таки ловити актуальні моменти й переплавлювати їх у гумор. Щоправда, це не стосується персонажа, від якого трупа ніяк не хоче відмовлятися. Леонід Черновецький у виконанні Євгена Кошового ну дуже вже неактуальний нині. Можливо, автори просто не можуть знайти йому рівноцінної за яскравістю фігури для пародій. Хоча знайшли ж вони їх для мульта «Сказочная Русь»! Де діють і Баба Наташа, і Шляшко, й харківський мер, і колишній міністр внутрішніх справ, і комуніст Петро Сімонєнін.

А от на сцену цих героїв переселяти не поспішають. Висміяти цілком нове явище в українській політиці цього разу довірили гостям, дуету «Брати Шумахери». Блискучий дотепний номер про тітушка, який виявляється депутатом Верховної Ради, можна назвати зразком політичної сатири. На відміну від досить беззубого гумору всіх інших реприз.

Ще одна відмінність цієї новорічної програми студії «95-й квартал» - тут виразно побільшало української мови. Можна припустити, що це побажання топ-менеджменту каналу, який намагається знайти баланс між інтересами двох мовних груп серед своїх глядачів.

Про ці спроби свідчить і ще одна прем'єра від тієї ж студії. 1 січня на «Плюсах» вийшов мюзикл «1+1 дома». Актори його розмовляли українською та російською. Щоправда, з вуст Юрія Горбунова чи Людмили Барбір, як і від Марини Леончук, чути російську було трохи неприродно.

Проте головне потрясіння від цього продукту: такого грандіозного самопіарного проекту досі не дозволяв собі жоден із загальнонаціональних каналів.

Назагал і сценарій за мотивами американського фільму «Один удома», і його втілення справили досить симпатичне враження. Хоча деякі музичні номери, як-от «арія» Лідії Таран у студії ТСН чи тріо Скрипки-Пономарьова-Руслани в якості тренерів «Голосу країни», сприймалися як такі, що не мають стосунку до канви фільму. Так само, втім, як і вокально-драматичний номер у виконанні Віктора Андрієнка та Ольги Сумської (мер міста з дружиною).

«1+1 дома» на повну, навіть подекуди з очевидним перебором, використав і назву, і логотип каналу, і навіть своїх ведучих. Деякі з них, Юрій Горбунов, Марина Леончук, Людмила Барбір, Андрій Доманський (вже екс-ведучий, бо перейшов на «Інтер»), Руслан Сенічкін та Анатолій Анатоліч виступили в якості акторів і зіграли мало не головні ролі. Лідія Таран зіграла саму себе - ведучу новин ТСН.

Фабула цього мюзиклу, в якому хитрі, але тупуваті злодії Воха і Жека зазнають усіляких лих від двох метикованих дітей і зрештою потрапляють до рук правоохоронців, повторює сюжет відомого фільму.

В найкращих традиціях американських серіалів є тут і запрошені зірки - Потап і Настя. Якщо врахувати, що 31 грудня у «Новорічному кварталі» Потап і Настя були в тих самих костюмах і співали ту саму пісню, що й у мюзиклі, а 1 січня він ішов майже одразу після повторного показу «Новорічного кварталу», могло виникнути легеньке святкове відчуття білочки. Або й шизофренії. Типу «вашу маму і там, і тут показують! До чого техніка дійшла!».

Але ситуацію «і там», «і тут» рятували гумор Олексія Потапенка, якому не забракло самоіронії ні в першому, ані в другому проектах.

Не знаю, в чому була причина, але десь о другій ночі 1 січня «фершал вырвал провода», себто «Воля» просто припинила подавати сигнал на телеприймач, і на цьому новорічна ніч в нашій окремо взятій квартирі скінчилася.

А отже, з Басковим і Кіркоровим, які несамовито скакали по інших каналах, у мене цьогоріч не склалося. І що ви думаєте? Плакати з цього приводу можна було хіба що на радощах.